joomla
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС
Юридичний вісник Причорномор’я

КРЮЧЕК Сергій Васильович

Доцент кафедри кримінального права та кримінології Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено розгляду особливостей злочинності працівни­ків ОВС і профілактиці цих правопорушень.

Ключові слова: попередження злочинів, громадська безпека, за­побіжні заходи протидії, соціальна структура населення.

Статья посвящена рассмотрению особенностей преступности ра­ботников ОВД и профилактике этих правонарушений.

Ключевые слова: предупреждение преступлений, общественная безопасность, предупредительные мероприятия противодействия, общественная структура населения.

Постановка проблеми та її зв’язок із провідними науковими та практични­ми завданнями. Пробле­ми зміцнення правопоряд­ку у суспільстві, протидії та попередження злочин­ності були і залишають­ся одними з найважливі­ших, і не випадково : за всю свою історію розвит­ку людство намагалось у будь-який спосіб боротися проти проявів, що супере­чили загальноприйнятим поняттям моралі, громад­ської безпеки та порядку.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї про­блематики. Одним із пер­ших Г. А. Аванесов запро­понував у загальному виг­ляді методику індивіду­ального кримінологічного прогнозу, яка, на його дум­ку, повинна складати про­гностичну модель, побудова­ну на основі вивчення і уза­гальнення зовнішніх показ­ників поведінки і внутріш­ніх мотивів та установок [3].

Конструктивні ттті й ґрун­товніші розробки у цьому напрямку були здійснені А. П. Закалюком, який виз­начає методичні принци­пи прогнозування індиві­дуальної злочинної пове­дінки та методи прогнозу­вання [4].

Цілі та завдання статті. Розробка методик організа­ції, планування та реаліза­ції на практиці профілак­тичного впливу, своєчасне розпізнавання і виявлен­ня проблемних ситуацій, прогнозування та вибору способів проведення за­побіжних заходів, поетап­не вирішення прикладних завдань теж дасть свої по­зитивні наслідки.

Виклад основного мате­ріалу. Актуальною пробле­мою вбачається посилення цілеспрямованої розробки проблематичних питань со­ціально-правового і кримі­нологічного наукового мис­лення, з урахуванням но­вих завдань і умов діяль­ності ОВС, негативного і по­зитивного досвіду попере­дження злочинів та інших правопорушень з боку окре­мих їх працівників та кон­центрація уваги на фор­муванні кримінологічного мислення щодо цієї проб­леми, на чіткому визначен­ні компетентного кола суб’єк­тів і учасників профілак­тичної діяльності.

Суттєве значення має те, що до цієї проблеми треба підходити як до реального явища, яке має свою приро­ду, а не як до тимчасового прояву у специфічній сфері діяльності й особливих правовідносин. Тому важ­ливо з цього приводу ма­ти не побутове, а професій­не кримінологічне мислен­ня, яке співіснує з правови­ми феноменами і в процесі цієї взаємодії забезпечує реалізацію профілактич­ної діяльності, врахову­ючи специфіку й особливу систему правового регулю­вання та взаємовідносин. Особливу увагу в цій діяль­ності треба приділити роз­гляду самого процесу по­передження злочинів у се­редовищі працівників ОВС у динаміці, з урахуванням умов функціонування об’єк­ту, його позицій, учасни­ків, справжніх причинно-наслідкових зв’язків, реаль­них протиріч, що мають місце у самій системі та за її межами у суспільстві. Зокрема мусять братися до уваги особливості соціаль­ної структури населення, неспівпадання інтересів окремих працівників з ін­тересами системи, в якій вони працюють, а також з інтересами різних соціаль­них груп, які поповнюють склад ОВС. Не слід забува­ти і про визначення справж­ніх пріоритетів запобіжно­го впливу як соціального, так і спеціального характе­ру та засобів попереджен­ня, не виключаючи методів переконання, виховання, а за потреби - і примусу.

Виходячи з поняття по­передження злочинності як однієї з найважливіших галузей соціального регу­лювання, управління і кон­тролю, що забезпечує упо­рядкованість суспільних відносин шляхом недопу­щення небезпечних пося­гань на них як складного комплексу різноманітних заходів упереджувальної дії на все, що породжує, від­творює злочинність як со­ціально негативне явище, визначає її тенденції, якіс­ні та кількісні характерис­тики відповідно до рівня, масштабу, змісту, стадій та інших підґрунть і ознак, на нашу думку, можна виді­лити різноманітні види і форми цієї діяльності, се­ред яких - попередження злочинів, що вчиняються працівниками ОВС.

