joomla
Деякі питання компаративістики у сфері запобігання та протидії корупції
Юридичний вісник Причорномор’я

ОНИЩУК Олександр Олександрович

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ

У статті на основі компаративістичної характеристики міжна­родного досвіду щодо запобігання та протидії корупції виявленні на­прямки удосконалення вітчизняного законодавства та правозастосовної діяльності публічної адміністрації у зазначеній сфері.

Ключові слова: корупція, запобігання, протидія, боротьба, пуб­лічна адміністрація, міжнародний досвід, удосконалення, компаративістична характеристика.

В статье на основе сравнительной характеристики международ­ного опыта относительно предотвращения и противодействия кор­рупции выявлении направления совершенствования отечественного законодательства и правоприменительной деятельности публичной администрации в указанной сфере.

Ключевые слова: коррупция, предотвращение, противодействие, борьба, публичная администрация, международный опыт, совер­шенствование, компаративистична характеристика.

The article is based on the Comparative Study of international experience in preventing and combating corruption identifying areas of improvement of national legislation and enforcement of public administration in this area.

Key words: corruption, preventing, fighting, fighting, public administration, international experience, improvement, characteristic.



З погляду міжнародно­го досвіду, мета перемоги над корупцією ставиться у всіх країнах, але реальний антикорупційний потен­ціал вдалось запровадити не багатьом.

В Україні виклику запо­бігання та протидії коруп­ції присвятили свої пра­ці вітчизняні такі вчені М. Ю. Бездольний, І. А. Дьо - мін, М. В. Буроменський, А. В. Гайдук, М. В. Грищен­ко, Д. Г. Заброда, М. І. Мель - ник, Ю.П. Мірошник, С. В. Нев - мержицький, О. В. Сердюк, О. В. Терещук, В. В. Фесен - ко, Ф. П. Шульженко та ін. Проте за межами їх творів залишився деякий пози­тивний іноземний досвід в аналізованій сфері.

Мета статті полягає в тому щоб на основі аналізу теорії та практичними ад­міністративного права за­рубіжних країни виявити найбільш вдалі адміністра­тивно-правові чинники що­до запобігання та протидії корупції публічною ад­міністрацією.

У Фінляндії, яка досяг­ла значних успіхів в бо­ротьбі із корупцією, пока­рання за взятку з погляду вітчизняного законодавс­тво є не суворим. Макси­мум, що може отримати ха­барник це чотири роки поз­бавлення волі, але як пра­вило, справа закінчується штрафом. Так як систе­ма побудована на засадах, що не в «грошах справа»: і крім штрафу чиновник от­римує значну порцію осуду від громадян, на фоні якої тюремне ув’язнення може показатись не вагомим по­каранням [1].

Більшість існуючих пре­цедентів успішної бороть­би з корупцією у світі по­в’язані зі створенням неза­лежного органу, який зай­мається проведенням антикорупційної політики. Яскравий приклад - Сін­гапур з його Бюро із розслі­дуванням випадків коруп­ції, що має політичну та функціональну самостій­ність. Керівник бюро - під­леглий прем’єр - міністра. Тож навіть інші міністри уряду не мають змоги зу­пинити розслідування. І зараз Сінгапур серед най­чистіших щодо корупції країн - Данії, Швеції, Ні­дерландів, Канади.

За даними досліджень Світового банку, у світі що­року щонайменше 1 три­льйон доларів - це сума ха­барів. Корупцію мінімізу­вали там, де відверто проти неї налаштували суспільство. Спробуйте підкупи­ти правоохоронця, меди­ка чи будь-кого в Данії, Ні­дерландах. Якщо про цей факт дізнається суспільс­тво, воно морально вас роз­чавить. В Україні теж слід проводити жорстку антикорупційну пропаганду, щоб хабарники сприйма­лися суспільством на рів­ні із ґвалтівниками чи те­рористами. Громадське за­судження може стати тими ліками проти корупції, які Україна шукає з моменту незалежності [2].

