joomla
Роль місцевих органів влади та управління у реформуванні фізкультури ТА спорту на хЕРСОнщині (1944-1968 рр.)
Юридичний вісник Причорномор’я

НІКІТЕНКО С. В.

Доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, кандидат історичних наук

У статті на основі широкої джерельної бази досліджується діяль­ність місцевих органів влади та управління в сфері фізкультури та спорту на Херсонщині. Основну увагу приділено реформам спортив­ного господарства республіки крізь призму реформ на Херсонщині. Аналізується діяльність обласних, міських та районних управлінь у сфері фізкультури та спорту.

Ключові слова: історія фізкультури та спорту, Херсонська об­ласть, реформи, органи влади та управління, законодавство, доб­ровільне спортивне товариство.

В статье на основе широкой источниковедческой базы исследует­ся деятельность местных органов власти и управления в сфере физ­культуры и спорта на Херсонщине. Основное внимание уделено ре­формам спортивного хозяйства республики сквозь призму реформ в Херсонской области. Анализируется деятельность областных, город­ских и районных управлений в сфере физкультуры и спорта.

Ключевые слова: история физкультуры и спорта, Херсонская область, реформы, органы власти и управления, законодательство, добровольные спортивные общества.

In the article on the basis of wide source base activity of local authorities and management is investigated in the field of physical education and sport on Kherson region. Basic attention is spared to reforms of sporting economy of republic through the prism of reforms in the Kherson region. Activity of regional, municipal and district managements is analyzed in the field of physical education and sport.

Tags: History of Sport, Kherson region, reform, government authorities, legislation, voluntary sports clubs.

Актуальність. Позбавив - кої догматики сучасна віт - шись марксистсько-ленінсь - чизняна історична наука робить спроби заново ос­мислити та усвідомити різні аспекти історичного розвитку радянського сус­пільства. За відносно ко­роткий період чимало до­сягнуто, проте залишають­ся дослідні напрями, які серйозного переосмислен­ня не потребують, оскіль­ки в радянський період, за великим рахунком, не ста­ли об’єктом справжнього наукового інтересу. Серед таких - історія фізичної культури і спорту, якій тільки належить зайняти чинне місце в українській історіографії. Це видаєть­ся нам вкрай важливим та актуальним, адже подіб­ної уваги спортивна галузь заслуговує вже давно і для того існує, щонайменше, дві причини. По-перше, іс­торія фізичної культури та спорту як елемент науки, поза сумнівом, є складо­вою частиною та ділянкою історичної науки, до того ж малодослідженою.

По-друге, феномен спор­ту, його місце в національ­них та світових суспільних процесах впродовж двад­цятого століття та, зреш­тою, значні спортивні здо­бутки нації вимагають не­гайних зусиль у розробці цього напрямку історич­них досліджень.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. Грунтов­них, узагальнюючих іс­торіографічних праць з іс­торії зародження та роз­витку в Україні новітнього спортивного руху обмаль. Основні причини цьо­го об’єктивного і суб’єк­тивного характеру - на поверхні. Перш за все іс­торія українського спор­ту впродовж майже усього XX століття трактувала­ся виключно через призму радянського спортивного руху. Окремі статті та на­укові дослідження у кра­щому випадку “автономі - зувалися” чи “регіонізу - валися” до проблем спор­ту УРСР як частини СРСР, а український спортив­ний рух ніколи не розгля­дався як окремий, само­достатній предмет науко­вого аналізу. Грунтовно досліджували питання іс­


Торії фізкультури та спор­ту радянські дослідники Г. Деметер, М. Новосьо - лов, Ф. Самоуков, С. Сіні - цин, В. Столбов, І. Хара - буга, І. Чудінова [1]. Пер­шою й наразі єдиною уза­гальнюючою науковою працею з історії розвитку фізкультурно-спортивно­го руху в Україні радянсь­кого періоду стала дисер­тація Ю. М. Теппера [2]. Єдиною дійсно науковою історико-спортивною мо­нографією періоду стала праця Б. Трофим’яка [3].

Цілі та завдання стат­ті. В статті ми поставили собі за завдання проаналі­зувати і узагальнити до­свід минулого, задля мож­ливості глибокого аналізу сучасних проблем в галузі крізь призму історичного досвіду.

