joomla
Взаємодія органу дізнання з іншими підрозділами в ході досудового слідства
Юридичний вісник Причорномор’я

БАНДуРКА Сергій Олександрович

Перший заступник голови державної податкової адміністрації Харківської області, начальник податкової міліції

В статті розглядається теоретичні та практичні питання взаємодії органу дізнання та інших підрозділів в ході досудового слідства. Роз­кривається координація в ході взаємодії. Надаються пропозиції що­до удосконалення кримінально-процесуального законодавства.

Ключові слова: досудове слідство, орган дізнання, слідчий, ком­петенція органу дізнання, координація.

В статье рассматриваются теоретические и практические вопро­сы взаимодействия органа дознания и иных подразделений в ходе до судебного следствия. Раскрывается понятие координации в ходе вза­имодействия. Вносятся предложения по дальнейшему совершенс­твованию уголовно-процессуального законодательства.

Ключевые слова: досудебное следствие, орган дознания, следова­тель, компетенция органа дознания, координация.

In the article examined theoretical and practical questions of co­operation of organ of inquest and other subsections during pretrial investigation. Coordination opens up during cooperation. Suggestions are given in relation to the improvement of criminal - proces legislation.

Keywords: pretrial investigation, is an organ of inquiry, to follow, competence of agencies of inquary organ inquest, coordination.



Теоретичні та практич­ні аспекти взаємодії орга­ну дізнання та слідчого бу­ли предметом розгляду в роботах А. Я.Дубінського, В. Ф.Статкус, Ю. М.Шостак та інших. Вони виді­ляли взаємодію як про­цесуальну форму, яка ре­гулюється кримінально-процесуальним законодав­ством. З іншої сторони во­ни розглядали взаємодію як організаційну форму


Або взаємозв’язок, коорди­нація. [1. с. 21]

Процесуальні положен­ня взаємодії органу діз­нання та слідчого було роз­глянуто в роботах М. І.Гапановича, І. І.Мартиновича, О. М.Ларіна, С. В.Слінько та інших. [2; с. 15; 2.с.70; с.72; 7. с. 34.] Дані вчені мають єдину думку щодо процесуального утворення, механізму дії слідчо-опе­ративної групи, яка фор­мується постановою слідчо­го. Процесуальним керівни­ком групи є слідчий, персо­нальну відповідальність за провадження слідчих дій та оперативного супровод­ження в складі слідчо-опе­ративної групи несе слід­чий.

У подальших дослід­женнях зазначення понят­тя було вдосконалено, в результаті чого взаємодія визначається на підставі закону, має конкретну ме­ту, що виражається в най­більш доцільному поєд­нанні належних засобів та методів в цілях розкрит­тя злочину, встановлення всебічного, повного, об’єк - тивного розслідування кри­мінальної справи.

Ціль даної статті вклю­чає в себе аналіз наукових висловлювань та встанов­лення процесуальних та організаційних положень взаємодії в кримінально­му процесі.

Теорія оперативно-розшукової діяльності роз­глядає взаємодію як діяль­ність оперативних груп у боротьбі зі злочинністю. Криміналістика розглядає взаємодію як координацію по плануванню, організації розслідування злочинів.

Кримінальний процес визначив взаємодію як склад слідчої групи. Ст. 119 КПК України вказує, що по кримінальних справах, які є великі за об’ємом, ба­гата кількість обвинува­чених, які притягнути до кримінальної відповідаль­ності та інше розслідуван­ня проводять слідчі групи, до складу якого входять декілька слідчих.

Однак, практика стає на іншому шляху. Як прави­ло, до складу слідчих груп включаються оперативні співробітники, які прово­дять оперативне супровод­ження слідчої групи, то­му їх більш точніше визна­чення є слідчо-оператив­на група. На ці обстави­ни треба вказати в ст. 119 КПК України.

Основні завдання слідчо-оперативної групивиходять зі ст. 2 КПК України та включають до себе: опе­ративні - розшукові, по­шукові завдання: розкрит­тя складу злочину; прове­дення розшуку злочинців; викриття осіб, які скоїли злочин; встановлення міс­ця перебування обвинува­ченого; привід обвинува­ченого; припинення зло­чинів і вживання заходів по їх запобіганню.

image001Процесуальні завдання: всебічне, повне і об’єктивне розслідування злочинів; притягнення особи як об­винуваченого до кримі­нальної відповідальності; здійснення заходів, на­правлених на відшкоду­вання матеріального збит­ку, заподіяного громадя­нам і організаціям неза­лежно від форм власності злочинними діями винних осіб; забезпечення слідчих дій при розслідуванні зло­чинів.