У зв’язку з цим варто констатувати численні різ­новиди профілактичних за­ходів, що являють собою найдієвіший шлях бороть­би зі злочинністю. Весь їх арсенал дозволяє виявляти, нейтралізувати та блокува­ти витоки злочинної діяль­ності з метою недопущен­ня настання небезпечних і шкідливих наслідків. Як зазначає А. І. Алєксєєв, “по­передження злочинів дає можливість вирішувати за­вдання боротьби зі злочин­ністю найгуманнішими спо­собами, з найменшими втра­тами для суспільства, зокре­ма без включення на “повну силу” складного механізму кримінальної юстиції і без застосування такої гострої форми державного приму­
су, як кримінальне покаран­ня” [1].

На наш погляд, саме такі позиції повинні підтримува­тись і впроваджуватись у по­переджувальну діяльність серед працівників ОВС.

image031Відомо, що працівники ОВС, особливо міліції, за­знають порівняно чи не най­більшого впливу криміна - лізованого суспільства, ос­кільки за специфікою своєї діяльності постійно контак­тують з представниками злочинного світу. Нестабіль­ність і динамізм соціально- економічної напруги у сус­пільстві відбиваються на формуванні у частини з них негативних рис, спонукають до переосмислення цінніс­них орієнтацій, домінуючих мотивів і “пріоритетів” у гір­шому розумінні цього сло­ва. Від цих та деяких інших обставин багато в чому зале­жить і ефективність служ­бової діяльності працівни­ка. Отож, розрив між рівнем матеріальної забезпеченості та ступенем соціально-пра­вової захищеності працівни­ків і значно зрослим служ­бовим навантаженням на них досягає межі, за якою спостерігається висока імо­вірність психологічного та со­ціального зриву людини, що за певних обставин транс­формується у правопорушен­ня та злочини. Тому нейт­ралізація і позбавлення цих негативних факторів у свою чергу сприяє усуненню де­формації у свідомості пра­цівників і проявів їх неадек­ватної поведінки, що вили­вається в грубість, бруталь­ність, зневажливе ставлення до затриманих, принижен­ня їх гідності, амбіційність стосовно громадян, та інших відхилень у міжособистіс - них стосунках.

Значних змін потребує іс­нуюча практика боротьби зі злочинністю в середовищі самих працівників ОВС. На­зріла потреба у додатковому перегляді та вдосконален­ні системи аналізу і накопи­чення інформації вчинених злочинів конкретними пра­цівниками, подолання висо­кої їх латентності.

Серед документів МВС України, які мають загаль - носпрямовуюче та профілак­тичне значення для праців­ників ОВС, спонукають їх до зразкового виконання за­вдань та досягнення високих результатів правоохоронної діяльності, можна назвати “Етичний кодекс співробіт­ника ОВС”, схвалений коле­гією МВС України 5 жовтня 2000 року №7/КМ/8, Кодекс честі співробітника ОВС Ук­раїни, Звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ.

Положення цих доку­ментів сформульовані в ме­жах правового простору, який визначається Консти­туцією і законами України, враховують інші норматив­ні акти держави, що регла­ментують діяльність систе­ми МВС. У них також під­тримуються принципи, за­кладені в Кодексі поведінки посадових осіб з підтриман­ня правопорядку, прийня­тому Генеральною Асамб­леєю ООН 17 грудня 1979 ро­ку, Декларації про поліцію, прийнятої Парламентською Асамблеєю Ради Європи 8 травня 1979 року, Європей­ському кодексі поліцейсь­кої етики, прийнятому Ко­мітетом міністрів Ради Єв­ропи 19 вересня 2001 року. В кінцевому підсумку вони спрямовані на забезпечення кожним працівником свідо­мого дотримання при вико­нанні службових завдань та в особистому житті вимог Присяги співробітника ор­ганів МВС, відповідних ста­тусу та посадовому станови­щу етичних норм.

