joomla
Актуальні питання запровадження інституту уповноваженого економічного ОПЕРАТОРА: зАКОРДОННИЙ ДОСВІД
Юридичний вісник


УДК 342.951+339.543

В. Сергійчик,

Кандидат юридичних наук, асистент кафедри морського та митного права Національного університету «Одеська юридична академія»

Світова фінансово-економічна криза суттєво вплинула на сформований поря­док міжнародних економічних відносин, призвела до перегляду і зміни традицій­них підходів держав до визначення зміс­ту і напрямків інтеграційних процесів. Нові тенденції векторної кооперації де­ржав з різними геополітичними та еко­номічними інтересами в умовах кризо­вого розвитку прискорили формування особливих міжнародних політико-еконо - мічних союзів і об’єднань, привели до укладення взаємовигідних стратегічних і тактичних угод. Впровадження інституту уповноваженого економічного оператора (далі — УЕО) в практику регулювання взаємовідносин митних органів з учас­никами зовнішньоекономічної діяльності має сприяти відповідності митного зако­нодавства України Рамковим стандартам безпеки і полегшення світової торгівлі, прийнятим Всесвітньою митною органі­зацією в 2005 р. [1].

Підвищення ефективності зовніш­ньоекономічної діяльності підприєм­ницьких структур прямо пов’язане з введенням спеціальних спрощених про­цедур, що скорочують терміни і умови митного оформлення на єдиній митній території. Обов’язковою умовою конку­рентоспроможності суб’єктів міжнарод­ного та глобального ринку, як уявляєть­ся, є ефективність ланцюга поставок як забезпечення процесів міжнародної тех­нологічної інтеграції, реалізація стійких технологічних ланцюгів і каналів достав­ки. Мета запровадження інституту УЕО полягає в зниженні витрат на обслуго­вування ланцюга поставок при забез­печенні безпеки зовнішньоекономічної діяльності. Дослідження бізнес-моделей учасників зовнішньоекономічної діяль­ності, пошук і використання доступних джерел ефективності, вивчення зарубіж­ного досвіду сприятиме підвищенню ефективності цієї діяльності.

Слід зазначити, що проблемі органі­зації та удосконалення діяльності УЕО, практиці впровадження міжнародних стандартів безпеки торгівлі із застосу­ванням УЕО присвятили свою праці такі науковці: Л. Муромцев [5], Є. Б. Пав­ленко [6], П. В. Пашко [7], А. Понома­ренко [8], І. Л. Рудая [9], Г. Д. Симоно­ва, С. С. Терещенко, Г. О. Хабло [10] та інші. Однак комплексного аналізу питань, присвячених запровадженню в Україні інституту УЕО, в контексті за­рубіжного досвіду не здійснювалося, у зв’язку з чим метою цієї статті є порів­няльно-правове дослідження інституту УЕО у країнах СНД (на прикладі Росії, Білорусії та Казахстану), а також у ме­жах Європейського союзу.

УЕО у Митному союзі — це визна­чена категорія осіб, що користується довірою митних органів, якій надається можливість користуватися спеціальними спрощеними процедурами. Підкреслимо, що застосування спеціальних митних спрощень надає можливість мінімізува­ти фінансові та часові витрати на здійс­нення митних операцій та оптимізувати логістичний ланцюг. Зазначимо, що ста­тус УЕО визнається тільки на території тієї держави, яка надала означений ста­тус.

Вважається, що завданнями введен­ня інституту УЕО на митній території Митного союзу є, по-перше, забезпечен­ня безпеки міжнародних ланцюгів пос­тавок держав-учасниць Митного союзу в межах реалізованої системи управ­ління ризиками. По-друге, відповідність Рамкових стандартів безпеки і полег­шення світової торгівлі, прийнятим Всесвітньою митною організацією (чер­вень 2005 р.) [1]. По-третє, сприяння підвищенню ефективності зовнішньое­кономічної діяльності підприємницьких структур (скорочення термінів достав­ки, скорочення витрат тощо).

