joomla
АДАПТАЦІЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Форум права

УДК 349.2(477)

А. Ю. ДЕНИСЕВИЧ, Національна юридич­на академія України імені Ярослава Мудрого

Ключові слова: трудове право, адаптація тру­дового законодавства, інтеграція, європейські стандарти

У сучасних умовах розвитку України од­ним із найкращих способів реалізації націо­нальних інтересів суспільства, а також одним із найважливіших питань державної політики є процес входження до провідної європейсь­кої організації - Європейського Союзу. Саме тому стратегія європейської інтеграції прояв­ляється в усіх сферах суспільного та держав­ного життя і трудове законодавство не є ви­ключенням. Роль права Європейського Союзу зростає через те, що, внаслідок сучасної гло­балізації, взаємний вплив та взаємозалежність між державами лише збільшується. І тому ак­туальність цієї теми лише зростає внаслідок невідповідності численної кількості норм віт­чизняного трудового законодавства європей­ським правовим стандартам у сфері регулю­вань найманої праці, а також недостатнього існуючого адаптаційного механізму впрова­джень норм права Європейського Союзу у національне законодавство.

Питанням адаптації трудового законодав­ства України до законодавства ЄС у тій чи іншій мірі приділяли увагу Н. Б. Болотіна, Л. Я. Гінзбурга, М. І. Іншин, С. Клауверт, І. Я. Ки - сельов, В. В. Лазор, Л. І. Лазор, Р. З. Лівшиця, К. В. Мельник, В. І. Нікітінський, Ю. П. Орловсь­кий, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, 0.1. Про - цевський, В. Г. Ротань, З. К. Симорота,

О. В. Смирнов, О. А. Телічко, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, О. М. Ярошенко та деякі інші вчені.

Метою статті є аналіз та визначення стану процесу адаптації українського трудового за­конодавства до законодавства Європейського

Союзу, а також внесень певних рекоменда­цій та можливих пропозицій щодо покращен­ня механізму адаптації та удосконалень но- рмативно-правового забезпечення.

Щодо визначення самого поьття адапта­ція, то в перекладі з англійського воно озна­чає «переробка, пристосувань» [1, с.22]. М. Л. Смолярова зазначає, що адаптацією за­конодавства України до законодавства Євро­пейського Союзу являється поступовий про­цес наближення її правової системи, що, включаючи в себе і законодавство, і правот - ворчість, і юридичну техніку, і практику, і правозастосування до правової системи Єв­ропейського Союзу відповідно до тих крите­ріїв, які висуваються ЄС до держав, які пла­нують до нього увійти [2]. Слід зазначити, що серед нормативно-правових актів термін «адаптація законодавства» можна знайти до­сить часто. Указом Президента України від

11. 06.1998 р. було затверджено Стратегію ін­теграції України до Європейського Союзу, в якій зазначено, що адаптація законодавства України передбачає реформування її правової системи та поступове приведень у відповід­ність із європейськими стандартами [3].

Що стосується адаптації трудового зако­нодавства України до законодавства ЄС, то слід зазначити, що від часу незалежності України законодавство у сфері праці постійно зазнавало змін у процесі адаптації трудових норм права до міжнародних стандартів. Важ­ливо згадати, що внаслідок процесу поши­рення норм європейського трудового права та приєднання до Європейської конвенції, гро­мадяни України отримали право на звернень до Європейського суду з прав людини за за­хистом [4, с.14].

Під адаптацією трудового законодавства України до законодавства Європейського Со­юзу можна розуміти діяльність державних установ щодо, з однієї сторони, досліджень нормативної правової бази Європейського Союзу у регулюванні трудової діяльності та, з другої сторони, національного трудового за­конодавства, а також порівьльної оцінки на­ціонального законодавства на відповідність рівню європейському правовому регулюванню зазначених відносин, підведень підсумків та


Надання пропозицій щодо поступового їх прийняття, впровадження результатів нормо - творчої діяльності у правозастосовну практику.

