joomla
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ҐЕНЕЗИ САНКЦІЙ ЗА ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Форум права

УДК 343.21

В. В. ЯРОШ, Національна академія прокуратури України

Ключові слова: кримінально-правова санкція, кримінальна відповідальність, покарання, дифе­ренціація відповідальності, індивідуалізація кри­мінальної відповідальності

Не викликає жодних сумнівів, що питання визначення меж кримінально-правових сан­кцій є одним з актуальних та дискусійних не тільки в доктрині кримінального права, а й теорії права також. Встановлення криміналь­но-правових санкцій є вельми затребуваним процесом й практичною діяльністю. Підтве­рдженням цьому є чимала кількість законоп­роектів, поданих на розгляд Верховній Раді, в яких пропонується внести зміни до низки санкцій.

Розглядаючи питання ґенези санкцій за злочини у сфері службової діяльності як вихі­дну тезу сприймемо те, що під санкцією вчені розуміють припис, який має юридичне закрі­плення, обов’язковий до виконань і підтри­мується примусовою силою держави, так і частину кримінально-правової норми (або, у більш вузькому розумінні, частину статті Особливої частини КК України).

Також завважимо, що часто санкції отото­жнюють з покаранням. Хоча слід відзначити, що таке їх розуміння є занадто вузьким й не охоплює інші форми реалізації кримінальної відповідальності. На сьогодні, враховуючи, що держава по-різному реагує на вчинений злочин, охоплюючи не тільки різні форми ре­алізації кримінальної відповідальності, а й звільнень від неї, або випадки її не призна­чення, підтримаємо тих учених, які санкції тлумачать широко, охоплюючи будь-які фор­ми реакції держави на вчинене суспільно не­безпечне протиправне діянь (І. М. Горбачова,

0. 0. Книженко, Н. А. Орловська, П. В. Хря- пінський та ін.) [1-5].

У зв’язку з відзначеним, констатуємо, що на сьогодні розвиток санкцій за злочини у сфері службової діяльності відбувається в двох площинах. Перша - це загальна тенден­ція гуманізації відповідальності, яка є власти­вою для багатьох держав світу. Вона обумов­лена пошуком альтернативних позбавленню волі видів покарань. Друга - це посилень кримінальної відповідальності за корупційні злочини, одним із проявів яких є злочини у сфері службової діяльності.

Отже метою цієї роботи є з’ясування акту­альних питань ґенези санкцій за злочини у сфері службової діяльності.

Враховуючи обмежений обсяг цієї статті, розглянемо першу площину, завважуючи, що в сучасних умовах процес гуманізації кримі­нальної відповідальності передусім пов’яза­ний із визнанням людини найвищою соціаль­ною цінністю. Це в свою чергу, обумовлює потребу в додержанні соціальної справедливо­сті, досягнення якої є можливим у разі реалі­зації кримінальної політики, яка б дозволяла б застосовувати покарань та інші міри кримі­нально-правового впливу так, щоб позбавлен - ь волі не застосовувалося щодо осіб, які здат­ні виправитися без їх ізоляції від суспільства.

До такого висновку спонукає й аналіз низ­ки міжнародних актів, в яких рекомендовано застосовувати альтернативні позбавленню волі види покарань.

Актуальні питання кримінального пока­рання були предметом уваги багатьох вчених. Серед них на особливу увагу заслуговують праці, в яких порушувалася проблематика альтернативних видів покарань, зокрема: П. П. Андрушка, В. В. Антипова, Л. В. Багрій - Шахматова, М. І. Бажанова, В. М. Бурдіна, М. Гальпєріна, Н. О. Гуторової, Т. А. Денисо - вої, В. М. Дрьоміна, О. І. Зубкова, С. І. Кома - рицького, В. О. Меркулової, В. О. Навроцького, В. Н Петрашева, В. В. Полтавець, О С. Пиро - женка, О. В. Старкова, Є. Л. Стрельцова, В. М. Трубникова, В. І. Тютюгіна, Ю. В. Шин - карьова та ін. Беззаперечно, що визначаючи межі кара­ності, законодавець, конструюючи криміна - льно-правову норму, повинен забезпечити, поміж іншого, реалізацію принципу економії кримінально-правової заборони в частині від­повідності останнього характеру і ступеню суспільно небезпечного діянь. Як слушно відзначає Н. В. Огороднікова, хоча названий принцип у кримінально-правовій науці відно­сять до принципів криміналізації, видається, з більшою підставою його слід зарахувати до принципів пеналізації [6]. Пеналізація як ме­тод кримінально-правової політики на зако­нодавчому рівні становить собою процес ви­значення характеру караності діянь, а на правозастосовчому - процес призначення кримінального покарань у судовій практиці [7, с.137]. Отже умовою результативності за­ходів кримінально-правового впливу є дотри­мань їх оптимальності (принцип «економії репресії»). Стосовно злочинів у сфері службо­вої діяльності вимога оптимальності буде до­тримана, якщо застосоване покарань, або інша форма реалізації кримінальної відповідально­сті, буде містити обсяг кари, що забезпечує цілі спеціальної та загальної превенції.

