joomla
Актуальні напрямки запровадження міжнародних норм щодо протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції у законодавстві уКРАЇни
Юридичний вісник Причорномор’я

БОЖОК С. Г.

Ця стаття присвячена розгляду питань щодо використання між­народного досвіду протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції у національному законодавстві. Автор розглянула положення окре­мих міжнародно-правових актів, які діють на території України та визначила перспективи щодо запровадження тих документів, які мають важливе значення в цьому напрямку.

Данная статья посвящена вопросам внедрения в национальное законодательство международного опыта противодействия торговле людьми и нелегальной миграции. Автор рассмотрела вопросы отде­льных международно-правовых актов, которые действуют на терри­тории Украины и определила перспективы по внедрению тех доку­ментов, которые имеют большое значение в этом направлении.

The article is devoted to the issues of enforcement into the national legislation the international experience of counteraction of traffic in human beings and illegal immigration. The separate international legal act, used in the area of Ukraine are examined. The author determined outlook concerning enforcement of those documents, having important sense in this direction.

Небезпечне злочинне явище ХХІ століття - тор­гівля людьми, особливо жінками для використан­ня їх переважно в секс - бізнесі - стало гострою і актуальною проблемою для всієї світової спільно­ти, зокрема і для сучас­ної України. Як мінімум, у 60 країнах світу практи­кується торгівля людьми. Глобальність цього пра­вопорушення підтверд­image073

Жується фактичними да­ними про масштаби його розповсюдження. Щоріч­но 4 млн. осіб стають жерт­вами торгівлі людьми, що приносить злочинним син­дикатам близько 7 млрд. дол. незаконного прибут­ку щорічно. Охоплюючи всі країни, торгівля людь­ми та тісно пов’язана з нею нелегальна міграція ма­ють міжнародний харак­тер та ознаки транснаціо­нальної злочинності.

Україна мимоволі ста­ла учасницею цих негатив­них процесів. Вона висту­пає країною походження та транзиту «живого товару» переважно для країн Цент­ральної та Західної Європи, а також держав Азіатсько - Тихоокеанського регіону. З 1991 року жертвами тор­гівлі людьми стали 100 тис. українців, - повідомляє представництво Міжнарод­ної міграції в Україні [1, с.329]. Починаючи з 2001 і включно по 2009 рік право­охоронними органами Ук­раїни виявлено 2702 злочи­ни торгівлі людьми. Крім того, збільшується і кіль­кість злочинів, що вчиня­ються іноземцями та особа­ми без громадянства. Так, у 2008 р. зазначеними кате­горіями осіб було вчинено 2056 злочинів, у 2009 р. - 2144 [2, с.198].

З початку нинішнього року прикордонники за­тримали близько 250 не­легальних мігрантів - по­рушників кордону, 380 осіб були затримані за по­рушення правил пере­бування в нашій країні. Близько 5 тисячам потен­ційних нелегалів відмови­ли у в’їзді до України [3].

У статі під назвою «Між­народна міграція - одна з найбільших проблем су­часної України» прокурор м. Києва Євген Блажівсь - кий зазначає: державний вплив на міграційні проце­си в Україні є ще недоско­налим. Нині проблемами міграції опікуються кіль­ка міністерств та інших центральних органів вико­навчої влади, проте чіткої скоординованостї в їх діях немає [4, с.3].

Отже, наведені вище фактичні дані переконливо свідчать, що зазначена проблема є дуже важли­вою для України. Необхід­ною умовою для успішного подолання торгівлі людь­ми та нелегальної мігра­ції є використання у на­ціональному законодавс­тві досвіду Європейської спільноти та сусідніх пос­традянських країн.

Питання протидії тор­гівлі людьми та нелегаль­ній міграції активно до­сліджуються зарубіжними та вітчизняними науков­цями. Серед перших необ­хідно відзначити таких, як Ф. Азам, А. Г. Вишневсь - кий, Д. Георгіу, А. Г. Здра - вомислов, В. О. Іонцев, Ю. М. Колосов, Г. Лучані, Е. А. Паїн, Р. Плендер, Е. Ца - кірі, Б. Л. Цілевич, се­ред других - таких, як О. М. Бандурка, О. М. Джу - жа, В. І. Євінтов, О. В. Кузь­менко, В. С. Кузьмічєв, К. Б. Левченко, О. М. Ма - линовська, В. І. Олефір, Ю. І. Римаренко, Н. П. Тин - дик, С. Б. Чехович, Ю. С. Шем - шученко.