Перше завдання переслідує інтереси держав-учасниць Митного союзу щодо підвищення ефективності митного регу­лювання, друге — відповідність міжна­родним нормам, третє — віддзеркалює очікування суб’єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Щодо першого завдання слід зазначи­ти, що сучасний підхід до забезпечення безпеки міжнародних ланцюгів поставок реалізований в рамках концепції Загаль­ного управління якістю і Міжнародних стандартів серії 150. Наслідком посилен­ня вимог за рівнем безпеки стало при­йняття в 2007 р. серії нових міжнарод­них стандартів з управління безпекою ланцюгів поставок 150 9001:2008. Від­повідно до прийнятого в 2008 р. нового стандарту Системи менеджменту якості 150 9001:2008 усі учасники ланцюга поставок керуються єдиними стандар­тами якості. Обов’язковий перехід на 150 9001:2008 у значній мірі спростить процедуру контролю безпеки ланцюгів поставок. Відповідність стандартів без­пеки, що пред’являються митними ор­ганами до суб’єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності, вимогам 150 9001:2008 та іншим обов’язковим вимогам, мають на меті забезпечити контроль ланцюга поставок від місця формування постав­ки до конкретного одержувача. Форму­лювання цілей, завдань, повноважень і відповідальності УЕО як суб’єкта зов­нішньоекономічної діяльності, що за­безпечує управління безпекою ланцюгів поставок відповідно до висунутих вимог, дозволить організувати діяльність УЕО на території Митного союзу і впоряд­кувати систему взаємовідносин митних органів, УЕО і конкретних споживачів, зацікавлених у скороченні термінів і підвищенні якості поставок.

Стосовно другого завдання слід за­значити, що рамкові стандарти безпеки і полегшення світової торгівлі СОТ опе­рують терміном «інтегроване управлін­ня ланцюгами поставок». Підкреслимо, що саме поняття «інтегроване управ­ління» в теорії і практиці менеджмен­ту передбачає наявність конкретного суб’єкта управління, тобто організації, відповідальної за управління ланцюгами поставок, — УЕО. Відповідно до між­народної практики здійснювати інтег­роване управління ланцюгами поставок здатні лише спеціалізовані організації, що володіють відповідними навичками, ресурсами (у тому числі і спеціалізовані активи, і персонал необхідної кваліфіка­ції) і технологіями управління, в тому числі логістичними інформаційними системами управління. Використан­ня єдиної митної моделі даних ^СО CustomsDataModel) припускає уніфіка­цію вимог до логістичних інформаційних систем управління УЕО, при цьому слід мати на увазі не лише тип і структу­ру даних, але також формат і протокол електронного обміну. Уніфікація вимог, у тому числі вироблення стандартів, процедур і протоколів взаємодії з мит­ними органами, повинна здійснюватися в рамках спеціальної програми взаємодії «Митниця-бізнес». Програма «Митниця - бізнес» передбачає доведення до пред­ставників бізнесу і громадськості цілей і завдань Митного союзу і тих переваг, які створює цілеспрямоване, постійне співробітництво з митними органами у напрямку спрощення митних процедур і забезпечення безпеки ланцюгів поста­вок в рамках існуючої системи управ­ління ризиками.

Підвищення ефективності зовніш­ньоекономічної діяльності підприєм­ницьких структур, як третє завдання запровадження інституту УЕО, пря­мо пов’язане з введенням спеціальних спрощених процедур, що скорочують терміни і умови митного оформлення на єдиній митній території. Головна мета застосування інституту УЕО полягає в зниженні витрат на обслуговування ланцюга поставок при забезпеченні без­пеки зовнішньоекономічної діяльності. Поставлена мета здійснюється завдяки: стандартизації та сертифікації бізнес-


Процесів зовнішньоекономічної діяль­ності; використання сучасних техноло­гій логістики та управління ланцюгами поставок.

Однією із значних та кардинальних новел нового Митного кодексу України (далі — МК України) стало запровад­ження інституту УЕО. Зазначена но­вела митного законодавства заснована на нормах міжнародного права. Міжна­родна конвенція від 18 травня 1973 р. «Про спрощення та гармонізацію мит­них процедур» [2] передбачає спеціаль­ні процедури для уповноважених осіб, що відповідають установленим митною службою критеріям, у тому числі мають належне досьє відповідності вимогам митної служби і задовільну систему ве­дення комерційної документації. У свою чергу, ст. 12 МК України встановлює, що УЕО — це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке відповідає умовам, встановленим ст. 14 МК України, та має право ко­ристуватися спеціальними спрощення­ми відповідно до ст. 15 МК України [3].

Отже, якщо спробувати надати роз­ширене визначення УЕО згідно діючо­го законодавства України, то отримує­мо наступне: УЕО — це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке: 1) здійснює зовнішньоеко­номічну діяльність протягом не менше трьох років до дня звернення до митни­ці з заявою про надання статусу уповно­важеного оператора економічної діяль­ності; 2) здійснило на день звернення до митниці усі взяті на себе зобов’язання із сплати митних платежів та пені; 3) не має заборгованості відповідно до подат­кового законодавства на день звернення до митниці; 4) не має протягом трьох років до дня звернення до митниці фак­тів притягнення посадових осіб підпри­ємства до адміністративної відповідаль­ності за порушення митних правил, передбачених МК України; 5) має таку систему обліку товарів, яка дає змогу порівнювати документи і відомості, що надаються митним органам при здій­сненні митного контролю та митного оформлення, з документами і відомос­тями про провадження господарської діяльності; 6) не має на день звернення до митниці суми непогашеного грошово­го зобов’язання, визначеного за резуль­татами документальної перевірки; та має право користуватися спеціальними спрощеннями відповідно до ст. 15 МК України.