На слушну думку С. Краснокутського, слід зверну­ти увагу на вдалий досвід Південної Кореї (програма «OPEN»). Вона дозволила громадянам через Інтернет контролювати в будь-який час доби та з будь-якого місця процес про­сування своїх звернень до державних чиновників. Це дало можливість за­побігти зайвій тяганині та необ’єктивному розгля­ду чиновниками справ пе­ресічних прохачів і дало право людям он-лайн слід­кувати за тим, як вирішу­ються питання про вида­чу, приміром, певних доз­волів чи санкцій, адже саме в таких випадках за­звичай трапляються про­яви корупції [2].

Закордонний досвід бо­ротьби з корупцією має важливе значення і може бути врахований у націо­нальному законодавстві України Наприклад, Вели­кобританія є однією з пер­ших країн, яка прийня­ла закон «Про запобіган­ня корупції». США перши­ми прийняли закон «Про корупційної діяльності за кордоном». У 1974 році в Гонконгу було створено ко­місію з протидії корупції, яка здійснила «тиху рево­люцію» в суспільстві. При­кладом ефективної бороть­би з корупцією, є опера­ція «Чисті руки», проведе­на в Італії на початку 90-х, в результаті чого, вияви­лися «виведеними з оборо­ту» 80% італійських полі­тиків, фактично припини­лося дію великих партій. У США, Німеччині, Великоб­ританії, Франції та деяких інших державах важливуроль у боротьбі з корупцією приділяється податкової адміністрації. Якщо звер­нутися до досвіду США, то законодавство цієї країни вимагає, щоб посадові осо­би подавали декларацію про доходи і майно своєї дружини (чоловіка) та ін­ших знаходяться на утри­манні членів сім’ї. Однією

З найбільш корупційно не­залежних визнається дер­жавна служба Канади. У Канаді надається велике значення етичним стандар­там на державній службі, в зв’язку з цим з точки зору корупції державна служ­ба в цій країні є найбільш чистою [3].

Виникає питання, за якою схемою найбільш ра­ціонально розвивати ад­міністративно-правові за­соби запобігання та про­тидії корупції в Україні?

image036image037Слушними у цьому ас­пекті є пропозиції І. А. Дьо - міна, який вважає, що аналіз положень міжна­родних джерел у сфері за­побігання та протидії ко­рупції дає можливість зро­бити наступні компарати-вістичні висновки: нагаль­ною є потреба створення тимчасового надзвичайно­го органу протидії коруп­ції і хабарництва - неза­лежної від усіх гілок вла­ди (крім судової) органі­зації, яка формується на паритетних засадах Вер­ховною Радою України та Президентом України; дозволити громадянам че­рез Інтернет контролюва­ти в будь-який час доби та з будь-якого місця про­цес просування своїх звер­нень до державних чинов­ників, включи хід провад­жень щодо ліцензування та патентування; слід про­водити жорстку антико - рупційну пропаганду, щоб діяльність хабарників над­звичайно негативно спри­ймалися суспільством, не­гативна громадська думка може стати тими ліками проти корупції, які Ук­раїна шукає з моменту не­залежності; заохочення, сприяння та підтримка міжнародного співробіт­ництва й технічної допо­моги в запобіганні коруп­ції та в боротьбі з нею, зок­рема в поверненні активів; заохочення чесності, від­повідальності й належно­го управління громадсь­кими справами й держав­ним майном; посадові пуб­лічної адміністрації мають самі не здійснювати будь-яких корупційних діянь, вони повинні постійно до­кладати зусиль для пере­шкоджання будь-яким ак­там корупції та боротися з ними [4, с. 154-155].

