joomla
АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВА КОНЦЕПЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ
Форум права

УДК 342.9(477)

В. М. ОЛІЙНИК, Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності

Ключові слова: безпека, громадська безпека, проблеми, адміністративно-правовий, небезпека

Останнім часом в науковій літературі і за­собах масової інформації (далі - ЗМІ) все час­тіше підіймаються питання прямо і опосеред­ковано пов’язані з розвитком концептуальних основ забезпечення громадської безпеки, яка сьогодні перетворилася на глобальну пробле­му, актуальну не лише для України, але і для всього світу.

Суперечність взаємозв’язку процесів, що визначають стабільний і стійкий розвиток України на сучасному етапі реформування її державно-правових основ, диктує необхідність наукового аналізу проблем забезпечення гро­мадської безпеки на концептуальному рівні, з розширенням кордонів традиційної методоло­гії і використанням недооцінюваних, часом, таких прикладних її аспектів, як адміністрати­вно-правовий і інформаційно-правовий.

Вирішення проблеми створення адміністра - тивно-правових і інформаційно-правових ос­нов концепції забезпечення громадської без­пеки України становить деяку складність і передбачає попереднє наукове опрацювання як теоретико-методологічних питань, так і визначення основних напрямів, форм і мето­дів вирішення суто практичних завдань, а рі­вно і забезпечення раціонального співвідно­шення теоретичного і прикладного підходів до визначення всіх змістовних і структурних елементів громадської безпеки.

Загальнотеоретичним питанням концепції забезпечення громадської безпеки в юридич­ній науці присвячено достатньо уваги, але не­обхідно зауважити, що проблеми концепції забезпечення громадської безпеки залиша­ються актуальними і в наш час. Це підтвер­джується великою кількістю наукових дослі­джень з даної проблематики як вітчизняних так і російських фахівців: В. Б Авер’янова,

О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, І. П. Голоснічен - ка, В. К. Колпакова, Ю. М. Козлова, О. В. Кузь - менко, С. О. Кузніченка, В. М. Плішкіна,

О. П. Рябченко, Ю. О. Тихомироватаін. Однак питання щодо визначення змісту концепції забезпечення громадської безпеки спеціально не вивчались. В існуючих наукових працях вказані питання розглядались фрагментарно або в рамках широкої адміністративно- правової проблематики, без комплексного підходу, що у свою чергу обумовлює необ­хідність наукового аналізу цього питання. Тому мета статті полягає у тому, щоб на підс­таві всебічного аналізу наукових праць та но - рмативно-правових актів визначити загрози громадській безпеці України.

Прикладна цінність збалансованого спів­відношення наукових і практичних цілей дос­лідження проблеми забезпечення громадської безпеки украй необхідна для обґрунтування змісту і форми адміністративно-правового і інформаційно-правового регулювання адміні­стративно-правового статусу і практики юрисдикційної і організаційно-управлінської діяльності суб’єктів забезпечення громадської безпеки, інших структурно-змістовних еле­ментів концепції забезпечення громадської безпеки України.

Різноманіття граней в концептуальному розумінні проблеми забезпечення громадсь­кої безпеки пояснюється тими глобальними змінами, які відбуваються в Україні і в усьо­му світовому соціумі, що обумовлює широке, концептуальне бачення її змісту, не обмежу­ючись якими-небудь важливими, але не єди­ними її складовими, як, наприклад, уявленнями про особисту безпеку, наділену, без сумніву, власним змістом.

Пізнання суті, змісту і структури теорії та практики забезпечення громадської безпеки базується, перш за все, на концептуальному підході до дослідження загроз безпеці як до науково-абстрактних, тому і в той же час конкретно-історичних явищ.


