joomla
ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ НАРКОТИЗМУ СЕРЕД ЗАСУДЖЕНИХ І ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ В МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Юридичний вісник Причорномор’я

ДАМБІТОВА Катерина Юріївна

Старший викладач кафедри кримінального процесу Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено проблемам запобігання наркотизму серед за­суджених і профілактики наркоманії в місцях позбавлення волі.

Ключові слова: наркоманія, незаконний обіг наркотиків, вжи­вання наркотичних засобів, запобігання наркотизму, кримінально-виконавча інспекція, засуджені.

Статья посвящена проблемам предупреждения наркотизма среди осужденных и профилактики наркомании в местах лишения свободы.

Ключевые слова: наркомания, незаконный оборот наркотиков, употребление наркотических средств, профилактика наркотизма, криминально-исполнительная инспекция.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними на­уковими та практичними завданнями. Одним із най­поширеніших негативних явищ у країні є наркоманія. Незаконний обіг наркотиків і зловживання наркотични­ми засобами є проблемами виключної важливості. Са­ме злочини, пов’язані з неза­конним обігом наркотичних засобів, ускладнюють еконо­мічний і соціальний прог­рес, являють собою серйоз­ну загрозу для безпеки і роз­витку держави, тому бороть­ба з ними повинна вестися за допомогою усіх засобів мо­рального, юридичного й ор­ганізаційного впливу на на­ціональному, регіонально­му та міжнародному рівнях [5, с. 18]. Тому кримінальне судочинство має бути ефек­тивним інструментом дер­жавної охорони прав і закон­них інтересів громадян та


Юридичних осіб тоді, коли правильно реалізується зав­дання швидкого розкриття злочинів поступовим вико­нанням завдань кожної ста­дії. При цьому не припусти­ме жодне порушення закон­ності, прав і законних інте­ресів фізичних та юридич­них осіб, а порушення закон­ності не можуть бути вип­равдані посиланнями на те, що це необхідно для бороть­би зі злочинністю [8, с. 30].

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї про­блематики. Аспектам запо­бігання наркотизму серед за­суджених і проблемам про­філактики наркоманії в міс­цях позбавлення волі бу­ли присвячені праці таких науковців, як Е. Г. Стоматов, В. Г. Севастьянов, І. М. Даньшин, С. Ю. Лукашевич та ба­гато інших, а щодо питання запобігання наркотизму се­ред осіб, звільнених від від­бування покарання з випро­буванням, уваги приділялось недостатньо. Тому вважаємо за необхідне розглянути да­не питання докладніше.

Цілі та завдання стат­ті. Ми ставимо за мету у цій статті більш докладно дослі­дити аспекти запобігання наркотизму серед засудже­них і проблеми профілакти­ки наркоманії в місцях поз­бавлення волі.

Виклад основного мате­ріалу. Кримінальний ко­декс України суд покладає на особу, звільнену від від­бування покарання з випро­буванням, обов’язок прой­ти курс лікування від алко­голізму, наркоманії або за­хворювання, що становить небезпеку для інших осіб (ст. 76 КК). Надалі дана ка­тегорія осіб, переходить до відома органів кримінально-виконавчої інспекції (далі - органів КВІ).

За п. 4.9 Інструкції про порядок виконання покарань, непов’язаних зпозбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуд­жених до таких покарань (далі - Інструкція), органи КВІ в десятиденний строк стосовно засуджених осіб, на яких покладено обов’я­зок пройти лікування від наркоманії, повідомляють відповідний лікувальний заклад [6]. Якщо суд зобов’язав засудженого пройти курс лікування від нарко­манії, то виконання дано­го обов’язку має бути засвід­чене відповідною медичною установою (п. 4.15 Інструк­ції) [6]. Органи КВІ, викону­ючи свої обов’язки по конт­ролю, роз’яснюють порядок та умови відбування пока­рання з випробуванням, а також необхідність пройти засудженій особі курс ліку­вання від наркоманії. За ре­зультатами проведеної бесі­ди вказана особа дає підпис­ку про ознайомлення з ви­могами законодавства щодо неї, обов’язками, покладе­ними на неї судом, які вона зобов’язана виконати. Під­писка заповнюється власно­ручно. Таким чином, з засуд­женим проводиться деталь­на робота щодо роз’яснення всіх прав та обов’язків, що є гарантом в разі невиконан­ня ним покладених на ньо­го обов’язків, не дає йому змоги виправдати свої дії чи бездіяльність.

Як правило, засуджені та­кої категорії не з’являються до відповідного лікуваль­ного закладу для постанов­ки на облік з різних причин. Як правило, пояснюють це віддаленістю місця прожи­вання від лікувальної уста­нови, відсутністю коштів, хворобою матері тощо.

