joomla
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ АЛІМЕНТІВ НА УТРИМАННЯ ДІТЕЙ АБО КОШТІВ НА УТРИМАННЯ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ БАТЬКІВ
Форум права

УДК 343.55

І. В. СЕМЕНОГОВ, Харківський націона­льний університет внутрішніх справ

Ключові слова: ухилення від сплати аліментів, ухилення від сплати коштів на утримання не­працездатних батьків, звільнення від криміналь­ної відповідальності, дійове каяття, примирен­ня, строки давності

Виходячи з розуміння кримінального пра­ва України як галузі, охоронна функція для якої є головною, кожен, хто вчинив суспільно небезпечне посягання на об’єкти, що охоро­няються кримінальним законом, повинен за­знати кримінальної відповідальності. Водно­час, чинний Кримінальний кодекс України (далі - КК) передбачає чимало винятків з цьо­го, один з яких закладено у положеннях про звільнень особи від кримінальної відповіда­льності. Таке звільнень - це відмова держа­ви від застосування щодо особи, котра вчини­ла злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод, що забезпечує суд у ви­падках, передбачених КК та в порядку, вста­новленому Кримінальним процесуальним ко­дексом України [1, с.21].

Звільнення від кримінальної відповідаль­ності розглядається в сучасній юридичній на­уці як перспективний засіб забезпечень аль­тернативних шляхів вирішень кримінально - правових конфліктів [2, с.11]. Тому воно ви­кликає значний інтерес у фахівців з криміна­льного права. Дослідженню цього інституту та його окремих складових в Україні присвятили свої розробки Ю. В. Баулін, 0.0. Дудоров,

0. 0. Житний, В. М. Куц, О. М. Лемешко,

A. A. Музика, О. В. Наден, В. О. Навроцький,

B. П. Тихий, Г. О. Усатий, Є. В. Фесенко, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк, П. В. Хряпінський та ін. Водночас, в опублікованих вітчизьними криміналістами наукових працях порівняно нечасто вивчається специфіка застосування звільнень від кримінальної відповідальності за конкретні види передбачених КК злочинів і публікації з цієї тематики мають здебільшого абстрактно-теоретичний характер. Зокрема, поза увагою дослідників поки що залишились особливості звільнення від кримінальної від­повідальності особи за злочини, що передба­чені ст. ст.164, 165 КК (злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей або зліс­не ухилення батьків від утримань неповно­літніх або непрацездатних дітей, злісне ухи­лення від сплати коштів на утримань непрацездатних батьків). Необхідність вирі­шень зазначеного питань, яка визначає ме­ту цієї публікації, зумовлена не лише потре­бами у оцінці можливості реалізації більш гуманних засобів кримінально-правового впливу щодо порушників кримінального за­кону, а й тим, що наявність у кримінальному провадженні, розпочатому за ст.164 чи ст.165 КК, підстав для звільнення особи від кримі­нальної відповідальності, може стати обста­виною, яка перешкодить реалізації цієї відпо­відальності (і навпаки - відсутність підстав для такого звільнення стає однією з переду­мов для того, щоб особа, яка скоїла злочинне ухилення від сплати аліментів, або від утри­мань неповнолітньої чи непрацездатної ди­тини або від сплати коштів на утримань ба­тьків зазнала кримінальної відповідальності за це, була засуджена й покарана). При цьому цей висновок стосується не всіх видів звіль­нень від кримінальної відповідальності, а лише тих, що є імперативними - тобто такими, що зобов’язують суд звільнити особу від кри­мінальної відповідальності (у КК такі види пе­редбачені у ст. ст.45, 46, 49, ст.106, а також у всіх заохочувальних нормах Особливої части­ни - зокрема, у ч. З ст.263, ч.4 ст.212 тощо).

Межі досліджень в цій публікації окресле­но положеньми розділу IX Загальної частини


КК. Пояснюється це, по-перше, тим, що ви­падки притягнень до кримінальної відпові­дальності за ст.164 КК неповнолітніх осіб в судовій практиці відсутні, а зобов’язання зі сплати аліментів батькам виникає у особи лише по досягненню нею повноліття (ст.172 Сімейного кодексу України). Тому особливо­сті звільнень від кримінальної відповідаль­ності неповнолітньої особи (ст. ст.97, 106 КК) в цьому дослідженні розглядати недоречно. По-друге, ст. ст.164 та 165 КК не мають зао­хочувальних норм, що містили б спеціальні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності за передбачені ними злочи­ни. Зважаючи на викладені вище обставини, предметом дослідження в цій публікації об­рано особливості застосувань щодо винних у злочинах, які кваліфікуються за ст.164 чи за ст.165 КК лише підстав звільнення від кримінальної відповідальності, закріплених ст. ст.45, 46, 49 КК.

