joomla
Поняття та елементи адміністративної процесуальної правосуб’єктності працівника міліції
Юридичний вісник Причорномор’я

БАРАНОВСЬКИЙ М. В.

Здобувач кафедри адміністративного права та процесу, Харківський національний університет внутрішніх справ

Розкрито структуру адміністративної процесуальної право­суб’єктності працівника міліції, визначено види адміністра­тивної процесуальної правоздатності й дієздатності працівника міліції, зроблено висновки щодо адміністративної процесуальної правосуб’єктності працівника міліції.

Ключові слова: адміністративна процесуальна правосуб’єктність, правоздатність, дієздатність, Кодекс адміністративного судочинства України, працівник міліції, функції управління

Раскрыто структуру административной процессуальной право­субъектности работника милиции, определено виды администра­тивной процессуальной правоспособности и дееспособности работни­ка милиции, сделаны выводы об административной процессуальной правоспособности работника милиции.

Ключевые слова: административная процессуальная правосубъек­тность, правоспособность, дееспособность, Кодекс административного судопроизводства Украины, работник милиции, функции управления

The structure of the administrative procedural law subjectivity of a militiaman is described; the types of the administrative procedural law competence and efficiency of a militiaman are defined; the conclusions about the administrative procedural law subjectivity of a militiaman are made.

Key words: administrative procedural law subjectivity, law competence, efficiency, Code of the administrative legal proceedings of Ukraine, militiaman, functions of administration

Поняття та елементи якщо так можна вислови-адміністративної процесутися, останнім часом із суальної правосуб’єктності, то теоретичних категорій, обґрунтованих наукою про­цесуального права [1; 2; 3; 4; 5; 6] перетворилися та­кож в надбання вітчизня­ного процесуального зако­нодавства. Так, у статтях 28, 29 чинного Цивільно­го процесуального кодексу України закріплені скла­дові цивільної процесу­альної правосуб’єктності - цивільна процесуальна пра­воздатність й цивільна про­цесуальна дієздатність [7].

Доволі ретельно й роз­лого вміщено тлумачення адміністративної процесу­альної правосуб’єктності в ст. 48 Кодексі адміністра­тивного судочинства Украї­ни, яка подібно до щойно вказаної цивільної проце­суальної правосуб’єктності утворена із адміністратив­ної процесуальної правоз­датності й адміністратив­ної процесуальної дієздат­ності [8].

Затим, мусимо заува­жити, що запропоноване розуміння адміністратив­ної процесуальної право - суб’єктності є загальним, поширюється на всіх суб’єк­тів владних повноважень, інших осіб, які беруть участь у справі. Безумовно, що особливості й зміст здійс­нення такої правосуб’єкт - ності в адміністративному судочинстві працівником міліції законодавець вра­хувати не зміг. Тому, зважа­ючи на теоретичні здобут­ки процесуально-правової науки, судову практику та чинне законодавство, спро­буємо розкрити й обґрун­тувати поняття та елемен­ти адміністративної проце­суальної правосуб’єктності працівника міліції.

У загальній теорії права ми знаходимо, що право-суб’єктність (тобто, праводієздатність) відносить­ся до умов набуття право­вого статусу, оскільки пра­воздатність полягає лише у здатності особи мати пра­ва, виконувати обов’яз­ки, нести відповідальність. Без правосуб’єктності не­можливо визначити право­вий статус конкретної осо­би. Правосуб’єктність оз­начає, що права і обов’язки містяться усамому суб’єкті права; правосуб’єктність сприяє встановленню від­


Мінностей правового ста­тусу від інших соціальних статусів - економічного, політичного, етнічного то­що [9, с. 619].

Для забезпечення мож­ливості здійснення учас­никами адміністративного процесу своїх суб’єктив­них інтересів, виконання ними завдань, адміністра­тивним процесуальним за­конодавством закріпле­но їх процесуальну право - суб’єктність. Традицій­но у адміністративно-пра­вовій науці це поняття розглядається як сукуп­ність певних елементів [10, с. 40-43; 11, с. 192-194; 12, с. 174-175; 2, с. 169, 170]. Отже учасники адмініст­ративного процесу наділе­ні адміністративною про­цесуальною правосуб’єкт - ністю, яка утворена із пра-воздатностітадієздатності. Адміністративна процесу­альна правосуб’єктність - категорія, яка нерозривно пов’язана із особою, вини­кає з моменту її появи у суспільстві та припиняєть­ся із її вибуттям із суспіль­них відносин. Тому пра­воздатність та дієздатність, як складові правосуб’єктності - поняття, які ха­рактеризують конкретно­го учасника правовідно­син [2, с. 169, 170].

