joomla
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ І ЇХ ПРОЕКТІВ
Юридичний вісник Причорномор’я

ОРЛОВ Юрій Володимирович

Старший викладач кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання Харківського національного університету внутрішніх справ, к. ю.н.

В статті порушується проблема організаційно-методичного забезпе­чення кримінологічної експертизи нормативно-правових актів і їх про­ектів. Досліджено наявні в науці позиції щодо архітектоніки експертно - кримінологічного дослідження, його підстав та суб’єктів. Запропонова­не авторське бачення структурної побудови кримінологічної експерти­зи, визначені її підстави, удосконалено перелік суб’єктів.

Ключові слова: кримінологічна експертиза, етапи, підстави, су­б’єкти.

Статья посвящена проблемам организационно-методического обеспе­чения криминологической экспертизы нормативно-правовых актов и их проектов. Исследованы существующие в науке позиции относительно ар­хитектоники экспертно-криминологического исследования. Предложено авторское видение структурного построения криминологической экспер­тизы, определены её основания, усовершенствован перечень субъектов.

Ключевые слова: криминологическая экспертиза, этапы, основа­ния, субъекты.

The article is dedicated to the problem of organized-methodical basis of criminological expertise of normative-law acts and their projects. It has explored scientific points of view of structure of criminological expertise and some other aspects. The author has been proposing own view of structure of criminological expertise, it’s bases and subjects.

Key words: criminological expertise, stages, bases, subjects.

Враховуючи дослідни­цький характер криміно­логічної експертизи, при аналіз її загальних мето­дичних засад логічним бу­де звернутися до вже ви­роблених кримінологічною наукою методичних реко­мендацій щодо організа­ції та проведення криміно­логічних досліджень. Роз­робкою і практичною реа­лізацією їх основних по­ложень займались такі вчені як А. Ф. Зелінський,

A. П. Закалюк, О. І. Джужа, В. Голіна, І. М. Даньшин, Д. А. Шестаков, В. Д. Малков, В. В. Лунєєв, В. М. Куд­рявцев та ряд інших. Од­нак, зважаючи на особли­вості комплексного предме­ту кримінологічної експер­тизи нормативно-правових актів і їх проектів існує не­обхідність у здійсненні від­повідної специфікації її ме - тодико-організаційних ха­рактеристик. Ця проблема частково знайшла своє ви­рішення у працях М. О. Ба - рановського, С. В. Бородіна, О. М. Джужи, В. О. Дятло­вої, С. В. Задирана, А. П. За - калюка, А. В. Кирилюка, О. М. Костенка, В. В. Лунєєва, В. І. Поклада, В. М. По­повича, Д. А. Шестакова та деяких інших. Однак, ак­туальним залишається оптимізація методико-органі - заційного забезпечення кри­мінологічної експертизи та гармонізація її процедурної складової зі змістовною.

У зв’язку із зазначеним, метою даної статті є окрес­лення методико-організа - ційних основ проваджен­ня кримінологічної екс­пертизи нормативно-пра­вових актів і їх проектів.

Виклад основного ма­теріалу. Зазвичай у нау­ковій літературі під кримі­нологічним дослідженням розуміютьвивченнязвико - ристанням досягнень нау­ки на основі спеціально розроблених методів та ме­тодик різноманітних со­ціальних, правових, мо­ральних, соціально-психо­логічних, економічних та інших факторів, що пози­тивно чи негативно впли­вають на злочинність, її детермінанти, особистість злочинця, запобігання зло­чинам [1, с.89; 2, с.102]. Кожне кримінологічне до­слідження, крім власної мети, предмету та конк­ретного набору методів має чітко організовану типізо­вану процедурну побудо­ву. Її складає ряд змістов­них блоків, кожен з яких, будучи логічно пов’язаним зі всіма іншими, має чіт­ко визначену мету і є за­здалегідь визначеним та концептуально обґрунто­ваним набором необхід­них організаційно-мето­дичних операцій. В основ­ному науковці-криміноло - ги сходяться в думці щодо побудови кримінологічно­го дослідження. До неї, за­звичай включають [3, с.99- 108; 4, с.174-179]: а) об­ґрунтування необхідності проведення кримінологіч­ного дослідження, вияв­лення та з’ясування від­повідної проблеми кримі­нологічного характеру; б) з урахуванням наявної проб­леми - постановка завдан­ня дослідження; в) вису­нення обґрунтованих гіпо­тез; г) програмування до­слідження, складання йо­го плану, здійснення по­передніх розрахункових процедур; д) безпосереднє проведення дослідження; е) формування висновків та рекомендації.