Випадки грубого порушень аліментних зобов’язань щодо дітей або батьків або щодо утримань дитини батьками завдають значної шкоди інтересам конкретних фізичних осіб, які перебувають у вразливому стані через не­повноліття чи непрацездатність. Тому пріори­тети у застосуванні до винних у порушеннях ст.164 та 165 КК положень розділу IX Загаль­ної частини КК слід визначати, враховуючи, що посилення захисту прав та інтересів поте­рпілих й гарантоване відшкодування завданої злочином шкоди є одним із головних напря­мів діяльності системи кримінальної юстиції (що, до речі, відповідає нормам міжнародного права, закріпленим в ухваленій Генеральною Асамблеєю 00Н Декларації основних прин­ципів правосуддя для жертв злочинів і злов­живання владою, де підкреслюється: жертви злочинів мають право на якнайшвидшу ком­пенсацію за завдану шкоду [3]) Тому перева­гу у цьому випадку слід віддавати підставам звільнень від відповідальності, які містять ст.45 КК (дійове каяття) та ст.46 КК (прими­рення з потерпілим). їхньою особливістю є наявність серед підстав такого звільнень по - сткримінальної поведінки, спрямованої на загладжувань негативних наслідків злочину - відшкодувань збитків, усунень заподіяної шкоди, примирень з потерпілим.

Як роз’яснює Пленум Верховного Суду України, відшкодування завданих збитків або усунень заподіяної шкоди полягає в добро­вільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими ро­дичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином ма­теріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилю­дного вибачення за завдану образу [1, с.23]. У літературі повне відшкодування збитків по­в’язується із відновленням прав та благ, яких злочинець позбавив свою жертву внаслідок вчиненого злочину, що може виражатись у внесенні особою коштів або майна у фонди осіб, які зазнали майнових втрат внаслідок вчинення злочину (передача потерпілому грошей, перерахування йому безготівкових коштів, повернень предметів злочину, пере­дача потерпілому чи іншій особі, якій завдано збитків злочином, рівноцінного або аналогіч­ного пошкодженому майна, необхідних лі­карських засобів, оплата вартості лікувань потерпілого тощо) [4, с. 101-102]. Після вчи­нень злочинного ухилення від аліментів ді­тям (ст.164 КК) чи батькам (ст.165 КК) голо­вною майновою втратою для потерпілого є неотриманні ним кошти, які мали бути спла­чені на його користь у вигляді аліментів вин - ною особою. Логічно, що відшкодуваньм збитку від цих злочинів має стати перш за все сплата винним всіх коштів на утримань ди­тини чи батьків у розмірах, що відповідають встановленим рішеньм суду аліментам. Вод­ночас, шкідливі наслідки злісного ухилень батьків від утримання неповнолітніх або не­працездатних дітей, що перебувають на їх утриманні (ст.164 КК) полягають в ненаданні дитині необхідних предметів (харчувань, одягу, взуття, лікарських препаратів, домаш­ніх речей тощо) чи у відмові в створенні умов для повноцінного життя й розвитку дитини (в наданні житла, в піклуванні, в створенні умов проживання). Тому для застосування положень ст.45 чи ст.46 КК до особи, яка вчи­нила це посягань на сімейні відносини, від неї вимагається перш за все усунень заподія­ної шкоди, тобто суттєвого поліпшення умов життя потерпілої дитини. Одноразова сплата на її користь навіть значної суми коштів про­блему не вирішує. Крім того, якщо злісне іг­норувань винним своїх сімейних обов’язків щодо дитини потягло негативні наслідки для її здоров’я (наприклад, вона захворіла, вимуше­но проживаючи тривалий час з вини батьків у неопалюваному приміщенні), для звільнень від кримінальної відповідальності винний має забезпечити відновлень здоров’я потерпілого (або компенсацію йому витрат, які той особис­то здійснив на своє лікувань).

