joomla
ДОСВІД КОНСТИТУЦІЙНО - ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАДІЇ ГОЛОСУВАННЯ У КРАЇНАХ ПІВНІЧНОЇ ТА ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ
Форум права

УДК 342.843.5

С. В. ФОМІНА, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Ключові слова: вибори, виборче право, виборчий процес, голосування, способи голосування, форми голосування

Формування належної доктринальної бази для ефективного оновлення вітчизняного ви­борчого законодавства потребує узагальнення й долучення до наукового обігу електораль­ного досвіду максимально широкого кола країн. Особливий інтерес у даному контексті становлять особливості правового регулю­вання виборчого процесу, в т. ч. й стадії голо­сування, у країнах Північної та Південної Америки. Попри географічну віддаленість цих країн, їх виборче законодавство і практи­ка його реалізації можуть надати вітчизняно­му законодавцю значний фактичний матеріал для аналізу й формування власної позиції що­до вирішення багатьох актуальних питань ор­ганізації та проведення виборів. Означені фа­ктори визначають актуальність даної теми, а також її практичну значущість для оптиміза - ції виборчого законодавства України та ста­новлення вітчизняної електорально-правової науки.

Порівняльно-правові дослідження у сфері виборчого права досить широко представлені у сучасній юридичній науці. Серед них варто відзначити праці А. Автономова, В. Білоновсь - кого, О. Богашова, Ю. Веденєєва, О. Дегтя - рьової, Е. Дерев’янко, Д. Каткова, Ю. Ключ - ковського, А. Ковлера, Г. Кокса, Е. Корчиго, Дж. Ламберта, Е. Лейкмана, В. Лисенка, О. Мар - целяка, Б. Рейлі, Е. Рейнольдса, М. Ставній - чук, В. Шаповала та ін. Проте наявні наукові розвідки стосуються переважно загальної ха­рактеристики виборчих систем чи статусу суб’єктів виборчого процесу, тоді як особли­вості окремих стадій, у т. ч. й стадії голосуван­ня, не розкриваються чи мають уривчастий характер. Та й сам Американський континент як правило обходиться увагою пострадянсь­кими авторами через його віддаленість та суттєву відмінність суспільно-політичних та економічних умов. Проте процеси глобаліза­ції та формувань міжнародних виборчих стандартів зумовлюють потребу в значно більш глибокому аналізі виборчого права кра­їн даного регіону, тим більш що одні з них (як-то США чи Канада) є визнаними лідерами серед країн західної демократії, тоді як інші (Гондурас, Еквадор, Перу) близькі до України за рівнем соціально-економічного розвитку. Тому метою даної статті є всебічна характе­ристика конституційно-правового регулю­вань стадії голосувань у країнах Північної та Південної Америки, виявлень загальних рис і особливостей, притаманних виборчому праву країн даного регіону.

Досягнення поставленої мети є можливим за умови комплексного використання сучас­них методів наукового пізнань, зокрема фо- рмально-юридичного, порівняльно-правового та системно-структурного.

Приступаючи до висвітлення теми, перед­усім відзначимо, що виборче право в країнах Північної та Південної Америки має глибокі історичні корені. Значний вплив на форму­вань електоральної виборчої доктрини дано­го регіону протягом ХУІІІ-ХХ ст. мали відпо­відні держави-метрополії (Великобританія, Іспанія, Португалія, Франція), котрі привно­сили на територію своїх колоній власні полі- тико-правові традиції і норми. З моменту проголошень незалежності й формування суверенних держав на Американському кон­тиненті розвиток виборчого законодавства став більш динамічним та набув ознак уніка­льної індивідуальності, що проявились і в процедурі голосування.