Виклад основного ма­теріалу. У повоєнній дер­жаві основний тягар робо­ти у сфері фізкультури та спорту лягав на місцеві ор­гани влади та управління. За перше повоєнне деся­тиліття склалася методич­на та управлінська струк­тура на місцях. В СРСР майже всі виконавчо-роз­порядницькі органи місце­вих Рад області вносили су­марний вклад в справу роз­витку фізкультури і спор­ту. Так, на відділи народної освіти покладалися завдан­ня організації фізичного виховання в школах, відді­ли охорони здоров’я займа­лися здійсненням медич­ного контролю за фізкуль­турно-спортивним акти­вом спортивних товариств та клубів, пропагандою оз­доровчої спрямованості фі­зичної культури, відділи культури організовували спортивну роботу в будин­ках культури і парках, від­повідали за пропаганду до­сягнень радянського спор­ту. Велике поле діяльності законодавством надавало­ся житловим органам: ос­новним завданням яких була організація фізкуль­турно-спортивної роботи за місцем проживання.

Визначене коло обов’яз­ків місцевих Рад в даній області було викладено у положеннях про комісії із справ неповнолітніх. Важ­лива роль відводилась від­ділу архітектури виконко­мів (вони були покликані, зокрема, стежити за тим, щоб нові житлові масиви неодмінно вводилися в ек­сплуатацію при наявності передбачених у наказі Де - ржбуду СРСР від 1967 р. спортивних майданчиків та стадіонів). Обов’язком сфери побутового обслу­говування було створення пунктів прокату спортив­ного і туристського інвен­тарю, що сприяло більш широкому залученню на­селення до спортивних за­нять у місцях відпочин­ку - на літніх базах під­приємств, у парках та на пляжах [4, с. 65].

У радянському законо­давстві було досить чітко виділено юридичні норми, що регулювали стосунки в сфері фізкультури та спор­ту. Практика виробила визначене розмежування функцій «по горизонталі» та «по вертикалі». Міські, районні Ради і їхні викон­коми не підміняли обласні комітети з фізичної куль­тури і спорту у визначенні професійної спрямованос­ті підпорядкованих їм од­нойменних органів. Мож­на з впевненістю стверджу­вати, що вони створювали районним, міським спор­тивним комітетам най­більш оптимальні умови для роботи, координували їх діяльність з діяльністю інших відділів і управлінь, вимагали від них постійно­го і систематичного облі­ку місцевих умов і особли­востей. Широкі права міс­цевих Рад і їхніх органів викликали необхідність у такій децентралізації керу­вання фізкультурою і спор­том, що дозволяла щонай­краще враховувати місцеві потреби і можливості. За Положенням Комітет з фі­зичної культури і спорту очолював голова, а не за­відувач або начальник, як у відділах і управліннях. Призначення на посаду го­лови комітету було винят­ковим повноваженням Ра­ди [5, с. 71-72].

Загальнодержавна від­будова фізкультурно-ма­сової та спортивної робо­ти в країні почалася після закінчення Великої Віт­чизняної війни. У Херсоні відродження фізкультур­но-спортивного руху роз­почалося практично із звільненням від окупації, вже навесні 1944 р.

За типовим положен­ням «Про Комітети з фі­зичної культури і спорту» цей орган керував підзвіт­ними їм фізкультурними і спортивними установами й організаціями, виконував керівництво усіма сторо­нами їхньої діяльності без­посередньо, а також через однойменні підрозділи ви­конкомів нижчестоящих Рад. Як зазначає М. Бака, на першому етапі розвитку Комітетів в системі місце­вих органів влади просте­жувався галузевий поділ у діяльності комітетів, що виявлявся у таких діях, як проведення спортив­них змагань на даній тери­торії, організація роботи з масової підготовки насе­лення до здачі нормативів комплексу ГТО, спорт - сменів-розрядників і майс­трів спорту, затвердження міських, районних, облас­них рекордів з видів спор­ту, підготовка фізкуль­турних кадрів, організа­ція пропаганди фізичної культури і спорту і т. д [6, с. 29; 7, с. 6]. Але повністю галузевим цей орган став лише на початку 1960-х років: саме тоді, як галу­зевий орган, він отримав права на самовизначення об’єктів керівництва, та почав самостійно окреслю­вати плани щодо виробни­чих колективів, спортив­них товариств, клубів то­що [8, с. 112].

