joomla
Загальні поняття та віхи розвитку тіньової Економіки на теренах україни
Юридичний вісник Причорномор’я

ЗУБЕНКО В. В.

К. ю. н., доцент, Херсонський ДАУ

Стаття присвячена проблемі визначення та становлення неле­гальної економіки на території сучасної України. Досліджується проблема негативного впливу “тіньової” економіки на етапах еконо­мічного потенціалу держави.

Ключові слова: нелегальна економіка, тіньова економіка, бартер­ний обмін, несанкціоноване сумісництво, непланове будівництво, випуск неврахованої продукції

Статья посвящена проблеме определения и становления неле­гальной экономики на территории современной Украины. Исследу­ется проблема отрицательного влияния “теневой” экономики на со­стояние экономического потенциала страны.

Ключевые слова: нелегальная экономика, теневая экономика, бартерный обмен, несанкционированное совместительство, неплано­вое строительство, выпуск неучтенной продукции



Наша молода держа­ва сприймається світовим співтовариством як країна з економікою, що розвиваєть­ся. Але реальний стан речей все ж свідчить про те, що значна частина виробниц­тва знаходиться в «тіні», тобто нелегальна економіка поширена майже в усіх га­лузях господарства.

Терміни „нелегальна” чи „тіньова економіка” вперше з’явилися в сере­дині двадцятого сторіччя з метою визначення прихо­вування доходів, а також антисуспільних способів одержання доходів.

Домінантною сутністю тіньової економіки є її еко­номічне начало - деструк­тивний характер еконо­мічної діяльності[1].

Щодо суспільного роз­витку деструктивна еконо­міка визначається як сек­тор економіки, що руйнує чи стримує нормальний розвиток людини, суспіль­них систем і природи

Тіньова економіка в пер­шу чергу справляє нега­тивний вплив на суспіль­ні системи шляхом руйна­ції чи уповільнення роз­витку виробничих сил та виробничих відносин роз­краданнями, різного роду аваріями, посяганнями на відносини власності, роз­поділу, обміну, посягань на системи соціального за­безпечення, посягань на фінансову систему та ін.

Отже в такому аспекті постає питання: які ж за­ходи слід вживати з метою протидії нелегальній еко­номіці.

Проблематиці нелегаль­ної економіки приділяла­ся увага як з боку зарубіж­них так і вітчизняних вче­них економістів та правоз­навців.

image082

Однією з перших робіт була праця П. Гутмана (США), в якій він одно­значно стверджує, що неле­гальну економічну діяль­ність ні в якому разі не можна зневажати[2]. Знач­ним є вклад в розглядува­ну проблему вчених Є. Го - ловіна[3], В. Захарова[4],

В. Ортинського [5], У. Тіс - сена[6] та ін.

Так, зокрема Ульріх Тіс - сен, німецький дослідник, використовує поняття „ті­ньова економіка” для тих видів діяльності, в яких створюється нова вартість, що не враховується офіцій­ною статистикою.

Один з провідних спе­ціалістів економіст Між­народного Валютного Фон­ду Віто Танзі зазначив, що тіньова економіка це час­тина валового національ­ного продукту, яка завдя­ки відсутності у звітності та/ або зниження її вели­чини, не відображається в офіційній статистиці[7].

Метою наших дослід­жень стала нелегальна еко­номіка як різноманітні су­спільні процеси, що відріз­няються межами узагаль­нених явищ. Ці межі по­в’язуються з чинним зако­нодавством. Саме ці яви­ща, які й зумовили виникнення тіньової економіки ще є досить нерозкрити- ми в науковій літературі і це зумовлюється певни­ми чинниками. Як, нап­риклад, пов’язування не­легальної економіки з на­явністю формально-юри­дичних заборон: законів та інших нормативно-пра­вових актів.

Для з’ясування постав­лених питань, видається доцільним розглянути ге­незис нелегальної еконо­міки на території сучас­ної української держави та характеристики транс­формаційних процесів, що відбуваються в соціально - економічній сфері країни.

Дослідження розвит­ку будь-якого соціального явища надає можливість визначати причини існу­вання такого явища, зако­номірності його функціо­нування та ознаки харак­терні лише йому.