Система правового регулювання стадії го­лосування у країнах цього регіону має харак - терисгики, достатньо типові для більшості сучасних держав. Мають місце поодинокі ви­падки, коли на конституційному рівні засади проведення виборів (голосування) взагалі не врегульовуються. Здебільшого це стосується конституцій першого та другого поколінь: США 1787 р. [1], Канади 1867 р. [2], Мексики 1917 р. [3]. Проте переважна більшість кон­ституцій третього і четвертого покоління (по­воєнні й новітні конституції) містять достатню розгорнуту характеристику засад проведення голосувань. Яскравим прикладом такого ро­ду є ст. 14 Конституції Бразилії 1988 р., котра закріплює, що народний суверенітет здійсню­ється «загальним правом голосу прямим, рів­ним і таємним голосуванням відповідно до закону» [4]. У ст.54 чинної Конституції Арге­нтини (в редакції 1994 р.) згадується про здій­снень «загального і прямого голосування» [5]. Розгорнуту характеристику засад вибор­чого права містить і ст.63 Конституції Венесу­ели 1999 р., яка проголошує: «Кожен має пра­во на голосування, що здійснюється шляхом вільних загальних виборів при таємному голо­суванні. Закон гарантує дотримань принципу особистого голосувань і пропорційного представництва» [6, с.23]. Фактично, у біль­шості країн регіону визнається рівність суб’єктивного виборчого права, свобода го­лосування та інші принципи, які є загальноп­рийнятими у країнах Європи та добре відомі українській виборчій практиці. Значна увага, як і в країнах інших регіонів світу, приділяєть­ся забезпеченню таємності голосувань при проведенні виборів. Дотримань цієї засади здійснюється різними механізмами, виходячи з рівь розвитку суспільства і держави.

Серед особливостей виборчого права країн Південної Америки передусім слід відзначити широке застосування імперативного вотуму. Так, у ст. ЗЗ Конституції Нікарагуа 1987 р. ви­значено, що обов’язком кожного громадянина є «реєстрація у виборчих списках та голосу­вань на народних виборах» [7]. Ст.37 чинної Конституції Аргентини (в редакції 1994 р.) за­кріплює, що виборче право в цій країні є «за­гальним, рівним, таємним та обов’язковим»

[5] , а Виборчий кодекс Мексики у ст.4 визна­чає, що голосувань являє собою водночас і право, і обов’язок громадянина [8].

У деяких державах даного регіону обов’яз­ковий вотум має вибірковий характер і стосу­ється тільки деяких категорій виборців. На­приклад, у Бразилії та Перу для громадян віком від 18 до 70 років внесень до виборчих списків та участь у голосуванні є обов’яз­ковою, а для громадян віком понад 70 років - факультативною. У Бразилії перелік категорій громадян, для яких участь у голосуванні на виборах є факультативною, доповнено непи­сьменними, особами віком від 16 до 18 років (ст.14 Конституції), а також інвалідами та ти­ми, хто перебуває поза межами країни (ст. ст.6, 7 Виборчого кодексу).

Країни, котрі закріплюють імперативний вотум, передбачають і певні санкції за ухи­лення від голосувань. Так, у Бразилії вибо­рець, який протягом ЗО днів після виборів не зміг обґрунтувати перед судом поважність причини неучасті у голосуванні, підлягає штрафу в розмірі 3 % від мінімальної заробіт­ної плати в регіоні [9].

Часові межі для голосування встановлю­ються з урахуваньм тривалості світлої пори доби з дотриманням класичних підходів. Зок­рема згідно Виборчого кодексу Мексики го­лосування на дільницях у цій країні розпочи­нається о 8:00 і закінчується о 18:00. Поруч із цим встановлюється, що дільниця може бути зачинена раніше у разі, коли проголосували всі особи, внесені до списку виборців [8].

У країнах зі значною протяжністю терито­рії час голосувань встановлюється з ураху­ванням тривалості світлового дь та часових поясів. Так, у Канаді згідно зі ст. 128 «Canada Elections Act 2000» голосування в день вибо­рів триває: з 8:30 до 20:30, якщо виборчий округ знаходиться в Ньюфаундленді, Атлан­тиці або Центральному часовому поясі; з 9:30 до 21:30, якщо виборчий округ знаходиться в східному часовому поясі; з7:30до 19:30, якщо виборчий округ знаходиться в гірському часо­вому поясі; з 7:00 до 19:00, якщо виборчий округ знаходиться в Тихоокеанській зоні [10].

