joomla
ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Юридичний вісник Причорномор’я

НАГОРНА Анна Олександрівна

Викладач кафедри державно-правових дисциплін Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено проблемам посвідчення заповітів посадовими особами, зокрема військовими посадовими особами.

Ключові слова: заповіт, посвідчення заповітів, військові поса­дові особи, нотаріальні дії, військовослужбовець.

Статья посвящена проблемам заверения завещаний должностны­ми особами, в частности военными должностными особами.

Ключевые слова: завещание, заверение завещаний, военные должностные особы, нотариальные действия, военнослужащий.

Постановка проблеми та її зв’язок із провідни­ми науковими та практич­ними завданнями. У циві - лістичній думці достат­ньо давно ведеться дис­кусія щодо посвідчення заповітів посадовими осо­бами. За думкою Ю. О. За­їки, з якою ми погоджує­мось, “Найбільший інтерес становлять положення що­до спадкування за запові­том. Поряд із нотаріально посвідченими заповітами, збережена також юридич­на сила заповітів, які пос­відчені капітанами суден, головними лікарями, на­чальниками експедицій і виправно-трудових уста­нов. Право посвідчувати заповіти надано і началь­никам слідчих ізоляторів” [1, с. 43].

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. Проблемі посвідчення заповітів по­садовими особами присвя­чено чимало досліджень, які мали результатом ук­image070Ладення відповідних за­конів України [1-4]. Проте бракує досліджень посвід­чення заповітів саме війсь­ковими посадовими особа­ми.

Цілі та завдання статті.

Ми ставимо за мету досліди­ти питання посвідчення за­повітів військовослужбов­ців, використовуючи аналіз сучасної правової практики.

Виклад основного мате­ріалу. Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може вчиня­тися певними військовими посадовими особами.

Повноваження військо­вих посадових осіб щодо вчинення нотаріальних дій в Україні - це система ор­ганів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а та­кож факти, що мають юри­дичне значення, та вчиня­ти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридич­ної відповідності. Посвід­чення заповітів, прирівня­них до нотаріальних, може вчинятися певними війсь­ковими посадовими особа­ми. До нотаріально посвід­чених заповітів прирівню­ються: заповіти військово­службовців та інших осіб, які перебувають на ліку­ванні в госпіталях, сана­торіях та інших військо­во-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками з медич­ної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікуваль­них закладів; заповіти та доручення військовослуж­бовців у пунктах дисло­кації військових частин, з’єднань, установ і війсь­ково-навчальних закладів, де немає державних нота­ріальних контор, приват­них нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиня­ють нотаріальні дії, а та­кож заповіти робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військово­службовців, посвідчені ко­мандирами (начальниками) цих частин, з’єднань, уста­нов і закладів. Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 15.06.1994 р. № 419 затверджений Порядок пос­відчення заповітів і дору­чень, прирівнюваних до но­таріально посвідчених [3].

Військовослужбовці - це громадяни України, які проходять службу на тери­торії України, беруть участь у всеукраїнському і місце­вих референдумах, обира­ють і можуть бути обраними до Рад народних депутатів та інших виборних держав­них органів згідно з Консти­туцією України [2].

До військовослужбов­ців належать: особи офі­церського складу, прапор­щики, мічмани, військово­службовці строкової і над­строкової служби та війсь­кової служби за контрак­том Збройних Сил Украї­ни, Державної прикордон­ної служби України, Служ­би національної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегіч­них сил стримування, які дислокуються на терито­рії України, військовослуж - бовці-жінки, курсанти вій­ськових навчальних зак­ладів.

До такого порядку пос­відчення заповітів зверта­ються, коли з об’єктивних причин немає можливос­тей нотаріально посвідчи­ти заповіт.

Місце, де перебуває осо - ба-заповідач, є пункт дис­локації військової части­ни, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нота­ріальні дії.

Посадові особи при пос­відченні заповітів керують­ся Конституцією та закона­ми України, постановами Верховної Ради, указами та розпорядженнями Прези­дента України, декретами, постановами, розпоряджен­нями Кабінету Міністрів, наказами Міністерства юс­тиції України.

Особа військовослуж­бовця чи іншого громадя­нина встановлюється за паспортом чи іншим до­кументом, який виключає будь-які сумніви щодо осо­би громадянина.

Не можуть посвідчува - тися заповіти військово­службовців й інших гро­мадян, які на час складан­ня заповіту перебувають у такому стані, що не мо­жуть розуміти значення своїх дій або керувати ни­ми.

