joomla
ІНФОРМАЦІЙНА ЦІННІСТЬ ПРИНЦИПІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ПОСИЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Юридичний вісник


УДК 347.122:007

М. Матійко,

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»

У сучасних умовах при аналізі право­вих явищ актуальним вдається викорис­тання функціонального підходу [1]. При дослідженні проблем сутності будь-якої галузі права обов’язково підкреслюєть­ся, що право має загальносоціальну цін­ність, яка повною мірою розкривається через його функції [2].

Як зазначає А. І. Абрамов: «В на­уці поняття функції права досліджене достатньо ґрунтовно. Спори здебільшо­го йдуть навколо видів функцій права, критеріїв їхньої класифікації, функцій окремих елементів системи права — га­лузей, інститутів норм. Подібна науко­ва полеміка не порушує загальної точки зору на функції права — навіть крайні погляди на ту або іншу окрему пробле­му функцій вкладаються у рамки фунда­ментальних положень самої концепції». [3, с. 71]

Констатуючи наявність наукових розробок щодо функцій цивільного пра­ва, їх структури та класифікації (праці О. О. Красавчикова, С. Т. Максимен­ко, М. Г. Проніної, Б. І. Пугінського, А. Я. Риженкова, О. М. Садікова та ін.), проблем інформаційної функції цивільно­го права, інформаційних аспектів права взагалі (праці О. О. Гаврилова, В. М. Ку­дрявцева, В. М. Лебедева, Д. А. Липин - ського, О. М. Лощихіна, І. В. Москален­ка, А. Г. Міхайлянца, Н. М. Оніщенко, М. С. Полевого, М. М. Расолова та ін.), ми стикаємось з цілим рядом проблем, які у повній мірі не відображені у сучас­ній юриспруденції.

Функція цивільного права може бути визначена як напрямок впливу цивільного права на суспільні відноси­ни та соціальне призначення цивільно­го права.

«Термін «цивільне право» нерідко вживається не тільки щодо галузі пра­ва, але й для позначення сукупнос­ті законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини, які належать до предмета цивільно-правового регулю­вання» [4, с. 54]. У свою чергу, поши­рювальне тлумачення поняття «законо­давство» є характерним для концепції цивільного права України, де цією ка­тегорією охоплюються не тільки закони і підзаконні акти, але також і договори, і звичаї. Зокрема, як випливає з гл. 1 ЦК України, що називається «Цивіль­не законодавство України», у Цивіль­ному кодексі термін «цивільне законо­давство» служить для позначення всієї сукупності норм і правил, які регулю­ють цивільні відносини. Цивільне право вбирає в себе, а потім видає величезну інформацію про найрізноманітніші яви­ща громадського життя. У ньому міс­титься велика кількість наукових дефі­ніцій, юридичних формул, історичних і життєвих відомостей, політичних і пра­вових оцінок, правових рекомендацій, заборон, дозволів і т. ін.

Завдяки знайомству з правовими ак­тами багато хто з людей одержують ві­домості про структуру органів влади, нерідко довідуються, що є істиною, а що є неправдою, що правомірно, а що за­боронено, як можна і як не можна вчи­няти, які наслідки наступлять внаслідок здійснення того або іншого вчинку.

Інформаційна функція цивільного права — це інформаційний напрямок впливу цивільного права на суспільні відносини та інформаційне соціальне призначення цивільного права. Інфор­маційна функція цивільного права надає змогу ознайомитися із засобами цивільного права у задоволенні прав і право­мірних інтересів осіб, можливостями найкращим чином задовольнити свої по­треби, гарантіями суб’єктивних прав, способами їх захисту, можливостями мінімізувати витрати.

Цивільне право — один з найважли­віших засобів соціальної інформації, що використовує держава для того, щоб до­вести певні відомості до всіх суб’єктів права. Причому ця інформація розра­хована не тільки на пасивну поведін­ку громадян, навпаки, найчастіше вона припускає необхідність активної по­ведінки, приводить до досягнення по­зитивного результату, до задоволення інтересів учасників цивільних право­відносин. До характеристики цивільно- правової інформації включається важли­вий аспект — її цінність.

Поняття «цінність інформації» має свої особливості. Ці особливості повин­ні бути враховані хоча б для того, щоб уникнути змішування інформаційного розуміння цінності, зокрема, з такою юридико-соціологічною характеристи­кою права, як його соціальна цінність.

