joomla
НЕОРГАНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОГО МОВНОГО СТИЛЮ: ЛЕКСИЧНИЙ РІВЕНЬ
Юридичний вісник Причорномор’я

ДЕМЧЕНКО Володимир Миколайович

Кандидат філологічних наук, доцент

Статтю присвячено мовним вадам юридичного мовного стилю - їх причинам і особливостям функціонування. Проаналізовано ти­пові випадки з правової практики.

Ключові слова: юридичний стиль, неорганічна мова, норми ук­раїнської мови, лексичний рівень, морфологічний рівень, синтак­сичний рівень.

Статья посвящена языковым проблемам юридического языково­го стиля - их причинам и особенностям функционирования. Проана­лизировано типичные примеры с правовой практики.

Ключевые слова: юридический стиль, неорганический язык, нормы украинского языка, лексический уровень, морфологический уровень, синтаксический уровень.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними науковими та практични­ми завданнями. Специфіч­ність мови права полягає у своєрідній конфліктності її функціонування: комуні­кативний акт потенцій­но конфліктний, оскільки будь-яке висловлювання має потенціал нерозумін­ня, подвійного розуміння, а в певних умовах (які саме й характерні для функціо­нування права) це призво­дить до необхідності юри­дичного втручання. При тому вчені-юристи перед­бачають таку функцію мо­ви у своїй сфері, як інвек­тивну: сама мова створює комунікативні конфлікти, і юридичні тексти є в свою чергу конфліктогенними, позаяк закономірно при­пускають двозначність, яка призводить до судових суперечок [1].

Але мова має свої засо­би запобігти цій конфлік­тності, серед яких визна­чальний - суворе дотриман­ня норм (лексичних, гра­матичних, синтаксичних, стилістичних). Аби тільки носій мови мав окрім набу­тих знань ще й вроджене відчуття правильності (ор­ганічності на ґрунті цієї мо­ви) вислову [2].

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики.. Проблеми мови права, зокрема тво­рення законів і функціо­нування її в сфері юрисп­руденції, цікавили багать­ох учених - як власне мов­ників, так і юристів. Так, Ю. Прадід сформулював принципи нової сфери на­укових знань - юридич­ної лінгвістики (у нашому дослідженні - юридичний стиль), Н. Голєв - юрис - лінгвістики [1]. За слова­ми вченого-юриста М. Коржанського, мова закону ста­новить його найважливі­шу складову, яка, щоправ­да, перебуває у недоскона­лому стані. Вчений спра­ведливо зазначає, що по­ложення закону взагалі апріорі повинні бути зро­зумілі саме пересічним громадянам, які право не вивчали. А отже закон по­винен бути написаний зро­зумілою та простою мовою [3]. Проте ще бракує ком­плексних досліджень, які передбачають суто мовний аналіз правових докумен­тів - із використанням ло­гічних умовиводів.

Цілі та завдання стат­ті. Наші пропозиції стосу­ються власне мовної логі­ки, оскільки в юридично­му стилі української мо­ви існує чимало одиниць, перенесених із російської мови безпосередньо через калькування. Вони стали вже настільки звичними для юристів, що не викли­кають з їхнього боку запе­речень. Проте для носіїв державної мови як фун­кціонально першої такі терміни та термінологічні сполуки є неорганічними та нелогічними, а це в свою


Чергу становить небезпеку як для системи українсь­кої мови в цілому, так і для юридичної однознач­ності, що є головною ви­могою до формування за­конів.

Виклад основного ма­теріалу. Перед тим, як аналізувати власне юри­дичний мовний стиль, зро­бимо невеличкий вступ про носія та творця цього стилю - юриста. Зрозумі­ло, що він внутрішньо ма­ло чим відрізняється від інших членів соціуму - хі­ба що дещо більшою цілес­прямованістю та відповід­но більшою наполегливіс­тю в досягненні омріяної мети.

Міська більшість грома­дян України, що є носіями російської мови як функ­ціонально першої, має ре­альну можливість вільно користуватись нормами української мови, призводячи до декларування по­милок, яких вони, зрозумі­ло, не усвідомлюють. Ті ж юристи - корінні жителі села, носії української мо­ви як рідної - на жаль, не мають її за функціонально першу навіть в умовах де­кларованої української де­ржавності, і тому відповід­ні офіційні декларації ди­вують своїм формалізмом.