Процес формування ка­піталістичного суспільс­тва в Україні набуває рис інституціоналізації неле­гальної економіки, пере­творення її в стійкий еле-

Мент всієї економічної сис­теми, тісного переплетіння з легальним сектором гос­подарської діяльності, а також поширенням її мас­штабів. Цілком несподіва­ним наслідком переходу української економіки до капіталістичної системи стало вибухоподібне зрос­тання нелегальної еконо­міки. В часи „горбачевс­кой перестройки” розпов­сюджувалася думка, що нелегальна економіка є ді - тищем притаманним ра­дянській системі господа­рювання особливостей, де­фектів, що можуть бути викоріненні запроваджен­ням та визнанням приват­ної власності. Тоді вважа­лося, що в міру просуван­ня країни до капіталістич­ної економіки масштаби тіньової економіки скоро­чуватимуся, а легальної будуть зростати. Але цього не сталося.

Нелегальнаекономікана сучасному етапі розвитку суспільства є загальносві­товим негативним явищем, яке з розвитком міжна­родних економічних зв’яз - ків та господарсько-фінан­сових технологій набуває новітніх більш небезпеч­них якостей.

Феномен „нелегальна економіка” в нашій дер­жаві та країнах з розвине­ною ринковою економікою має як спільні так і відмін­ні якості. Спільним вба­чається те, що економіч­на злочинність перехідно­го періоду, що є складовою частиною тіньової економі­ки, в Україні досягла того ж рівня, що і в розвинених державах, коли накопичен­ні капітали, у тому числі і кримінального походжен­ня, стали засобом вчинен­ня нових, нерідко ще більш небезпечних злочинів.

В. М.Попович зазначає, що відмінним у процесах розвитку тіньової еконо­міки від розвинених країн світу є те, що в Україні во­на виникла стрімко, на підґрунті різкої зміни від­носин власності та плано­вих суспільно-економіч­них відносин на ринкові без відповідної адаптації правового та організацій­но-управлінського забез-

453

Печення цих трансформа­ційних процесів та сталого економіко-правового сере­довища країни [8].

Погоджуючись з вка­заним твердженням, за­значимо, що тіньова еко­номіка в Україні має пев­ну історію, вивчення якої відкриває нові аспекти ро­зуміння самої сутності роз­глядуваного явища.

Слід розуміти, що тіньо­ва економіка не є пород­женням тільки перебудови економічних, соціальних та політичних відносин, яка відбулася у другій по­ловині двадцятого століт­тя. Нелегальна економі­ка, у сучасному її розумін­ні, започаткувалася ще на початку двадцятого сторіч­чя. Капіталізм дореволю­ційної Росії формував­ся з деякими відмінностя­ми від своєї класичної фор­ми - вільної конкуренції.

Його розвиток здійснював­ся при руйнуванні монар­хії та за значною участю іноземного капіталу. Па­ралельно зі значним роз­витком капіталістичних відносин зберігалися і феодальні та напівфеодаль­ні відносини, які не витіс­нялися зовсім, а вроста­ли в них та тісно з ними перепліталися. Правовий нігілізм, значна частина неписьменного населен­ня, страх перед владними структурами приводили до високого рівня корумпова - ності державного апарату на всіх рівнях влади. Ви­користовуючи найбільшу у світі протяжність держав­ного кордону Російської ім­перії, контрабандисти ор­ганізовували і здійснюва­ли на високому рівні свою протизаконну діяльність. Також набули поширення і інші напрямки нелегаль­ної економічної діяльності, зокрема підробка казна­чейських зобов’язань, век­селів, інших цінних папе­рів, розкрадання фінансо­вих коштів та ін..

