joomla
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО ДОЦІЛЬНОСТІ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ПРОПОЗИЦІЇ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ
Форум права

УДК 349.3

Д. А. ТРЕТЬЯКОВ, Національна академія прокуратури України

Ключові слова: доцільність крнміналізсщії., про­позиції, неправомірна вигода

Корупція створює загрозу національній безпеці та демократичному розвитку Украї­ни. Вона негативно впливає на всі сфері сус­пільного життя, політику, економіку, соціа­льну та правову сфери, міжнародні відносини. За оцінками впливових міжнаро­дних організацій, Україна перебуває у групі держав, де корупція має масштабний, систе­мний, організований характер і справляє ви­значальний вплив на політику, економіку та інші сфери суспільного життя.

Достатньо зазначити, що в 2012 році за індексом сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index) Україна посіла 144 місце серед 176 країн світу, хоча ще у 2011 році цей показник становив 134 місце з 183 країн світу. За таких умов не є дивним те, що стан поширення корупції в державі оцінюється як загроза національній безпеці України, а за­вдання боротьби з корупцією в Україні розг­лядається як таке, що становить загальноде­ржавний пріоритет [1].

Україна прагне стати рівноправним чле­ном міжнародного та, особливо, європейсь­кого економічного і політичного співтовари­ства. Одним із кроків у цьому напрямі має стати втілення в життя нових дієвих органі­заційних і правових механізмів подолання корупції. Одними з вагомих заходів протидії корупції стало внесення змін до Криміналь­ного кодексу України Законом України «Про засади запобігань та протидії корупції» від

07.04.2011 р., що набрав чинності з 01.07.2011 р. [2]. Зокрема, у новій редакції було викла­дено і ст.369 Кримінального кодексу України «Пропозиція або давань хабара», а також прийняття 18.04.2013 р. Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» [3]. Вка­заним законом внесено зміни до Криміналь­ного кодексу України (далі - КК України), та низки інших законодавчих актів.

Законодавчий орган уніфікував назву предметів злочинів, розміщених у розділі XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з на­данням публічних послуг» КК України, за­мінивши термін «хабар» поняттям «непра­вомірна вигода», і на виконання положень Кримінальної конвенції про боротьбу з ко­рупцією криміналізував такі діяння: 1) про­позиція неправомірної вигоди; 2) обіцянка неправомірної вигоди; 3) прийьття пропо­зиції неправомірної вигоди; 4) прийняття обіцянки неправомірної вигоди.

Істотною новелою є те, що особа, яка про­понувала, обіцяла або надала неправомірну вигоду, може бути звільнена від криміналь­ної відповідальності за наявності одночасно

2 підстав: по-перше, якщо щодо неї були вчинені дії з вимаганням неправомірної ви­годи; по-друге, після пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди вона до пові­домлення їй про підозру у вчиненні злочину добровільно заявила про те, що сталося, ор­гану, службова особа якого наділена законом правом повідомляти про підозру (ч.5 ста­тей 354, 368-3, 368-4, ч. б ст.369 КК України). Ці зміни обмежили можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності лише однієї підстави, що мало мі­сце раніше [4].


На сьогоднішній момент досить дискусій­ною та актуальною проблемою є визначення кримінально-правової обґрунтованості кри - міналізації такого делікту як «пропозиція неправомірної вигоди», оскільки йдеться про суттєву зміну усталеного підходу щодо кри - міналізації діянь, що традиційно утворювали склад хабарництва.

