joomla
ЛАТЕНТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ ЯК ЗАГРОЗА ІНСТИТУТУ ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИКОРИСТАННЯ НАДР
Юридичний вісник


УДК: 349.6:343.347



О. Макаренко,

Аспірант кафедри аграрного, земельного, екологічного права ОНЮА

Охорона довкілля, раціональне вико­ристання природних ресурсів, забезпе­чення екологічної безпеки життєдіяль­ності людини — невід’ємна умова сталого розвитку України. Складна еко­логічна обстановка значною мірою зумо­влена постійним зростанням кількості і високою латентністю екологічних зло­чинів. Водночас суспільно небезпечні наслідки: захворювання і загибель лю­дей, забруднення значних територій, масове знищення об’єктів тваринного і рослинного світу, небезпека тяжких техногенних аварій або екологічних ка­тастроф створюють реальну загрозу на­ціональній і екологічній безпеці України

[1, 4].

Проблеми розслідування окремих видів злочинів проти довкілля були пред­метом дослідження в роботах М. О. Дух - но, В. В. Єгошина, Ю. Г. Корухова, Г. А. Матусовського, А. Є. Меркурісова, А. М. Плєшакова, А. П. Резван, М. В. Свердюкова, М. О. Селіванова, М. П. Яблокова, авторського колек­тиву С. Б. Гавриша, В. Г. Грузкової,

В. О. Коновалової та інших. Проблема­тикою земельного, екологічного права безпосередньо займаються: В. І. Андрейцев, Г. М. Беженар, А. Г. Бобкова, Л. О. Бондар, Н. С. Гавриш, О. В. Гло­това, В. К. Гуревський, Є. О. Іванова, І. І. Каракаш, В. В. Носік, О. М. Па­щенко, О. О. Погрібний, Н. І. Тітова, М. В. Шульга та А. І. Черемнова. У своїх роботах названі автори вивча­ють та намагаються вирішити значне коло питань, пов’язаних з проблемами землекористування, використання надр, питань систематизації екологічного за­конодавства, розвитку земельної ре­форми, визначення юридичної природи земельного права, принципів земельно­го права, специфіки розслідування та запобігання екологічним злочинам, вив­чення конституційних прав громадян на безпечне для життя навколишнє сере­довище.

Правові основи екологічної політи­ки закладені у Декларації про держав­ний суверенітет України й Основно­му Законі України, який встановлює обов’язок держави забезпечувати еко­логічну безпеку, гарантує громадянам право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище. На практиці, виявивши певний факт пору­шення норм екологічного законодавс­тва, наприклад забруднення атмосфер­ного повітря або водних об’єктів, що вкрай актуально у місті Кривому Розі і може бути підтверджено актами пе­ревірки дотримання вимог природоохо­ронного законодавства гірничозбагачу - вальних підприємств, слідчому з метою притягнення осіб, винних у скоєному, обов’язково потрібно визначитись: чи створює це забруднення небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкіл­ля. Та на практиці, на жаль, це зроби­ти інколи неможливо за відсутності та недосконалості методик, за якими мож­на було б підрахувати збитки, нанесені здоров’ю людини та довкіллю. Охорона довкілля регламентована нормами, що містяться в екологічному і природно-ресурсовому законодавстві, яке є дуже об’ємним та складним. Варто зазначи­ти, що для розслідування екологічних злочинів та запобігання їм базовими, окрім Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, є низка законів України, а та­кож нормативні акти міністерств, комі­тетів, місцевих органів влади та управ­ління з питань охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, під час розслідування екологічних злочинів необхідно враховувати положення, що містяться в законах України: «Про охо­рону навколишнього природного сере­довища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про по­водження з радіоактивними відходами», «Про екологічну експертизу», «Про тва­ринний світ», «Про природно-заповід­ний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання», «Про рос­линний світ», «Про Червону книгу Ук­раїни», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя насе­лення», в Земельному кодексі, Лісовому кодексі, Водному кодексі, а також у нор­мативних актах Кабінету Міністрів Ук­раїни: Правилах охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку та інших нормативно-право­вих актах. Також слід відзначити роль наказу Генерального прокурора України №3/2 від 28 жовтня 2003 року «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону нав­колишнього природного середовища», відповідних указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України у забезпеченні дотримання вимог при­родоохоронного законодавства [2, 242].