Стосовно процесуальних аспектів способів голосувань, передусім слід відзначити, що у країнах Американського континенту викорис­товується поняття «системи голосування», під якою розуміється система мінімальних стан­дартів щодо порядку проведення голосування. Зокрема, такий інститут має місце у федераль­ному законодавстві США. Згідно зі ст.301 «Help America Vote Act of 2002» на федераль­ному рівні встановлено, що системи голосу­вань, які використовуються на виборах до федеральних органів влади, мають відповідати наступним вимогам: 1) система повинна до­зволяти виборцю перевірити голос, відданий ним у виборчому бюлетені, перед тим як він кине його в урну; 2) система має забезпечува­ти виборцям можливість змінити зміст голосу­вань або виправити будь-яку помилку перед поміщеньм бюлетеня до урни; 3) якщо вибо­рець обирає більш як одного кандидата, він має бути поінформаваний про порядок і спо­соби голосувань за кожного з них [11].

Ідентифікація виборців у країнах цього ре­гіону здійснюється, як правило, за докумен­тами, що посвідчують особу виборця, та за­писами у списку виборців. Наприклад, у Мексиці відповідно до ст.264 Виборчого ко­дексу на стадії голосувань використовують­ся виборчі картки [8]. Ці картки також вико­ристовуються для забезпечення контролю за голосуванням. Зокрема, виборець може отри­мати свою виборчу картку назад лише після того, як опустив бюлетень до виборчої скри­ні. Додаткові процесуальні перестороги за­стосовуються у Мексиці згідно положень ст. 270 Виборчого кодексу: після пред’явлень картки виборця на прохання голови комісії виборець повинен показати великий палець правої руки (на який наноситься фарба тим виборцям, які вже здійснили волевиявлень).

У країнах Американського континенту ви­користовуються й більш серйозні механізми ідентифікації. Зокрема у ряді штатів США використовують Ш-фото, що поєднується з жорсткою системою реєстрації виборців. За­провадження цієї практики призвело навіть до судового розгляду у Верховному суді на предмет порушення конституційних прав громадян. Позиція громадськості ґрунтувала­ся на тому, що запроваджень такого способу боротьби з фальсифікацією на виборах не є виправданою і лише створює додаткові пере­шкоди реалізації виборчого права. З точки зору М. Альвареса, Л. Аткенсона, Т. Хілла та Дж. Синклера, які розглядали цю проблема­тику у межах штату Нью-Мексико, ідентифі­кація виборців насправді може створювати бар’єри для участі у голосуванні [12].

У країнах Північної та Південної Америки традиційно значну увагу приділяють гаранту­ванню виборчих прав громадян, зокрема ство­ренню соціально-економічних умов для вільного волевиявлень. У даному контексті привертає увагу положень ст.8 Виборчого кодексу Ко­лумбії, згідно з яким виборці, зобов’язані пра­цювати у день проведень голосувань, мають право отримати від роботодавця вільну годину для здійснень волевьвлень. При цьому за­кон вимагає не вираховувати цей час із заробі­тної плати виборця [13]. Аналогічні положен - ь містяться і в законодавстві Канади, зокрема у ст.132 «Canada Elections Act 2000» [10].

Стадія голосування у кранах обраного ре­гіону у більшості регулюється достатньо де­тально. Особливий інтерес у цьому контексті привертає Бразилія. Виборчий кодекс у цій країні доволі скрупульозно підходить до вре­гулювань виборчих правовідносин, пов’яза­них зі стадією голосувань, і вимагає від ор­ганізаторів виборів значних зусиль для їх організації.

Візитною карткою окремих країн Північної та Південної Америки стало використань автоматизованих систем для голосування. Так, на достатньо високому рівні розвитку в даному аспекті перебувають виборчі проце­дури Бразилії. Закон від 30.09.1997 р. № 9504 встановлює стандарти для проведень вибо­рів у цій частині [14]. Дозвіл на використань електронних технологій надає Верховний ви­борчий трибунал у порядку, визначеному За­коном від 07.06.1982 р. № 6996 про викорис­тань електронної обробки даних [15]. Попе­редньо машини для голосувань передаються громадськості для проведень навчань.

