ШЕМяКІН Олександр Миколайович

Д. ю.н., доцент, завідувач кафедри морського права

Одеської національної морської академії,

САВІч Ольга Сергіївна

К. ю.н., доцент кафедри морського права

Одеської національної морської академії

У статті досліджено програмні особливості норм Конвенції 2006 р. Наведено теоретичне обґрунтування застосування програмних норм в міжнародному праві. Розглянуті міжнародні програмні акти в сфері реалізації Конвенції 2006 р. та її національної адаптації. Пока­зана необхідність програмної імплементації Конвенції 2006 р. на на­ціональному рівні, вказані необхідні умови такого програмного пра­вового забезпечення.

Ключові слова: Конвенція про працю в морському судноплавс­тві, правця моряків, права моряків, національна імплементація, програмні заходи, цільова програма.

В статье исследованы программные особенности норм Конвенции 2006 г. Приведено теоретическое обоснование применимости програм­мных норм в международном праве. Рассмотрены международные программные акты в сфере реализации Конвенции 2006 г. и ее наци­ональной адаптации. Показана необходимость программной импле­ментации Конвенции 2006 г. на национальном уровне, указаны необ­ходимые условия такого программного правового обеспечения.

Ключевые слова: Конвенция о труде в морском судоходстве, труд моряков, права моряков, национальная имплементация, програм­мные мероприятия, целевая программа.

The program specialties of the norms of the ML Convention 2006 are looked in the article. The theoretical grounds of the utility of the program norms in the international law are given. The international program acts in area of the realization of the ML Convention 2006 and its national adaptation are watched at. The duty of the program implementation of the

ML Convention 2006 on national level is shown, the coherent conditions of such program legal prohibition are pointed at.

Keywords: Maritime Labour Convention, labour of seamen, seamen’s rights, national implementation, programs customs, target programme.

Питання приєднання України до Конвенції про працю в морському суд­ноплавстві 2006 р. (далі - Конвенція 2006 р.) та ви­бору національних форм і механізмів її імплемента­ції має велике значення і залишається невизначеним як на нормативному, так і на доктринальному рівнях. При цьому цікаві результати надає дослід­ження правових особли­востей приписів Конвенції 2006 р. та форм її імпле­ментації із використанням методології програмного правового регулювання, зокрема на міжнародному рівні. Викладення резуль­татів такого аналізу і є ме­тою нашої роботи. Отже, саме визначення програм­них елементів норм Кон­венції 2006 р., специфіки міжнародних програмних механізмів у сфері всту­пу Конвенції в дію та мож­ливих програмних форм її національної імплемен­тації є завданнями нашої статті. Додамо, що сьо­годні майже відсутні, за виключенням статей Землянського П. Д. [3] та Бабіна Б. В. [1], наукові робо­ти, присвячені досліджен­ню правових властивостей Конвенції.

Зазначимо, що необхід­ність програмного право­вого регулювання відно­син у морському праві виз­нається навіть у преамбулі Конвенції 2006 р. Зокре­ма, в ній йдеться про стра­тегічне значення загаль­них правових рамок Кон­венції ООН 1982 р. по морському праву, як «ос­нови для проведення за­ходів та співпраці на на­ціональному, регіональ­ному та глобальному рів­нях у морському секторі». Така програмність є влас­тивістю і самої Конвенції 2006 р. Це слід обґрунту­вати, насамперед, розподі­лом правил і положень Ко­дексу Конвенції 2006 р. на частини А і В. При цьому у

Ч. 1 ст. 6 Конвенції 2006 р. спеціально підкреслюєть­ся, що правила і положен­ня частини А Кодексу є обов’язковими, а положен­ня частини В Кодексу не є обов’язковими. Водночас, згідно ч. 2 цієї статті, дер­жави - члени Конвенції мають приділяти «належ­ну увагу виконанню своїх обов’язків у порядку, пе­редбаченому в частині В Кодексу», при цьому під­креслюється взаємна за­лежність усіх частин Кон­венції 2006 р. Приписи частини В Кодексу у ч. 4 ст. 6 Конвенції 2006 р. та­кож мають назву факуль­тативних постанов [6].