Має певні особливості звільнень особи, яка вчинила передбачений ст. ст.164 чи 165 КК злочин, від кримінальної відповідальності за ст.46 КК. «Головним» у процесі такого примирень є потерпілий. Саме від нього у підсумку залежить реалізація звільнення осо­би від кримінальної відповідальності за ст.46 КК [5, с. 141]. Тому для перспектив застосу­вань ст.46 КК важливо взяти до уваги харак­тер взаємовідносин потерпілого та суб’єкта зазначених злочинів. Ці взаємовідносини пе­ребувають, як правило, в площині родинних зв’язків, адже потерпілий від злочинів, перед­бачених ст.164 КК - це неповнолітні або не­працездатні діти, а суб’єктом злочину є їхні батьки, усиновителі або особи, які за рішен­ням суду мають надавати дитині утримань. Потерпілі від злочину, передбаченого ст.165 КК - непрацездатні батьки, а суб’єктами зло­чину виступають кровні діти або усиновлені у встановленому законом порядку особи [6, с.61-64]. Таким чином, ці особи перебува­ють, як правило, у близьких стосунках, що значно полегшує досягнення між ними поро­зумінь та укладення угоди про примирення. З іншого боку, між цими особами можуть утворюватись відносини, в яких одна сторо­на (дитина, непрацездатні батьки) вважають себе залежними від іншої сторони, що ство­рює небезпеку примушування їх до прими­рення. Тому суду слід обов’язково перевіри­ти добровільність угоди про примирення між такими особами.

Одні з видів звільнення від кримінальної відповідальності, як зазначає В. М. Куц, особа має «заслужити» суспільно корисною поведі­нкою (у контексті нашого дослідження та­кими є ст. ст.45, 46 КК-1. С), інші ж наста­ють щодо особи немов «автоматично», без участі такої особи [7, с.6]. До останньої групи належить звільнення від кримінальної відпо­відальності у зв’язку із закінченьм строків давності (ст.49 КК), яке є одним з найпоши­реніших у судовій практиці. Давністю злочи­ну є певний суттєвий проміжок часу, унаслі­док спливу якого вважається, що злочин і злочинець істотно втратили суспільну небез­печність [8, с.795]. Отже, по закінченню вста­новленого у ст.49 КК строку особа, яка вчи­нила передбачений ст.164 чи ст.165 КК злочин, не підлягає кримінальній відповіда­льності за нього у зв’язку із значним знижен­ням їхньої небезпечності. Як відомо, строк давності залежить від тяжкості злочину (ч. І ст.49 КК), яка визначається за критеріями, встановленими у ст.12 КК (за видом і розмі­ром основного покарань). Враховуючи зміст санкцій ст. ст.164 та 165 КК (найбільш суворе покарань за передбачені у цих нормах зло­чини - обмеження волі на строк від двох до трьох років, що характеризує ухилення від сплати аліментів на утримання дітей або від сплати коштів на утримань непрацездатних батьків як злочини невеликої тяжкості) та ви­ходячи з положень ч. 1 ст.49 КК, якою встано­влено строки давності слід зробити висновок, що диференційований строк давності за ухи­лення від сплати аліментів на утримання ді­тей або від сплати коштів на утримання не­працездатних батьків - три роки.

Негативна соціальна природа діянь, відпо­відальність за вчинень котрих встановлена у ст. ст.164, 165 КК, виражається у тому, що всі вони виражають невиконань особою певних своїх зобов’язань. Тому за своєю конструкці­єю ці правопорушень належать до триваючих злочинів, своєрідність яких полягає в тому, що вони безперервно виконуються впродовж більш або менш тривалого періоду часу [9, с.19]. Така особливість конструкції складів триваючих злочинів сприяла появі дискусії щодо обчислень початкового й кінцевого моментів у обчисленні давності як можливої підстави звільнень від кримінальної відпові­дальності за їх учинення. У ст.49 КК початок перебігу давності пов’язано із днем вчинень злочину. Для визначень того, що вважати таким днем, слід звернутися до ч. З ст.4 КК, в якій часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездія­льності. Отже, днем вчинень злочину у кон­тексті ст.49 КК слід вважати добу, до закін­чень якої особою було здійснено дію чи бездіяльність, які входять до об’єктивної сто­рони складу злочину. Іншими словами, день вчинення злочину доцільно пов’язувати із ча­сом фактичного припинення (закінчення) злочинного посягань [10, с. 147, 149].

