joomla
СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ФОРМ УЧАСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ
Юридичний вісник Причорномор’я

БЕВЗЕНКО Володимир Михайлович

Доктор юридичних наук, доцент, заступник начальника Херсонського юридичного інституту ХНУВС з наукової роботи

У статті пояснюється сутність та особливості участі органів ви­конавчої влади в адміністративному судочинстві. Охарактеризовано форми та зміст такої участі. Запропоновано доповнення та зміни до адміністративного процесуального законодавства України.

Ключові слова: органи виконавчої влади, адміністративне судо­чинство, форма участі, правосуб’єктність, Кодекс адміністративного судочинства України, сторона, третя особа, провадження.

В статье объясняется сущность и особенности участия органов ис­полнительной власти в административном судопроизводстве. Оха­рактеризовано формы и содержание такого участия. Предложены дополнения и изменения в административное процессуальное зако­нодательство Украины.

Ключевые слова: органы исполнительной власти, администра­тивное судопроизводство, форма участия, правосубъектность, Ко­декс административного судопроизводства Украины, сторона, тре­тье лицо, производство.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідни­ми науковими та практич­ними завданнями. Органи виконавчої влади - одна із найчисленніших груп ор­ганів державної влади, які наділені владними (пуб­лічними) повноваження­ми. Вважається, що саме ці органи є найбільш ти­повими представниками суб’єктів владних (публіч­них) повноважень, оскіль­ки на них державою в ос­новному й покладається здійсненняорганізаційної, виконавчої та розпорядчої


Діяльності. Хоча у чинно­му законодавстві й відсут­нє офіційне закріплення поняття “орган виконав­чої влади”, проте його до­волі змістовне тлумачення можемо знайти у сучасній адміністративно-правовій літературі - “це віднесе­ний Конституцією і зако­нами України до системи органів виконавчої вла­ди і організаційно само­стійний елемент держав­ного апарату (механізму держави), який наділено чітко окресленим обсягом повноважень виконавчої влади (компетенцією) від­повідно до покладених на нього завдань і функцій, складається зі структур­них підрозділів і посад, що обіймають державні служ­бовці” [1, с. 150].

Аналіз останніх дос­ліджень і публікацій з цієї проблематики. Пев­ним чином проблемні пи­тання участі органів вико­навчої влади в адміністра­тивному судочинстві були предметом наукових до­сліджень В. Б. Авер’янова, Ю. П. Битяка, А. Т. Комзю - ка, А. Ю. Осадчого, проте власне сутність органів ви­конавчої влади як учасни­ка адміністративного су­дочинства у цих працях безпосередньо на розкри­валася.

Цілі та завдання стат­ті. У цій статті ми маємо розкрити особливості, під­стави та форми участі ор­ганів виконавчої влади в адміністративному судо­чинстві.

Виклад основного ма­теріалу. Виходячи з поло­жень Кодексу адміністра­тивного судочинства Ук­раїни (далі - КАС) орга­ни виконавчої влади наді­лені певним обсягом ад­міністративної процесу­альної правосуб’єктності, яку вони здійснюють у різ­них процесуальних фор­мах. Зміст такої форми за­лежить від особливостей публічно-правових відно­син, які передували ви­никненню адміністратив­ної справи в суді та вико­нуваної у них ролі конк­ретного органу виконав­чої влади. Відзначимо, що форми участі органів вико­навчої влади в адміністра­тивному судочинстві ціл­ком відповідають формам участі в адміністратив­ному судочинстві інших суб’єктів владних повно­важень.

Здатність органів ви­конавчої влади прийма­ти рішення, вчиняти дії, допускати бездіяльність є фактичною підставою на­буття цими органами пра - восуб’єктності відповіда­ча. Такий висновок ми мо­жемо зробити виходячи із змісту п. 7 ч. 1 ст. 3, ст. 17, ч. 1 ст. 48, ч. 3 ст. 50 КАС. Зокрема у ч. 3 ст. 50 КАС передбачено, що відпові­дачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодек­сом. Визнання органів ви­конавчої влади (суб’єктів владних повноважень) від­повідачем в адміністратив­ному судочинстві є цілком логічним, адже завдан­ням адміністративного су­дочинства є захист прав, свобод та інтересів фізич­них осіб, прав та інтере­сів юридичних осіб у сфе­рі публічно-правових від­носин від порушень з бо­ку органів державної вла­ди, органів місцевого са­моврядування, їхніх по­садових і службових осіб, інших суб’єктів при здій­сненні ними владних уп­равлінських функцій на основі законодавства, зок­рема виконання делегова­них повноважень.

