joomla
ДО ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ (НА ПРИКЛАДІ ПРАВОВОЇ ОЦІНКИ ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА ДИПЛОМАТИЧНИХ АГЕНТІВ)
Форум права

УДК 343.01+341.48

K. 0. житнии, докт. юрид. наук, доц., Ха­рківський національний університет внутрішніх справ

Ключові слова: кримінально-правова охорона, конвенція, міжнародний правопорядок, дипло­матичний агент, напад, знищення майна, пош­кодження майна

В умовах інтеграції України до демократи­чної світової спільноти зростає актуальність узгодження вітчизняного права та його окре­мих галузей з міжнародною правовою систе­мою. Так, наявність значної кількості міжна­родних угод України, укладених з питань охорони правопорядку сприяла утворенню досить широкої сфери, в якій кримінальне право нашої держави вступає у взаємодію з положеннями міжнародного права. У зв’язку із цим одним із важливих завдань вітчизняно­го правознавства є ретельна оцінка криміна- льно-правових норм, які були включені в Кримінальний кодекс України (далі - КК) в результаті сприйняття міжнародно-правових приписів, визначення напрямків їхнього удо­сконалення. Реалізація таких положень стала однією з концептуальних засад сучасного кримінального права України, адже парла­мент встановив, що галузеве законодавство (тобто КК) ґрунтується на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. І ст. З КК), що закони України про кримінальну відповідальність мають відповідати положен­ням, що містяться в чинних міжнародних до­говорах, згоду на обов’язковість яких надано

Верховною Радою України (ч.5 ст. З КК), а одним із його завдань визначив забезпечення миру і безпеки людства (ч. 1 ст. 1 КК). У суку­пності з положеннями Конституції України, згідно із якими частиною національного за­конодавства є чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верхов­ною Радою України ці правовстановлення вимагають від законодавчої влади держави враховувати норми міжнародного права у хо­ді нормотворчості в цій галузі. У вітчизняно­му й зарубіжному кримінальному праві цій проблематиці приділено багато уваги в пра­цях П. П. Андрушка, Ю. В. Бауліна, В. І. Бори - сова, О. М. Броневицької, О. І. Бойцова,

B. А. Вдовіна, В. О. Гацелюка, Ю. В. Голіка,

Н. О. Гуторової, 0.0. Дудорова, Л. В. Іногамо - вої-Хегай, О. Г. Кібальника, М. П. Куцевича,

C. П. Кучевської, A. A. Музики, A. B. Наумова,

В. О. Навроцького, Є. О. Письменського, Ю. А. Пономаренка, В. П. Попович, A. B. Сав- ченка, Т. М. Тертиченко, Ю. В. Трунцевського, П. Л. Фріса, М. І. Хавронюка, С. С. Яценка та деяких інших авторів. Однак, фахівці не зав­жди готові пояснити особливості розвитку вітчизняного кримінального права під впли­вом зовнішніх (наднаціональних, міжнарод­них) чинників і запропонувати законодавцеві шляхи розв’язання відповідних проблем.

Одним із положень кримінального права України, які створено під впливом міжнарод­ного права, є наявні в КК приписи, що забез­печують захист дипломатичних відносин. Створення належних умов для функціонуван­ня дипломатичного представництва та його співробітників на території держави перебу­вання є однією із загальновизнаних умов для нормальної діяльності дипломатичних пред­ставництв і їхніх працівників [1, с. 61-62]. Стаття 29 Віденської конвенції про диплома­тичні зносини 1961 р. (далі - Віденська конве­нція), проголошуючи недоторканність особи дипломатичного агента, зобов’язує державу перебування ставитися до нього з належною повагою і вживати усіх належних заходів для попередження будь-яких посягань на нього

[2] . Тому посягання на представника дипло­матичного персоналу у сучасному праві розг­лядається як злочин міжнародного характеру. У КК України на забезпечення цього загаль­


Новизнаного міжнародно-правового принци­пу спрямовано норми про імунітет від кримі­нально-правової юрисдикції (ч.4 ст.6 КК), про кримінальну відповідальність за посягання на життя представника іноземної держави (ст.443 КК), за злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст.444 КК). Аналіз міжнародно-правової відповідності останньої та оцінка її досконалості є метою цієї публікації.