Тому слід простежити, як трактуєть­ся категорія цінності інформації в теорії інформації.

Проблема цінності не привертала увагу на ранньому етапі розвитку те­орії інформації. Теорія інформації фік­сувала увагу лише на кількісному боці повідомлень: обсязі, числі сигналів, про­пускній здатності каналу зв’язку і т. ін. Такий підхід до інформації пояснювався насамперед практичними завданнями у галузі техніки та інформатики. Він за­стосовується і зараз, якщо йдеться лише про проблеми передачі інформації, ви­міру інформаційного навантаження тех­нічного каналу зв’язку і т. ін. Однак при цьому істотно ускладнюються вивчення та вимір соціальної інформації, яка як інформація вищого рівня володіє рядом особливостей. Виникла необхідність за­провадження нових понять, таких, зо­крема, як цінність, новизна інформації, що не залежать від її формального об­сягу. Вимір інформації став тепер не­можливий без урахування декількох факторів — самої інформації з усіма її атрибутами, а також суб’єкта — одер­жувача інформації та його цілей.

Цінністю інформації є її характерис­тика з погляду її одержувача. Інформа­ція здатна служити досягненню різних цілей, отже, вона — об’єктивний но­сій цінності, її цінність являє собою єд­ність суб’єктивного та об’єктивного [5, с. 129].

Поведінка людей, у тому числі й у сфері цивільного права, характеризу­ється постановкою цілей та їхнім до­сягненням. При цьому цілі можуть бути різного рівня, а способи їхнього досягнення мають бути оптимальними. Щодо цілей, способів і шляхів їхнього досягнення, у ряді випадків існує не­визначеність, незнання, які зникають із одержанням відповідної інформації. Очевидно, що з усієї маси інформації, яку отримує одержувач, цінною, корис­ною для нього буде лише та частина, що усуває цю невизначеність, містить модель поведінки, придатної для даної ситуації, дозволяє зробити вибір із без­лічі можливих і часом однаково ймо­вірних варіантів, обгрунтовано обрати один із них в результаті цього досягти відповідної мети.

Тому кількість цінної для даного суб’єкта інформації може тому не збіга­тися із загальною кількістю інформації, що міститься в повідомленні. Природ­но, що інша частина може бути цінною для іншого суб’єкта або в іншому від­ношенні.

Використання інформації взагалі складається в оцінці її одержувачем з погляду наміченої мети й у відборі цін­ної інформації із всієї її маси. Цей процес супроводжується відсіванням непотріб­ної інформації. Ціль суб’єктом ставить­ся, як правило, заздалегідь, а вже потім інформація нібито підбирається до неї. Такий відбір припускає певну свободу дій одержувача, що на свій розсуд ви­рішує, використовувати чи не викорис­товувати ту або іншу інформацію. При цьому будь-яка людина може бути пред­ставлена як суб’єкт регулювання, що приймає рішення на основі інформації, що надходить по різних каналах, у тому числі й за допомогою норм цивільного права. В усі ці відносини люди вступа­ють по своїй волі, а змістом таких відно­син є усвідомлена, цілеспрямована по­ведінка учасників суспільних відносин. Під таким кутом зору одержувач з усієї інформації, яка ним отримується, віль­ний обирати цінну для себе, використо­вувати її за своїм розсудом.

У низці випадків ступінь цінності цивільно-правової інформації для адре­сата залежить від його індивідуальних особливостей — загальної та правової культури, знань, досвіду, соціальних установок, моральних поглядів. Тут іс­тотне значення має ознака новизни ін­формації. Різною інформаційною цінніс­тю володіють норми цивільного права для кваліфікованого юриста та для лю­дини, яка не має юридичної підготовки. У цьому зв’язку зрозуміла важливість підвищення загальної та правової куль­тури населення, використання для цієї мети засобів масової інформації та про­паганди.

Цінність цивільно-правової інформа­ції залежить за інших рівних умов від якості (видів і форм) самої інформації. У цьому сенсі можна говорити про різну здатність зменшувати невизначеність, тобто про неоднакову інформаційну цін­ність різних юридичних конструкцій.

Доцільно порівняти інформаційну цінність принципу цивільного права та конкретної цивільно-правової норми.