Отже, логіка юридич­ного стилю (насмілюємось оперувати терміном стиль, а не підстиль чи суб­стиль - у межах цієї пра­ці - В. Д) у мовному плані могла б обмежитись лише прикладною функцією по­яснення положень юрисп­руденції. За приклад наве­демо таку ілюстрацію:

Умисневбивство1,вчине - не особою2, яка раніше вчи­нила умисне вбивство3... (п. 13, ч. 2, ст. 115 КК) та Розбій1, вчинений... особою2, яка раніше вчинила роз - бій3. (ч. 2, ст. 187 КК).

У мовному плані ці кон­струкції побудовано за од­нією моделлю: три скла­дові, дієприкметниковий зворот (друга частина) є ві­докремленим означенням до означуваного слова вбив­ство (у першій частині), а підрядна означальна час­тина (третя) пояснює сло­во особа (у другій).

Тобто з погляду син­таксичної семантики ці дві конструкції - повною мірою тотожні.

Як ми побачимо далі, лінгвістичний аналіз має право на входження до нерозривного комплексу поряд із юридичним, ос­кільки часом власне мов­ні моменти впливають на семантику начебто суто юридичних тез (і не дивно: як зовнішня форма їх ре­алізації - В. Д.).

Зрозуміло, що науко­вий стиль (у нашому ви­падку - юридичний) пере­дбачає свої особливості - часом нелогічні з мовного боку. Він вимагає, скажі­мо, чільного іменника - носія головного значен­ня - у назві будь-якої стат­ті кодексу. Майже завжди цей іменник позначає дію, проте не завжди він є при­родним і зграбним на ук­раїнському ґрунті (типу залишення в небезпеці - ст. 135 КК).

На синтаксичному рівні також є свої особливості - наприклад, використан­ня численних відокремле­них частин (для необхід­ної атрибуції, що повною мірою повинна вмістити­ся в межі одного речен­ня). Наприклад: Дії, пере­дбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом при­мушування або обману... (ч. 2 ст. 142 КК), де виділе­не відокремлене означення за лінгвістичною логікою повинне бути не відокрем­леним у постпозиції від оз­начуваного слова-підме - та, оскільки в поданому варіанті воно необґрунто - вано розриває перелік ін­ших відокремлених озна­чень. За стильовою ж логі­кою правової важливості, однозначного трактування (хоча хотілося б і зрозумі­лості - В. Д.) цей атрибут стоїть на третьому місці.

У подальшому конкрет­ному аналізі ми не претен­дуємо на право ексклюзив­ної зміни юридичної логі­ки, а просто намагаємося виявити випадки стильо­вої нелогічності з боку за - гальномовної логіки. Тоб­то юридичний стиль виб­раний суто як приклад. На його місці міг би бути, ска­жімо, діловий.

З цим взято для прик­ладу кримінальне законо­давство України - як од­не з головних у державно­му устрої, і саме в останній його редакції - багатора­зово виправлене та адапто­ване у мовному плані, що становило значну працю науковців, зокрема й авто­ритетних лінгвістів.

Тому за мету ставимо не фіксацію всіх без винятку помилок чи незграбностей мови законодавства зок­рема, а аналіз типових ви­падків стильової нелогіч­ності взагалі.

image046Щодо лексичного рівня, то знаємо, що саме кальку­вання стає головним засо­бом підсвідомого перекла­ду, а це в свою чергу при­зводить до негативних на­слідків при сприйманні похідного тексту - або у плані емоційному, або у власне практичному, коли індивід розуміє викладені в документі положення та визначення неоднозначно. Такими є невдалі визна­чення з попередньої редак­ції Кримінального кодексу України, що викликають неоднозначні рефлекси - асоціації при трактуванні:

1) заложники (ст. 123­ : якимось чином “закла­дені” - від ложити, лежа­ти, а не від “заручитися їх утриманням” (від чого заручники). Ще: застав - ленець - відповідно до за­става [4, с.40]);

- підлог документів (ст. 172): асоціація “під­класти”, але аж ніяк не “підробити” (ще: фальшу­вання [4, с.128]);

- потрава посівів (ст. 159): пов’язане з травленням (по - рівн. з вищенаведеною ети­мологією лексеми стра­ва), а не з пошкодженням (ще: потолоч, шкода [4, с.140], ще: ...різав потра­ви на королів стіл (з поль­ського фольклору);

- звірний... промисел (ст. 162): рефлекси “звіри­ти”, “вірно” тощо, але не “тварини”.