Формування спеціальних норм про охорону окремих категорій іноземців, які перебувають на території держави, зумовлене розвитком міжнародних зносин. У минулому посягання на особу чи на майно деяких представників іноземної держави розглядалось як замах на державний суверенітет і могло привести до міжнародного конфлікту. Це зумовило необ­хідність підвищеного кримінально-правового захисту іноземців, у т. ч. й тих, які мають дип­ломатичний статус. Норми, спрямовані на за­хист певних категорій іноземців, відомі вітчи­зняному праву принаймні з X ст. (вони містились, зокрема, у договорі Русі с Візанті­єю 944 р., в деяких інших договорах з інозем­ними державами) [3]. У проекті Кримінально­го уложення Катерини II (розроблялося в 1777-1780 рр.) передбачалося введення окре­мого розділу про злочини проти міжнародно­го права, у т. ч. й відповідальність за «пору­шення посольських переваг» (посягання на осіб, які мають посольський статус), «пору­шення охоронної грамоти» [4, с. 91-92, 94- 97], а ст.261 Уложення про покарання кримі­нальні й виправні 1845 р. встановлювала по­карання за образу публічними непристойними діями словами іноземного посла, посланника чи іншого дипломатичного агента, з метою висловити неповагу до іноземного уряду, що призвело до створення небезпеки розриву ві­дносин із дружньою державою [5, с.85].

Важливість кримінально-правової охорони сфери дипломатичних відносин та захисту їхніх суб’єктів для сучасної України зумовле­на низкою чинників. По-перше, значенням службової діяльності дипломатичних агентів у здійсненні репрезентативної політики дер­жави, їхньою роллю у захисті прав її грома­дян. Особливої актуальності ці обставини на­були в умовах глобалізації, коли все більше питань, які стосуються забезпечення прав та свобод людини, законних інтересів особи, держави та суспільства залежать від міжнарод­них відносин. У новому столітті посилилась міграційна активність населення. Мешканці нашої країни все частіше виїжджають за кордон (для відпочинку, працевлаштування, отримання освіти, туризму тощо). У зв’язку із цим зростає їхня зацікавленість у захисті власних прав та інтересів за межами країни з боку її офіційних представників. Забезпечити ефективну діяль­ність останніх можливо, з урахуванням засад взаємності у дипломатичних зносинах, які, в свою чергу, вимагають надійного захисту іно­земних дипломатів в Україні. По-друге, поря­док дипломатичних відносин - це один з еле­ментів міжнародного правопорядку (незалежно від того, чи існують дипломатичні відносини між тими чи іншими конкретними державами [6, с.7]), який в кримінальному праві України входить до числа об’єктів правової охорони. Тому посягання на нього має оцінюватись як злочин. По-третє, загальновизнаний принцип міжнародних відносин в умовах мирного спі­віснування і загальновизнаний принцип між­народного права - притягнення до криміналь­ної відповідальності за міжнародні злочини. Однак, при цьому слід розрізняти злочини, щодо яких існують укладені й ратифіковані конвенції чи інші угоди, згідно з якими вне­сено відповідні норми в національне законо­давство. У таких випадках притягнення дер­жавою до відповідальності за їх вчинення обов’язкове. Невиконання цих вимог є неви­конанням норм не лише міжнародного права, а й власного законодавства [7, с.50]. Зобов’я­зання криміналізувати найбільш небезпечні посягання на дипломатичних агентів містяться в Конвенції про попередження і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжна­родним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14.12.1973 р. (далі - Нью-Иоркська конвенція 1973 р.), держави-учасниці котрої погодилися визнати у своєму законодавстві злочинами умисне вчинення: 1) вбивства, ви­крадення та іншого нападу проти особистості чи свободи особи, що користується міжнаро­дним захистом; 2) насильницький напад на офіційне приміщення, житлове приміщення або транспортні засоби особи, яка користу­ється міжнародним захистом, що може пог­рожувати особистості чи свободі останньої;

3) загрозу будь-якого нападу; 4) спробу будь - якого нападу; 5) дії в якості співучасника будь-якого такого нападу [8].

