joomla
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ПРОВАДЖЕННІ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ
Форум права

УДК 343.1

А. А. КОВАЛЬ, канд. юрид. наук, Чорно­морський державний університет імені Петра Могили

Ключові слова: конституційні права людини, обмеження конституційних прав людини, негла­сні

Слідчі (розшукові) дії, оперативно-розшукові заходи, процесуальна форма, су б 'єкти прова­дження негласних слідчих (розшукових) дій

Закріплення конституційного положення про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнача­ються в Україні найвищою соціальною цінніс­тю вимагає від держави створення відповідних державних органів, діяльність яких була б без­посередньо направлена на забезпечення (реалі­зацію) означених цінностей [1]. Найбільш ва­жлива й відповідальна роль у захисті прав і свобод людини належить правоохоронним та судовим органам. Особливої актуальності дане питання набуває у зв’язку з набуттям чинності новим Кримінальним процесуальним кодек­сом України (далі - КПК), концепція якого тривалий час викликає безліч дискусій серед теоретиків та практиків юриспруденції.

Новий КПК України побудовано з ураху­ванням позитивного досвіду правотворення європейських держав та вагомих багаторіч­них надбань українських вчених-процесуаліс - тів. У певних аспектах прийнятий Закон мо­дернізував кримінальний процес: посилено гарантії охорони прав і свобод людини, роз­ширено можливості підозрюваного (обвинува­ченого) захищатися від кримінального перес­лідування, збільшено обсяг прав потерпілого, удосконалено систему запобіжних заходів та засобів доказування, серед яких чільне місце посідають слідчі (розшукові) дії, у тому числі й негласні [2].

Інститут слідчих (розшукових) дій піддано суттєвому оновленню. Так, у Кодексі вперше їм надано законодавчого визначення, а саме «дії, спрямовані на отримання (збирання) до­казів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні» (ч. І ст.223 КПК). Таким чином, усунуто про­галину, що існувала у минулому КПК щодо кола слідчих дій. Надана у чинному кодексі дефініція вказує на призначення слідчих дій - вони направлені на виявлення (отримання, збирання, перевірку) «слідів» злочину.

Однією з найбільш спірних новел КПК стало запровадження негласних слідчих (ро­зшукових) дій (далі - НСРД), які згідно зі статтею 246 КПК є різновидом слідчих (роз­шукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошен­ню, за винятком випадків, передбачених Ко­дексом. Новизна, недостатня вивченість та важливість інституту негласних слідчих (ро­зшукових) дій для встановлення істини у кримінальному провадженні обумовлюють мету даної статті - дослідження проблем та шляхів забезпечення конституційних прав людини при їх проведенні.

Саме означений інститут кримінально - процесуального права викликав велику кіль­кість як позитивних висловлювань, так і кри­тичних зауважень. Це і не дивно, тому що до системи НСРД входять такі, що суттєво об­межують конституційні права громадян: ау- діо-, відеоконтроль особи (ст.260 КПК), на­кладення арешту на кореспонденцію (ст.261 КПК), огляд і виїмка кореспонденції (ст.262 КПК), зняття інформації з транспортних теле­комунікаційних мереж (ст.263 КПК), зняття інформації з транспортних телекомунікацій­них систем (ст.264 КПК), обстеження публіч­но недоступних місць, житла чи іншого воло­діння особи (ст.267 КПК), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; спостереження за особою, річчю або місцем (ст.269 КПК), негласне отримання зразків,


Необхідних для порівняльного дослідження (ст.274 КПК) тощо.

Проблемам процесуальної регламентації окремих слідчих дій у кримінальному процесі присвячені ґрунтовні дослідження таких вче­них, як Ю. П. Аленін, С. А. Альперт, І. Є. Би - ховський, Ю. М. Грошевий, А. Я. Дубинський,

B. C. Зеленецький, В. О. Коновалова, О. М. Ла - рін, Л. М. Лобойко, O. P. Михайленко, М. М. Ми - хеєнко, М. В. Салтевський, С. М. Стахівський,

В. М. Стратонов, В. М. Тертишник, С. А. Шей­фер, В. Ю. Шепітько, В. П. Шибіко. Питанням співвідношення слідчих дій з оперативно-роз - шуковими заходами приділяли увагу Б. Т. Бєз - лєпкін, А. В. Бєлоусов, В. В. Гевко, Є. Г. Кова­ленко, В. Т. Маляренко, М. А. Погорецький,

В. М. Тертишнік, М. Є. Шумило та ін. Концеп­туальні положення, розроблені ними щодо правової природи слідчих дій та правового статусу посадових осіб і державних органів, що ведуть кримінальний процес, послужили підґрунтям для подальших наукових розробок.

