joomla
ФОРМУВАННЯ У ПРАВООХОРОНЦІВ ГОТОВНОСТІ ДО ЗАПОБІГАННЯ ЕКСТРЕМІЗМУ
Юридичний вісник Причорномор’я

ВЕЛИКИЙ Віктор Миколайович

Кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри соціально - гуманітарних дисциплін Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено проблемам виховання майбутніх правоохо­ронців, зокрема вироблення у них готовності до запобігання екс­тремізмові.

Ключові слова: агресія та насильство, моральні орієнтири, терор, конфліктогенність в суспільстві, рівень злочинності.

Статья посвящена проблемам воспитания будущих юристов, в частности формирования в них готовности к борьбе с терроризмом.

Ключевые слова: агрессия, насилие, моральные ориентиры, тер­рор, конфликтогенность в обществе, уровень преступности.

Постановка проблеми та її зв’язок із провідними науковими та практични­ми завданнями. Однією з найбільш актуальних про­блем сучасного світу є про­блема запобігання будь-яким формам екстреміз­му. Актуальність пробле­ми очевидна й обумовлена зростанням необґрунтованої агресії та насильс­тва в суспільстві, втратою моральних орієнтирів по­ведінки, розгулом терору, високим рівнем конфлік - тогенності і злочинності.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. Вирішен­ня зазначеної проблеми пе­редбачає пошук відповідей на низку фундаменталь­них питань про сутність і співвідношення категорій “соціальний ризик”, “со­ціальна норма”, “соціальна деформація” та інших. Ці питання активно дослід­жуються в американській психології (А. Коен) та ро­сійській (В. Кудрявцев). Підготовці майбутніх пра­воохоронців до протидії екстремізмові присвячено чимало праць і українсь­ких учених.

Цілі та завдання статті. З метою формування від­повідних установок, кон­структивних вмінь і на­вичок профілактики екс­тремізму нами було розроб­лено тренінг “Запобігання екстремізмові та формуван­ня толерантності в суспіль­стві”, результати якого й представлені в цій статті.

Виклад основного мате­ріалу.

Метою тренінгу є фор­мування у правоохоронців готовності до запобіган­ня екстремізму та участі у вихованні толерантності в українському суспільстві.

Завданнями тренінгу є такі:

1. Підвищення інфор - мованості правоохоронців щодо сутності екстремізму і толерантності у застосу­ванні нових соціально-пе­дагогічних та юридичних технологій у сфері просу­вання ідей толерантності в українське середовище.

2. Оцінка та популяри­зація ідей і цінностей то­лерантного суспільства че­рез організацію відкрито­го обміну думками.

3. Засвоєння норм толе­рантної поведінки у побуті та професійній діяльності, формування конструктив­них вмінь і навичок про­філактики екстремізму.

Проведення тренінгово - го заняття включає в себе ряд логічно взаємоузгод - женених кроків. Початок передбачає інформаційне повідомлення про феномен і джерела агресивності та екстремізму. Тут розкри­вається сутність і генезис екстремізму та толерант­ності як антогоністичних понять; психологічні осно­ви та форми екстремізму в суспільстві (національ­ний, політичний, релігій­ний, молодіжний); місце правоохоронних органів у формуванні толерантної свідомості як профілакти­ки екстремізму.

Учасникам пояснюєть­ся, що таке агресивність. Відзначається, що агре­сивність не є ні доброю, ні поганою ознакою. Все за­лежить від конкретних об­ставин. Звичайно, що сол­дат або боксер, які вийшли на сутичку зі своїм супер­ником, навряд чи перемо­жуть, якщо не будуть ма­ти певний обґрунтований рівень агресивності. З ін­шого боку, не виважена надмірна агресивність у певній ситуації може спо­нукати іншу особу до зуст­річних агресивних дій.

Агресивність можна оха­рактеризувати діями, що спрямовані на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди іншій людині, і суп­роводжуються емоційними стану гніву, ворожості, не­нависті тощо.

Агресія може мати різ­ні форми - словесну (вер­бальну) і фізичну.

Ознаками агресивності є:

- впертість;

- прагнення заперечу­вати, відмовлятися;

- нездатність зрозуміти і вислухати іншого, зро­зуміти його інтереси й очі­кування;

- егоцентризм;

- самовпевненість;

- забіякуватість;

- дратівливість;

- владність, намагання за будь яких обставин на­полягти на своєму.

Слід відзначити, що у агресивності є антагоніс­ти - страх, поблажливість і байдужість.