Діяльність комітету в перші післявоєнні роки відрізнялась предметним критерієм, його ціль - до­сягнення визначених спор­тивно-технічних резуль­татів шляхом організації відповідної роботи в спор­тивних організаціях, уста­новлення відповідальності за її підсумки. В березні - квітні 1944 р. в Херсоні зу­силлями Комітету у спра­вах фізкультури та спорту відбудовуються спортив­ні споруди, починає фун­кціонувати не зруйнова­ний за часів окупації спор­тивний зал добровільно­го спортивного товариства «Спартак». Практично в усіх навчальних закладах були відремонтовані спор­тивні майданчики та спор­тивні зали [9, арк. 30].

Реформи спортивного господарства в області пов­ністю лягли на плечі ен­тузіастів спорту Н. Салкін - дера, М. Тарасова, А. Пу - зиревського, О. Романова, М. Розінського, саме во­ни стали головною рушій­ною силою відбудови фіз­культурно-спортивного господарства Херсонщи­ни. Перші після війни пуб­лічні збори з питань фіз­культури і спорту відбули­ся 26 липня 1945 р. в при­міщенні міського театру, присвячені підтримці об­ласної спартакіади. На зборах були присутні учас­ники спартакіади, пред­ставники партійних, ком­сомольських і радянсь­ких організацій. Було ок­реслено основні напрямки роботи новоствореного об­ласного Комітету у спра­вах фізкультури та спорту і визначені першочергові завдання з відбудови спор­тивного господарства міс­та [10]. Основна роль відво­дилась добровільним спор­тивним товариствам, які обласний Комітет в спра­вах фізкультури та спорту почав формувати напри­кінці 1944 р. Вже в 1945 р. в області діяло п’ять ДСТ: «Спартак», «Динамо», «Біль­шовик», «Трудові резерви» і «Водник». В 1947 р. утво­рюється ще декілька облас­них ДСТ - «Колос», «Кол­госпник» та «Урожай», які згодом буди об’єд­нані в одне потужне доб­ровільне сільське спортив­не товариство «Колос» [11, арк. 32].

У місті, окрім низо­вих фізкультурних колек­тивів, діяли міські спор­тивні товариства: «Вод­ник», «Харчовик», «Локо­мотив», «Урожай», «Аван­гард», «Літак», пізніше - «Наука». Більшість спор­тивних товариств комп­лектувалася робітниками однієї галузі виробництва, що відображено в їх на­звах. На багато років пе­редовим спортивним ко­лективом області стає ДСТ «Спартак». Голова йо­го обласної ради А. Ашпіс прикладав великі зусилля для скорішого відроджен­ня спортивного життя міс­та. Саме за його ініціати­вою була створена перша у Херсоні дитяча профільна спортивна школа при об - лраді ДСТ «Спартак» [12, арк. 7].

Майже за три повоєнні роки кількість членів спор­тивних товариств та спор­тивних колективів збіль­шилась з 12 876 чоловік у 1944 р. до 38 790 в 1947 р. [12, арк.24]. Під керівниц­твом Херсонського облас­ного комітету у справах фі­зичної культури та спорту починаючи з 1947 р., від­бувалось вироблення сис­теми комплектування збір­ної команд з різних видів спорту. Спочатку проводи­лися міські, районні та об­ласні змагання, перемож­ці яких складали збірну області, що представляла область на республікансь­кому рівні. Збірні коман­ди Херсонської області в 1947 р. брали участь в шес­ти республіканських зма­ганнях і домоглися не­поганих результатів [12, арк.46].

Після реформування спор­тивного господарства СРСР у 1947-1948 рр. у Херсоні бу­ло остаточно врегульовано більшість питань щодо фіз­культурно-спортивної ро­боти. У складному станови­щі знаходилось спортив­не будівництво області. У 1947 р. рішенням облви­конкому усі без виключен­ня спортивні споруди Хер­сонщини остаточно були передані на баланс ДСТ, що значно ускладнюва­ло фінансування. Силами комсомольсько-молодіж­ного активу Херсона було проведено капітальний ре­монт двох стадіонів «Вод­ник» та «Спартак». При­чому на стадіоні «Водник» було перенесено кам’яну огорожу довжиною в 400 м

І, також без допомоги спе­ціалістів, проведене ніве­лювання футбольного по­ля [13, арк.25].