Врахувавши також су­дову практику, доходимо висновку, що здійснення органами виконавчої вла­ди правосуб’єктності від­повідача є традиційною формою участі цих органів в адміністративному су­дочинстві та найбільш по­ширеною у порівнянні із іншими формами участі. Наприклад, за 2007 рік у структурі адміністратив­них справ, що перебували на розгляді адміністратив­них судів, переважну біль­шість становили справи щодо оскарження дій або бездіяльності, рішень (пра­вових актів індивідуаль­ної дії), крім пов’язаних із виборчим процесом чи проведенням референдуму суб’єктів владних повнова­жень - 78,6 % (у 2006 ро­ці - 79,4 %)1.

Найбільшу частку у структурі адміністратив­них справ, що перебували на розгляді судів у наступ­ному 2008 році, становили справи за заявами юридич­них та фізичних осіб про оскарження дій або без­діяльності, рішень (право­вих актів індивідуальних дій), крім пов’язаних із ви­борчим процесом чи про­цесом референдуму суб’єк­тів владних повноважень - 73,3 % (124,4 тис.), із них до органів місцевого са­моврядування, їх посадо­вої або службової особи - 9,4 % (15,9 тис.); справи щодо призначення та пе­рерахунку виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи, - 13,6 % (23,1 тис.); справи з приводу прийняття громадян на публіч­ну службу, її проходжен­ня, звільнення з публічної служби - 2,9 % (4,9 тис.), із них щодо призначення та перерахунку виплат - % (3,3 тис.)[1].

Задля участі в адмі­ністративному судочинс­тві та належного захисту суб’єктивних прав та ін­тересів органи виконавчої влади наділені відповід­ними процесуальним пов­новаженнями, які можуть бути класифіковані на за­гальні та спеціальні. За­гальні процесуальні пов­новаження органів вико­навчої влади закріплені у ст. 49 КАС й надають мож­ливість як цим органам, так й іншим особам, які бе­руть участь у справі, віль­но брати участь у розгляді та вирішенні конкретної адміністративної справи, забезпечують добросовіс­не розпорядження органа­ми виконавчої влади й ін­шими особами наданими правами. Це зокрема про­цесуальні повноваження органів виконавчої влади щодо:

1) можливості одержан­ня інформації про обста­вини та особливості ад­міністративної справи - дата, час і місце судово­го розгляду справи, судові рішення, які ухвалюють­ся у справі та стосують­ся інтересів органів вико­навчої влади, можливість знайомитися з матеріала­ми справи (п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 49 КАС);

2) можливості вплива­ти на перебіг судового роз­гляду та вирішення ад­міністративної справи за їх участю - право заявля­ти клопотання і відводи (п. 3 ч. 3 ст. 49 КАС);

3) image001Можливість здійсню­вати захист суб’єктивних прав та інтересів - дава­ти усні та письмові пояс­нення, доводи та запере­чення, подавати докази, брати участь у досліджен­ні доказів, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгля­ду справи, задавати питан­ня іншим особам, які бе­руть участь у справі, свід­кам, експертам, спеціаліс­там, перекладачам, пода­вати заперечення проти клопотань, доводів і мір­кувань інших осіб, знайо­митися з технічним запи­сом та журналом судового засідання і подавати пись­мові зауваження до них, робити із матеріалів спра­ви виписки, знімати копії з матеріалів справи, одер­жувати копії судових рі­шень, оскаржувати судові рішення у частині, що сто­сується їхніх інтересів, ко­ристуватися іншими про­цесуальними правами, на­даними їм КАС, замовити та отримати в суді засвід­чені копії документів і ви­тяги з них (п. п. 4-11 ч. 3,

Ч. 4 ст. 49 КАС).

image002Натомість органи вико­навчої влади, як учасни­ки адміністративного судо­чинства, зобов’язані добро­совісно користуватися на­лежними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч. 2 ст. 49 КАС).

