joomla
ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ ЯК ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Форум права

УДК 35.078(477)

Т. Є. КАГАНОВСЬКА, докт. юрид. наук, проф., Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Ключові слова: електронне урядування, держав­не управління, Інтернет, органи державної вла­ди, Кабінет Міністрів України

Державне управлінь у будь-якій державі світу є складною поліаспектною діяльністю, процесом реалізації державної влади з метою забезпечення життєдіяльності соціуму. Управ­лінсько-владний вплив реалізуються у бага­тьох формах і за допомогою широкого спект­ру методів, сутність яких змінюються з плином часу. Останні два десятиліття, у зв’язку з прискореним розвитком і впрова­дженням у всі сфери суспільного життя інфо- рмаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), процеси державного управлінь зазнають значної трансформації, а управління галузями народного господарства чим далі більше вима­гає використань Інтернет-ресурсів і розгалу­жених інформаційних комунікацій. Причиною цього, за словами американського письменни - ка-футуриста Елвіна Тоффлера є те, що без сучасних швидкісних комп’ютерних комуні­кацій жодна система управління не зможе приймати великий обсяг управлінських рішень, а держава - підтримувати рівень ефективності урядових і політичних інститутів [1, с.648].

У кінці XX століття система державного управлінн я як ніколи раніше відчуває на собі вплив розвитку науки і техніки, а управлінсь­кі процеси все більше інформатизуються. Все почалося з того, що у 1993 р. в Сполучених Штатах Америки почала працювати нова мо­дифікація веб-сайту Адміністрації Президен­та США. Цей Інтернет-ресурс мав не лише функцію інформування громадськості про діяльність глави держави, а виконував ще й додаткове навантаження - забезпечення діа­логу держави і громадянського суспільства, полегшень надань адміністративних послуг населенню. Такий новаторський на той час захід був позитивно оцінений громадською думкою і швидко набирав популярності. Приблизно одночасно подібна практика ви­никла і у інших державах світу. Зокрема, у Сінгапурі наприкінці XX століття було успі­шно реалізовано спробу створень функціо­нуючого електронного порталу, що не лише надає інформацію про державні органи, а й дозволяє робити деякі дії, для вчинень яких населень раніше вимушене було особисто відвідувати державні установи [2, с.55]. Сер­вер обслуговує інтереси у таких сферах як біз­нес, оборона, освіта, зайьтість, охорона здо­ров’я, житло, правопорядок тощо. Така ситуація об’єктивно обумовила формувань концепції «електронної держави».

У 2002 р. у США було прийьто Закон «Про електронну державу» [3]. Зміст цього акту переважно спрямований на регулювань відносин у сфері державного управління з широким застосуваньм ЖТ. Зокрема, у США визначено цілі створення електронної держави, систему органів влади, що наділені повноваженьми щодо створень електронної держави, встановлено основи забезпечень безпеки процесів створень електронної дер­жави у перспективі тощо. Все це отримало назву «електронне урядування», тобто діяль­ність електронного уряду. Дуже швидко кате­горія «електронне урядування» у багатьох країнах світу стала офіційним, законодавчо визначеним поьттям. Цьому сприяло те, що як відмічає Ю. І. Богдановська, відбулося фо­рмування нового стану держави, видозмінен - ь його функцій і завдань [4, с. 105].

Слід вказати на те, що у розвинених дер­жавах світу розвиток електронного урядуван - ь розглядається і сприймається як пріорите­тний напрям формування інформаційного суспільства. У більшості випадків електронне урядування покликане забезпечити населень всією необхідною інформацією про діяльність державних інституцій за умови додержань принципу інформаційної відкритості й підзві­тності державної влади (уряду) громадянам. В згадуваному законі США «Про електронну державу» електронне урядування означає ви­користань урядом США Інтернет-комуніка - цій і інших інформаційних технологій з метою поліпшення доступу пересічних громадян до державної інформації і надання урядових пос­луг суспільству, оптимізації урядових опера­цій, постійного підвищень ефективності якості управлінських послуг, поліпшення ефективного громадського моніторингу уряду.