Проблеми протидії хабарництву ґрунтовно досліджували у своїх працях вітчизняні нау­ковці. Серед них свій внесок у розробку даної проблеми у галузі кримінального права зро­били М. І. Хавронюк, М. І. Мельник, О. М. Кос­тенко, Ю. В. Ударцов, Д. Г. Михайленко,

О. Ф. Бантишев, 0.0. Кваша, В. О. Навроць - кий, Ф. В. Шиманський, Є. В. Невмержиць - кий, О. Г. Кальман, A. B. Савченко, А. К. Кві - цинія, JI. B. Багрій-Шахматов, 0.0. Дудоров,

B. C. Лукомський, K. M. Оробець, О. Я. Свет­лов, 1.0. Томчук, П. П. Андрушко, О. В. При­ходько та інші.

Разом із тим, зважаючи на те, що пропози­цію неправомірної вигоди визначено як за­кінчений склад злочину нещодавно, його дос­лідженню приділялось недостатньо уваги. Тому метою статті є визначення доцільності конструювань пропозиції неправомірної ви­годи як окремого закінченого складу злочину.

Отже, ч. І ст.369 КК України викладена у такій редакції: «Пропозиція службовій особі надати їй або третій особі неправомірну ви­году за вчинень чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища»

- карається штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими робота­ми на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до двох років.

Законодавець, керуючись метою посилен­ня кримінальної відповідальності за хабар­ництво, прийняв зазначену норму, чим змі­нив традиційне поняття цього злочину. Адже у вітчизняному кримінальному законодавст­ві до внесення змін у КК України термін «пропозиція» не застосовувався.

В історичному розрізі можна побачити, що в законодавстві визначення цього злочи­ну як виду хабарництва формулювалось та­ким чином: «дача хабара, посередництво у хабарництві, надання будь-якого сприянь або не вжиття заходів протидії хабарництву» (ст.107 КК УССР 1922 р.), «дача хабара та посередництво в хабарництві» (ст.106 КК УССР 1927 р.), «дача хабара» (ст.170 КК України 1960 р.), «давань хабара», пропо­зиція або давань хабара (ст.369 КК України 2001 р. до внесення змін). Отже, визначення складу злочину «дача/давань хабара» три­валий відрізок часу у вітчизняному криміна­льному законодавстві не зазнавало змін.

Щоб розкрити поьття «пропозиція не­правомірної вигоди» потрібно звернутись до етимології та тлумачення слова «пропози­ція». Так, у тлумачному словнику визнача­ється, що «пропозицією» вважається те, що пропонується чиїй-небудь увазі, виноситься на обговорення, розгляд; те, що пропонуєть­ся кому-небудь замість чогось або на вибір, як угода, умова [5].

Звернення до етимологічного значення поьття «пропозиція» дає підстави вважати, що під нею слід розуміти висловлення думки щодо чогось цілком можливого, винесення на обговорення питання, про яке може йти домовленість, або певний вибір, що пропо­нується чиїйсь увазі, виноситься на обгово­рення або розгляд. В енциклопедичних ви­даннях цей термін у широкому значенні визначається як будь-яке висловлювань, що є повідомленням про щось та розраховане на слухове та візуальне сприйняття [6].

У теорії кримінального права визначено, що злочинна діяльність умовно поділяється на певні періоди (стадії), зокрема: готування до злочину; замах на злочин; закінчений зло­чин. При цьому виявлення умислу, що не знайшов реалізації у будь-яких суспільно не­безпечних діях, за загально визнаним підхо­дом, не може тягти за собою кримінальної відповідальності.

Кримінальна доктрина цілком послідовно дотримується положень, що готуванню до злочину передує виявлення умислу, під яким розуміється виявлення зовні (вербально, пи­сьмово, конклюдентно чи іншим шляхом) наміру вчинити злочин. Важливою особливі­стю радянського кримінального права було те, що воно передбачало караність не ідей, поглядів, бажань та спонукань, а саме суспі­льно небезпечних діянь. А так як виявлення умислу не містить будь-яких суспільно небе­зпечних діянь, то воно не може тягти за со­бою настання кримінальної відповідальності. Саме тоді професор A. A. Герцензон зазна­чав, що у своєму розвитку умисний злочин проходить такі стадії: 1) виникнення умислу;

2) виявлення умислу; 3) готування до злочи­ну; 4) замах на злочин; 5) закінчений злочин

[7].