Якщо проаналізувати ст. 15 МК Ук­раїни, то можна дійти висновків, що УЕО можуть бути надані дві групи спрощень. Так, перша група надається УЕО, яко­му видано сертифікат щодо надійності і безпеки, означені спеціальні спрощення є такими:

1) зменшений обсяг відомостей, які необхідно надати митному органу до прибуття на митну територію України та/або вибуття за межі митної тери­торії України товарів, транспортних за­собів комерційного призначення;

2) тимчасове зберігання товарів, транспортних засобів комерційного при­значення, що перебувають під митним контролем, у приміщеннях, на відкритих та критих майданчиках уповноваженого оператора економічної діяльності;

3) зняття митного забезпечення без отримання дозволу митниці;

4) відправка товарів з приміщень, відкритих та критих майданчиків упов­новаженого оператора економічної діяльності без пред’явлення їх митному органу відправлення.

Друга група спрощень надається УЕО, якому видано сертифікат на спро­щення митних процедур, і можуть бути надані такі спеціальні спрощення:

1) здійснення митного контролю в першочерговому порядку;

2) розміщення товарів на складі тимчасового зберігання закритого типу без отримання дозволу митного органу;

3) звільнення від надання гарантії при здійсненні внутрішнього митного транзиту товарів (крім підакцизних), якщо декларантом є УЕО;

4) митне оформлення товарів на об’єктах уповноваженого оператора економічної діяльності;

5) подання однієї митної декларації, якщо протягом певного часу, погодже­ного з митним органом, товари неодно­разово ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі од­нією особою за одним зовнішньоеконо­мічним договором.

У свою чергу, слід підкреслити, що УЕО, має можливість отримати обидва сертифікати (і сертифікат на спрощен­ня митних процедур, і сертифікат щодо надійності і безпеки), і відповідно йому надаються одночасно усі вищеназвані спеціальні спрощення.

Зазначені вище спеціальні спрощен­ня застосовуються у разі, якщо УЕО здійснює декларування товарів само­стійно, та у разі, якщо він доручає у встановленому законодавством порядку здійснити декларування товарів від сво­го імені іншій особі.

Якщо звернутися до російського до­свіду запровадження УЕО, то слід зазна­чити, правове регулювання означеного інституту здійснюється у наших сусідів на двох рівнях — у МК Митного союзу ЄврАзЕС закріплені основні обов’язкові положення, а на національному рівні ін­ститут УЕО регулюється Федеральним законом від 27 листопада 2010 р. № 311 «Про митне регулювання в Російській Федерації» [3].

УЕО в Митному союзі ЄврАзЕС — це юридична особа, яка має відповідати визначеному переліку загальних (над­національних) вимог і дотримуватися загальних умов, а також відповідати додатковим вимогам і дотримуватися відповідних умов, які можуть бути вста­новлені в країні Митного союзу. За умо­ви виконання всіх вимог і дотримання всіх умов, а також включення до від­повідного реєстру юридична особа на­буває статус УЕО і може користуватися спеціальними спрощеннями, передбаче­ними в МК Митного союзу ЄврАзЕС.

У Законі «Про митне регулювання в РФ» розкриваються (деталізуються) ви­моги і умови, перераховані в МК Мит­ного союзу ЄврАзЕС, а також вводяться додаткові.

Так, для того, щоб отримати статус УЕО в РФ, необхідно:

1 якщо юридична особа проводить і / або експортує товари, неоподатко­вувані митом, і при цьому товари від­повідають критеріям, які додатково встановить Комісія Митного союзу (до теперішнього часу критерії не встанов­лені), то юридична особа повинна на­дати забезпечення в сумі, еквівалентній 150 тис. євро. Якщо юридична особа не підпадає під зазначені умови, то — млн євро;

— ведення зовнішньоекономічної діяльності не менше одного року;

— відсутність заборгованості по сплаті митних платежів та інших подат­ків;

— відсутність протягом одного року більше одного факту залучення до ад­міністративної відповідальності за пев­ними статтями КпАП РФ, при одночас­ній умові, що сума штрафів у сукупності склала б не більше 500 000 рублів;

