joomla
ДЕТЕРМІНАНТИ ВЧИНЕННЯ СТАТЕВОГО ЗЛОЧИНУ
Юридичний вісник Причорномор’я

ЛАРЧЕНКО Марина Олександрівна

Доцент кафедри права та методики викладання історико-правознавчих дисциплін Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, кандидат юридичних наук

У статті автором розглядаються детермінанти вчинення ста­тевого злочину

Ключові слова: детермінанти, злочин, особа яка вчиняє злочин покарання

В стате автором рассматрываються детерминанты соверше­ния статевого преступления

Ключевые слова: наказание детерминанты, лицо совершивше преступление, наказание

In this article the author considers the determinants of sexual crimes.

Key words: punishment, determinants, a person who commits a crime.



Детермінанти вчинення статевих злочинів слід виз­начити як опис явищ, про­цесів, відмінних якостей чи характерних рис під­системи статевих злочинів з метою розкриття її внут­рішніх закономірностей та вироблення відповідних рекомендацій по знижен­ню їх криміногенності.

До статевих злочинів ми відносимо зґвалтуван­ня (ст. 152 КК), насильни­цьке задоволення стате­вої пристрасті неприрод­ним способом (ст. 153 КК), примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК), статеві зносини з осо­бою, яка не досягла стате­вої зрілості (ст. 155 КК), розбещення неповноліт­ніх (ст. 156 КК) та умисне вбивство, поєднане із зґвал­туванням або насильни­цьким задоволенням ста­тевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч.2 ст. 115 КК).

Основний зміст стат­ті. Статеві злочини по-різ­ному представлені в струк­турі зареєстрованої зло­чинності (за даними Депар­таменту інформаційних технологій МВС України 81,1% в структурі стате­вих злочинів разом склада­ють зґвалтування та задо­волення статевої пристрас­ті неприродним способом). Ці злочини є найбільш по­ширеними в структурі зло­чинів, пов’язаних із сек­суальним насильством. За ними слідує розбещен­ня неповнолітніх - 14,1%, а злочини, передбачені ст.155 (статеві зносини з особою, яка не досягла ста­тевої зрілості) та ст.154 (примушування до вступу в статевий зв’язок) зустрі­чаються досить рідко і ра­зом становлять 3,2%. Зло­чини, передбачені п.10 ч.2 ст.115 (умисне вбивство (та замах) поєднане із зґвал­туванням або насильниць­ким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом), важко порівню­вати з рештою через спе­цифіку їх відображення в офіційній статистиці.

З метою повного розгля­ду детермінантів вчинен­ня злочинів сексуального характеру, зокрема, пов­ніше з’ясувати їх структу­ру, нами було вивчено 247 архівних кримінальних справ, розглянутих суда­ми Чернігівської та Дніп­ропетровської областей про злочини, передбачені статтями 152-156, п.10 ч.2 ст.115 КК України, за пе­ріод 2003-2007 рр. До виб­ірки включено 318 осіб, яких звинувачували у вчи­ненні 307 злочинів.

В багатьох випадках од­нією особою було скоєно кілька статевих злочинів або ці злочини поєдну­вались з іншими (напри­клад, корисливими) зло­чинами. Таким чином, спостерігається, що най­більш поширеними в чис­лі зареєстрованих стате­вих злочинів, які були розслідувані і стали пред­метом судового розгля­ду, є злочини, передбачені ч.3 ст.152 КК України


(зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалту­вання неповнолітньої чи неповнолітнього) та ч.2 ст.153 КК України (задо­волення статевої пристрас­ті неприродним способом із застосуванням фізично­го насильства, погрози йо­го застосування або з ви­користанням безпорадно­го стану потерпілої особи, вчинене повторно або гру­пою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбаче­них статтями 152 або 154 КК України, а також вчи­нене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього). На­ступним в структурі роз­глядуваної злочинності є злочин, передбачений ч.1 ст.152 КК України (зґвал­тування без кваліфікова­них ознак). Майже одна­ково поширеними є злочи­ни, передбачені ч.2 ст.152 КК України (зґвалтуван­ня, вчинене повторно або особою, яка раніше вчи­нила будь-який із зло­чинів, передбачених стат­тями 153-155 КК України) та ч.1 ст.153 КК України (задоволення статевої при­страсті неприродним спо­собом без кваліфікованих ознак).

