joomla
ЗАОХОЧЕННЯ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Юридичний вісник


УДК 349.22.331.108.5



В. Форманюк,

Аспірантка кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія»

Головною силою, що спонукає люди­ну займатися трудовою діяльністю, є по­треба в одержанні матеріальних ресур­сів для задоволення власних потреб та інтересів. Усвідомлена потреба перетво­рюється у свідому мету, що мотивує по­ведінку працівника, визначає та обумов­лює його трудову активність.

Основними засобами підтримання високої трудової активності працівни­ків є створення сприятливих умов пра­ці, відповідного психологічного кліма­ту в колективі, моральне і матеріальне стимулювання. Ініціатива, творча ді­яльність базуються головним чином на внутрішньому переконанні особи. Ця ініціатива стимулюється заходами морального і матеріального характеру шляхом публічного визнання, схвален­ня, позитивної оцінки успіхів праців­ника.

Роль таких заходів виконує заохо­чення, яке виступає своєрідною фор­мою сприяння сумлінному виконанню працівником своїх трудових обов’язків, є виявом позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним своєї трудової функції.

Актуальність теми дослідження обу­мовлюється відсутністю комплексного аналізу заохочення як засобу забезпе­чення трудової дисципліни.

Аналіз наукових досліджень і пу­блікацій свідчить, що питання заохо­чення у системі елементів трудових правовідносин досліджувалися у пра­цях вчених-юристів, зокрема, спеціа­лістів з трудового права: Г. Чанишевої [13], В. Венедиктова [9], М. Бойко [7], Ю. Дмитренко [10], В. Теліпко [1і], О. Дутова [11] та інших.

Термін «заохочення» в науковій літе­ратурі має велику кількість понять. Так, заохочення — це публічне визнання за­слуг працівників і надання їм переваг у зв’язку з досягнутими успіхами в роботі [7, с. 206].

На думку Л. А. Чиканової, під заохо­ченням за успіхи в праці як правовою категорією варто розуміти офіційно ви­ражену в наказі (розпорядженні) оцінку результатів праці працівника з боку ро­ботодавця у виді застосування встанов­лених у нормативних актах мір заохо­чення [14, с. 426].

Н. Б. Болотіна під заохоченням по трудовому праву розуміє публічне ви­знання трудових заслуг працівника і за­стосуванням чи роботодавцем уповнова­женим органом держави передбачених чи законодавством колективним догово­ром мір заохочення [8, с.529].

О. В. Смірнов під заохоченням за успіхи в праці як правовою категорі­єю розуміє офіційно виражену в наказі (розпорядженні) оцінку результатів пра­ці працівника з боку роботодавця у виді застосування встановлених у норматив­них актах мір заохочення [15, с. 454].

Деякі вчені вважають, що заохочен­ня — це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці працівника в процесі виконання ним своєї трудової функції [12, с. 353].

Підставою заохочення є високий рі­вень виконання працівником своїх тру­дових обов’язків. У залежності від цього рівня в науковій літературі розрізняють зразкове трудове поводження працівни­ка; трудові заслуги; особливі трудові за­слуги.

Суб’єктом заохочення є працівник, а також, в окремих випадках, трудовий колектив структурного підрозділу, під­приємства. Варто визнати, що й окре­мий роботодавець, у тому числі і робо­тодавець — фізична особа, може бути суб’єктом заохочення.

Як зазначає Ю. П. Дмитренко, зао­хочення бувають:

- моральні (оголошення подяки);

- морально-матеріальні (видача пре­мії, нагородження цінним подарунком тощо) [10, с. 351].

У відповідності зі ст. 143 КЗпП [1] до працівників підприємств, установ, орга­нізацій можуть застосовуватися будь - які заохочення за зразкове виконання трудових обов’язків, підвищення про­дуктивності праці, поліпшення якості продукції, тривалу і бездоганну роботу, новаторство в роботі і за інші досягнен­ня в роботі, що містяться в затвердже­них трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Тобто питання заохочення цілком від­несені до сфери локального правового регулювання.

Пунктом 21 Типових правил вну­трішнього трудового розпорядку для ро­бітників та службовців передбачений перелік мір заохочення, що можуть ви­користовуватися на всіх підприємствах. Зокрема, до них віднесені: оголошення подяки; видача премії; нагородження коштовним подарунком; нагородження Почесною грамотою; занесення в Книгу пошани, на Дошку пошани.

