joomla
ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ — ВАЖЛИВИЙ АТРИБУТ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ
Юридичний вісник


УДК 351.856.2 (477)

А. Маидебура,

Аспірант кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія»

Аналізуючи сучасні процеси розбудо­ви української державності, не можна за­лишити поза увагою такий важливий ас­пект, як державні нагороди України, що є одним з елементів, за допомогою якого державна влада здійснює свій управлін­ський вплив. В Україні процес побудови системи державних нагород був непро­стим і тривалим, супроводжувався низ­кою труднощів, які віддзеркалюють за­гальні проблеми державотворення.

Важливо відзначити, що нагороди — це складний, багатогранний суспільно - політичний інститут. Адже не було ра­ніше і не має зараз суспільств, які б не знали нагород. Зародження, становлення та формування інституту нагород відбува­лося під впливом об’єктивних умов роз­витку людської спільноти. Види і форми, які вони приймали, відрізнялися залежно від етапу розвитку суспільства, не зміню­валася лише їх сутність — відзначення і виділення найбільш достойних осіб.

Слід зауважити, що аналіз станов­лення, розвитку та функціонування дер­жавних нагород України, як важливого атрибута державності України та необ­хідного фактора для ефективного управ­ління державою, став предметом поки що небагатьох досліджень істориків [1] і правознавців [2].

Мета статті — аналіз та характерис­тика інституту державних нагород як важливого атрибута державності Укра­їни та елементу, за допомогою якого державна влада здійснює свій управлін­ський вплив.

Процеси нагородотворення знахо­дяться у системному зв’язку з проце­сами державотворення і залежать від конкретних історичних умов. З при­йняттям Акта проголошення незалеж­ності 24 серпня 1991 року Україна ста­ла самостійною, суверенною державою, розвиток якої потребував формування державних інституцій на нових демо­кратичних засадах та відповідного пра­вового закріплення. В цей час питання державних нагород регулювалося По­ложенням про державні нагороди Укра­їнської PCP, затвердженим у 1981 році Президією Верховної Ради Української PCP [3]. Відповідно до цього положен­ня, державними нагородами Української PCP визначалися почесні звання Укра­їнської PCP, Почесна Грамота і Грамо­та Президії Верховної Pади Української PCP. Повноваженнями з установлення державних нагород Української PCP та відзначення ними була наділена Прези­дія Верховної Pади Української PCP.

Запровадження в Україні інституту Президента, який в системі органів дер­жавної влади посідає особливе місце і, за загальною думкою, не уособлює окре­мого виду державної влади, але бере участь у здійсненні майже всіх загально­визнаних видів влади в межах наданих повноважень [4], призвело до перероз­поділу повноважень у сфері державних нагород між ним та Верховною Pадою України. Прийнятим Верховною Pадою України 5 липня 1991 року Законом України «Про заснування поста Прези­дента Української PCP і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української PCP» [5] Конститу­ція доповнювалася новою главою 12-1 «Президент Української PCP», відповід­но до пункту 9 статті 114-5 якої до по­вноважень Президента було віднесено нагородження державними нагородами та присвоєння почесних звань. За Вер­ховною Pадою України залишилося пра­во на встановлення державних нагород і почесних звань України.

Після переходу повноважень з нагоро­дження державними нагородами від Президії Верховної Ради України до Прези­дента України Почесна Грамота Президії Верховної Ради України та Грамота Пре­зидії Верховної Ради фактично припини­ли своє існування. Останні укази Президії Верховної Ради України про нагороджен­ня державними нагородами, в тому чис­лі Почесною Грамотою Президії Верхо­вної Ради України та Грамотою Президії Верховної Ради України, датуються груд­нем 1991 року. Надалі тільки Президент України присвоював почесні звання, хоча офіційно Положення про державні наго­роди Української РСР змін не зазнало. Таке становище, на нашу думку, можна пояснити тим, що Почесна Грамота Пре­зидії Верховної Ради України та Грамо­та Президії Верховної Ради України, як це випливало з їх назв, персоніфікували собою нагороди Верховної Ради Украї­ни. Відповідно, в умовах проголошеного принципу поділу державної влади на за­конодавчу, виконавчу та судову ці наго­роди стали ототожнюватися лише з одні­єю з гілок влади — законодавчою.