Перед посвідченням за­повіту особа, від імені якої вони посвідчуються, по­винна особисто ознайоми­тися з текстом проекту до­кумента, або його має за­читати їй вголос посадова особа, яка посвідчує за­повіт. Якщо заповідач зго­ден з проектом заповіту, він повинен підписати йо­го у присутності посадо­вої особи, яка посвідчує заповіт. У разі, коли поса­довій особі, яка посвідчує заповіт, подано вже під­писані проекти, заповідач повинен підтвердити, що документи підписані ними особисто.

Заповіт може бути скла­дений від імені лише од­нієї особи. Не може бути посвідчений один заповіт від імені кількох осіб. За­повіт посвідчується лише в присутності заповідача. При зверненні громадяни­на з проханням посвідчи­ти заповіт посадова особа повинна:

- за бажанням запові­дача ознайомити його з ко­лом спадкоємців, визначе­них цивільним кодексом;

- роз’яснити заповідачу, що неповнолітні або непра­цездатні діти спадкодав­ця (зокрема усиновлені), а також непрацездатні дру­жина, батьки (усиновлені) й утримані померлого ус­падковують незалежно від змісту заповіту обов’язкову частку в спадщині. Ця час­тка не може бути меншою двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємництві за за­коном;

- роз’яснити заповіда­чеві його права [5].

У заповіті прізвища, іме­на та по батькові військо­вих, звання, а також місце їх дислокації зазначаються повністю. Не заповнені до кінця рядки та інші віль­ні місця прокреслюються. Виправлення вносяться у присутності заповідача та застерігаються посадовою особою перед підписанням заповідача.

Заповіт складається і посвідчується у двох при­мірниках, у ньому повин­но бути зазначено місце і час його складання. Піс­ля підписання заповіту за­повідачем посадова особа повинна його посвідчити, вчинивши на ньому пос - відчувальний напис.

Стосовно посвідчення за­повітів треба дотримува­тися певних правил по­дальшої їх реєстрації. Піс­ля підписання заповіту за­повідачем посадова особа повинна його посвідчити, вчинивши на ньому посвід - чувальний напис. Підпис чергового лікаря, який пос­відчив заповіт, додатково­го засвідчення не потребує. Заповіти, посвідчені поса­довими особами, реєстру­ються в спеціальній книзі для реєстрації заповітів, яка повинна бути прошну­рована, її сторінки прону­меровані, а кількість сторі­нок завіряється підписом командира військової час­тини, начальника або йо­го заступника по медичній частині госпіталю, сана­торію, іншого військово-лі­кувального закладу і від­повідними печатками.

Посадові особи, які пос­відчили заповіт, повин­ні негайно передати один його примірник заповіда­чу, другий у той же день передається до державно­го нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним міс­цем проживання заповіда­ча. Якщо заповідач не мав постійного місця прожи­вання в Україні або якщо місце проживання його не­відоме, заповіт надсилає­ться до державного нота­ріального архіву м. Києва. До такої категорії запові­тів законодавець одночас­но ставить додаткові вимо­ги: присутність не менше двох свідків при їх посвід­ченні [3].

Командири військових частин відмовляють у пос­відченні заповітів, якщо вони суперечать закону, тобто якщо вони здійсню­ються поза діючим законо­давством або з метою заві - дома суперечних інтересів держави та суспільства.

За бажанням особи, якій відмовлено у посвідченні заповіту, причини відмови повинні бути викладені у письмовій формі та роз’яс­нений порядок його оскар­ження.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову посадових осіб у їх посвідченні подаються до суду за місцезнаходженням госпіталю, військово-ліку­вального закладу, військо­вої частини, з’єднання, ус­танови, військово-навчаль­ного закладу.

Висновки. Повноважен­ня військових посадових осіб щодо вчинення но­таріальних дій в Україні - це система органів і поса­дових осіб, на яких пок­ладено обов’язок посвід­чувати права, а також факти, що мають юридич­не значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з ме­тою надання їм юридичної відповідності. Посвідчен­ня заповітів, прирівняних до нотаріальних, може вчинятися певними війсь­ковими посадовими осо­бами.



Література:

1. Заїка Ю. Посвідчення “Секретного заповіту” [Текст] // Під­приємництво, господарство і право. - 2002. - №1. - С.43;

2. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей [Текст]: закон України від 20.12.91;

3. Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених [Текст] : затв. постановою Кабі­нету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 419;

4. Цивільний кодекс України [Текст] : за станом на 15 січ. 2008 р. - Х. : Одіссей, 2008. - 423 с. - (Серія “Закони Ук­раїни”);

5. Про нотаріат [Текст]: закон України від 1993.09.02 №3425- XII.