joomla
ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ ЯК ВИД ДЕФОРМАЦІЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ПРАВООХОРОНЦЯ : ПРИЧИНИ, ФОРМИ ПРОЯВУ
Юридичний вісник Причорномор’я

ДРУЧЕК Олена Василівна

Старший викладач кафедри державно-правових дисциплін Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено вивченню та подоланню проблем деформації правової свідомості правоохоронця, зокрема його правового нігілізму.

Ключові слова: правовий нігілізм, правова свідомість правоохо­ронця, професійна деформація, суспільна правосвідомість, службові обов’язки, девіантна правосвідомість.

Статья посвящена изучению и решению проблем деформации правового сознания юриста, в частности его правового нигилизма.

Ключевые слова: правовой нигилизм, правовое сознание юриста, профессиональная деформация, общественное правосознание, слу­жебные обязанности, девиантное правосознание.

Постановка проблеми та її зв’язок із провідними науковими та практични-мизавданнями. Усучасних умовах правоохоронним ор­ганам, зокрема міліції, до­водиться здійснювати свої завдання в умовах неста­більності соціально-еконо­мічного і політичного жит­тя, змін у суспільній пра­восвідомості. Все це гене­рує підвищені вимоги і до юристів-правоохоронців, рівня їх загальної та право­вої культури, професійної підготовки, моральних якос­тей. Тим не менше, не таким уже й рідкісним явищем є прояви різноманітних де­формацій у правосвідомості працівників ОВС, зокрема правового нігілізму. Наслід­ком цього є факти корупції, зловживання службовим становищем, порушення за­кону у ході процесуальної діяльності [1, с.334].Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. Ці питан­ня завжди цікавили нау­ковців, оскільки від пра­вового нігілізму залежить і загальна культура сус­пільства, що зрештою не­гативно впливає на його розвиток (М. Панкратова, М. Гомонов).Але найбільш небезпечні наслідки наяв­ні саме серед правоохорон­ців, чому й присвячува­ли свої праці П. Баранов,

В. Трасковський, О. Заб - лоцька, Ф. Лопушанський, А. Олійник, які намага­лись знайти вихід зі склад­ної ситуації.

Цілі та завдання стат­ті. Ми робимо спробу до­слідити деякі порушення правоохоронців під час ви­конання їхніх службових обов’язків, зважаючи на чинні закони та необхідні зміни до них.

Виклад основного ма­теріалу. Недотримання пра­воохоронцями під час ви­конання своїх службових обов’язків основоположних принципів правоохоронної діяльності свідчить, на наш погляд, про існування низ­ки проблем, які міліцейсь­ке відомство намагається розв’язати, хоча їх аналіз засвідчує надзвичайну мас­штабність, а отже - склад­ність виконання цього за­вдання.

Вивчення результатів дослідження порушеного питання [2-8] дає нам мож­ливість заявити про свій погляд щодо класифіка­ції проблем, які виника­ють у професійній діяль­ності працівників міліції. Це зокрема:

- проблеми загально­суспільного характеру;

- проблеми організацій­но-правового характеру;

- матеріально-економіч­ні проблеми;

- проблеми суб’єктивно-особистісного характе­ру.

До проблем загальносо-ціального характеру слід віднести: перехідні умови, в яких зараз перебуває сус­пільство і держава; загаль­ну економічну й політичну нестабільність; несформованість багатьох соціаль­них інститутів, зокрема громадянського суспільс­тва.

Проблеми організацій­но-правового характеру вик­ликані, на наш погляд, не­досконалістю відомчої сис­теми управління ОВС, пе­рекосами та помилками в здійсненні процесів їх ре­формування. Сюди слід у першу чергу віднести: спро­би “оптимізувати” струк­туру і чисельність деяких служб і підрозділів ОВС, які неодноразово здійснюва­лися за ініціативою як ви­щого державного керів­ництва, так і керівництва МВС; необмежену можли­вість владних структур використовувати міліцію за­для вирішення своїх вузько-політичних, далеких від за­конодавчо визначених для неї завдань і цілей; неза­довільний правовий захист працівників міліції.