Отже, нагородний «інструментарій» збіднів, оскільки залишився лише один вид нагород — почесні звання. У зв’язку з цим постало питання побудови ново­го нагородного законодавства, що роз­глядалося владою як одне з першочер­гових завдань державного будівництва. Вже 3 січня 1992 року Президією Вер­ховної Ради України була утворена Ко­місія Президії Верховної Ради України у питаннях заснування державних наго­род України [6], на яку покладалося за­вдання з внесення пропозиції про засну­вання державних нагород України. До складу Комісії увійшли вчені, спеціаліс­ти з геральдики, юристи, державні діячі, народні депутати України.

Комісією була розроблена Концеп­ція державних нагород України, згідно з якою державними нагородами Укра­їни могли бути ордени, медалі, почесні звання України, державні премії Украї­ни. Також були запропоновані альтерна­тивні варіанти: ордени, медалі, почесні звання; ордени, медалі; ордени, хрести, медалі; ордени, медалі, президентські відзнаки. Відзначення державними на­городами громадян, відповідно до Кон­цепції, повинно було здійснюватися за видатні заслуги у розбудові української державності, відродженні духовності на­роду, національної культури і традицій, зміцнення економічної могутності держа­ви, поліпшенні добробуту людей. Зазна­чена Концепція була покладена в основу проектів закону про державні нагороди України та постанови Верховної Ради України про державні нагороди України.

Четвертого травня 1993 року на роз­гляд Верховної Ради України було вине­сено проект постанови Верховної Ради У країни «Про державні нагороди Укра­їни». Відповідно до цього проекту, дер­жавними нагородами України могли бути ордени, медалі, почесні звання України, державні премії України. Передбачалося заснувати орден — найвищу державну нагороду — для нагородження за винят­кові заслуги перед Україною, її народом; орден для нагородження за видатні за­слуги у різних сферах діяльності; орден для нагородження за визначні заслуги у зміцненні обороноздатності країни, захис­ті її суверенітету, конституційних прав і свобод громадян; орден для нагороджен­ня за благодійну діяльність, милосердя; медаль для нагородження за самовідда­ні дії при виконанні військового, службо­вого і громадянського обов’язку; медаль для нагородження за заслуги в охороні державного кордону; медаль для нагоро­дження за заслуги у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; медаль для нагородження за виховання дітей. Для кожної з нагород пропонувалися декіль­ка варіантів назв. Пропонувалося вста­новити почесне звання України — заслу­жений працівник України. В кожному конкретному випадку нагородження по­чесним званням заслужений працівник України пропонувалося конкретизувати сферу, у якій відзначається громадянин. Також проектом передбачалося вста­новлення конкретних державних премії. Розгляд цього питання Верховною Радою України пройшов у напруженій атмос­фері, викликавши багато суперечливих точок зору, іноді цілком полярних. Але проект постанови все ж був прийнятий у першому читанні [7], та подальшого роз­витку, на жаль, не мав.

Встановлення в Україні інституту президентства створило підстави для започаткування ще однієї форми ви­щих нагород держави — відзнак Пре­зидента України. Правові підстави для заснування відзнак Президента Украї­ни з’явилися у лютому 1992 року, піс­ля прийняття Закону України «Про вне­сення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України» [8], згідно з яким Президент України набув права засновувати президентські відзнаки та нагороджувати ними.

З ініціативою про створення прези­дентської відзнаки на початку 1992 року виступив відділ нагород Адміністрації Президента України [9], при цьому спо­чатку планувалося, що це буде Почес­на Грамота Президента України, до якої буде додаватися нагрудний знак. У про­цесі роботи концепція нагороди зміни­лася і на перше місце вийшов нагруд­ний знак.