При цьому в положен­нях ст. 6 Конвенції та­кож вказується як на особ­ливість внесення поправок до відповідних норм Ко­дексу, так і на його гнуч­кість. Гнучкий характер приписів Конвенції знахо­дить свій прояв, по-перше, у можливості для держав, у разі необхідності, вико­нувати докладні вимоги частини А Кодексу на ос­нові принципу еквівален­тності по суті. І, по-друге, область гнучкого застосу­вання забезпечується за рахунок формулювання в більш загальному виг­ляді обов’язкових вимог багатьох положень в час­тині А, «надаючи тим са­мим більш широку свобо­ду дій щодо конкретних заходів, які повинні бути передбачені на національ­ному рівні». Саме для та­ких випадків, зазначаєть­ся у Конвенції 2006 р., у факультативній частини В Кодексу даються реко­мендації щодо виконан­ня. Таким чином держа - ви-члени, що ратифіку­вали Конвенцію, можуть встановлювати характер заходів, які можна було б очікувати від них згідно з відповідним загальним зобов’язанням в частині А, а також заходів, які не обов’язково потрібні бу­ли б в даному конкретно­му випадку [6]. Зазначи­мо, що саме такий підхід, що обумовлюється підви­щеною усталеністю при­писів документу, їх гнуч­кістю та диспозитивністю, що навіть переходить у ін - терактивність, є власти­вим саме для програмного правового регулювання.

Програмні приписи час­тини В Кодексу Конвенції 2006 р. стосуються насам­перед питань добросовіс­ного виконання відповід­них зобов’язань, встанов­лених у частині А Кодексу. Як спеціально зазначаєть­ся у ч. 10 ст. 6 Конвенції, держави, що її ратифіку­вали, не «пов’язані від­повідними рекомендація­ми, і в рамках державно­го портового контролю за дотриманням Конвенції 2006 р., відповідні інспек­ції будуть проводитися ли­ше з метою перевірки ви­конання відповідних ви­мог цієї Конвенції (статей, правил і стандартів у час­тині А). Однак, додаєть­ся у Конвенції 2006 р., са­ме «дотримуючись реко­мендацій, що містяться в частині В, відповідна дер­жава-член, а також орга­ни МОП, відповідальні за здійснення нагляду за за­стосуванням міжнародних трудових конвенцій, мо­жуть бути впевнені, без по­дальшого розгляду цього питання, в тому, що пере­дбачені державою-членом заходи є адекватними для виконання зобов’язань за частиною A, до яких від­носиться даний керівний принцип» [6].

У контексті цієї стат­ті цікавим вбачається роз­поділ міжнародно-право­вих норм, у залежності від обсягу та змісту приписів, на загальні, програмні та спеціальні, запропонова­ний вітчизняним автором радянського періоду Гавердовським А. С. Подіб­ну класифікацію можна також зустріти у роботах Ігнатенко Г. В. та інших радянських фахівців. Від­повідно до такої концеп­ції, програмні норми тіс­но примикають до загаль­них міжнародних норм, але при цьому вони є «по сутності новим явищем у системі засобів міжнарод­но-правового регулюван­ня». При цьому програм­ні норми породжують для учасників відповідні пра­ва та обов’язки, а тому їх порушення тягне ти самі наслідки, що й порушенні інших міжнародно-право­вих норм [1, с. 39]. Дода­мо, що в цілому кваліфіка­ція програмних положень міждержавних договорів як специфічних міжнарод­но-правових норм зустрі­чається у роботах низки ін­ших теоретиків міжнарод­ного права ХХ ст., зокрема угорських авторів Бузи Л. та Герчіфа Г. [11, р. 89], відповідні пропозиції поді­ляли й окремі американсь­кі автори, [10, р. 28]. Та­ку позицію Ігнатенко Г. В. вважав цілком виправда­ною і такою, що «відпові­дає природі міждержавних відносин» [4, с. 97].