Як окремий аспект на­званої проблеми можна назвати недостатню юри­дичну базу щодо регламен­тації як усієї діяльності ОВС у цілому, так і її ок­ремих слідчо-оперативних дій.

Так, на сьогодні дуже активно критикується факт відсутності нового Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, оскільки його норми в іс­нуючому варіанті застарі­ли і не відповідають су­часним реаліям. Потре­бує нагальних змін і про­цесуальне законодавство. Відсутнє законодавче нор­мування профілактичної роботи ОВС. Всі ці та ін­ші недоліки в регламен­тації діяльності міліції, як справедливо зауважує

О. А. Мартиненко, дають можливість оцінити зако­нодавчу базу та правоохо­ронну практику як реак­цію на вже сформовані де­віації суспільного життя, а не як таку, що існує для не­допущення “злочинів май­бутнього” [8]. У правовому полі створюється певний розрив між реагуванням на правопорушення й си­туаціями, які в силу своєї новизни та нестандарт­ності викликають труд­нощі в правовій оцінці та вирішенні. Відставання кримінально-правової ба­зи від реального розвит­ку злочинного світу має хронічний характер, і ОВС щоденно мають справу з дефіцитом ефективного за­конодавства.

Матеріально-економіч­ні проблеми - одні з тради­ційно найболючіших для міліцейського відомства. За офіційними даними, за всі роки незалежності Ук­раїни державним бюдже­том ніколи не було задово­лено потреби структури на 100%. Так, за бюджетом поточного року на фонд заробітної плати в сис­темі МВС виділено лише 33% від реально потрібної суми.

До проблем суб’єктно - особистісного характеру, на наш погляд, слід від­нести: рівень освіти, про­фесійних навичок і вмінь, якими володіє той чи ін­ший працівник; ступінь розвитку особистісно-пси - хологічних якостей; мо­рально-психологічний клі­мат і рівень дисципліни в колективі; особливості правової культури та пра­вової свідомості.

Якщо говорити про уста­лені в науці види деформа­ції правосвідомості право­охоронця, то ними є: пра­вовий інфантилізм (найлегшаформаспотворення); правовий нігілізм; фено­мен переродження пра­восвідомості (найтяжча форма).

Правовий нігілізм у лі­тературі найчастіше нази­вається особливо небезпеч­ним відхиленням у кате­горії правосвідомості юри­дичних працівників За­гальновідомим є таке виз­начення правового нігіліз­му: це одна з форм сус­пільної свідомості, що має свою структуру, носіїв, рів­ні; характеризується су­купністю почуттів, уяв­лень, настроїв, пережи­вань, емоцій з приводу за­перечення правових форм регуляції і висуває альтер­нативні праву ідеї і спосо­би суспільних відносин [9, с. 113].

Якщо вичленити з на­веденого вище визначення конструкційну основу, а саме - сутність нігілізму, і застосувати її стосовно тієї категорії осіб, що нас ціка­вить, ми сформулюємо та­ке визначення правового нігілізму правоохоронців: це породжене девіантною правосвідомістю негатив­но-заперечливе ставлення до права та пов’язаних з ним цінностей, що є влас­тивим представникам пра­воохоронної професії.

Питання детермінант - ної зумовленості правово­го нігілізму у середовищі правоохоронців є особли­вим. Думається, що у по­шуках відповіді на нього треба мати на увазі дві гру­пи чинників: по-перше, це внутрішньосистемні чин­ники, про які вже йшло­ся вище (організаційно - правового, матеріально- економічного, суб’єктивно - особистісного характеру);

І, по-друге - зазальносо - ціальні. Стосовно остан­ніх, то тут ми думаємо, що все вкладається у таку логіко-філософську сен­тенцію: оскільки право­вий нігілізм як “право­ве відчуження” є власти­вим нашому суспільству у цілому, то певною мірою він є властивим і право­охоронним органам. Про­те суб’єктний склад ос­таннього з цих видів, а та­кож певна неприродність у поєднанні понять “пра­вовий нігілізм” і “право­охоронець” зобов’язує нас більш детально зупини­тися на виявленні особли­востей цього феномену. На нашу думку, найбільш ви­пукло ці особливості висту­пають при дослідженні форм правового нігілізму юристів.