Відповідно до вироблених кримінально-виконавчим законодавством та практи­кою дій органами КВІ періо­дично робляться запити до лікувального закладу для встановлення факту ліку­вання або відсутності тако­го. Якщо засуджений тричі з’являється до органів КВІ без довідки про те, що він проходить чи пройшов ліку­вання від наркоманії, це дає підстави органам КВІ на­правити особову справу за­судженого до суду щодо ска­сування звільнення від від­бування покарання з вип­робуванням та направлення його в місця позбавлення волі. Судове засідання від­бувається відповідно до ч.2 ст.4082 КПК України.

У більшості випадків, як показало анкетування, під час судового засідан­ня, судді при встановлен­ні причин, за яких не від­булося лікування, надають засудженій особі “другий шанс” і відмовляють орга­нам КВІ у скасуванні звіль­нення від відбування по­карання з випробуванням, що є недоцільним, на нашу думку. Якщо особа хвора на наркоманію не викорис­тала наданий їй державою “перший шанс”, то чи існу­ють гарантії того, що вона стане на шлях виправлен­ня після отримання “друго­го шансу”?

Функціонування у дер­жаві незалежного і неупе - редженого суду є найваж­ливішою передумовою вер­ховенства права та ефектив­ного захисту прав і свобод людини. А тому, судова вла­да, головною функцією якої є здійснення правосуддя, по­винна в повній мірі усвідом­лювати, що вона несе від­повідальність перед суспіль­ством за забезпечення дотри­мання прав та свобод люди­ни. Але не можна не врахо­вувати той факт, що вживан­ня наркотичних засобів не­гативно і руйнівно впливає майже на всі сфери суспільс­тва: економіку, суспільство, обороноздатність, фізичне і моральне здоров’я нації, її культуру, процеси відтво­рення населення, збережен­ня генофонду, перспективи цивілізаційного розвитку; призводить до залежності і захворювань серед населен­ня, особливо підлітків і ді­тей. Аналіз злочинності по­казує, що даний прошарок скоює найбільш небезпеч­ні злочини. Це пов’язується з тим, що на психофізіоло­гічному і біологічному рів­нях злочинний варіант по­ведінки спонукається і ре­гулюється індивідуальним, суб’єктивним, під час інфан­тильним відображенням ре­альних життєвих обставин, ставленням індивіда до цих обставин [7, с.442].

Висновки. На нашу дум­ку, необхідно створити ре­альні умови щодо направ­лення справи до суду орга­нами КВІ для скасування звільнення від покарання з випробуванням. А саме до­повнити ч. 3 ст. 164 Кримі­нально-виконавчого кодексу України таким підпунктом: “Ухиленням від виконання обов’язку, покладеного су­дом на особу, звільнену від відбування покарання з вип­робуванням”, пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворюван­ня, що становить небезпе­ку для здоров’я інших осіб, є неявка до лікарського за­кладу з неповажних при­чин. Поважними причи­нами неявки засудженого до відповідного лікарсько­го закладу визнаються: не­своєчасне одержання запро­шення, хвороба та інші об­ставини, що фактично поз­бавляють його можливос­ті своєчасно прибути за вик­ликом і які документально підтверджені”.

Враховуючи сказане, пропонуємо внести зміни до ч.1 ст.408-2 КПК Украї­ни, а саме доповнити її сло­вами: “та частиною третьою ст. 164 Кримінально-вико­навчого кодексу”.



Література:

1. Конституція України (1996): Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України,1997. - 80 с.;

2. Кримінальний кодекс України (зі змінами і доповненнями ста­ном на 1 січня 2008 року). - Х.: ТОВ «Одісей», 2008;

3. Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання (зі змінами і доповненнями станом на 28 травня 2008 року). - К.: Атіка, 2008;

4. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами і допов­неннями станом на 15 квітня 2008 року). - К.: Паливода, 2008;

5. Резолюція 39/142 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1984 р. “Декларація про боротьбу з незаконним обігом нарко­тиків і зловживанням наркотичними засобами”;

6. Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з поз­бавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затверджена наказом Державного Департаменту з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 року № 270/1560;

7. Олійник Г. В., Шевченко М. М., Ковальчук Ю. П., Дорошенко В. М., Щогла В. Ю. Особливості зміни в осіб, які зловживають алко­голем і наркотиками // Матер. міжнар. наук. практ. конф. - Д.: Дніпроп. Держ ун-т внутр. справ, 2007. - 472 с.;

8. Юркова Г. В. Реалізація завдань швидкого і повного розкриття зло­чину в досудових стадіях: дис... канд. юрид. наук. - К., 2001.