joomla
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗЕМЕЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Юридичний вісник


УДК 349.41

А. Галагуза,

Здобувач НУ «Одеська юридична академія», адвокат Миколаївської обласної колегії адвокатів

На сучасному етапі активного розвит­ку земельного законодавства, в ході про­ведення земельної реформи в Україні, важливе значення відіграє дослідження та вдосконалення інституту юридичної відповідальності за порушення земель­ного законодавства та зокрема, на дум­ку автора, заслуговує на увагу проблема обґрунтування існування такої спеціаль­ної відповідальності за земельні право­порушення, як земельно-правова.

З цього питання важливими є наукові дослідження Г. Л. Балюк, І. І. Карака - ша, Я. О. Лисенко, А. М. Мірошничен­ка, О. О. Погрібного, М. Б. Шульги та інших. Також слід відзначити вагомість внеску у вивчення даної проблематики російських вчених Б. Б. Єрофєєва та Г. Б. Чубукова.

Метою даної статті є обґрунтування, на основі аналізу наукового доробку віт­чизняних та російських вчених, існуван­ня земельно-правової відповідальності саме як спеціального виду комплексного інституту юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

Як вказує М. Б. Шульга, юридич­ний зміст відповідальності полягає в безумовному обов’язку правопорушни­ка зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового чи організаційно­го характеру, вид і міра яких передба­чені відповідними санкціями правових норм [2].

Таку ж думку у своїй більшості обґрунтовують і теоретики національ­ної школи теорії держави і права [3; 4]. Наприклад, О. Ф. Скакун зазначає, що юридичною відповідальністю є передба­чені законом вид і міра державно-влад­ного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене право­порушення [3].

Спираючись на викладене, автор пе­реконаний, що одним з основних кри­теріїв, за яким виокремлюються різні види юридичної відповідальності, є на­явність спеціальних, притаманних лише даному виду відповідальності, мір/за­ходів покарання, або санкцій, або за­ходів правового примусу, або негатив­них наслідків майнового й особистого характеру, які передбачені санкціями відповідних правових норм, визначених законом за вчинення правопорушення.

При цьому норми закону, що містять відповідні санкції за вчинення правопо­рушення, мають належати до певної га­лузі права, а саме правопорушення має носити специфічний характер, обумов­лений певним видом суспільних відно­син, що регулюються відповідними пра­вовими нормами.

Загально прийнято правознавці виділяють кримінальну, цивільну, ад­міністративну та дисциплінарну від­повідальність. Деякі з них також виді­ляють конституційну та матеріальну відповідальності [3]. Крім того, багато обговорень точиться навколо існування аграрно-правової, еколого-правової, сі­мейно-правової та інших вузькогалузе - вих видів відповідальності.

Що ж стосується юридичної відпові­дальності за порушення земельного за­конодавства, то залежно від застосову­ваних санкцій її звичайно поділяють на адміністративну, кримінальну, цивільно - правову та дисциплінарну [2]. Окремі дослідники говорять про майнову від­повідальність за порушення земельного законодавства, відносячи до неї цивіль­ну відповідальність за завдану шкоду, матеріальну відповідальність за земельні правопорушення, відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогоспо­дарського виробництва, господарсько-правову відповідальність — відносячи до неї адміністративно-господарський штраф, обмеження або зупинення діяль­ності суб’єкта господарювання [5]. Та­кож дискусійним залишається питання щодо існування земельно-правової від­повідальності за порушення земельного законодавства.

Законодавцем, у свою чергу, у стат­ті 211 Земельного кодексу України (далі — ЗК України) офіційно закріпле­но лише цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, яку не­суть громадяни та юридичні особи від­повідно до законодавства [1], що знову підкреслює необхідність його удоскона­лення шляхом доповнення науково та практично обґрунтованими положення­ми, зокрема тими, що стосуються зе­мельно-правової відповідальності.

На думку автора, достатньо аргумен­тованою є теза Б. В. Єрофєєва, що зем­ля володіє специфічними рисами, котрі не дозволяють забезпечити її правовий режим загальними видами юридич­ної відповідальності. Крім того, земля взаємопов’язана з іншими природними об’єктами, а тому земельно-правова від­повідальність тісно переплітається з ви­дами відповідальності, направленими на охорону цих об’єктів [6].

Земельно-правова відповідальність є спеціальним видом відповідальності за земельні правопорушення. На роз­суд М. В. Шульги її становлять захо­ди правового впливу на порушників земельного законодавства, передба­чені Земельним кодексом України та законодавством, що його доповнює

[2] . Такої ж точки зору дотримується й А. М. Мірошниченко, який визна­чає земельно-правову відповідальність у правовій доктрині як застосування державно-правових санкцій, що без­посередньо передбачені земельним законодавством, до правопорушника, у результаті чого останній зазнає не­гативних наслідків земельно-правового характеру [5].