Серед аналогічних прик­ладів, які потребували адек­ватного перекладу, можна визначити зговір (ст. 155-7), порубка лісу (ст. 160), дача хабара (ст. 170), глум над

Символікою (ст. 179), масові безпорядки (ст. 71) тощо.

Не можна сказати, що в подальшому численні за­уваження філологів що­до таких помилок не були враховані. Так, до Кримі­нально-процесуального кодексу України станом на 28 серпня 2001 року було внесено значні мовні змі­ни, але все одно спостері­гаються традиційні вже для українського суспіль­ства кальки. Розглянемо деякі з них.

- В певному приміщен­ні ...знаходяться розшу­кувані особи (кальковане російське находятся). у цьому випадку більш ло­гічним буде перебувають, оскільки знаходяться має в основі сему “знаходити” (знайти).

- Давати показання є традиційним знову таки на російському ґрунті. В українській мові показа­ти, вказати - органіч­ні форми, але з дещо ін­шим лексичним значен­ням (дієслова з указівкою на спрямування фізичне, а не абстрактне з перенос­ним значенням “певні су­купні відомості”). Отже, в цьому випадку логічні­шим було б давати свід­чення або й просто свідчи­ти (ілюстрація: фальшиво свідчити [СПМ:132]).

Витрат, що їх зробили органи дізнання... при про­вадженні у даній справі, де виділене дієслово потре­бує заміни на відповідник із суто конкретним значен­ням (порівн. із російським тавтологічним сделал де­ло) - спричинили, зумови­ли, або ще краще дещо змі­нити конструкцію: ... вит­рат, до яких призвели дії органів дізнання. тощо.

Подібним є вибір сло­ва виготовлення стосовно об’єкта протокол:

... про виготовлення про­токолу та протокол... по­винен бути виготовле­ний, при тому що відповід­ників є чимало - оформле­ний, складений або й під­готовлений із похідними оформлення, складання та підготовка). Справа в тому, що виготовлен­ня семантично передбачає дещо іншу продукцію - більш конкретну, ніж про­токол; до того ж виготов­лення протоколу перед­бачає створення, а з проце­суального боку протокол є не що інше як основний спосіб фіксації проведення слідчої дії [5, с.125].

У перехідній редак­ції КК - Проекті - спос­терігаємо спроби виправ­лення мовних казусів ста­рої редакції, але узгодже­ності в плані лексичного оформлення все ж немає в багатьох випадках. На­приклад, у ст. 356 Проек­ту було вжито неправиль­ну лексему зазнаки (не­правдиве показання), хоча до того вже використову­вався більш правильний варіант завідомо або й сві­домо [4, с.132].

Невдаласполукаперебіг давності (зупиняється) - ст. 46 - може бути змінена на термін (строк) дав­ності або перебіг строку давності (що ми й зустрі­чаємо далі - в ст. 100).

У ст. ст. 28, 29 викорис­товується лексема з попе­редньої редакції Кодексу - умисел, а в ст. 64 - вже більш правильний на ук­раїнському ґрунті намір.

У цьому плані аналі­тичний інтерес виклика­ють зміни вже в новій ре­дакції:

- у попередньому КК - глум (глумління??) над дер­жавною символікою (ст. 179), у чинному - наруга над державними символами (ст. 338);

- у попередньому КК - заложники (ст. 123-1), у чинному - заручники (ст. 349) тощо.

З лексичного боку вик­ликає певні зауваження та­кож і термінологічне сло­восполучення відтворен­ня обстановки й обста­вин події, зокрема щодо компоненту обстановка. Аналізуючи цей термін, варто насамперед наголо­сити, що з граматично­го боку така конструкція українській мові не влас­тива. Лексема утворена від дієслівної форми ста­новити (похідні - стан, становище, становлення тощо). Суфікс - к - більш характерний для російсь­кої мови, а українські лек­семи підготовка, затрим­ка, доставка, які каль­кують російські моделі, вимагають корекції у на­прямку до похідних форм готування, затримуван­ня, доставлення тощо.