Удосконалення практи­ки розвитку слідчо-опера­тивних груп свідчить про те, що організація взає­модії між слідчим та опе­ративним співробітником виникає не завжди. Слід­чий самостійно проводить досудове слідство, згід­но ст. 114 КПК України. Якщо кримінальна справа не має багатого об’єму, ха­рактеризується відсутніс­тю труднощів криміналь­но-процесуального, орга­нізаційного, адміністра­тивного складу, то слідчий не має потреби в кваліфі­кованій допомозі та скла­данні слідчо-оперативної групи.

Взаємодія в ході досудового провадження но­сить процесуальний ха­рактер. Слідчий надає ор­гану дізнання вказівки, доручення, окремі дору­чення. Якщо слідчий са­мостійно не може справи­тися з об’ємом криміналь­ної справи, то він складає постанову про створення слідчо-оперативної гру­пи. Постанова узгоджуєть­ся з керівництвом опера­тивних підрозділів орга­ну дізнання. До складу слідчо-оперативної групи включаються оперативні співробітники, які відпо­відають за оперативне суп­роводження та повинні ви­конувати вказівки та дору­чення слідчого. Постано­ва повинна бути оголоше­на обвинуваченому, згідно ст. 119 КПК України.

Аналіз практики свід­чить, що слідчо-оператив­ні групи складаються у випадках, коли необхід­но провести як слідчі так і оперативно-розшукові за­ходи по розкриттю злочи­ну, встановлення його об­ставин та викриття вин­них. Найбільш повно за­вдання взаємодії слідчого

І органів дізнання можуть бути досягнуті тільки тоді, коли взаємодія будується в строго регламентовано­му процесуальному поряд­ку. Здійснюване слідчим і оперативним працівником взаємодії має дві форми - процесуальну і не проце­суальну, остання іноді іме­нується як організаційно - тактична.

Автор вважає за необ­хідним класифікувати слідчо-оперативні групи за наступними ознаками:

• слідча група - брига­да, яка складається, згідно ст. 119 КПК України для розслідування і розкрит­тя злочинів, які скоєні ор­ганізованими злочинними групами, або для розслі­дування складної кримі­нальної справи з великим об'ємом роботи. Проце­суальне та організаційне керівництво в складі гру­пи виконує старший слід­чий.

• чергова слідчо-опера­тивна група складається при забезпечені негайно­го реагування на повідом­лення про злочини, про­вадження слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. В групу входить оперативнийспівробітник, експерт експертно-кримі­налістичних підрозділів, спеціалісти, які за фахом приймають участь в роз­слідуванні. В разі потреби в групу можуть бути вклю­чені співробітники інших підрозділів. Дана слідчо-оперативна група фор­мується для розслідуван­ня і розкриття злочинів по конкретній кримінальній справі.

• спеціалізована слід­чо-оперативна група яка складається для розсліду­вання і розкриття певної категорії злочинів.

• взаємодія слідчого з державними та недержав­ними структурами: банка­ми, контрольна - ревізій­ними управляннями Мініс­терства фінансів України.

image002На підставі аналізу тео­рії та практики автор виді­ляє процесуальну та не процесуальну форму взає­модії слідчого та опера­тивного співробітника в складі слідчо-оперативної групи. Але автор вважає, що більш точне та повне визначення взаємодії тре­ба встановити як коорди­націю. Координація ро­боти органу дізнання та слідчого охоплює всі рів­ні взаємодії які не обмеже­ні розслідуванням кримі­нальної справи.

У проекті нового КПК України міститься окрема стаття "створення спіль­них слідчо-оперативних груп" в якій використо­вується термін взаємодія, координація, але зміст цих термінів не визначається.

Аналіз положень нового КПК України надає мож­ливість зробити висновок, що взаємодія розглядаєть­ся авторами як діяльність слідчо-оперативної групи, а координація як узгод­ження цієї діяльності.

Залежно від стадії кри­мінального процесу коор­динація здійснюється: в ході процедури перевірки інформації, заяви, скар­ги про скоєний злочин; в ході досудового слідства; в ході провадження про­цесуальних, слідчих дій; в ході виконання вказівок, окремих доручень слідчо­го органу дізнання; в ході судового розгляду кримі­нальної справи.

В залежності від норма­тивно-правової регламен­тації координація може мати наступні форми: проце­суальні, які чітко визна­чені в КПК України.