Почесна відзнака Президента Укра­їни була заснована указом Президента України від 18 серпня 1992 року [10], згідно з яким нагородження Почесною відзнакою Президента України повинно було здійснюватися за особисті заслу­ги у розбудові сувереної, демократич­ної держави, розвитку економіки, науки і культури України, за активну миро­творчу, благодійну, милосердну, громад­ську діяльність. Будь-який громадянин України, заслуги якого відповідали ви­могам Положення про Почесну відзнаку Президента України, міг бути відзначе­ний цією нагородою. Встановлювалося, що нагородження Почесною відзнакою проводиться, як правило, щорічно напе­редодні Дня Незалежності України. За рішенням Президента України нагоро­дження могло бути проведено і в інший час. Повторного нагородження Почес­ною відзнакою Президента України не передбачалося.

Для повсякденного носіння передба­чався так званий фрачний варіант Почес­ної відзнаки, що являв мініатюру Почес­ної відзнаки Президента України. Таким нововведенням в Україні була започатко­вана традиція, яка в подальшому отрима­ла продовження при встановленні інших нагород, — використовувати для повсяк­денного носіння мініатюру нагороди.

Почесна відзнака Президента Украї­ни стала вагомою і поважною в держа­ві нагородою. Цьому сприяла виважена політика щодо нагородження нею. Так, станом на 1 квітня 1996 року Почесною відзнакою Президента України було від­значено лише 366 осіб.

З введенням поста Президента і кон­ституційним наданням йому права на­городження державними нагородами та президентськими відзнаками обов’язок з організації нагородної справи перейшов до Президента. У зв’язку з цим Пре­зидент України, утворюючи наприкін­ці 1991 року Адміністрацію Президента України, в її структурі утворив і відділ нагород, який повинен був здійснювати усю технічну роботу з підготовки про­ектів документів щодо нагородження. Раніше цю роботу виконував відділ на­город Президії Верховної Ради УРСР. Крім цього, Президент України утворив Комісію по державних нагородах Укра­їни при Президентові України, затвер­див персональний склад та Положення про неї [11]. За своїм статусом Комісія була постійно діючим дорадчим органом при Президентові України. На неї по­кладався попередній розгляд клопотань про відзначення державними нагорода­ми України та відзнаками Президента України, про позбавлення державних нагород та відзнак Президента України, про поновлення у правах на нагороди, видачу дублікатів нагород і нагородних документів замість втрачених. Комісія повинна була опікуватися організацією роботи із здійснення контролю за до­держанням законодавства про державні нагороди України та відзнаки Президен­та України, вивченням і узагальненням нагородної практики, розглядати листи і скарги з питань застосування законо­давства про державні нагороди України та відзнаки Президента України.

Отже, в цей період Верховною Радою України хоча і було визначено конститу­ційні засади функціонування державних нагород України та відзнак Президента України, однак діяльність з формуван­ня нового нагородного законодавства, у своїй завершальній стадії, результатив­ною не була. Таким чином, в ситуації, що склалася на той час, Президент був змушений зробити крок у напрямку по­будови системи президентських відзнак, які фактично стали виконувати роль державних нагород.

Наприкінці 1994 року Президент оновив персональний склад Комісії по державних нагородах при Президентові України, призначив її головою Д. В. Та­бачника та затвердив нове Положення про Комісію. Аналізуючи подальші про­цеси у сфері нагородотворення, можна зробити висновок, що персональні змі­ни у складі Комісії по державних наго­родах при Президентові України стали одним з головних рушіїв нововведень у сфері нагород.

Протягом кількох років Президентом встановлюються цілий ряд президент­ських відзнак: ордени князя Ярослава Мудрого (1995), Богдана Хмельницького (1995), «За мужність» (1996), «За заслу­ги» (1996), княгині Ольги (1997), медалі «За військову службу України» (1996), «За бездоганну службу» (1996), «Захис­нику Вітчизни» (1999), відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (1995) тощо.