Така архітектоніка кри­мінологічних досліджень є універсальною. Однак враховуючи те, що кримі­нологічна експертиза нор­мативно-правових актів і їх проектів є специфічним видом кримінологічних досліджень, цілком зро­зумілим є виділення пев­них методичних особли­востей у її організації та проведенні.

Так, визнаючи в ціло­му вищенаведену побудо­ву кримінологічного до­слідження, А. П. Закалюк пропонує в методиці кри­мінологічної експертизи виділити шість основних операцій: 1) операція від­бору та підготовки екс­пертів до проведення екс­пертизи; 2) операція що­до навчання експертів на­вичок експертного оціню­вання; 3) операція з мо­делювання та оцінюван­ня кримінологічної інфор­мації; 4) операція з оцінки впливу об’єкта експерти­зи на кримінологічні чин­ники; 5) операції з агрегу- вання індивідуальних ек­спертних оцінок у групо­ву оцінку впливу правової норми та об’єкта експерти­зи в цілому на криміноло­гічні чинники; 6) операція з підготовки експертного висновку [3, с.203-232].

Не заперечуючи викла­дену А. П. Закалюком ло­гіку диференціації проце­су експертно-криміноло­гічного дослідження проек­тів нормативно-правових актів, зазначимо, що, на нашу думку, більш ефек­тивним в методичному ас­пекті буде оперування ви­робленою експертологією тричленною структурою організації і проведення ек­спертиз, яка включає в се­бе підготовчий, робочий (ос­новний) і заключний ета­пи. Такий підхід, по-перше, є логічно обґрунтованим, дозволяє охопити всі ме­тодично значущі проце­дури і, по-друге, перевіре­ний практикою численних видів експертиз (від судо­вих до технічних). Дана по­зиція знайшла визнання у наукових колах білорусь­ких та деяких вітчизняних кримінологів (М. О. Ба - рановський, В. В. Хомич, С. В. Задиран, А. О. Бодак, О. В. Бажанов, В. М. Попо­вич та ін.), а також норма­тивне закріплення у мето­дичних рекомендаціях з проведення кримінологіч­ної експертизи проектів законів, затверджених на­казом Генерального про­курора Республіки Біло­русь 35 від 17.09.2007 р. [5], на підставі яких вже більше трьох років у Біло­русі успішно проводиться кримінологічна експерти­за і цей досвід заслуговує на увагу.

Співвідносячи зазначе­ну тричленну структуру із загальною змістовною по­будовою кримінологічного дослідження, можна виявити, що підготовчийетап кримінологічної експерти­зи нормативно-правовихактів і їх проектів почи­нається після прийняття рішення про проведення експертизи і видання від­повідного акту компетен­тним органом державної влади. На цьому етапі ма­ють з’ясовуватися об’єкт експертизи, предмет її до­слідження, визначатися склад робочої групи, від­буватися розробка прог­рами експертного дослід­ження, визначатися дже­рела інформації, шляхи її збирання, необхідність ма­теріально-технічного ос­нащення, вартість робіт. У цьому етапі можливо, на нашу думку, об’єднати і виділені А. П. Закалюком І та ІІ операції.

image013Робочий (основний) етап кримінологічної експерти­зи нормативно-правових актів і їх проектів має складатися із: а) збирання та аналізу інформації, яка як безпосередньо, так і опо­середковано (але належно) стосується об’єкту дослід­ження: стан урегульованості суспільних відносин, інтенсивність та напрямок конкретної соціодинаміки, стан злочинності, пов’яза­ної із досліджуваною сфе­рою відносин тощо (спектр методів збору інформації самий широкий - від ста­тистичних до спеціально - кримінологічних); б) кри­мінологічного прогнозу­вання, яке полягає у проек­туванні на соціальну пло­щину криміногенно зна­чимого аспекту розвитку суспільних відносин без врахування дії відповід­ного нормативно-правово­го акту (або ж без внесен­ня змін у останній), а та­кож відповідному проек­туванні із врахуванням дії правових норм зазначено­го нормативно-правого ак­ту. У цьому етапі можливо, на нашу думку, об’єднати виділені А. П. Закалюком ІІІ та IV операції.