Жовтнева революція 1917 року перервала ста­новлення вказаних еконо­мічних відносин, злама­ла капіталістичну систему та стала початком побудо­ви соціалістичної системи. Остання в свою чергу на

Ранніх етапах розвитку держави характеризуєть­ся такими основними особ­ливостями:

- істотно підірвав еко­номічний потенціал сус­пільства революційний принцип „грабь награб­ленное”;

- побудована система економічних відносин бу­ла зруйнована приходом до влади недостатньо ком­петентних керівників;

- на розвиток інфра­структури господарських відносин значний негатив­ний вплив справила гро­мадянська війна;

- за рахунок сфери на­дання послуг та виробниц­тва продуктів споживання відбувалася спрямованість економіки на забезпечен­ня військового потенціалу радянської держави;

- на головній ознаці господарювання - прибут­ковості відбилися колек­тивізація та націоналіза­ція, що підірвали почуття господаря;

- при тиранічному спо­собі керівництва економі­кою не залишалося місця для ініціативності, твор­чому підходу;

- нищівного удару еко­номіці радянської держа­ви завдала Друга світова війна, яка обумовила гі - перспеціалізацію всього господарського комплексу країни на потреби військо­вого комплексу.

За вказаних умов, зро­зуміло, не було підстав для високого рівня тініза - ції економіки. Звичайно, окремі прояви нелегаль­ного господарювання, ска­жімо, в торгівлі, сфері на­дання послуг прослідкову - вались, але вони не здатні були спричинити значно­го впливу на командно - адміністративну систему економіки.

Згодом на теренах краї­ни знайшли своє розпов­сюдження наступні ви­ди нелегальної діяльності: бартерний обмін, несанк­ціоноване сумісництво (до­даткова зайнятість), поста­чання продукції „незакріп - леним” споживачам, непла­нове будівництво, випуск неврахованої продукції, за­пуск у комерційний оббіг матеріальних ресурсів, зе­кономлених понад офіцій­ні норми, діяльність „фар - цовщиків”, надання за пла­ту чи „по блату” послуг, що повинні надаватися безко­штовно, хабарництво, неза­конні валютні операції та ін.

Після деякої лібералі­зації господарської діяль­ності та підвищення пла­тоспроможності населен­ня стали виникати нові види нелегальної економі­ки. Це в першу чергу бу­ло породженням дефіци­ту предметів споживання. В торгівлі вона утворюва­лася завдяки розриву між державними твердими ці­нами та цінами реального попиту, що породжувало підпільні та напівлегальні виробництва - так званих „цеховиків”.

Потім тіньовий бізнес почав захоплювати ваго­мі місця в окремих секто­рах економіки. Широко­го розповсюдження набу­ли масові приписки, що забезпечували виконання та перевиконання планів, покривали розкрадання матеріальних ресурсів. Одержали розвиток такі тіньові операції, як валют­ні спекуляції, фарцовка.

Найбільш поширеними видами нелегальної еконо­мічної діяльності за часи існування СРСР були:

- нелегальне виробниц­тво, надання послуг та тор­гівля;

- розкрадання держав­ної власності та фінансів;

- хабарництво на всіх рівнях державної влади;

- браконьєрство.

Слід зазначити, що на той час ухилення від спла­ти податків для економіки СРСР було нетиповим, на відміну від держав з роз­виненою ринковою еконо­мікою, і стосувалося лише незначного сектора індиві­дуальної трудової діяль­ності.

Беззаперечним ліде­ром розвитку нелегальної економіки було сільське господарство. Це спричи­нюється складністю веден­ня обліку, значним обся­гом дотацій та простотою схем їх привласнення, ма­совим веденням присадиб-

Них господарств. Кошти тут отримувалися на нор­мах природного зменшен­ня, пересортування то­варів, неврахованої про­дукції тощо.

Перед розпадом СРСР, за обсягами тіньової еконо­міки сільське господарство посідало перше місце (23 млрд. крб. на рік), торгівля та громадське харчування (17 млрд. крб.), будівниц­тво (12 млрд. крб.), про­мисловість - 10.

На думку В. Поповича, економіко-кримінологіч - ний аналіз кримінальної політики у сфері еконо­мічних відносин показує, що формування передумов розвитку сучасних мас­штабів тінізації суспіль­но-економічних відносин країн СНД, і в тому числі й в Україні, почалися на базі тіньової організаційно - правової політики в сфері економічних відносин, яка виникла ще в роки „пере­будови”. Мета цієї політи­ки - стрімке накопичення первинних капіталів у ко­оперативному підприєм­ництві, що з’явилося на першому етапі тінізації (1986-1989 рр.), розвинуло­ся на другому етапі (1989­1991 рр.) і сформувало ті­ньову економіку в сучас­ному вигляді в період 1992­1998 років[8].