Значну роль відіграють також дослідження та про­позиції працівників право­охоронних органів Украї­ни, які безпосередньо пра­цюють у цьому напрямку.

Актуальність обраної теми обумовлена віднос­ною новизною даної про­блеми для наукових до­сліджень в Україні: ак­тивна робота в цьому на­прямку почалась з 90-х років минулого століття. У зв’язку з цим виникла не­обхідність оновлення віт­чизняного законодавства, діяльності правоохорон­них органів, а також при­ведення його відповідно до європейських стандартів і сучасних умов.

Успішна протидія тор­гівлі людьми та нелегаль­ній міграції в Україні за­лежить від багатьох фак­торів. По-перше, зако­нодавство повинно бути адаптовано до сучасних змін в економічній сфері, оскільки існуючі в ньому прогалини активно вико­ристовуються злочинни­ми угрупуваннями. Це од­на з найважливіших умов торгівлі людьми. Також відомо, що дієвий закон розвитку економіки будь - якого суспільства, коли попит породжує пропози­цію, працює незалежно від будь-яких інших чинни­ків. Тому необхідно запро­вадити відповідальність за створення попиту. Через зв’язок торгівлі людьми та нелегальної міграції з ор­ганізованою злочинністю, що має міжнародний ха­рактер, заходи протидії не забезпечать належних ре­зультатів без приведення вітчизняного законодавс­тва до стандартів Європей­ського Союзу.

Метою статті є аналіз міжнародних нормативно - правових актів у сфері ре­гулювання міжнародних відносин щодо протидії торгівлі людьми та неле­гальній міграції та визна­чення напрямків запро­вадження позитивного єв­ропейського досвіду.

За визначенням Між­народної організації міг­рації, «торгівля жінка­ми - це будь-яке незакон­не перевезення жінок-міг - ранток та/чи продаж їх з економічною або іншою

401

Особистою користю» [5, с.516].

Вітчизняний законо­давець у ст.149 Кримі­нального кодексу України «Торгівля людьми або ін­ша незаконна угода щодо людини» дає такий комен­тар: під торгівлею людьми розуміється вчинення ак­ту купівлі-продажу люди­ни, здійснення іншої не­законної угоди, суб’єктом якої є людина, вербування людини, переміщення лю­дини, переховування лю­дини, передача людини, одержання людини.

Поняття торгівлі людь­ми в Протоколі про запобі­гання та припинення тор­гівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та по­карання за неї, що допов­нює Конвенцію ООН проти транснаціональної органі­зованої злочинності, а так само і в інших актах між­народного законодавства, які є чинними і для Украї­ни, означає «здійснюванні з метою експлуатації, вер­бування, перевезення пе­редача, приховування або одержання людей», які вчиняються певними спо­собами.

Той факт, що українсь­кий законодавець, на від­міну від міжнародних ак­тів, торгівлю людьми виді­лив як окрему форму зло­чину, відмінну від таких його форм, як вербування, перевезення (переміщен­ня), передача, прихову­вання або одержання лю­дини, означає, що у ст.149 під торгівлею людьми слід розуміти власне торгів­лю, тобто вчинення актів купівлі-продажу людей [6, с.342].

Необхідно зазначити, що Україна намагаєть­ся якомога активніше за­лучатися у процес міжна­родного співробітництва у сфері боротьби з торгів­лею людьми, а також до загальної боротьби з між­народною організованою злочинністю. Слід відзна­чити, що Україна (як на міжнародному, так і на національному рівні) за­стосовує багатовекторний підхід до проблеми бороть­би з торгівлею людьми. Як правило, це проявляється

У поєднанні стратегій бо­ротьби з торгівлею людьми як такою, боротьби з неле­гальною міграцією та бо­ротьби з міжнародною ор­ганізованою злочинністю.

Незважаючи на той факт, що Україна є учас­ницею більш ніж 150 угод і міждержавних договорів щодо боротьби з організо­ваною злочинністю, ство­рення стійких каналів не­легальної міграції та тор­гівлі людьми є однією з найприбутковіших сфер та напрямків транснаціо­нальної організованої зло­чинної діяльності в Ук­раїні [7].

На світовому рівні кож­на країна має загальні для всіх та свої особливі при­чини виникнення таких явищ, як торгівля людьми та нелегальна міграція. Всі вони обумовлені різними обставинами, пов’язаними з несприятливими факто­рами в кожній країні, але також мають багато спіль­них рис та ознак.