Загальне поняття право-суб’єктності та її елемен­тів, як вже вказувало­ся, міститься у ст. 48 КАС України. Так, згідно, ч. 1 ст. 48 КАС України здат­ність мати процесуальні права та обов’язки в адмі­ністративному судочинс­тві (адміністративна про­цесуальна правоздатність) визнається за громадяна­ми України, іноземцями, особами без громадянст­ва, органами державної влади, іншими держав­ними органами, органами влади Автономної Респуб­ліки Крим, органами міс­цевого самоврядування, їхніми посадовими і служ­бовими особами, підпри­ємствами, установами, ор­ганізаціями (юридичними особами). Здатність осо­бисто здійснювати свої ад­міністративні процесуаль­ні права та обов’язки, у то­му числі доручати ведення справи представникові (ад­міністративна процесуаль­на дієздатність), належить фізичним особам, які до - сягли повноліття і не виз­нані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно - правових відносин, у яких вони відповідно до законо­давства можуть самостій­но брати участь [8].

Принципово, що адмі­ністративною правосуб’єкт - ністю між інших наділе­но суб’єктів владних пов­новажень, до переліку яких, як було вже доведе­но, належить працівник міліції. Отже набуттю та­кої правосуб’єктності має передувати здійснення ци­ми суб’єктами владних повноважень, безпосеред­ньо пов’язаних із виконан­ням управлінських функ­цій (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС Ук­раїни).

Як ми бачимо, здійснен­ня адміністративної проце­суальної правосуб ’ єктності суб’єктами владних повно­важень, зокрема й праців­никами міліції, стає мож­ливим не за будь-яких об­ставин, а лише при дотри­манні певних умов - у разі вчинення владних управ­лінських функцій. Згідно ст. ст. 10, 11 Закону Украї­ни “Про міліцію” такими функціями слід вважати:

14 контроль(п. п. 3, 7, 13, ст. 10, п. 2 ст. 10 Закону України “Про міліцію”). Зокрема, міліція відповід­но до своїх завдань зо­бов’язана давати відповід­но до законодавства доз­віл на придбання, збері­гання, носіння і переве­зення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та ма­теріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких вста­новлено спеціальні прави­ла, а також на відкриття об’єктів, де вони викорис­товуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонуван­ня цих об’єктів [13];

- облік (п. п. 4, 13 ст. 11 Закону України “Про міліцію”). Наприклад, мі­ліції для виконання пок­ладених на неї обов’язків надається право виявляти і вести облік осіб, які під­лягають профілактично­му впливу на підставі та в порядку, встановлених за­конодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість про­типравної поведінки [13].

Отже, ми можемо вести мову про адміністратив­ну процесуальну право-суб’єктність працівника міліції лише у разі вчи­нення ним владних управ­лінських функцій, при­наймні такий висновок випливає із аналізу зміс­ту ст. ст. 3, 48 КАС Украї­ни. Втім, маємо задати пи­тання - а чи дійсно лише владні управлінські фун­кції є підставою набуття й здійснення працівника­ми міліції адміністратив­ної процесуальної право - суб’єктності. Напевно, що ні, й пояснення такому висновку - у видах діяль­ності, котра здійснюєть­ся працівниками міліції, а саме: організаційна, ад­міністративно-примусова, адміністративно-договір­на, дозвільна, обслуговую­ча тощо. Як вказує Т. О. Ко ломоєць, “адміністративн ий примус - це особливий різновид державно-право­вого примусу, тобто визна­чені нормами адміністра­тивного права способи фі­зичного або психологічно­го впливу уповноважених державних органів, а у де­яких випадках і громад­ських організацій, на фі­зичних та юридичних осіб у вигляді особистих, май­нових, організаційних об­межень їх прав, свобод та інтересів у випадках вчи­нення цими особами про­типравних діянь...” [14, с. 137].

Згідно ст. 14 Закону Ук­раїни “Про звернення гро­мадян” органи державної влади і місцевого самов­рядування, підприємства, установи, організації неза­лежно від форм власності, об’єднання громадян, по­садові особи зобов’язані розглянути пропозиції (за­уваження) та повідомити громадянина про результа­ти розгляду [15].