Цей спосіб голосування у Бразилії проце­дурно майже не відрізьється від голосування паперовими бюлетенями. Стаття 59 згаданого вище закону вимагає, щоб при електронному голосуванні за мажоритарною системою на машину для голосувань обов’язково виводи­лася ім’я і фотографія кандидата, назва партії чи партійний символ і стать кандидата, а при голосуванні за пропорційною системою - на­зва партії та її символіка. Для виборців з фізи­чними вадами, згідно зі ст. З Постанови Верхо­вного виборчого трибуналу від 05.03.2002 р. № 21008, застосовуються додаткові пристрої (аудізовані додатки) [16].

Виборець обирає на екрані партію чи кан­дидата і підтверджує своє волевьвлень. Пі­дтверджень здійснюється цифровим підпи­сом, що дозволяє робити цифровий запис кожного голосування і гарантувати анонім­ність волевьвлення для осіб, які здійснюва­тимуть підведень підсумків голосування. У результаті голосування створюється файл, у якому відображається місце, час голосування, зміст волевиявлення, наявність помилок вве­дення електронного підпису.

У країнах Латинської Америки викорис­тань електронних систем голосування запо­чатковувалося з метою поширення доступу до процедури голосування для різних верств на­селення. Передумовою використання таких систем є те, що громадяни можуть легко ви­користовувати їх довіряти їм.

Аналіз даних щодо пілотного використан­ня електронного голосування, проведеного в Колумбії у жовтні 2007 р., демонструє майже одностайну думку, що електронне голосуван­ня є не тільки простішим, ніж теперішні «па­перові» процедури, але й значно надійнішим. Частка респондентів, які заявляють про дові­ру електронному голосуванню, в Латинській Америці є надзвичайно високою, що, ймовір­но, пов’язано з відносно низьким ступенем суспільної довіри до виборів у країнах цього регіону. Дослідники проблем застосувань електронного голосувань у Латинській Аме­риці М. Альварес, Г. Кац, Р. Лламоса та У. Мартінес стверджують, що в Латинській Америці є попит на альтернативу традицій­ним виборчим процедурам. Використання автоматизованих систем голосувань, на їх думку, може надати змогу вирішити деякі суттєві виборчі потреби та інтереси громадян у слаборозвинених демократіях [17].

У столиці Аргентини Буенос-Айресі екс­перимент щодо електронного голосування був застосований на парламентських виборах 2005 р. Електронна пілотна система була ви­користана на 41 виборчій дільниці, котрі були у довільному порядку розподілені по всьому місту й охоплювали 14 800 виборців. У екс­перименті було використано різні тими сис­тем голосування:

1. Пряме електронне голосування. Модуль з монітором дозволяв виборцям переглядати переліки кандидатів, а цифрова клавіатура була використана для реєстрації голосів. Ви­борці повинні були вставити «смарт-картку» і за допомогою клавіатури віддати свої голоси. За допомогою іншого модуля вони повинні були підтвердити зразок власного волевияв­лення зі «смарт-карткою».

2. Сенсорне електронне голосування. Сис­тема активувалася «смарт-карткою». Виборці могли переглянути й обрати партійний спи­сок, безпосередньо натиснувши на екран.

3. Оптичне сканування. Виборець запов­нював паперовий бюлетень для партійного списку і вставляв його у сканер, який зчитував результат голосувань. Результат особистого волевьвлень, виведений на екран, виборець мав підтвердити «смарт-карткою» [18].

Використань сучасних електронних техно­логій не позбавлене вад, пов’язаних із забезпе - ченьм достовірності результатів голосувань та збереженьм таємниці волевьвлення. Як зазначає дослідник із США Ш. Коен, при ви­користанні виборчих машин має існувати на­лежний механізм їх перевірки. Адже вибор­чими машинами користуються не лише виборці, а й інші учасники (технічні праців­ники, посадові особи, члени виборчих органів та ін.), чиї завдання є різними, і в цьому може виявлятися конфлікт при функціонуванні пристрою. Автор також звертає увагу на не­обхідність незалежного та професійного тес­тування цих пристроїв перед їх використан­ням [19].

У ст.245 Закону СІЛА «Help America Vote Act of 2002» влада штатів зобов’язана прово­дити ретельне вивчень питань і проблем, зок­рема, виключити можливості для фальшуван­ня результатів виборів, у т. ч. при використанні засобів зв’язку та Інтернет-технологій у вибо­рчому процесі на всіх рівнях. При цьому обов’язковому дослідженню підлягають міні­мальні стандарти для сертифікації систем і технологій - аби мінімізувати можливість шахрайства в голосування, а також можливі методи, які можуть бути використані у вибо­рчого процесі (зокрема, Інтернет-технології), у т. ч. для реєстрації виборців та забезпечення можливості громадянам проголосувати в ре­жимі он-лайн [11].