За своєю суттю, електронне урядування є проявом нової інформаційної ери, яку людст­во лише починає переживати. В продовжень цієї думки, слушною видається позиція Г. Г. Почепцова, який електронне урядувань розглядає як «перехід від традиційного процесу державного управлінь до новітньої системи, яка б відповідала сучасним умовам суспільно­го розвитку і надавала якісні адміністративні послуги» [5, с.398]. Так чи інакше, але США стали першою державою світу, в якій на сьо­годні вже апробовано і успішно застосовується великий обсяг послуг електронного уряду­вань, а також різноманітні форми міжвідом­чої взаємодії органів державного управлінь між собою за допомогою ІКТ, діють програми підвищень рівня інформаційних знань для осіб, що наділені компетенцією приймати владні рішень і професійно займаються дер­жавним управліньм. Крім цього в США було створено окрему владну інституцію - Урядо­ве управлінь по формуванню електронної держави.

В Україні розвиток електронного уряду­вань також офіційно задекларовано. У від­повідності до Розпоряджень Кабінету Мініс­трів України від 13.12.2010 р. № 2250-р «Про схвалень Концепції розвитку електронного урядувань в Україні» (далі - Розпорядження про електронне урядування) електронне уря­дування визначається як форма організації державного управління, яка сприяє підвищен­ню ефективності, відкритості та прозорос­ті діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з викорис­танням інформаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення пот­реб громадян [6].

Досліджень наукових напрацювань укра­їнських і зарубіжних вчених про електронне урядування, дають підстави констатувати, що у переважній більшості випадків увага дослі­дників фокусується на встановленні сутності електронного уряду і електронного урядувань (О. Г. Данильян, І. Ю. Богдановская, I. A. Стре - лець), видах електронного урядувань (Ю. З. Конашевич), історичних аспектах його формування в різних країнах світу (П. І. Лой - ко, І. Х. Хочь), недоліках законодавчої бази запровадження електронного урядувань в Україні (Ж. О. Павленко), техніко-правових засадах організації електронного урядувань (Г. Г. Почепцов) та інших суміжних питаннях. Проте, недостатньою увага науковців зали­шається до предметного дослідження саме управлінського аспекту електронного уряду­вань, розгляду управлінських засад його здій­снень і кінцевої мети цієї діяльності, аналізі факторів гальмувань розвитку електронного урядування на сучасному етапі. Тому метою статті є висвітлення сучасного стану і про­блематики розвитку електронного урядування в Україні як організуючого впливу органів державної влади на соціальні відносини задля комплексного гармонійного розвитку всіх сфер суспільного життя і діяльності держави.

Відзначимо, що критично оцінити стан ро­звитку електронного урядування досить не­просто, адже не існує в Україні загальноп­рийнятих критеріїв моніторингу рівня успішності розвитку цього сегменту. Сучас­ний стан розвитку електронного урядування в нашій державі характеризується певними по­зитивними зрушеньми. Зокрема, на сьогодні створено початкову нормативну базу для реа­лізації заходів електронного урядування, сфо­рмовано основні принципи електронного урядування, визначено пріоритети електрон­ного урядувань, окреслена базова концепція подолань труднощів та встановлень термі­нів виконань намічених заходів.

У відповідності до Розпоряджень про електронне урядування, запровадження цієї поки що нової для Української держави фор­ми державного управлінь має на меті:

- підвищити ефективність державного управління у результаті спрощення управлін­ських процедур, скорочень адміністратив­них витрат, застосувань сучасних методів державного управління;

- оптимізувати рівень доступності адмініс­тративних послуг;

- забезпечити здійснень контролю за ефективністю діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- забезпечити високий ступінь доступності інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядувань, надань можливості громадянам та громадсь­ким організаціям безпосередньо брати участь у процесах підготовки проектів рішень, що приймаються на всіх рівнях державного управління;

- зменшити рівень корупції та тінізації економіки;

- досягти якісно нового рівня управління державою і суспільством у цілому, а також зміцнити довіру до інститутів держави.

