joomla
Договірна природа послуг в сфері народної та нетрадиційної медицини
Юридичний вісник Причорномор’я

МАКОВІЙ В. П.

К. ю.н., доцент, начальник кафедри цивільно-правових дисциплін

Херсонського юридичного інституту ХНУВС,

СТЕПАНЮК О. В.

Студентка 47 групи Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Стаття визначає правову природа й зміст відносин, що виника­ють між цілителем і фізичною особою при наданні останній різних послуг у сфері народної і нетрадиційної медицини. Запропоновано власне визначення поняття договору про надання послуг в галузі на­родної і нетрадиційної медицини та його особливості, проаналізова­но зміст вищезазначеного договору.

Ключові слова: послуга, нетрадиційна і народна медицина, до­говір, цілитель.

Статья определяет правовую природу и содержание отношений, которые возникают между целителем и физическим лицом при пре­доставлении последнему услуг в сфере народной и нетрадиционной медицины. Автором предложено собственное определение понятия договора про предоставление услуг в сфере народной и нетрадицион­ной медицины и его особенности, проанализировано содержание вы­шеупомянутого договора.

Ключевые слова: услуга, нетрадиционная и народная медицина, договор, целитель.

The article defines the legal nature and the maintenance of relations between the healer and the person, when the last one has services in sphere of national and nonconventional medicine. Own definition of concept of the contract about granting of services in sphere of national and nonconventional medicine and its feature offered by author, the maintenance of the aforementioned contract is analysed.

Keywords: service, nonconventional and national medicine, the contract, the healer.

Сьогодні набуло поши­рення застосування у ліку­ванні методів та засобів на­родної та нетрадиційної ме­дицини. Нетрадиційна ме­дицина - це сума всіх знань та практичних методів на­родної медицини, як зро­зумілих, так і незрозумі­лих, що застосовуються для діагностики, запобігання і ліквідації порушень фізич­ної, психічної та соціальної рівноваги та побудованих виключно на практичному досвіді та спостереженнях, які передаються з поколін­ня в покоління, як в усній, так і письмовій формі, та які мають певного автора.

При цьому, значне ко­ло проблем щодо медичної діяльності у галузі народ­ної та нетрадиційної меди­цини обумовлено недоско­налістю нормативно-пра­вової бази, адже чималий масив чинного медично­го законодавства дістався у спадок ще з радянських часів і вже не відповідає сучасним потребам галузі охорони здоров’я.

Не зважаючи на спроби держави врегулювати про­цес надання «цілительських» послуг, існує багато шарлатанів, шахраїв, діяль­ність яких нічим не врегу­льована. Тому, за статисти­кою, майже кожен другий громадянин України, що звертався за допомогою до засобів нетрадиційної меди­цини, вважає себе обману­тим. В багатьох випадках закон не може нічим допо­могти, і проблемою грома­дян є те, що вони не можуть захистити свої права.

Відповідаючи на вимоги сьогодення, Всесвітня ор­ганізація охорони здоров’я констатувала, що числен­ні надбання народної і не­традиційної медицини, як складові цілісного медич­ного знання людства, ма­ють позитивний вплив на стан здоров’я, та що з ме­тою оздоровлення і ліку­вання до них звертаються майже 80% населення сві­ту. Тому Всесвітня органі­зація охорони здоров’я за­охочує і підтримує країни в їх діяльності з виявлен­ня і впровадження цих ме­тодів у медичну практику [1, с. 227-229].Україна відноситься до країн, в яких народна і не­традиційна медицина не тільки легально співіснує з офіційною медициною, про що свідчить, зокре­ма, стаття 741 Закону Ук­раїни “Основи законодавс­тва України про охорону здоров’я”, де вказано, що “Народна медицина (цілительство) - методи оздо­ровлення, профілактики, діагностики і лікування, що ґрунтуються на досвіді багатьох поколінь людей, усталені в народних тра­диціях і не потребують де­ржавної реєстрації. Право на заняття народною ме­дициною (цілительством) мають особи, які отрима­ли спеціальний дозвіл на заняття народною медици­ною (цілительством), ви­даний Міністерством охо­рони здоров’я України або уповноваженим ним орга­ном” [2], але й вони дедалі більше інтегруються, під­твердженням чого є вклю­чення в офіційний Пере­лік лікарських посад у за­кладах охорони здоров’я посади “лікар з народної і нетрадиційної медици- ни”[3].