Ігнатенко Г. В. також висловлював думку, що програмні установки ма­ють характер узгоджених на дво - або багатосторон­ній основі рішень, що ма­ють договірну форму та «як правило, відрізняються імперативністю»; за ними держави зобов’язувалися поступово переходити до більш високої стадії пра­вової регламентації та вес­ти або продовжувати пере­говори з метою досягнення нових домовленостей, ух­валення нових угод. Такі зобов’язання держав вка­заний автор називає похід­ними, вторинними (оскіль­ки вони ґрунтуються на ос­новних зобов’язаннях, що містяться в угодах та «як би доповнюють їх»). Вод­ночас такі зобов’язання Ігнатенко Г. В. називає «на­ростаючими», оскільки во­ни є прямо спрямованими на здійснення поступово­го переходу до більш ви­сокої стадії регулювання даної або сумежних про­блем, та «перехідними», оскільки вони є своєрід­ними з’єднувальними лан­ками між ухваленим (дію­чим) і запрограмованим (потенційним) договорами та забезпечують їх посту­повість [5, с. 45].

Лукашук І. І. аналізую­чи проблему програмних норм, зазначає, що прак­тично будь-яка норма міс­тить програмний елемент, та що «більшість договорів програмують, визначають напрямки розвитку спів­робітництва» [7, с. 197]. У той же час характеризую­чи міжнародну норму, слід виокремлювати у ній кон­сервативно-нормативний та програмно-норматив­ний аспекти; останній на думку цього болгарського автора, не дозволяє нормі втратити власну соціальну цінність, підтримує її жит­тєвість на необхідному рів­ні у нових умовах та особ­ливо яскраво проявляєть­ся у імперативних нормах, що мають загальний ха­рактер та водночас відкри­вають багато шляхів влас­ної реалізації [2, с. 163].

Виходячи з такої багато­манітності розуміння про­грамного елементу «зви­чайних» норм цей автор все ж таки погоджується із на­явністю «спеціальних» про­грамних норм. Критикую­чи думку угорського авто­ра соціалістичного періоду Бузи Л., який стверджував, що програмні норми мають місце лише в особливих іс­торичних умовах, у період співіснування держав з різ­ним соціальним ладом, Лу - кашук І. І. на нашу думку справедливо вважає, що «не можна погодитися із тим, нібито програмні нор­ми - тимчасове явище; їх існування у значному сту­пеню обумовлено динаміз­мом міжнародної системи, який збережеться у май­бутньому» [7, с. 198].

Отже, категорія про­грамних норм міжнарод­ного права є визначеною, хоча й недостатньо популя­ризованою, в рамках пра­вової доктрини. Повертаю - чись до проблеми програм - ності приписів Конвенції 2006 р., зокрема приписів частини В її Кодексу слід зазначити наступне. Ре­алізація програмних норм на міжнародному рівні та в рамках національної імп­лементації потребує вжит­тя додаткових, спеціаль­них програмних заходів. Варто зауважити, що від­повідні заходи мають міс­це, зокрема на міжнарод­ному рівні. Так, МОП ух­валила План дій на 2006­2011 рр. щодо досягнення швидкої та всеохоплюючої ратифікації та ефектив­ної імплементації Конвен­ції 2006 р. [9]. Аналіз цьо­го документу свідчить, що цей програмний акт є гло­бальним, розробленим та схваленим відповідно до поточних вимог програм­ного менеджменту. План вступив в дію 1 вересня 2006 р., він має визначе­ний бюджет у 5152,4 тис дол. США та реалізується МОП разом із такими пар­тнерами, як Міжнародна морська організація та не­урядові міжнародні струк­тури - Міжнародна феде­рація робітників транс­порту (ITF) та Міжнародна федерація судноплавства (^). З боку МОП у ре­алізації Плану дій беруть участь Департамент між­народних стандартів праці та Відділ секторової актив­ності разом із регіональни­ми підрозділами МОП.