Стан суспільних відносин потребував також і нових форм відзначення грома­дян, тому Президент України запровадив такі відзнаки, як «Герой України» (1998), Почесна Грамота Президента України за активну благодійницьку діяльність у гу­манітарній сфері (1999), почесне звання «Заслужений лісівник України» (1999) та почесне звання «Заслужений праців­ник соціальної сфери України» (1999).

Необхідно зазначити, що активний розвиток інституту президентських від­знак не припинив спроб щодо розробки відповідного законопроекту про держав­ні нагороди, а з прийняттям у 1996 році нової Конституції України це питання стало ще більш актуальним. Отже, Пре­зидентом була створена якісна та досить цілісна система відзнак, якими можна було нагороджувати громадян за заслу­ги практично у всіх сферах суспільно­го життя. Саме це дало змогу покласти систему президентських відзнак в осно­ву системи державних нагород Укра­їни, визначеної Законом України «Про державні нагороди України», прийня­тим Верховною Радою України 16 берез­ня 2000 року. Цей закон є базовим для формування та розвитку суспільних від­носин у сфері функціонування держав­них нагород в Україні і піднімає рівень її правового регулювання на новий щабель (докладніше про закон дивись [12]).

Важливо зауважити, що у законо­давчому та юридично-науковому обігу термін «державні нагороди» вживається відносно недавно. Зокрема, у законодав­стві Української РСР термін «державні нагороди України» був уперше вжитий в указі Президії Верховної Ради Україн­ської РСР від 7 травня 1981 року «Про затвердження Положення про держав­ні нагороди Української РСР». У Поло­женні закріплювалося, що державними нагородами Української РСР є почесні звання Української РСР, Почесна Гра­мота і Грамота Президії Верховної Ради Української РСР.

Відповідно до Положення, почесні звання Української РСР присвоювали­ся за «особливі заслуги у господарсько­му і соціально-культурному будівництві, зміцненні оборонної могутності країни, комуністичному вихованні трудящих, за високу професійну майстерність та ак­тивну участь у громадському житті». Почесною Грамотою і Грамотою Пре­зидії Верховної Ради УРСР могли бути нагороджені громадяни СРСР, а також підприємства, об’єднання, установи та організації, райони, міста, селища і села за успіхи в розвитку народного госпо­дарства, науки і культури, народної освіти, охорони здоров’я, у державній і громадській діяльності, комуністичному вихованні трудящих та військові части­ни за високі показники у бойовій і по­літичній підготовці».

Без сумніву, факт вживання термі­на «державні нагороди» у законодавстві Української РСР є наслідком його вве­дення у законодавчий обіг Союзу РСР, що було зроблено трохи раніше, а саме у 1979 році, після затвердження указом Президії Верховної Ради СРСР Загаль­ного положення про ордени, медалі і по­чесні звання СРСР, ст. 1 якого встановлювалося, що «ордени, медалі і почесні звання CPCP є державними нагородами CPCP за особливі заслуги в комуністич­ному будівництві, захисті соціалістичної Вітчизни, а також за інші особливі за­слуги перед Pадянською державою».

Однією з причин появи у законодав­стві колишнього CPCP терміна «держав­ні нагороди» можна визначити усклад­нення, обумовлене розвитком системи вищих нагород держави, що призвело до об’єктивної потреби в узагальнюючо­му понятті, яке б увібрало в себе весь нагородний інструментарій, та віддзер­калило статус цих нагород саме як най­вищих нагород держави.

^ід зазначити, що на найвищому законодавчому рівні, у конституціях як CPCP, так і Української PCP та інших радянських республіках, термін «дер­жавні нагороди» не вживався. Проте його було закріплено практично в усіх нових конституціях країн колишніх рес­публік CPCP, а Конституції Узбекиста­ну, Туркменістану і Молдови містять як сам термін «державні нагороди», так од­ночасно і терміни «ордени», «медалі».