Окремої уваги заслуговує питання про те, яким чином регламентуються місця для голо­сувань в державах Північної та Південної Америки. Зокрема, у ст.86 Виборчого кодексу Колумбії визначено, де і як можуть голосува­ти виборці [13]. Основним і єдиним місцем для голосувань у цій країні є приміщень виборчої дільниці. При цьому слід наголоси­ти, що голосувати дозволено лише на тій ді­льниці, де особа внесена до списку виборців. Перевірка особи виборця здійснюється за йо­го громадянським посвідченням особи.

У Бразилії порядок визначень приміщень для голосування детально встановлюється ст.135 Виборчого кодексу [9]. При цьому окремо відзначається, що з метою забезпе­чення належних умов та атмосфери свободи волевьвлення пріоритет має надаватися тим приміщенням, які перебувають у недержавній власності. Водночас категорично забороня­ється використовувати приміщень, які нале­жать кандидатам та членам їх родини, у т. ч.

Заміські господарства (фазенди) для голосу­вань у сільських регіонах. Окрім цього, обов’язковим є публікування повного перелі­ку пунктів для голосування з вказівкою їх то­чних адрес. Для виборчих пунктів з пробле­мами інфраструктури Закон від 15.08.1974 р. № 6091 передбачає надань безкоштовного транспорту в день виборів тим виборцям, які проживають у сільській місцевості [20].

Класичним як і для більшості країн світу є голосувань за допомогою паперових бюле­тенів, у яких зазначені кандидати чи партії, з поміж яких виборець повинен обрати одного чи декількох. Заповнення виборчого бюлете - ь здійснюється рукописним способом.

Останнім часом дедалі більше уваги при­діляється забезпеченню виборчих прав тих громадян, котрі мають вади зору. В окремих країнах (наприклад, у Бразилії) для таких ви­борців застосовуються шрифти Брайля (ст. 150 Виборчого кодексу Бразилії). У США система голосування має бути придатною до використань особами з фізичними вадами (ст.301 «Help America Vote Act of 2002»), Це ж правило стосується систем прямого елект­ронного голосувань та іншого обладнання, яке використовується при голосуванні.

Забезпечень принципу таємності голосу­вань зумовлює необхідність конструювань у приміщеннях для голосувань спеціальних кабінок для усамітнень і втаємничення. У цьому контексті заслуговує на увагу практика Бразилії. У ст.146 Виборчого кодексу цієї кра­їни визначено, що голосувань має здійсню­ватися у непроникній для інших кабінці. При цьому виборець не може залишитися у ній більше хвилини [9]. Зрозуміло, що при розра­хунку певного часу перебувань виборця в кабінці треба виходити, передусім, з того, скі­льки часу потрібно виборцеві для ознайомлен - ь з текстом бюлетеь, знаходжень відповід­ного кандидата (партії) у списку кандидатів (партій) та безпосереднього волевьвлень з урахуванням особливостей виборчої системи та гостроти конкуренції на виборах, однак сама по собі конкретизація часових меж для волевиявлень кожного виборця виглядає ціл­ком доречною.

Особливої уваги заслуговують процесуа­льні аспекти форм голосування в країнах Пі­внічної та Південної Америки. У країнах цього регіону голосування може здійснюва­тися в основному шляхом волевиявлення у межах виборчої дільниці (пункту для голо­сування). Поруч із цим застосовуються й ін­ші способи, які існують у багатьох країнах світу. Так, у США згідно з «Help America Vote Act of 2002» федеральна влада виділяє кошти штатам на: навчання виборців, які стосуються процедури голосування, права голосу; вдосконалення, придбання, лізинг, зміну або заміну систем голосування і тех­нологій та методів голосувань та підрахун­ку голосів; підвищень доступності та кіль­кості виборчих місць, включаючи надання фізичного доступу для осіб з особливими фі­зичними потребами, надаючи невізуальний доступ для фізичних осіб з порушеннями зо­ру, і надання допомоги корінним американ­цям, корінним жителям Аляски громадянам та особам з обмеженим знанням англійської мови [11].