Принципи цивільного права — це фундаментальні ідеї, відповідно до яких здійснюється регулювання відносин, що складають предмет цивільного права. [4, с. 41]. Вони в узагальненому вигля­ді являють собою уявлення суспільства про те, як слід регулювати приватні відносини. Правовий принцип відобра­жає суспільні відносини через призму політичних інтересів. Завдяки право­вим принципам здійснюється системне тлумачення норм. У складному процесі правозастосування необхідно, щоб окре­мий випадок був співвіднесений з цілою низькою норм, логічну сукупність яких допомагає визначити знання загальних засад галузі.

Принцип має більший обсяг і мен­ший зміст, а норма — навпаки. Звідси випливає, що принцип цивільного права (виражений мінімумом тексту) містить набагато більше інформації, ніж кон­кретна та багатослівно виражена нор­ма цивільного права. Принцип нібито у прихованому вигляді містить інформа­цію про велику масу відносин. Знання принципів цивільного права дає певною мірою уяву й про реалізацію конкретних цивільно-правових норм. Інформаційна цінність принципу для конкретного адре­сата є вищою тому, що норма дозволяє орієнтуватися лише в даній конкретній ситуації, тоді як знання принципу дає можливість оцінити або передбачати безліч конкретних ситуацій, більш ши­роко орієнтуватися в дійсності.

Тільки термінологічне закріплення в законі назви відповідних принципів цивільного права найчастіше породжує різне тлумачення суб’єктами найбільш важливої цивільно-правової інформації. Тому необхідно мати на увазі, що ін­формаційний потенціал правових прин­ципів розкривається тільки у визначен­нях відповідних понять і категорій або в їхній системі. У цьому зв’язку необ­хідно визнати доцільність розкриття у ст. 3 Цивільного кодексу України визна­чень понять, загальних засад цивільно­го законодавства, оскільки відсутність останніх суттєво збіднює інформацій­ну функцію цивільного права, знижую­чи у кінцевому підсумку ефективність цивільно-правового впливу на суспіль­ні відносини. Проста констатація в кодексі неприпустимості свавільного втручання до сфери особистого жит­тя людини, неприпустимості позбав­лення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свободи договору, свобо­ди підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судового захисту цивільного права та інтересу, справед­ливості, добросовісності та розумності мало що говорить людині, яка далека від юриспруденції.

Відсутність концентрованої та за­конодавчо закріпленої інформації про зміст загальних засад цивільного зако­нодавства не сприяє й регулюванню ци­вільних відносин «відповідно до загаль­них засад цивільного законодавства» на основі аналогії права (ч. 2 ст. 8 ЦК України).

До того ж теорія права висуває ви­моги щодо взаємообумовленості всіх загальних правових засад загальними цілями, відсутності внутрішнього проти­річчя між основними принципами, не­можливості повного охоплення змісту одного принципу змістом іншого прин­ципу. Саме така система принципів може бути сприйняття у правозасто - суванні, адже практичний сенс цієї ка­тегорії полягає у подоланні прогалин в регулюванні за допомогою аналогії пра­ва, а також полегшення тлумачення та координації норм при вирішенні спорів між учасниками правовідносин. Але чіт­ко дотриматися системної субординації принципів законодавцю вдається не пов - ною мірою.

3 наведеного у ст. 3 Цивільного ко­дексу України переліку загальних засад цивільного законодавства не всі прин­ципи можна назвати галузевими. Так, принцип свободи договору можна вважа­ти принципом підгалузі «Зобов’язальне право», принцип неприпустимості по­збавлення права власності — принци­пом «Речового права». До того ж прин­цип справедливості, добросовісності та розумності також скоріш не є прин­ципом галузі, а стосується саме здій­снення суб’єктивних цивільних прав [6, с. 34-37].

Це порушує субординацію принци­пів. Оскільки виникає, наприклад, пи­тання чи можливе застосування прин­ципу свободи договору для тлумачення норм про речові правовідносини. Така ситуація призводить до невизначеності принципів, девальвації категорії принци­пів для практиків. Як результат в пра - возастосуванні — або спекуляція на принципах та заміна ними конкретно­го нормативного регулювання, або від­мова від застосування принципів, що веде до позбавлення захисту окремих суб’єктивних прав. Для цивільного пра­ва, де значна частина відносин регулю­ються диспозитивно, де різноманітність життєвих проявів не дозволяє відобра­зити в законі кожну з можливих ситуа­цій, зазначені тенденції можуть привес­ти до значних проблем.