На момент ухвалення Концепції про елек­тронне урядування, координаційним органом розвитку електронного урядування було ви­значено Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації. У відповідності до Плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронного урядування в Україні протягом 2013-2014 рр. [7] планувалося реа­лізувати такі заходи щодо запроваджень електронного урядувань:

1) створити інтерактивну систему прове­дення оцінки електронної готовності України;

2) ввести в експлуатацію Державну інфор­маційну систему електронних звернень гро­мадян;

3) розпочати функціонування Державної інформаційної системи електронних звернень громадян;

4) забезпечити координацію діяльності щодо підвищення рівь професійної компете­нтності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань впровадження електронного урядувань;

5) визначити перелік державних реєстрів, їх держателів та функцій з метою уникнень дублювань;

6) забезпечити нормативне врегулювань питання створення єдиної інформаційно-теле­комунікаційної інфраструктури органів дер­жавної влади та органів місцевого самовряду­вань;

7) забезпечити розвиток та стандартизацію інфраструктури відкритих ключів та надань послуг електронного цифрового підпису;

8) розробити проект концепції запрова­джень ідентифікації особи під час доступу до ресурсів державних інформаційних систем без використання електронного цифрового підпису;

9) забезпечити упорядкувань архівних до­кументів за встановлені законодавством стро­ки їх зберігань в архівних підрозділах органів виконавчої влади для здійснень поступового переходу на електронний документообіг.

10) забезпечити впроваджень інформа­ційної системи електронної взаємодії держав­них електронних інформаційних ресурсів та її подальшу взаємодію з Єдиним державним порталом адміністративних послуг.

11) забезпечити впровадження в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядувань типових організаційно-тех­нічних рішень у сфері електронного уряду­вань, впровадити регламенти взаємодії дер­жавних електронних інформаційних ресурсів органів виконавчої влади з інформаційною системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів;

12) забезпечити модернізацію пілотної ве­рсії Єдиного державного порталу адміністра­тивних послуг;

13) забезпечити впроваджень в промис­лову експлуатацію автоматизованої системи «Єдине вікно подань електронної звітності» та розпочати дослідну експлуатацію другої черги системи з поступовим приєднанням всіх центральних органів виконавчої влади, до яких подається звітність;

14) модернізувати систему електронної взаємодії органів виконавчої влади, передба­чивши, зокрема, розроблень та затверджень регламенту системи;

15) забезпечити впроваджень комплекс­ної системи захисту інформації в системі еле­ктронної взаємодії органів виконавчої влади;

16) забезпечити підключень до системи електронної взаємодії органів виконавчої влади систем електронного документообігу держадміністрацій.

З точки зору державного управління, пере­лічені вище заходи являють собою якісно нові форми організагіії діяльності органів держа­вної влади та органів місгіевого самовряду­вання. їх функціональний розрахунок відпо­відає доцільності формування нового рівня взаємодії владних інституцій з громадянами та суб’єктами господарювань шляхом на­дання доступу до державних інформаційних ресурсів, створення спектру можливостей отримувати електронні адміністративні пос­луги, звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з вико­ристанням Інтернету задля реалізації закон­них прав та інтересів. Знаходячись у площині взаємодії с громадянським суспільством, держава посередництвом використання муль­тимедійного простору має змогу безпосеред­ньо налагоджувати діалог з суспільством, ви­вчити відгуки про ефективність своєї діяльності на місцях. З іншого боку, громадя­ни мають право пропонувати свої ідеї державі у будь-якій точці простору країни [8, с.90].

Зазначимо, що і в системі державного управлінь України успішно реалізовані деякі заходи електронного урядування. Зокрема вже традиційними стали on-line наради вищо­го керівництва держави з підлеглими підроз­ділами чи посадовими особами, що представ­ляють державну владу в регіонах. Крім того, сучасні ЖТ дають змогу державним органам прямо спілкуватись з представниками ЗМІ, громадськості, інститутами громадянського суспільства. Громадяни мають змогу елект­ронного листування з вищими посадовими особами через офіційні Інтернет-портали. Проте, на сучасному етапі розвитку держав­ності України формування електронного уря­дування лише започатковується. Саме через це, як зауважують JI. I. Лойко та І. Х. Хоч, в Україні практика електронного урядування, незважаючи на офіційно сформульовані дер­жавою завдання, має дуже обмежені форми [9, с.472]. Незважаючи на те, що в Розпоря­дженні про електронне урядування у загаль­ному вигляді вказано на проблеми розвитку цієї форми урядування, виникає потреба в аналізі проблематики становлень цієї форми державного управлінь.