Голосувань за кордоном поширене в різ­них країнах Американського континенту. До­сить детально до правового регулювань цієї форми голосувань підійшов законодавець у Бразилії, виокремивши ці правила до окремого параграфу. Згідно зі ст.225 Виборчого кодексу таке голосувань проводиться у приміщеннях дипломатичних представництв і консульських установ. При цьому для відкриття виборчої дільниці кількість зареєстрованих виборців має бути не менше ЗО [9].

Суттєвою проблемою проведень виборів для країн із багатомільйонним електоратом є так звані «втрачені голоси». Значних зусиль у цьому напрямі докладають у США де чимало сучасних досліджень спрямовано на вироб­лень цілісної позиції держави щодо зручності процедури голосувань. Як зазначають М. Альварес і Ч. Стюарт, «рівень втрачених голосів залежить від технології голосувань і при цьому має яскраво виражене регіональне забарвлення» [22]. Досліджень президентсь­ких виборів 2008 р. у США продемонструва­ли, що голосування поштою залишається аль­тернативним способом голосування. За даними М. Альвареса, І. Левіна і Дж. Синкле - ра, у 16 штатах голосувань шляхом прибуття на виборчу дільницю було здійснено щонай­менше 80 % виборців. Водночас у 4 штатах понад 50 % виборців сказали, що проголосу­вали поштою, а ще в 10 штатах поштою було подано більш як 20 % бюлетенів [23].

У низці країн Північної і Південної Аме­рики використовується заочне голосування. Проблеми використань цієї форми волеви­явлень ставали предметом правових і полі­тичних дискусій протягом тривалого часу. Основою неузгодженостей було тверджень про можливість використань адміністратив­ного впливу на використання заочного голо­сування. З позиції Дж. Лайлі та Дж. Неглера, вплив заочного голосування на проведення голосувань вимагає передусім чіткого розу­міння тих кроків, які запроваджуються. Ефект будь-якої виборчої реформи залежить від то­го, наскільки це дійсно змінює витрати (мате­ріальні, часові тощо) на голосування для лю­дей. При цьому дослідники погоджуються з тим, що запровадження заочного голосування істотно впливає на явку виборців [24].

Доволі поширеною формою голосування у країнах Американського континенту є й дост­рокове голосувань. У Канаді ця форма голо­сувань пройшла навіть власний шлях еволю­ції. У період з 1920 по 1993 рік тільки окремі категорії виборців мали право голосувати за­здалегідь. Нині ж, згідно зі ст.127 Canada Elections Act 2000, скористатися правом дост­рокового волевьвлень може будь-який ви­борець. Попереднє голосувань має бути від­критим і здійснюватися тільки з 12.00 до 20:00 у п’ятницю, суботу і понеділок перед днем виборів, тобто у 10-й, 9-й і 7-й дні перед днем виборів відповідно [10].

Проведене досліджень надає підстави для наступних висновків:

1. Виборче законодавство країн Північної і Південної Америки ґрунтується на загально­визнаних принципах загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голо­суванні. Водночас у багатьох країнах даного регіону практикується імперативний вибор­чий вотум, що забезпечує масовість участі в голосуванні та низький рівень абсентеїзму.

2. Найбільш поширеною формою голосу­вання у країнах Північної та Південної Аме­рики залишається особисте голосування на виборчій дільниці, проте поряд із нею вико­ристовується й низка альтернативних форм, зокрема голосування поштою та голосування за місцем перебувань за кордоном.

3. З метою забезпечення належних умов для волевиявлень всіх бажаючих часові межі для проведенні голосувань у країнах Північ­ної та Південної Америки є доволі тривалими. Із цією ж метою допускається дострокове го­лосування.

4. Найбільш поширеним способом голосу­вання у країнах Північної та Південної Аме­рики залишається голосування паперовими бюлетеьми. Водночас дедалі більшого по­ширення отримують електронне голосування та голосування за допомогою виборчих ма­шин. Враховуючи наявні технічні можливос­ті, значну підтримку новітніх способів голо­сування серед широких верств населення і відповідні настрої законодавця, можна про­гнозувати, що вже протягом найближчих де­сятиліть паперові бюлетені повсюдно будуть виведені з вжитку.