Хоч джерелами кримінально-правових приписів, спрямованих на захист дипломати­чних відносин, є норми міжнародного права (у зв’язку із цим в сучасній юридичній літера­турі злочини проти осіб, які користуються дипломатичним захистом, відносять до ком­петенції міжнародного кримінального права [9, с.44]), це не означає, тим не менш, що по­дібні посягання перебувають за межами наці­ональної кримінально-правової юрисдикції України. Питання кваліфікації як злочинів випадків порушення недоторканності дипло­матичних агентів та застосування криміналь­них покарань за подібні посягання не можуть вирішуватись вітчизняними правоохоронни­ми й судовими органами безпосередньо на підставі норм міжнародного права, адже, згі­дно із ч. З ст. З КК злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Отже, реалізація Україною зазначених міжна­родних зобов’язань вимагає здійснення наці- онально-правової імплементації відповідних їх положень [10, с.74]. Така імплементація була здійснена у ст.444 КК, в якій криміналі - зовано: а) напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний за­хист; б) викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяль­ності або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою прово­кації війни чи міжнародних ускладнень;

В) погроза вчинення таких дій. Навіть повер­ховий порівняльний аналіз цієї норми націо­нального права з положеннями Нью-Иорксь - кої конвенції 1973 р. дозволяє вважати, що Україна виконала свої зобов’язання по цьому договору. Однак, більш уважне вивчення дис­позиції ст.444 КК переконує, що спеціальний кримінально-правовий захист в ній встановле­но не для всіх важливих елементів диплома­тичних відносин, забезпечення недоторкан­ності яких необхідне для нормального функціонування цієї сфери міжнародного права. Слід звернути увагу, що дієвим (а отже - й небезпечним) способом перешкоджання службовій діяльності представників диплома­тичного персоналу і функціонуванню дипло­матичних установ є знищення або пошко­дження майна. Без використання певного майна (транспорту, засобів зв’язку тощо) ди­пломатичний агент (а у значно ширшому кон­тексті - і будь-яка особа, яка перебуває під міжнародним захистом) не може виконувати покладені на нього функції. Однак, у ст.444 КК не передбачено відповідальність за такі посягання на міжнародний правопорядок. Ві­тчизняні фахівці зійшлись у думці, що такі діяння можуть кваліфікуватись за ст.444 КК лише якщо їх було здійснено у ході нападу. Так, на думку М. І. Хавронюка напад як пе­редбачене ст.444 КК діяння - це «дії, пов’я­зані із несподіваною агресією, застосуванням насильства над особою, що має міжнародний захист, знищенням майна, яке їй належить або ввірене, а також інші подібні дії» [11, с. 1157]. В. М. Киричко під нападом у складі об’єктивної сторони передбаченого ст.444 КК злочину розуміє дії, спрямовані на негайне досягнення злочинного результату за допомо­гою насильства або створення реальної небе­зпеки його застосування, а 0.0. Бахуринська

- протизаконне таємне чи відкрите проник­нення у відповідне приміщення з подальшим вчиненням погромів, пошкодженням чи зни­щенням майна, висуненням при цьому вимог тощо. Якщо при нападі майно, що перебуває в установі, яка має міжнародний захист, знище­не (пошкоджене) загальнонебезпечним спосо­бом чи потягло загибель людей або інші тяжкі наслідки, вчинене рекомендується кваліфіку­вати за сукупністю ч. І ст.444 та ч.2 ст. 194 КК [12, с.999; 13, с.598]. Таким чином, знищення або пошкодження майна дипломатичного аге­нта чи дипломатичної установи оцінюється як факультативна ознака нападу, вчинення цих дій як спосіб втручання в службову діяльність, якщо воно здійснене не під час нападу, пере­буває за межами складу злочину, передбаче­ного ст.444 КК.