Прийнята у 1996 році нова Консти­туція України закріпила, що державні нагороди встановлюються виключно за­конами України (п. 5 ч. 2 ст. 92), на Президента України покладені повнова­ження з нагородження державними на­городами, а також йому надано право встановлювати президентські відзнаки та нагороджувати ними (п. 25 ст. 106).

Відповідно до Закону України «Про державні нагороди України», державні на­городи України — вища форма відзначен­ня громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні консти­туційних прав і свобод людини, державно­му будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.

Законом установлені такі види дер­жавних нагород: Звання Герой України; орден; медаль; відзнака «Іменна вогне­пальна зброя»; почесне звання України; Державна премія України; президент­ська відзнака.

На сьогодні, відповідно до вказаного закону, встановлено 8 орденів: Cвобо - ди, князя Ярослава Мудрого 1-У ступе­нів, «За заслуги» І-ІІІ ступенів, Богдана Хмельницького І-ІІІ ступенів, «За муж­ність» І-ІІІ ступенів, княгині Ольги І-ІІІ ступенів, Данила Галицького, «За до­блесну шахтарську працю» І-ІІІ ступе­нів; чотири медалі: «За військову служ­бу Україні», «За бездоганну службу» I—ІІІ ступенів, «Захиснику Вітчизни», «За врятоване життя»; відзнака «Іменна вогнепальна зброя» являє собою пісто­лет «ФОРТ-12»; 41 почесне звання, при цьому побудова системи почесних звань передбачає встановлення почесних звань двох ступенів — «Заслужений» та «На­родний» як більш високий ступінь, чоти­ри почесні звання — «Заслужений ар­тист України», «Заслужений архітектор України», «Заслужений вчитель Украї­ни», «Заслужений художник України», мають більш високий ступінь, відповід­но, «Народний артист України», «На­родний архітектор України», «Народний вчитель України» та «Народний худож­ник України»; п’ять державних премій: Національна премія України імені Тара­са Шевченка, Державна премія України в галузі науки і техніки, Державна пре­мія України в галузі архітектури, Дер­жавна премія України імені Олександра Довженка, Державна премія України в галузі освіти; чотри президентські від­знаки: медаль «За працю і звитягу», ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників», Хрест Івана Мазепи, ювілейна медаль «20 років незалежності України».

Важливим є те, що остання за часом із встановлених державних нагород — від­знака Президента України ювілейна ме­даль «20 років незалежності України» — установлена наприкінці травня 2011 року для нагородження громадян з нагоди 20-ї річниці незалежності України за значний особистий внесок у становлення незалеж­ності України, утвердження її сувереніте­ту та зміцнення міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально - економічній і громадсько-політичній ді­яльності, сумлінне та бездоганне служін­ня українському народу [13].

У практичній площині державні наго­роди України, на наш погляд, виконують такі основні функції, як — політична, стимулююча, ідеологічна, соціальна. Суть цих функцій зводиться до наступного.

Політична — державні нагороди є од­ним з елементів, за допомогою якого дер­жавна влада здійснює свій управлінський вплив. Державні нагороди виступають у своєму матеріальному прояві як атрибут державної влади. Політична функція дер­жавних нагород, на наш погляд, може ви­являтися лише за умови, що держава во­лодіє необхідним обсягом суверенітету, тобто здатністю самостійно і незалежно здійснювати власні завдання, функції і повноваження на своїй території та за її межами у міжнародному спілкуванні.

Стимулююча — державні нагороди, являючи собою вищу форму відзначен­ня громадян, виступають як спонукаль­ний мотив до продуктивної, суспільно корисної праці, оскільки нагородження ними є для людей бажаним результатом оцінки державою їх трудової та творчої активності. Публічне визнання, схва­лення, позитивна оцінка діяльності — потужний засіб впливу на психологіч­ний стан людини.