План дій Бюро МОП був заснований на рекомен­дації 94-ї (морської) сесії МОП із урахуванням досві­ду використання страте­гічного підходу до заходів, що вжила МОП задля при­йняття Конвенції 2006 р.

План дій концентрує ува­гу, насамперед, на меті швидкої та всеохоплюю - чої ратифікації держава­ми, які мають істотні ін­тереси у морському транс­порті (держави прапору, держави порту та держави надання працівників), із спеціальною увагою щодо ратифікації Конвенції ос­новними державами пра­пору. Друге завдання Пла­ну дій полягало у забезпе­ченні національної імпле­ментації Конвенції 2006 р. державами, які її ратифі­кували, при цьому досяг­нення цієї мети передба­чало тісну ув’язку із про­цесами підготовки держав до ратифікації Конвенції 2006 р. на національному та міжнародному рівнях. Цей п’ятирічний План дій мав також покласти надій­не підґрунтя для забезпе­чення такої імплемента­ції через розвиток інституційних механізмів МОП та через розширення ме­тодів інформування та використання інших ре­сурсів задля допомоги на­ціональним урядам ефективно імплементувати вже ратифіковану Конвенцію 2006 р. При цьому в Плані дій відзначалося, що від­повідні процеси виходять за п’ятирічний період йо­го дії, тому після вступу в силу Конвенції 2006 р. пе­редбачається схвалення додаткових міжнародно-правових програмних за­ходів у цій сфері [9].

При цьому активність МОП не мала, згідно Пла­ну дій, обмежуватися ас­пектами вступу Конвенції 2006 р. в силу, вона також мала бути сконцентрова­ною, зокрема, через вжит­тя програмних заходів, на окремих інших аспек­тах забезпечення праці у морському судноплавстві. План дій, крім того, перед­бачав схвалення багаторів­невої стратегії із залучен­ням багатьох партнерів за­для досягнення цілей Пла­ну через:

- наявні партнерські зв’язки між організація­ми судновласників та мо­ряків і зацікавленими на­ціональними урядами усіх регіонів світу;

- наявні морські органі­заційні структури МОП та інших регіональних і гло­бальних організацій та конференцій що розміщені у ключових морських де­ржавах.

План дій на 2006-2011 рр. складався з дев’яти роз­ділів. У Розділі I «Підґрун­тя та правомочність» вка­зувалося на обставини ух­валення Конвенції 2006 р. та самого Плану дій. У роз­ділі зазначалося, що ус­піх Конвенції 2006 р. за­лежить від її ратифікації та імплементації, при ць­ому це вимагає від МОП концентрації власних ре­сурсів на реалізації від­повідної технічної програ­ми співробітництва, яка буде спрямована не лише на питання ратифікації, але й на надання допомо­ги державам у наступних сферах:

- надання учасникам Конвенції 2006 р. техніч­ної допомоги, включаючи можливу розбудову наці­ональних управлінських структур а розроблення національного законодавс­тва згідно вимог Конвенції 2006 р.;

- розроблення навчаль­них матеріалів для інспек­торів та іншого персоналу;

- навчання інспекторів, розроблення матеріалів стосовно Конвенції 2006 р. та навчальних матеріалів;

- проведення національ­них та регіональних семі­нарів та робочих груп з пи­тань Конвенції 2006 р. [9].