Проте, різні аспекти негласних слідчих (розшукових) дій - підстави їх проведення, процесуальна форма, фіксація результатів, забезпечення конституційних прав людини під час їх проведення потребують окремої уваги й дослідження.

Донедавна переважна більшість НСРД, ре­гламентованих главою 21 КПК проводилися як оперативно-розшукові заходи, а отримана у ході їх проведення інформація використо­вувалася під час доказування, як в досудових, так і в судових стадіях кримінального проце­су лише після їх легалізації та за умови збе­реження таємниці форм та методів оператив - но-розшукової діяльності. З введенням до Кримінального процесуального кодексу ін­ституту НСРД внесено зміни до Закону У кра­їни «Про оперативно-розшукову діяльність», а саме виключені підстави оперативно-розшу - кової діяльності щодо вчинених злочинів; опе­ративним співробітникам залишено право са­мостійно (без доручень слідчого, прокурора) проводити НСРД у порядку, визначеному КПК, лише щодо злочинів, гцо готуються; скасовано обов’язок оперативних співробіт­ників щодо розкриття злочинів (залишено обов’язок щодо запобігання, виявлення і при­пинення злочинів) [3].

У КПК 2012 року відбулося об’єднання ОРД і досудового розслідування в єдиний до - судовий процес (ОРД «влилася» у досудове розслідування). Це дозволило скоротити кіль­кість відносно самостійних досудових прова­джень з чотирьох (ОРД, порушення криміна­льної справи, дізнання, досудове слідство) до одного (досудове розслідування), що сприяє процесуальній економії [4].

Дійсно, введення у кримінальне судочинс­тво негласних слідчих (розшукових) дій є прогресивним кроком законотворця у бік удосконалення розслідування злочинів. По - перше, розширено повноваження органів до­судового слідства щодо використання засобів розкриття та розслідування злочинів. По - друге, слідчі отримали повну самостійність у прийнятті рішень щодо того, яких заходів не­обхідно вжити для розкриття злочинів, у зв’язку з чим усувається проблема з неузго - дженостей при взаємодії слідчих і оператив­них підрозділів, а також залежності перших від других. По-третє, забезпечується виявлен­ня та розкриття слідчими тяжких злочинів, що традиційними процесуальними засобами було би неможливо[4].

В умовах євроінтеграційних процесів, утвердження верховенства права є пріоритет­ним напрямком діяльності державних органів. Це викликає необхідність підвищення рівня правопорядку та ефективності боротьби з ко­рупцією та злочинністю, а негласні слідчі (ро­зшукові) дії є незамінним інструментом у ви­рішенні цього завдання. Для ілюстрації ска­заного доцільним навести приклад. Так, Слід­чим управлінням УМВС України в Херсонсь­кій області наприкінці 2013 року задокументовано діяльність злочинної групи з п’яти осіб, яка організувала мережу гральних закладів на території м. Каховка та трьох ра­йонах області. Учасники групи використову­вали різноманітні способи конспірації від правоохоронців: цілодобове спостереження за ігровими залами та районним відділом мілі­ції, часта зміна приміщень для гри. Клієнти обиралися дуже ретельно, з числа заможних фермерів, яких знали «в обличчя». Крім того, учасники групи мали своїх «розвідників» се­ред таксистів, яким платили за те, що вони пі­дшукували клієнтів з грошима, а також слід­кували за переміщенням міліцейських автомобілів по місту. В разі наближення ма­шини до закладу, гра припинялася, а наступ­ного дня зловмисники змінювали адресу при­міщення. Також, оператори вдавалися до нечесної гри, налаштовуючи автомати на про­граш. Така схема працювала більше року, а гравці втрачали свої гроші, зароблені від обігу сільгосппродукції, якби не професійне засто­сування повного арсеналу НСРД працівника­ми міліції.