Однаковим відсотком представлені злочини, пе­редбачені ч.4 ст.152 КК України (зґвалтування, що спричинило особливо тяж­кі наслідки, а також зґвал­тування малолітньої чи малолітнього), ч.3 ст.153 КК України (задоволення статевої пристрасті непри­родним способом, вчинене щодо малолітньої чи мало­літнього, якщо воно спри­чинило особливо тяжкі на­слідки). Злочини, перед­бачені ст.155 КК України (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрі­лості), ст.156 КК України (розбещення неповноліт­ніх) є однаково поширени­ми в структурі сексуальної злочинності. Злочини, пе­редбачені ст.115 ч.2 п.10 (умисне вбивство, поєд­нане із зґвалтуванням або насильницьким задово­ленням статевої пристрас­ті неприродним способом) займають 2%. Жодного зло­чину, передбаченогост.154

КК України (примушуван­ня жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок) не зустрілось у виборці.

Слід відмітити посту­пове зниження кількості зареєстрованих зґвалту­вань. Даний факт знайшов своє відображення і в на­уковій літературі. Так, в 2001 році Антонян Ю. М. зазначав, що динаміка зґ­валтувань не вкладається в русло загальної тенден­ції зростання злочинного насильства (починаючи з 1990 року їх кількість не­змінно знижувалась) [4, с.61], що він схильний по­яснювати специфічною природою та механізмами цих сексуальних злочинів та їх більшою, порівняно з іншими насильницькими посяганнями, автономніс­тю від зовнішніх соціаль­них умов, хоча останні мо­жуть впливати на рівень цих злочинів, наприклад, сприяючи їм, якщо нее­фективно працюють пра­воохоронні органи. До то­го ж, зниження рівня цих злочинів можна поясни­ти тим, що за останнє де­сятиріччя з’явилося біль­ше можливостей, ніж рані­ше, впливати на потерпі­лих, залякуючи або під­купаючи їх [2, с.8, 24-25]. Лукаш А. С. в своєму до­слідженні, яке заверше­не в 2007 році, зазначає, що протягом 2001-2006 рр. спостерігається зниження рівня зґвалтувань і кримі­нальних справ, судове про­вадження по яких закінче­но винесенням судового ви­року і застосуванням при­мусових заходів медичного характеру щодо засудже­них осіб (на 12,1% і 25,8% відповідно) [7, с.6,7].

Якщо говорити про всі зареєстровані злочини, пе­редбачені статтями 152-156 КК України 2001р. (117-221 КК України 1960р.), то з 1990 року їх кількість зни­жувалась. З 2001 по 2003 рік - зростала, з 2003 по

2005 - знову знижувалась,

2006 рік відмічений їх зрос­танням, а 2007 - знижен­ням. Очевидно, серед при­чин слід назвати як зміни в обліково-реєстраційній дисципліні так і чинники соціального характеру.

Згідно з даними Дер­жавної судової адмініст­рації України та Департа­менту інформаційних тех­нологій МВС України в пе­ріод з 2003 по 2007 рік що­року місцевими судами розглядається близько ти­сячі кримінальних справ про злочини проти ста­тевої свободи та недотор­канності, хоча реєструєть­ся близько двох тисяч. Бі­ля 3% справ, розглянутих судами, закривається. А в структурі всієї зареєстро­ваної злочинності статеві злочини займають близь­ко 0,4%.

Слід наголосити на висо­кому рівні латентності зло­чинів сексуального харак­теру, що був підтверджений і результатами власного до­слідження. Так, опитано 46 працівників правоохорон­них органів, які відмічають, що все частіше спостері­гається небажання жерт­ви злочину повідомляти про нього. Крім цього, 29 опита­них (63%) повідомили, що певні труднощі виникають при реєстрації цього виду злочинів через:

- звернення потерпілих до ОВС через достатньо тривалий час після злочи­ну - 8 (17,4%);

- відсутність свідків скоєн­ня злочину - 8 (17,4%);

- неправдиві показан­ня самих потерпілих - 6 (13,0%);

- небажання потерпі­лих повідомляти про зло­чин - 5 (10,9%);

- недостатній рівень за­безпечення ОВС науково-технічними засобами та дослідницькими (лабора­торними) засобами і кад­рами - 5 (10,9%);

- інші фактори суб’єк­тивного характеру - 2 (4,3%).

Зазначені чинники можна поділити на фактори об’єктивного та суб’єктив­ного порядку; а також на такі, що залежать від потерпілих та такі, що пов’язані з роботою ор­ганів внутрішніх справ.