Аналіз існуючого ста­тистично-звітного матеріа­лу, інформаційних даних публіцистичного і відомчо­го характеру, а також на­укової літератури з указа­ної проблематики дає мож­ливість згрупувати най­більш явні форми прояву правового нігілізму у пра­воохоронній діяльності за критерієм сфери їх прояву:

- у допрактичній сфері (на рівні сприйняття, ві­дображення права, фор­мування правової установ­ки);

- у сфері правозастосування.

- У першому контексті виділяються нігілістично-правові стереотипи й уста­новки, зокрема:

- професійна ідентифі­кація (постановка спів­робітника на місце зло­чинця);

- протиправна установ­ка на задоволення за до­помогою владних повно­важень корисливих інте­ресів;

- стереотип “ухилу на звинувачення”;

- установка на власну непогрішимість;

- стереотип завищеної оцінки значення власних дій у вирішенні професій­них завдань;

- стереотип замкненос­ті, “кастовості” правоохо­ронних органів [10, с. 162­164].

image062У цілому ці та інші по - ведінкові стереотипи й ус­тановки, які формуються у свідомості правоохоронця під дією різних факторів, і за своєю суттю є викрив­леними зразками правово­го знання та ставлення до правової дійсності, визна­чають і стають основою не­адекватної до вимог зако­ну і принципів правоохо­ронної діяльності поведін­ки працівників ОВС.

При цьому слід зазна­чити, що подібна проб­лема є інтернаціональ­ною: внутрішньосистемні чинники суб’єктивно-осо - бистісного характеру ста­ють причиною деформації правосвідомості працівни­ків силових (поліцейських) структур незалежно від то­го, наскільки такі струк­тури зазнають негативного впливу загальносоціальних чинників. Іншими слова­ми, проблема поліцейсько­го свавілля певною мірою є присутньою у будь-якому, навіть найдемократичні - шому суспільстві. Підтвер­дження того, що цинізм і авторитаризм є неминучи­ми складовими психоло­гічного портрету поліцей­ського, ми знаходимо у за­рубіжній науковій літера­турі [11, с. 67].

image063Таким чином, причини, що обумовлюють право­вий нігілізм працівників міліції, мають комплек­сний характер. Вони мо­жуть призвести спочатку до несумлінного виконан­ня ними своїх обов’язків, до професійної деформа­ції, а в деяких випадках - і до деградації особистості.

Якщо вести мову про форми вираженняправового нігілізму серед праців­ників міліції, то слід мати на увазі, що це явище, як і правовий нігілізм - загальносоціальне, має ба­гато сторін, граней, рів­нів. Найбільш реальним, як уявляється, є підхід до класифікації цього явища за критерієм суспільної не­безпеки та суб’єктивного ставлення працівників до наслідків своїх дій. Від­повідно найбільш загаль­ними і очевидними фор­мами правового нігілізму міліціонерів слід вважати:

- умисні порушення дію­чих законів і нормативно-правових актів (зокрема на етапі правозастосування);

- професійні помилки (зокрема слідчо-процесуаль­ні, що також є хибами про­цесу правозастосування).

Щодо першої категорії, то неправомірні нігілістич­ні дії вчиняються уповнова­женою особою усвідомлено. При цьому, за аналогією зі вченням теорії криміналь­ного права щодо складу злочину, можна виділити прямий і непрямий намір особи. В основі професій­ної помилки лежить нена­вмисне порушення проце­суального законодавства, що має вираження у неви­конанні або неналежному виконанні службовою осо­бою своїх обов’язків, по­рушень вимог закону. Ми підтримуємо погляди вче­них, що причинами нена­вмисного порушення за­кону можуть бути: право­вий дилетантизм, правова необов’язковість, невміння

І небажання розпоряджа­тися можливостями, на­даними законом, індифе­рентне ставлення до права, незнання права, тощо [12, с.19]. Під процесуальни­ми помилками маються на увазі будь-які упущення досудового слідства, неточ­ності, пропуски і погріш­ності, неправильні або по­милкові кроки, помилки, викликані нестабільніс­тю правового регулюван­ня, неякісним тлумачен­ням закону тими, хто його застосовує, їх недостатнім освітнім і професійним рів­нем, низькою ефективніс­тю прокурорського нагля­ду та процесуального керу­вання слідством тощо.