Не процесуальні - ор­ганізаційно-правові, які пе­редбачені наказами МВС, Служби Безпеки України, Державної податкової ад­міністрації, які викорис­товуються практикою, але не знайшли свого правово­го закріплення.

О. Г.Кальман, проаналі­зував чинне законодавст­во та визначив перелік дер­жавних органів, які беруть участь у боротьбі з еконо­мічною злочинністю. Він підрозділяє їх на два види: спеціальні державні орга­ни, на які покладені пов­новаження здійснення бо­ротьби зі злочинністю Де­ржавні органи, які здійс­нюють функції боротьби, як контролюючі фінансові органи: Рахункова палата, органи Державної конт­рольно-ревізійної служби, Державна податкова адмі­ністрація, комітет фінан­сового моніторингу, анти - монопольний комітет, На­ціональний банк України, міністерство економіки та

Інші підрозділи. [4.с. 12.]

На підставі аналізу практики координаційної роботи органу дізнання та фінансових структурних підрозділів автор визначає наступні форми взаємодії та координації в ході роз­криття та розслідування злочинів:

• взаємне інформуван­ня щодо факту викриття злочину;

• сумісне проведення не­відкладних заходів, закріп­лення обставин злочину;

• створення слідчо-опе­ративних груп по розслі­дуванню злочину;

• обмін інформацією як оперативною так і слід­чою, створення спільної ба­зи даних;

• внесення пропозицій щодо усунення недоліків по фактах виявлених зло­чинів;

• проведення спільних заходів по затриманню та розшуку особи яка скоїла злочин.

Крім того ми розкри­ваємо основні положення взаємодії в ході розкриття фінансових злочинів при взаємодії з рахунковою па­латою, державною служ­бою контрольно-ревізій­ної служби, підрозділами податкової адміністрації. Дана діяльність дуже важ­ка тому, що фінансова зло­чинність має специфіку, яка включає до себе дов­гий шлях проведення пе­ревірок та встановлення фінансового контролю по всіх платежах.

Так матеріали переві­рок, які повинні бути на­дані до органу податкової міліції включають до себе: акт фінансової перевірки підприємства, установи; звіт за оцінкою результатів перевірки. Керівник подат­кової міліції повинен роз­глянути даний акт та вста­новити ознаки злочину.

Слід сказати, що взає­модія між органом дізнан­ня податкової міліції та фінансових органів не вре­гульована наступним чи­ном. Автор вважає за не­обхідність регламентува­ти ці положення шляхом встановлення розпоряд­ження Кабінету Міністрів України.

Основні положення да­ного розпорядження по­винні включати до себе:

Загальні положення.

• підстави, приводи для проведення ревізії;

• склад ревізійної комісії;

• забезпечення праців­ників ревізійної служби приміщеннями, докумен­тацією, поясненнями служ­бових осіб;

Спеціальні положення.

• проведення ревізії під контролем працівників по­даткової міліції;

• взаємне обговорення, інформування співробіт­ників податкової міліції та ревізора про хід ревізії;

• забезпечення праців­ників міліції проведення ревізії методом зустрічної перевірки;

• надання періодичної звірки органам податкової міліції від ревізора

Надання документів до слідчих підрозділів.

• супровідний лист на ім’я керівника податкової міліції

• оригінал акту ревізії з додатками на які є поси­лання в цьому;

• заперечення об’єкту контролю до акту ревізії та висновки до нього;

• копія повідомлення про вилучених фінансових документів;

• опис документів та супровідного листа.

О. О.Чувільов, М. А.Погорецький, О. П. Гуляев вка­зують на взаємодію слідчо­го та оперативного підроз­ділу до порушення кримі­нальної справи або до при­йняття кримінальної спра­ви до свого провадження, після складання постано­ви слідчим. Вони вважа­ють, що це не є юридич­ним фактом виникнення процесуальної форми взає­модії, оскільки взаємодію припускає співпраця між конкретним слідчим і опе­ративним працівником. [8. с. 56-67; 6. с. 131; 3.с.56]

Поважаючи думку вка­заних вчених, ми виму­шені з ним не погодити­ся. У даній ситуації мова йти про взаємодію, оскіль­ки оперативний праців­ник, збираючи матеріал попередньої перевірки або виконуючи слідчі дії, ус­відомлює, що в резуль­таті його дій кримінальна справа повинна бути пере­дана слідчому. Оператив­ний працівник виконує всі дії так, щоб зібрані докази не втратили свого значен­ня.