Заключний етап має полягати у наданні нау­ково обґрунтованих конк­ретних висновків стосовно наявності чи відсутності кримінологічно неефек­тивних норм права у нор­мативно-правовому акті чи його проекті та викладен­ні відповідних пропозицій щодо їх усунення. У цьому етапі можливо об’єднати виділені А. П. Закалюком V та VI операції.

Як було зазначено, під­готовчий етап криміноло­гічної експертизи норма­тивно-правових актів є по­чатковим. Однак і він має під собою певне організа­ційно-правове підґрунтя. Експертиза об’єктивно не може розпочатися доки не буде: 1) визначено і офор­млено підстави її прове­дення; 2) визначено вид кримінологічної експерти­зи; 3) визначено експерт­ну установу. Здійснення вказаних процедур обумо­влює реалізацію криміно­логічної експертизи нор­мативно-правових актів і їх проектів в цілому.

З приводу підстав кримі­нологічної експертизи нор­мативно-правових актів і їх проектів, цікавою є пози­ція А. П. Закалюка, який пропонує розрізняти фак­тичну, процедурну та фор­мально-правову підстави. Фактичною підставою виз­нається потреба у оцінці кримінологічно значимих наслідків прийняття про­екту закону [3, с.244]. Во­чевидь ця думка є слуш­ною, адже одним з принци­пів кримінологічної екс­пертизи є доцільність. Од­нак, крім фактично наявної потреби експертно-кримі­нологічного дослідження нормативно-правового ак­ту чи його проекту, необхід­но щоб вона була належним чином оформлена та, та­ким чином, визнана і вклю­чена до правової процеду­ри ініціювання та реаліза­ції експертизи. Останнє має знайти вираз у формі нор­мативного акту компетент­ного органу, що включений до нормотворчого проце­су. Таким актом А. П. Зака- люк називає замовлення на проведення кримінологіч­ної експертизи і відносить його до процедурної підста­ви. Поряд з цим зазначеним вченим виділяється також правова підстава, якою є договір (між замовником та експертною установою) на проведення експертизи [3, с.245].

Позиція А. П. Закалю - ка є достатньо аргументо­ваною, однак, ми вважає­мо, що, по-перше, виді­лення процедурної під­стави виходить за межі критерію, за яким здійс­нюється розподіл останніх (а таким є співвідношення de-jure та de-facto), адже за своєю суттю процеду­ра замовлення є правовою; по-друге, уявлення право­вої підстави у вигляді уго­ди (договору) є дещо зву­женим. На нашу думку, якщо фактична підста­ва визначається як реаль­на потреба, то юридичною (правовою) підставою не­обхідно визнати юридичну базу, яка дає можливість задоволення цієї потреби. Такою базою має стати За­кон України «Про кримі­нологічну експертизу нор­мативно-правових актів і їх проектів» (зокрема ті його норми права, які пе­редбачають необхідність і можливість проведення кримінологічної експер­тизи) та відповідне поло­ження про порядок прове­дення кримінологічної ек­спертизи нормативно-пра­вових актів і їх проектів.

Що ж стосується про­цесуальної (процедурної) підстави, то її виділення також має сенс, але поряд з підставою матеріальною. При цьому матеріальною підставою, на нашу думку, слід визнати, власне, сам нормативно-правовий акт чи його проект, а процесу­альною (процедурною) - наявність договору між змовником та експертною установою на проведення кримінологічної експер­тизи.

Слід звернути увагу, що вирішення питання що­до процесуальної підстави кримінологічної експерти­зи нормативно-правових актів і їх проектів тісно пов’язане з питанням про суб’єкти останньої, а та­кож їх статусу. З приво­ду зазначеного науковці єдині в одному: має бути замовник і виконавець [3, с.243; 6, с.129-132; 7, с.80;

8, с.43]. Стосовно ж їх ви­дової приналежності, особ­ливостей правового стату­су та процедури замовлен­ня і здійснення експерти­зи, то думки розходяться.