За такого, автор погоджується з дум­кою А. М. Мірошниченка, що земельно - правовий характер юридичної відпові­дальності обумовлюється тим, що саме земельним законодавством передбачені відповідні санкції [5].

М. В. Шульга, аналізуючи думки вчених з приводу санкцій, що відносять­ся до заходів застосування саме земель­но-правової відповідальності, наводить висновок, що до спеціальної земельно - правової відповідальності у зазначеній сфері окремі з них пропонують віднести примусове припинення права користу­вання земельною ділянкою, обов’язок знести власником земельної ділянки чи землекористувачем самовільно зведений об’єкт чи повернути самовільно зайняту земельну ділянку та інше [2].

Г. В. Чубуков вважає санкціями та­кої відповідальності вилучення земель­ної ділянки «...за використання землі не по цільовому призначенню, нера­ціональне використання земельної ді­лянки, використання способами, котрі призводять до зниження плодючості ґрунтів, погіршення екологічної обста­новки...» [7].

А Б. В. Єрофєєв наголошує на тому, що земельно-правова відпові­дальність передбачає таку систему дій: «...зніс самовільно побудованої спору­ди; приведення самовільно захопленої ділянки в придатний для використан­ня стан; відновлення межових знаків і т. п., котрі вчиняються винним або за рахунок винного...», також припинення прав селянського (фермерського) госпо­дарства «...при його ліквідації у випадку використання ділянки методами, котрі призводять до деградації земель...», по­годжується із включеним положенням у статті 284-287 ЦК РФ щодо «...при­мусового зупинення прав на землю за земельні правопорушення...» [6].

З ним в частині припинення права користування земельною ділянкою за порушення законодавства погоджується його колега О. А. Вівчаренко, який, як вказано у дослідженнях А. М. Мірош­ниченка, вважав, що в цьому разі мож­на вести мову про існування «земельної відповідальності», оскільки припинення права користування земельною ділян­кою за порушення законодавства врегу­льоване виключно нормами земельного законодавства [5].


Опонуючи такій точці зору, М. Б. Шульга зазначає, що хоча заходи впливу на правопорушників, які само­вільно зайняли земельну ділянку чи вчи­нили інше порушення, дійсно передба­чені чинним земельним законодавством, але за своєю сутністю вони є специфіч­ними санкціями, які в адміністративно­му порядку застосовуються судовими та іншими органами до правопорушників. Ці санкції можуть стосуватися як носіїв земельних прав, так і інших осіб-право - порушників [2].

Крім того, як звертає увагу А. М. Мі­рошниченко, також М. Б. Шульга вис­ловлює серйозні аргументи на користь того, що специфіка землі підтверджує «тезу не про формування нового виду відповідальності, а про специфіку засто­сування існуючих видів відповідності за конкретні екологічні, у т. ч. земельні, правопорушення» [5], та обґрунтовує недоцільність введення в обіг поряд з традиційними видами відповідальності інших її видів [2].

Підтримуючи цю позицію А. М. Мі­рошниченко наводить, що під земельно­правовою відповідальністю традиційно розуміють примусове припинення прав на земельну ділянку шляхом її безоп­латного вилучення, передбаченого сьо­годні статтями 140, 141, 143-145, 149 та ін. Земельного кодексу України. Така відповідальність за своєю природою дуже близька до господарсько-правової (у вигляді застосування адміністратив­но-господарських санкцій) і, на його погляд, у випадку вчинення земельного правопорушення суб’єктом господарю­вання припинення права на землю може вважатися іншою адміністративно-гос­подарською санкцією, встановленою за­коном [5].

Згадуючи про інші приклади спе­цифіки застосування існуючих видів від­повідальності за порушення земельного законодавства, А. М. Мірошниченко говорить, що деякі вчені відносили до заходів земельно-правової відповідаль­ності застосування так званої «земель­но-правової реституції» — повернення земельної ділянки законному користува­чу. Такий підхід видається йому сумнів­ним, оскільки, на його погляд, взагалі сумнівно говорити про «повернення» у випадку із земельною ділянкою — мова може йти лише про усунення перешкод у користуванні. У будь-якому випадку земельно-правова реституція ґрунтуєть­ся насамперед на положеннях цивіль­ного законодавства і не може бути віднесена до суто «земельно-правової» відповідальності [5].

