joomla
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ ОВС ІЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД МОЛОДІ
Юридичний вісник Причорномор’я

ВОЛКОВИЧ Олена Юріївна

Викладач кафедри державно-правових дисциплін Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено розгляду організаційно-правових заходів ОВС із попередження наркоманії серед молоді.

Ключові слова: наркоман, незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин, попит на наркотики, профілактичний процес.

Статья посвящена рассмотрению организационно-правовых ме­роприятий ОВД по предупреждению наркомании среди молодежи.

Ключевые слова: наркоман, незаконный оборот наркотических средств и психотропных веществ, спрос на наркотики, профилакти­ческий процесс.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними науковими та практични­ми завданнями. Значне по­гіршення ситуації в сфері незаконного обігу нарко­тиків в Україні, поміт­не зростання пов’язаної з цим злочинності, а також посилення зв’язків вітчиз­няного наркотичного біз­несу із зарубіжними наркоторговцями різко вису­нули проблему незаконно­го обігу наркотичних за­собів і психотропних ре­човин у коло найбільш го­стрих соціальних проблем держави [1, с.78-87].

Проблема розповсюджен­ня наркотиків серед насе­лення має певну соціаль­ну спрямованість: нарко­манія домінує переважно в молодіжному середови­щі. За даними МВС Украї­ни, на кінець 2006 року за­гальна кількість зареєстро­ваних осіб, що допускають немедичне вживання нар­


Котичних засобів і психо­тропних речовин, складала понад 100 тис. осіб, з яких близько 5 тис. - офіційно зареєстрована молодь [2, с.103]. Зважаючи на латен­тність цього явища ми вва­жаємо, що реальні цифри більші. За даними наших соціологічних опитувань приблизно 40% від загаль­ної кількості молоді на те­риторії України безпосе­редньо стикалися з нарко­тиками.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. Проблемами наркоманії та аналізу не­законного обігу наркотич­них засобів як соціально шкідливого явища певною мірою у нашому суспільстві займалися такі науковці, як:Л. М.Анісімов, О. М. Бан­дурка, С. П. Гірницький,

В. О. Глушков, Н. А. Карпо­вич, О. В. Козаченко, О. В.Колесник, Н. Ш. Курманов, А. А. Музика, В. М. Смітієн-ко, О. Н. Ярмиш та ін.

Цілі та завдання статті. Розглядаючи комплекс ор­ганізаційно-правових захо­дів протидії незаконному обігу наркотичних засобів тапсихотропних речовин се­ред молоді, ми можемо бачи­ти, що питому вагу наряду із заходами адміністратив­но-правового регулювання (заходи адміністративного примусу) тут посідають за­ходи попередження педа­гогічно-виховного, психо­логічного, організаційного характеру тощо. Ці заходи ми й поставили за мету роз­глянути у даній статті.

Виклад основного мате­ріалу. Система заходів попе­редження дуже різноманіт­на. Самі заходи поділяють­ся залежно від елементів, на які вони впливають. Це може бути особи, що вжи­вають наркотики або здій­снюють незаконний посів, культивування, вироблен­ня, схов цих засобів і т. д. або ті, що скоїли злочини або правопорушення в сфері обігу наркотиків та ін.

Попереджувальний вплив на зазначених осіб може здійснюватися в трьох фор­мах: переконання, примус або стимулювання [3, с.77].

Різноманітність заходів попередження наркотизму обумовлює необхідність їх класифікації. Всі вищеза­значені заходи поділяють­ся на врегульовані або не - врегульовані правом.

Розглянемо систему за­ходів попередження неза­конного обігу наркотичних засобів та психотропних ре­човин, які не регулюються правом.

За напрямками названі заходи поділяються на за­гально-соціальні та спеці­альні.

Загальні - це заходи еко­номічного та соціального характеру, які спрямовані на суспільство в цілому. Тобто ці заходи сприяють підвищенню культурного, соціального та економіч­ного розвитку населення і спрямовані на попереджен­ня будь яких протиправ­них діянь або негативних соціальних явищ, в тому числі незаконному обігу наркотиків.

Спеціальні - це заходи, метою яких є попереджен­ня саме наркотизму і по­в’язаних з ним злочинів та правопорушень[4]. Вони зорієнтовані на пропаганду здорового образу життя, на­слідків та шкоди, яка може виникнути в разі вживання наркотиків тощо, та реалі­зуються в таких напрям­ках: проведення бесід, лек­цій; підвищення кваліфі­кації працівників органів внутрішніх справ; публі­кація матеріалів з антинар­котичної пропаганди; лі­кування та реабілітація наркоманів; аналіз та уза­гальнення інформації про незаконний обіг наркотич­них засобів, психотропних речовин та прекурсорів; по­передження та припинення посівів та культивування наркотиковмісних рослин; контроль за виконанням законодавства, яке регулює правовідносини в сфері обі­гу наркотиків; зниження попиту та пропозиції та ін.