5. Вітчизьному законодавцеві варто сприй - ьти досвід країн Північної та Південної Аме­рики щодо створень соціально-економічних гарантій виборчих прав громадян, а також за­проваджень новітніх форм голосувань, пе­редусім - електронного голосувань.

6. Виборче законодавство кожної з країн Північної та Південної Америки має певні нюанси й особливості, котрі неможливо від­творити у межах загального дискурсу. Тому з’ясування національних особливостей вибо­рчого права кожної з країн даного регіону, в т. ч. й щодо правового регулювання стадії голосування, є одним із перспективних на­прямків наукових досліджень у даній сфері.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція СІЛА 1787 р. //Конституції зарубіжних країн : навч. посіб. / авт.-упоряд.:

B. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць, О. В. Мар - целяк та ін. ; за заг. ред. В. О. Серьогіна. - Харків : ФШН, 2009. - С. 333-339.

2. Конституційний акти Канади 1867 р. // Конституції зарубіжних країн: навч. посіб. / авт.-упоряд.: В. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць,

О. В. Марцеляк та ін. ; за заг. ред. В. О. Серьо­гіна. - Харків : ФШН 2009. - С. 358-392.

3. Политическая Конституция Мексиканс­ких Соединенных Штатов 1917 г. // Консти­туции зарубежных государств. Американский континент. - Ереван : Мхитар Гош, 1998. -

C. 264-270.

4. Конституція Федеративної Республіки Бразилії 1988 р. // Конституції зарубіжних країн : навч. посіб. / авт.-упоряд.: В. О. Серьо­гін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін. ; за заг. ред. В. О. Серьогіна. - Харків : ФШН, 2009.-С. 431-518.

5. Конституція Держави Аргентина від 1 травь 1853 року // Конституції зарубіжних країн : навч. посіб. / авт.-упоряд.: В. О. Серьо­гін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін. ; за заг. ред. В. О. Серьогіна. - Харків : ФШН, 2009. - С. 403^23.

6. Конституция Боливарианской Респуб­лики Венесуэла от 30 декабря 1999 г. // Зако­нодательство Боливарианской Республики Венесуэла : сборник документов : в 3 т. Т. 1. - М. : Междунар. отношения, 2011. - С. 11-74.

7. Constitución Política de la República de Nicaragua, January 9, 1987 [Електронний pe - сурс]. - Режим доступу: Http://www. wipo. int/ wipolex/ en/details. jsp? id=9847.

8. Federal Code of Electoral Institutions and Procedures of México [Електрон-ний ресурс]. -

Режим доступу: Http://www. venice. coe. int/

WebForms/documents/?pdf=CDL-

REF(2013)002-e.

9. Codigo Eleitoral Lei № 4.737, de 15 de julho de 1965 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. tse. gov. br/hotSites/ CatalogoPublicacoes/pdf/codigo_eleitoral/CE_at ualizado. pdf.

10. Canada Elections Act 2000 [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу : http://laws - lois. justice. gc. ca/eng/acts/e-2.01/page - 36.html#h-54.

11. Help America Vote Act of 2002 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. gpo. gov/ fdsy s/pkg/PL AW -

10 7publ252/pdf/PL AW -107publ 252.pdf.

12. Alvarez R. The Balance Between Preventing Fraud and Ensuring Participation: Attitudes Towards Voter Identification in New Mexico 1993 // VTP WORKING PAPER. - 2011. - № 106 [Електронний ресурс]. Режим доступу: Http://www. vote. caltech. edu/sites/ default/files/wpl06_pdf_4e2d8316 24.pdf.

13. Codigo Electoral Nacional LEY 19. 945 (B. O.: 19-12-72) 1993 [Електрон-ний ресурс].

- Режим доступу: Http://pdba. georgetown. edu/parties/ colombia/leyes/codigoelectoral. pdf.

14. Lei № 9.504, de 30 de setembro de 1997 Estabelece normas para as elei9oes [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: http:// Www. tse. gov. br/ hotSites/CatalogoPublicacoes/- pdf/codigo_eleitoral/CE_atualizado. pdf.

