joomla
ВИДИ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Форум права

УДК 342.9

М. М. ОРІЩЕНКО, Харківський націона­льний університет внутрішніх справ

Ключові слова: види, форми, методи, фінансо­вімі контроль, аудиторська діяльність

Аудит як самостійна форма фінансового контролю виник у зв’язку з необхідністю на­дання впевненості користувачам фінансової інформації щодо її надійності. Така необхід­ність пояснюється тим, що будь-яка інформа­ція може бути використана під час прийняття певних управлінських рішень. Тому, забезпе­чень впевненості користувачів в надійності інформації має на меті надання їм можливості прийняття адекватних управлінських рішень. Розвиток аудиту в Україні розпочався у 90-х роках минулого сторіччя та бурхливо продо­вжується тепер. Як наслідок, в Україні спо­стерігається збільшень кількості суб’єктів аудиту, зростань чисельності сертифікова - них аудиторів, підвищень обсягів доходу (виручки) від аудиту та супутніх аудиторсь­ких послуг. Отже, в Україні ринок аудиту є достатньо широким та динамічно розвиваєть­ся [1, с. 73]. Слід відмітити, що аудитори й ау­диторські фірми України мають право, відпо­відно до чинного законодавства, самостійно визначати форми та методи аудиту на підс­таві чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань, досвіду. Аудитори та ау­диторські фірми при виконанні своїх обо­в’язків мають право отримувати необхідні документи, у тому числі від третіх осіб, пояс­нень, перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівників об’єктів, які вони перевіряють, контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, мають право залуча­ти до участі в перевірні фахівців різного про­філю [2]. Крім того, вони можуть отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замов­ника, перевіряти наявність майна

Як предмет наукових пошуків види, форми та методи аудиторської діяльності перебували у центрі уваги таких дослідників, як: М. Т. Бі­луха, Б. Ф. Усач, А. Ж. Пшенична, В. І. Кравче­нко та інших. Вони відзначають, що для пра­вильного розумінь змісту аудиторської діяльності, її функцій і перспектив розвитку та використання в системі управління су­б’єктами господарської діяльності важливе значень має науково-обґрунтоване визна­чення видів, форми та методів аудиторської діяльності. Відповідно, метою цієї статті є: аналіз теоретичних підходів до визначень видів, форм та методів аудиторської діяльно­сті як форми фінансового контролю, що сприятиме розумінню змісту та сутності ау­диторської діяльності, її функцій і перспектив розвитку в системі управлінь суб’єктами го­сподарської діяльності.

Для того, щоб зрозуміти та визначитись з формами, видами та методами аудиторської діяльності, слід спершу визначитись з базо­вими поьттями. Отже, з філософської точки зору вид діяльності - це процес поєднань дій, які призводять до отримань відповідно­го набору продукції чи послуг, що характери­зується використаньм відповідної комбінації ресурсів, специфікою виробничого процесу та випуском певного виду продукції чи надань певного виду послуг. При цьому, окремий вид господарської діяльності може складатися як з єдиного простого процесу, наприклад зва­рювання тощо, так і охоплювати кілька про­цесів, що входять до єдиного комплексного виробничого процесу (як, наприклад, вироб­ництво автомобілів, що охоплює лиття, ко­вальські роботи, зварювань, складання, фар­бування тощо) [3]. Оскільки, аудит також є окремим видом діяльності, то має свої види, форми та методи.

Вчені розрізняють наступні види аудиту: аудит звітності, достовірності (наш традицій­ний фінансовий контроль); аудит діяльності (під діяльністю розуміють усі операції, які здійснює будь-яка установа); аудит відповід-