В Україні, як і в біль­шості країн, що розвива­ються, такими причина­ми є економічні пробле­ми, незадовільний стан ринку праці, значний рі­вень безробіття і низький рівень життя населення. Всі вони спонукають гро­мадян України шукати ро­боту за кордоном. Легаль­но щорічно працевлашто - вується за кордоном 50-60 тисяч осіб [8].

Нині майже 4 млн. гро­мадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість виїжджають за туристичними чи приват­ними візами, працюють без необхідних докумен­тів, дозволів і контрактів, що робить їх безправними та стає причиною потрап­ляння в тенета торговців людьми [8].

Загалом загострення про­блеми торгівлі людьми в Ук­раїні зумовлене низкою со­ціально-економічних, пра­вових та організаційних чинників - таких, як: низь­кі заробітки більшої час­тини населення; загальне зниження життєвого рів­ня та матеріальна незабез­печеність; нестача робочих місць, безробіття, особливо серед молоді (в першу чергу жінок); активізація діяль­ності міжнародних злочин­них угрупувань; корумпо - ваність представників різ­них гілок влади (здебільшо­го правоохоронних органів та органів прикордонного контролю) тощо.

Отже, необхідно зазна­чити, що організація між­народного співробітництва в протидії торгівлі людь­ми базується на загаль­них міжнародно-правових документах, які містять спільні норми для подолан­ня такого глобального яви­ща, як нелегальна мігра­ція та торгівля людьми. Всі вони прийняті до відома та використання членами міжнародної спільноти.

Визначимо найголовні­ші з цих документів, які заклали основи спільної діяльності країн у зазначе­ному напрямку:

- Загальна Декларація прав людини 1948 р.;

- Конвенція про заборо­ну рабства 1926 р.;

- Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р.;

- Конвенція ООН про бо­ротьбу з торгівлею людьми й експлуатацію проституції третіми особами 1951 р.;

- Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дис­кримінації у відношенні жінок 1979 р.;

- Конвенція про права дитини 1989 р.;

- Декларація про вико­ренення насильства щодо жінок 1999 р.;

- Конвенція ООН проти транснаціональної організо­ваної злочинності 2000 р.;

- Протокол про попе­редження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і пока­рання за неї, що доповнює Конвенцію проти трансна­ціональної організованої злочинності [5, с.521, 523, 530, 581].

- Конвенція Ради Євро­пи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 р [9]. та ін.

Приєднавшись до цих міжнародних угод, Украї­на обрала відповідні на­прямки протидії торгів­лі людьми та нелегальній міграції. Вона на законо­давчому рівні ратифікува­ла європейські конвенції, які є важливими з точки зору протидії нелегальній міграції та торгівлі людь­ми, а саме в процесі по­рушення, розгляду та ви­рішення кримінальних справ, передачі засудже­них осіб, конфіскації до­ходів, одержаних злочин­ним шляхом.

Європейська конвен­ція про взаємну допомогу у кримінальних справах

1959 р. (а також два до­даткових протоколи до неї 1978 р. та 2001 р.)

Конвенція є правовою підставою для співробіт­ництва між країнами що­до притягнення особи, яка скоїла злочин і перехо­вується в іншій державі. Ця Конвенція є універ­сальною підставою для звернення за виконан­ням процесуальних дій у кримінальних справах між країнами, і на прак­тиці довела свою ефектив­ність [10, с.82].

Європейська конвенція про видачу правопоруш­ників 1957 р.

(а також два додаткових протоколи до неї 1975 р. та 1978 р.)

Відповідно до статті 1 цієї конвенції держави зобов’язані видавати одна одній осіб, які перебувають на їх території і які розшу­куються компетентними органами держави, на те­риторії якої особа вчинила злочин, для притягнення до кримінальної відпові­дальності або для приве­дення обвинувального ви­року, який набрав закон­ної сили, до виконання.

В Україні питання про видачу вирішуються при поєднанні територіального принципу (місця вчинення злочину і місця знаходжен­ня злочинця) і громадянс­тва цієї особи. Вирішаль­ним фактором у цьому пи­танні вважається принцип громадянства [11].