Законодавством перед­бачена індивідуальна під­приємницька діяльність приватних осіб в галузі охорони здоров’я при на­явності необхідної ма­теріально - технічної бази і кваліфікованих праців­ників. Так, наказом Мініс­терства охорони здоров’я України від 11 лютого 1998 року № 36 “Про за­твердження Положення про організацію роботи ці­лителя, який здійснює ме­дичну діяльність в галузі народної та нетрадицій­ної медицини” (далі “По­ложення”) дозволено здій­снювати таку діяльність особам, які мають цілительські здібності, яким визначено умови та органі­зація їх роботи [4].

Цілитель - це особа, яка не має спеціальної ме­дичної освіти, але володіє певним обсягом професій­них знань та вмінь в галузі народної та нетрадиційної медицини.

Свою діяльність ціли­тель має право здійснюва­ти за умови отримання спеціального дозволу (лі­цензії) на медичну діяль­ність у галузі народної та нетрадиційної медици­ни у порядку, встановле­ному наказом МОЗ Украї­ни від 10 серпня 2000 року № 195 “Про надання спе­ціального дозволу на ме­дичну діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини” [5].

Центром управління ді­яльністю в галузі народної і нетрадиційної медицини в Україні є Комітет з на­родної і нетрадиційної ме­дицини при Міністерстві охорони здоров’я України, створений відповідно до Указу Президента Украї­ни “Про додаткові заходи щодо врегулювання діяль­ності в сфері народної і не­традиційної медицини” від 31.07.98 р. № 823/98, спеціальним наказом МОЗ України від 04.12.98р. № 343 [6].

Комітет є єдиним в Ук­раїні хто має право видава­ти особам без спеціальної освіти спеціальний дозвіл на медичну діяльність в галузі народної і нетради­ційної медицини. Він та­кож є головною установою Міністерства з проведення експертизи, атестації осіб, які мають спеціальні доз­воли, займаються медич­ною діяльністю в галузі на­родної і нетрадиційної ме­дицини за ліцензіями МОЗ України.

Крім того, на підставі ст.4 Загальної частини “Поло­ження” цілитель здійснює медичну діяльність під кон­тролем лікаря і зазначені особи повинні керуватись законодавством про охорону здоров’я, нормативно-пра­вовими актами МОЗ Украї­ни [7].

Водночас, слід заува­жити, що зазначений нор­мативно - правовий акт дещо не відповідає нормам нового ЦК України, зокре­ма ст. 283, в які зазначено, що невід’ємне і непоруш­не право громадян на охо­рону їх здоров’я, забезпе­чується системною діяль­ністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України. Звідси можна зробити вис­новок, що громадяни, які займаються нетрадицій­ними методами лікування (цілителі та фізичні особи-підприємці) або вибу­вають із кола суб’єктів, яким дозволено здійсню­вати діяльність щодо ліку­вання громадян, оскільки, керуючись нормою ЦК Ук­раїни, реалізація права на охорону здоров’я належить до компетенції держав­них та інших організацій, а саме - юридичним осо­бам, або фізичні особи під­приємці і цілителі повинні входити до штатної чисель­ності працівників ліку­вальних закладів чи інших подібних організацій.

Отже, знання та дотри­мання вимог чинного зако­нодавства щодо умов про­вадження медичної прак­тики в галузі народної і нетрадиційної медицини стає все більш важливим, оскільки підвищує право­вий захист суб’єкта під­приємницької діяльності в цій галузі на територіаль­ному ринку медичних пос­луг, що дедалі активніше формується.

Відносини, які виника­ють між особою, яка має ліцензію на заняття ме­дичною діяльністю в га­лузі народної і нетради­ційної медицини і особою, яка звертається для ліку­вання, мають спільні озна­ки з договорами з надання послуг.

Даний договір за своєю природою є двостороннім, консенсуальним. У загаль­них положеннях про до­говір з надання послуг презумується його оплатність. Якщо договором передбаче­но надання послуг за пла­ту, замовник зобов’язаний оплатити надану йому пос­лугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК), тобто сторони на власний розсуд вирішують способи визначення розміру плати за договором.

Порівняно з цим достат­ньо суперечливим є питан­ня оплатності чи безоплат­ності договору з надання послуг у галузі нетрадицій­ної і народної медицини.

image033У разі, коли оплата за лікування не встановлена і цілителем не вимагаєть­ся, договір є безоплатним. Але, в окремих випадках для досягнення позитив­ного результату цілитель може використовувати як засоби лікування амуле­ти або інші предмети, які на його думку будуть до­помагати, пропонуючи оплатно придбати їх у ньо­го. При цьому пацієнт несе певні матеріальні затрати і таким чином договір стає оплатним, враховуючи те що ці речі є саме засобами досягнення мети. Питан­ня оплатності договору за­лежить від того чи є ціли­тель суб’єктом підприєм­ницької діяльності.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК і викладено­го раніше можна зробити висновок, що істотними умовами таких договорів є умови про предмет та ціну наданих послуг.