Значно більшу суспіль­ну небезпеку, ніж про­фесійні помилки, станов­лять умисні порушення працівниками міліцейсь­кого відомства діючих за­конів і нормативно-пра­вових актів. Мова йде про правопорушення і злочи­ни, які вчиняються пра­цівниками міліції.

Масив таких злочинів за своїм об’єктним складом чималий. Так, мова в пер­шу чергу може йти про:

- порушення прав під час затримання чи ареш­ту;

- порушення прав осіб, які перебувають у спецус-тановах міліції;

- порушення прав під час ведення слідства;

- порушення прав на підставі національної та расової неприязні;

- порушенняправ“вразливих” категорій осіб (міг­рантів, біженців, шукачів притулку) тощо [13, с. 17­18].

У зв’язку з вищезазна­ченим вважаємо, що най­більш брутальним про­явом правового нігілізму, що має місце в діяльності української міліції, є та­кий вид злочинів, як про­тизаконне насильство. Не заглиблюючись у питан­ня соціокультурного вимі­ру поняття насильства, на основі критичного осмис­лення перш за все науко­вих здобутків юридичної науки, окреслимо насиль­ство взагалі як будь-який спосіб обмеження влади людини аж до позбавлен­ня її життя з боку того, хто має над нею владу. Відповідно протизаконне насильство в ОВС можли­во, як варіант, визначи­ти таким чином: це на­сильницькі дії будь-якого з працівників ОВС - пред­ставника влади, суб’єкта повноважень, які здійс­нюються стосовно окремої людини чи групи осіб всу­переч офіційному законо­давству, в результаті не - легітимного використання службових повноважень.

На думку О. Н. Ярмиша та В. О. Соболєва, яка нам здається цілком слушною, видами протиправного на­сильства з боку міліції зок­рема є:

- вбивства;

- порушення особистої недоторканності;

- незаконне затриман­ня та арешт; незаконний привід у міліцію і обшук;

- створення нелюдських умов у приміщеннях тим­часового тримання;

- жорстоке поводження

Із затриманими: застосу­вання тортур;

- зґвалтування [14, с.21].

Ступінь поширення та­кого виду злочинних дій у формі протизаконного на­сильства серед працівни­ків міліції є, на жаль, до­сить значним. Особливу небезпеку несе в собі засто­сування правоохоронцями тортур. За даними Уповно­важеного Верховної Ради з прав людини, у 2007 р. у цю інституцію з приво­ду катувань, жорстокого та нелюдського поводжен­ня чи покарання надійшло 1428 звернень, у 2008 р. - 1922. Як правило, право­охоронці б’ють людей для визнання ними вини з ме­тою підвищення показни­ка розкриття злочинів, а то і просто з метою отри­мання хабара. У 70% ви­падків це відбувається у службових кабінетах. Ка­тування мають місце, на жаль, в усіх регіонах Ук­раїни, про що свідчать і результати впровадження Уповноваженого, інфор­мація прокурорів облас­тей, правозахисників і ок­ремі вироки судів. Це під­тверджується і даними за­кладів охорони здоров’я. Протягом 2006 року до лі­карень з приводу побит­тя в міліції звернулося майже 1800 осіб, у 2007 і 2008 рр. - по дві тисячі

[15].