Європейська конвенція про передачу проваджен­ня у кримінальних спра­вах 1972 р.

image074

Передача провадження відбувається шляхом ви­дачі правопорушника ін­шій країні або передачі ви­конання вироку, на осо­бу, яка уникла відбуття покарання втечею до дер­жави свого громадянства. Однак, невидача власних громадян не означає, що вони залишаються безкар­ними. Кожна держава за проханням іншої держа­ви зобов’язана поруши­ти або перейняти відповід­но до свого законодавства кримінальне пересліду­вання щодо свого грома­дянина, підозрюваного у скоєнні злочину на тери­торії іншої держави, що є суттєвою гарантією при­тягнення особи до відпові­дальності, тобто таким чи­ном відбувається переда­ча кримінального провад­ження [11].

Європейська конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.

(а також додатковий протокол до неї 1997 р.)

Конвенція про переда­чу засуджених насампе­ред має на меті захист прав власних громадян, спри­яння соціальній реабіліта­ції позбавлених волі осіб шляхом надання іноземним громадянам, засуд­женим за вчинення злочи­ну, можливості відбувати призначене їм покарання у близькому їм суспільс­тві їхньої країни. Ці дого­вори ґрунтуються на при­нципі гуманності, оскіль­ки труднощі спілкування внаслідок мовних бар’єрів і відсутність контактів з родиною можуть мати не­гативні наслідки для осо­би, позбавленої волі в іно­земній країні, особливо це стосується неповнолітніх правопорушників [12].

Європейська конвенція про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію до­ходів, одержаних злочин­ним шляхом 1990 р.

Ця Конвенція дає змогу проводити ґрунтовну робо­ту в напрямку протидії ле­галізації (відмивання) гро­шових коштів, одержаних злочинним шляхом, зок­рема і тих, що отримані від торгівлі людьми та не­легальної міграції. За да­ними Міжнародного ва­лютного фонду, щорічно у світі відмивається від 500 до 1,5 трлн. доларів, що

Становить 5% світового ва­лового продукту [13].

Позбавлення коштів торговців людьми завдає серйозного удару по їх зло­чинній діяльності, пере­шкоджає новим злочин­ним угодам щодо переда­чі людини, адже прибуток від цього злочину стоїть на третьому місці після тор­гівлі зброєю та наркотика­ми (грошовий оббіг стано­вить 8-10 млрд. доларів на рік) [1, с. 267].

Останнім міжнарод­ним документом у сфері протидії торгівлі людьми є Конвенція Ради євро­пи про заходи щодо про­тидії торгівлі людьми від 3 травня 2005 р. Вона пе­редбачає наявність комп­лексного механізму в бо­ротьбі з торгівлею людьми та спрямована на:

1) розширення сфери протидії торгівлі людь­ми (відповідно до ст. 2 за­стосовується до всіх форм торгівлі людьми, націо­нальних або міжнарод­них, пов’язаних або не по­в’язаних з організованою злочинністю);

2) запровадження ме­ханізму моніторингу, який надасть змогу відслідкову­вати хід реалізації заходів з протидії торгівлі людьми та вносити корективи;

3) міждержавну спів­працю в сфері протидії торгівлі людьми, яка стає обов’язковою складовою державної політики, що сприятиме діяльності пра­воохоронних органів у ць­ому напрямку;

4) необхідність спряму­вання дій не тільки на про­позицію торгівлі людьми, але і на попит цього яви­ща (ст.6). З економічної тео­рії відомо, що пропозиція та попит - взаємопов’язані ка­тегорії, і саме попит пород­жує пропозицію. Конвенція закладає фундамент для національних законодавств сторін щодо протидії цьому явищу з позиції попиту;

5) приділення уваги за­хисту прав потерпілих, можливості отримання ре­абілітаційної та реінтегра - ційної допомоги, особливо дітям;

6) заклик держав зако­нодавчо забезпечити мож­ливість неурядових ор­ганізацій, об’єднань гро­мадян, що мають на меті протидію торгівлі людьми та захист прав людини, до­помагати та підтримува­ти жертв торгівлі людьми за її згодою під час кримі­нального процесу.

На сьогодні Конвенція Ради Європи підписана 37 країнами-членами, 13 з яких ратифікували цей до­кумент. Україна підписа­ла Конвенцію 17 листопа­да 2005 р. На цей час Кон­венція перебуває в процесі ратифікації [11].

На основі конкретних по­ложень цієї Конвенції Ук­раїна прийняла відповід­ний документ - Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 р., яка затверджена Постано­вою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 7 березня 2007 р. № 410. У цьому докумен­ті знайшли відображення зазначені вище напрямки Конвенції про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 р. [14, с. 106].