Якщо акцентувати увагу на комплексі причин і умов, що сприяють виникненню за­гроз громадській безпеці, то під ними можна розуміти відсутність недопустимого ризику, пов’язаного з можливістю нанесення збитку життєво важливим інтересам особи, суспільс­тва і держави протиправними діяннями і ін­шими соціальними явищами, викликаними, наприклад, внутрішніми локальними озброє­ними конфліктами, неконтрольованою міг­рацією, стихійними лихами, катастрофами, аваріями, пожежами, епідеміями і іншими негативними явищами.

Виникнень загроз громадській безпеці пряме або побічно зв’язане, по-перше, з наяв­ністю протиріч, що складаються між відособ­леними групами населення; по-друге, - з ефе­ктивністю дії соціальних і державно-правових інститутів, службовців, гарантіями забезпе­чення громадської безпеки; по-третє, - із структурою суспільних відносин, що підля­гають охороні правовими засобами, здатни­ми додавати їм позитивний або негативний характер, що склався або формується.

Але загальними причинами і умовами, що сприяють виникненню загроз громадській безпеці є: практика вирішення соціально - економічних проблем поза обліком міри впли­ву на них криміногенних детермінант, з одного боку, і відсутність організаційно-управлінсь­кої, адміністративно-правової і інформаційно - правової систем їх припинень, запобігань, а також практики притягнень до відповідаль­ності фізичних і юридичних осіб за здійснення правопорушень, що відбуваються у сфері за­безпечень громадської безпеки.

Найважливішим структурно-змістовним елементом концепції забезпечення громадсь­кої безпеки України є її понятійний апарат, тобто система дефініцій, що розкривають суть і значення таких понять, як «життєво важливі інтереси», «загрози громадській безпеці», «об’єкти громадської безпеки», «суб’єкти забезпечення громадської безпеки і тому подібне».

Життєво важливі інтереси особи, суспільс­тва і держави утворюють сукупність потреб і умов, що забезпечують їх нормальне існуван­ня та прогресивний розвиток.

Поьття «загрози громадській безпеці», означає сукупність умов і чинників, що вияв­ляються у вигляді небезпечних діянь та інших негативних явищ природного і соціального (наприклад, техногенного характеру) і що створюють реальну або потенційну небезпеку об’єктам громадської безпеки, виникнення і розвиток яких прямо або опосередковано впливає на висвітлень суспільно небезпеч­них деформацій в житті особи, суспільства і держави.

Одну з нових внутрішніх і зовнішніх за­гроз громадській безпеці України складає те­роризм, який має транснаціональний характер і обумовлює необхідність об’єднань зусиль всього міжнародного співтовариства в цілях вживання невідкладних заходів по нейтралі­зації цієї загрози.

У ряді країн, що зіткнулися з терористич­ною загрозою, вже давно створені єдині сис­теми безпеки, орієнтовані на забезпечень внутрішньої (громадської) безпеки і боротьбу з тероризмом.

Національна система забезпечень громад­ської безпеки необхідна і Україні, яка охоплю­вала б вирішень завдань запобігань і припи­нень терористичних актів на всій території України і, зокрема - на особливо важливих об’єктах, діяльність яких пов’язана з експлуа­тацією джерел підвищеної небезпеки (АЕС, склади озброєнь і т. п.), які в разі їх протиправ­ного захвату, можуть послужити джерелом ви­никнень техногенних катастроф.

Загальний спектр зовнішніх і внутрішніх за­гроз громадській безпеці країни обумовлений негативними наслідками реформувань вітчиз­няної економіки, недосконалістю системи ор­ганізації державної влади і громадського суспі­льства, соціально-економічною поляризацією суспільства і криміналізацією громадських від­носин, зросганьм злочинності і збільшенням масштабів тероризму, загосгреньм міжнаціо­нальних і ускладненьм міжнародних відносин.