Таким чином, цю ситуа­цію можна оцінити, як си­туацію потенційної взає­модії. Слідчий і оператив­ний працівник фактично не ведуть спільну роботу, але, прогнозуючи в май­бутньому спільну діяль­ність, виконують свою ро­боту з урахуванням за­вдань кримінального зако­нодавства.

Окремого викладення пот­ребує розгляд оперативного супроводу по кримінальній справі. Ця діяльність не но­сить строго регламентова­ного характеру. Його осно­вою є розкриття і розсліду­вання злочинів, особистий контакт між оперативним працівником та слідчим. Спільна діяльність опера­тивного працівника і слід­чого носить дискретний ха­рактер - контакт слідчо­го і представника органу дізнання виникає лише в певні моменти, коли в ць­ому є необхідність у будь - якої із сторін.

Оперативний супровід, в міру необхідності, доз­воляє комбінувати як епі­зодичну взаємодію, так і постійну взаємодію в рам­ках слідчої групи. Воно може переходити в будь - яку з форм спільної робо­ти, а по відпаданню потре­би припиняється.

Створення слідчо-опе­ративної групи сприяє ви­рішенню ряду завдань кримінального процесу, який включає до себе мак­симальне скорочення тер­мінів розслідування, а та­кож консолідації зусиль, можливостей по забезпе­ченню розкриття та роз­слідування злочинів.

Виходячи з аналізу на­укової літератури, нор­мативно-правових актів та практики використан­ня основних форм взає­модії оперативного спів­робітника та слідчого в ході розслідування еконо­мічних та фінансових зло­чинів можна встановити теоретичну модель взає­модії, яка будується на за­садах ст. 2 КПК України, а саме швидкого, повно­го, об’єктивного встанов­лення обставин злочину та особи яка його скоїла.

• проведення спільних нарад із обміну досвіду бо­ротьби з економічною зло­чинністю, виявлення існу­ючих проблем у цій сфері та вироблення заходів що­до їх усунення;

• взаємні консультації, спільна розробка методич-нихвказівокщодовиявлення та розслідування еко­номічних злочинів;

• проведення спільних оперативних відпрацювань суб’єктів, які підозрюють­ся у причетності до злочин­ного угрупування, злочин­ної діяльності економічної спрямованості, обмін опе­ративної інформації;

• спільне користуван­ня або надання можливості отримання інформації, що міститься у відомчих інфор­маційно-пошукових систе­мах щодо суб’єктів підпри­ємств та осіб, які причетні до злочинних схем;

• проведення перевірок податковою міліцією, в ре­зультаті яких виявлені по­рушення, що можуть мати ознаки злочину для прий­няття рішення згідно кримі­нально-процесуального за­конодавства України;

• проведення підрозділа­ми податкової міліції по­запланових перевірок суб’єк­тів підприємства, виділен­ня фахівців органів ДПА до перевірок, взаємодія їх з іншими структурними підрозділами міністерства фінансів України;

• обмін інформацією про кримінальну ситуацію у від­повідному регіоні, суб’єктів підприємств та осіб, які при­четні до злочинної діяль­ності.



Література

1. Дубинский А. Я. Милиция как орган дознания./[текст] // А. Я. Дубинский - К.: КВШ МВД СССР. 1989. - 78с.

2. Гапанович Н. И. Основы взаимодействия следователя и ор­гана дознания при расследовании преступлений. /[текст] //

Н. И.Гапанович, И. И.Мартинович - Минск. БГУ им. Ленина. 1981. - 130с.

3. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе. /[текст] // А. П. Гуляев - М.: Юрид. лит. 1981.- 298с.

4. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України: те­оретичні та прикладні проблеми попередження. /[текст]//

О. Г. Кальман. Національна юридична академія України. Ав - тореф. дис. доктора юрид. наук. - Х. 2004 . 21с.

5. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. /[текст] //А. М.Ларин - М.: Юрид. лит. 1986. - 260с.

6. Погорецький М. А. Функціональне призначення оператив - но-розшукової діяльності у кримінальному процесі. [текст] / М. А. Погорецький - Х. Арціз. 2007. -575с.

7. Слинько С. В. Расследование преступлений (уголовно - процес­суальные проблемы). /[текст] //С. В.Слинько, С. А.Бандурка - Х.: Основа. 2000. - 250с.

8. Чувилев А. А. Анализ статистических данных о законности задержания подозреваемых // Соц. законность. 1973. № 10. С. 65 - 67;