Також відзначимо, що до злочинів у сфері службової діяльності, про які йдеться в цій статті, віднесемо не всі ті злочини, які перед­бачено у розділі XVII КК України, а тільки ті з них, що вчиняються службовими особами та не пов’язані із професійною діяльністю з на­дання публічних послуг (ст. ст.364-368, 368-2, 369 КК України).

Так на сьогодні відповідно до чинного КК України до осіб, які вчиьють злочини у сфері службової діяльності, можуть бути застосова­ні такі види покарань: штраф, позбавлень права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправні роботи, конфіс­кація майна, арешт, позбавлення волі на пев­ний строк.

Основними видами покарань за злочини в сфері службової діяльності з вищевказаного переліку є виправні роботи, арешт, обмежен­ня волі та позбавлення волі на певний строк. Як додаткові покарання із вказаних покарань законодавець визнає позбавлень права обій­мати певні посади чи займатися певною дія­льністю та конфіскацію майна (в окремих ви­падках вживає одночасно таке поьття як «спеціальна конфіскація»), В якості покаран­ня, яке може призначатися як основне так і додаткове, передбачено штраф. При цьому слід відзначити, що штраф в окремих випад­ках, будучи додатковим покаранням, поєдну­ється з такими додатковими видами покарань як позбавлень права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, конфіска­цію майна та спеціальною конфіскацією.

Аналізуючи дані, отримані в результаті ви­вчення вироків суду можна стверджувати, що на сьогоднішній день достатнім чином суда­ми використовується лише один вид пока­рання - позбавлень волі (реальне і умовне).

Складна ситуація виникає із виконанням штрафу. Відповідно до ч. І ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, що наклада­ється судом у випадках і розмірі, встановле­них в Особливій частині КК У країни, з ураху - ваньм положень ч.2 цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяж­кості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кримінального Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою ви­плати певними частинами строком до одного року.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює неспла - чену суму штрафу покаранням у виді гро­мадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений за­конодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством не­оподатковуваних мінімумів доходів грома­дян, але на строк не більше двох років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його ви­плати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлень волі із розра­хунку один день позбавлень волі за вісім не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.26 КВК України засудже­ний зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

У разі призначень штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зо­бов’язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений по­відомляє відповідний суд шляхом пред’яв­лення документа про сплату відповідної час­тини штрафу.

На сьогодні, враховуючи недосконалість законодавства в частині виконань штрафу, його сплата лишається на совісті винного, оскільки з Кримінально-виконавчого кодексу України виключено норму про виконання кримінально-виконавчою службою штрафу. Однак ця норма не знайшла свого належного відображення в інших нормативно-правових актах.

Отож, суди досить часто застосовують та­кий захід кримінально-правового впливу, як звільнення від відбування покарань з випро­буванням. Однак при цьому вони мусять при­значати в переважній більшості позбавлень волі.

Так звільнення від відбування покарань з випробуванням полягає в тому, що, якщо, призначивши винному за вчинень злочину в сфері службової діяльності покарань у виді виправних робіт, обмежень волі або позбав­лень волі не більше п’яти років, суд дійде ви­сновку про можливість виправлень засудже­ного без реального відбувань покарань, він призначає іспитовий строк від одного до трьох років, протягом якого особа перебуває під на­глядом кримінально-виконавчої інспекції.

Слід зазначити, що до 2001 року суд мав право застосовувати умовне засуджень та відстрочку виконань вироку, як чинним КК України трансформовано в інститут звільнень від відбувань покарань з випробуванням.

