joomla
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО СКЛАДУ ІНСТИТУТУ В 1997-2001 РР
Юридичний вісник Причорномор’я

ВОДОТИКА Сергій Григорович

Доктор юридичних наук, професор, професор кафедри державно-правових дисциплін Херсонського юридичного інституту ХНУВС

У статті описано особливості формування науково-педагогічного складу Херсонського юридичного інституту за період 1997-2001 рр.

Ключові слова: навчальний заклад, розвиток матеріальної бази, науково-педагогічний потенціал, навчально-виховна робота.

В статье описываются особенности формирования научно-педаго­гического состава Херсонского юридического института.

Ключевые слова: учебное заведение, развитие материальной базы, научно-педагогический потенциал, учебно-воспитательная работа.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними на­уковими та практичними завданнями. Стаття є істо­ричним описом формуван­ня Херсонського юридич­ного інституту з докладним аналізом шляхів форму­вання його науково-педаго­гічного складу.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. З аналогіч­ної проблематики сформо­вано чимало довідників та ювілейних видань, присвя­чених історії різних вищих навчальних закладів Ук­раїни, проте про Херсонсь­кий юридичний інститут такий матеріал пишеться вперше.

Цілі та завдання статті. Матеріал написано з метою опису науково-педагогічно­го становлення юридично­го інституту, аналізу робо­ти кафедр і викладацького складу.

Виклад основного мате­ріалу. У 2001 р. відомча ос­вітня система включала 12 вищих навчальних закла­дів, де здобували знання і про­фесійну майстерність май­же 24 тис. курсантів і слуха­чів стаціонарної та заочної форм навчання, що практич­но у п’ятеро перевищува­ло показник 1992 року. По­чинаючи з 1997 р. щорічно практичні органи поповню­ються в середньому понад 9 тис. дипломованих спеціа­лістів, з яких майже 5 тис. - випускники стаціонару.

З травня 1997 р. почи­нається принципово новий етап в історії навчального закладу, який триває до сьо­годні. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Украї­ни № 526 від 29 травня на базі Херсонського училища міліції МВС України було створено Херсонський фа­культет Запорізького юри­дичного інституту МВС Ук­раїни. Наголосимо, що це був закономірний і цілком підготовлений перехід до нового статусу, який у бук­вальному сенсі може бути ілюстрацією до дії діалек­тичного закону про перехід кількості в якість. Накопи­чений за попередні роки досвід навчально-виховної ро­боти, створена матеріальна база, сформовані кадри доз­воляли практично “на хо­ду” здійснити цей перехід.

Наш інститут є дітищем передусім нашого колекти­ву, законним спадкоємцем природного розвитку зак­ладу. Природно, що деяка частина колективу новації зустріла неоднозначно, ос­кільки новий статус потре­бував суттєвих додаткових зусиль. І все ж працівники закладу взяли нову висо­ту. Запорукою цього стало декілька факторів. По-пер­ше - копітка та натхненна, щоденна на перспективу робота керівництва інсти­туту. По-друге - особистий приклад абсолютної біль­шості ветеранів, досвідче­них лідерів колективу, які довели можливість не прос­то служити в нових умо­вах, а й працювати творчо й ініціативно, знаходити шляхи реалізації свого по­тенціалу на користь вищої освіти в системі МВС Украї­ни. По-третє, колектив по­повнився досвідченими фахівцями-практиками, які поєднували значний досвід роботи в практичних орга­нах, інших вузах системи МВС України з належною теоретичною підготовкою, бажанням займатись науко­во-педагогічною діяльністю.

Традиції та досвід ви­щої школи принесли з со­бою в наш інститут науко­во-педагогічні працівники вузів Херсона.

Нарешті, в цей час інсти­тут поповнився групою офі­церів зі Збройних сил. Вони були на “ти” з різними ви­дами зброї, поєднували ар­мійську методику і досвід навчальної роботи в учили­щі, відрізнялись стройовою виправкою.

Інакше кажучи, успіх був досягнутий в резуль­таті поєднання потенціа­лу і традицій Херсонсько­го спеціального середнього навчального закладу МВС та вузів системи МВС Ук­раїни, передового досвіду практичних органів і досяг­нень вищої школи та кра­щих армійських традицій.

image014Працювало в училищі багато випускників нашого навчального закладу, які на власному досвіді під час нав­чання добре засвоїли тради­ції навчального закладу і передавали їх молоді. Пос­тупово збільшувалась кіль­кість жінок.