Отже, необхідно під­креслити, що зазначені на­ми вище міжнародні угоди встановлюють одноманіт­ну схему співробітництва правоохоронних та судо­вих органів з усіма євро­пейськими країнами. Що стосується співпраці пра­воохоронних органів під час розслідування кримі­нальних справ про торгів­лю людьми, то необхід­но зазначити, що чинні міжнародні договори про правову допомогу значно сприяють провадженню в цих справах [11].

На сьогодні загальна ба­за чинних міжнародних договорів України скла­дає 18 багатосторонніх та 37 двосторонніх міжна­родних договорів. Ці дого­вори регулюють відноси­ни України у сфері право­вої допомоги з більш ніж 60 країнами світу [11].

Загалом Україна прово­дить активну роботу в на - прямкуприєднаннядоміж - народних угод. Так, зок­рема, Міністерство внут­рішніх справ 2007 р. опра­цювало концептуальні по­ложення щодо пропозицій до проектів законів Украї­ни «Про ратифікацію Уго­ди між Україною та Єв­ропейським співтоварис­твом про реадмісію осіб» та «Про ратифікацію Уго­ди між Україною та Євро­пейським співтовариством про спрощення оформлен­ня віз» [14, с.104].

Сьогодні угоди про ре - адмісію підписані та на­були чинності у стосунках з урядами шістьох дер­жав. Однак існує необхід­ність підготовки і підпи­сання таких договорів з Азербайджаном, Білорус­сю, Вірменією, Казахста­ном, Киргизією, Таджи­кистаном, Бангладеш, Ін­дією, Іраном, Камбоджею, Китаєм, Ліваном, Маке­донією, Пакистаном, Си - рійською Арабською Рес­публікою, Таїландом, Фі­ліппінами, Хорватією, Шрі - Ланкою [14, с.105].

Проте, невирішеними за­лишаються питання щодо ратифікації таких важли­вих для боротьби з торгів­лею людьми та нелегаль­ною міграцією конвенцій:

- Конвенція Ради євро­пи про заходи щодо про­тидії торгівлі людьми 2005 р.; [9].

- Конвенція Ради єв­ропи про відмивання, по­шук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних зло­чинним шляхом, та про фінансування тероризму 2005 р. [15]. та ін..

Необхідно зазначити, що багатостороннє спів­робітництво в діяльності різноманітних міжнарод­них організацій та у рам­ках виконання державами їх зобов’язань за універ­сальними багатосторонні­ми договорами у сфері про­тидії торгівлі людьми та нелегальній міграції охоп­лює не лише безпосередню координацію спільних дій, спрямованих на забезпе­чення досягнення цілей до­говорів, а також включає постійний обмін інформа­цією щодо ефективних ме­тодів та стратегій захисту прав людини, які застосо­вуються державами. Один із способів поширення та­кої інформації - подання державою спеціально ство­реним у рамках системи ООН та у рамках міжна­родних договорів органам моніторингу її звітів та до­повідей про діяльність що­до імплементації положень окремих міжнародно-пра­вових актів.

Проте варто підкресли­ти, що укладення лише двосторонніх міжнарод­них договорів, спрямова­них на боротьбу з торгів­лею людьми, з огляду на транснаціональний харак­тер торгівлі людьми та не­легальній міграції, не є до­статньо ефективним. Ук­раїні слід і надалі розвива­ти міжнародні ініціативи щодо укладення міжна­родних договорів, спрямо­ваних на боротьбу з тор­гівлею людьми (особливо жінками і дітьми).



Список літератури:

1. Міграція: проблеми та шляхи їх вирішення: матер. між - нар. наук.-практ. конф. / Донец. юрид. Ін.-т ЛДУВС. - Д., 2008. - 404 с.Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності ОВС України за сучасних умов: матер. міжнар. наук.-практ. конф. / ДНДІ МВС України, Упр-я моніт. дотрим. прав людини в д-ті ОВС Апар-ту Міністра МВС України, Київ. регіон. центр Акад. прав. наук, Міжн. жіноч. правоз-й. центр «Ла Страда - Україна» - Х.: Права людини, 2009. - 500 с.