Одним із найбільш обговорюваних питань у трудовому законодавстві ЄС є питання тру­дової міграції. Директива Ради № 68/360 від 15.10.1968 р. про відміну обмежень на пере­сувань і перебування трудящих, які є грома­дянами держав-членів Співтовариства і чле­нів їх сімей у межах Співтовариства держави - членів Співтовариства відмінили обмежень на пересувань і перебувань у межах Спів­товариства громадян інших країн, а також членів їх сімей, до яких застосовується Рег­ламент № 1612/68 [5]. Документ закріплює принцип неприпустимості дискримінації, що означає, що трудящі-члени Співтовариства наділені такими ж можливостями отримання роботи, як і громадяни держави, що їх прий­має. З цього можна зробити висновок, що не підлягають застосуванню норми законодавст­ва держав-членів Співтовариства, які ставлять прийом на роботу в залежності від реєстрації в бюро працевлаштування або мають свої особливі порядки укладення трудових дого­ворів з іноземцями (ст. З Регламенту) [6,

С.110]. Варто погодитись із автором статті щодо висновку, що законодавство України суперечить положенням законодавства Євро­пейського Союзу у питанні працевлаштуван­ня іноземних громадян і водночас потребує змін, так як коло наданих прав та свобод іно­земців в Україні є помітно звуженим у порів­нянні з таким у межах Співтовариства.

В науці трудового права можна знайти по­зицію, відповідно до якої імплементація тру­дового законодавства і різноманітних його норм є явищем багатоаспектним. Основою вважається прийьття Трудового кодексу України. Адже склавши один кодифікований збірник трудових законів, він не лише усуне значну кількість прогалин у законодавстві, але і зумовить велику кількість переваг. З цього приводу влучно зазначає О. Телічко, що імп­лементація нових норм трудового права, що утворилась в результаті адаптації, є не остан­ньою стадією, так як повинна розпочатись на­ступна стадія - стадія постійного моніторингу стосовно змін у законодавстві ЄС [7, с.28].

Потрібно вказати, що Україна лише почи­нає шлях до адаптації національного законо­давства у відповідність із європейськими ста­ндартами. Однією з причин, чому українське законодавство повільно набуває рис європей­ського правового простору, є недосконалість процедури підготовки по приведенню націо­нального законодавства до європейських норм.

Проводячи аналіз норм нормативно- правових актів ЄС у сфері трудової діяльнос­ті, можна зробити висновок, що вони, як й інші міжнародні угоди про права людини, складаються із юридичних норм двох видів: імперативних та диспозитивних. Наприклад, п. п.2 і 3 ст.2 Європейської соціальної хартії зобов’язують встановлювати оплачувані свя­ткові дні та щорічну відпустку тривалістю не менше чотирьох тижнів. Зрозуміло, що украї­нське трудове законодавство не відповідає цій нормі, що й зумовлює внесення відповід­них змін. Правовідносини, пов’язані із реалі­зацією права працівників на відпочинок, а та­кож з іншими стандартами робочого часу та щорічними відпустками, регулюються Дирек­тивою Ради № 2003/88/ЄЕС. Саме ця дирек­тива містить у собі визначення таких поьть як «час відпочинку» та «робочий час». Якщо проводити аналіз національного законодавст­ва, то слід сказати, що положення Директиви в цілому враховуються нормами національно­го законодавства. Так, відповідно до ст.50 КЗпП України, нормальна тривалість робочо­го часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень - ця норма відповідає ст.6 Директиви № 2003/88/ЄЕС, адже ця норма встановлює, що норма тривалості робочого часу за тиждень не може перевищувати 48 годин, включаючи й надурочний час.

Важливо відмітити, що імплементація єв­ропейських норм у національне законодавст­во не може здійснюватись стихійно та меха­нічно. Обгрунтовується ця думка тим, що, по - перше, принцип державного суверенітету ко­жної країни зберігається, по-друге, кожна кра­їна наділена своїми особливостями побудови державного устрою, апарату і т. д., які у проце­сі євроінтеграції мають бути збереженими.