Основною причиною ви­сокого рівня латентності статевих злочинів, на дум­ку багатьох дослідників, є небажання потерпілих звертатись по допомогу до правоохоронних органів [1, с.46-47; 6, с.3; 5, с.7; 3, с.1; 9, с.138].

В сучасній науковій лі­тературі знаходимо також і відображення чинни­ків, які не були виявлені під час дослідження, але свідчать про певні труд­нощі в реєстрації стате­вих злочинів. Зокрема, за­значається, що кількість осіб, які провокують ста­тевий злочин з метою от­римання матеріальних пе­реваг після злочину, збіль­шилась. Це, крім іншого, пов’язується з важким ма­теріальним становищем населення.

Виділяють також від­сутність морального впли­ву з боку держави на по­тенційних потерпілих. У зв’язку з цим, у потерпі­лих відбувається транс­формація ставлення до са­мого факту сексуального насильства. На першому місці у жертв даного виду злочинів все частіше стоїть не захист своєї гідності, як це було в 80-х роках, а страх заподіяння ушкод­жень, смерті, зараження венеричними хворобами і т. п., що призводить до від­сутності спротиву насиль­ству [9, с.210].

Характеризуючи зло­чинність в сфері сексуаль­них відносин, слід здійсни­ти класифікацію цих зло­чинів та при дачі криміно­логічної характеристики звернути увагу на харак­тер сексуального насиль­ства.

В літературі міститься багато класифікацій, що беруть за основний кри­терій психологічні, со­ціальні, вікові, криміно­логічні детермінанти. На нашу думку, задля зруч­ності характеристики при класифікації статевих зло­чинів доцільно використа­ти структуру відповідно­го розділу Кримінального кодексу України, а саме: «Злочини проти статевої свободи та статевої недо­торканості особи», а та­кож звернути увагу на зло­чини, що відносяться на­ми до статевих, але міс­тяться в інших розділах кодексу, а саме, сексуаль­не вбивство:

1) зґвалтування осіб жі­ночої статі та насильни­цьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо жінок, а та­кож зґвалтування жінкою чоловіка;

2) сексуальні вбивства, в тому числі вбивства поєд­нані із зґвалтуванням, або вчинені з метою прихова­ти цей злочин;

3) гомосексуальне на­сильство;

4) педофільні дії, в тому числі розбещення непов­нолітніх та статеві зноси­ни з особою, що не досягла статевої зрілості.

Аналізуючи просторо­вий та часовий фактори злочинів в сфері сексуаль­них відносин, приходимо до наступних висновків.

Уявляється, що рівень цих злочинів в містах та сільській місцевості в пе­рерахуванні на одне й те саме число мешканців і в абсолютному вираженні майже рівний. За резуль­татами вивчення архів­них кримінальних справ в місті скоєно 169 (55,0%) злочинів, в сільській міс­цевості - 127 (41,4%). Це говорить про майже од­накову інтенсивність і в місті і в селищі всього ком­плексу явищ, що обумо­влюють їх вчинення. Що­до зґвалтування та задово­лення статевої пристрас­ті неприродним способом відмічається, що в місті частіше нападають на оди­ноких незнайомих жінок [1, с.180-181; 5, с.7]. Цей факт підтверджується і да­ними власного досліджен­ня.

В літературі підкрес­люється чітко виражена сезонність статевих зло­чинів, більшість з них (60-70%) вчиняються з травня по вересень. Свою роль відіграє температура повітря, наявність зелені, можливість тривалого пе­ребування поза приміщен­нями і в місцях де мало лю­дей. Крім того, іноді пев­на роль відводиться біоло­гічним циклам людини, що впливають на її сексу­альну активність [5, с.7; 1, с.181].

Більшість статевих зло­чинів мають місце в вихідні, передвихідні - 157 (51,1%) та святкові - 37 (12,1%) дні, а також ввечері і вночі (з 16 до 6 години) - 242 (78,8%).

Важливим також є роз­поділ статевих злочинів на вчинені в приміщен­ні та поза ним. За даними нашого дослідження, най­поширенішими місцями вчинення злочинів цього виду є місце проживання злочинця - 31 (10,1%), по­терпілої особи - 30 (9,8%), іхніх друзів - 35 (11,4%). До вчинених в приміщенні також необхідно віднести злочини, що відбулися в місцях роботи потерпілого або злочинця - 18 (5,9%), на дискотеках (в клубах) -

21 image059(6,8%), в барах (кафе) - 10 (3,3%). Серед вчине­них поза приміщенням: під час відпочинку на при­роді - 36 (11,7%), в пар­ках (скверах) - 26 (8,5%), на вулиці - 21 (6,8%), в транспорті - 7 (2,3%). Та­ким чином, в приміщен­нях було вчинено 47,3% всіх злочинів, що ввійшли до вибірки, а поза ним - 29,3%. Таке ж співвідно­шення зазначається і в лі­тературних джерелах [5, с.7; 1, с.181]. Незнайомих жінок частіше ґвалтують на вулицях, в парках, лі­сосмугах, під’їздах і т. і.