Яскраве відображення знайшло на Херсонщині і реформування фізкуль­ турного господарства на­прикінці 1950-х років. По­чинаючи з 1957 р., усі то­вариства (за виключенням ДСТ «Динамо» та «Локомо­тив») починають згортати роботу під проводом галузе­вих управлінь і переходять до нового, територіального поділу фізкультурних ор­ганізацій [14, с. 7]. В Хер­сонській області спортив­не товариство «Авангард» об’єднало близько 15 тис. фізкультурників і спорт­сменів промислових під­приємств, установ і нав­чальних закладів. До ньо­го входили, зокрема, вели­кі колективи фізкультури суднобудівного і комбай­нового заводів, текстиль­ного комбінату, нафтопе­реробного заводу тощо. В райцентрах з метою кра­щого використання і швид­шого будівництва нових спортивних баз, організа­ції тренувань спортсменів і команд, проведення різ­них заходів створювали­ся об’єднані колективи [15, арк. 34].

Наступний 1958 р. став вирішальним для усього радянського спорту. За рі­шенням ВЦРПС було ос­таточно узгоджено всі пи­тання і створено єдині те­риторіальні профспілкові спортивні товариства. З цього періоду херсонсь­кі спортсмени виходять на новий рівень, що бу­ло пов’язано насамперед із більшою узгодженіс­тю дій спортивних колек­тивів і керівництва Комі­тету у справах фізкульту­ри та спорту. Починається організаційно і якісно но­вий період розвитку фіз­культурно-спортивного руху [16, с. 56].

image061Громадська форма керів­ництва (1959-1968 рр.), ко­ли комітети були ліквідо­вані, а функції спільно­го керівництва фізичною культурою та спортом в країні були передані Раді спортивних товариств і ор­ганізацій СРСР, виявила­ся недоцільною[17,с. 48, 49]. Зокрема, у період з 1964-1965 рр. на Херсон­щині, як і по всій краї­ні, відбувалося скорочення членів ДСТ та спортивних кадрів, спостерігалося зни­ження кількості спортив­них секцій, зменшення фінансування. На зміну спортивним школам про­тягом 1957-1966 рр. ство­рюються спортивні гро­мадські організації, які підпорядковувалися на­пряму обласним федера­ціям з видів спорту. Спро­ба повністю перейти на громадський принцип по­будови фізкультурного ру­ху призвела до зниження рівня організаційної робо­ти, до послаблення уваги до фізкультурно-спортив­ного руху [18].

У листі Херсонської об­ласної ради добровільних товариств і організацій, адресованому Раді спор­тивних товариств і органі­зацій УРСР від 14 вересня 1962 р., вказувалося, що ДСТ Херсонщини, а особ­ливо сільські низові ко­лективи, майже повністю залишилися без фінансо­вої свободи і не можуть ви­конувати свої основні за­вдання [19, арк. 40]. В січ­ні 1963 р. на Херсонщи­ні, з ініціативи Облради, пройшла велика реоргані­зація спортивного госпо­дарства. На основі рішен­ня Ради Союзу спортивних товариств та організацій УРСР «Про укрупнення керівних органів спортив­них організацій», затверд­женого наприкінці 1962 р., була проведена реорганіза­ція Ради спортивних ор­ганізацій та Ради ДССТ «Колгоспник» на базі ук­рупнення партійних та ра­дянських хозорганів. В об­ласті було створено десять укрупнених районних Рад союзу і райрад ДССО «Кол­госпник» і два міських в Генічеську та Цюрупінсь - ку [20, арк. 19].