У свою чергу до спеціаль­них процесуальних повно­важень органів виконавчої влади належать ті права та обов’язки, які забезпечують їх участь в адміністратив­ному судочинстві виключно як відповідача, надаючи їм можливість відповідно ре­агувати на заявлений адмі­ністративний позов. Так, крім прав та обов’язків, визначених у ст. 49 КАС, відповідач має право виз­нати адміністративний по­зов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.

Хоча однією з основних форм участі в адміністра­тивному судочинстві ор­ганів виконавчої влади є здійснення ними право - суб’єктності відповідача, однак у випадках безпосе­редньо передбачених за­коном (ч. 4 ст. 50, ст. 182 КАС), в адміністративному судочинстві зазначені ор­гани можуть також брати участь у формі іншої сто­рони - позивача. І як свід­чить судова практика, та­ка форма участі в адмі­ністративному судочинстві дедалі частіше почала здій­снюватися. Наприклад, за

2007 рік у структурі ад­міністративних справ, що перебували на розгляді ад­міністративних судів, спра­ви за зверненнями суб’єк­тів владних повноважень склали 11,9 % від загаль­ної кількості розглянутих справ (у 2006 році - 2,8 %)[2]. Однак уже у І півріччі

2008 року, кількість справ за зверненнями суб’єктів владних повноважень та їх органів на місцях від за­гальної кількості розгляну­тих справ значно зросла - 23,2 % (39,3 тис.), зокре­ма за позовами Державної податкової адміністрації - 11,5 % (19,5 тис.)[3].

Подібно до повноважень органу виконавчої влади - відповідача орган виконав­чої влади, який є позивачем в адміністративній справі, для відповідної участі в ад­міністративному судочинс­тві також наділений за­гальними (ст. 49 КАС) та спеціальними повноважен­нями, які відповідно забез­печують, по-перше, участь у розгляді та вирішенні конкретної адміністратив­ної справи, добросовісне розпорядження органами виконавчої влади надани­ми правами та, по-друге, можливість позивача-ор - гана виконавчої влади роз­поряджатися предметом спору.

Однак адміністративна процесуальну правосуб’єктність позивача можуть на­бувати не будь-які орга­ни виконавчої влади, а лише ті, що уповноважені чинним законодавством. Як відомо, публічно-пра­вові відносини, внаслідок існування яких органи виконавчої влади та ін­ші суб’єкти владних пов­новажень вправі подава­ти адміністративний позов до суду, врегульовані від­повідним законодавством. Тому визначальне значен­ня для набуття конкретним органом виконавчої вла­ди правосуб’єктності по­зивача в адміністративно­му судочинстві має наяв­ність відповідних мате­ріальних адміністратив­но-правових норм.

Проте хоча перелік по­тенційних позивачів-органів виконавчої влади й ви­значається чинним зако­нодавством, однак він ли­шається відкритим (біль­ше того - постійно може доповнюватися), оскільки у п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС Ук­раїни законодавець закрі­пив доволі зручний спосіб узаконення звернення до адміністративного суду з позовом й інших органів виконавчої влади. Втім законодавча формула, за­кріплена у вказаній нормі (“4. Громадяни України, іноземці чи особи без гро­мадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повно­важень, можуть бути від­повідачами лише за ад­міністративним позовом суб’єкта владних повно­важень: ... 5) в інших ви­падках, встановлених за­коном”), представляє со­бою приховану небезпеку для фізичних та юридич­них осіб, оскільки надає доволі широкі можливості органам виконавчої влади, іншим суб’єктам владних повноважень обмежувати законні права, свободи та інтереси цих осіб. Форму­ла “в інших випадках, вста­новленим законом” є особ­ливо небезпечною, оскіль­ки нею приховується тен­денція до подальшого роз­ширення кола справ, в яких відповідачем буде приватна особа [2, с. 264].

Розглянуті положення адміністративного проце­суального законодавства та судової практики в ад­міністративних справах, таким чином, дозволяють нам зробити висновок, що однією з найбільш пошире­них форм участі суб’єктів владних повноважень в ад­міністративному судочин­стві є здійснення адміні­стративної процесуальної правосуб’єктності позива­ча та відповідача.