Отже, слід шукати ін­шого відповідника. Найу­живаніші словники по­ряд із калькованим об­становка подають термін умови [6; 7]. У словнику 1927 р. В. Підмогильного та Є. Плужника подається ще й варіант обстанова - дещо незвичний, але ціл­ком логічний у плані ком­промісу (порівн.: достава та доставка) [4; 8]. У про­екті нової редакції КПК вжито термін умови вза­мін обставини, хоча ним можна замінити і термін обстановка [6; 7].

На нашу думку, замість двох термінів обстановка та обставини варто вжи­вати один - обставини, се­мантика якого охоплює всі значення - “все, що сто­сується певної дії чи яви­ща”. Це водночас і спро­стить термінологічне спо­лучення відтворення об­становки й обставин події від зайвого семантично­го нагромадження (що, на жаль, є характерним для юридичного стилю мов­лення), і сприятиме при­пиненню всіляких нау­кових дискусій з приво­ду зайвого розподілу цієї слідчої дії на дві тощо.

Отже, цілком доціль­ним був би вираз відтво­рення обставин події (чи його синоніми реконст­рукція обставин події, від­творення умов події тощо, чи ще простіше - відтво­рення події).

Далі проведемо аналі­тичний огляд прикладів нелогічності-неорганіч - ності з чинного вже КК.

- Замах на злочин (ст. 15); замах на вбивство захисника (ст. 400) та ін­ші. Навіть візуально спо­луки є дискомфортними для мовного сприймання. Більш зрозумілими варіа­ціями були б спроба зло­чину та спроба вбивства. При тому далі перша спо­лука пояснюється доклад­но: “... вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), без­посередньо спрямованого на вчинення злочину .” Зрозуміло, що варіанти за­мах і спроба трактуються спеціалістами-юристами дещо по-різному, зокрема в наявних сполученнях за­кінчений замах - незакін - чений замах, проте ми вважаємо, що таке трак­тування є зайвим, і мож­ливі сполучення закінче­на спроба - незакінчена спроба є такими ж логіч­ними, при тому більш од­нозначними на українсь­кому мовному ґрунті.

- ... у виді позбавлен­ня волі (ч. 3 ст. 43, ч. 4 ст. 53, ч. 1 ст. 57 КК та ін­ші). З цього приводу слід зазначити, що в науково­му стилі термін вид вжи­вається лише для дифе­ренціації (у тій же юрисп­руденції: . безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають ор­гани місцевого самовря­дування - ч. 1 ст. 56 КК). Для позначення ж певного зовнішнього зображення в українській мові викорис­товується лексема вигляд: у зовнішньому вигляді (за­гальновживане), у вигляді позбавлення волі (терміно­логічне). Саме від лексеми вигляд твориться і похід­не дієслово виглядає, а від вид - лише словоформи зі значенням диференціації. Щоправда, і в останньому випадку варто було б, на нашу думку, вживати різ­новид.

Всупереч тезі про сувору й однозначну стилістичну маркованість юридичних текстів активно викорис­товуване дієслово тягне (тягне кримінальну від­повідальність - ч. 3 ст. 36 КК та інші) не відповідає повною мірою таким вимо­гам, оскільки більше реп­резентує розмовно-побу­товий стиль. У такому ви­падку логічнішим було б використовувати відповід­ники зумовлює (щось) або призводить (до чогось) - відповідно до контексту.

Аж надто промовистим щодо аналізованої логіч­ності у лексичному плані є термін юридична особа, який позначає будь-яку установу чи підприємство, що задіяні в певній юри­дичній справі. Цей при­клад був би зрозумілий та прийнятний повною мірою, якби не ускладню­вався додатковими термі­нологічними елементами. Але коли відбувається де­талізація і потрібно поз­начити представників цієї юридичної особи, то вини­кає супертермін (розрядка моя - В. Д.) члени юридич­них осіб (в однині - член юридичної особи). Варто тільки уявити, як ефект­но та ефективно може ви­користати адвокат аргу­ментацію за допомогою цієї термінологічної спо­луки. Промовистість і по­лягає в тому, що дана спо­лука не однозначна пов - ною мірою, тобто в різних стилях сприймається порізному.