Екстремізм - складне явище, яке слід розгляда­ти з психологічного, фі­лософського (як системи ідей), політичного, соціо­логічного, юридичного та педагогічного боку.

Розглядаючи екс­тремізм як деструктивне соціальне явище, важли­во виявити шляхи превен­тивних дій щодо запобі­гання його виникнення і поширення. Превентивна профілактика екстреміз­му передбачає:

- підготовку і реаліза­цію державою та уповнова­женими органами комплек­сної системи політичних, соціально-економічних, ін­формаційних, виховних, організаційних, оперативно-розшукових, правових, спеціальних і інших за­ходів, спрямованих на по­передження, виявлення, припинення екстремістсь­кої діяльності, мініміза­цію її наслідків, встанов­лення й усунення сприят­ливих причин і умов;

- прогнозування мож­ливих екстремістських проявів (за часом, місцем, учасниками, приводом то­що);

- розробку технологій виявлення екстремістсь­ких проявів на початкових стадіях їх появи та чинни­ків, які їх можуть спону­кати;

- заходи попередження;

- заходи запобігання;

- заходи припинення.

Наступні етапи включа­ють систему практичних занять:

- мозкових штурмів (“Причини випадків воро­жого ставлення громадян до працівника міліції”, ’’Соціальна реклама толе­рантності”);

- діагностичних проце­дур (“Характеристика екс - тремістськи налаштова­ної особистості”, “Само- діагностика “екстремізм - толерантність”);

- вправ на формуван­ня та реалізацію вимог до особистості припинити аг­ресивні дії, управління аг­ресією тощо);

- ділових ігор (“Толеран­тність правоохоронця”, “Се­ред чужих”, “Засоби впливу на поведінку особи” тощо).

Як приклад наведемо зміст окремих практичних завдань.

ГРА - мозковий штурм “Що є джерелом агресії та екстремізму в суспіль­стві?”

Мета: окреслити основні джерела та чинники екс­тремізму у суспільстві.

Хід гри: з метою запобі­гання виникнення екс­тремізму та усунення спо­нукаючих чинників кур­сантам пропонується про­вести “мозковий штурм” і визначитися з джерелами екстремізму в суспільстві. В узагальненому списку виявлених джерел бажано виділити такі:

- надмірна природна аг­ресивність окремих членів суспільства;

- слабка влада;

- загострення соціально - економічного та політично­го стану суспільства;

- вакуум у духовному, світоглядному просторі - відсутність визначеної сус­пільної ідеології;

- зовнішні впливи - ке­рований та некерований експорт нестабільності з одних територій на інші;

- провокативні дії окре­мих лідерів, організацій, ЗМІ;

- помилкові, несвоєчас­ні або незрозумілі рішення влади та непрофесійні дії правоохоронних органів;

- художня, рекламна, відео - та кінопродукція;

- наявність у суспіль­стві політичних авантю­ристів;

- зовнішні провокації - зацікавленість сусідніх країн або певних зарубіж­них організацій у неста­більності в суспільстві.

Гра “Серед чужих”

image047Мета: оволодіти варіан­тами толерантної поведін­ки у чужому ворожому се­редовищі, навчитися спіл­куватися з групою агре­сивно налаштованих пра­вопорушників.

Завдання: розробити як­найбільше варіантів по­ведінки, яка б сприяла знят­тю напруги у спілкуванні з правопорушниками.

Учасники діляться на групи по-троє: один грає роль правопорушника, який поводить себе агресивно, висловлює образи на адре­су правоохоронця; другий - правоохоронця, який нама­гається загасити запал пра­вопорушника, заспокоїти його; третій - спостерігача.

Спостерігач письмово фіксує побачене, по завер­шенні аналізує поведінку учасників, пропонує свої варіанти виходу з ситуації.

На завершення тренер узагальнює можливі при­йоми “охолодження” емоцій правопорушника, аналізує їх переваги та можливі не­доліки:

- ігнорування емоцій правопорушника, підкрес­лену демонстрацію спо­кою;

- співчутливе вислухо­вування, надання можли­вості виходу емоцій;

- виявлення істинних чинників роздратування і їх нейтралізацію;

- подолання недовіри та непорозуміння шляхом відкритого і продуктивно­го обговорення;

- навіювання заспо­коєння своїм спокійним виглядом, зваженою пози­цією;

- розкриття відпові­дальності агресивної сто­рони;

- угоди щодо взаємної відповідальності;

- жорсткі заборони не - контрольованих емоцій­них сплесків;

- самозахист в разі ре­альної загрози та небезпе­ки правоохоронцю.