Важливим напрямком у діяльності Вченої ради, крім координації дій з питань підготовки, перепідготов­ки та підвищення кваліфі­кації фахівців для системи МВС, було широке розгор­тання науково-дослідної ро­боти, рекомендація до друку монографічних досліджень, навчальних посібників, ме­тодичних розробок, обгово­рення пропозицій стосов­но перебудови навчального процесу тощо, тобто підго­товка науково-педагогічних кадрів. Щорічно на засідан­нях розглядались питання підбиття підсумків науко­во-дослідної роботи та під­готовки науково-педагогіч­них працівників, накреслю­ються напрямки подальшо­го вдосконалення наукових досліджень.

Вчена рада чільної уваги надавалаорганізаціїтапро - веденню атестації науко­вих і науково-педагогічних кадрів. Зокрема вимагала поліпшення стану науко­вої роботи та вдосконален­ня вирішення питань про присвоєння вчених звань, звертала особливу увагу на підвищення вимогливості у навчальній і науковій ро­боті до здобувачів вчених звань “доцента” і “професо­ра”. За рекомендацією Вче­ної ради вчені звання здо­були 25 осіб.

Основною організацій­ною структурою всіх видів діяльності інституту ста­ли кафедри. Цей струк­турний підрозділ був ство­рений відповідно до нака­зу МВС України № 383 від 15.06.1997 р. У 1997-2002 рр. їх було 9. Поступово кіль­кість кафедр збільшувалась, що об’єктивно зумовлюва­лось підвищенням статусу навчального закладу, збіль­шенням питомої ваги серед науково-педагогічного скла­ду осіб з науковими ступе­нями та вченими званнями, змінами в програмах підго­товки фахівців тощо.

Наголосимо, що провідні (профільні) кафедри гене­тично були пов’язані з від­повідними циклами спе­ціальної середньої школи міліції та училища міліції - мова йде про кадри, тради­ції, навчально-методичну та матеріальну базу. Це за­безпечувало поступально-прогресивний розвиток нав­чального закладу.

Станом на 1 січня 2001 р. на факультеті працювало (без сумісників) 54 особи професорсько-викладацько­го складу, зокрема докторів наук, професорів - 3, кан­дидатів наук, доцентів - 17.

Наголосимо, що кафедра є головним, визначальним, основним, провідним (в да­ному випадку всі епітети будуть цілком доречними) всієї роботи у вузі. Кафедра має планомірно, послідов­но і наполегливо займатись питаннями підготовки на­уково-педагогічних кадрів. Йдеться не лише про суто кількісні показники (докто­ри та кандидати наук), але й про здобуття співробітни­ками вчених звань (доцен­тів, професорів). Не менш важливо добиватись якіс­ного комплектування - на­уковці саме з тих наукових спеціальностей, які потріб­ні для викладання кафед­ральних дисциплін.

Зрозуміло, що найбільш адекватним для науково-педагогічної діяльності є ті молоді фахівці, які ма­ють бодай мінімальний до­свід практичної роботи. То­му кафедра повинна мати дієвий резерв з випускни­ків інституту, цікавитись долею тих випускників, які мають належний науковий потенціал, фактично “вес­ти” їх з курсантської лави до крісла начальника ка­федри. Форми цієї роботи можуть бути різні, але вони мають бути. Ідеал: гурток - семінар підвищеного типу - магістратура - ад’юнктура.

Зрозуміло й те, що без допомоги керівництва ін­ституту кафедра створити дієвий резерв, проводити планомірну роботу з підго­товки науково-педагогічно­го складу не здатна.

Останнім часом стало мод­но вести мову про наукові школи - творчі неформаль­ні об’єднання науковців на чолі з лідером - професо­ром. Наукова школа здатна забезпечити планомірність, спадковість, наступність, ефективність наукової робо­ти, якість науково-педаго­гічного складу тощо. Зреш­тою саме науковці забезпе­чують рейтинг та імідж вузу.

Очевидно, що керівниц- твуслідбуквально“сьогодні на вчора” знайти порівняно молодих, аледостатньовідо- мих докторів-юристів при­наймні на випускаючі ка­федри. Очевидно й те, що шу­кати їх слід із відповідними пропозиціями матеріально­го й організаційного плану.

