joomla
Кримінальне та процесуальне значення властивостей вироку суду
Юридичний вісник Причорномор’я

КОНОВАЛОВ О. Л.

КОРУНЧАК Л. А.

У статті з’ясовані властивості вироку суду як акту професійної діяльності судді щодо розповсюдження змісту кримінально-право­вих і кримінально-процесуальних норм на конкретну особу і за кон­кретним випадком.

Ключові слова: вирок суду, судова демократія, внутрішні та зов­нішні властивості вироку, преюдиціальність, казуально-професійне тлумачення.

В статье проанализированы свойства судебного решения как ак­та профессиональной деятельности судьи относительно распростра­нения содержания уголовно-правовых и уголовно-процессуальных норм на конкретную личность и в определенном случае.

Ключевые слова: решение суда, судебная демократия, внутрен­ние и внешние особенности приговора, преюдициальность, казуаль­но-профессиональное разъяснение.

In the article properties of court decision are analysed as an act of professional activity of judge in relation to distribution of maintenance of criminal norms on concrete personality and in certain case.

Keywords: Judgement, judicial democracy, internal and external features of a sentence, prejudicialness, casual and professional explanation.



Актуальність цієї теми обумовлена вищезгадани­ми позитивними досягнен­нями у сфері науки, зако­нодавства та практики ре­алізації судових вироків, а також об’єктивних та суб’єктивних причин їх неправосудності, що ви­магає від таких відомих вчених як Ю. Грошововий, В. Маляренко, М. Погоре- цький, Л. Лобойко, В. Нор,

B. Зеленецький, О. Свято - цький, П. Рабінович, Є. Ар­гунова, О. Бережний, В. Бє - лоносов, В. Білоусенко,

Н. Громов, Н. Глинська,

О. Гай, В. Горобець, А. Гал - кіна, В. Конєв, М. Курдад- зе, П. Лупинська, Л. Ля - лін, В. Макаров, В. Молдо­ван, А. Молдован, В. Ніко- лайченко, В. Овсянніков,

C. Потапенко, Н. Рубан, А. То - лочко, В. Ягодинський та інших, враховувати не­доліки при розроблені кримінально-процесуаль­них та інших норм; обго­ворювати специфіку зміс­ту проекту КПК України та перспективи його прий­няття, пов’язуючи наукову діяльність із юридичною практикою України та єв­ропейських країн [1; 2].

Таким чином, щоб ви­явити та усунути причи­ни неякісного розгляду кримінальних справ, необ­хідно системно і комплекс­но підійти до дослідження сутності та значення судо­вого вироку, а також кри­теріїв, які пред’являються до його винесення.

Об’єктом дослідження є судовий процес у забезпе­ченні реалізації норм кри­мінально-процесуального права при провідній ролі вироку суду в їх застосу­ванні. Предметом дослід­ження є вирок у судово­му процесі як найважливі­ший акт застосування норм кримінального права.

Мета роботи - з’ясуван­ня сенсу та змісту вироку суду та його провідної ролі у реалізації норм кримі­нального та процесуально­го права.

Для розкриття предме­ту дослідження були пос­тавлені наступні задачі: визначити сутність, озна­ки і значення вироку суду; тлумачення норм кримі­нального та кримінально- процесуального права у су­довому процесі зі складан­ням вироку як акту право­суддя.

Таким чином, щоб ви­явити та усунути причи­ни неякісного розгляду кримінальних справ, необ­хідно системно і комплекс - но підійти до дослідження сутності та значення судо­вого вироку, а також кри­теріїв, які пред’являються до його винесення.

Судовий вирок визна­чає аргументованість норм Конституції, криміналь­ного кодексу України, кримінально-процесуаль­ного кодексу за конкрет­ною справою у конкрет­них життєвих обставинах кримінально-правовогоре - гулювання поведінки кон­кретної особи, що вчини­ла суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину. Тим самим він за­безпечує реалізацію норм міжнародного права, нап­риклад, Загальної декла­рації прав людини (1948 р.), Європейської Декла­рації захисту прав і свобод людини (1950 р.), втілюю­чи принципи гуманізму, справедливості, захисту інших загальнолюдських цінностей.