Попередження злочинів серед працівників ОВС має здійснюватися зокрема з урахуванням особливостей таких їх типів, як “азарт­ні силовики”, “хабарники”, “кар’єристи”, “перевертні”, “випадкові злочинці” (тоб­то ті, хто намагається по­яснити свою криміногенну поведінку тим, що “не ма­ли іншого виходу”, упев­неністю в безкарності та вседозволеності, наявніс­тю “фінансових проблем тощо”) [2].

Як відомо, особистість працівника ОВС, стосовно якого здійснюється про­філактичний вплив, є го­ловною ланкою в системі пріоритетів кримінологіч­ного попередження.

Потреба забезпечення індивідуального профілак­тичного впливу в системі МВС зумовлена саме тим, що злочини та інші право­порушення допускаються саме проти тих суспільних відносин, у яких ці особи бе­руть безпосередню участь, виступаючи гарантами пра­вопорядку і законності, і на них розповсюджуються ре­гулятивні, соціально-охо­ронні і контрольні функції. Тому соціально-правовий статус і функції суб’єктів індивідуальної криміноло­гічної профілактики мають бути нормативно визначені із чітким розмежуванням компетенції, повноважень, засобів і методів поперед­жувальної діяльності, а та­кож різновидів підфункцій (зокрема організаторських, аналітичних, інформацій­них, методичних та інших). Важливим є чітке визначен­ня сфери діяльності кожно­го із суб’єктів профілакти­ки, дотримання суборди­нації, підпорядкованості і компетенції цих суб’єктів щодо здійснення профілак­тичних функцій.

Це дає можливість твор­

Чо використовувати ці ме­тодики для кримінологіч­ного прогнозування індиві­дуальної злочинної поведін­ки з боку певних категорій працівників ОВС. Подаль - шарозробка прогностичних моделей та вирішення про­блем, пов’язаних з відбо­ром адекватних і зручних для прогнозування ознак (індикаторів), надання їм правильної оцінки за баль­ною шкалою для здобуття найвірогідніших прогнос­тичних висновків стосовно майбутньої поведінки осіб, які піддавались прогнозу, дає змогу виявити криміно­логічне підґрунтя для май­бутньої розробки тактики індивідуального попере­дження злочинної поведін­ки з урахуванням даних здійсненого прогнозу.

image032Таким чином, загальне попередження злочинності серед працівників ОВС му­сить розглядатися в контек­сті загальносоціальних за­ходів як система дій, спря­мована на усунення процесів детермінації, що впливають на все населення та поділяються за різними соціальни­ми, економічними та інши­ми критеріями і збільшу­ють імовірність злочинної поведінки групи населення чи окремих громадян, які підпадають під їх вплив.

З практичної точки зо­ру етапами попередження злочинів варто вважати ті, які відповідно з розвитком криміналізації працівників і її конкретними проявами являють собою дієві контр­заходи протидії заходам на етапах профілактики, від­вернення та припинення злочинної діяльності.

З цієї точки зору профі­лактика злочинної поведін­ки серед працівників ОВС являє собою заходи для ви­явлення та усунення при­чин, умов, обставин та фак­торів, інших детермінант злочинності в специфічно­му, чітко рекомендованому щодо своїх дій середовищі працівників ОВС.

Висновки. З урахуван­ням специфіки попереджу­вальної діяльності в сере­довищі працівників ОВС та специфіки діяльності суб’єк­тів попередження потріб­но розробляти організацій­но-управлінські, оператив­ні, виховні та інші напрям­ки попередження злочинів у системі.

Виходячи із завдань по­переджувальної роботи, що випливають з головної ме­ти боротьби зі злочинністю, а саме забезпечення стабілі­зації, стримування і в по­дальшому суттєвого її ско­рочення, вона залишається одним з основних напрямів роботи з кадрами ОВС.



Література:

1. Алексеев А. И. Российская криминологическая энциклопе­дия. - М., 2000. - 650 с. - С. 538;

2. Алтухов С. А. Преступления сотрудников милиции (понятие, виды и особенности профилактики). Науч.-практ. изд. / Ас - соц. “Юрид. центр” - СПб: Пресс, 2001. - 269 с. - С. 38;

3. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Акад. МВД СССР. - М., 1980. - 526 с. - С. 211; 4. Закалюк А. П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального пре­ступного поведения. - М.: Юрид. лит., 1986. - 192 с. - С. 85-90.