Також для успішного здійснень адаптації трудового законодавства до законодавства ЄС важливого значення набуває впорядкування юридичних термінів. Влучною з цього приво­ду є думка Ю. С. Шемшученко, який зазначає, що першочерговим кроком до інтеграції Укра­їною Європейського Союзу [8, с. 108-109], в тому числі й правом Європейського Союзу, являється уніфікація термінології, що викори­стовується в цих правових системах. Без до­сягнення цього буде важко досягти взаємного розуміння у правовій сфері. Автор зазначає, що процес адаптації не може розпочинатись поки юридична термінологія не буде приве­дена у такий стан, який би не викликав двоз­начних розумінь, а для цього потрібно ство­рити певні організаційні структури.

Право на працю вважається одним із най­важливіших соціально-економічних прав лю­дини та громадянина. Саме здійснень цього права надає людині здатність біологічно існу­вати (звісно лише у випадку одержань екві­валентної винагороди за результати своєї праці), побудувати себе як індивідуальну осо­бистість, одержати певний соціальний статус та й отримувати певне духовне задоволень від своїх результатів.

Конституція України закріплює, так зва­ний, фундамент процедури захисту права лю­дини на працю у ч.2 ст.43. Щодо гарантій, які нерозривно перебувають у зв’язку з реалізаці­єю права людини на працю, є право людини бути повідомленим про майбутні умови пра­ці, а також умови їх забезпечень. Директива № 91/533/ЄЕС присвячує себе регулюванню питань щодо інформувань працівників про умови їхнього трудового договору. Проводя­чи аналіз із національним законодавством, слід сказати, що норми цієї Директиви пев­ним чином враховані і в чинному трудовому законодавстві України. Так, ст.29 КЗпП Укра­їни регламентує правило, відповідно до якого, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний: під розписку проінфор­мувати працівника про умови праці, роз’ясни­ти його права і обов’язки, попередити про на­явність на робочому місці працівника, на якому він буде працювати, шкідливих та не­безпечних виробничих факторів, можливі на­слідки їх впливу на здоров’я, його права на компенсації та пільги за виконану роботу в таких умовах відповідно до умов колективного договору та чинного законодавства і т. д. Також норми п.2 ст.2 і ст. З Директиви № 91/533/ЄЕС щодо інформувань працівника, якого прий­мають на роботу, знайшли своє відображень і у ст.67 проекту Трудового кодексу України (реєстраційний № 1108, текст законопроекту до 2-го читань від 10.12.2009 р.) [9]. Норми цієї статті повторюють положень Директиви.

Впроваджень адаптованого трудового за­конодавства, на думку О. Л. Омельченко, зумо­влює створень високого рівь організаційного забезпечень: це й організація перепідготовки та підвищень кваліфікації суддів, відповідна покращена підготовка державних службовців; регулярне інформувань громадян держави про стан адаптаційного процесу [10, с.12].

Зокрема, О. Л. Омельченко у дисертаційно­му дослідженні адаптаційну діяльність щодо приведень національного трудового законо­давства у відповідність до положень трудового законодавства ЄС поділяє на такі етапи:

1) вивчень та аналіз норм трудового пра­ва Європейського Союзу з метою встанов­лення їхньої сутності;

2) вьвлень ступеь відповідності норм на­ціонального законодавства положеньм трудо­вого законодавства ЄС, процедура етапізації їх здійснень. Порівьльна оцінка повинна скла­датись із оцінки відповідності Конституції України нормам трудового законодавства ЄС, ратифікованих Україною міжнародних угод нормам законодавства, загалом трудового зако­нодавства нормам трудового законодавства ЄС;

3) адаптаційна правотворча діяльність;

4) впровадження в правозастосовну діяль­ність адаптованого трудового законодавства.