У розділі ІІ Плану дій було окреслено його за­гальні риси, зокрема що­до встановлення задля йо­го реалізації трьохсто - роннього партнерства, із активним залученням ін­ституцій МОП, та утворен­ня трьохстороннього до­радчого Комітету. При ць­ому вказувалося, що План дій буде реалізовувати­ся під егідою цього комі­тету в рамках загальних процедур МОП, при цьому до складу Комітету мають увійти представників від ITF, ISF та ключові пред­ставники урядів держав усіх регіонів, включаючи основних донорів Плану, через яких МОП здійсню­ватиме керівництво Пла­ном дій. Цікаво, що участь у щорічних засіданнях Комітету представників сторін має здійснювати­ся за рахунок цих сторін, а не в рамках програмного фонду коштів.

При цьому стратегічні підходи до реалізації Пла­ну дій передбачають здій­снення заходів за трьома основними напрямами:

- забезпечення початко­вої та наступної підтримки заходів Плану;

- надання та обміну ін­формацією (щодо засобів та ресурсів Плану);

- допомога щодо імпле­ментації.

У розділі III Плану дій вказувалися, насамперед, початкові та стратегіч­ні цілі й завдання Плану. Зокрема, Планом передба­чалося:

- до кінця 2006 р. розро­бити презентаційний набір засобів та ресурсів, вклю­чаючи саму Конвенцію 2006 р. та розмістити їх на сайті МОП;

- до кінця 2007 р. ма­ти як мінімум десять ра­тифікацій із покриттям не менш ніж 15% світового тоннажу;

- на початок 2008 р. за­вершити розроблення та ухвалити Керівництво що­до здійснення контролю державою порту;

- до кінця 2008 р. розро­бити та ухвалити Керівниц­тво щодо здійснення конт­ролю державою прапора;

- у 2009 р. розробити навчальні матеріали для зазначених Керівництв, мати як мінімум 24 ра­тифікації із покриттям не менш ніж 24% світового тоннажу;

- у 2010 р. завершити розроблення графіку отри­мання МОП звітів держав про проблеми, що виника­ють із встановленням сис­теми контролю державою порту в рамках відповід­них державних портових інспекцій;

- у 2011 р. мати як міні­мум 30 ратифікації із пок­риттям не менш ніж 33% світового тоннажу;

- у 2012 р. Конвенція 2006 р., таким чином мала вступити в силу.

У інших розділах Пла­ну дій йшлося про показ­ники Плану, надавався де­тальний опис заходів Пла­ну, вказувалось про фор­ми залучення інституцій МОП, встановлювалися зо­бов’язання для донорів Плану, зазначалися фор­ми моніторингу його ви­конання та особливості бюджету Плану дій. При цьому спеціально вказу­валося про регулярність моніторингу розвитку за­ходів Плану та їх оцінку відповідно до стандартних процедур МОП [9].

Як можна побачити із аналізу реальної ситуа­ції із ратифікацією Кон­венції 2006 р., завдання, встановлені у такому про­грамному документі, як План дій, станом на поча­ток 2010 р. можна вважа­ти такими, що відстають від графіку. Водночас слід визнати дотримання на практиці основної концеп­ції реалізації Плану, зок­рема щодо особливої ува­ги МОП на ратифікацію Конвенції провідними дер­жавами прапору, та щодо майже вчасного виконання структурами МОП тих за­вдань Плану, які залежать не від держав-учасниць, а від самої організації.

Таким чином, програм­ний характер міжнародних правових регулятивних заходів щодо забезпечен­ня ратифікації Конвенції 2006 р. та її імплемента­ції на національному рівні довів власну ефективність. Вважаємо, що Україною має бути врахована від­повідна специфіка підго­товки до ратифікації (адап­тації) та імплементації програмних приписів Кон­венції 2006 р., яка полягає в необхідності ухвалення з цього приводу спеціаль­них програмних актів. Са­ме тому в Резолюції науко­во-практичної конференції «Проблеми адаптації на­ціонального законодавства до міжнародних стандар­тів праці моряків» (Одеса, 10-11 листопада 2009 р.) Міністерству транспорту та зв’язку України спільно з Одеською національною морською академією, з за­лученням зацікавлених громадських морських ор­ганізацій, було запропоно­вано розробити концепцію державної програми адап­тації національного зако­нодавства до міжнародних стандартів праці моряків [8]. На нашу думку, від­повідні програмні націо­нальні заходи мають від­буватися із дотриманням таких умов:

- вони обов’язково ма­ють бути втіленими у де­ржавну цільову програму відповідно до Закону Ук­раїни «Про державні ці­льові програми» 2004 р.