Так, О. М. Литвинов зазна­чає, що кримінологічна експертиза законопроек­тів призначається такими суб’єктами як: профільні комітети Верховної Ради України (щодо законопро­ектів, поданих суб’єктами законодавчої ініціативи та постанов ВРУ); Кабінет Міністрів України (щодо проектів нормативно-пра­вових актів (в тому числі державних програм) про­тидії злочинності підготов­лених Кабінетом Міністрів України); Президент Ук­раїни, центральні орга­ни виконавчої влади (що­до проектів нормативно - правових актів, підготов­лених цими суб’єктами); органи представницької, виконавчої, судової вла­ди або Ради національної безпеки та оборони Украї­ни (стосовно проектів нор­мативно-правових актів, підготовлених цими орга­нами) [9, с.440]. Тобто, за­мовником є виключно ор­гани державної влади, які включені у нормотворчий процес. Аналогічної точ­ки зору притримується і

А. П. Закалюк, зазначаю­чи, що замовником є ор­ган державної влади, що розробляє проект норма­тивно-правового акту, а та­кож орган чи особа, яким надані повноваження сто­совно його прийняття (ви­дання) [3, с. 243]. Така думка є виваженою та до­статньо обґрунтованою.

Цікавою з позицій по­дальшого запровадження у нашій державі громадсь­кого контролю за законот­ворчістю (у широкому ро­зумінні), представляється нам думка О. М. Джужи та А. В. Кирилюка, які про­понують визнати право бу­ти замовником криміноло­гічної експертизи за неза­лежними від відомчих ін­тересів організаціями [10, с.73-74]. Однак, на нашу думку, немає сенсу вклю­чати до переліку замовни­ків експертно-криміноло­гічного дослідження не­державні установи чи ор­ганізації. Справа в тому, що, по-перше, замовлення кримінологічної експерти­зи передбачає зворотне одержання її висновків і врахування їх в процесі нормотворчості. Таким чином, замовник має бути включеним до останнього. По-друге, кримінологічна експертиза як державний інститут передбачає коор­динацію і системність як принцип існування. Вклю­чення ж до переліку за­мовників експертизи неде­ржавних інституцій може призвести до порушення цих принципів, необґрунтованої перевантаженості виконавців.

image014У зв’язку з цим, підтри­муючи ідею запровадження громадського контролю за кримінологічною обґрун­тованістю нормотворчого процесу, ми пропонуємо на законодавчому рівні закрі­пити суб’єкта, який би во­лодів правом ініціювання кримінологічної експерти­зи. Такий суб’єкт повинен мати можливість звернути­ся до відповідного держав­ного органу, який володіє статусом замовника кримі­нологічної експертизи нор­мативно-правових актів і їх проектів, з обґрунтованою пропозицією щодо призна­чення кримінологічної ек­спертизи. Відповідно до цього, закріпити за нор - мотворчим органом (служ­бовою особою) обов’язок приймати такі пропози­ції до розгляду. У випадку відмови, остання має бути обґрунтована.

image015До суб’єктів ініціюван­ня кримінологічної екс­пертизи слід, на нашу дум­ку, включити як державні, так і недержавні організа­ції та установи, які безпо­середньо залучені до ши­рокого кола правових взає­модій. Мова, зокрема, йде про Міністерство внутріш­ніх справ України, Служ­бу безпеки України, Дер­жавну податкову адмініст­рацію, Державну митну службу України, Держав­ну пенітенціарну службу України, Міністерство юс­тиції України, Генераль­ну прокуратуру України, Конституційний Суд Ук­раїни, Верховний Суд Ук­раїни, адже саме в цих ін­ституціях концентруєть­ся найбільш прогресивний досвід правозастосування. Можна сказати, що саме в діяльності цих органів реалізується природний моніторинг (в тому чис­лі кримінологічний) чин­ного законодавства, який, власне, обумовлюється їх функціями. Також до за­значеного переліку вва­жаємо за доцільне долучи­ти Академію правових на­ук України як головного упорядника національної правової доктрини.

З числа недержавних організацій до перелі­ку суб’єктів ініціювання кримінологічної експерти­зи, на нашу думку, можли­во віднести Спілку юрис­тів України, Національну асоціацію адвокатів, Ук­раїнську правничу фунда­цію, Всеукраїнську неза­лежну суддівську асоціа­цію, Асоціацію правників України, Кримінологічну асоціацію України. Вибір саме цих організацій прав­ничого профілю обумовле­ний специфікою їх діяль­ності, яка, по-перше, спря­мована на утвердження в Україні верховенства пра­ва і, по-друге, носить про­гресивний неупереджений дослідницький характер, стабільно акумулює знач­ний обсяг правозастосо - вчого досвіду.