Досліджуючи питання участі органів виконавчої влади в адміністративно­му судочинстві як сторо­ни, не можна оминути ува­гою й існування в судовій практиці співучасті сторін в адміністративному судо­чинстві, однією із яких виступають також і орга­ни виконавчої влади. На­приклад, у січні 2007 ро­ку приватне підприємство “Ловко-3” звернулося до господарського суду з по­зовом до Інспекції головно­го державного реєстратора флоту України Міністерс­тва транспорту і зв’язку України, Державного під­приємства “Морська ад­міністрація Керченсько­го морського рибного пор­ту”, капітана Керченсько­го морського рибного пор­ту про зобов’язання вчи­нити певні дії [3, с. 21-22].

У липні 2006 року гро­мадянин К. звернувся до Брусилівського районно­го суду Житомирської об­ласті з позовом до Корос - тишівської міжрайонної державної податкової інс­пекції, начальника цієїінс - пекції громадянина Г. про визнання протиправним Наказу від 16 січня 2006 № 5-о “Про притягнення до дисциплінарної відпо­відальності” щодо позбав­лення премії за січень 2006 року і відшкодуван­ня моральної шкоди в роз­мірі 1 000,00 гривень [3, с. 226].

image003Участь органів виконав­чої влади в адміністратив­ному судочинстві як треть­ої особи обумовлена органі­заційно-правовою приро­дою цих органів, змістом правовідносин, які вини­кають між ними, їх поса­довими і службовими осо­бами та іншими органа­ми виконавчої влади. Так, для виконання покладе­них на конкретний орган виконавчої влади завдань і функцій у його структу­рі утворюються спеціальні підрозділи - департамен­ти, управління, відділи, сектори, групи тощо, які безпосередньо опікуються організацією та виконан­ням чітко визначених за­вдань. Чи не найосновні - шим виконавцем цих за­вдань в органі виконавчої влади виступає його поса­дова чи службова особа. Та­ким чином, ефективність діяльності та зміст від­повідальності органу вико­навчої влади залежить від діяльності його посадових та службових осіб. Нато­мість кожна з цих осіб від­повідальна за свої рішен­ня, дії або бездіяльність перед органом виконавчої влади, до якого вони нале­жать.

Нерідкими у правоза - стосовчій практиці орга­ну виконавчої влади є їх спільна, хоч й відмінна, участь у прийнятті пев­них рішень, вчиненні дій. Згідно із Указом Прези­дента України “Про дер­жавну реєстрацію норма­тивно-правових актів мі­ністерств та інших органів виконавчої влади”, Поста­
новою Кабінету Міністрів України “Про затверджен­ня Положення про держав­ну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконав­чої влади” та Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни “Про затвердження По­ложення про Міністерс­тво юстиції” основними завданнями Міністерства юстиції України є зокре­ма державна реєстрація нормативно-правових ак­тів органів виконавчої вла­ди.

Вплив на чинність нор­мативно-правових актів ор­ганів виконавчої влади проявляється у держав­ній реєстрації нормативно - правових актів уповнова­женими на те суб’єктами, оскільки виходячи зі зміс­ту Постанови Кабінету Мі­ністрів України “Про за­твердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових ак­тів міністерств та інших органів виконавчої влади” нормативно-правові акти міністерств та інших ор­ганів виконавчої влади на­бувають чинності лише за умови їх державної реєст­рації [4, с. 76].

Таким чином, участь органів виконавчої влади (інших суб’єктів владних повноважень), які брали участь в ухваленні рішен­ня, вчиненні дії, допущен­ні бездіяльності, що вхо­дять до предмета розгляду, є необхідною умовою пов­ного та об’єктивного роз­гляду і вирішення спра­ви, а суд, уповноважений розглядати та вирішува­ти адміністративну спра­ву, вправі залучити цей орган до участі у справі [5, с. 76-77].

Отже, саме колегіаль­на участь органів виконав­чої влади, їх посадових і службових осіб у прийнят­ті рішень, вчинення ни­ми дій чи допущення без­діяльності, взаємна відпо­відальність цих суб’єктів, є передумовою участі ор­ганів виконавчої влади в адміністративному судо­чинстві як третьої особи. Натомість підстава учас­ті цих органів в адміні­стративному судочинстві - це захист особистих суб’єк­тивних прав і охоронюва - них законом інтересів; як і сторони, треті особи за­цікавлені в результаті роз­гляду справи адміністра­тивним судом. Це пояс­нюється тим, що на їх пра­вове становище можуть вплинути наслідки роз­гляду судом спірної справи між сторонами [6, с. 78].

image004Подібно до інших суб’єк­тів права органи виконав­чої влади вправі здійс­нювати правосуб’єктність третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на пред­мет спору та третіх осіб, які не заявляють само­стійних вимог на предмет спору. Здійснення органа­ми виконавчої влади пра- восуб’єктності кожного із вказаних видів третіх осіб обумовлюється: 1) змістом матеріальних правовідно­син, які існували чи про­довжують існувати між сторонами та органом ви­конавчої влади 2) формою та змістом участі органів виконавчої влади у цих правовідносинах й 3) ха­рактером юридичної за­цікавленості конкретного органу виконавчої влади щодо предмета спору.