Однак слід погодитися з тим, що гуманізм умовного засуджень не завжди виправдовує себе. Про це свідчить аналіз судової практи­ки, констатацією якого є те, що зростає кіль­кість службових осіб, які відбувають пока­рання у виді позбавлення волі й мали раніше судимість, пов’язану із застосуваньм ст.75 КК України.

Незважаючи на те, що кримінальний закон не містить заборони на застосувань звільнен - ь від відбувань покарань з випробуваньм щодо осіб, які вчинили тяжкий та особливо тяжкий злочин, фахівці вважають, що цей за­хід кримінально-правового впливу може за­стосовуватися до цих категорій засуджених лише у виьткових випадках. Однак щодо за­суджених за злочини у сфері службової діяль­ності судова практика йде іншим шляхом.

Окремої уваги потребує питань диферен­ціації відповідальності за злочини у сфері службової діяльності, яка безпосередньо ві­дображається в кримінально-правовій санкції. Диференціюючи кримінальну відповідаль­ність, законодавець встановлює такі різнови­ди можливих наслідків відповідальності:

- найсуворіший за своїм змістом наслідок виражається у призначенні та реальному ви­конанні покарання;

- призначень покарань винному, але без реального його виконань (ст.75 КК України);

- визнання особи, яка вчинила злочин не­великої або середньої тяжкості, винною і зві­льнень її від покарань (ст.74 КК України).

Відзначимо, що диференціація відповіда­льності і покарань, що є прерогативою тіль­ки законодавця, створює необхідні умови для одноманітності проведень кримінальної по­літики, дотримань вимог законності і є важ­ливою передумовою для подальшої реалізації принципу індивідуалізації відповідальності і покарання, що здійснюються судом.

Отже, як бачимо законодавець у санкціях за злочини в сфері службової діяльності пе­редбачив низку альтернативних позбавленню волі видів покарань, а також можливість при­значень всіх трьох форм реалізації криміна­льної відповідальності.

Однак, проведений аналіз також засвідчив, що законодавець не в повній мірі використо­вує альтернативи позбавленню волі за злочи­ни в сфері службової діяльності.

Така ж практика є характерною й для су­дів, які зважаючи на труднощі у виконанні такого покарань як штраф, частіше застосо­вують позбавлення волі.

Вважаємо, що на сьогодні увага законода­вця та суду має бути прикута до таких видів покарань, як виправні роботи та обмеження волі. Ці види покарань не чинять деструктив­ного впливу на засудженого, дозволяючи йо­му не руйнувати соціально-корисні зв’язки з соціальним оточеньм.

Так, кримінологічно обґрунтованим є за­провадження до системи покарань покарання у виді обмеження волі. Вважаємо, що аналіз практики застосування цього виду покарання заслуговує на окрему увагу. В межах цієї ро­боти лише відзначимо, що в 2001 році цей вид покарань було передбачено в системі покарань з тим, що мінімізувати негативний вплив позбавлення волі. Завдяки режиму йо­го відбувань особа, залучається до праці, постійно перебуває під наглядом та не набу­ває негативних якостей, які є характерними для відбування покарання у виді позбавлен­ня волі.

Особливої уваги також потребує й такий вид покарання як позбавлень права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс­тю, оскільки воно здатне чинити превентив­ний вплив щодо осіб, які вчинили злочини в сфері службової діяльності. Зокрема йдеться про можливість досягнення спеціальної пре - венції, коли особа, будучи позбавлена відпо­відної посади не здатна вчинити злочин, ана­логічний попередньому, через відсутність такої можливості. Законодавець цим самим передбачив можливість усунути умови, що сприяли вчиненню злочину. Вважаємо, що саме через таку превентивну дію, цей вид по­карань має ширше застосовуватися не тільки у судовій практиці, а передусім законодав­цем. Зокрема, визначаючи кримінально - правові санкції за злочини у сфері службової діяльності, було б доцільно використовувати цей вид покарань в якості основного.

Аналізуючи санкції за злочини у сфері службової діяльності, слід зупинитися й на такому виді покарання як конфіскація майна. Зазначимо, що на сьогодні, окрім конфіскації майна, законодавець передбачив і спеціальну конфіскацію як захід кримінально-правового характеру. Обидві ці міри кримінально-право­вого впливу широко застосовуються за вказа­ну групу злочинів. Однак, конфіскація майна включена до системи покарання, а спеціальна конфіскація віднесена до заходів криміналь­но-правового характеру. Це, в свою чергу, потребує окремого глибокого теоретичного осмислень місця та ролі спеціальної конфіс­кації в системі санкцій в цілому та за злочини у сфері службової діяльності зокрема.