Діяльність публічної ад­міністрації щодо протидії корупції має спиратися не тільки на міжнародно - правові джерела загаль­носвітового характеру, але й на більш спеціальні Єв­ропейські стандарти ро­боти, здобутки ЄС [5]. Так як адміністративне пра­во тісно пов’язане з інши­ми галузями права, а для ефективного запобігання та протидії корупції слід спрямовувати зусилля па­ралельно у всіх напрям­ках, то важливого значен­ня набувають керівні до­кументи в цій сфері, для цивільного та криміналь­ного галузей права.

Досить влучними в цьо­му контексті є положення Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією від

4 листопада 1999р. Держави-члени Ради Європи, інші держави та Європей­ське Співтовариство, які підписали Цивільну кон­венція про боротьбу з ко­рупцією враховуючи, що метою Ради Європи є до­сягнення більшого єднан­ня між її членами, усвідом­люючи важливість зміц­нення міжнародного спів­робітництва у галузі бо­ротьби із корупцією, на­голошуючи, що корупція є однією із найнебезпечніших загроз правопорядку, демократії, правам люди­ни, чесності та соціальній справедливості і що вона перешкоджає економічно­му розвиткові та загрожує належному і справедливо­му функціонуванню країн із ринковою економікою, визнаючи, що корупція має негативні фінансові наслідки для громадян, компаній і держав, а також для міжнародних установ, переконані, що цивіль­не право обов’язково має сприяти боротьбі із коруп­цією шляхом надання осо­бам, яким заподіяно шко­ду, можливості отримати справедливу компенсацію [6].

image038Крім того, ефектив­ність заходів для боротьби зі злочинністю в значній мірі залежить від досяг­нення їхньої однаковості в рамках погодженої і пос­лідовної єдиної європей­ської політики. Ця умова стає усе більш необхідною у зв’язку з наявністю та­ких явищ, як організована злочинність і корупція, що часто носить міжнародний характер, перед особою якої національні системи можуть виявитися недо­статніми. У сучасній Єв­ропі, де кордони між краї­нами зникають, не мож­на не розглядати поліцію і її повноваження в міжна­родній перспективі. Про­блема полягає в тому, на­скільки ефективна поліція в боротьбі з формами зло­чинності, що усе частіше переступає через державні кордони (наприклад, з ор­ганізованою злочинністю і корупцією) [7].

Ми погоджуємося з пог­лядами Г. М. Котовича, що демократичні принци­пи та верховенство зако­ну стали ключовими ціля­ми ЄС із зовнішньої полі­тики та політики розвит­ку. Угода про партнерство (підписана в Котону, Бе­нін, у червні 2000 року між Європейським Сою­зом і 77 країнами Африки, Карибського басейну і Ти­хого океану) розглядає пи­тання ефективного управ­ління та корупції. Також влучними в цьому аспек­ті є думки Г. М. Котовича, що антикорупційні заходи Європейського Союзу ма­ють прогресивний харак­тер, і що наскільки буде якісним процес імплемен­тації європейських анти - корупційних стандартів в законодавство України як складової адаптації за­конодавства в цілому, на­стільки й буде правиль­ною реалізація завдань, пов’язаних із необхідніс­тю забезпечення відповід­ності адміністративного законодавства України єв­ропейським стандартам. Адже адміністративному законодавству належить ключове місце у забезпе­ченні прав і свобод людини і громадянина, що органіч­но та нерозривно пов’язане з діяльністю виконавчої влади та інститутів дер­жавного управління. Са­ме його норми покликані забезпечити встановлення і розвиток демократичних відносин між громадяни­ном і апаратом управлін­ня, які на сьогодні є кри­терієм оцінки внутрішнь­ої та зовнішньої політики всіх держав світової спів­дружності [8, с. 208].