Питому вагу серед ор­ганізаційно-правових засад протидії незаконному вжи­ванню та розповсюдженню наркотичних засобів і пси­хотропних речовин відіграє профілактика, як найваж­ливіший на найефективні­ший засіб боротьби з нарко­тизмом.

Аналіз літератури з пи­тань профілактики свід­чить про те, що даний тер­мін розроблявся в основ­ному в межах медичних і юридичних наук (криміно­логії і кримінального пра­ва). Виходячи з цього, всі визначення профілактики умовно можна розбити на дві групи. Різниця ж у виз­наченнях обумовлена роз­ходженнями в об’єктах про­філактичного впливу. Так, у медицині об’єктом про­філактики виступають як різноманітного роду захво­рювання, так і умови, що сприяють їхньому поши­ренню. До цієї групи, на наш погляд, можна віднес­ти такі визначення:

1. Словник сучасної ро­сійської літературної мови трактує профілактику як сукупність заходів, що по­переджують захворювання і спрямовані на створення здорових умов праці і побу­ту населення [5, с.1503].

2. Велика медична енцик­лопедія визначає профілак­тику як систему соціаль­них, гігієнічних і медичних заходів, спрямованих на за­безпечення високого рівня здоров’я і попередження хво­роб [6, с.250].

3. Відповіднодовизначення Всесвітньої організації охорони здоров’я профілак­тика - це дії, спрямовані на зменшення можливості ви­никнення захворювання або порушення, на переривання або уповільнення прогресу­вання захворювання, а та­кож на зменшення непра­цездатності [7, с.160].

4. Сучасне поняття про профілактику, відповідно до Великої радянської ен­циклопедії, включає сис­тему комплексних держав­них, суспільних і медич­них заходів, що мають на меті усунення чинни­ків, які шкідливо діють на здоров’я людей, а також за­безпечення всебічного роз­витку фізичних і духовних сил людини. Таким чином, профілактика в широко­му смислі означає заходи щодо створення оптималь­них умов, спрямованих на зміцнення здоров’я, підви­щення трудової активності і довголіття людей, вклю­чаючи умови праці, відпочинку, житлово-побутові умови, розвиток фізичної культури і т. п. [8, с.156].

До другої групи, на на­ше переконання, можна віднести визначення про­філактики, об’єктом яких є різноманітного роду не­гативні явища - такі, як злочини, правопорушен­ня. Дані визначення в ос­новному властиві юридич­ним наукам. Поняття “про­філактика” тут розробля­лося, як уже було сказано раніше, не тільки в межах вчення про покарання в кримінальному праві, але також і в кримінології. Так, відповідно до теорії кримінального права ціля­ми покарання, крім кари за здійснене діяння, є ок­рема і загальна превенція. Поняття “превенція” похо­дить від англ. prevention - “профілактика, поперед­ження, запобігання”. Нап­риклад, окрема превенція полягає у впливі покаран­ня на засудженого з метою запобігання з його боку но­вих злочинів, а загальна превенція - це вплив по­карання на інших осіб, які злочин не чинили, із ме­тою утримання їх від учи­нення злочинів [9, с.135].

У кримінології ж про­філактика розглядається як складова частина поперед­ження злочинності. Біль­шість кримінологів розгля­дають попередження як найбільш загальне понят­тя, що включає в себе такі поняття, як профілактика, припинення, запобігання. Водночас воно буває двох видів: загально-соціальне і спеціально-кримінологічне. Під загальносоціальним по­передженням розуміється комплекс перспективних со­ціально-економічних і куль­турно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток і вдосконалення суспільних відносин і усу­нення водночас причин зло­чинності, пережитків мину­лого у свідомості і поведінці людей [10, с.6].

Об’єкт же спеціально-кримінологічного поперед­ження є більш вузьким. Він охоплює безпосередньо злочинність, а також умо­ви, що їй сприяють. Під спе­ціально-кримінологічним попередженням розумієть­ся сукупність напрямків боротьби зі злочинністю, змістом якої є різноманіт­на робота державних ор­ганів, суспільних органі­зацій і громадян з розроб­ки і реалізації заходів, пов’язаних з усуненням не­гативних явищ і процесів, що породжують злочини і сприяють їм, а також недо­пущення їх здійснення на різних стадіях криміналь­ної діяльності [10, с.7].