Реформування спортив­ного господарства краї­ни, окрім спортивної гро­мадськості в обличчі Ра­ди спортивних товариств та організацій та колек­тивів фізкультури вклю­чила у спортивне життя країни місцеві ради депу­татів трудящих. Серед ін­ших депутатських комісій у місцевих радах депу­татів трудящих одне з най­важливіших місць займа­ли комісії з фізичній куль­турі та спорту [21, с. 49]. На Херсонщині такі ко­місії у 1959 році було ство­рено у Херсонській місь­краді, в 1962 р. у Генічесь - кій районній раді [22].

image062За період 1960-1975 років майже всі районні, міські та районні в містах ради створили комісії з фі­зичної культури та спорту. Коло справ постійних ко­місій з фізичної культури і спорту було досить широ­ким. Вони вивчали питан­ня, що стосувалися роз­витку фізичної культури і спорту і внесені виконав­чим комітетом і депутата­ми на розгляд сесії Ради, давали по них висновку, брали участь у розробці проектів рішень по питан­ням фізкультури та спор­ту. Постійна комісія і са­мостійно могла вносити на розгляд сесії Ради або його виконавчого комітету кон­кретні питання організа­ції фізкультурно-масової і спортивної роботи, забез­печуючи підготовку від­повідних документів, ма­теріалів і проектів рішень. За дорученням Ради і за власною ініціативою пос­тійна комісія мала право перевіряти діяльність від­ділів виконавчого коміте­ту, підприємств, установ і організацій, могла вима­гати від їхніх керівників пояснення і представлен­ня довідкових матеріалів і інших документів по най­різноманітніших питан­нях, що стосувалися ор­ганізації фізичного ви­ховання трудящих і роз­витку спортивно-масової роботи. Вже перші роки їх роботи показали, що во­ни можуть зіграти важли­ву роль у подальшому роз­витку фізичної культури та спорту [23, с. 60]. Важ­ливе значення мала також Всесоюзна нарада з пи­тань впровадження фізич­ної культури і спорту в по­бут народу, що пройшла у вересні 1965р. у Сєвєродо­нецьку [24, с. 77-78].

Після виборів у місцеві Ради депутатів трудящих, проведених у 1965 р., пос­тійні комісії з фізичної культури і спорту були утворені обласною, місь­кими і більшістю районних Рад Херсонської об­ласті. До складу цих ко­місій увійшло більш ніж 200 депутатів по всій об­ласті. Сформувалася вели­ка авторитетна сила, здат­на успішно вирішувати ба­гато питань, пов’язаних з поліпшенням фізкультур­но-оздоровчої і спортивно - масової роботи в містах, районах та селах.

Постійна комісія з фі­зичної культури і спорту Херсонської обласної Ра­ди депутатів трудящих на протязі всього часу свого існування постійно допо­магали значно поліпши­ти роботу з фізичного ви­ховання населення. Як правило, під час розгляду питань на засіданнях ко­місія заслуховувала звіти керівників підприємств, спортивних товариств та клубів фізкультури, за ак­тивної участі членів ко­місії проходило будівниц­тво та реконструкції спор­тивних об’єктів області. Майже щорічно, починаю­чи з 1976 року, комісія го­тувала звіт за результата­ми спортивного життя об­ласті, роблячи щоразу ряд серйозних зауважень з пи­тань розвитку і стану фі­зичної культури і спорту в області [25, арк. 3; 26, арк. 12].

У цей же час депутат­ські комісії Херсона та районних рад приймали свої нормативні докумен­ти: «Про заходи поліпшен­ня навчально-виховної ро­боти в початкових класах шкіл міста» (друга части­на документа присвяче­на проблемам фізкульту­ри та спорту серед учнів) [27, арк. 11], «Про спор­тивне будівництво у Голо- пристанському районі» та багато ін. [27, арк. 60].

image063В цей же час активно розвивалася структура уп­равління фізкультурою та спортом на районному рів­ні, перш за все в великих містах. На протязі другої половини ХХ ст. струк­тура управління фізич­ною культурою та спор­том постійно змінювала­ся і набувало нових форм. З’являлися нові методи­ки роботи, організаційні форми та громадські ор­ганізації та об’єднання та­кі як комісія з комплек­су ГПО, штаб вихідного дня, агітаційно-пропаган­дистські сектори Рад, ко­місії з ефективного вико­ристання спортивних спо­руд, інспекція з комплек­су ГПО та інші. Існуюча в СРСР структура органів управління розвитком фі­зичної культури і спорту в районній ланці складала­ся з державних та громад­ських органів [28, с. 90]. Треба однак зазначити, що дана модель організації не завжди витримувалася. В місті Херсоні існувало три райони і навіть у кож­ному районі міста струк­тура та організаційна мо­дель була відмінною. На­приклад, Комсомольский райком партії у своїй ро­боті спирався не тільки на мережу своїх організа­цій, але і активно залуча­ли масові організації - Ра­ди депутатів трудящих, профспілкові, комсомоль­ські та інші організації. Тоді як сусідньому Дніп­ровському районі питан­нями розвитку фізкульту­ри та спорту опікувався партійно-господарський актив та керівництво під­приємств [29, арк. 51]. Го­ловним нововведенням Ра­ди Союзу спортивних това­риств та організацій УРСР у справі міських спортив­них організацій стало «По­ложення про громадські ра­ди фізкультури та здоров’я при домових комітетах у державному житловому фон­ді Української РСР», затвер­джене 15 серпня 1964 ро­ку спільно з Міністерством житлово-комунального гос­подарства УРСР і з узгод­женістю з республікансь­кими міністерствами охо­рони здоров’я, освіти, куль­тури та Республіканським комітетом профспілок пра­цівників комунально-по­бутових підприємств [30, с. 33].