Особлива роль нале­жить зусиллям правоохо­ронця із самовиховання толерантності. Воно пов’я­зано в першу чергу з ус­відомленням свого про­фесійного достоїнства, що припускає поряд із само­повагою здатність поважа­ти інших людей, зокрема й правопорушників. Таке для будь-якої людини ба­жано, для правоохоронця ж - обов’язково, як би не було складно.

Не менш важливою є рефлексія, самоаналіз сво­го ставлення до оточую­чих, чесна, без емоційного тиску оцінка своїх думок, відносин, рішень, учинків.

Нарешті, не тільки са­мооцінка, але й прагнення володіти собою, стримую­чи ворожість, негативне ставлення до кого (чогось) з оточення. Дуже непрос­то в напруженій обстанов­ці стримувати свої нерви, але без толерантності пра­воохоронець сам, виявля­ючи нетерпимість, прово­кує загострення обстанов­ки відносин.

Розрізняють нетерпи­мість:

- м’яку (відносну, пасив­ну), що проявляється в слаб­кому інтересі, апатії, нудь­зі, монотонності, відстороне - ності, безнадійності, прихо­ваній ворожості;

- жорстку (абсолютну, активну) - антагонізм, роздратованість, лють, не­нависть.

Які ж особистісні якості можуть провокувати не­ терпимість? До них мо­жуть бути віднесені:

- егоїстичні інтереси;

- неадекватна само­оцінка своїх можливостей і здібностей, її суттєва не­відповідність оцінці ото­чуючих;

- старі кривди;

- стереотипи та кон­серватизм мислення, пог­лядів, переконань;

- надмірна принципо­вість і прямолінійність у висловах і судженнях, прагнення будь-що сказа­ти жорстку правду в очі;

- тривожність;

- впертість;

- агресивність.

Отже, кожному право­охоронцю важливо вихо­вувати в собі толерантність як одну з істотних рис, що характеризують професій­не достоїнство та майстер­ність і виявляються в не­скінченному різноманітті суспільних відносин, си­туацій і умов існування.

Відсутність толерант­ності - професійна драма правоохоронця, що приз­водить його до невідворот­ної та швидкої професій­ної деформації. Щоб ви­магати толерантності від інших, треба самому бути прикладом толерантності. Справа багаторазово уск­ладнюється тим, що жерт­вою такої драми в кінцево­му рахунку стає сам право­охоронець.

Природно, щ о така робота набагато ефектив­ніша, коли вона підкріп­люється самовихованням, яке ґрунтується на само - діагностиці готовності про­тистояти зовнішньому на­сильству та власної толе­рантності.

У процесі порівняння готовності особистості з груповим портретом виз­начаються напрямки роз­витку якостей, які розви­нуті недостатньо.

Правоохоронець пови­нен бути готовим управля­ти не лише емоціями ото­чуючих людей, але й влас­ними.

Ефективне управління власними емоціями забез­печує володіння прийома­ми психологічної саморе­гуляції. Це зокрема:

- аутотренінг;

- медитація;

- аутогіпноз;

- катарсис;

- бібліотерапія;

- музичний вплив;

- імаго-терапія;

- розмовна терапія то­що.

Вправа “Управління агресією”

Мета: усвідомити влас­ний емоційний стан, об­мін досвідом саморегулю­вання.

Хід вправи: учасники тренінгу пишуть на арку­шах паперу власні способи роботи зі своєю агресією та гнівом.

Під час обговорення тре­нер підводить учасників до усвідомлення, що влас­ним гнівом слід управля­ти. Агресія та гнів мають відповідати конкретним обставинам і завданням, які стоять перед правоохо­ронцем.

Позбутися фізичної аг­ресії сприяють різні спо­соби сублімації (переводу) негативної енергії у пози­тивну:

- фізична праця;

- спортивні змагання;

- заняття мистецтвом - написання художніх тво­рів, малювання, ліплення з пластиліну та глини.

За результатами тренін­гу проводиться аналіз то­го, чи усвідомили учас­ники необхідність толе­рантності у професійній діяльності правоохорон­ця, особистісні зміни у процесі тренінгу, які во­ни намітили для себе шля­хи підвищення толерант­ності у себе та оточуючих. Наводяться цитати видат­них людей щодо толерант­ності.