Профілактика залеж­ності від наркотичних за­собів та психотропних речо­вин представляє собою стра­тегію, яка спрямована на зниження факторів ризи­ку даного захворювання або на підсилення тих факторів, які зменшують попит і про­позицію на ці засоби.

Очевидно, що мета про­філактики - це підсилен­ня факторів захисту від по­чатку вживання наркоти­ків та зменшення факторів ризику вживання цих за­собів.

image041Розглядаючи це питання більш ретельно бачимо, що, по-перше, мета профілак­тики - це попередження початку вживання нарко­тиків особами, які раніше їх не вживали. Вона є со­ціальною, масовою, зорієн­тованою передусім на мо­лодь і спрямованою не тіль­ки на попередження нарко­манії як захворювання, але й на підвищення коефіцієн­ту здорового способу життя в зазначеній групі.

По-друге, профілактика залежно від типу нарко­тичних засобів або психо­тропних речовин є вибірко­вою. Вона зорієнтована на осіб, які вже вживають нар­котики або мають ознаки розвитку початкової залеж­ності. Необхідність у цьому профілактичному впливі виникає за наявності факту, що залежність або може ви­никнути, або вже виникла, але ще не викликає шкідли­вих для особи та суспільства наслідків.

По-третє, профілактика може бути суто медичною та індивідуальною і зорієн­тована на осіб, які вже хворі на наркоманією. Вона спря­мована на попередження по­дальшого зловживання нар­котиками, зменшення май­бутньої шкоди від їх вжи­вання та зменшення вірогід­ності рецидиву вживання у хворих, які пройшли курс лікування і мали позитив­ний результат.

Профілактика наркома­нії серед молоді поділяєть­ся на загальну, індивідуаль­ну або ступеневу, яка скла­дається з трьох ступенів [11]. На нашу думку, доцільно бу­де проаналізувати загальну та індивідуальну профілак­тику, адже ступенева є їх не­одмінною складовою.

У здійсненні загальної та індивідуальної профілакти­ки в межах своєї компетен­ції беруть участь майже всі служби і підрозділи ОВС та інші компетентні органи та установи [12].

Профілактичний процес умовно можна поділити на окремі напрямки, які скла­даються з окремих форм і методів роботи. Відокрем­лення основних напрям­ків загальної та індивіду­альної профілактики нар­команії надає можливість більш повно використову­вати можливості суб’єктів, які беруть участь у цій діяльності.

Провідну роль в органі­зації загальної профілакти­ки має координація діяль­ності і взаємодія усіх служб і підрозділів ОВС, зокре­ма апарату кримінально­го пошуку і кримінальній міліції у справах непов­нолітніх, які безпосередньо здійснюють профілактику серед цієї категорії насе­лення.

Складовою частиною зазначеної діяльності є ці­льове проведення служба­ми і підрозділами ОВС за­ходів, направлених на:

- виявлення і усунення причин і умов, які сприя­ють скоєнню правопору­шень з наркотиками, злов­живанням ними тощо;

- забезпечення оператив­но-профілактичного наг­ляду за особами, які ма­ють схильність до скоєння таких злочинів;

- здійснення контролю над процесом законного виробництва, схову, транс­портування, реалізації і використання наркотич­них речовин.

Отже, зважаючи на про­блему наркотизму в Ук­раїні як на широкомасш­табну, потрібно зачепити питання всіх сторін загаль­но-профілактичної діяль­ності ОВС як способу вирі­шення проблеми наркоти­зації населення на всій те­риторії держави.

Відповідно до наведеного загальна профілактика з бо­ку ОВС зловживань нарко­тиками містить у собі вияв­лення специфічних кримі­ногенних обставин, які сприяють втягуванню на­селення в немедичне вжи­вання наркотичних речо­вин, психотропних і силь­нодіючих речовин, з подаль­шим проведенням заходів з припинення чи зменшення впливу цих детермінант.

Виявлення причин і умов, які зумовлюють зрос­тання попиту на наркотики, досягається узагальненням аналізу правопорушень, пов’язаних з наркотиками і наркоманією, інших ві­домостей, які мають відно­шення до цієї проблеми, що стали відомі ОВС, у конк­ретному регіоні за конкрет­ний період часу. Важливою є інформація про дорослих наркоманів, позбавлених батьківських прав, і їх ді­тей, про порушення трудо­вого законодавства, які ма­ють відношення до нарко­манії чи токсикоманії. Та­кий аналіз-узагальнення складає інформаційну ба­зу для планування необхід­них цільових загально-про­філактичних заходів.