Кримінологи також від­мічають, що вибір місця сексуального насильства багато в чому залежить від характеру та інших спе­цифічних якостей особис­тості злочинця, а нерід­ко і жертви та, крім цього, з вибором місця злочину тісно пов’язаний і певний комплекс варіантів по­ведінки особи, що скоює злочин. Тому обізнаність з усім набором факторів, пов’язаних з місцем скоєн­ня злочину, поряд з інши­ми аспектами, дозволяє скласти уявлення про осо­бу, що його вчинила [8, с.118].

Зґвалтування та насиль­ницьке задоволення стате­вої пристрасті неприрод­ним способом, якщо во­но скоюється на вулиці, за даними деяких дослідни­ків, відбувається наступ­ним чином: це є напад од­нієї особи віком від 22 до 31 року, яка знаходить­ся під впливом алкоголю; злочин обмежений нічним часом, відбувається з ін­тенсивним застосуванням фізичного насильства до незнайомої потерпілої, без певних вікових закономір­ностей.

При розгляді злочинів, що вчинені в парках, скве­рах та лісосмугах, вияв­лені наступні тенденції: злочин скоюється групою осіб, що сформувалась за спільним місцем про­живання злочинців, се­ред яких переважають не­повнолітні, як правило, в денний та ранній вечір­ній час, на неповноліт­ніх потерпілих, які часто є знайомими для злочин­ців. Якщо ж злочин даної категорії, скоюється одно­осібно, то має місце типо­ва ситуація вуличних зло­чинів.

Нежитлові приміщен­ня, під’їзди, сараї, дахи, підвали служать, так би мовити, проміжною лан­кою між вже розглянути­ми двома групами місць скоєння зґвалтувань.

Для злочинів, що скою­ються в житлових при­міщеннях, характерна нас­тупна ситуація: насильс­тво застосовується з особ­ливою жорстокістю, при­чому злочин може ма­ти місце по відношенню до родичів, частою є при­сутність на місці вчинен­ня злочину сторонніх осіб, відсутні будь-які законо­мірності щодо віку злочин­ців і потерпілих [8, с.119].

Згідно із статистични­ми даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, кількість зґ­валтувань, що вчинені на вулицях, площах, парках, скверах в 2003 році дорів­нювала 147 злочинів, що становить 14,0% від усіх зареєстрованих злочинів цього виду. В 2004 році - 113 злочинів, або 11,7%, в 2005 - 146 (15,8%), в 2006 - 139 (14,0%), в 2007 - 138 (15,7%).

Більшість злочинів сек­суального характеру, що увійшли до нашої вибір­ки, скоєні однією особою - 188 (61,2%). Серед тих, що вчинені групою осіб, 68 (22,1%) - групою дорос - лих, 17 (5,5%) - групою не­повнолітніх, 34 (11,1%) - змішаною. Матеріали до­сліджених кримінальних справ переконливо свід­чать про можливість вчи­нення сексуального на­сильства однією особою, в силах якої подолати опір жертви, що, як правило, фізично поступається вин­ному і, крім цього, знахо­диться під впливом трав­муючої психологічної си­туації, що здатна частково або повністю паралізувати волю до спротиву.

image060Найпоширенішими мо­тивами сексуального на­сильства є: хуліганський - 182 (59,3%), задоволення статевої пристрасті - 47 (15,3%), мотив самоствер­дження - 37 (12,1%), інші мають індивідуальний, як правило, пов’язаний з осо­бистими відчуттями вин­ного, мотив. Це свідчить про той факт, що статевий злочин має мало спільно­го із природними потреба­ми людини в сфері сексу­альності, а навпаки, свід­чить про псевдосексуальні мотиви, прагнення встано­вити або довести свою вла­ду над жертвою, бажання принизити її.