Нами вбачається, що в подальшому слід проводи­ти пошук форм, методів та дій, які допоможуть вия­вити причини посилення процесів тінізації еконо­мічної діяльності, визна­чити шляхи усунення цих причин, а також сприятли­вих умов поширення при­хованої діяльності. Наша економіка дійшла межі, коли подальша її тінізація та викликана нею корум- пованість може привести до втрати державного су­веренітету.



Список використаної літератури:

1. Елисеева И. И. теневая экономика в регионе: проблемы изу­чения. // Региональная экономика. - 2001. - №1. - С. 21-27.

2. Гутман П. Подпольная экономика. - М.: Экономика, 1977. -

С. 242.

3. Головин Е. Д. О классификации явлений теневой экономи­ки. // Вестник Московського университета. Серия 6. Эконо­мика. - 1992. - № 1. - С. 12-21.

4. Захаров В. П. Оперативно-розшукове забезпечення після су­дової стадії функціонування правоохоронної системи: Мо­нографія. - Львів: ЛІВС, 2002. - 127 с.

5. Ортинський В. Л. Проблемне визначення структури неле­гальної економіки. // Життя і право. - 2004. - № 1. - С.66-70.

6. Тіссен У. Тіньова економіка: методи прогнозування, про­блема кількісної оцінки та висновки для економічної полі­тики. // Зрушення до ринкової економіки. Реформи в Ук­раїні: погляд з середини. - К. - 1998. - С.110-123.

7. Vito Tanzi. The Underground Ekonomy in the United States Abroad. - Lexington, Mass: Lexington Books. - 1982. p. 70.

8. Попович В. М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: Монографія. - Ірпінь: Академія державної по­даткової служби України, 2001. - С. 169-171


Редакцией В. К. Сенчагова. - 3-е изд., перераб. и доп.- М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2009.


[1] См.: Исправительно-трудовое (уголовно-исполнительное) право. Рязань, 1993. С. 129; Пинчук В. И. Исправительно-трудовые правоот­ношения. М., 1968. С. 34-35; Сизый А. Ф. Поощрительные нормы уго­ловно-исполнительного права (про­блемы теории и практики). Рязань, 1994. С. 70.

[2] См.: О прокуратуре Российской Федерации: Федеральный закон от 17.01.1992 №2202-1. Разд. 3, 4. М., 2000. С. 13-21.

[3] См.: Коротков А. П., Тимофе­ев А. В. Прокурорско-следственная практика применения УПК РФ. М., 2005. С. 463.

[4] См.: Постановление Консти­туционного Суда РФ от 14 февраля 2000 г. № 2-П (СЗ РФ. - 2000. № 8. Ст. 991)

[5] См.: Рабинович П. М., Горше­нев В. М., Недбайло П. М., Костро­ва Н. М. Процессуальные нормы в структуре советского права //Пра­воведение. 1993. № 3. С. 43.

[6] Стратегия национальной бе­зопасности Российской Федерации до 2020 года: Указ Президента Рос­сийской федерации № 537 от 12 мая 2009 г.

[7] Нургалиев Р. Г. Органы внут­ренних дел и их роль в обеспечении социально-экономической безопас­ности страны. - М.: БИНОМ. Лабо­ратория знаний, 2010.

[8] Экономическая безопасность России: Общий курс: учебник / Под

[9] Ожегов С. И. Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка. М.: Азбуковник, 1994. С. 444.

[10] Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. Т. 1. М., 1981. С. 67.

[11] Листков А. Н. Соблюдение ан­тимонопольного законодательства при проведении конкурсов на право использования бюджетных средств как одно из условий недопущения коррупции в органах государствен­ной власти и местного самоуправ­ления // Коррупция в органах госу­дарственной власти: природа, меры противодействия, международное сотрудничество / Под ред. П. Н. Пан­ченко, А. Ю. Чупровой, А. И. Мизе - рия. - Н. Новгород, 2001. С. 48.

[12] «О противодействии корруп­ции»: Федеральный закон РФ от 25 декабря 2008 г. № 273-ФЗ // Россий­ская газета. 2008. 30 декабря.

[13] Лексин В. Административная реформа: федеральный, региональ­ный и местный уровни // Российс­кий экономический журнал. 2006. № 4. С.