Предметом подібних договорів є надання пос­луг в сфері народної і не­традиційної медицини. У ст. 901 Цивільного кодек­су України дано визна­чення поняття «послуга»: за договором про надання послуг одна сторона (ви­конавець) зобов’язується за завданням другої сто­рони (замовника) нада­ти послугу, яка спожи­вається в процесі вчинен­ня певної дії або здійснен­ня певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві за­значену послугу, якщо ін­ше не встановлено догово­ром.

Об’єктом відносин між сторонами виступають пос­луги в сфері народної і не­традиційної медицини, тоб­то самі способи їх надання. Вони є досить різноманітни­ми і закріплені в ліцензії.

Відповідно до Цивіль­ного кодексу України сто­ронами договору про на­дання послуг є виконавець і замовник. Сторонами до­говору про надання послуг у галузі нетрадиційної і народної медицини висту­пають цілитель як вико­навець, пацієнт в ролі за­мовника. Цілителями мо­жуть бути фізичні особи, фізичні особи - підприєм­ці і юридичні особи, які займаються діяльністю по наданню послуг у сфері на­родної та нетрадиційної медицини. Пацієнти - фі­зичні особи, які зверта­ються до них.

Змістом договору про надання послуг в галузі не­традиційної і народної ме­дицини є права і обов’язки сторін.

Права цілителя:

- вимагати оплати своїх послуг, у разі коли це пе­редбачено договором.

Обов’язки цілителя:

- здійснювати лікуван­ня на підставі відповідно­го дозволу, виданого згід­но з діючим законодавст­вом;

- вжити вичерпних за­ходів щодо лікування па­цієнта. Цьому обов’язку необхідно кореспондувати право пацієнта на відшко­дування шкоди.

- забезпечити реаліза­цію права пацієнта на таємницю інформації про стан його здоров’я;

- у разі виникнення ус­кладнень стану здоров’я пацієнта, звернутись до за­кладів охорони здоров’я.

Права пацієнта:

- вимагати розірвання договору у разі виявлення в діяльності цілителя не­законних дій.

Обов’язки пацієнта:

- оплатити послугу, у разі коли ціна передбаче­на договором.

Договір відповідно до ст.651 ЦК може бути змі­нено або розірвано лише за згодою сторін, якщо ін­ше не встановлено догово­ром або законом. Також відповідно до ст. 907 ЦК договір про надання пос­луг може бути розірваний, у тому числі шляхом одно­сторонньої відмови від до­говору.

Спеціальними підстава­ми припинення таких від­носин слід визнати:

- закінчення строку на­дання послуг, якщо він був передбачений договором.

- вилікування особи.

Спеціальними підстава­ми розірвання даного до­говору є:

- неналежне виконання умов договору;

- виявлення в діях ціли­теля незаконних методів

- image033Власна ініціатива па­цієнта.

Таким чином, викладе­не надає можливість вклю­чити договірні відносини з надання послуг в сфері на­родної та нетрадиційної медицини в систему до­говірних зобов’язань з на­дання послуг фактичного характеру й зробити таку дефініцію. Договір з надан­ня послуг в галузі народ­ної та нетрадиційної ме­дицини - це договір в яко­му одна сторона (цілитель) вчиняє дії по лікуванню іншої сторони (пацієнта), яка зобов’язується опла­тити дані послуги, якщо інше не передбачено дого­вором.

На нашу думку, оскіль­ки заходи, які здійснює ці­литель, спрямовані на збе­реження здоров’я люди­ни договір повинен укла­датися у письмовій формі. Крім того, письмова форма договору забезпечує виз­наченість позицій сторін щодо умов договору і спри­яє з’ясуванню його змісту, тобто стане підтверджен­ням взаємних зобов’язань, що узгоджується з припи­сами ст.208 ЦК.

Над діяльністю цілите­ля, на підставі норм зако­ну, здійснює нагляд лікар, який має спеціальну медич­ну освіту. Тобто цілитель зобов’язаний здійснювати медичну практику, яка пе­редбачена спеціальним доз­волом (ліцензією) МОЗ Ук­раїни, в обсязі та порядку, встановлених законодавс­твом і узгоджувати свої дії щодо надання консульта­тивної та лікувальної допо­моги пацієнтам з лікарем - спеціалістом.

Процес впровадження методів народної та нетра­диційної медицини в прак­тику охорони здоров’я в Україні триває і є надія, що народна і нетрадицій­на медицина надалі буде розвиватись ще більшими темпами, і Україна зали­шиться однією із лідерів у цьому напрямку, що спри­ятиме оздоровленню насе­лення та застосуванню ме­тодів народної і нетради­ційної медицини в реабілі­таційній та комплексній терапії хворих.