Закріплення, таким чи­ном, права ініціювання кримінологічної експерти­зи як за державними, так і за недержавними організа­ціями дозволить уникнути вибірковості при ініцію­ванні кримінологічної ек­спертизи з урахуванням вузьковідомчих інтересів.

З урахуванням вище - викладеного, до замовни­ків кримінологічної екс­пертизи нормативно-пра­вових актів і їх проек­тів пропонуємо віднести:

А) Верховну Раду Украї­ни (щодо законів та їх про­ектів, Указів Президен­та України та їх проектів, постанов і наказів НБУ та їх проектів); б) Президен­та України (щодо Указів Президента України та їх проектів, законів та їх про­ектів, нормативно-право­вих актів КМУ (Кабіне­ту Міністрів України) та їх проектів, нормативно - правових актів Ради на­ціональної безпеки та обо­рони України і їх проек­тів); в) Кабінет Міністрів України (щодо постанов, декретів КМУ та їх проек­тів, державних програм та їх проектів); г) центральні органи виконавчої влади (щодо нормативно-право­вих актів (їх проектів) цих органів); д) Національний банк України (щодо поста­нов і наказів НБУ (Націо­нального Банку України) та їх проектів).

До суб’єктів ініціюван­ня кримінологічної експер­тизи пропонуємо віднес­ти: 1) Міністерство внут­рішніх справ України;

2) Службу безпеки Украї­ни; 3) Державну податкова адміністрацію; 4) Держав­ну митну службу Украї­ни; 5) Державну пенітен­ціарну службу України;

6) Міністерство юстиції Ук­раїни; 7) Генеральну про­куратуру України; 8) Кон­ституційний Суд України; 9) Верховний Суд Украї­ни; 10) Академію правових наук України; 11) Спілку юристів України; 12) На­ціональну асоціацію адво­катів; 13) Українську прав­ничу фундацію; 14) Всеук­раїнську незалежну суд­дівську асоціацію; 15) Асо­ціацію правників України; 16) Кримінологічну асоціа­цію України.

Як було зазначено, по­ряд із замовником, суб’єк­том кримінологічної екс­пертизи нормативно-пра­вових актів визнається також і виконавець, тоб­то особа (орган, установа, організація), яка безпосе­редньо провадить експер­тно-кримінологічне дос­лідження. Безперечно, до вказаного суб’єкту ма­ють пред’являтися вимоги професійності, фаховості в області кримінології, а та­кож неупередженості та об’єктивності. У зв’язку з цим виникає питання що­до того, яким має бути ор­ганізаційно-правовий ста­тус цього суб’єкта: це має бути державний орган, чи громадська, комерційна науково-дослідна органі­зація (підприємство). Від­повідь на це питання не знайшла свого однознач­ного вирішення у науко­вих колах. Так, білорусь - кий законодавець визна­чив, що таким суб’єктом має бути єдиний держав­ний орган науково-до­слідницького спрямуван­ня - Науково-практичний центр проблем зміцнення законності та правопоряд­ку Генеральної прокура­тури Республіки Білорусь [11]. Він має виключну компетенцію на проведен­ня кримінологічної екс­пертизи проектів законів Республіки Білорусь. При­нагідно відзначимо, що кримінологічна експерти­за відносно інших об’єктів в Білорусі поки що не про­водиться з міркувань пос­лідовності та дещо експе­риментального характе­ру останньої. На відміну від законодавця, переваж­на більшість білоруських кримінологів, що займа­ються даною проблемати­кою (М. О. Барановський, Є. В. Богданов, С. В. Хомич та ін.), вважають, що за­кріплення виключного права проведення кримі­нологічної експертизи за єдиним державним орга­ном не сприяє об’єктив- ності результатів остан­ньої [7, с.79; 12; 13, с.17]. М. О. Барановський, зок­рема, пропонує закріпи­ти відповідне право і за установами Міністерства внутрішніх справ, Коміте­ту державої безпеки, нау­ковими організаціями [7, с.79-80.]. Такої ж думки притримуються і вітчиз­няні дослідники проблеми методичного та організа­ційно-правового забезпе­чення кримінологічної ек­спертизи.