Тож, зважаючи на таке закріплення змісту діяль­ності органів державної влади, слід пристати до думки про те, що при виз­наченні категорії “суб’єкт владних повноважень” слід відмовитися від ви­користання у КАС Украї­ни поняття “владні управ­лінські функції”. Нато­мість в основу тлумачення цієї категорії слід поклас­ти факт вчинення органом державної влади, органом місцевого самоврядуван­ня, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим уповноваженим суб’єктом однієї з таких функцій (дій): 1) функцій управ­лінського змісту; 2) функ­цій регуляторного змісту;

3) функцій сервісно-обслу - говуючого змісту; 4) фун­кцій загальноорганізацій - ного змісту; 5) заходів ад­міністративно-примусово - го змісту [16, с. 99-100].

Зміст адміністративної процесуальної правоздат­ності працівника міліції закріплено у ст. 49 КАС та деяких інших статтях цьо­го кодексу. Принципово, що у згаданій статті виз­начено права й обов’язки, котрі забезпечують мож­ливість участі будь-кого із суб’єктів владних пов­новажень в адміністратив­ному судочинстві, забезпе­чують поведінку будь-яко­го учасника адміністра­тивного процесу. Тож, на нашу думку, в досліджу­ваній нормі врегульована загальна адміністративна процесуальна правоздат­ність.

Натомість, у разі коли працівник міліції має мож­ливість здійснювати пра­ва, дотримуватися проце­суальних обов’язків, котрі забезпечують його особли­ву участь в адміністратив­ній справі, відмінну від ін­ших видів поведінки учас­ників справи - має місце, так звана, спеціальна ад­міністративна процесуаль­на правосуб’єктність.

Зважаючи на дослід­жену сутність адміністра­тивної процесуальної правосуб’єктності, висновки, котрі зроблені у теорії пра­ва щодо її змісту, можемо зробити висновок, що та­ка правосуб’єктність пра­цівника міліції подібно й до інших суб’єктів публічно-правових відносин, ут­ворена із елементів таких складових як: 1) правоз­датність і 2) дієздатність. У залежності від того для чо­го працівник міліції наді­лений правосуб’єктністю, які процесуальні завдання він намагається досягнути його правоздатність кла­сифікується на загальну й особливу.

Аналізуючи складові ад­міністративної процесуаль­ної правосуб’єктності пра­цівника міліції, мусимо зважите на те, що в адмі­ністративному судочинстві допускається застосуван­ня заходів процесуального примусу. Такими захода­ми визнаються передбачені КАС України процесуаль­ні дії, вчинені ухвалою су­ду поза волею особи, щодо якої ця ухвала постановле­на. Заходи процесуально­го примусу застосовуються лише до осіб, які поруши­ли встановлений порядок у суді під час розгляду ад­міністративної справи [17, с. 791].

Отже, крім правоздат­ності й дієздатності у змісті правосуб’єктності праців­ника міліції варто розріз­няти ще один її елемент - деліктоздатність, яка у су­часному адміністративно­му праві тлумачиться як здатність самостійно не­сти відповідальність за по­рушення приписів нор­ми права (зокрема, ад­міністративного процесу­ального) [14, с. 30].

Разом із тим, висвітлен­ня правового регулювання адміністративної процесу­альної правосуб’єктності працівника міліції було б неповним без розкрит­тя положень Конституції України й Закону України “Про міліцію”. Так, зокре­ма, ст. 55 Конституції Ук­раїни гарантується право на оскарження в суді рі­шень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого само­врядування, посадових і службових осіб [19]. У разі невиконання працівника­ми міліції вимог, встанов­лених Законом України “Про міліцію”, особа, пра­ва якої були порушені, та/ або її представники (роди­чі, захисник) можуть звер­нутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку (ст. 5 Закону Ук­раїни “Про міліцію”) [13].

Безумовно, проаналізо­вані норми права безпосе­редньо не визначають зміст адміністративної процесу­альної правосуб’єктності працівника міліції, втім дають нам підстави зроби­ти висновок, що ця поса­дова особа може набувати прав й обов’язків відпові­дача (а відтак - бути носієм прав й обов’язків цього учасника адміністратив­ного процесу).