Законом України від 20 березня 1991 року в ст. 143 КЗпП [1] були внесені зміни. Перелік мір заохочення і підстави для їхнього застосування безпосередньо Кодексом законів про працю України в даний час не встановлюються. Міри за­охочення, підстави для їхнього застосу­вання повинні визначатися локальни­ми правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими загальними зборами (конференцією) трудового ко­лективу. Таке категоричне твердження ст. 143 КЗпП дає підставу вважати, що перелік мір заохочення, даний у п. 21 Типових правил, в Україні не діє і може розглядатися тільки як своєрідний орі­єнтир.

Відсутність належно затверджених локальних правил внутрішнього трудо­вого розпорядку, відсутність у них пе­реліку заохочень, що можуть засто­совуватися на підприємствах, узагалі позбавляє власника можливості засто­совувати міри заохочення у відношен­ні працівників. Можливість заохочення працівників може передбачатися в ко­лективному договорі, іншому локаль­ному нормативно-правовому акті. Та й застосування заохочень, не передбаче­них локальними нормативно-правовими актами, у принципі, не виключається. У той же час юридичне значення може бути визнано тільки за такими заохо­ченнями, що передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і за­стосовані у встановленому порядку. За­пису тільки про такі заохочення повинні бути внесені в трудову книжку.

У локальних правилах внутрішнього трудового розпорядку можуть установ­люватися будь-які заохочення, що тру­довий колектив вважає доцільними.

Так, наприклад, у Типових правилах внутрішнього трудового розпорядку для працівників навчально-виховних закла­дів системи Міністерства освіти Украї­ни, затверджених наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1993 р. № 455 [6], в розділі VI визначається, що за зразкове виконання своїх обов’язків, тривалу і бездоганну роботу, новатор­ство в праці та за інші досягнення в ро­боті можуть застосовуватись заохочен­ня, передбачені правилами внутрішнього розпорядку закладів освіти. За досягнен­ня високих результатів у навчанні й ви­хованні працівники представляються до нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань, відзначення державними преміями, знаками, грамо­тами, іншими видами морального та ма­теріального заохочення.

Працівникам, які успішно й сумлін­но виконують свої трудові обов’язки, надаються в першу чергу переваги та соціальні пільги в межах своїх повнова­жень і за рахунок власних коштів за­кладів освіти. Таким працівникам нада­ється також перевага при просуванні по роботі.

Заохочення оголошується в наказі (розпорядженні), доводиться до відома всього колективу закладу освіти і зано­сяться до трудової книжки працівника.


До працівників, на яких поширюють­ся статути і положення про дисципліну, застосовуються заохочення, передбаче­ні цими статутами і положеннями.

Стаття 143 КЗпП [1] не передбачає встановлення інших видів заохочення статутами і положеннями про дисциплі­ну. Але практика йде саме таким шля­хом. Суперечок із приводу можливості встановлення статутами і положення­ми про дисципліну видів заохочення не виникає, оскільки застосування мір заохочення виключає виникнення кон­фліктів.

Так, наприклад, п. 8 Положення про дисципліну працівників залізнич­ного транспорту, затвердженого по­становою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р № 55 [5], визна­чає, що за зразкове виконання службо­вих обов’язків та ініціативність у роботі для працівників залізничного транспор­ту встановлюються такі види заохочен­ня: оголошення подяки; преміювання; нагородження цінним подарунком; наго­родження почесною грамотою; присво­єння звання кращого працівника за фа­хом; нагородження нагрудним значком; нагородження нагрудним значком «По­чесному залізничнику».

Види заохочень, які можуть застосо­вуватися до посадових осіб митної служ­би, визначені в ст. 14 Дисциплінарного статуту митної служби України, який затверджений Законом України від 6 ве­ресня 2005 року № 2805-^ [2].

До осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ Украї­ни можуть застосовуватися види заохо­чень, які визначені у ст. 9 Дисциплінар­ного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом Укра­їни від 22 лютого 2006 року № 3460-^ [3]. Так, за мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу, старанність, сум­лінне та бездоганне виконання служ­бових обов’язків до осіб рядового і на­чальницького складу органів внутрішніх справ України можуть бути застосовані такі види заохочень: 1) дострокове знят­тя дисциплінарного стягнення; 2) оголо­шення подяки; 3) нагородження гро­шовою винагородою; 4) нагородження цінними подарунком; 5) нагородження почесною грамотою Міністерства вну­трішніх справ України; 6) занесення на Дошку пошани; 7) нагородження від­знаками Міністерства внутрішніх справ України; 8) дострокове присвоєння чер­гового спеціального звання; 9) присво­єння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою; 10) наго­родження відзнакою Міністерства вну­трішніх справ «Вогнепальна зброя».