2. Прикордонники посилюють заходи боротьби з нелегаль­ною міграцією [Електронний ресурс] : [сайт] / Корреспон - дент. пеІ-Бизнес. - Електрон. дані. - Корреспондент. пеї - Бизнес,2010-Режим доступу: Http://ua. korrespondent. net/ Ьизіпе88/106 2 0 3 7 (30.03.20 1 0). - Назва з екрана.

3. Блажівський Є. Міжнародна міграція - одна з найбільших проблем сучасної України //Вісник прокуратури. - 2008. - №6(84). - С.3-12

4. Римаренко Ю. І. Міжнародне міграційне право: підручник, уні­верситетський курс/ Ю. Римаренко. - К.: КНТ, 2007. - 640 с.

5. Кримінальний кодекс України : офіц. вид.: за станом на 2007 р. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К.: Юри­дична думка, 2007. - 1184 с.

6. Права людини в Україні - 2004.Доповіді правозахисних ор­ганізацій [Електронний ресурс] : [сайт] / Українська гель­сінська спілка з прав людини.- Електрон. дані. - Українсь­ка гельсінська спілка з прав людини. -2005 - Режим до­ступу: Http://helsinki. org. ua/index. php? id=1117358096 (29.05.2005).- Назва з екрана.

7. Мінпраці України і Міжнародна організація праці підписа­ли Програму запобігання торгівлі людьми [Електронний ре­сурс] : [сайт] / Новини: Міжнародний жіночий правозахис- ний центр «Ла Страда Україна»- Електрон. дані. - Новини: Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Ук - раїна»-2004.-Режим доступу: Http://www. lastrada. org. ua/ readnews. cgi? lng=ua&И=167 (18.03.2004).- Назва з екрана.

8. 1 лютого набуває чинності Конвенція Ради Європи про за­ходи щодо протидії торгівлі людьми [Електронний ресурс] : [сайт] / Українська гельсінська спілка з прав людини. - Електрон. дані. - Українська гельсінська спілка з прав лю- дини-2008.- Режим доступу: Http://helsinki. org. ua/index. php? id=1201864837 (01.02.2008) - Назва з екрана


9. Касько В. Застосування механізмів взаємної правової допомо­ги у відносинах правоохоронних органів України з компетен­тними установами Польщі, Росії і Туреччини у сфері протидії торгівлі людьми та можливі шляхи оптимізації співпраці // Вісник прокуратури. - 2008. - №6(84). - С.80-90.

10. Коментарі фахівців (Архів 2007).Механізми міжнарод­ного співробітництва у розслідуванні злочинів та забезпе­чення притягнення до кримінальної відповідальності вин­них осіб [Електронний ресурс] : [сайт] / Міністерство юс­тиції України. - Електрон. дані. - Міністерство юстиції України - 2007. - Режим доступу: Http://www. minjust. gov. ua/0/8523 - Назва з екрана.

11. Коментарі фахівців (Архів 2005).Передача засуджених осіб [Електронний ресурс] : [сайт] / Міністерство юсти­ції України. - Електрон. дані. - Міністерство юстиції Ук­раїни - 2005. - Режим доступу Http://www. minjust. gov. ua/0/6836: - Назва з екрана.

12. Коментарі фахівців (Архів 2004). Механізм реалізації Мініс­терством юстиції України міжнародних договорів України у галузі кримінального судочинства [Електронний ресурс] : [сайт] / Міністерство юстиції України. - Електрон. дані. - Міністерство юстиції України - 2004.- Режим доступу: http:// Www. minjust. gov. ua/0/1829 - Назва з екрана.

13. Законодавче забезпечення боротьби з відмиванням коштів в Україні: історія, сучасний стан, напрямки вдосконален­ня [Електронний ресурс] : [сайт] / Міністерство юстиції України - 2010. - Електрон. дані. - ALL. Поиск по сайту - 2010.-Режим доступу: Http://all4shkoloty. ru/?p=1446 (25.05.2010) - Назва з екрана.

14. Джужа О. М. Взаємодія правоохоронних органів України у сфері протидії торгівлі людьми /Олександр Джужа, Віталій Василевич //Науковий вісник Київського національного уні­верситету внутрішніх справ. - 2008. - №5. - С.102 - 108.

15. Міжнародно-правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах. Багатосторонні договори у сфері міжнародно-правового співробітництва [Електронний ре­сурс] : [сайт] / Міністерство юстиції України. - Електрон. дані. - / Міністерство юстиції України - 2010. - Режим до­ступу: Http://www. minjust. gov. ua/0/9591- Назва з екрана.