Так, А. П. Закалюк за­значає, що виконавцем (експертно-кримінологіч­ною установою) слід виз­нати науково-дослідну ус­танову, вищий навчальний заклад або іншу організа­цію, акредитовану на про­ведення кримінологічної експертизи [3, с.244]. При цьому, як випливає з наве­деного, обов’язковою має бути процедура акредита­ції суб’єкта з метою пос­відчення його фаховості та організаційної відповід­ності. А сама криміноло­гічна експертиза має здій­снюватись на договірній основі. З цим, вважаємо, є сенс погодитись. При цьо­му доцільною буде органі­зація експертно-криміно­логічних досліджень на за­садах спеціалізації: кож­на експертно-криміноло­гічна установа має бути спеціалізована до провад­ження дослідження у за­значених в законі сферах (фінансово-економічній, природоохоронній, освіт­ній, охорони здоров’я і т. д.). У тому випадку, ко­ли нормативно-правовий акт чи його проект носить комплексний характер (ре­гулює суспільні відносини у двох і більше соціальних сферах), експертизу ма­ють проводити дві і більше експертно-кримінологічні установи відповідних спе­ціалізацій.

В контексті викладено­го варто зупинитись на вимогах, які мають вису­ватись до безпосередньо­го виконавця криміноло­гічної експертизи, тобто до експерта-кримінолога. Щодо останнього, то віт­чизняні науковці не мають єдиної точки зору. Так,

А. П. Закалюк зазначає, що експерт - це фахівець, професійні здібності яко­го визначаються однією з таких ознак: а) наявність наукового ступеня канди­дата або доктора юридич­них наук за спеціальніс­тю 12.00.08 - криміналь­не право і кримінологія; кримінально-виконав­че право; б) наявність ви­щої спеціальної освіти та стажу роботи не менше 5 років у провадженні пра­воохоронної чи організа­ційно-управлінської ді­яльності у сфері суспіль­них відносин, що є пред­метом регулювання проек­ту [3, с.242].

Іншої точки зору при­тримується О. М. Литви­нов, який вважає, що екс­пертом з проведення кри­мінологічної експертизи має бути виключно осо­ба, яка володіє науковими знаннями та практични­ми вміннями у сфері про­ведення кримінологічних досліджень, має науковий ступінь кандидата або до­ктора юридичних наук [9, с.437].

Ми більше схильні са­ме до останньої позиції, адже кримінологічна екс­пертиза, як зазначалося, є специфічним криміноло­гічним дослідженням. Ви­ходячи з цього, експерт - кримінолог має володіти навичками такого роду до­слідження. Наочним під­твердженням таких на­вичок є науковий ступінь кандидата чи доктора на­ук, який здобувається за результатом проведеного дослідження - дисертації. Варто лише додати, що ос­тання має бути зі спеціаль­ності 12.00.08 - кримі­нальне право і криміноло­гія; кримінально-виконав­че право. А щодо інших осіб, які не мають науко­вого ступеня, але які во­лодіють досвідом у право­охоронній сфері чи сфері суспільних відносин, що є предметом регулюван­ня нормативно-правово­го акту чи його проекту, то їх знання успішно мо­жуть бути використанні в якості експертних оцінок при провадженні дослід­ження. Залучати таких осіб на постійній основі до штату науково-експертної установи з точки зору фі­нансового забезпечення її діяльності, а також спи­раючись на принцип авто­генезису кримінологічної експертизи не має сенсу.

Продовжуючи організа­ційно-правову характерис­тику кримінологічної екс - пертизинормативно-право - вих актів і їх проектів, слід погоджуючись із А. П. За - калюком та М. О. Баранов - ським, що замовлення на її проведення має оформля­тися відповідним догово­ром. Суттєвими умовами такого договору мають ста­ти предмет, строк у межах, встановлених законом та ціна, яка визначається на основі методики оцінки праці експертів. Саме до­говір дозволить у кожному конкретному випадку про­ведення експертизи з ура­хуванням реальних умов останньої визначити строк та ціну. Спираючись на до­свід організації та прове­дення кримінологічної ек­спертизи в Білорусі, опти­мальним можна вважати строк до 30 днів [11]. Од­нак в ряді випадків, з ура­хуванням складності від­носин, що регулює (регу­люватиме) нормативно - правовий акт чи його про­ект, він обґрунтовано мо­же бути продовжений, що має стати особливою умо­вою договору. Ціна ж має розраховуватись в залеж­ності від програми конк­ретного експертно-кримі­нологічного дослідження та на основі встановлених КМУ тарифів, що дозво­лить індивідуалізувати кожне дослідження та за­безпечити справедливу оп­лату праці експертів.