Крім того, А. М. Мірошниченко з міркувань, які були викладені вище, вважає, що система дій по приведен­ню земельної ділянки у придатний для використання стан, знесенню будинків, будівель і споруд, відновленню межових знаків тощо (частина 2 статті 212 ЗК України), про які йдеться в національ­ній та в російській правових доктринах, також повністю охоплюються цивільно - правовим поняттям реституції [5].

При цьому, незважаючи на те, що А. М. Мірошниченко надає багато до­водів та аргументів щодо недоцільності введення в обіг поряд з традиційними видами відповідальності інших її видів, зокрема земельно-правової, підтримую­чи у цьому М. В. Шульгу, він у своїх дослідженнях прямо вказує, що за невнесення земельного податку також застосовується і власне земельно-пра­вова відповідальність — відповідно до пункту «д» статті 141 ЗК України [5].

Вказаним пунктом статті 141 ЗК Ук­раїни передбачено, що систематична не­сплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права ко­ристування земельною ділянкою [1].

Деякі науковці підтримують більш радикальну позицію. Так, наприклад,

С. В. Слюсаренко вважає, що «...це питання потребує додаткових обґрун­тувань — така відповідальність не пе­редбачена законодавством, яке регулює земельні правовідносини...», а тому « ...визнання існування земельної від­повідальності означає розширення га­лузевої класифікації юридичної відпові­дальності. У тому контексті, в якому юристи розуміють земельну відповідаль­ність, вона — це не що інше, як комп­лекс заходів адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності, які широко застосовуються у сфері земель­них відносин...» [8].

З огляду на викладене, автор все ж таки обстоює думку, що, попри відсут­ність прямої вказівки у нормах земельно­го законодавства, глибоких теоретичних обґрунтувань та широкого наукового виз­нання, в ході реформування земельних відносин у системі інституту юридичної відповідальності за порушення земель­ного законодавства виник її новий вид

— земельно-правова відповідальність, який потребує детального вивчення спе­ціалістами в рамках національної право­вої науки для подальшого впровадження відповідних норм до ЗК України.

Ключові слова: порушення земель­ного законодавства, земельно-правова відповідальність, санкції.

У статті проаналізовані аргумен­ти, доводи та міркування науковців щодо доцільності введення в обіг но­вого виду юридичної відповідальності

— земельно-правової відповідальності, на підставі чого зроблені висновки щодо обгрунтованості імплементації такого виду як самостійного, поряд з традиційними різновидами юридичної відповідальності.

В статье проанализированы ар­гументы, доводы и соображения уче­ных о целесообразности введения в обращение нового вида юридической ответственности — земельно-пра­вовой ответственности, на осно­вании чего сделаны выводы об обос­нованности внедрения такого вида как самостоятельного, наряду с традиционными видами юридической ответственности.

In the article has been analysed arguments, case and reasons of scien­tists about expediency of introduction in the reference of a new type of the legal responsibility — the land-legal li­ability, in the article the arguments on the basis of that has been analysed the conclusions on validity of introduction of such type as independent, alongside with traditional types of the legal re­sponsibility are drawn.

Література

1. Земельний кодекс України : затв. Законом України від 25 жовт. 2001 p. № 2768-ІІІ (із змінами та допов.) / / Уря­довий кур’єр. — 2001. — № 211. — Ст. 211­212.

2. Земельне право України : підручник / за ред. М. В. Шульги. — К. : Юрінком Ін - тер, 2004. — С. 232—234.

3. Теорія держави і права : підручник : пер. з рос. / О. Ф. Скакун. — X. : Консум,

2001. — С. 431, 436-438.

4. Основи правознавства України : навч. посіб. / С. В. Ківалов, П. П. Музичен - ко, Н. М. Крестовська, А. Ф. Крижанівсь - кий. — X. : Одіссей, 2011. — С. 84-94.

5. Земельне право України : навч. посіб. [Електронний ресурс] / A. M. Мірошничен­ко. — К. : Алерта, ЦУЛ, 2011. — Режим до­ступу : Http://www. big-lib. com/book710_ Zemelne_pravo_Ykraini

6. Земельное право : учеб. для вузов / Б. В. Ерофеев. — 5-е изд. — М. : ООО «Проф­образование», 2001. — 656 с.

7. Земельное право России : учеб. для студ. ВУЗов, обучающихся по специаль­ности «Юриспруденция» / Г. В. Чубуков.

— М. : Изд-во г-на Тихомирова М. Ю., 2002.

— 328 с.

8. Особливості настання адміністра­тивної відповідальності за порушення земельного законодавства юридичними особами [Електронний ресурс] / С. В. Слю - саренко. — Режим доступу : http: / / www. nbuv. gov. ua / portal/soc_gum / nvnau_ pravo/2010_156/1 Ossv. pdf