Кафедра має очолюватись реальним лідером ще й то­му, що це щонайменше міні­мізує конфлікти інтересів, дозволить виховати з кож­ного власника кандидатсь­кого диплома кваліфікова­ного науково-педагогічного працівника. Але це буде то­ді, коли ці науковці будуть.

Кафедра має своєчасно го­туватись і до такого звичай­ного і природного явища, як зміна поколінь. Природно, що кожний науковець піде на пенсію і до цього момен­ту кафедра має підготувати йому заміну.

Основні напрямки орга­нізаційної діяльності на­чальника кафедри (відомі щонайбільш вже 200 років) у сенсі нашої розмови зво­дяться до такого:

- визначення шляхів роз­витку наукових досліджень кафедри в координатах спе­цифіки вузу та юриспру­денції;

- органічне поєднання науково-дослідної роботи з підготовкою науково-педа­гогічних кадрів як приорі - тету нашого інституту.

- робота із резервом. До речі, доктор менше боїться порівняно з кандидатом за своє майбутнє і тому легше допомагає молодим.

При цьому головним в діяльності начальника ка­федри є індивідуальна ро­бота з кожним викладачем, тобто вироблення розумно­го компромісу між планами інституту, кафедри і викла­дача. Саме начальник ка­федри має довести, що у вузі всі викладачі мають готу­вати кандидатські дослід­ження. А керівництво - до­вести, що це гасло є дійсніс­тю, об’єктивною реальністю.

Будь-які винятки з цього правила, по-перше, є лише винятком і, по-друге, лише підтверджують правило.

Досвід підготовки нау­ково-педагогічних кадрів у 1997-2001 рр. свідчить і про інше. У складі працівни­ків обов’язково слід мати членів спеціалізованих вче­них рад із захисту дисерта­цій. Справа в тім, що алго­ритм підготовки дисерта­цій починається з вибору наукового керівника - ба­жано доктора наук та чле­на відповідної спецради. “Просувати” таких колег до спецрад - завдання всього колективу.

Науково-дослідна робота не є самостійним напрямком в діяльності вузу, кафедри, викладача. Вона має бути базою для розгортання всіх інших видів діяльності - навчальної, методичної, ви­ховної і підготовки науко­во-педагогічних кадрів.

Необхідно якомога точ­ніше визначити напрямок НДР кафедри. На що необ­хідно орієнтуватись? Уні­версальних рецептів не іс­нує, але слід виходити із спеціалізації інституту, ха­рактеру кафедральних нав­чальних дисциплін, інтере­сів наукового лідера кафед­ри. При доборі тематики влас­не дисертаційних досліджень слід орієнтуватись на вибір перспективної (або дисерта-бельної) наукової проблеми. В ідеалі її слід обирати на 2-3 курсах, а далі послідов­но працювати.

У такому випадку магіс­терська, кандидатська чи докторська дисертація бу­дуть лише етапами в опану­ванні проблеми і над ними не буде потреби спеціально працювати, з цієї проблеми готувати спецкурси, вида­вати монографії і статті, ок­ремі аспекти віддавати кур­сантам чи аспірантам тощо. В нашому вузі слід також виходити з потреб практич­них органів. Природно, що керівництво інституту має також визначити пріори­тетні теми і стимулювати їх розробку. Інакше кажу­чи, мова йде про “вічні те­ми” у відповідних часових модифікаціях - такі теми не підводять, вони завжди ак­туальні, завжди на часі.

Нерідко пошук теми ди­сертації має утилітарний ха­рактер, тема виявляється ту­пиковою. Отже, молодим нау­ковцям слід проявляти твер­дість і рішучість в обстою­ванні своїх тем. Природно, що ця рішучість має поляга­ти не в словах, а діях. Повір­те, що будь-який професор візьме аспіранта з роботою, публікаціями, практичною реалізацією та ін. А в ас­пірантурі (ад’юнктурі) мова має йти лише про належне оформлення результатів.

Серед викладачів нерід­ко точаться розмови про те, що для викладача не обов’яз­ково займатись наукою. Але без наукової підготовки вик­ладачем вузу бути неможли­во - цей досвід перевірений тисячоліттями.