При цьому, у відповідності до даної теорії, виявлень умислу не утворює етапу злочину, а вьвлення умислу словами або письмово не має кримінально-правового значення, адже у таких випадках відсутній матеріальний суб­страт злочину - суспільно небезпечне діянь.

Згідно нашої точки зору, у випадку здійс­нення пропозиції неправомірної вигоди, осо­ба не тільки вьвляє намір надати цю вигоду, а фактично розуміючи суспільно-небезпеч­ний характер цих відносин створює умови для службової особи в частині отримання цієї неправомірної вигоди.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження теоретичних положень кримі­нального права щодо протидії хабарництву, нами зроблені висновки про доцільність криміналізації такого діянь, як пропозиція неправомірної вигоди. Існування зазначено­го складу злочину безумовно буде сприяти викоріненню хабарництва, оскільки в бага­тьох випадках саме пропозиція та обіцянка надання неправомірної вигоди породжує ха­барництво, тому без введення кримінальної відповідальності за вказане діяння вважаємо неможливим подолати ці суспільно-небез - печні діяння, про що свідчить більш ніж 20- річний досвід України на цьому напрямі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Індекс сприйьття корупції Transpa­rency International за 2012 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zet. in. ua/ economic/ statistika/indeks-sprij ny attya - korupci%Dl%97-transparency-international-za-

2012-rik.

2. Хавронюк М. І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади за­побігання і протидії корупції» / М. І. Хавро­нюк. - К.: Атіка, 2011. - 424 с.

3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» // Го­лос України. - 17.05.2013. - № 90.

4. Ударцов Ю. В. Протидія корупції та ор­ганізованої злочинності в умовах змін зако­нодавства / Ю. В. Ударцов // Вісник проку­ратури. - 2013. - № 7. - С. 18-24.

5. Словник української мови : в 11 т. Т. 8. П-Р / [голова ред. кол. І. Болодід]. - К. : Наук, думка, 1970-1980 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://sum. in. Ua/s/propozycija.

6. Мисливий В. Пропозиція хабара: зло­чин чи виявлення умислу? / Володимир Ми­сливий // Юридичний вісник України. -

2010. -№ 1. - С. 7-9.

7. Герцензон А. А. Об основах уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик / Алексей Адольфович Герцензон. - I М. : Госюриздат, 1959. -93 с.

Третъяков Д. А. Деякі питання щодо доцільності криміналізації пропозиції неправо­мірної вигоди /Д. А. Третьяков // Форум права. — 2013. — № 4. — С. 419—422 [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_4_71.pdf

Здійснюється аналіз щодо доцільності введення кримінальної відповідальності за про­позицію неправомірної вигоди посадовій особі. Надано певні погляди, як з теоретич­ної точки зору, так і с практичної, відносно застосувань такої кримінально-правової норми як пропозиція неправомірної вигоди. Сформульовані деякі конструктивні про­позиції щодо правильного трактування змісту поняття неправомірної вигоди.

Третьяков Д. А. Некоторые вопросы о целесообразности криминализации предложе­ния неправомерной выгоды

Осуществляется анализ целесообразности введения уголовной ответственности за предложение неправомерной выгоды должностному лицу. Даны определенные взгля­ды, как с теоретической точки зрения, так и с практической, относительно применения такой уголовно-правовой нормы как предложение неправомерной выгоды. Сформули­рованы некоторые конструктивные предложения касательно правильной трактовки содержания понятия неправомерной выгоды.

Tretyakov D. A. Some Questions in Relation to Expedience of Criminalize of Suggestion of Illegal Benefit

The expedience of introduction of criminal responsibility for suggestion of illegal benefit to the public servant is analyzed. The article also contains some looks as from the theoretical point of view so from practical in relation to application of such criminal norm as suggestion of illegal benefit. Are formulated some structural suggestions concerning correct explanation of the definition of illegal benefit.