У разі виявлення фак­торів, сприяючих розпов­сюдженню наркоманії, про­тидія яким виходить за рам­ки функціональних обов’яз­ків ОВС, інформація повин­на направлятися до органів влади, управлінь, установ, компетенція яких дозво­ляє надати необхідний про­філактичний вплив.

Неодмінною умовою за­гально-профілактичної ді­яльності ОВС є тісна взає­модія з іншими суб’єктами профілактики. Зокрема на КМСН лежить обов’язок ме­тодичного забезпечення ді­яльності співробітників усіх служб і підрозділів ОВС, які беруть участь у профілактиці і припинен­ні незаконного обігу нар­котичних засобів і психо­тропних речовин. У цьому ракурсі має значення знан­ня співробітниками деяких особливостей суб’єктів про­філактичного впливу, тоб­то тих специфічних якос­тей, які дозволяють виді­ляти окремі групи із за­гальної маси молоді.

Молодь, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речо­винами, різко відрізняєть­ся за зовнішнім виглядом, психічним станом, поведін­кою тощо від основної здо­рової маси населення тако­го віку.

Висновки. Отже, харак­терні ознаки зовнішності і стану підлітків від вживан­ня деяких видів найбільш розповсюджених наркотич­них засобів повинні знати не тільки працівники ОВС, але й батьки і особи, які постійно спілкуються з мо­лоддю.

Тому вбачається за до­цільне проведення відповід­них бесід у рамках, напри­клад, шкільних батьківсь­ких зборів, на методичних заняттях з тими, хто вив­чає молодь або спілкуєть­ся з нею в результаті своїх службових повноважень. Провідна роль в організації цієї роботи належить орга­нам охорони здоров’я, які у свою чергу повинні ма­ти необхідну кількість під­готовлених для цього лек­торів, належні засоби про­паганди, досконало розроб­лену методику.



Література:

1. Устинов В. С. Система предупредительного воздействия на преступность и уголовно-правовая профилактика. - М.: Академия МВД СССР, 1983. - С.78-87;

2. Четвериков В. С. Административное право: Учеб. пособ. - М.: Новый Юрист, 1998. - С.103;

3. Петрухин И. Л. Задержание и арест: охрана интересов лич­ности // Сов. гос-во и право. - 1989. - №8. - С.77;

4. Інструкція «Про порядок виявлення і постановки на об­лік осіб, які незаконно вживають наркотичні або психо-

Тропні речовини». Затверджена спільним наказом Мініс­терства охорони здоров’я, МВС, Генеральної прокура­тури, Міністерства юстиції України 10 жовтня 1997 р. №306/680/21/66/5 // Офін. вісн. України. - 1997. - № 48. - С.440;

5. Противодействие незаконному обороту наркотических средств и психотропных веществ: Учеб. пособ. / Под ред. А. Н. Сергеева. - М.: ГУБНОН СКМ МВД России, Москов­ский университет МВД России, Изд-во «Щит-М», 2002. - Ч.2 - С.130;

6. Противодействие незаконному обороту наркотических средств и психотропных веществ: Учебное пособие / Под ред. А. Н. Сергеева. - М.: ГУБНОН СКМ МВД России, Московский университет МВД России, Изд-во «Щит-М», 2001. - С.291;

7. Штанько Д. О. Загально-профілактична діяльність органів внутрішніх справ по скороченню незаконного обігу нарко­тиків і зловживання ними // Вісник національного уні­верситету внутрішніх справ. - 2001. - Вип. 16. - С.35-38;

8. Аргупова Ю. Н., Габиани А. А. Правовые меры борьбы с наркотизмом. - М., 1989;

9. Штанько Д. О. Взаємодія ОВС із державними установа­ми та громадськими організаціями як метод профілакти­ки наркоманії серед неповнолітніх // Вісник національ­ного університету внутрішніх справ. - 2002. - Вип. 17. -

С.167-170;

10. Рекомендації для педагогів, батьків, медичних працівни­ків по виявленню ранніх ознак наркоманії серед підліт­ків. - К.: Київське об’єднання «Соціотерапія»; Київський міський центр здоров’я, 1997.- 421 с.;

11. Рекомендації для педагогів, батьків, медичних працівни­ків по виявленню ранніх ознак наркоманії серед підліт­ків. - К.: Київське об’єднання «Соціотерапія»; Київський міський центр здоров’я, 1997.- 4 с.;

12. Бабаян Э. А., Гонопольський М. Х. Наркология. - М.: Ме­дицина, 1987. - 187 с.