Важливим також бу­де наголосити на тому, що кримінологічна експертиза проектів нормативно-пра­вових актів, як специфіч­ний інститут нормотвор - чого процесу, має прово­дитись після обов’язкової юридичної (правової) екс­пертизи. Ця обставина обу­мовлюється тим, що юри­дична експертиза має на меті усунення колізій, а та­кож інших вад юридично­го характеру проекту нор­мативно-правового акту. У свою чергу зазначені норма­тивно-правові вади можуть носити криміногенний ха­рактер і їх усунення під час попередньої юридичної екс­пертизи зумовить економію часу та засобів на їх експер­тно-кримінологічне дослід­ження.

Таким чином, підсумо­вуючи викладене, можна констатувати, що криміно­логічна експертиза норма­тивно-правових актів і їх проектів є новим пріоритет­ним та доволі специфічним інститутом протидії зло­чинності в Україні. Його за­провадженню до практики кримінально-превентивної діяльності має передувати ґрунтовне наукове дослід­ження методико-організа- ційниххарактеристик. Вик­ладені вище позиції мо­жуть бути використані при розробці нового чи доопра­цювання існуючого проек­ту закону «Про криміно­логічну експертизу норма­тивно-правових актів і їх проектів», а також для по­дальшого наукового пошу­ку в означеному напрямку.


Список джерел

1. Малков В. Д. Криминология / В. Д. Малков. - М.: Про­гресс, 2001. - 345 с.

2. Криминология / Под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эмино­ва. - М.: Юрист, 1995. - 512 с.

3. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: те­орія і практика: у 3 кн. Кн. 3 / А. П. Закалюк. - К.: Видав­ничий Дім «Ін Юре», 2007. - 317 с.

4. Курс кримінології: Загальна частина: підручник: У 2-х кн. Кн. 1 / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001 - 352 с.

5. Приказ Генерального прокурора Республики Беларусь № 35 от 17.09.2007 г. «Об утверждении методических ре­комендаций по проведению криминологической экспер­тизы проектов законов» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Www. center. gov. by/expbett. html

6. Джужа О. Кримінологічна експертиза як засіб удоскона­лення законотворчого процесу / О. Джужа, А. Кирилюк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. - 2003. - №8. - С. 125-137.

7. Барановский Н. А. Основы научно-практической мето­дики криминологической экспертизы проектов норма­тивних правових актов: проблемы и пути их решения / Н. А. Барановский // Юстиция Беларуси. - 2007. - №2. -

С. 76-84.

8. Задиран С. Криминологическая экспертиза проектов нор­мативно-правовых актов: современный этап нормативно­го обеспечения и общие подходы к методике проведения /

С. Задиран // Юстиция Беларуси. - 2006. - №1. - С.41- 44.

9. Литвинов О. М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні: монографія / О. М. Литвинов. - Х.: Вид-во. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - 446 с.

10. Джужа О. Кримінологічна експертиза як один з напрям­ків кримінологічної практики / О. Джужа, А. Кирилюк // Право України. - 2003. - № 10. - С. 68-74.


11. Указ Президента Республики Беларусь от 29 мая 2007 р. № 244 «О криминологической экспертизе проектов зако­нов Республики Беларусь» [Електронний ресурс]. - Ре­жим доступу: Www. pravo. by/pdf/ 2007-132/2007-132(004-

009)^

12. Богданов Е. В. Криминогенный риск как предмет крими­нологической экспертизы проектов законов [Електронний ресурс] / Е. В. Богданов. - Режим доступу: Www. csr. rU/_ upload/editor_files/file0260.doc.

13. Хомич В. М. Криминология правообразования или к воп­росу о сущности криминологической экспертизы норма­тивных правовых актов / В. М. Хомич // Законность и правопорядок. - 2007. - №1. - С.17-18.