— ведення визначеної в Законі «Про митне регулювання в Російській Феде­рації» системи обліку товарів, яка має суттєві особливості і відмінності, при цьому звітність може надаватися в елек­тронному вигляді, якщо особа володіє електронним цифровим підписом;

— система оподаткування не повин­на бути спрощеною;

— відсутність судимості за еконо­мічні злочини як у уповноважених по­садових осіб юридичної особи, яка пре­тендує на статус УЕО, так і у митного представника, який буде застосовувати спрощення в разі доручення йому де­кларування;

— у власності, господарському відан­ні, оперативному управлінні або оренді знаходилися приміщення/відкриті май­данчики та інші території, призначені для тимчасового зберігання іноземних товарів. При цьому такі території по­винні відповідати визначеним у Законі «Про митне регулювання в Російській Федерації» вимогам [3].

Для Республіки Білорусь передбаче­но положення щодо суми забезпечен­ня в 1млн євро, яке вступило в дію з 01.05.2012 року. Згідно Указу Прези­дента Білорусії від 28.01.2008 р. № 40 «Про статус «Сумлінний учасник зов­нішньоекономічної діяльності», який на теперішній час втратив чинність, у Біло­русії діяв інститут сумлінних учасників зовнішньоекономічної діяльності, який фактично в даний час продовжує діяти, так як він, по суті, був перейменований в інститут УЕО.

Для Казахстану не передбачені пе­рехідні положення у застосуванні норм МК Митного союзу ЄврАзЕС про УЕО. Ці положення були сприйняті і розши­рені в Кодексі Республіки Казахстан про митну справу. Є деякі відмінності від російського законодавства, зокре­ма, юридична особа повинна вести зов­нішньоекономічну діяльність не менше

2 років; факт відсутності судимості важ­ливий також і щодо засновників юри­дичної особи; факт залучення митного представника до адміністративної від­повідальності не має значення.

Раніше спеціальними спрощеннями в Республіці Казахстан користувалися особи, які називалися «учасник зовніш­ньоекономічної діяльності, що відно­ситься до категорії мінімального ризи­ку», які й стають УЕО при виконанні умов наднаціонального та національного законодавства Республіки Казахстан.

У свою чергу, в країнах Європей­ського союзу досить давно і успішно здійснює свою діяльність такий суб’єкт правовідносин як «уповноважений ван­тажоодержувач» — тобто особа, упов­новажена митною службою одержу­вати товари безпосередньо за місцем їхнього знаходження без необхідності їх пред’явлення до органу призначення. Крім цього, в Європейському союзі ус­пішно працює «уповноважений відправ­ник вантажу» — особа, уповноважена митною службою відправляти товари безпосередньо з місця його знаходжен­ня без необхідності їх пред’явлення до органу відбуття.

Істотною відмінністю є те, що за­значені категорії осіб можуть надавати окремі послуги з митного оформлення товарів відмінні від тих, що надає УЕО, у іншому УЕО відповідає інституту єв­ропейського уповноваженого вантажо­одержувача.

Взаємовідносини даних суб’єктів з контролюючими органами будуються на основі закріплених у Конвенції «Про спрощення та гармонізацію митних про­цедур», а також рамкових стандартах безпеки і полегшення світової торгівлі. Ключовими елементами, які повинні за­стосовувати митні адміністрації, є:

А) мінімальне адміністрування;

Б) застосування технології ризик-ме - неджменту (ризики сплати податків і вибірковий контроль);

В) максимальне використання авто­матизованих систем;

Г) використання попередньої інфор­мації про прибуття вантажів для впро­вадження програм вибіркового контро­лю;

Ґ) використання електронної переда­чі даних;

Д) свобода переміщення товарів;

Е) частина повноважень з правового регулювання інституту УЕО, у свою чер­гу, передана на національний рівень.

Отже, у законодавствах трьох країн є деякі відмінності у вимогах, пропоно­ваних до УЕО, а також в його повнова­женнях. Це пов’язано з відмінностями у підходах до визначення відповідаль­ності учасників зовнішньоекономічної діяльності, особливостями сформованої взаємодії учасників зовнішньоекономіч­ної діяльності з митними органами, роз­витком реально діючої інфраструктури, транспортного потенціалу тощо.

Таким чином, варто констатувати, що на даний час законодавство МС ЄврАзЕС не породжує у його учасників необхідності уніфікувати всі норми щодо врегулювання інституту УЕО. Головна умова — це дотримання загальних ви­мог, у тому числі прийняття норм, які б не послаблювали наднаціональне за­конодавство.