Але, перш ніж говорити про структурно - змістовну сторону внутрішніх і зовнішніх за­грозах громадській безпеці, слід взяти до ува­ги наступні концептуальні положення:

- перше, будь-яка загроза безпеці, що ви­являється у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства, залежить від міри охорони і за­хисту прав, свобод і законних інтересів лю­дини і громадянина відповідними соціальни­ми і державно-правовими інститутами;

- по-друге, джерела виникнення загроз без­печному розвитку суспільства, держави і лю­дини закладені в структурі тих, що формують­ся і склалися, а головне, - суперечливих особливо в соціально-правовому і соціально- економічному плані суспільних відносин.

Як відомо, джерелом будь-якого розвитку в тому числі і негативного є протиріччя, і то­му джерелом загроз громадській безпеці мо­же виступати гранично широкий спектр про­тиріч, що складаються в конкретній сфері життєдіяльності суспільства, держави і людини.

Суперечність взаємозв’язаних процесів, що визначають розвиток української державності, диктує необхідність всебічного аналізу про­блем забезпечення громадської безпеки на концептуальному рівні з використанням зага - льнонаукових і приватних (організаційно - управлінських, адміністративно-правових, ін­формаційно-правових і інших аспектів) мето­дів наукового пізнання.

На жаль, питання про наукове обґрунту­вання концептуальних основ забезпечення громадської безпеки України лише ще почи­нає усвідомлюватися як наукова проблема [1], що має як соціальний [2], так і державно - правовий аспекти пізнання і реалізації.

В історико-правовому сенсі формування окремих організаційних структур і адмініст­ративно-правових елементів системи забезпе­чення громадської безпеки України законода­вець розпочав лише на початку 1990-х років, концентруючи увагу в основному на питан­нях, пов’язаних із забезпеченням екологічної безпеки, про що свідчить, наприклад, ухвален­ня Законів від 24.02.1994 р. № 4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного бла­гополуччя населення» [3], від 05.06.1991 р. № 1264-ХТТ «Про охорону навколишнього природного середовища» [4] та ін.

Можливо, цим і пояснюється той факт, що норми адміністративного, інформаційного та іншого законодавства, що діють у сфері за­безпечення громадської безпеки, далеко не повною мірою відповідають зростаючим гро­мадським потребам і міжнародно-правовим стандартам.

Вочевидь, що правий В. В. Устінов, коли, на основі аналізу зарубіжного досвіду право­вого регулювання боротьби з тероризмом сповна обґрунтовано прийшов до висновку, що «зіткнувшись з реальною загрозою теро­ризму на своїй території, уряди багатьох кра­їн, ті, що раніше скептично відносилися до різних спеціальних правових норм, спрямо­ваних на посилення профілактики тероризму і придушення його проявів кримінально-право­вими засобами, вимушені були переглянути національне законодавство, причому часто навіть в збиток тим або іншим визнаним де­мократичним принципам» [5].

У зв’язку з цим перед юридичною і, зок­рема - адміністративно-правовою наукою, виникають теоретичні і практичні завдання по подальшому становленню даного напряму законодавства з врахуванням критичного осми­слення національного і зарубіжного досвіду, але головне - по розробці і реалізації науково обґрунтованої концепції забезпечення громад­ської безпеки України, що поєднує стратегію і тактику протидії суспільства і держави зрос­таючим загрозам громадській безпеці України.

Поняття «концепція» (від латин, сопсерііо - розуміння, система) означає спосіб тракту­вання не будь-якого явища, процесу, факту, принципова точка зору на їх систематизацію і пізнання, а також головний задум, конструк­тивний принцип в організації певного виду діяльності, наприклад, у сфері забезпечення громадської безпеки; концепцію можна розг­лядати як систему поглядів, те або інше розу­міння явищ, процесів або єдиний визначаль­ний задум, що веде думку того або іншого твору, наукової праці [6, с.252].

Принципове пізнання зовнішніх і внутріш­ніх, реальних і потенційних загроз громадсь­кій безпеці, а рівно і їх систематизація украй важлива для визначення органами державної влади України стратегічних і тактичних цілей і завдань забезпечення громадської безпеки [7, с.241-246; 8, с.56-61], досягнення яких можливе лише на теоретико-методологічній основі, а, по суті, - на основі концепції забез­печення громадської безпеки України.