Така регламентація кримінально-правової охорони міжнародного правопорядку у КК України уявляється неповною. Так, Нью- йоркська конвенція 1973 р. вимагає від дер­жав, які її ратифікували, криміналізувати на­сильницькі напади не лише на певні примі­щення, але й на таке майно, як транспортний засіб особи, яка користується міжнародним захистом (у контексті порушеної в цій публі­кації проблематики - транспортний засіб, який використовується для дипломатичної служби). Отже, диспозиція ст.444 КК непов­ною мірою відповідає зобов’язанням України щодо обсягів кримінально-правової охорони, які випливають із зазначеного міжнародного договору. Крім того, міжнародне право вима­гає гарантій недоторканості не лише щодо певних приміщень чи установ, які користу­ються міжнародним захистом (зокрема, при­міщень дипломатичних установ), а й щодо іншого майна - багажу (офіційного чи особи­стого), рухомого майна осіб, що користують­ся міжнародним захистом, предметів обста­новки у приміщеннях, що перебувають під міжнародним захистом тощо [14, с.89]. Зок­рема, Віденська конвенція 1961 р. встановлює недоторканість не лише особи дипломатично­го агента, але і майна, яке йому належить, ре­чей, які призначені для офіційного користу­вання дипломатичним представництвом.

Слід зазначити, що для усунення зазначе­ної прогалини деякі вітчизняні й зарубіжні дослідники пропонують введення у відповід­ну норму кримінального закону вказівку на «предмет, який користується міжнародним захистом» як на предмет відповідного злочи­ну (тобто, нападу) [14, с.10, 90; 15, с.652]. Пропозиція має сенс і заслуговує на увагу. Водночас, визнаючи відповідне майно лише предметом такого злочинного діяння, як «на­пад» (ч. 1 ст.444 КК), неможливо забезпечити належну кримінально-правову охорону дип­ломатичних відносин як елементу міжнарод­ного правопорядку.

Проведений в цій публікації порівняльний аналіз показав лише один з аспектів забезпе­чення в Україні кримінально-правової охорони дипломатичних відносин як елемента міжна­родного правопорядку. Водночас, висновки, які з нього випливають, можуть бути поши­рені й на охорону в кримінальному праві но­рмальних міжнародних відносин, співробіт­ництва України з іншими державами й міжнародними організаціями в цілому. Ви­кладене вище дозволяє запропонувати вне­сення деяких доповнень до ст.444 КК, спря­мованих на вдосконалення такої охорони. Так, серед предметів злочину в ч. І ст.444 КК поряд із службовими або житловими примі­щеннями осіб, які мають міжнародний захист, необхідно вказати також і транспортні засоби цих осіб. Крім того, в окремій частині ст.444 КК доцільно криміналізувати умисне знищен­ня або пошкодження майна, яке використову­ється особою, яка має міжнародний захист, вчинене у зв’язку зі службовою діяльністю такої особи. Як уявляється, ці уточнення до­зволять певним чином покращити якість на­ціональної кримінально-правової охорони міжнародного правопорядку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сироїд Т. Л. Міжнародне публічне право : навч. посіб. / Т. Л. Сироїд. - X. : Прометей - Прес, 2005. - 244 с.

2. Віденська конвенція про дипломатичні зносини : від 18.04.1961 р. [Електронний ре - сурс]. - Режим доступу: Http://zakonl. rada. gov. ua/laws/ 8ію\у/995_048 .

3. Опалич Е. В. Проблемы реализации ме - ждународно-правовых норм, направленных на обеспечение мира и безопасности челове­чества, в уголовном законодательстве Рос­сийской Федерации: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Опалич Евгения Владимиро­вна. - Томск, 2002. - 202 с.

4. Бабкова Г. О. Международное право в уголовно-правовой доктрине Екатерины II / Г. О. Бабкова // Новый исторический вестник. -

2005. -№ 14. - С. 91-100.

5. Уложение о наказанияхъ уголовныхъ и исправительныхъ. - М. : ТипографіяВ. Готье, наКузн. мосту, д. Торлецкаго, 1867. - 608 с.

6. Мовчан А. П. Международный правопо­рядок/ А. П. Мовчан. - М., 1996. - 103 с.