Аналіз модельного за­конодавства СНД щодо протидії та запобігання ко­рупції дає підстави твер­дити про доцільність ви­користання деяких його положень, як теоретичну розвитку вітчизняного за­конодавства та адміністра­тивної діяльності міліції у цій сфері: гарантувати де­ржавний захист осіб, нада­ють сприяння у боротьбі з корупцією; суб’єкти здійснення корупційного діян­ня мають надавати згоду на встановлення щодо них обмежень з метою недо­пущення дій, які можуть призвести до використан­ня їх статусу й заснованого на ньому публічному авто­ритету в особистих, групо­вих та інших неслужбових цілях; є потреба постійно­го здійснення моніторингу корупційних правопору­шень в цілому та окремих їх видів; розробка антикорупційних стандартів, що перешкоджають виник­ненню або обмежують ін­тенсивність або сферу дії явищ, що сприяють вчи­ненню корупційних право­порушень; антикорупцій - на експертиза правових актів; ведення відокрем­лених регістрів осіб, в то­му числі юридичних, які відповідно до судовими рі­шеннями піддані заходам юридичної відповідальнос­ті за вчинення корупційних правопорушень; при­пинення корупційних ад­міністративних правопо­рушень здійснюється шля­хом застосування уповно­важеними на те органа­ми (посадовими особами); до правопорушників пе­редбачених нормативни­ми правовими актами за­ходів адміністративного та дисциплінарного впли­ву, в тому числі заходів за­тримання, огляду особис­тих речей та транспортних засобів, вилучення речей і документів, коли вичерпа­но інші заходи впливу.

Здійснення національ­ної нормотворчості з ура­хуванням міжнародних антикорупційних стандар­тів безперечно сприятиме ефективності протидії корупції. Виявлення, вивчення, обмеження чи усунен­ня явищ, що породжують корупційні правопорушен­ня чи сприяють їх поши­ренню, підвищення пра­вової культури мало б уне­можливити вчинення сис­темних порушень, запобі­гати вчиненню злочинів і правопорушень, що мають корупційний характер [9].

Отже, усе вищевикладена дає можливість узагаль­нити компаративістичну характеристику запобіган­ня та протидії корупції публічною адміністрацією України:

1) світова спільнота мо­же запропонувати Україні два успішних адміністра­тивно-правових механізми боротьби з корупцією: пер­ший сінгапурський (азіат­ський), другий шведський (європейський). У першо­му головним чинником є суворому юридична від­повідальність та контроль за суб’єктами корупційних діянь, в першу чергу ви­щого щабля. Друга модель характеризується широ­ким громадським тиском на корупціонерів, а без­посередньо держава здій­снює поперед всього знят­тя обмежень в економіці, максимальну можливість свободи слова та прозорос­ті у публічних справах, за­твердження високих етич­них норм, які ставляться перед чиновниками.

2) нагальною є потреба створення спеціалізовано­го органу протидії коруп­ції і хабарництва - неза­лежної від усіх гілок влади (крім судової) організації;

3) слід проводити жорс­тку антикорупційну пропа­ганду, щоб діяльність хабар­ників надзвичайно негатив­но сприймалися суспільс­твом, негативна громадська думка може стати тими лі­ками проти корупції;

4) діяльність публіч­ної адміністрації у сфері протидії та запобігання корупції стане набагато ефективнішою, якщо вона користується підтримкою громадськості і тісно спів­робітничає з нею, а для громадськості вкрай важ­ливо, щоб поліція відпові­дально підходила до здійс­нення тих задач, для вико­нання яких вона наділена значною владою і правом ініціативи, що фактично дає їй монополію на закон­не здійснення примусу;

5) робота публічної ад­міністрації щодо запобі­гання та протидії повинна відповідати Євразійським стандартам, в контекс­ті загальнодержавного ре­формування правоохорон­них органів з творчим ура­хуванням досвіду зарубіж­них країн;

6) співробітники пуб­лічної адміністрації повин­ні боротися з будь-якими проявами корупції, вони зобов’язані інформувати вищестоящих начальни­ків і інші компетентні ор­гани про будь-які випадки корупції в поліції, на всіх рівнях роботи поліції по­винні діяти ефективні за­ходи по запобіганню полі­цейської корупції й бо­ротьбі з нею;