Актуальність даної теми полягає у тому, що екологічні проблеми в Україні, як і в більшості країн світу, у даний час розглядаються у взаємозв’язку з еко­номічними й соціальними проблемами. Тобто в останні роки на фоні загострен­ня екологічної ситуації спостерігається стійке зростання кількості екологічних правопорушень. У зв’язку з цим виникає необхідність вдосконалення криміналіс­тичних методів розкриття і профілакти­ки такого роду правопорушень разом з продовженням подальшої роботи по вдосконаленню земельного, екологіч­ного, природноресурсового права. Слід усвідомити, що розвиток науково-тех­нічного прогресу та, як наслідок, поси­лення антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище при­звели до зміни спрямовання та якісного прояву злочинів проти довкілля, що в свою чергу тільки сприяє погіршенню екологічної ситуації в цілому у державі. А той факт, що згідно зі статистичними даними про стан екологічної злочинності в Україні кількість екологічних злочинів є стабільно незначною, має лише насто­рожити, оскільки значна кількість науковців-правознавців вже вказували на оманливість подібної ситуації [3, 3].

Завданням даної роботи є саме роз­гляд проблематики питань прийомів та методів криміналістики, що викорис­товуються при виявленні та розкритті правопорушень у сфері охорони нав­колишнього природного середовища, окреслення проблемних питань визна­чення соціально-правового інституту екологічної відповідальності за порушен­ня законодавства про використання та охорону надр, вивчення підстав та умов юридичної відповідальності за порушен­ня природноресурсового та екологічного законодавства, запобіжних заходів ком­пенсації шкоди, завданої порушеннями екологічного та природноресурсового законодавства.

До факторів, що знижують ефектив­ність спільної діяльності правоохорон­них і природоохоронних органів щодо охорони навколишнього природного середовища, належить недостатній рі­вень використання спеціальних знань у галузі екології й суміжних природ­ничих наук при виявленні й судовому розгляді екологічних правопорушень з метою встановлення фактичних обста­вин негативного антропогенного впли­ву на довкілля. Хоча на сьогоднішній день ми маємо відзначити значну кіль­кість наукових робіт у галузі земель­ного, екологічного, конституційного права, які допомагають вирішувати саме проблему непоінформованості, суперечливості відносно певного кола питань земельного, природноресурсового, екологічного права, говорити про досягнення значних успіхів у цьому на­прямку зарано.

Всі діяння, що належать до групи екологічних правопорушень, пов’язані безпосередньо з порушенням правил ви­користання природних ресурсів, правил охорони навколишнього середовища та інших норм, що направлені на забезпе­чення екологічної безпеки людства. Такі правопорушення мають багато спільного саме в злочинній поведінці порушників правил охорони навколишнього середо­вища. Особливо однотипними з кримі­нально-правової та криміналістичної точки зору є злочинні порушення пра­вил безпечного землекористування та правил охорони водного та повітряного простору. Слід вказати на точку зору Г. А. Матусовського, який зазначив, що криміналістична характеристика еко­логічних злочинів повинна охоплювати не тільки окремі види екологічних зло­чинів, але й у цілому всі діяння, які по­сягають на екологічну безпеку, що доз­воляє врахувати не тільки особливості окремих видів діянь, а й загальні риси, притаманні окремим групам і всім еко­логічним злочинам.