До речі, тут же зустрі­чаємо випадок зворотної ситуації: використання службовою особою влади... (ч. 1 ст. 364), де термін особа відповідно до вище­зазначеної юридичної тра­диції може сприйматися в цілому разом із постпози­тивним елементом. Вип­равляється ця неоднознач­ність через зміну порядку слів: використання влади службовою особою.

Спостерігаються і більш дрібні недоліки на рівні культури української мови.

- Амністія оголошуєть­ся законом України у від­ношенні певної категорії осіб (ч. 1 ст. 86 КК). Варто використати замість виді­леної словоформи давно вже прийняті варіанти що­до чи стосовно, що зроб­лено у наступних статтях: Помилування здійснюєть­ся Президентом України стосовноіндивідуальновиз - наченої особи (ч. 1 ст. 87); Госпіталізація... може бу­ти застосована судом що­до психічно хворого (ч. 4 ст. 94).

- Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів (ст. 235 КК), де виділений прийменник містить зайву відносно-семантичну на - вантаженість і тому потре­бує відповідника про. До того ж це прийнятно, коли сполука щодо походження коштів стосується і слова відомості, і слова декла­рація. У назві цієї ж стат­ті взагалі прийменник що­до не потрібен: Недотри­мання особою обов’язкових умов (щодо) приватизації державного, комунального майна.

- Соціально небезпеч­ні - словосполучення, що надто часто зустрічаєть­ся в КК (п. п. 3, 4, 5 ст. 94, та інші), потребує транс­формації в складне сло­во, оскільки перший його елемент уже втратив пов­ну самостійність (типу ав­то-, екс-, супер-, авіа - то­що). Проте часткова само­стійність ще не дозволяє звести два елементи в од­ну одиницю і тому похідне складне слово варто писа­ти через дефіс: соціально - небезпечні.

- image047Направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу (п. 2 ст. 95 КК). Більш пра­вильними у даному випад­ку є замінники розташу­вання, розміщення, проте варто звернути увагу і на термін направити, який надто часто зустрічається в юриспруденції. Він таки можливий, коли дія, поз - начувана цим дієсловом, стосується особи. Але ко­ли об’єктом є предмет, то логічнішим буде варіант надіслати чи подати: ... подає (замість направ­ляє - В. Д.) до суду заяву, до якої додається висновок комісії (там же). При тому це буде адекватно і в плані категоріального розмежу­вання особи та неособи).

- Ставлення до релігії (ст. 161 КК). Дана сполука у контексті...порушення рівноправності громадян залежно від. ставлення до релігії передбачає при­належність. Проте існує термін віросповідання, який повною мірою від­повідає вищенаведеному значенню (навіть у випад­ку атеїстичних переконань особа має певну віру, тіль­ки що опозиційну до тра­диційного віросповідан­ня - В. Д.). Що ж до чинної сполуки, то вона передба­чає більш широку ознаку - суто “ставлення” (погане, хороше тощо).

- Засобів, призначених для негласного зняття інформації (ч. 2 ст. 162 КК); Незаконне використан­ня спеціальних технічних засобів негласного отри­мання інформації (ст. 359). Виділений термін актив­но використовується та­кож і в оперативно-розшу - ковій діяльності, але пот­ребує відповідника таєм­ний - більш природного на українському ґрунті (ана­логічний випадок до на­глядний - наочний). Є й іншомовний відповідник - конфіденційний. Що ж до опозиційного терміна гласний, то його відповід­ником буде слово відкри­тий (для інших випадків пропонується категорія

Неприлюдний-прилюдний

[4, с. 23, 80]). Зрештою маємо категорію відкри­тий // таємний.