Вищевикладений аналіз адміністративної процесу­альної правосуб’єктності працівника міліції дозво­лив сформулювати такі висновки:

- адміністративна про­цесуальна правосуб’єктність працівника міліції, подібно до інших суб’єктів владних повноважень, ут­ворена із таких складових як адміністративна про­цесуальна правоздатність, адміністративна процесу­альна дієздатність й ад­міністративна процесуаль­на деліктоздатність;

- існує загальна й спе­ціальна адміністративна процесуальна правосуб’єктність працівника міліції;

- загальна адміністра­тивна процесуальна право-суб’єктність працівника мі­ліції - це притаманні усім без винятку учасникам адміністративної справи процесуальні права й обо­в’язки, котрі (права й обов’язки) забезпечують повноцінну участь цих су­б’єктів (зокрема, й праців­ника міліції) в розгляді й вирішенні публічно-пра­вового спору;

- спеціальна адміністра­тивна процесуальна право - суб’єктність працівника міліції - це процесуальні права й обов’язки, котрі створюють можливість цьо­му суб’єкту досягати (здій­снювати) власний особли­вий, відмінний від інших, матеріально-процесуаль­ний інтерес;

- правове регулювання змісту, структури й особ­ливостей здійснення ад­міністративної процесу­альної правосуб’єктності працівника міліції безпо­середньо урегульовані нор­мами Кодексу адміністра­тивного судочинства Ук­раїни й опосередковано - Конституції України й Зако­ну України “Про міліцію”;

Отже, адміністративна процесуальна правосуб’єкт - ність працівника міліції - це урегульована нормами чинного адміністративно­го процесуального законо­давства його здатність бути учасником адміністратив­них процесуальних пра­вовідносин, здійснювати процесуальні права й обо­в’язки, утворюючи своїми діями юридичні наслідки.



ЛІТЕРАТУРА

1. Теория юридического процесса : Монография / [Горше­нев В. М., Крупин В. Г., Мельников Ю. И. и др.] ; Под общей редакцией профессора В. М. Горшенева. - Харьков : Изда­тельство при Харьковском государственном университете издательского объединения “Вища школа”, 1985. - 192 с.

2. Адміністративна юстиція в Україні : Навчальний посіб­ник [Пономаренко Г. О., Комзюк А. Т., Мельник Р. С., Бев - зенко В. М.] ; за заг. ред. А. Т. Комзюка. - К. : Прецедент, 2009. - 198 с.

3. Адміністративне процесуальне (судове) право України : Під­ручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. - Одеса : Юридична лі­тература, 2007. - 312 с.

4. Адміністративне судочинство : Підручник [Коломоєць Т. О., Пирожкова Ю. В., Лютіков П. С., Сквирський І. О.] / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. - К. : Істина, 2009. - 256 с.

5. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. - М. : Изда­тельство БЕК, 1994. - 224 с.

6. Анпілогов О. В. Захист прав та свобод громадянина прокуро­ром в адміністративному судочинстві : монографія / Анпі - логов О. В. - К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2008. - 168 с.

7. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 берез­ня 2004 року № 1618-IV // Відомості Верховної Ради

України. - 2004. - № 40-41. - Ст. 492; Відомості Верхов­ної Ради України. - 2004. - № 42. - Ст. 492.

8. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 лип­ня 2005 року № 2747-ГУ // Відомості Верховної Ради Ук­раїни. - 2005. - № 35-36. - Ст. 446; Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 37. - Ст. 446.

9. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедичес­кий курс) : Учебник. Перевод с украинского / Скакун О. Ф. - Харьков : Эспада, 2007. - 840 с.

10. Тищенко Н. М. Гражданин в административном процес­се. - Харьков : Право, 1998.

11. Адміністративне право України. Академічний курс : Під - руч. : У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. коле­гія: В. Б. Авер’янов (голова). - К. : Видавництво “Юридич­на думка”, 2004. - 584 с.

12. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного про­цесу : Монографія / Кузьменко О. В. - К. : Атіка, 2005. - 352 с.

13. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХГГ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

14. Адміністративне право України : Підручник / [Коло - моєць Т. О., Пирожкова Ю. В., Армаш Н. О. та ін.] / З заг. ред. Т. О. Коломоєць. - К. : Істина, 2010. - 480 с.

15. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради Ук­раїни. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

16. Бевзенко В. М. Участь в адміністративному судочинстві України суб’єктів владних повноважень : правові заса­ди, підстави та форми : Монографія / Бевзенко В. М. - К. : Прецедент, 2010. - 475 с. - Бібліогр. : с. 439-475.

17. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.- практ. комент. / [Армаш Н. О., Бандурка О. М., Басов А. В. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. А. Т. Комзю - ка. - К. : Прецедент ; Істина, 2009. - 823 с.

19. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.