Носгі (аналіз діяльності тієї чи іншої устано­ви, того чи іншого суб’єкта господарювання на предмет того, наскільки він виконує роз­поряджень організації чи установи, яка для нього є вищестоящою, тобто аудит відповід­ності виконань законів, контроль дотримань інструкцій, нормативів, розпоряджень органу управлінь) [4]. Так, західна теорія виробила три основних види аудиту, а саме: операцій­ний аудит, аудит на відповідність і аудит фі­нансової звітності [5]. На нашу думку, доціль­но слід виділяти види аудит за певними ознаками. По-перше, за місцем виникнень слід розрізьти зовнішній та внутрішній аудит. Під терміном «зовнішній аудит» розуміють власне аудит, який здійснюється аудиторсь­кою фірмою (аудитором), тобто, запрошеним фахівцем за бажанням господарюючого суб’єкта або відповідно до вимог законодав­ства. При цьому слід підкреслити, що обо­в’язковий аудит завжди є саме зовнішнім [6]. Внутрішній контроль здійснюється відповід­ними підрозділами або посадовими особами господарюючого суб’єкта підлеглими по від­ношенню до управлінських ланок власної си­стеми управління, а також самими органами управління за власною діяльністю [7]. Таким чином, система внутрішнього контролю роз­робляється органами управлінь господарю­ючого суб’єкта як засоби для упорядкованого й ефективного ведень господарської діяль­ності [6]. Отже, зовнішній аудит завжди здій­снюється тільки незалежними по відношенню до суб’єкта, який проводить перевірку, госпо­дарювань аудиторами. Внутрішній аудит розуміють як організовану та регламентовану локальними актами систему контролю за до­триманням встановленого порядку ведень бухгалтерського обліку. Поняття внутрішньо­го аудиту можна трактувати в широкому сен­сі як систему, що входить в структуру органів управління юридичної особи як одного з еле­ментів. Внутрішній аудит у вузькому сенсі - це один з етапів процесу управління. Діяль­ність зовнішніх і внутрішніх аудиторів анало­гічна, розрізняються лише функції та корис­тувачі інформації, тобто, важливо не хто здійснює внутрішній контроль, а які функції та завдання виконуються при цьому і в чиїх інтересах здійснюється аудит, а також хто йо­го організовує [8].

По-друге, за формами організації аудиту, слід виділяти такі його види: договірні та за завданьм слідчих органів. Договірний аудит проводиться за замовленням окремих підпри­ємств за домовленістю на договірній основі. За завданьм слідчих органів організовується аудит, якщо об’єктом аудиторської діяльності було порушено законодавство або виникла підозра у тому, що його діяльність суперечить чинному законодавству України.

По-третє, за обсягом поставлених питань слід розрізняти аудит стратегічний, операцій­ний та спеціальний. Стратегічний - це аудит, який вивчає питання стратегії розвитку фір­ми, компанії на перспективу, передусім це стосується маркетингової діяльності. Опера­ційний аудит - це перевірка будь-яких існую­чих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Ре­зультатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шля­хів підвищення ефективності роботи органі­зації [9]. Спеціальний аудит керується потре­бами адміністрації для виявлення причин зниження ефективності роботи окремих під­розділів. При цьому пропонуються заходи для усунення причин, які погіршують рівень ви­робництва. Операційний аудит проводять внутрішні контролери [10].

Розглянувши види аудиторської діяльнос­ті, перейдемо до аналізу форм аудиторської діяльності. З філософської точки зору, форма діяльності - це зовнішній, організаційно-пра - вовий вияв конкретних, однорідних дій, які здійснюються з метою практичного втілень поставлених завдань [11; 12, с. 103]. О. Ф. Ска­кун відзначає, що правова форма діяльності - це організаційно-управлінська форма функ­ціонування уповноважених на те суб’єктів, котра зв’язана зі здійсненням юридично зна­чущих дій (розгляд юридичних справ про правопорушення, спір про право, скарги то­що) у порядку, визначеному законом, сут­ність правової форми діяльності держави по­лягає у тому, що вона: заснована на приписах права; завжди спричинює настань певних правових наслідків [13, с. 122]. Щодо безпосе­редньо форм аудиту, то вважаємо, що їх слід об’єднати у групи за такими ознаками: а) за способом досліджень; б) за часом дії аудиту;

В) за метою.

Дослідницька форма контрольно-аудиторсь­кого процесу здійснюється аудиторами без­посередньо на об’єкті аудиту - підприємстві. При цьому забезпечується додержань прин­ципу раптовості аудиту [12]. Ця форма ауди­торської діяльності дозволяє дослідити: особ­ливості підприємства; перспективи розвитку; вивчається система обліково-аналітичного і контрольного процесу; виділяються проблемні напрямки аудиту; оцінюється ступінь ризику.

За часом дії розрізняють такі форми ауди­ту: попередній, поточний, майбутній. Під час проведень попереднього аудиту аудитори можуть здійснити розробку, аналіз та оцінку проектів, кошторисів та іншої документації, яка пов’язана із створеньм нових підпри­ємств, видів виробництва тощо. У Стандартах з аудиту державних фінансів зазначається, що попередній аудит має полягати в перевірці, яка здійснюється в певний момент, коли вона може запобігти тому чи іншому порушенню. Під час аудиту за фактом порушення вьвля - ються постфактум, через що їх важче виправ­ляти [4]. При поточному аудиті, який здійс­нюється під час виконань господарських операцій на підставі даних бухгалтерського, виробничого, оперативного обліку. Метою даного різновиду внутрішнього аудиту є за­безпечень менеджерів достовірною інфор­мацією про відхилень у виробничих проце­сах від заданих параметрів, встановлення реальної собівартості одиниці продукції, фа­ктичної фінансової стабільності в маркетин­говій діяльності, конкурентоспроможності виготовленої продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках [14]. Майбутній аудит проводиться на стадії уза­гальнень й аналізу облікової та звітної інфо­рмації після завершень господарських опе­рацій, основними завданьми є оцінка кори­гувань у системі обліку та внутрішнього кон­тролю після виявлень порушень, встанов­лення та оцінки порушень і зловживань, а також розробка заходів щодо усунення недо­ліків та запобігання їх у майбутньому [15].