З метою удосконалювання нагород­ної справи в Україні, забезпечення її розвитку на засадах демократичності, відкритості, гласності та прозорості, під­вищення соціального значення держав­них нагород, комплексного рішення пра­вових, організаційних і інших проблем у даній сфері Указом Президента Украї­ни від 18 серпня 2005 року затверджена Концепція удосконалювання нагородної справи в Україні [4]. Передбачено удо­сконалення правового регулювання в зазначеній сфері відповідно до принци­пів демократизації українського суспіль­ства, посилення гарантій захисту прав нагороджених державними нагородами України і колишнього Союзу PCP, удо­сконалювання критеріїв оцінки заслуг кандидатів і ін.

Таким чином, заохочення є найефек­тивнішим засобом забезпечення трудо­вої дисципліни та публічним проявом пошани до працівника у формах, що дозволяються і визначаються нормами права, за зразкове виконання трудових обов’язків, поліпшення якості продукції, тривалу безперервну роботу, новатор­ство у праці, підвищення продуктивнос­ті праці та інші досягнення в роботі.

Ключові слова: заохочення, засіб забезпечення трудової дисципліни, тру­дова дисципліна.

В статті аналізуються поняття заохочення як засобу забезпечення трудової дисципліни. Автор статті визначає загальні положення функці­онування інституту заохочення як засобу забезпечення трудової дисци­пліни. Автор висловлює своє бачення поняття заохочення.

В статье анализируется понятие поощрения как средства обеспечения трудовой дисциплины. Автор статьи определяет общие положения функ­ционирования института поощрения как средства обеспечения трудовой дисциплины. Автор высказывает свое видение понятия поощрения.

This article analyzes the concept of promotion as a means of ensuring la­bor discipline. The author sets out the general provisions of the functioning of the institute as a means of ensuring the promotion of labor discipline. The au­thor expresses his vision of the concept of promotion.

Література

1. Кодекс законів про працю України. — X.: Одіссей, 2005.

2. Дисциплінарний статут митної служби України: затвердж. Законом Укра­їни від 6.08.2005 / / Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 42. — Ст. 467.

3. Дисциплінарний статут органів вну­трішніх справ України: затвердж. Законом України від 22.02.2006 / / Відомості Вер­ховної Ради України. — 2006. — № 29. — Ст. 245.

4. Про вдосконалення нагородної спра­ви в Україні: Указ Президента України від 18.08.2005 // Офіційний вісник України. —

2005. — № 34. — Ст. 2030.

5. Про Положення про дисципліну пра­цівників залізничного транспорту: По­станова Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:/ / zakon. rada. gov. ua

6. Про Типові правила внутрішньо­го трудового розпорядку для працівни­ків навчально-виховних закладів системи Міністерства освіти України: Наказ Мі­ністерства освіти України від 20.12.1993 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:/ / zakon. rada. gov. ua

7. Бойко М. Д. Трудове право України. Навчальний посібник. Курс лекцій / Бой­ко М. Д. — К.: Олан, 2002.

8. Болотіна Н. Б. Трудове право Украї­ни: Підручник / Болотіна Н. Б. — К.: Зна­ння, 2008. — С. 529.

9. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины / Венедиктов В. С. — X.: Консум, 2004.

10. Дмитренко Ю. П. Трудове право України / Дмитренко Ю. П. — К.: Юрін - ком Інтер, 2009.

11. Теліпко В. Е, Дутова О. Г. Трудове право України / В. Е. Теліпко, О. Г. Дуто­ва. — К.: Центр учбової літератури, 2009.

12. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /За ред. П. Д. Пилипенка. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

13. Трудовое право Украины. — X.: Одис­сей, 2001.

14. Трудовое право России: учеб. / Н. А. Бриллиантова и др.; под ред.

О. В. Смирнова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Проспект, 2005.

15. Трудовое право: учеб. /Под ред.

О. В. Смирнова, И. О. Снигиревой. — М.: ТК Велби, Проспект, 2007.