Для з’ясування суті криміналістич­ної характеристики екологічних зло­чинів необхідно розглянути питання про їх класифікацію. Найбільш загальні за призначенням і характером екологіч­ні правопорушення визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»; земельні пра­вопорушення і відповідальність у цій га­лузі визначені в Земельному кодексі Ук­раїни; надрові — в Кодексі України про надра; водні — у Водному кодексі Ук­раїни; атмосферні — у Законі України «Про охорону атмосферного повітря»; фауністичні — у Законі України «Про тваринний світ»; інші правопорушення в природоохоронній галузі — у Законі України «Про рослинний світ»; у За­коні України «Про природно-заповідний фонд» та інших.

Екологічні правопорушення залежно від об’єкта посягань поділяють на такі види:

1) у галузі використання природних ресурсів (природноресурсові): земельні, надрові (гірничі), водні, лісові, фауністич­ні (тваринні), рослинні та атмосферні;

2) у галузі охорони навколишньо­го середовища (природоохоронні): по­рушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень; порушення природоохоронних вимог у процесі здійс­нення господарської та іншої діяльності; порушення вимог охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих, рек­реаційних зон та інших територій, що підлягають особливій охороні;

3) у галузі екологічної безпеки (еко - логонебезпечні): невиконання заходів щодо запобігання виникненню та лікві­дації наслідків надзвичайних екологіч­них ситуацій; порушення вимог еко­логічної безпеки у процесі здійснення різних видів діяльності;

4) правопорушення за окремими інс­титутами екологічного законодавства: по­рушення у сфері права власності на при­родні ресурси; порушення у сфері права природокористування; правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів; правопорушення у сфері екологічної ек­спертизи; екологічні правопорушення у сфері застосування економічних заходів щодо використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного се­редовища; порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природ­не середовище;

5) екологічне правопорушення за мірою екологічної небезпеки і захода­ми державного примусу поділяється на: екологічний злочин, за який настає кримінальна відповідальність; екологіч­не адміністративне правопорушення, за вчинення якого настає адміністративна відповідальність; екологічний дисциплі­нарний вчинок, за скоєння якого настає дисциплінарна відповідальність; еколо­гічний майновий делікт, за наявності якого настає майнова відповідальність.

Відповідно до структури екологіч­них правовідносин юридична відпові­дальність у цій сфері становить певну систему залежно від різних критеріїв. Залежно від ступеня тяжкості й за­стосовуваних санкцій та інших заходів реагування юридичну відповідальність в екологічній сфері поділяють на кримі­нальну, адміністративну, матеріальну, дисциплінарну та цивільно-правову.

Ми безпосередньо зупинимо свою увагу саме на кримінальній відповідаль­ність в екологічній сфері, тому що це найсуворіший вид відповідальності. Під­ставою для її застосування є вчинення екологічного злочину, тобто найнебез - печнішого екологічного правопорушен­ня, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.

У чинному Кримінальному ко­дексі України міститься 19 статей, які вміщені в VIII Розділ «Злочини проти навколишнього середовища», які безпо­середньо стосуються екологічної сфери і які можна визначити як екологічні. Види злочинних діянь в екологічній сфері відповідно до Кримінального ко­дексу України можна поділити на три групи:

1) у галузі природноресурсових від­носин: незаконна порубка лісу (ст. 246 КК України); незаконне полювання (ст. 248 КК України); незаконне заняття рибним, тваринним та іншими водними добуваючими промислами (ст. 249 КК України) та інші;

2) у природоохоронній галузі: забруд­нення атмосферного повітря (ст. 241 КК України); забруднення моря (ст. 243 КК України); знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК України); порушення законодавства щодо конти­нентального шельфу України (ст. 244 КК України) та інші;

3) у галузі екологічної безпеки: при­ховування або перекручування відомос­тей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення (ст. 238 КК України); порушення правил екологіч­ної безпеки (ст. 236 КК України); про­ектування або експлуатація без системи захисту навколишнього середовища (ст. 228 КК України) та інші.