Одним із найбільш важливих питань в ау­диторській діяльності є питання методики проведень аудиту. В працях сучасних філо­софів метод все більше стає «засобом реалі­зації наукового підходу до досліджуваних явищ» під час практичної діяльності. Метод визначається як «шлях пізнання, що спира­ється на деяку сукупність раніше отриманих загальних знань». Таким чином, у філософії метод сприймається саме як можливість пі­знання істини. Інші науки конкретизують і деталізують метод наукового пізнань, розг­лядаючи його як прийоми, способи, інстру­менти пізнань предметів і явищ. Метод (від грець, те1:Ь0СІ08 - досліджень) - прийом до­сліджень, який визначає підхід до об’єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пі­знання і встановлень істини. Метод діяльно­сті проявляється у способах волевьвлень зацікавлених осіб стосовно змісту рішень процесуальних дій, спрямованих на досягнен - ь локальної мети і розв’язань більш чи менш виокремленого в рамках адміністративного процесу завдань [16]. Отже, метод аудиту - це сукупність прийомів і способів аудиту за процесами розширеного відтворень націона­льного продукту і дотримань його законодав­чого та нормативно-правового регулювань за умов ринкової економіки. Таким чином, метод аудиторської діяльності - це сукупність при­йомів, за допомогою яких оцінюють стан об’єктів, що досліджуються. Зі сторони зага­льного плану методом будь-якої науки нази­вають прийоми та способи, які застосовують при дослідженні певного об’єкта. В основу по­рядку досліджень явищ в аудиті покладено діалектичний метод пізнань [17, 18].

Оскільки аудиторська діяльність це сукуп­ність прийомів, які можна об’єднати в три групи: прийоми першої групи дозволяють ви­значити кількісний стан об’єкта (огляд, пере­рахунок, вимірювань, взвішування, лабора­торний аналіз тощо); прийоми другої групи дають змогу зіставити показники (фактичної наявності з реальними потребами і нормати­вами, фактичного використань у виробницт­ві сировини і матеріалів до діючих норм, дані бухгалтерського обліку з інформацією, яка міститься в не бухгалтерських документах та відповідних документах інших підприємств, результати контрольних замірів з обсягами робіт, фактичних показників з прогнозними та відповідними даними минулих періодів, з показниками аналогічних підприємств та се - редньогалузевими показниками. Зміст госпо­дарських операцій з відповідними положен­нями законодавства та інших нормативних документів, діючі на підприємстві системи управління з їх вітчизняними і зарубіжними аналогами); прийоми третьої групи пов’язані з оцінюванням минулого, теперішнього і майбутнього стану об’єктів аудиторської пе­ревірки, вони є логічним завершеньм проце­су зіставлення [19]. Тобто, оцінюється стан об’єктів, по відношенню до яких застосовува­лися обидва попередні прийоми.

Аудитор може також застосовувати спеці­альні методи, запозичені з інших наук. Серед них широкого застосування набули наступні: соціологічний метод - за його допомогою ви­вчають практичну поведінку людей (шляхом опитувань, анкетування, спостереження то­що) з метою визначень ефективності госпо­дарювання; структурно-функціональний ме­тод - передбачає дослідження структури будь-якого явища, а потім встановлень зако­номірностей функціонувань даної структу­ри; статистичний метод - дозволяє аудитору визначити структуру активів та пасивів гос­подарюючого суб’єкта (тобто, провести гори­зонтальний і вертикальний аналіз балансу) та сприяє побудові вибірки. Статистичний метод застосовується також при побудові таблиць, графіків, діаграм тощо [19].

Таким чином, методологічно обґрунтовані підходи до змісту і ролі аудиторських проце­дур є основою для визначення їх складу, пов­ноти, а також для ефективного вирішень по­ставлених перед аудитом завдань. Особливо це важливо зараз, коли в усьому світі перед аудиторами стоять проблеми вдосконалень організації та посилень контролю за якістю аудиторських послуг. Все це говорить про те, що розробка більш досконалих і ефективних процедур здійснень аудиту є актуальною не тільки для тих, хто пов’язаний з розробкою правил (стандартів) аудиторської діяльності, а й безпосередньо для аудиторських фірм, за­йнятих підготовкою внутрішньо фірмових стандартів аудиторської діяльності. Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийоми і контрольно - ревізійні процедури. Разом із тим, аудит від - різьється від інших форм фінансово-госпо­дарського контролю організаційними, проце­суальними та іншими ознаками.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білуха М. Т. Курс аудиту : підручник / Білуха М. Т. - Київ : Вища школа, 1999. - 574 с.