Щодо злочинного ухилення від сплати аліментів моментом закінчень у теорії й практиці досить давно вважався час, коли особа була примушена здійснити відповідні виплати або затримана й притягнута до кри­мінальної відповідальності [11, с.41]. Так, B. C. Савельєва зазначала, що ухилень від сплати аліментів є типовим триваючим зло­чином, яке характеризується тим, що почина­ється з одного акту злочинного діянь (ухи­лення від стягнення аліментів у найближчий термін платежу) і в подальшому являє трива­ле й безперервне здійснення складу злочину (ухилень від стягнення як заборгованостей, так і поточних платежів) [12, с,.21]. Л. В. До­рогії також дійшла висновку, що ухилень від платежу аліментів за юридичною природою належить до триваючих злочинів, який почи­нається з часу злісного ухилень та безперерв­но виконується на стадії закінченого злочину до відпадінь правового обов’язку (зокрема, смерті дитини, на утримань якої було при­суджено аліменти) або до вжиття заходів з боку відповідних органів (затримання або притягнення до кримінальної відповідальнос­ті), або ж з моменту вчинення дій, які вима­гаються за законом (сплата встановлених ви­конавчим листом сум) [13, с.9]. Такі висновки цілком відповідали виробленому в доктрині кримінального права правилу, за яким строк давності щодо триваючих злочинів обчислю­ється із дня фактичного припинень дії чи бездіяльності особи [2, с.162; 14, с.54-55].

У теперішній час положення щодо обчис­лення давності за ухилень від сплати алімен­тів дітям чи батькам потребують деякого уто­чнень у зв’язку із тим, що в 2010 р. ст.164 КК була доповнена приміткою, згідно якої злісним ухиленьм від сплати коштів на утримань дітей (аліментів) або на утримань непрацездатних батьків слід розуміти будь - які діянь боржника, спрямовані на невико­нання рішень суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлень державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців від­повідних платежів. Після цих змін склади злочинів «ухилень від сплати аліментів» (ст.164 КК) та «ухилення від сплати коштів на утримань непрацездатних батьків» (ст. 165 КК) стали не формальними, якими були ра­ніше, а триваючими злочинами із матеріаль­ними складами. Момент їхнього закінчень згідно із новою редакцією кримінального за­кону має пов’язуватись із виконанням винним діяння (ухиленням від сплати визначених рі - шеньм суду коштів), що зумовлює точно ви­значений суспільно небезпечний наслідок - виникнень у винного аліментної заборгова­ності в певному розмірі (суму виплат за шість місяців). Такі суспільно небезпечні наслідки - це майнова шкода, яка є результатом невико­нання одним із суб’єктів аліментних право­відносин свого обов’язку (тобто неотриман­ням належного). Отже, початковий момент перебіг строку давності за ухилення від сплати передбачених ст. ст.164, 165 КК пла­тежів слід обраховувати з часу, який не може бути коротшим за шість місяців з часу вини­кнень у винного початкової аліментної за­боргованості.

По-іншому визначається початок перебігу давності щодо злісного ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні (ст. 164 КК). Це посягання є триваючим злочином із формальним складом. Вчинений у цій формі злочин вважається закінченим з моменту, ко­ли ухилення від утримання дитини набуло злісного характеру, для чого враховується тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність вико­нання свого обов’язку з боку судді чи держа­вного виконавця, неодноразові звернення по­терпілого або інших осіб до винного з цього приводу тощо [6. с.61; 15, с.515]. Водночас, такий підхід до встановлення моменту закін­чення діяння здатен створити певні проблеми при вирішенні питання про давність злочин­ного ухилення від утримання дітей. Для пра­вильного практичного застосування ст.49 КК щодо цього злочину необхідне точне встано­влення часу, в який винним було закінчено вчинення діяння («день вчинення злочину»), а момент, з яким пов’язується набрання діян­ням ознак злісності поки що залишається оці­ночною категорією.

Проведене дослідження дозволяє побачити, що злочинне ухилення від сплати аліментів дітям або батькам, а також грубе порушення обов’язків щодо утримання неповнолітньої чи непрацездатної дитини (ст. ст. 164, 165 КК) може стати передумовою для більшості «за­гальних» видів звільнення від кримінальної відповідальності. Тому там, де це доцільно й можливо, органи охорони правопорядку та суб’єкти, відповідальні за захист прав і свобод громадян, можуть і повинні використовувати щодо на правопорушників такий засіб кримі­нально-правового впливу, як позбавлення їх, з передбачених законом підстав, офіційного за­судження й пов’язаних із ним обтяжень та об­межень. Водночас, результати дослідження показують, що особливості конструкції об’єк­тивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 164 та 165 КК, зміст нега­тивних наслідків цих посягань, взаємовідно­сини між суб’єктами та потерпілими від цих злочинів значною мірою визначають специ­фіку звільнення винних від кримінальної від­повідальності у зв’язку із дійовим каяттям (ст.45 КК), із примиренням винного із потер­пілим (ст.46 КК) та із закінченням строків да­вності (ст.49 КК).

ЛІТЕРАТУРА

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 р., № 12 // Збірник постанов Пле­нуму Верховного Суду України та постанов Верховного Суду України у справах криміна­льної юрисдикції / упоряд. Н. О. Гуторова, О. О. Житний. - X. : Одіссей, 2012. - С. 21-28.