Попередньо слід обмовитися, що загальним базисом формувань цивілізованого електрон­ного урядувань є громадський мир і спокій, належний рівень громадського порядку і гро­мадської безпеки. Практика запроваджень електронного урядувань в розвинених держа­вах доводить, що електронне урядувань як форма державного управлінь формується лише за умови політичної стабільності, стало­сті, поступальності та прогнозованості реалі­зації програм державного соціально-економіч­ного розвитку, тісного співробітництва грома­дянського суспільства і держави в секторі розбудови високотехнологічної національної інформаційно-комунікативної інфраструктури. В іншому, рівень ефективності становлення електронного урядування детермінується ста­ном нормативно-правового, організаційно - технічного, кадрового, економічного, управ­лінського забезпечення відповідних процесів.

Проблеми нормативно-правового забезпе­чення розвитку електронного урядування на­ціонального зразку зводяться до того, що еле­ктронне урядування як форма державного управління регламентована лише на підза - конному рівні. Це не відповідає позитивному світовому досвіду. Відомо, що у таких краї­нах як США, Канада, Німеччина, Японія, Фінляндія, Чехія, Індія, Китай, Російська Фе­дерація, Австрія на законодавчому рівні за­тверджені й реалізуються комплексні цільові державні програми розвитку електронного урядування. Вважаємо, що Україні потрібно на законодавчому рівні затвердити програму розвитку електронного урядування з чітким визначеньм строків і відповідальних суб’єк­тів за виконань намічених у документі захо­дів. Це обумовлюється тим, що підзаконний рівень регламентації Плану заходів щодо реа­лізації Концепції розвитку електронного уря­дувань в Україні охоплює лише тих суб’єктів запроваджень моделі електронного уряду­вань, які входять до вертикалі органів влад­них інституцій, що підпорядковуються Кабі­нету Міністрів [7]. Уявляється, що реалізація такої програми обов’язково передбачала б залучення багатьох відомств, поєднань зу­силь центральних і регіональних органів влади, наукових інституцій, громадськості, недержа­вного сектора економіки, заінтересованих осіб і створень координаційної інституції. Ми повністю підтримуємо точку зору науко­вців і аналітиків, які вважають, що подібна державна програма розвитку електронного урядування має бути міжгалузевою за харак­тером і цілком відповідати проголошеному сьогодні курсу на модернізацію системи дер­жавного управління, економіки, соціальних інститутів [10, с. 157].

Проблеми організагриного і кадрового змі­сту. Ми вже відзначали вище, що технічною платформою для здійснень електронного урядування є Інтернет, а саме - розвинена ін - формаційна-комунікативна структура. Вико­ристань можливостей глобальної мережі при розвитку електронного урядування в Україні передбачає вирішень комплексу важливих організаційних питань: здійснень належного забезпечень органів державного управлінь всіх рівнів відповідною матеріально-техніч­ною базою, проведень стандартизації інфо­рмаційних технологій державного управлін­ня, створення швидкісних мереж передавань і обробки цифрової інформації, забезпечень доступу до Інтернет кожної української роди­ни, допомога деяким соціальним категоріям громадян України сплачувати Інтернет - пос­луги. Відзначимо, що наразі Україна не має досвіду у здійсненні вказаних вище заходів. Крім того, державний апарат України наразі відчуває дефіцит кваліфікованих кадрів у га­лузі інформаційно-комунікаційних техноло­гій. Необхідний професіоналізм має включати як базову технічну компетентність в сфері інформаційних технологій, так і розуміння завдань нового інформаційного суспільства. У зв’язку з цим, є підстави підтримати точку зору О. Г. Данильяна про те, що органи управ­лінь повинні вжити заходів, що дозволяють визначити ступінь професіоналізму й гаранту­вати його наявність у службовців з метою під­вищення ефективності існуючої нині системи електронного урядувань [11, с.204]. Це питан - ь наразі в Україні залишається невирішеним.

Проблеми застосування і використання Інтернет в Україні зводяться до того, що в країні наразі спостерігається регіональна не­рівномірність щільності використань кому­нікативних ресурсів Інтернет українським су­спільством. Так, згідно з даними досліджень незалежної шведської компанії Business Unit Networks Ericsson лише 70 % населення вели­ких міст України у 2013 р. мали доступ до мережі Інтернет, а загальний рівень проник­нень Інтернет в Україні сягає ледь 50 % [12]. Крім того, розвитку Інтернет в регіонах У кра­їни різна: у Києві користувачами всесвітньої мережі є 90 % жителів столиці, що дорівнює рівню Нідерландів, а у Рівненській, Херсон­ській і Запорізькій області - 2 %, що відпові­дає рівню Афганістану [13]. У розвинених державах світу і Європейського Союзу анало­гічні показники є набагато вищими.