2. Закон України «Про аудиторську діяль­ність» // ВВР України. - 1993. - № 23. -

С. 244.

3. Толочек В. А. Современная психологь труда : навч. посіб. / В. А. Толочек. - СПб. : Питер, 2008. - 432 с.

4. Державний аудит в системі фінансового контролю. З виступу президента Міжнарод­ного інституту фінансів Кравченка В. І. // Фі­нансовий контроль. - 2005. - № 2.

5. Арене А. Аудит / Арене А., Лоббек Дж. ; пер. с англ. ; гл. редактор серии проф. Соко­лов Я. В. - М. : Финансы и статистика, 1995. -

С.11-15.

6. Пшенична А. Ж. Аудит : навчальний посібник / Пшенична А. Ж. - Київ : Центр уч­бової літератури, 2008. - С. 238-239.

7. Усач Б. Ф. Організація і методика ауди­ту / Усач Б. Ф., Душко 3. О., Колос М. М. - Київ : Знання, 2006. - С. 87.

8. Усач Б. Ф. Аудит : навч. посіб. / Усач Б. Ф. - Київ : Знання-Прес, 2002. - 223 с.

9. Бродкина Н. Д. Основы финансового ко­нтроля : учеб. Пособие / Н. Д. Бровкина ; под. ред. М. В. Мельник. - М. : Магистр, 2007.

10. Завгородний В. П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления пред­приятием / Завгородний В. П. - Київ : Ваклер, 1997.-976 с.

11. Мамишев А. В. Аудит ефективності ді­яльності: звітувань та результата (зарубіж­ний досвід) / Мамишев А. В. // Фінансовий контроль. - 2006. - № 5.

12. Габричидзе В. М. Методы и формы го­сударственного управления / Г абричи - дзеВ. М.-М., 1977.-231 с.

13. Скакун О. Ф. Юридическая деонтоло­гия / Скакун О. Ф., Овчаренко И. Н. - Харків : Основа, 1999. - 304 с.

14. Ревуцька Л. Податковий контроль та податковий аудит: взаємозв'язок понять /

Л. Ревуцька // Світ фінансів. - 2006. - № 3.

15. Германчук П. К. Державний фінансо­вий контроль : ревізія та аудит / Германчук П. K., Стефанюк І. Б., Рубан H. І., Александ­ров В. Т., Назарчук О. І. - Київ : НВП «АВТ»,

2004. - 424 с.

16. Аванесов Г. А. Криминология и социа­льная профилактика / Г. А. Аванесов. - М. : Академия МВД СССР, 1980. - 527 с.

17. Чернелевський Л. М., БерендаН. I. Ау­дит : навч. посібник / Чернелевський Л. М., Беренда H. I. - Київ : Міленіум, 2002. - 466 с.

18. Савченко В. Я. Аудит : навч. посіб. / Савченко В. Я. - Київ : КНЕУ, 2002. - 322 с.

19. Загородній А. Г. та ін. Аудит: Теорія і практика : навч. посібник / Загородній А. Г., Єлісєєв А. В., Корягін М. В. - Львів : Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2003. - 364 с.



Оріщенко М. М. Види, форми та методи аудиторської діяльності /М. М. Оріщенко // Форум права. — 2014. — № 2. — С. 334—338 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2014_2_59.pdf

Проаналізовані теоретичні підходи до визначення видів, форм та методів аудиторської діяльності як форми фінансового контролю, що сприятиме розумінню змісту та сутно­сті аудиторської діяльності, її функцій і перспектив розвитку в системі управління суб’єктами господарської діяльності.

Орищенко М. Н. Виды, формы и методы аудиторской деятельности

Проанализированы теоретические подходы к определению видов, форм и методов ау­диторской деятельности как формы финансового контроля, что будет способствовать пониманию содержания и сущности аудиторской деятельности, ее функций и перспе­ктив развития в системе управления субъектами хозяйственной деятельности.

Orischenko M. N. Types, Forms and Methods of Auditing

In this paper we analyze the theoretical approaches to the definition of types, forms and methods of audit activity as a form of financial control to facilitate understanding of the content and nature of auditing, its features and development prospects in the management of businesses.