- Залишення в небезпе­ці (ст. 111 попередньої ре­дакції КК, ст. 135 - чин­ної). Це термінологічне словосполучення не сприй­мається як органічне, і на­віть у російській мові пот­ребує більшої описовості (типу оставление в ситуа­ции, опасной для жизни то­що). Що ж до української, то в академічному словни­ку поряд із задіяною у ко­дексі одиницею залишен­ня подані варіанти по­кидання та кидання [9, с.354; 4, с.104], які, на на­шу думку, є більш придат­ними (з семантичного боку в цьому випадку більш ак­туальним є кинути чи по­кинути, а не залишити). Хоча взагалі місце для від­дієслівного іменника тут є незручним.

- ... з метою прикрит­тя незаконної діяльності (ч. 1 ст. 205). Виділене сло­во потребує відповідника приховування, оскільки поданий іменник походить від багатозначного дієсло­ва з семами “накривати”, “закривати” та “прихову­вати”. У ст. 256 зустрічає­мо ще більш невдалий де­риват: укриття їх зло­чинної діяльності. В цьо­му випадку прийнятним було б приховування чи й покриття [4, с.151].

- Незаконне зайнят­тя рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК). Виділене слово, порівня­но з попередньою редак­цією Кодексу (як ми зазна­чали вище, там було звір - ний промисел), є більш ло­гічною формою, проте ця форма та інші морфологіч­но подібні (звірячий, тва­ринний) також виклика­ють почуття незграбності. Тобто ситуація потребує принципової синтаксич­ної зміни. Можна запро­понувати, наприклад, та­ку конструкцію: Незакон­ний водний промисел ри­би, тварин чи інших вод­них об’єктів. Щодо не­відповідності взагалі тер­міна звіриний, то слід за­значити, що далі в Кодексі зустрічаємо правильний варіант дикі водні твари­ни (ст. 250).

image048Випадки непослідов­ності можуть пояснюва­тись виключно різним ав­торством правових поло­жень, але ми вже неод­норазово зазначали, що навіть у сусідніх частинах однієї статті спостеріга­ються такі елементи. На­приклад, у ч. 2 ст. 298 КК читаємо: дії, вчинені що­до об’єктів..., а в наступ­ній ч. 3 - діяння, передба­чені частинами... Обидва виділені слова синоніміч­ні повною мірою, і єди­ним поясненням може бу­ти вже зазначувана нами зайва стилістична марко - ваність діяння (зайва - че­рез необґрунтоване надан­ня йому більшої семантич­ної сфери).

Можна навести анало­гічну ситуацію навіть у на­звах статей: Схиляння до вживання наркотичних за­собів, психотропних речо­вин або їх аналогів (ст. 315); Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюю­чих засобів (ст. 324) і Спо­нукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323), де виділені слова є, на нашу думку, повною мірою синонімами, причо­му найкращим варіантом є саме останній відповідник. Якщо ж тут мова йде про спорт, то прийнятним бу­де додаткове зауваження... з метою досягнення ви­соких спортивних резуль­татів або під час спор­тивних занять тощо.

- . має характер зну­щання або глумлення над військовослужбовцем (ч. 2 ст. 406 КК) - також при­клад непослідовності, ос­кільки попередньо вже ви­користано термін наруга (ст. 338), який є в цілому логічний і для даного ви­падку.

- Вплив. з метою. до­битися прийняття неза - коннихрішень (ч. 1 ст. 343 КК). Виділене слово ста­новить класичну кальку з російської мови і повин­не бути змінене на домог­тися.

- Постановлення суд­дею. вироку, рішення, ухва­ли або постанови (ст. 375), де виділений термін замі­нив більш відомий вине­сення. Проте, по-перше, і постановлення є каль­кою (рос. постановлений), а по-друге - в аналізова­ному контексті таким чи­ном наявна тавтологія - постановлення постано­ви (аналогічним випадком могла б бути й ухвала ух­вали тощо). Зрештою ком­промісним варіантом мог­ло б бути, наприклад, при­судження.

Часом стилістичне мар­кування призводить до зайвої семантичної ди­ференціації: тотожне по­няття розмежовується на два. Наприклад, терміни мордування та катуван­ня у російській мові ма­ють відповідники истя­зание та мучение, а тому трактуються і в українсь­кому варіанті по-різно­му (відразу зазначимо, що академічний словник і першому, і другому росій­ському терміну надає ціл­ком однакові українсь­кі відповідники катуван­ня, мордування (ще: тор­тури, муки) [9, с.633, 841;

4, с.73].