Проблеми економічного характеру зво­дяться до дефіциту коштів на запровадження електронного урядувань. Досвід таких дер­жав світу як СІЛА, Канада, Німеччина свід­чить про те, що фінансувань розвитку елект­ронного урядування відбувається за рахунок спеціальних гнучких інтеграційних програм, що передбачають поліцентричне фінансуван­ня електронного уряду з коштів різних проек­тів. Для прикладу, у СІЛА витрати на високо - технологічні рішення у секторі розвитку електронного урядування оцінюються в 40-50 млрд доларів на рік [11, с.206]. В Україні стан справ у подібному сегменті навряд можна на­звати обнадійливим. Офіційної інформації про розробку подібних програм на національ­ному рівні не має. Крім цього, через зниження темпів економічного розвитку України, дер­жавний апарат змушений скорочувати видат­ки на інформатизацію органів державного управління. Лише на початку 2014 р. у відпо­відності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» № 65 від

01.03.2014 р. з економії бюджетних видатків на утримань системи державного управлін­ня, органам державної влади в імперативному порядку приписано припинити придбань комп’ютерної техніки і засобів зв’язку, а та­кож перейти в режим енергозбережень [14]. В умовах, коли органи державного управлін - ь зіштовхуються з елементарним дефіцитом комп’ютерної техніки, розвиток заходів елек­тронного урядувань навіть в обмежених фо­рмах залишається, на наш погляд, досить умовним. Про цільове державне фінансувань подальшого розвитку електронного уряду­вань на сьогодні мова взагалі не йде.

В додаток до наведеного вище слід взяти до уваги, що запроваджень електронного уряду­вань в Україні може зіштовхнутися і з пере­понами владно-корпоративного характеру. Ми маємо на увазі консерватизм системи дер­жавного управлінь, корпоративні конфлікти через політичну кон’юнктуру у вищих ешело­нах влади, що має наслідком відволікань від реального втілень управлінських рішень. Врешті, не слід забувати і про національно - ментальні особливості сучасного українського суспільства, яке не завжди виявляє довіру до ініціатив влади в частині нововведень реалі­зації державної політики.

Враховуючи наведене вище, слід відзначи­ти, що на сьогодні у світі всеосяжне електрон­не урядувань не стало реальністю у жодній державі. Проте послуги і можливості елект­ронного урядувань для пересічних громадян надало можливості створення якомога більшої кількості спрощених можливостей взаємодії з державними органами різної спеціалізації із застосуванням сучасних інформаційно-кому­нікативних технологій. Це стосується, у пер­шу чергу, проходжень інформативних, ре­єстраційних, звітових, дозвільних процедур (задоволення інформаційного запиту, сплата податків, отримань довідок, оформлень лі­цензій і пільг, подання заяв на реєстрацію ак­тів цивільного стану, реєстрація чи ліквідація юридичної особи, голосування під час вибо­рів, освітні послуги тощо). Україна лише на шляху до цього.

Підсумовуючи викладене вище, є підстави констатувати, що на сьогодні в Україні ство­рено деякі організаційні передумови для за­провадження дієвої системи електронного урядування. Як форма державного управлін­ня, ефективним електронне урядувань стане в нашій державі тоді, коли будуть вирішені найбільш важливі проблеми реалізації цього процесу. В контексті гіього, завдання науки адміністративного права буде зводитися до розробки основ правового статусу ІКТ і комп 'ютерннх мереж як засобів державного управління, вироблення оптимальних шляхів пристосування національної системи держа­вного управління до реалій сучасного стану розвитку інформаїіійного суспільства. Усе це свідчить про своєчасність і необхідність на - працювань нового емпіричного матеріалу про електронне урядування в Україні, доціль­ність активізації наукової дискусії з питань подальшої оптимізації і розширення функціо­нального навантажень електронного уряду­вання як форми державного управління в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер ; пер с англ. - М. : ООО Издательство АСТ, 2002. - 776 с.