Для цивільно-правового регулювання інформація, що міститься в принципах має, безсумнівно, більше значення, ніж для функціонування інших галузей пра­ва. Це зумовлено більшим обсягом нор­мативного матеріалу, що міститься в ци­вільному законодавстві. Освоїти такий обсяг правового матеріалу найчастіше проблематично навіть фахівцям, не го­ворячи вже про простих громадян. Крім того, давно відомо, що більшість членів суспільства керується у своїй поведінці не тільки знанням конкретних норм пра­ва, що відносяться до даної ситуації, а основними ідеями, закріпленими в зако­нодавстві. Громадяни звичайно знайомі і добре засвоюють загальні приписи права, що належать до правової свідомості як соціальні цінності, тоді як окремі припи­си далеко не завжди їм відомі [7, с. 41].

Посилення інформаційної функції ци­вільного права багато в чому залежить від повноти визначення понять, при­свячених основним положенням. Такий розділ Цивільного кодексу України має містити повний набір усього того, що по­трібно для позначення та фіксації фун­даментальних, основних положень цієї галузі права. Однак аналіз змісту розді­лу 1 Цивільного кодексу України не під­тверджує такої точки зору. Тут, напри­клад, відсутні визначення соціальних та юридичних цілей цивільно-правового ре­гулювання, правових цінностей, які за­хищаються цивільним правом. Потрібно зауважити що при використанні прин­ципів цивільного права велике значення має рівень правової культури суб’єкта, який застосовує право.

3алежно від характеру регульованих відносин норми цивільного права мо­жуть взагалі не містити повного обсягу інформації, необхідної для формування індивідуальної поведінки, якщо допус­кається використання іншої інформації. Характерний приклад — диспозитивні норми. Враховуючи широке застосуван­ня порівняно з іншими галузями диспо­зитивних норм у цивільному праві мож­на говорити про типовість зазначеного аспекту для цивільного права.


Ключові слова: цивільне право, функції цивільного права, інформаційна функція права, вплив цивільного права, призначення цивільного права, цінність цивільно-правової інформації, принципи цивільного права

Стаття присвячена досліджен­ню інформаційної функції цивільно­го права та інформаційної цінності принципів цивільного права.

Надається характеристика інфор­маційної цінності принципів цивільно­го права, розглядається їх вплив на посилення інформаційної функції ци­вільного права.

Сформульовано пропозиції щодо посилення інформаційної функції ци­вільного права шляхом внесення змін до законодавства України.

Статья посвящена анализу ин­формационной функции гражданско­го права и информационной ценности принципов гражданского права.

Дается характеристика информа­ционной ценности принципов граж­данского права, рассматривается их влияние на усиление информационной функции гражданского права.

На основании осуществленного исследования сформулированы пред­ложения по усовершенствованию действующего гражданского законо­дательства.

The article is devoted to the research of informational function of civil law and informative value of principles of civil law.

Description of informative value of principles of civil law is given, their influence on strengthening of informa­tive function of civil law, are exam­ined.

Propositions on strengthening of the informational function of civil law are formulated, those on amending the Ukrainian legislation.

Література

1. Коломенская E. В. Функциональный подход к исследованию договора / E. В. Ко­ломенская / / Журнал российского права.

2005. № 5.

2. Сокольская Л. В. Функции права в аспекте его общесоциальной ценности / Л. В. Сокольская // Право и образование. 2007. № 6.

3. Абрамов А. И. Понятие функций пра­ва / А. И. Абрамов // Журнал российского права. 2006. — № 2.

4. Цивільне право України: Підручник / За ред. Є. О. Харитонова. — О.: Юридична література, 2005. — 640 с.

5. Урсул А. Д. Информация (Методоло­гические аспекты) / А. Д. Урсул. — М.: На­ука, 1971. — 296 с.

6. Поротикова О. А. Проблема злоупо­требления субъективным гражданским правом / О. А. Поротикова. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Волтерс Клувер, 2008. — 280 с.

7. Москаленко И. В. Методологические основы исследования и содержания инфор­мационной функции общих гражданско - правовых дефиниций / И. В. Москаленко // Право и образование. — 2004. — № 6. —

С. 38-43.