Термін катування по­яснюється у ст. 127 КК як умисне заподіяння силь­ного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом на­несення побоїв, мучення або інших насильницьких дій. У тлумачному словни­ку української мови читає­мо: катувати - допитую­чи, піддавати тортурам, мучити, мордувати [6, с.230]. За етимологією се­мантика цього терміна визначається від “кручу, повертаю, катую, беру на тортури”,тобто“завдавати тортур” [10:2, с.401]. По­ходження його давнє, ос­кільки в латинській мові tortor вже означало “кат”. У слов’янських, зокре­ма в польській та чеській kat - “лихо, нещастя”. От­же, катування має си­нонімічну сполуку завда­вати тортур, якої в Ко­дексі немає.

Що ж до терміна морду­вання, то ст. 126 КК у ч. 1 його пояснює так: умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насиль­ницьких дій, які завдали фізичного болю і не спри­чинили тілесних ушкод­жень..., а в ч. 3 додає: ті самі діяння, що мають ха­рактер мордування..., не деталізуючи цей характер. У тлумачному словнику фіксується: мордувати - завдавати фізичного бо­лю або моральних страж­дань, мучити, катувати [6, с.685]. Етимологічно семантика цього терміна визначається також як “мучити, катувати” [10:3, с.513] (^ нім. morden “убивати”, пов’язане з ла­тинським mordeo, mordere “кусати, мучити” або mors “смерть”).

Отже, як бачимо з виз­начення відповідних дій, і в кодексі, і в етимологічно­му словнику, і в російсько - українському слова морду­вати та катувати мають в цілому однакові харак­теристики і навіть перегу­куються в термінах. Тобто вони не потребують дифе­ренціювання і можуть ма­ти синонімом ще й сполу­ку завдавати тортур.

Висновки. Наведені ви­ще пропозиції стосуються власне мовної логіки, ос­кільки в юридичному суб - стилі української мови іс­нує чимало одиниць, пере­несених із російської мо­ви безпосередньо - через калькування. Вони стали вже настільки звичними для юристів, що не викли­кають з їхнього боку запе­речень. Проте для носіїв державної мови як фун­кціонально першої такі терміни та термінологіч­ні сполуки є неорганічни­ми та нелогічними, а це в свою чергу становить не­безпеку як для системи ук­раїнської мови в цілому, так і для юридичної одно­значності, що є головною вимогою до формування законів.



Література:

1. Голев Н. Д. Взаимодействие естественного и юридического языка как базовая проблема юрислингвистики // Право і лінгвістика: М-ли міжнар. наук.-практ. конф.: У 2-х час­тинах. - Сімферополь: ДОЛЯ. - Ч. 1. - С. 33-41. - С. 35;

2. Чугріна О. Р. Мовні права людини та лінгвістичних груп у міжнародному праві другої половини ХХ ст. // Право і лінгвістика: М-ли міжнар. наук.-практ. конф.: У 2-х час­тинах. - Сімферополь: ДОЛЯ. - Ч. 1. - С. 80-87. - С. 87;

3. Коржанський М. Й. Мова закону // Право і лінгвістика: М­ли міжнар. наук.-практ. конф.: У 2-х частинах. - Сімферо­поль: ДОЛЯ. - Ч. 1. - С. 91-95. - С. 91;

4. Російсько-український словник правничої мови / Гол. ред. А. Кримський. - К., 1926. - 227 с.;

5. Демченко В. М. Органічна та неорганічна українська мова: Монографія. - Херсон: Мрія, 2003. - 188 с.;

6. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки / Й. Ф. Андерш, С. А. Воробйова та ін. - К., 1994. - 600 с.;

7. Словник юридичних термінів (російсько-український) / Андерш Ф., Винник В. та ін. - К., 1994. - 322 с.;

8. Російсько-український словник ділової мови / Уклада­чі В. Підмогильний, Є. Плужник. - 3-є видання словника “Фразеологія ділової мови”, доповнене й виправлене. - К., 1992. - 295 с.;

9. Русско-украинский словарь / Укл.: в 3-х т. - К., 1987. - Т. 1. - 845 с.; Т. 2. - 924 с.;

10. Етимологічний словник української мови: у 7 томах. - К., 1984.