Під вироком суду у ст. 32 КПК України ро­зуміється його аргументо­ване рішення першої ін­станції про винність або невинність особи. Деякі вчені таке поняття виро­ку суду вважають спроще­ним, яке не в повній мірі відповідає галузевій на­уці кримінально-процесу­ального права та законо­давству України, тому що суд апеляційної інстанції, касаційної інстанції від­повідно до закону також наділені повноваженнями постановити власний ви­рок.

До ознак вироку суду у наукових роботах правни - ків: Галкіної А., Кунце - вої Є., Овсяннікова І., Тер - тишника В. [3;4;5] у на­шій інтерпретації сформу­льовано такі ознаки:

1. Офіційний документ державного судового ор­гану, який має встановле­ну процесуальну форму і здійснюється від імені дер­жави.

2. Сформульований і винесений у судово-кримі­нальному процесі на стадії прийняття вироку.

3. Винесення вироку здій­снюється тільки судом по конкретній кримінальній справі.

4. Вирок є волею дер­жави автентичного тлума­чення норм кримінального кодексу, що завершуєть­ся казуально-професійним тлумаченням судом.

5. Вирок є результатом професійної діяльності суд­ді по кримінально-пра­вовій оцінці суспільно-не­безпечного діяння винної або невинної особи.

6. Вирок має юридич­ну силу розповсюджувати зміст кримінально-право­вих і кримінально-проце­суальних норм у просторі, за часом, колу осіб, пред­мету правового регулю­вання за конкретним ви­падком.

7. Вирок є встановлен­ням покарання винної осо­би за вчинення суспільно - небезпечного діяння, від­шкодування моральної та матеріальної шкоди, а та­кож поновлення прав по­терпілої сторони.

8. Вирок за змістом та наслідками є виправдову - вальним або обвинуваль­ним.

9.

image079

Вирок забезпечується державним примусом (ут­риманням під вартою, поз­бавленням волі або її обме­ження, конфіскація майна тощо).

10. Вирок є результатом судової демократії, тобто виноситься суддею особис­то за згодою сторін на та­кий склад суду, або трьома професійними суддями, або судом присяжних, чи народних засідателів. Са­ме присяжні та народні за­сідателі представляють су­дову демократію.

Таким чином, вирок су­ду можна визначити як процесуальний акт право­суддя, постановлений іме­нем держави внаслідок су­дового розгляду кримі­нальної справи в судовому засіданні щодо вирішення питання про винність або невинність особи, яка при­тягнута до кримінальної відповідальності і кримі­нального покарання у пе­редбачених законом ви­падках.

Важливою умовою при­йняття законного і обґрун­тованого судового акту є неухильне дотримання су­дом встановлених законом вимог щодо його форми і змісту.

Вирок суду як акт право - застосування має ряд при­нципових властивостей, які дозволяють відрізня­ти його від інших судових актів. Відрізняють внут­рішні та зовнішні влас­тивості вироку, які у діа­лектичному взаємозв’язку виражають змістовну визначеність цього проце­суального акту в системі процесуальних рішень.

Статтею 323 КПК Украї­ни [6] обумовлені такі внут­рішні властивості вироку як законність, обґрунто­ваність, вмотивованість та справедливість. Законним є вирок, винесений на ос­нові правильного застосу­вання кримінального зако­ну із дотриманням при роз­гляді і вирішенні справи вимог процесуального за­кону. Загальновідомо, що вирок буде законним лише у тих випадках, коли він постановлений з дотриман­ням всіх матеріальних за­конів, які підлягали засто­суванню, і його винесенню передувало проведення як на досудовому, так і в судо­вому слідстві передбачених законом процесуальних дій, а зміст вироку викла­дений судом у відповід­ній правовій формі, а та­кож коли судом встановле­но факти, які свідчать про об’єктивну дійсність вчине­ного та закріплені нормами процесуального права.