Вважається, що сукупність збалансованих життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави в економічній, соціальній, міжнаро­дній, інформаційній, військовій, екологічній та інших сферах мають довгостроковий характер і визначають цілі, стратегічні і поточні завдан­ня внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Таким чином, до життєво важливих інте­ресів держави, суспільства і особи, прямо і опосередковано пов’язаних із забезпеченням громадської безпеки України, можна віднести: збереження її державної цілісності і незалеж­ності, забезпечень державної, суспільної і особистої безпеки громадян, охорона матеріа­льних і духовних цінностей, недопущень пе­реростань соціальних (міжнаціональних і т. п.) протиріч у внутрішні озброєні конфлікти, забезпечень стабільності розвитку соціально - економічної сфери та інших напрямів життєді­яльності суспільства, держави і громадян.

ЛІТЕРАТУРА

1. Серебрянников В. В. Социальная безо­пасность как исследовательская проблема / В. В. Серебрянников, Р. Г. Яновський // Вест­ник РАН. - 1996. - Т. 66. - № 4.

2. Шершнев Л. И. Общественная система безопасности в системе национальной безо­пасности / Л. И. Шершнев // Безопасность. - 1996. -№ 7-12.

3. Закон України «Про забезпечення сані­тарного та епідемічного благополуччя насе­лення» : від 24.02.1994 р., № 4004-ХП [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/4004-12.

4. Закон України «Про охорону навколиш­нього природного середовища» від 05.06.1991 р., № 1264-ХП [Електронний ре - сурс]. - Режим доступу: Http://zakon2.rada. gov. ua/laws/ show/1264-12.

5. Установ В. В. Зарубежный опыт право­вого регулирования борьбы с терроризмом: международно-правовые стандарты и национа­льная законодательная практика / В. В. Усти­нов // Законодательство. - 2002. - № 8, 9.

6. Словарь иностранных слов. - 13-е изд., стереотип. - М. : Рус. яз., 1986.

7. Лихачов С. В. Щодо забезпечень гро­мадського порядку та громадської безпеки під час проведення в Україні Євро чемпіонату з футболу / С. В. Лихачов // Митна справа. - 2012. - № 3 (81). - Ч. 2. - Кн. 1 - С. 241-246.

8. Сидорчук Л. А. Форми діяльності орга­нів місцевого самоврядування у сфері охо­рони громадського порядку на сучасному етапі державотворення / Л. А. Сидорчук // Наше право.-2012.-№ 1.-Ч. 1.-С. 56-61.



Олійник В. М. Адміністративно-правова концепція забезпечення громадської безпеки в Україні/В. М. Олійник// Форум права. — 2013. — № 4. — С. 273—276 [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_4_47.pdf

Здійснено аналіз наукових праць та нормативно-правових актів щодо забезпечення громадської безпеки, а саме: змісту поьть «громадська безпека», «концепція»; фор­мувань окремих організаційних структур і адміністративно-правових елементів сис­теми забезпечення громадської безпеки України.

Олийник В. Н. Административно-правовая концепция обеспечения общественной безопасности в Украине

Осуществлен анализ научных трудов и нормативно правовых актов относительно обе - спечень общественной безопасности, а именно: содержанию понятий «общественная безопасность», «концепць»; формирование отдельных организационных структур и административно-правовых элементов системы обеспечения общественной безопас­ности У краины.

Oliynik V. N. Administrative and Legal Concept of Public Security in Ukraine

In the article the analysis of scientific labors is carried out and normatively legal acts in relation to providing of public safety, namely: to the table of contents of concepts «public safety», «conception»; forming of separate organizational structures and administrative and law elements of the system of providing of public safety of Ukraine.