- заходи державної ці­льової програми мають охоплювати періоди як адаптації України до Кон­венції 2006 р. (до її ратифі­кації), так і імплементації нашою державою ратифі­кованої Конвенції;

- відповідні програмні заходи мають бути узгод­женими із бюджетними програмами на відповід­ні роки шляхом ухвален­ня відповідних підзаконних актів;

- Можливе отримання з боку МОП часткове фі­нансування заходів дер­жавної цільової програми (в формі отримання між­народної технічної допо­моги) має здійснюватися відповідно до двосторон­ніх документів, які Ук­раїна має схвалити з МОП на урядовому або відомчо­му рівні після затверджен­ня відповідної державної програми.

Висловимо думку, що міжнародне програмне ре­гулювання знайшло своє відображення як у про­грамному характері норм Конвенції 2006 р., так і че­рез реалізацію спеціаль­них міжнародних про­грамних актів з її ратифі­кації та імплементації. Національна адаптація та імплементація Конвенції 2006 р. Україною також повинна мати програмний характер із дотриманням приписів законодавства та стандартів програмно­го управління. Розроблен­ня відповідної державної цільової програми має ста­ти базисом для наступно­го наукового аналізу від­повідних правових про­цесів.

Список використаної літератури

1. Бабин Б. В. Программы как правовые регуляторы между­народных отношений: анализ предпосылок / Б. В. Бабин // Журнал международного права и международных отноше­ний. - Минск, 2009. - № 4. - С. 38-42.

2. Бабін Б. В. Програмність як критерій сучасного міжнарод­ного права / Б. В. Бабін // Юридична Україна. - 2010. - № 2. - С. 123-128.

3. Землянский П. Д. Конвенция о труде в морском судоходс­тве / П. Д. Землянский // Транспортное право. - 2009. - № 3. - С. 11-13.

4. Игнатенко Г. В. Заключительный акт общеевропейского со­вещания в Хельсинки / Г. В. Игнатенко // Правоведение. - 1976. - № 3. - С. 93-103.

5. Игнатенко Г. В. Разрядка и международные договора / Г. В. Игнатенко. - М. : Межд. отношения, 1978. - 88 с.

155

6. Конвенція Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві від 23 лютого 2006 р. [Електронний ресурс] Офіційна база законодавства Украї­ни. - Режим доступу до сайту : Http://zakon. rada. gov. ua/ cgi-bin/laws/main. cgi/

7. Лукашук И. И. Нормы международного права в междуна­родной нормативной системе / И. И. Лукашук. - М. : Сиг - ра, 1997. - 322 с.

8. Резолюція науково-практичної конференції «Проблеми адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів праці моряків» (Одеса, 10-11 листопада 2009 р.) [Електронний ресурс] Одеська національна морська ака­демія. - Режим доступу до сайту : Http://www. onma. edu. ua/

9. Action Plan to achieve rapid and widespread ratification and effective implementation of the Maritime Labour Convention, 2006 [Електронний ресурс] International Labour Organization. - Режим доступу до сайту : http:// Www. ilo. org/

10. Elias T. O. Modern sources of international law / T. O. Elias // Transnational law in a changing society : essays in honor of Philip C. Jessup. - NY. : Columbia University Press, 1972. - P. 23-35.

11. Herczeefh G. General Principles of Law and International Legal Order [transl. by Gabor Pulay] / G. Herczeefh. - Budapest : Akademiai Kiado, 1969. - 129 p.