Ідеологічна — духовний вплив на суспільну свідомість, який спрямований як на формування, так і на зміцнення у суспільстві позитивних для влади мо­делей поведінки громадян. Доводячи до широкого загалу інформацію про вчин­ки, досягнення та здобутки осіб, які були відзначені державними нагорода­ми, держава формує громадську думку про вірність та необхідність таких дій, їх корисність для країни.

Соціальна — держава, відзначаючи конкретну людину державною нагоро­дою, в офіційній формі виявляє шану до неї за її творчу, самовіддану працю, героїчний вчинок. Відбувається процес, так би мовити, «олюднення» держави. Можна сказати, що держава такими своїми діями фактично вступає у діалог з людиною.

Крім перерахованих вище основних функцій державних нагород, можна від­мітити ще декілька неосновних функцій, зокрема, символічну та дипломатичну. Символічна функція полягає в тому, що нагородотворча практика допускає існу­вання таких нагород, які самі по собі не свідчать про якісь заслуги особи, а надаються, так би мовити, до посади. За традицією, це одна з найвищих наго­род країни, що покладається на прези­дента як главу держави. Дипломатична функція полягає в тому, що відзначення державними нагородами офіційних осіб іноземних держав традиційно викорис­товується державами при міжнародному спілкуванні як елемент дипломатичного протоколу. Як правило, для цього вико­ристовуються або найбільш престижні нагороди, або вищі ступені орденів.

Отже, наведене вище свідчить, що державні нагороди є важливим атри­бутом державності України. На сьогод­ні система державних нагород України сформована, однак її розвиток і удоско­налення тривають.

Ключові слова: держава, державна влада, державні нагороди, державність, нагородне законодавство.

У статті аналізується та ха­рактеризується питання держав­них нагород як важливого атрибуту державності України та елементу, за допомогою якого державна влада здійснює свій управлінський вплив.

В статье анализируются и ха - рактеризируются вопросы государ­ственных наград, как важного атри­бута государственности Украины, а также элемент, с помощью которого государственная власть осуществля­ет свое управленческое влияние.

The article deals with the analysis and description of the state awards as an important Ukrainian attribute state­hood and an element, by means of which the state power exercises its administra­tive influence.

Література

1. Відзнаки Президента України: Ордени, медалі, нагородна зброя : [фотоальбом] / авт.-упоряд.: М. П. Більблоцький, В. Й. Бу - зало, В. М. Куценко, В. М. Литвин, В. П. Ря- боконь. — К. : Мистецтво, 1999; Українська фалеристика: 3 історії нагородної спадщи­ни. У 2 кн. / Д. Табачник, В. Бузало, В. Воронін [та ін.]. — К.: Либідь, 2004. — Кн. 1; Табачник Д. Державні нагороди — не тіль­ки атрибут державності / Д. Табачник // Віче. — 1995. — № 6. — С. 110-122; Фалерис­тика. Рассказы об орденах, крестах, медалях / Болгов В. В., Чепак В. П., Чепак Г. Д. — К.: Украинская академия геральдики, товарного знака и логотипа, 2005. — 160 с.; Золотые звезды Героев. Современные ордена и медали Украины, России, Белоруссии / Болгов В. В., Чепак В. П., Чепак Г. Д. — К.: Украинская академия геральдики, товарного знака и ло­готипа, 2006. — 240 с.; Нагороди України: історія, факти, документи: у 3 т. / [Д. Та­бачник (керівник авторського колективу),

І. Безгін, В. Бузало та ін.]. — К.: Україно­знавство, фірма «ARC — Ukraine», 1996. — Т. 3. — 424 с.