Підсумовуючи викладене, констатуємо, що до актуальних питань ґенези санкцій за зло­чини у сфері службової діяльності на сьогодні ми можемо віднести два блоки питань. Пер­ший - це законодавче визначення меж санкцій кримінально-правових норм (їх конструюван - ь), передусім передбачення альтернативних позбавленню волі покарань. Другий блок - це практика їх застосування, яка дозволяє вдос­коналити санкції шляхом відмови від неефек­тивних видів покарань, а також скорегувати більш обґрунтовані межі санкцій.

Перспективами подальших наукових роз­робок може слугувати розроблень класифі­кації кримінально-правових санкцій за злочи­ни у сфері службової діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

H. Орловская Н. А. Основань и принципы построень уголовно-правовых санкций / А. Орловская. - Одесса : Юрид. лит., 2011. - 624 с.

1. Хряпінський П. В. Заохочувальні норми у кримінальному законодавстві України : мо­нографія / П. В. Хряпінський. - X. : Харків юридичний, 2009. - 840 с.

2. Хряпінський П. В. Заохочувальні санк­ції та їх види у кримінальному законодавстві України / П. В. Хряпінський // Часопис Акад. адвокатури України. - 2010. - № 3 (8) - С. 1-7 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. nbuv. gov. ua/e-journals/Chaau/2010- 3/1 Ohpvkzu. pdf.

3.Книженко О. О. Поняття санкцій у кри­мінальному праві // О. О. Книженко / Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. - 2010. - Вип. 1 (48). - С. 79-84.

4.Горбачова І. М. Заходи безпеки в кримі­нальному праві (порівьльно-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук, ступеь канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне пра­во та кримінологія; кримінально-виконавче право» /1. М. Горбачова. - Одеса, 2012. - 21 с.

5. Огородникова Н. В. Конструирование санкций как способ реализации уголовно­правовой политики / Н. В. Огородникова // Ученые труды Российской акад. адвокатуры и нотариата. -2011. -№ 1 (20). - С. 121-124.

6. Коробеев А. И. Уголовно-правовая по­литика: тенденции и перспективы : моногра - фь / А. И. Коробеев, А. В. Усс, Ю. В. Голик. - Красноярск : Изд-во Красноярск, ун-та, 1991. - 240 с.

Ярош В. В. Актуальні питання ґенези санкцій за злочини у сфері службової діяльно­сті / В. В. Ярош // Форум права. — 2013. — № 4. — С. 474—478 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ші/j-pdf/FPindex. htm_2013_4_80.pdf

Розглянуто питання розвитку санкцій за злочини у сфері службової діяльності. До злочинів у сфері службової діяльності, про які йдеться в цій статті, віднесено злочини, передбачені у розділі XVII КК України, вчиняються службовими особами та не пов’язані із професійною діяльністю з надання публічних послуг. Найбільш актуаль­ними питаннями ґенези санкцій за злочини у сфері службової діяльності є такі з них: законодавче визначення меж санкцій кримінально-правових норм (їх конструювань), передусім передбачень альтернативних позбавленню волі покарань, а також практика їх застосування.

Ярош В. В. Актуальные вопросы генезиса санкций за преступления в сфере служебной деятельности

Рассмотрены вопросы развить санкций за преступления в сфере служебной деятель­ности. К преступлениям в сфере служебной деятельности, о которых говорится в этой статье, отнесены преступлень, предусмотренные в разделе XVII УК Украины, сове­ршаемые должностными лицами, и не связаны с профессиональной деятельностью по предоставлению публичных услуг. К наиболее актуальным вопросам генезиса санкций за преступлень в сфере служебной деятельности относятся: законодательное опреде­ление границ санкций уголовно-правовых норм (их конструирование), прежде всего предусмотренность в них альтернативных лишению свободы наказаний, а также прак­тика их применения.

Yarosh V. V. Actual Questions Genesis Sanctions for Offenses Committed in Performance The question of development of approvals is considered for crimes in the field of official activity. Crimes in the field of official activity are crimes of public servants and unconnected with professional activity after the giving of public services. A legislative decision of scopes of criminal approvals and practical worker of their application is pressing questions of genesis of approvals for crimes in the field of official activity.