Як відомо, Всесвітнь­ої організації охорони здо­ров’я виділила основні проблеми, аспекти розвит­ку народної і нетрадицій­ної медицини.

Вивчення досвіду на­родної медицини, науко­ве обґрунтування та впро­вадження у практику на­родних і нетрадиційних методів оздоровлення на­селення, створення нау­кових і науково-практич­них центрів, здійснення координаційної та експер­тної діяльності є важли­вою проблемою галузі на­родної і нетрадиційної ме­дицини.

Існуючий проект де­ржавної програми розвит­ку народної і нетрадицій­ної медицини в Україні на 2009-2015 роки, що розроблений відповідно до Указу Президента Украї­ни від 08.08.2000 № 963 “Про додаткові заходи що­до поліпшення медичної допомоги населенню Ук­раїни”, спрямований на подальший розвиток на­родної і нетрадиційної ме­дицини та встановлює ос­новні напрямки розвит­ку цієї галузі в Україні на 2009-2015 роки.

Сьогодні у комітетах Верховної Ради України, се­ред медичних працівників, юристів медичних установ обговорюються напрямки спільної роботи з вдоскона­лення законодавчої бази з медичних питань.

Отже, певні кроки на ць­ому шляху вже робляться і ми можемо сподіватися, що медичні послуги у май­бутньому будуть не тільки якісними та доступними, а й перебуватимуть у межах правового поля.

Таким чином, право­ве поле діяльності у галузі народної і нетрадиційної медицини залежить від ба­гатьох чинників. Але в ос­нові цього питання лежать дві особливо важливі про­блеми. Це допустимі межі свободи лікування і ре­альні офіційні гарантії, які можуть бути введені для захисту населення від шарлатанства та небезпеч­ної некомпетентності.

Отже, маємо наступні висновки:

1) відносини, які вини­кають між особою, яка має ліцензію на заняття ме­дичною діяльністю в га­лузі народної і нетрадицій­ної медицини і особою, яка звертається для лікування складаються з тих елемен­тів, які утворюють цивіль­но-правові відносини;

2) договір з надання пос­луг в галузі народної та не­традиційної медицини - це договір в якому од­на сторона (цілитель) вчи­няє дії для лікування ін­шої сторони (пацієнта), яка зобов’язується оплатити да­ні послуги, якщо інше не передбачено договором;

3) цей договір є двосто­роннім, консенсуальним і оплатним, якщо інше не встановлене договором або не випливає з суті відно­син;

4) істотними умовами договору є предмет і ціна;

5) специфіка надан­ня подібних послуг потре­бує додаткового державно­го регулювання, зокрема в частині відповідальності сторін;

7) законодавство, яке регулює відносини в даній сфері потребує вдоскона­лення, крім того було б до­цільним доповнити поло­ження Цивільного кодек­су України самостійним різновидом договору про надання послуг з відповід­ною назвою.



Список літератури:

1. Пйонтковський В., Мажак І. М. Немедичне лікування у польському й українському суспільствах: етичні та правові аспекти. / В. Пйонтковський, І. М. Мажак // Медичне пра­во України: проблеми становлення та розвитку. Матеріа­ли I Всеукраїнської науково-практичної конференції від 20.04.2007, м. Львів. - с. 227-233.

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів і заняття народною медициною (цілительством): Закону Ук-

Раїни від 17 травня 2007 року № 1033^. // Відомості Вер­ховної Ради України. - 2007. - № 34. - Ст. 445.

3. Про внесення доповнень до Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров’я: наказ Міністерства охорони здоров’я від 19 грудня 1997 року № 360. // Офіційний віс­ник України. - 1998. - №3. - Ст. 121.

4. Про затвердження Положення про організацію роботи ці­лителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народ­ної та нетрадиційної медицини: наказ Міністерства охоро­ни здоров’я від 11 лютого 1998 року № 36. // Офіційний віс­ник України. - 1999. - №3. - Ст. 112.

5. Про надання спеціального дозволу на медичну діяльність у га­лузі народної і нетрадиційної медицини: наказ Міністерства охорони здоров’я від 10 серпня 2000 року № 195. // Офіційний вісник України. - 2001. - №9. - Ст. 378.

6. Про утворення Комітету з питань народної і нетрадиційної медицини при МОЗ: наказ Міністерства охорони здоров’я від 4 грудня 1998 року № 343.

7. Про затвердження Положення про організацію роботи ці­лителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народ­ної та нетрадиційної медицини: наказ Міністерства охоро­ни здоров’я від 11 лютого 1998 року № 36. // Офіційний віс­ник України. - 1999. - №3. - Ст. 112.