У вироку суду розв’я­зуються такі питання [7]:

- чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвину­вачується підсудний;

- чи має це діяння склад злочину і якою саме стат­тею кримінального закону він передбачений;

- чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

- чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

- чи є обставини, що об­тяжують або пом’якшують покарання підсудного і які саме;

- яка саме міра пока­рання повинна бути при­значена підсудному і чи повинен він її відбувати;

- чи підлягає задоволен­ню пред’явлений цивіль­ний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуван­ню збитки, заподіяні по­терпілому, а також кошти, витрачені закладом охо­рони здоров’я на його ста­ціонарне лікування, якщо цивільний позов не був за­явлений;

- що зробити з май­ном, описаним для забез­печення цивільного позо­ву і можливої конфіскації майна;

- що зробити з речови­ми доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажити­ми злочинним шляхом;

- на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі;

- який запобіжний за­хід слід обрати щодо під­судного;

- чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу Ук­раїни, застосувати до підсуд­ного примусове лікування;

- чи необхідно застосу­вати до підсудного захо­ди безпеки (ст. ст. 23, 324 КПК України).

Вирок буде вважати­ся обґрунтованим, якщо висновки суду базують­ся на достовірних, всебіч­но та повно досліджених в судовому засіданні дока­зах, які відповідають фак­тичним обставинам кримі­нальної справи [47; 50]. Слід особливо підкреслити вимогу закону про те, що, обґрунтовуючи висновки у справі, суд має право по­силатися лише на ті дока­зи, які безпосередньо були досліджені в судовому за­сіданні відповідно до пра­вил, встановлених кримі­нально-процесуальним за­коном. При відсутності достатніх доказів обґрун­туванням позиції суду слу­жить наявність не усуну­тих сумнівів у фактах, що підлягають доказуванню.

image080
Загальновідомо, при обґрунтуванні вироку суд­дя неухильно дотримуєть­ся вимог ч. 3 ст. 62 Конс­титуції України, згідно з якою усі сумніви щодо до­веденості вини особи тлу­мачаться на користь ос­танньої. Це дозволяє зро­бити висновок на користь підсудного як при виправ­дувальному так і при об­винувальному вироку, ос­кільки на користь підсуд­ного тлумачаться не лише сумніви в його винності в цілому, а й ті, що стосу­ються окремих епізодів об­винувачення, форми ви­ни, ступеня та характеру участі у вчиненні злочину, пом’якшуючих та обтяжу­ючих обставин.

Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім пере­конанням, що ґрунтуєть­ся на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись за­коном (ст. 323 КПК Украї­ни) [3]. В цьому знаходить свій вираз один з принци­пів правосуддя - принцип безпосередності, згідно якому суд першої інстанції при розгляді справи безпо­середньо досліджує докази в справі, допитами підсуд­них, потерпілих, свідків, заслуховує висновки екс­пертів, оглядає речові до­кази, оголошує протоколи й інші документи (ст. 257 КПК України) [3].

Слід наголосити, що до внутрішніх властивостей вироку Грошовий Ю. М. відносить також вмотиво­ваність - це властивість вироку, яка відображує взаємозв’язок між дослід­женими в суді обставина­ми справи та висновками суду, зробленими на цій основі [1].

Вмотивованість вира­жається у наведенні кон­кретних доказів, на яких суд ґрунтує свої виснов­ки, в їх аналізі, а також у обґрунтуванні висновків суду та одночасно покра­щує виховні властивості вироку, оскільки дозволяє зрозуміти, чому суд прий­няв саме таке рішення.

Деякі науковці вислов­люють думку, що до влас­тивостей вироку слід від­нести також таку кате­горію, як справедливість.

Нанашудумку, справед­ливість - це категорія су­то морально-етична. Кри­терієм справедливості є не закон, а право - категорія, що охоплює весь комплекс явищ, пов’язаних з регу­люванням суспільних від­носин, що включає пра­восвідомість та моральні норми.

До основних зовнішніх властивостейвирокувідно - сяться законна його сила, загальнообов’язковість, преюдиціальність.

Загальновідомо, що ви­рок суду набирає чинності із закінченням строку на апеляційне оскарження, а в разі подачі апеляцій­ної чи касаційної скар­ги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає за­конної сили після розгля­ду справи відповідно апе­ляційною або касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено КПК Украї­ни.

Законна сила вироку характеризує правову при­роду вироку, визначаю­чи його місце серед інших офіційних актів, внаслі­док чого надає прийня­тим у ньому рішенням спе­цифічні якості. Законна сила вироку є такою кате­горією судової діяльності (влади), без якої сама ця діяльність була б немож­лива, оскільки саме у за­конній силі вироку реалі­зується воля законодав­ця по спонуканню до пев­ної поведінки конкретних осіб.