2. Баулін Ю. В. Звільнення від криміналь­ної відповідальності : монографія / Ю. В. Ба­улін. - К. : Атіка, 2004. - 296 с.

3. Декларация основных принципов право­судия для жертв преступлений и злоупотреб­ления властью : от 29.11. 1985 г. [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: ЬйрУ/гакоп. rada. gov. ua/laws/show/995_l 14.

4. Житний О. О. Звільнення від криміналь­ної відповідальності у зв’язку з дійовим каят­тям : монографія / О. О. Житний. - X. : Вид - во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - 152 с.

5. Куц В. М. примирення учасників кримі­нально-правового конфлікту (кримінально - правовий аспект) : монографія / В М. Куц,

А. М. Ягценко. - X. : Юрайт, 2013. - 328 с.

6. Андрушко П. П. Коментар до статей 164-169 Кримінального кодексу України / П. П. Андрушко // Законодавство України : наук.-практ. комент. - 2004. - № 7. - С. 60-75.

7. Куц В. М. Заохочення та пом’якшення примусу як засоби кримінально-правового регулювання / В. М. Куц // Актуальні про­блеми боротьби зі злочинністю на етапі ре­формування кримінального судочинства : ма­теріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Запо­ріжжя, 14-15 травня 2002 р.) : у 2 ч. - Запоріжжя : Юридичний ін-т МВС України, 2002.-Ч. 1.-С. 5-9.

8. Кримінальне право. Загальна частина : підручник / А. С. Беніцький, В. О. Гацелюк, М. К. Гнєтнєв, В. С. Гуславський та ін. ; за ред. А. С. Беніцького, В. С. Гуславського,

О. О. Дудорова, Б. Г. Розовського. - К. : Істи­на, 2011. - 1112 с.

9. Малков В. П. Множественность престу­плений и ее формы по советскому уголовно­му праву / В. П. Малков. - Казань : Изд-во Казан, ун-та, 1982. - 176 с.

10. Клименко В. Звільнень від криміналь­ної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (проблемні питань) / В. Клименко // Підприємництво, господарст­во і право. - 2005. - № 12. - С. 145-150.

11. Зелинский А. Ф. Квалификация повто­рных преступлений / А. Ф. Зелинский. - Вол­гоград : ВСШМВД СССР, 1976. - 54 с.

12. Савельева В. С. Уголовная ответствен­ность родителей за злостное уклонение от уп­латы алиментов : учеб. пособие / В. С. Са­вельева. - М. : ВЮЗИ, 1982. - 63 с.

13. Дорош Л. В. Уголовная ответствен­ность за злостное уклонение от платежа али­ментов на содержание детей : автореферат дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминологь; исправительно-трудовое пра­во» / Л. В. Дорош. - X. : Харьков, юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского, 1982. - 18 с.

14. Ткачевский Ю. М. Давность в советс­ком уголовном праве / Ю. М. Ткачевский. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978. - 128 с.

15. Науково-практичний коментар Кримі­нального кодексу України / за ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка. - 5-те вид., переробл. та доповн. - К. : Юрид. думка,

2008. - 1216 с.



Семеногов І. В. Деякі особливості звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей або коштів на утримання не­працездатних батьків /І. В. Семеногов // Форум права. — 2014. — № 2. — С. 377—382 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2014_2_ 6 7. pdf

Розглянуто теоретичні і практичні проблеми звільнень від кримінальної відповідально­сті осіб, винних у вчиненні злочинів, передбачених статтями 164 або 165 КК України. Визначено особливості звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності у зв’яз­ку із дійовим каяттям, із примиренням з потерпілим та із закінченням строків давності.

Семеногов И. В. Некоторые особенности освобождения от уголовной ответственно­сти за уклонение от уплаты алиментов либо средств на содержание нетрудоспосо­бных родителей

Рассмотрены теоретические и практические проблемы освобождения от уголовной ответственности лиц, виновных в совершении преступлений, предусмотренных стать­ями 164 либо 165 УК Украины. Определены особенности освобождения таких лиц от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием, с примирением с потер­певшим и с окончанием сроков давности.

Semenogov I. V. Some Features of Exemption from Criminal Liability for Failure to Pay Alimony or Maintenance Funds for Disabled Parents

Theoretical and practical problems of exemption from criminal responsibility of perpetrators of crimes under Articles 164 or 165 of the Criminal Code of Ukraine considered. The features of release of such persons from criminal liability in connection with active repentance, to reconciliation with the victims and with the end of the limitation period fined.