В Україні інститут УЕО, на жаль, у повній мірі поки не запрацював, від­повідно, оцінка закріплених у законо­давстві технологій з точки зору їх ефек­тивності представляється передчасною. Однак, безсумнівно, перераховані вище переваги, які передбачені для УЕО, є суттєвими, і в разі успішної реалізації цієї новели можуть значно полегшити діяльність певної категорії учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Ключові слова: уповноважений економічний оператор, спеціальні спро­щення, рамкові стандарти безпеки, лан­цюг поставок товарів.

У статті досліджуються актуаль­ні питання запровадження в Україні інституту уповноваженого економіч­ного оператора, проблеми уніфікації правового регулювання діяльності уповноваженого економічного опера­тора. У зв’язку з поставленими про­блемами та питаннями здійснюється аналіз реалізації норм щодо діяль­ності уповноваженого економічного оператора у Росії, Білорусії, Казах­стані, а також у Європейському со­юзі як «першоджерелі» інституту уповноваженого економічного опера­тору. Доведено, що запровадження в Україні уповноваженого економіч­ного оператора відкриває додаткові перспективи участі нашої країни в функціонуванні світової торгівельної системи, а також сприяє переходу на якісно новий рівень партнерства між вітчизняною митною службою та підприємницькою спільнотою.

В статье исследуются актуаль­ные проблемы введения в Украине института уполномоченного эконо­мического оператора, вопросы уни­фикации правового регулирования деятельности уполномоченного эко­номического оператора. В связи с пос­тавленными проблемами и вопросами осуществляется анализ реализации норм по регулированию деятельнос­ти уполномоченного экономического оператора в России, Белоруссии, Ка­захстане, а также в Европейском со­юзе как «первоисточнике» институ­та уполномоченного экономического оператора. Доказано, что внедрение указанного института открывает дополнительные перспективы учас­тия нашего государства в функцио­нировании мировой торговой систе­мы, а также содействует переходу на качественно новый уровень парт­нерства между отечественной тамо­женной службой и предприниматель­ским сообществом.

The article investigates the cur­rent problems in the administration of Ukraine Institute of authorized econom­ic operator, the unification of the legal regulation of authorized economicopera - tor. In connection with the set problems and issues are analyzed implementing rules to regulate the activities of au­thorized economic operator in Russia, Belarus, Kazakhstan and the European Union as a «primary source»of the In­stitute of authorized economic operator. It is proved that the introduction of this institution offers additional prospects of participation of our country in the functioning of the global trading sys­tem and facilitates the transition to a qualitatively new level of partnership between the national customs authori­ties and the business community.

Література

1. Рамочные стандарты безопаснос­ти и облегчения мировой торговли: июнь, 2005 г. [Электронный ресурс]. — Режим доступа : www. ligazakon. ua/juritprof.

2. Міжнародна конвенція про спро­щення і гармонізацію митних процедур Bid 18.05.1973 року // Офіційний вісник Украї­ни. — 2011. — № 18. — Ст. 727.

3. Митний кодекс України від 13.03.2012 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : zakon. nau. ua.

4. О таможенном регулировании в Рос­сийской Федерации : Федеральный закон РФ от 27 нояб. 2010 г. № 311 [Электронный ресурс]. — Режим доступа : Www. zakonrf. info/zakon-o-tamozhennom-regulirovanii/

5. Муромцев Л. Запровадження режи­му сприяння для сумлінних підприємств — перший крок до створення системи уповно­важених економічних операторів в Україні // Митниця. — 2010. — № 3. — С. 10-11.

6. Павленко Є. Б. З практики впровад­ження Рамкових стандартів безпеки БАРЕ // ІІ Міжнародна науково-практична кон­ференція курсантів, студентів та молодих учених «Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі», 27 берез. 2009 р. АМСУ, м. Дніпропетровськ. — Д., 2009. — С. 44-46.

7. Пашко П. В. Митна безпека (теорія, методологія та практичні рекомендації) / П. В. Пашко. — О. : АТ «Пласке», 2009.

— 628 с.

8. Пономаренко А. Подходы к форми­рованию концепции развития транзитных грузовых перевозок по территории Рос­сийской Федерации // Право и экономика.

— 2011. — № 5. — С. 48-52.

9. Рудая И. Л. Таможенное регулирова­ние на таможенной территории Таможенно­го союза: о статусе и роли уполномоченного экономического оператора / / Таможенное дело. — 2009. — № 4. — С. 27-28.

10. Терещенко С. С. Міжнародні стан­дарти щодо статусу уповноваженого еко­номічного оператора / С. С. Терещенко, Г. Д. Симонова, Г. О. Набло // Митна без­пека. Серія «Економіка». — 2010. — № 2.

— С. 71-80.