У кожному окремому випадку зміст матеріаль­них правовідносин може набувати різного харак­теру, це можуть бути пра­вовідносини, пов’язані з прийняттям рішень, вчи­ненням певних дій, без­діяльністю, прийняттям на публічну службу, її про­ходженням і звільненням з неї, здійсненням компе­тенції у сфері управління тощо. Відповідно до зміс­ту цих правовідносин виз­начається і юридична за­цікавленість конкретного органу виконавчої влади щодо предмета спору.

Подібно до інших суб’єк­тів, які здійснюють ад­міністративну процесу­альну правосуб’єктність, органи виконавчої влади, зокрема у статусі третіх осіб, наділяються проце­суальними повноваження­ми, які залежно від їх зміс­ту поділяються на загаль­ні та спеціальні. Загаль­ні процесуальні повнова­ження органів виконавчої влади - третіх осіб, пере­дбачені ст. 49 КАС, подіб­но до інших осіб, які бе­руть участь у справі, доз­воляють органам вико­навчої влади вільно брати участь у розгляді та ви­рішенні конкретної ад­міністративної справи, за­безпечують добросовісне розпорядження органами виконавчої влади й інши­ми особами наданими пра­вами. Натомість спеціаль­ні процесуальні повнова­ження органів виконавчої влади - третіх осіб - подіб­ні до повноважень позива­ча в адміністративному су­дочинстві.

Також відзначимо, що зміст процесуальних пов­новажень органів вико­навчої влади-третіх осіб в адміністративному су­дочинстві, так само як і будь-яких інших суб’єктів (інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держав­них підприємств, установ, організацій, їх посадо­вих і службових осіб) зале­жить від виду третьої осо­би, правосуб’єктність якої здійснює орган виконавчої влади. Так, згідно зі ст. 54 КАС треті особи, які заяв­ляють самостійні вимоги на предмет спору крім прав та обов’язків, визначених у ст. 49 КАС, мають пра­ва позивача. У свою чер­гу треті особи, які не заяв­ляють самостійних вимог на предмет спору, мають лише права та обов’язки, визначені у ст. 49 КАС.

Досліджуючи питання таких форм участі органів виконавчої влади в адмі­ністративному судочинс­тві, як процесуальне пред­ставництво та здійснення правосуб’єктності свідка й експерта, варто врахову­вати сутність органів ви­конавчої влади, їх органі­заційно-правову природу. Існуючі органи виконав­чої влади - юридичні осо­би, що мають організацій­но-правову форму, внут­рішню структуру і зовніш­ні зв’язки; це структур­но самостійна частина дер­жавного апарату, яка на­ділена чітко визначеними повноваженнями та здійс­нює державне управління
в економічній, соціально - культурній чи адміністра­тивно-політичній сфері [6, с. 106-107]. До складу ор­ганів виконавчої влади входять державні служ­бовці, які утворюють ор­ганізаційне утворення, що іменується апаратом орга­ну [7, с. 207].

Тобто будь-який орган виконавчої влади позбав­лений такої ознаки, як ін­дивідуалізація діяльності, здійснювані цим органом завдання та функції - це завжди результат зусиль певної сукупності фізич­них осіб. Відтак органам виконавчої влади не влас­тиве виконання операцій, виконуваних окремими фі­зичними особами. Тому представником органу ви­конавчої може бути фі­зична особа, яка відповід­но до ч. 2 ст. 48 КАС має адміністративну проце­суальну дієздатність (ч. 2 ст. 56 КАС).