Особливістю злочинної поведінки та­ких правопорушень є те, що вона харак­теризує діяння, пов’язані з порушенням різного роду екологічних нормативів для виробничих процесів. Для обстановки здійснення екологічних правопорушень найчастіше є характерна сфера про­мислового або сільськогосподарського виробництва з наявністю хімічних або біологічно шкідливих викидів, з недо­статньо високим техніко-управлінським рівнем організації виробництва та ви­робничою дисципліною.

Підсумовуючи все вищевикладене можна дійти висновку, що велика кіль­кість нормативно-правових актів, які забезпечують захист екологічних прав, ускладнює їх використання органами, що здійснюють екологічний контроль, органами розслідування та проку­рорського нагляду. Це негативно впли­ває на своєчасність виявлення ознак злочинів проти довкілля, оперативність їх розслідування та запобігання, притяг­нення винних до кримінальної відпові­дальності, відшкодування шкоди, за­подіяної довкіллю та здоров’ю людини, більше того, недостатньо вирішеними є питання забезпечення раціонального використання та охорони надр, вивчен­ня підстав та умов юридичної відпові­дальності за порушення природноресур - сового та екологічного законодавства, запобіжних заходів компенсації шкоди, завданої порушеннями екологічного та природноресурсового законодавства, і тут в першу чергу ми маємо усвідомити комплексний характер проблеми, зазна­чити, що ліквідовувати в першу чергу потрібно першопричину.

Таким чином, хоча й останнім часом і можна констатувати активізацію науко­вого інтересу до дослідження теоретич­них і практичних проблем особливостей розслідування злочинів проти довкілля, однак в Україні поки такі досліджен­ня незначні. Відтак із проголошенням курсу на євроінтеграцію проблема за­безпечення національної екологічної безпеки актуалізується. Адекватним інструментом розв’язання даної пробле­ми має слугувати удосконалення основ розслідування злочинів проти довкілля, а також відпрацювання напрямів підви­щення ефективності нормативно-пра­вового регулювання здійснення даної діяльності.

Ключові слова: довкілля, еколо­гічна безпека, екологічний злочин, екологічна політика, раціональне ви­користання ресурсів, правоохоронні та природоохоронні органи, екологічний контроль, розслідування злочинів проти довкілля.

У статті розглядається певне коло питань пов’язаних зі специфі­кою розвитку земельного, природно- ресурсового та екологічного права в умовах сьогодення, проблеми, що виникають внаслідок недоскона­лості інституту екологічної від­повідальності, а також питання розслідування екологічних злочинів. У статті автор комплексно роз­глядає низку окреслених проблем, обґрунтовує своє бачення проблеми забезпечення встановленого законом порядку використання та охорони надр шляхом акцентування уваги на проблемі латентності екологічних злочинів та специфіки розслідування екологічних злочинів.

The article investigates the whole scope of issues related to the evolu­tion of land law, the law of natural re­sources and environmental law under the modern conditions. The author also researches the problems arising from the inadequacy of liability for break­ing environmental law and the issue of investigating crimes against environ­ment. The author provides comprehen­sive analysis of the outlined issues and his vision of the ways to ensure law en­forcement and the protection of natural resources by drawing attention to latent environmental crimes and specificity of their investigation.

Література

1. Книженко С. О. Криміналістична характеристика та основні положення розслідування екологічних злочинів: ав- тореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.09 «криміналь­ний процес та криміналістика; судова ек­спертиза» / С. О. Книженко. — Харків,

2006. — 19 с.

2. Деркач Н. М. Забезпечення дотриман­ня вимог природоохоронного законодавства у Криворізькому регіоні органами прокура­тури / Н. М. Деркач / / Актуальні про­блеми держави і права. — 2008. — № 37. — С. 242-247.

3. Поліщук Г. С. Криміналістична ха­рактеристика та запобігання злочинам проти довкілля (За матеріалами причор­номорського регіону України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12. 00. 08 «кримінальне правота кримінологія; кримінально-виконавче пра­во» / Г. С. Поліщук. — К., 2006. — 20 с.