Однією з основних на­правляючих в постанові стала ідея створення нових видів спортивних організа­цій спортклубів та докорінне поліпшення фізичного вихо­вання учнівської молоді.

Першими на Херсонщи­ні були створені спортивні клуби «Петровець» Ком­байнового заводу ім. Пет - ровського та міський «Спор­тивний клуб Ровесник», якийоб’єднувавусобіпред- ставників учнівської та робітничої молоді. За пер­ші роки свого існування ці два клуби стали лідерами за кількістю їх членів та показали кращі спортив­ні показники, залишив­ши позаду солідні ДСТ [31; 32].

В жовтні 1968 року ЦК КПРС та Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про покращення керів­ництва фізичною культу­рою і спортом в країні» [33, с. 78]. Цією поста­новою замість Ради Сою­зу спортивних товариств і організацій СРСР було відновлено Комітет з фі­зичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР. У своїй постанові облас­ний Комітет у справах фіз­культури та спорту від 5 грудня 1968 року закли­кав основну увагу облас­них фізкультурних ор­ганізацій приділити та­ким заходам: організацій­но укріпляти колективи фізкультури, районні ко­мітети і добровільні спор­тивні товариства, покра­щити учбово-спортивну роботу і звернути увагу на підвищення спортивної майстерності молоді, пок­ращити фізичне вихован­ня учнівської молоді, ре­формувати та підсилити масово-оздоровчу роботу, укріпляти матеріально - спортивну базу [34].

Фактично чергова реор­ганізація майже не впли­нула на спортивну роботу обласних комітетів ДСТ та колективів фізкультури, але значення реорганізації для вищезазначених на­прямків роботи позначи­лось на результатах робо­ти облспорткомітету в по­дальшому.



Джерела та література:

1. Деметер Г. Из истории формирования науки о физическом воспитании в Центральном институте физической куль-

Туры // Человек в мире спорта: Новые идеи, технологии, перспективы : Тез. докл. Междунар. конгр. - М.: 1998. - Т. 1. - С. 210-211; Деметер Г. С. История спорта или история физической культуры // Теория и практика физической куль­туры. - 1976. - № 5. - С. 59-62.; Новоселов Н. П. Проблемы истории советской физической культуры (в порядке обсуж­дения) // Теория и практика физической культуры. - 1963. - № 2. - С. 57-59.; Аксельрод С. Л. Советский спорт - детище Великого Октября // Теория и практика физической культу­ры. - 1947. - Т. X. - вып. 11. - С. 494-503.; Очерки по истории физической культуры : [Сборник] / [Ред.-сост. Ф. И. Самоуков и В. В. Столбов]. - М.: ФиС, 1967. - 199 с.; Чудинов И. Г. Из ис­тории советской физической культуры и спорта // Теория и практика физической культуры. - 1958. - Т. XXI. - вып. 8. - С. 581-583.; Харабуга Г. Д. История физической культуры : [Метод. пособие для студентов фак. и отд-ний заоч. обучения ин-тов физ. культуры]. - М.: ФиС, 1954. - 156 с.

2. Теппер Ю. Н. Развитие физкультурного движения в Укра­инской ССР (1917-1959 гг.): Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / ГЦОЛИФК. - М., 1965. - 18 с.