15. Lei № 6.996, de 7 de junho de 1982 Dispoe sobre a utiliza9ao de processamento eletronico de dados nos serviijos eleitorais e da outras providencias [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. tse. gov. br/hotSites/Catalogo- Publicacoes/pdf/codigo_eleitoral/CE_atualizado. pdf

16. Resohnjao № 21.008, de 5 de martjo de 2002, Tribunal Superior Eleitoral [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. tse. gov. br/hotSites/CatalogoPublicacoes/pdf/codigo_ eleitoral/CE_ atualizado. pdf.

17. Martinez H. Assessing voters' attitudes towards electronic voting in Latin America:

Evidence from Colombia's 2007 e-voting pilot /

H. Martinez, R. Alvarez // VTP WORKING PAPER. - 2009. - № 92 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. vote. caltech. edu/ sites/default/files/wp_92_pdf_ 4b045526ee. pdf.

18. Calvo E. Assessing the Impact of E - Voting Technologies on Electoral Outcomes: an Analysis of Buenos Aires' 2005 Congressional Election / E. Calvo, M. Escolar // VTP WORKING PAPER. - 2009. - № 91 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. vote. caltech. edU/sites/default/files/w р_ 91_pdf_4b0428c782.pdf.

19. Cohen Sh. Auditing Technology for Electronic Voting Machines / Sh. Cohen // VTP WORKING PAPER. - 2005. - № 46 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. vote. caltech. edu/sites/default/files/au diting_ technology_for_evms. pdf.

20. Lei № 6.091, de 15 de agosto de 1974 Dispoe sobre o fomecimento gratuito de transporte, em dias de eleigao, a eleitores residentes nas zonas rurais e da outras providencias [Електронний pe - сурс]. - Режим доступу: Http://www. tse. gov. br/ hotSites/CatalogoPublicacoes/pdf/codigo_eleitoral / CEatualizado. pdf.

21. Codigo Eleitoral Lei № 4.737, de 15 de julho de 1965 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. tse. gov. br/hotSites/Catalogo Publicacoes/pdf/codigo_eleitoral/CE_atualizado. pdf

22. Alvarez R. Voting Technology, Vote-by - Mail, and Residual Votes in California, 1990- 2010 / R. Alvarez, Ch. Stewart [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. vote. caltech. edu/sites/default/files/wp_105_pdf_ 4dc97a02 20.pdf.

23. Alvarez R. Making Voting Easier: Convenience Voting in the 2008 Presidential Election / R. Alvarez, I. Levin, J. Sinclair [Елек­тронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. vote. caltech. edu/sites/default/files/co nvenience_ incsupp_pdf_4bc493 a0c5 .pdf.

24. Leighley J. Absentee Ballot Regimes: Easing Costs or Adding a Step? / J. Leighley,


J. Nagler [Електронний ресурс]. - Режим дос­тупу: Http://www. vote. caltech. edu/sites/default/

Files/nagler_post_bushvgore3_pdf_4db8

5368bc. pdf.



Фоміна С. В. Досвід конституційно-правового регулювання стадії голосування у кра­їнах Північної та Південної Америки / С. В. Фоміна // Форум права. — 2014. — № 2. —

С. 458—466 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FPindex. htm_2014_2_80.pdf

Надано загальну характеристику конституційно-правового регулювання стадії голо­сувань у країнах Північної та Південної Америки, розкрито його особливості та нові­тні тенденції. Визначено форми і способи голосувань, що використовуються на вибо­рах у країнах даного регіону.

Фомина С. В. Опыт конституционно-правового регулирования стадии голосования в странах Северной и Южной Америки

Дана общая характеристика конституционно-правового регулировань стадии голо­сования в странах Северной и Южной Америки, раскрыты его особенности и новей­шие тенденции. Определены формы и способы голосования на выборах в странах дан­ного региона.

Fomina S. V. Experience of Constitutional-Legal Regulation of the Voting Stage in the Countries of North and South America

General characteristic of the constitutional-legal regulation of the voting stage in the countries of North and South America is given; its features and the latest trends are opened. The forms and methods of voting in elections in the countries of it region are defined.