Таким чином, можна зробити висновок, що сьогодні наша держава перебуває на підгото­вчому етапі адаптаційного процесу трудового законодавства Європейського Союзу. Тому, важливо усвідомлювати, що ця стадія повинна включати в себе набагато більшу кількість за­вдань, ніж механічне копіювань міжнародних норм у закони. Це стосується створень нових політично-демократичних органів, громадсь­ких організацій, інших інститутів, які би могли реально втілювати в реальність декларовані норми, гарантуючи при цьому, захист прав та законних інтересів людини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мюллер В. К. Англо-русский словарь. 1000 слов и выражений / В. К. Мюллер. - М. : Сов. энцикл., 1970. - 910 с.

2. Смолярова М. Л. Поняття та зміст адап­тації законодавства про працю України до законодавства Європейського Союзу / М. Л. Смолярова, А. С. Аристархова [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Www. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/Ptdu/2011_2/. ../PD211_04.pdf.

3. Указ Президента України «Про затвер­джень стратегії інтеграції України до Євро­пейського Союзу» : від 11.06.1998 р. [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/615/98.

4. Права людини в повсякденному житті: значущість діяльності Ради Європи в царині прав людини. - К.: Центр інформації та доку­ментації Ради Європи в Україні, 1998. - 128 с.

5. Регламент № 1612/68 [Електронний ре - сурс]. - Режим доступу: Http://www. trudsud. ru/ гиЛіосз/^ізІагіопЛ^ІатеЩ-еез-1612-68-

Воуеіа-оі-15-окуаЬгуа-1968^-о-зуо1^пот- peredvizhenii-rabotnikov-vnutri-soob.

6. Кілімов В. С. До питання про адаптацію законодавства про працю України до законо­давства Європейського Союзу / В. С. Клімов. - Юрист України. - 2012. - С. 108-113

7. Телічко О. А. Процес адаптації трудово­го законодавства України в сфері охорони праці до європейських стандартів / О. А. Те­лічко // Юридична наука і практика. - 2011. - № 1. - С. 24-30.

8. Шемшученко Ю. Теоретичні проблеми гармонізації законодавства України з євро­пейським правом / Шемшученко Ю. // Вісник Академії правових наук. - 2004. - Вип. З (38). -

С.108-109

9. Проект Трудового кодексу України (ре­єстраційний № 1108, текст законопроекту до 2- го читань від 10.12.2009 р.) [Електронний ре- сурс]. - Режим доступу: Http://www. rada. gov. ua.

10. Омельченко О. Л. Адаптація трудового законодавства України до законодавства Єв­ропейського Союзу : автореф. дис. на здобут­тя наук, ступеня канд. юрид. наук : спец.

12.0. 05 / О. Л. Омельченко ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Київ, 2010. - 19 с.



Денисевич А. Ю. Адаптація трудового законодавства України до законодавства Єв­ропейського Союзу /А. Ю. Денисевич // Форум права. — 2014. — № 2. — С. 104—107 [Еле­ктронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2014 2 19.pdf

Виконано аналіз питань, що пов’язані із процесом адаптації національного трудового законодавства до законодавства Європейського Союзу, запропоновано приблизний перелік етапів процесу адаптації, вказано на позиції щодо покращення процедури впровадження міжнародних норм у національну правову систему.

Денисевич А. Ю. Адаптация трудового законодательства Украины к законодательс­тву Европейского Союза

Выполнен анализ вопросов, связанных с процессом адаптации национального трудо­вого законодательства к законодательству Европейского Союза, предложено пример­ный перечень этапов процесса адаптации, указано на позиции по улучшению проце­дуры внедрения международных норм в национальную правовую систему.

Denise\>ich A. Yu. Adapting Labor Legislation of Ukraine to the European Union Legislation

This article analyzes some issues related to the process of adaptation of national labor legislation to the EU legislation, proposed an approximate list of the stages of the adaptation process, given the position to improve procedures for the implementation of international norms in the national legal system