3. Трофим’як Б. Є. Фізичне виховання і спортивний рух у За­хідній Україні(з початку 30-х років ХІХ ст. до 1939 р.): Навч. посіб. - К.: ІЗМН, 1997. - 424 с

4. Елисеев Г. И Физкультурно-спортивная работа профсою­зов. Сборник официальных материалов. Изд 2. М., Профиз - дат 1987г. 208 с.

5. Чернецкий Ю. М. История олимпийского движения: Учеб. пособие. - Челябинск: ЧГПИ, 1991. - 94 с.

6. Уваров В. Н. Правовое положение комитетов по физичес­кой культуре и спорту // История, социология, организа­ция и управление физкультурным движением / М-во высш. и средн. спец. образования Казахской ССР; КазИФК. - Ал­ма-Ата, 1973. - Вып. 1. - С. 28 - 39.

7. Бака М. М. Необратимость перемен: [О развитии физ. куль­туры и спорта УССР] // Советский спорт. - Москва, 1988. - 18 мая.

8. Теппер Ю. Н., Жмарев Н. В. Коллектив физкультуры. - К.: Здоровье, 1979. - 166 с.

9. Державний архів Херсонської області (далі ДАХО), ф. 2004, оп.1,спр.32.

10. [Без назви] // Наддніпрянська правда. (Херсон). - 1945. -

22 Серпня.

11. ДАХО, ф. 2004, оп. 1, спр. 47.

12. Там само, спр. 45.

13. Там само, спр. 47.

14. Горский Ю. И. Основы советской физкультуры и глав­нейшие принципы ее строительства. - К.: Дніпро, 1971. - 38 с.

15. ДАХО, Ф. 3876, Оп. 1, спр. 2.

16. Слесарь И. И. Пути и формы развития советского физкуль­турного движения в период развернутого строительства коммунистического общества: Учеб. пособие для студен­тов. - Л.: Б. и., 1960. - 133 с.

17. Соколов В. А. Реформі увагу // Теория и практика физи­ческой культуры. М., 1959. - № 10. - С. 23-29.

18. Григор’єв О. Розинський М. Подайте руку „королеві”. Послідовники Борзова повинні бути // Наддніпрянська правда. (Херсон). - 1975. - 19 листопада.

19. ДАХО, Ф. 3976, Оп. 1, спр. 73.

20. Там само, спр. 70.

21. Соколов В. А. Ситник В. А. Некоторые осебенности управ­ления физической культурой и спортом в районе. // Тео­рия и практика физической культуры. - 1979. - № 1. - С. 45-49.

22. Рудаков Ю. Зміцнювати зв’язок з колективами фізкуль­тури // Наддніпрянська правда. (Херсон). - 1963. - 11 січ­ня.

23. Войтюк Т. Н. Физкультура для всех. Профспорт: пути пе­рестройки. - К.: Здоров’я, 1988. - 104 с.

24. Жданов Л. А., Брянкин С. В. Квалификационно-норматив­ные основы советской системы физического воспитания: Учеб. пособие. - Смоленск, 1978. - 96 с.

25. Центральний державний архів вищих органів влади Ук­раїни (далі ЦДАВО), ф. 5090, оп 3, спр. 701.

26. Там само ф. 5091, оп. 1, спр. 2026.

27. Там само ф. 5091, спр. 2309.

28. Кулинко Н. Ф. История и организация физкультуры. Учеб. пособие. - М. Просвещение, 1982. - 223 с.

29. ДАХО, ф. 2004, оп. 1, спр. 140.

30. Уваров В. Н. Правовое положение комитетов по физичес­кой культуре и спорту // История, социология, организа­ция и управление физкультурным движением / М-во вы­сш. и средн. спец. образования Казахской ССР; КазИФК. - Алма-Ата, 1973. - Вып. 1. - С. 28 - 39.

31. Розінський М. На приз Наддніпрянської правди // Над­дніпрянська правда. (Херсон). - 1956. - 3 черв.

32. Білик П. Досвід є. повторіть його! // Наддніпрянська прав­да. (Херсон). - 1974. - 7 вересня.

33. Савицкий П. Ф. Массовое физкультурное движение в Ук­раинской ССР. - К.: Здоров’я, 1987. - 145 с.

34. Лагута І. Мужній, загартовуйся в спорті! [Могутній за­сіб виховання мас] // Наддніпрянська правда. (Херсон). - 1968. - 11 вересня.