Висновки. У цілому проблема існування в сис­темі МВС України тако­го явища, як порушення особовим складом вимог чинного законодавства, викликана причинами та умовами як об’єктивного, так і суб’єктивного харак­теру, які пов’язані між со­бою Наявність будь-яких форм прояву правового нігілізму в діяльності пра­цівників ОВС, які самі по­винні стояти на сторожі закону, є одним із ваго­мих чинників, що викли­кають стурбованість у сус­пільстві, підривають авто­ритет і престиж державної влади, віру в реальне парт­нерство ОВС і народу.


image064


Література:

1. Трасковський В. Л. Окремі причини порушень особовим складом вимог чинного законодавства // Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутріш­ніх справ за сучасних умов [Текст]: Мат-ли міжнар. наук.- практ. конф., Київ, 4 грудня 2009 р. / Трасковський В. Л., Заблоцька О. Ю. - К.: ДНДІ МВС України, 2009. - Харків : Права людини, 2009. - 500 с.;

2. Панкратова М. Е. Проблемы противодействия правовому нигилизму в современной России / Панкратова М. Е., Гомо­нов Н. Д. // Вестник МГТУ, Том 9. - № 1. - 2006. - С. 163-171;

3. Баранов П. П. Профессиональное правосознание работни­ков органов внутренних дел: теоретические и социологи­ческие аспекты: дис... доктора юрид наук / Баранов П. П. - М. 1992;

4. Гранат Н. Л. Деформация профессионального сознания лич­ности работников правоохранительных органов и возмож­ности её профилактики / Гранат Н. Л. // Проблемы дейс­твия права в новых исторических условиях. - М., 1993;

5. Борисова С. Е. Профессиональная деформация сотрудни­ков милиции и её личностные детерминанты: дисс. канд. псих. наук / Борисова С. Е. - М., 1998 - 204 с.;

6. Лопушанський Ф. А. Запобігання злочинам органами попе­реднього слідства / Лопушанський Ф. А. - К.: Наукова дум­ка, 1975. - 175 с.;

7. Олійник А. Ю. Деякі питання законності в діяльності ОВС по забезпеченню права недоторканності особи / Олійник

А. Ю., Cвістунов B. B. II Забезпечення законності в діяль­ності органів внутрішніх справ. - К., 1993. - C. 72-80;

8. Мартыненко O. A. Детерминация и предупреждение пре­ступности среди персонала органов внутренних дел Укра­ины: монография I Мартыненко O. A. - Х., Изд-во XHУBC, 2005. - 396 с.;

9. Ткаченко BÆ. Российский правовой нигилизм : дисс. со - иск. учёной степ. канд.. юрид. наук спец. 12.00.01 I Тка­ченко BÆ. - М., 2000. - 156 с.;

10. Баранов П. П. Правосознание работников милиции: мифы, деформация, стереотипы I Баранов П. П. Bитрук Н^. II Право и жизнь. - 1992. - № 3;

11. Niederhoffer A. Behind the shield : The Policein Urban Sosiety. Garden CitiI N. V.Y. : Anchor, 1969. - 327 с.;

12. Дершиев Ю^. Oсновные процессуальные ошибки, влеку­щие необоснованное привлечение к уголовной ответствен­ности I Дершиев Ю^. II Законодательство и практика. - 1998. - № 1;

13. Левченко К. Б. Огановлення та перспективи розвитку сис­теми моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ України I Левченко К. Б. II За­безпечення прав і свобод людини і громадянина в діяль­ності органів внутрішніх справ за сучасних умов [Текст]: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції., Київ, 4 грудня 2009 р. - К.: ДНДІ МBC України, 2009. - Харків: Права людини, 2009. - 500 с.;

14. Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: со­ціологічний та історико-правовий анализ I Кол. авт. ; за заг. ред. O.^ Ярмиша. - Харків : Bид-во Нац. ун-ту внутр. справ, Харківська правозахисна група, 2005. - 212 с.;

15. Щорічна доповідь Уповноваженого Bерховної Ради Украї­ни з прав людини Карпачової Н. І. про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина (м. Київ, 24 червня 2009 року) htt : II www. rada. gov. uaIzakonI new I STENOGRI24 06. htm].