Як свідок в адміністра­тивній справі судом мо­же бути викликана кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що на­лежить з’ясувати у справі (ч. 1 ст. 65 КАС України). Експертом є особа, яка має необхідні знання та якій в порядку, встановлено­му КАС, доручається дати висновок з питань, що ви­никають під час розгляду справи і стосуються спе­ціальних знань цієї особи, шляхом дослідження ма­теріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять ін­формацію про обставини у справі (ч. 1 ст. 66 КАС).

Відповідно участь орга­нів виконавчої влади в ад­міністративному судочин­стві у формі процесуально­го представника, свідка й експерта неможлива й без­посередньо повноваження цих осіб здійснюються по­садовими та службовими особами органів виконав­чої влади.

Подібно до інших суб’єк­тів права органи виконав­чої влади як особи, які бе­руть участь у справі, з ме­тою захисту суб’єктивних прав та інтересів, запобі­гання ухвалення незакон­ного та необґрунтованого рішення у справі, згідно із діючим адміністратив­ним процесуальним зако­нодавством України (ст. ст. 185, 211, 236, 246 КАС України) вправі оскаржу­вати постановлене судом рішення в їх адміністра­тивній справі та подавати заяву про перегляд судово­го рішення за нововиявле - ними обставинами.

Таким чином, ще од­нією формою участі ор­ганів виконавчої влади в адміністративному судо­чинстві є здійснення цими суб’єктами адміністратив­ної процесуальної право - суб’єктності скаржника в апеляційному, касаційно­му провадженні, провад­женні за винятковими об­ставинами та заявника в провадженні за нововияв-леними обставинами.

Безумовно, здійснен­ня такої правосуб’єктності здійснюється не органом виконавчої влади в ціло­му, а його процесуальним представником.

Як випливає із вказа­них адміністративно-про­цесуальних норм, участь в адміністративному судо­чинстві як скаржника та заявника беруть не будь-які органи виконавчої вла­ди, а лише ті, які: 1) бу­ли сторонами або третіми особами у відповідній ад­міністративній справі або ж 2) хоча й не брали участі у справі, але адміністра­тивний суд вирішив питан­ня про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Отже, необхідною умо­вою здійснення органом виконавчої влади адміні­стративної процесуальної правосуб’єктності скарж­ника в апеляційному, каса­ційному провадженні, про­вадженні за виняткови­ми обставинами, заявника в провадженні за нововиявленими обставинами є:

1) його участь в адміністра­тивній справі в судах пер­шої та другої інстанцій у формі сторони, третьої осо­би або ж 2) можливість об­меження його прав, інте­ресів чи покладання пра­вового обов’язку.

image005Органи виконавчої влади представляють собою знач­ну сукупність відмінних за статусом, структурою та призначенням суб’єктів, що обумовлює певні особ­ливості участі кожно­го із них в адміністратив­ному судочинстві. Відтак наступною віхою науко­вих досліджень у цій сфері має стати вивчення питан­ня здійснення конкретним органом виконавчої вла­ди адміністративних про­цесуальних повноважень, участі в адміністративно­му судочинстві.


image006


Література:

1. Основи адміністративного судочинства та адміністратив­ного права / Навч. посібник [Текст] / [В. Б. Авер’янов,

Н. В. Александрова, О. А. Банчук] ; за заг. редакцією Куйбі - ди Р. О., Шишкіна В. І. - К. : Старий світ, 2006. - 576 с.;

2. Державне управління: європейські стандарти, досвід та ад­міністративне право [Текст] / В. Б. Авер’янов, В. А. Дерець,

А. М. Школик та ін. ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова.- К. : Юс - тініан, 2007. - 288 с.;

3. Судова практика Вищого адміністративного суду Украї­ни 2006-2008 [Текст] / Вищ. адм. суд України ; за заг. ред.

О. М. Пасенюка. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 352 с.;

4. Перепелюк В. Г. Адміністративне судочинство : проблеми практики [Текст] / В. Г. Перепелюк. - К. : Конус-Ю, 272 с.;

5. Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес [Текст] : Монографія / В. С. Стефанюк. - Харків : Фірма “Консум”,

2003. - 464 с.;

6. Стеценко С. Г. Адміністративне право України [Текст] : Навчальний посібник / С. Г. Стеценко. - К. : Атіка, 2007. - 624 с.;

7. Адміністративне право України. Академічний курс [Текст] : Підруч. : У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. коле­гія: В. Б. Авер’янов (голова). - К. : Видавництво “Юридич­на думка”, 2004. - 584 с.