Існують різні думки з приводу законної сили ви­року. Так, окремі правни - ки вважають, що закон­на сила вироку - це особ­лива правова ознака, якої він набуває після спливу строку на апеляційне ос­карження, інші тракту­ють законну силу вироку лише як цілком конкрет­ну дію норм матеріально­го та процесуального пра­ва. Треті вважають, що за­конна сила вироку є особ­ливою властивістю акта правосуддя, що наближує його до закону, тобто акту вищих органів державної влади. Законною силою вироку, вважаємо, є його властивість, як акту пра­восуддя, розповсюджува­ти юридичну силу кримі­нально-правової норми на конкретну особу та за кон­кретним випадком. Вона змодельована у законі си­лою впливу на підсудного передбаченими у КПК та визначеними у КК Украї­ни засобами покарання.

Вирок, що набрав чин­ності становиться загаль­нообов’язковим для всіх державних та суспільних органів, підприємств, ус­танов, організацій, служ­бових осіб та громадян, він підлягає обов’язковому виконанню на всій тери­торії України. Без закон­ної сили він є формалізо­ваним і втрачає своє зна­чення, тому забезпечуєть­ся державним примусом.

Преюдиціальність ви­року є також одним із спе­цифічних наслідків на­брання ним чинності. Під нею розуміється по­передній розгляд і вине­сення судових вироків зі значенням фактів, обста­вин і правових висновків, вміщених в раніше вине­сених судових вироках, які набрали законної си­ли для правильного при­йняття на підставі зако­ну рішення у іншій справі, тобто обов’язковість для всіх судів під час розгля­ду справ приймати без пе­ревірки і доведення фак­тів, встановлених рані­ше у якихось справах пос­тановленими рішеннями чи вироками, що набрали законної сили. Вона під­тверджує правову значу­щість вироку і разом з тим полегшує шляхом вико­ристання фактів і виснов­ків, вміщених в ньому. Це сприяє, економії процесу­альних і матеріальних ре­сурсів, особливо по бага­тоепізодних злочинах, а також злочинах, які вчи­нені раніше засудженими.

Підсумовуючи викладе­не підкреслимо, що нами з’ясовані поняття, ознаки та властивості вироку суду як акту правозастосуван - ня, який має законну силу і є загальнообов’язковим, оскільки існує презумпція його істинності і зміст не може бути заміненим нія­кими іншими. Вирок суду має виключне значення для даної кримінальної справи та преюдиційне - для всіх інших, доки вирок не буде скасований у встановлено­му законом порядку.

image081

Розуміємо вирок, якволю держави через автентич­ність тлумачення норм кримінального кодексу, що завершується казуально - професійним їх тлумачен­ням судом з юридичною си­лою на розповсюдження змісту кримінально-право­вих і кримінально-проце­суальних норм у просторі, часі, коло осіб і предмет пра­вового регулювання за кож­ним конкретним випадком.

Отже, вирок є результа­том судової демократії, особ­ливо у країнах, що застосо­вують суди присяжних.



Література

1. Грошевий Ю. М. Правові властивості вироку - акту право­суддя. Навчальний посібник. Харків: Українська юридич­на академія, 1994. - 60 с.

2. Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльне кримінально - процесуальне право. - Київ: Юрінком Інтер,1999.

3. Кунцева Е. Ф. Приговор. Наукове видання. Москва, Де - ржюріздат,1962. - с. 37 - 42.

4. Овсянніков І., Галкін А. Вероятное и достоверное в обви­нительном приговоре // Російська юстиція. - 2000. - № 9. Москва - с. 41-43.

5. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право Украї­ни: Підручник. - К.: 2003. - с. 1120.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня

1960 року [Електронний ресурс]// Офіційний веб-сайт Вер­ховної Ради України. - Режим доступу: Http://zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1001-05 (13.05.2010).- Назва з екрану.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про вико­нання судами України законодавства і постанов Плену­му Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справі і постановлення вироку” від 29 чер­вня 1990 року № 5 з подальшими змінами // Бюлетень за­конодавства і юридичної практики України. - 2004. - №12: Постанови Пленуму Верховного Суду України в криміналь­них справах. - с. 62-73.