Для розкриття цього тяжкого злочину та викриття винних слідчі разом із оперативним підрозділом УДСБЕЗ застосували зняття ін - формсщії з телекомунікагщіних мереж (про - слуховували телефонні переговори учасників групи, в ході яких вони повідомляли своїх клієнтів про зміну адреси залів); зняття ін - формсщії з електронних інформаційних сис­тем (перехоплювали повідомлення, що над­ходили мережею Інтернет та стосувалися грального бізнесу); обстеження публічно не­доступних місць (після того, як стало відомо про точне місце знаходження грального залу, таємно проникли до приміщення та оглянули наявне обладнання та встановили відеоспос - тереження); аудіо-, відеоконтроль місця вчи­нення злочину (спостерігали за грою, та обміну грошима та контроль за вчнненнялі злочину, в результаті чого учасники групи були затри­мані, а ігрове обладнання, гроші, ключі від іг­рових автоматів, електронні плати, комплек­туючі, засоби зв’язку і відеоспостереження, комп’ютерну техніку та документацію про ве­дення грального бізнесу - вилучено.

Завдяки успішному поєднанню комплексу НСРД вина учасників групи у вчиненні злочи­ну, передбаченого ч. І ст.28 «Вчинення злочи­ну групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією» та ч. І ст.203-2 КК України «За­няття гральним бізнесом» була доведена. За обвинувальним вироком Каховського район­ного суду винним призначено покарання у ви­гляді штрафу: організаторові у розмірі 340 ти­сяч гривень, адміністратору та інкасатору по 250 тисяч гривень, оператору і технічному працівникові - по 170 тисяч гривень [5].

З іншого боку виникає питання, як належ­ним чином забезпечити законність проведен­ня негласної слідчої дії, направленої на обме­ження конституційних прав людини.

На вирішення цієї проблеми Кримінальний процесуальний кодекс регламентує цілу низ­ку вимог, дотримання яких є гарантією за­хисту конституційних прав людини. Серед них такі:

1. Суб’єкти, що забезпечують проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Згідно ч. З ст.246 КПК рішення про проведення НСРД приймає слідчий, прокурор, а у випадках, пе­редбачених цим Кодексом, слідчий суддя за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слід відмітити, що за статтею 247 КПК слідчим суддею, що розглядає клопотання про надан­ня дозволу на проведення НСРД є голова або за його рішенням інший суддя апеляційного суду області (Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя). Статус судді є додатковою гарантією забезпе­чення прав людини та уникнення судових помилок, адже суддя апеляційного суду має стаж роботи не менше 5 років, вагомий дос­від, пройшов підвищення кваліфікації та кон­курсний відбір на заміщення посади (ст.26, 73

Закону України «Про судоустрій та статус суддів») [6].

Проводити НСРД має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, а за його дорученням - уповноважені операти­вні підрозділи (ч. б ст.246 КПК). До 2012 року слідчий не мав права здійснювати негласну діяльність шляхом проведення оперативно- розшукових заходів. Надання слідчому права на проведення НСРД є досить вагомим кро­ком у бік забезпечення прав людини, тому що для слідчого захист особи, суспільства та дер­жави від кримінальних правопорушень, охо­рона прав, свобод та законних інтересів учас­ників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупере - дженого розслідування - є основним завдан­ням, тоді як для оперативних підрозділів роз­криття і розслідування злочину є однією з функцій, до того ж не головною.

2. Підстави провадження НСРД. У статті 246 визначено юридичні та фактичні підстави провадження НСРД. Фактичними підставами є лише дві: обмеження конституційних прав людини допустимо лише через неможливість отримати відомості про злочин та особу, яка його вчинила в інший спосіб; НСРД, передба­чені статтями 260-264 (в частині дій, що про­водяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269-274 проводяться, якщо вчинений злочин є тяжкий чи особливо тяжкий. Юри­дичними підставами є рішення слідчого, про­курора, слідчого судді про проведення НСРД у межах їх компетенції в передбачених зако­ном випадках.

3. Процесуальне оформлення проведення негласної слідчої (розиіукової) дії. Статті 248 та 251 чітко визначають вимоги до клопотан­ня та постанови про проведення НСРД, які повинні бути належним чином вмотивовані. Обов’язково вказується найменування кримі­нального провадження та його порядковий номер (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань додається), що виключає засто­сування таких заходів поза кримінальним провадженням. Крім того, важливо, що у кло­потанні повинні були відображені відомості про ідентифікаційні ознаки, які дозволяють унікально ідентифікувати абонента спостере­ження (телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання). Якщо у судді виникнуть сумні­ви щодо ідентифікації особи, він відхиляє клопотання.