Для реалізації цих зав­дань у 1997 р. було створено відділення наукової та ви­давничої роботи. Тоді ж було покладено початок власній поліграфічній базі, на якій у подальші роки було видано близько 250 одиниць друко­ваної продукції - навчаль­но-методичних комплексів, курсів лекцій, навчально-методичних і навчальних посібників, монографій, збір­ників наукових праць.

Найголовнішим напрям­ком наукової роботи відразу було визначено підготовку науково-педагогічних кад­рів. Саме це питання від по­чатку й до цього часу перебу­ває під постійним контролем керівництва закладу. Це по­яснюється тим, що із зміною часу змінюються й вимоги до якісного складу науко­во-педагогічного колективу. Проте саме в 1997-2001 рр. були зроблені перші (а во­ни найважливіші) кроки в цій царині. Поступово сфор­мувались основні напрямки цієї роботи.

По-перше, це прийом на роботу перспективних на­уковців з метою створення відповідного морально-пси­хологічного клімату, мето­дичної та науково-організа­ційної допомоги співробіт­никам, наочного прикладу в науково-дослідній справі.

По-друге, це формування дієвого резерву науково-пе­дагогічного складу з числа курсантів, слухачів і студен­тів, співробітників, молодих спеціалістів. У цю систему органічно вписалась науко­во-дослідна робота (гуртки) курсантів і студентів.

Нарешті, це вибір і вико­нання тем науково-дослідних робіт, які в оптимальній мі­рі відповідали б запитанням практики, потребам органі­зації навчально-виховного процесу в інституті і дозво­ляли б органічно поєднати виконання інститутських і кафедральних тем наукових досліджень з підготовкою дисертаційних досліджень.

Реальним результатом на­уково-дослідної роботи пер­шого року існування ХФЗЮІ стало опублікування 21 нау­кової статті у різноманітних збірниках і журналах і двох монографій. Підсумком пер­шого року стала звітна нау­ково-практична конференція “Проблеми теорії та практи­ки підготовки спеціалістів - юристів”, у роботі якої взяли участь викладачі, курсанти та практичні працівники ОВС і за результатами якої було видано однойменний збірник наукових праць.

Наступний рік відзнача­ється розширенням темати - кинауковихдосліджень, яка включала питання вдоско- наленнянавчально-виховно - го процесу, адміністратив­ної юрисдикції в системі за­собів забезпечення закон­ності в діяльності слідчих по розкриттю та розслідуванню злочинів, удосконалення про­цесуальних норм стадії по­переднього розслідування, формування професійної куль­тури слідчого в процесі вик­ладання професійної етики, теоретико-правове забезпе­чення діяльності ОВС по бо­ротьбі зі злочинами про­ти власності, професійної орієнтації та професійного добору співробітників ОВС.

Положення інститутсь­ких досліджень були апро­бовані в ході другої звітної науково-практичної конфе­ренції працівників факуль­тету, де також учасниками були курсанти та слухачі з тільки-но створеного науко­вого товариства. Для них бу­ло започатковано щорічний конкурс науково-дослідних робіт, перший з них відбув­ся у жовтні-листопаді 1999 р. Для десятків молодих до­слідників праця в науково­му товаристві відіграла знач­ну роль (нерідко вирішаль­ну) у професійному станов­ленні, сприяла формуванню рис сучасного слідчого - ор­ганізованості, творчого під­ходу до вирішення завдань, вмінню лаконічно та корект­но формулювати думки, на­вичок самостійного опрацю­вання наукової інформації.

На осінь 2002 р. склалась струнка система організації науково-дослідних робіт від­повідно до Положення про організацію науково-дослід­ної роботи. На кожній ка­федрі були призначені відпо­відальні за науково-дослідну роботу, відповідальні за ро­боту курсантів і студентів. Отже, саме цей актив на чолі з відділом організації науко­вої роботи визначав ефек­тивність науково-навчальної роботи інституту в цілому.

Висновки. Отже, впро­довж 1997-2001 рр. було ство­рено основу, фундамент нау­ково-педагогічного складу чи потенціалу сучасного вищого юридичного навчального за­кладу. Очевидно, що закла­дені добрі традиції мають бу­ти продовжені та розвинені, а негативні традиції мають стати частиною історії.