7) гарантувати держав­ний захист осіб, надають сприяння у боротьбі з ко­рупцією, ) суб’єкти здійс­нення корупційного діян­ня мають надавати згоду на встановлення щодо них обмежень з метою недо­пущення дій, які можуть призвести до використан­ня їх статусу й засновано­го на ньому публічному ав­торитету в особистих, гру­пових та інших неслужбо­вих цілях;

8) є потреба постійно­го здійснення моніторин­гу корупційних правопо­рушень в цілому та окре­мих їх видів, ведення відо­кремлених регістрів осіб, в тому числі юридичних, які відповідно до судовими рі­шеннями піддані заходам юридичної відповідаль­ності за вчинення корупційних правопорушень;

10) image039Дозволити громадя­нам через Інтернет конт­ролювати в будь-який час доби та з будь-якого місця процес просування своїх звернень до державних чи­новників, включи хід про­ваджень щодо ліцензуван­ня та патентування;

11) заохочення, сприян­ня та підтримка міжнарод­ного співробітництва й тех­нічної допомоги в запобі­ганні корупції та в бороть­бі з нею, зокрема в повер­ненні активів; заохочення чесності, відповідальності й належного управління громадськими справами й державним майном.


image040


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Семенов В. Кому по силам победить коррупцию? / Влади­мир Сененов // Вечерний Харьков от 22 декабря 2009. - № 143. - С. 4.

2. «Боротьба з корупцією - не кампанія, а справжня війна» // Урядовий кур’єр від 30 жовтня 2009. - № 201. - С.6.

3. Управління Міністерства юстиції Російської Федерації в Чувашській Республіці [Електронний ресурс] // Міжнарод­ній досвід боротьби з корупцією. - 7 серпня 2010. - Режим доступу Http://minjust21.ru/Mezhdunarodnyy_opyt_borby_ s_korruptsiey. - Назва з екрану.

4. Дьомін І. А. Адміністративно-правові засади запобігання та протидії корупції міліцією України : дис... кандидата юрид. наук : спец. 12.00.07 / Ігор Анатолійович Дьомін. - К., 2010. - 208 с..

5. Договір про Європейський Союз (консолідована версія ста­ном на 1 січня 2005 року) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon1 .rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=994_029. 4. - Назва з екрану.

6. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією від 4 листо­пада 1999р.: за станом на 1 серпня 2010 р. : [Електронний

Ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. -

5 Серпня 2010.- Режим доступу до Законодавство Украї­ни : Http://zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg= 994_102.- Назва з екрану.

7. Рекомендація Rec (2001)10 Комітета Міністрів країнам - членам Ради Європи від 19 вересня 2001 року за Європей­ським кодексом поліцейської етики: за станом на 1 серпня 2010 р. : [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Вер­ховної Ради України. - 5 серпня 2010. - Режим доступу: http: //Www. coe. int/t/e/legal_affairs/legal_co-operation/ police_ and_internal_security/documents/ECPE%20Ukrai rnan%20version%20(Translation%20DCAF).pdf. - Назва з екрану.

8. Котович Г. М. Загально-правова характеристика антико- рупційних заходів Європейського Союзу / Г. М. Котович // Форум право. - 2010. - № 2. - С. 204-209 : [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу : Http://www. Nsbuv. gov. ua/ journals/FP/2007-2/07gvs. pdf.

9. Дерев’янко С. М. Про використання в антикорупційному за­конодавстві України норм модельного закону СНД щодо ре - ферендних правовідносин / Сергій Миронович Дерев’янко / Науково-практичний журнал № 18 - 7 серпня 2010 - Ре­жим доступу : Http://www. nbuv. gov. ua /portal/Soc_Gum/ bozk/18text/g18_13.htm. - Назва з екрану.