2. Заїка В. В. Відмінність державних нагород від інших видів нагородження /

В. В. Заїка // Держава і право: зб. наук. пр. Серія «Юридичні і політичні науки». — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корейського НАН України. — 2008. — Вип. 40. — С. 160­168; Коритько Д. Г. Нагородне право: стан дослідження проблематики / Д. Г. Корить - ко // Держава і право : зб. наук. пр. Серія «Юридичні і політичні науки». — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — 2009. — Випуск 44. — С. 82-88; Коритько Д. Г. Нагородна практика в Укра­їні: юридичний аналіз основних понять / Д. Г. Коритько // Форум права. — 2010. — № 3. — С. 206-215; Майдебура А. М. Ре­формування нагородної системи України / А. М. Майдебура // Юридический вест­ник. — 1998. — № 1. — 69-72; Майдебура

А. М. Конституційно-правові основи нагоро­дної справи в Україні / А. М. Майдебура // Сучасний конституціоналізм та конститу­ційна юстиція. Матер. Міжнарод. наук.- практ. конф. Жовтень — 2000. — О.: Юрид. л-ра, 2001. — С. 231-237; Майдебура А. М. Становлення і розвиток нагородного пра­ва України / А. М. Майдебура // Право­ве життя сучасної України : Тези доповідей Всеукр. наук. конф., 18-19 квітня 2008 р. —

О.: Фенікс, 2008. — С. 171-173.

3. Про затвердження Положення про державні нагороди Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 7.05.1981 // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1981. — № 20. — Ст. 290.

4. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи //

За ред. Ю. С. Шемшученка: Монографія. — К.: Ін-т держава і права ім. В. М. Корейсько­го, 2001. — С. 113.

5. Про заснування поста Презадента Української РСР і внесення змін та допо­внень до Констатуції (Основного Зако­ну) Української РСР: Закон Україна від 5.07.1991 № 1293-ХІІ / / Відомості Вер­ховної Рада Україна. — 1991. — № 33. — Ст. 445.

6. Про Комісію Презадії Верховної Рада Україна у патаннях заснування державнах нагород Україна: Постанова Презадії Вер­ховної Рада Україна від 3.01.1992 № 2029- ХІІ / / Відомості Верховної Рада Украї­на. — 1992. — № 17. — Ст. 212.

7. Про проект Постанова Верховної Рада Україна про державні нагорода Укра­їна: Постанова Верховної Рада Україна від 4.05.1993 № 3169-ХІІ // Закона, постанова та інші акта, прайняті Верховною Радою Україна на сьомій сесії: лютай — травень

1993, ч. 1, с. 238.

8. Про внесення змін і доповнень до Констатуції (Основного Закону) Україна: Закон Україна від 14.02.1992 № 2113-ХІІ / / Відомості Верховної Рада Україна. —

1992. — № 20. — Ст. 271.

9. Бузало В. Й. Почесна відзнака Пре­задента Україна / В. Й. Бузало // Чет­верта наукова геральдачна конференція (Львів, 10-12 ластопада 1994 року). Збір - нак тез повідомлень та доповідей. — Львів,

1994. — С. 13-16.

10. Про заснування Почесної відзна­ка Презадента Україна: Указ Презаден­та Україна від 18.08.1992 № 418 // Голос Україна. — 1992. — 20.08.92 № 158.

11. Про Комісію по державнах нагоро­дах пра Презадентові Україна: Указ Преза­дента Україна від 1.04.1992 № 207 // Збір- нак Указів Презадента Україна. — 1992, квіт. — черв. — С. 6-8.

12. Майдебура А. М. Державні нагорода в світлі Закону Україна «Про державні нагоро­да України» / А. М. Майдебура // Актуаль­ні проблема держава і права: Збірнак науко - вах праць. Вапуск 12. — Одеса. — «Юрадачна література» — 2001. — С. 251-257.

13. Про встановлення відзнака Преза - дента Україна — ювілейної медалі «20 ро­ків незалежності Україна»: Указ Преза - дента Україна від 30.05.2011 № 615/2011 / / Офіційнай віснак Україна. — 2011. — № 42. — Ст. 1713.