2. Конашевич Ю. 3. Види, принципи і на­прями діяльності електронного уряду / Ю. 3. Конашевич // Вісник Львівськ. держ. ун-ту внутр. справ. - 2013. - № 1. - С. 53-64.

3. Электронное государство [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://coolreferat. com.

4. Богдановская И. Ю. Элетронное госу­дарство / И. Ю. Богдановская // Обществен­ные науки и современность. - 2004. - № 6. -

С. 105-111.

5. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика : навч посібн. / Г. Г. Почепцов, С. А. Чукут. - 2-ге вид. - К. : Знання, 2008. - 324 с.

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалень Концепції розвитку електронного урядування в Україні» : від

13.12.2010 р., № 2250-р // Офіційний вісник України. - 2010. - № 97. - Ст. 48.

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електрон­ного урядувань в Україні» : від 26.09.2011 р., № 1014-р // Урядовий кур’єр. - 2011. - № 200.

8. Стрелец И. А. Концепция электронного правительства и ее практическая реализаць / И. А. Стрелец // США-Канада: экономика, по­литика, культура. - 2003. - № 5. - С. 90-103.

9. Лойко Л. І. Інструменти, механізм та еволюція електронного урядування /

Л. І. Лойко, І. X. Хоч // Правова держава: що­річник наукових праць. - 2010. - № 21. -

С. 471-476.

10. Павленко Ж. О. Інтеграція права й ме - режених комп’ютерних технологій як умова побудови інформаційної моделі розвитку правової доктрини / Ж. О. Павленко // Проб­леми законності. - 2005. - № 78. - С. 156-163.

11. Данильян О. Г. Впроваджень іннова­ційних технологій у сфері державного управ­ління: аналіз досвіду провідних країн світу / О. Г. Данильян // Вісник Акад. правових наук України. - 2008. - № 1. - С. 200-208.

12. Рівень проникнень Інтернет в Україні досяг майже 50% [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. newsru. ua/ukraine/ 09jun201 З/net. html.

13. У Києві інтернет-мов у Голландії, а на Рівненщині - як в Афганістані. Україна - кра­їна контрастів ]Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. unian. ua/science/539988-u- kievi-internet-mov-u-gollandiji-a-na - rivnenschini-yak-v-afganistani. html.

14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про економію державних коштів та недо­пущення втрат бюджету» : від 01.03.2014 p., № 65 // Офіційний вісник України. - 2014. - №22.-Ст. 683.



Кагановська Т. Є. Електронне урядування як форма державного управління в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку / Т. Є. Кагановська // Форум права. — 2014. — №2. — С. 176—182 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2014_2_32.pdf

В рамках єдиного цілісного огляду висвітлено питання організації електронного уря­дування в Україні. На основі системного аналізу передумов розвитку електронного урядувань в Україні, окреслюються здобутки Української держави в частині засну­вань електронного управління. Особлива увага акцентується на тому, що Інтернет - комунікації є технічною платформою для розвитку електронного урядування в Украї­ні. Обґрунтовано групи проблем подальшого розвитку електронного урядування з урахуванням реалій соціально-економічного і політичного розвитку У країни на сучас­ному етапі розвитку державності.

Кагановская Т. Е. Электронное правление как форма государственного управления в Украине: современное состояние и перспективы развития

В рамках целостного обзора освещены вопросы организации электронного управления в Украине. На основе системного анализа предпосылок развития электронного прав­ления в Украине, очерчиваются достижень Украинского государства в части основа­ния электронного правлень. Особенное внимание акцентируется на том, что Интер­нет-коммуникации являются технической платформой для развития электронного правления в Украине. Обоснованно группы проблем перспективного развития элект­ронного правления с учетом реалий социально-экономического и политического раз­вить Украины на современном этапе развития государственности.

Kaganovskaya Т. Е. The Electronic Rule as a Form of State Administration is in Ukraine: Modern State and Prospects of Development.

In the article within the framework of integral review the questions of organization of electronic management are lighted up in Ukraine. On the basis of analysis of the systems of pre-conditions of development of electronic rule in Ukraine, achievements of the Ukrainian state are outlined in part of foundation of electronic rule. The special attention is accented on that intemet-communications are technical platform for development of electronic rule in Ukraine. It was grounded groups of problems of perspective development of electronic rule taking into account realities of socio-economic and political development of Ukraine on the modern period of development of the state system.