7. Карпец И. И. Преступления междунаро­дного характера / И. И. Карпец. - М. : Меж - дунар. отношения, 1979. - 262 с.

8. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжна­родним захистом, у тому числі дипломатич­них агентів : від 14.12.1973 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakonl. rada. gov. ua/laws/show/995_389.

9. Костенко Н. И. Международное уголов­ное право: современные теоретические про­блемы / Н. И. Костенко. - М. : Изд-во «Юрли - тинформ», 2004. - С. 44.

10. Мюллерсон Р. А. Соотношение между­народного и национального права / Р. А. Мюл­лерсон. - М. : Междунар. отношения, 1982.

11. Науково-практичний коментар Кримі­нального кодексу України / за ред. М. I. Ме­льника, М. I. Хавронюка. - 5 вид., переробл. та доповн. - К. : Юрид. думка, 2008. - 1216 с.

12. Кримінальний кодекс України : науко - во-практичний коментар / Ю. В. Баулін,

В. I. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред.

В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. I. Борисова,

В. І. Тютюгіна. - 5-те вид., доповн. - X. : Пра­во, 2013. - Т. 2 : Особлива частина. - 1040 с.

13. Науково-практичний коментар до Кри­мінального кодексу України : у 2 т. - К. : Алерта ; КНТ ; Центр учб. л-ри, 2009. - Т. 2 / П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бан - тишев та ін. ; за заг. ред. П. П. Андрушка,

В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. - 624 с.

14. Сухарев Д. Л. Уголовная ответствен­ность за нападение на лиц или учреждения, которые пользуются международной защи­той: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Сухарев Дмитрий Леонидович. - Красноярск, 2003 - 159 с.

15. Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / А. С. Беніцький, В. О. Бодаєвсь - кий, В. О. Гацелюк та ін. ; за ред. О. О. Дудо - рова, Є. М. Письменського. - Т. 2. - Луганськ : Вид-во «Елтон-2», 2012. - 780 с.



Житний О. О. До проблеми охорони міжнародного правопорядку кримінально - правовими засобами (на прикладі правової оцінки знищення або пошкодження майна дипломатичних агентів) / О. О. Житний // Форум права. — 2013. — № 4. — С. 103—107 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2013_4_20.pdf

Розглянуто проблеми забезпечення охорони міжнародного правопорядку засобами ві­тчизняного кримінального права. Досліджено відповідність положень ст.444 Криміна­льного кодексу України міжнародним зобов’язанням держави. Розглянуто особливості кримінально-правової оцінки умисного знищення або пошкодження майна, яке нале­жить дипломатичним агентам. Виявлено деякі неузгодженості норм міжнародного права та норми, передбаченої в ст.444 Кримінального кодексу України. Сформульова­но пропозиції щодо її вдосконалення.

Житный А. А. К проблеме охраны международного правопорядка уголовно-правовыми средствами (на примере правовой оценки уничтожения или повреждения имущест­ва дипломатических агентов)

Рассмотрены проблемы обеспечения охраны международного правопорядка средствами отечественного уголовного права. Исследовано соответствие положений ст.444 Уголов­ного кодекса Украины международным обязательствам государства. Рассмотрены осо­бенности уголовно-правовой оценки умышленного уничтожения или повреждения имущества, принадлежащего дипломатическим агентам. Выявлены некоторые несогла­сованности норм международного права и нормы, предусмотренной в ст.444 Уголовно­го кодекса Украины. Сформулированы предложения по ее усовершенствованию.

Zhitniy А. А. On The Problem of the Protection of International Law and Order Criminal Law Means (For Example, a Legal Assessment of Destruction or Damage to Property of Diplomatic Agents)

The problem of ensuring the protection of the international legal order by means of domestic criminal law was made. Compliance with the provisions of Art.444 of the Criminal Code of Ukraine international obligations of the state Investigated. The features of the criminal law assessment of intentional destruction or damage of property belonging to diplomatic agents were made. Some inconsistencies with international law and the norms lay down in Art.444 of the Criminal Code of Ukraine Revealed. The proposals for its were improvement.