Стаття 252 КПК визначає порядок фіксації ходу та результатів НСРД, чого раніше не регламентувалося законом. Фіксування НСРД повинно відповідати загальним правилам фі­ксування, викладеним у главі 5 КПК «Фіксу­вання кримінального провадження. Процесу­альні рішення».

За результатами проведення НСРЛ склада­ється протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили НСРД або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них захо­дів безпеки можуть зазначатися із забезпе­ченням конфіденційності даних про таких осіб. НСРД можуть фіксуватися за допомо­гою технічних та інших засобів.

Крім того, Міністерством внутрішніх справ спільно з Генеральною прокуратурою розроб­лено бланки відповідних процесуальних доку­ментів, що уніфікує їх форму й сприяє якості оформлення доказової інформації.

4. Визначення строку проведення НСРД. Стаття 249 КПК визначає, що строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД не може перевищувати два місяці, а у разі необхідності цей строк може бути продо­вжений з дотриманням процедури, встанов­леної КПК. Загальний строк НСРД не може перевищувати максимальні строки досудово - го розслідування. Первинний строк дії поста­нови слідчого (керівника органу досудового розслідування) у КПК відповідає загальній умові щодо строків кримінального процесу - має бути «розумним».

5. Повідомлення осіб, щодо яких проводи­лися НСРД. Відповідно до статті 253 КПК особи, конституційні права яких були тимча­сово обмежені в ході проведення НСРД, підо­зрюваний, захисник повинні бути письмово повідомлені про це прокурором, або за його дорученням слідчим протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення справи до суду з обвинува - льним актом. Ця норма забезпечує відкри­тість діяльності правоохоронних органів та гарантує можливість оскарження проведення НСРД зацікавленими особами до суду з ме­тою перевірки обґрунтованості їх проведення та компенсації завданої матеріальної або мо­ральної шкоди.

Таким чином, закріплені у КПК підстави, умови та процесуальна форма провадження негласних слідчих (розшукових) дій створю­ють гарантії забезпечення прав людини у кримінальному процесі і сприяють набли­женню до утвердження верховенства права у діяльності правоохоронних органів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України // ВВР України. - 1996.-№30.-Ст. 141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс // ВВР України. - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13.-Ст. 88.

3. Закон України «Про оперативно-розшу - кову діяльність» : від 18.02.1992 р., №2135- XII // ВВР України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

4. Лобойко Л. М. Кримінальний процес / Л. М. Лобойко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://pidruchniki. ws/1074011055907/ ргауо/кгі ті паї пі у ргсЛ 8ез_-_1 оЬоуко ї т,

5. Офіційний сайт УМВС України в Херсонській області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://mvs. gov. ua/mvs/control/ кЬег воп/ик/риМізЬ/аіііс1е/96278,

6. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» : від 07.07.2010 р., № 2453-УІ // ВВР України. - 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. - Ст. 529.



Коваль А. А. Актуальні проблеми забезпечення конституційних прав людини при провадженні негласних слідчих (розшукових) дій /А. А. Коваль // Форум права. — 2014. — № 1. — С. 238—242 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2014_l_42.pdf

Проведено аналіз поняття негласних слідчих (розшукових) дій та значення цього ін­ституту для боротьбі зі злочинністю та утвердження верховенства права в державі. Охарактеризовано вимоги до проведення означених дій, дотримання яких є гарантією забезпечення конституційних прав людини. Зроблено висновки щодо важливої ролі процесуальної регламентації НСРД для дотримання прав людини.

Коваль А. А. Актуальные проблемы обеспечения конституционных прав человека при проведении негласных следователей (сыскных) действий

Проведен анализ понятия негласных следственных (розыскных) действий и значение этого института для борьбы с преступностью и утверждению верховенства права в го­сударстве. Охарактеризованы требования к проведению указанных действий, соблю­дение которых является гарантией обеспечения конституционных прав человека. Сде­ланы выводы относительно важной роли процессуальной регламентации НСРД для соблюдения прав человека.

Koval’ А. А. Actual Problems of Ensuring the Constitutional Rights during the Undercover Investigator (Detective) Action

The notion of secret investigative (detective) actions and values of this institution for com­bating crime and the rule of law in the country analyzes. The requirements for the above - mentioned actions, compliance with which is the guarantee of constitutional rights characterized. The conclusions about the important role of procedural regulation SIDA to meet man made.