Предкримінальна ситуа­ція характеризувалась рап­товим нападом в 78 (29,2%) випадків, мали місце кон­такти короткі за часом в 97 (36,3%), мали місце близь­кі стосунки в 65 (24,3%). Випадків, де жертви пе­ребували в родинних та сі­мейних зв’язках з винним виявлено 3 (1,1%). За ма­теріалами досліджених кримінальних справ ви­явлено 295 потерпілих від сексуальних злочинів. Се­ред них 290 (98,3%) жінок та 5 (1,7%) чоловіків. Осіб, що не досягли 18 років - 127 (43,1%).

При дачі характеристи­ки потерпілим від стате­вих злочинів криміноло­гічно значущими є дані, що відображають їхні сто­сунки зі злочинцями. З матеріалів досліджених кримінальних справ відо­мо, що знайомі із злочин­цем були 191 (64,7%) по­терпілих, незнайомі - 96 (32,5%), знаходились у родинних зв’язках із зло­чинцем - 8 (2,7%). Крім цього, нами було опита­но 107 осіб, засуджених за статеві злочини, переваж - на більшість яких перед­бачена ст. 152, 153 КК Ук­раїни. На запитання, чи були ви знайомі з потерпі­лою до скоєння злочину, 36 (33,6%) відповіли нега­тивно; 41 (38,3%) зазначи­ли, що мало місце не довге знайомство; в 30 (28,0%) випадках злочинця і по­терпілу пов’язували близь­кі стосунки; в одному ви­падку (0,9%) був наявний родинний зв’язок. Очевид­но, що стосунки злочинця і потерпілої особи певною мірою визначають харак­тер, інтенсивність та сус­пільну небезпечність зло­чинного посягання. Да­на обставина має особливо важливе значення для цієї групи злочинів.

Висновки. Таким чи­ном, більшість злочинів, що мають місце в сфері сек­суальних відносин, скою­ються в вихідні або пере­двихідні дні, одноосібно, з мотивів, серед яких про­відним є хуліганський. В ситуації сексуального на­паду, який має місце в приміщенні, злочин вчи­няється під час коротких за часом контактів з при­воду дозвілля, супровод­жується інтенсивним за­стосуванням фізичного на­сильства та (або) активним опором потерпілої особи жіночої статі. Напад но­сить характер закінчено­го злочину. В ситуації ву­личного злочину або тако­го, що має місце в парках (скверах) частими є випад­ки вчинення злочину по відношенню до незнайо­мої потерпілої, разом із фізичним застосовується психічне насильство, ак­тивно використовується пригнічений стан жертви, що не чинить активного опору, справедливо побою­ючись за своє життя, зло­чин часто скоюється гру­пою осіб, серед яких біль­шість - повнолітні.


Бібліографія

1. Антонян Ю. М. Криминальная сексология / Антонян Ю. М., Ткаченко А. А., Шостакович Б. В.; под ред. Ю. М. Антоня­на. - М.: Спарк, 1999. - 484 с.

2. Антонян Ю. М. Насильственная преступность в России / Ан­тонян Ю. М. - М.: РАН ИНИОН и др., 2001. - 102 с.

3. Гульман Б. Л. Сексуальні злочини (Системний аналіз пси­хологічних, соціальних, соціально-психологічних і біоло­гічних чинників, психодіагностика та психопрофілактика): автореф. дис. на здобуття вчен. ступеня докт. психол. наук: спец. 19.00.04 «Медична психологія» / Б. Л. Гульман. - К.,

1994. - 36 с.

4. Даньшин И. Н. Криминологическое понятие насильственной преступности, ее количественно-качественные показатели и тенденции развития / И. Н. Даньшин // Проблеми бороть­би з насильницькою злочинністю в Україні. - Харків: ПФ “Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2001. - С. 61

5. Косенко С. С. Віктимологічна профілактика статевих зло­чинів щодо неповнолітніх: автореф. дис. на здобуття на­ук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Криміналь­не право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. С. Косенко. - К., 2004. - 20 с.

6. Лановенко І. І. Концепція ранньої профілактики статевих злочинів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право і криміно­логія; кримінально-виконавче право» / І. І.Лановенко. - К.,

1995. - 23 с.

7. Лукаш А. С. Зґвалтування: кримінологічна характеристика, детермінація та їх попередження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Криміналь­не право і кримінологія; кримінально-виконавче право» /

А. С. Лукаш. - Харків, 2007. - 19 с.

8. Соболева С. Б. Криминологическое исследование изнасило­ваний // В кн. Методология и методика прикладных крими­нологических исследований: Сб. науч. тр. - Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1982. - 152 с.

9. Христенко В. Е. Психология поведения жертвы / Христен­ко В. Е. - Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 416с.


320