joomla
ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ З ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Юридичний вісник Причорномор’я

ШИКШИНА Марія Леонтіївна

Заслужений юрист України, доцент кафедри загальноправових дисциплін

Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено проблемам застосування кримінально-проце­суальних норм з перегляду судових рішень.

Ключові слова: Кримінально-процесуальний кодекс, система­тизація законодавства, нормативно-правовий матеріал, уніфікація права.

Статья посвящена проблемам применения уголовно-процессуаль­ных норм по пересмотру судовых решений.

Ключевые слова: Уголовно-процессуальный кодекс, системати­зация законодательства, нормативно-правовой материал, унифика­ция права.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними нау­ковими та практичними за­вданнями. Країна, весь юри­дичний загал в очікувані но­вого кодексу про порядок здійснення кримінального судочинства в Україні, ос­кільки залатування прога­лин у чинному криміналь­но-процесуальному законо­давстві не вирішує проблем цієї галузі, що виникли у суспільстві зі зміною форми держави, а навпаки - ство­рює їх у правозастосовчій та пізнавальній діяльності.

Тому природним є праг­нення правників мати до­сконалий Кримінально-про­цесуальний кодекс, який би враховував і втілював у пра­вові норми передові полі­тичні ідеї та досягнення юридичної думки, був гар­монійним, уніфікованим, лаконічним, логічно випи­саним, і, звичайно ж, про­стим у викладені і застосу­ванні.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проб­лематики. Питанню систе­матизації законодавства і права за роки незалежності України приділялася увага в юридичній літературі і за­конотворчій діяльності. Во­но було предметом розгляду науково-практичних конфе­ренцій, семінарів і наукових досліджень. Особлива ува­га зарубіжних і вітчизня­них науковців - Ромашкі - на П. С., Строговича М. С. Ту­манова В. А., Мокічева К. А., Піголкіна А. С, Алєксєєва С. С., Копейчикова С. Е., Вєдєрні - кова Ю. А., Грекула В. С., По - ляніної С. В., Рабіновича П. М., Райхера В. К., Тіунова Л. В., Скакуна О. Ф., Зайчука О. В., Давидова В. І.Керімова Д. А., Котюка В. О., Станнік С. Р., Васильєва Ю. Р. була зосеред­жена на загальнотеоретичних проблемах юридичної тех­ніки; систематизації зако­нодавства і права, основних її складових інкорпорації, консолідації та кодифіка­ції, висвітлювалися її гносе­ологічні, етимологічні та он­тологічні аспекти. Як різно­вид систематизації розгля­далися питання уніфікації та гармонізації законодавс­тва як однієї з умов інтегра­ції різних правових сімей.

Разом з тим, на наш пог­ляд, залишаються малодос - лідженими питання, пов’я­зані з систематизацією галу­зевого законодавства і права, зокрема й кримінально-про­цесуального. Особливу ува­гу звертає на себе своєю не­досконалістю, як було зазна­чено учасниками науково- практичного семінару, який відбувся 20 червня 2003 ро­ку, процедура з перегляду судових рішень. Учасники семінарувисловилися за пот­ребу уніфікації процедур з перегляду судових рішень, зазначаючи, що особливості можуть бути лише там, де їхня необхідність зумовлена специфікою предмета і при­нципів того чи іншого виду судочинства [3].

Цілі та завдання стат­ті. Ми ставимо за мету у цій статті дослідити особливості процесу провадження з пе­регляду та перевірки судо­вих рішень.

Виклад основного мате­ріалу. Науковці, практики, поряд із законодавцями до­кладають певних зусиль для його створення, про що свід­чать численні дослідження, розробка проектів Кримі­нально-процесуального ко­дексу України, (далі - про­ект КПК), які вносилися на розгляд Верховної Ради Ук­раїни.

Українським парламен­том 15.12.2005 року розгля­нутий у першому читанні та прийнятий за основу про­ект КПК, внесений групою народних депутатів Украї­ни, на вдосконалення якого, на наш погляд, і слід напра­вити зусилля, а не вносити фрагментарні зміни і допов­нення до старого КПК, які тільки здатні вчиняти плу­танину при користуванні та застосуванні цих правових норм [1].

Як відомо, у вдосконален­ні права, укріпленні закон­ності важливу роль поряд з оновленням законодавства відіграє його вдала система­тизація (упорядкованість). Систематична обробка чин­ного нормативно-правового матеріалу, об’єднання окре­мих нормативних законо­давчих актів в єдину внут­рішню узгоджену систему дозволяє своєчасно виявити прогалини в праві, неузгод­женості й протиріччя між окремими актами, забезпе­чує взаємозв’язок окремих галузей законодавства [2].

Слід визнати, що уніфі­кація як вид систематизації права необхідна не тільки у міжгалузевій систематиза­ції, але й у певній галузі пра­ва. Визначальна роль у цьо­му питанні належить юри­дичній техніці.

В юридичній літературі поняття юридичної (законо­давчої техніки) визначаєть­ся як система правил і при­йомів найбільш раціональ­ної організації та логічно послідовного формулюван­ня законів і підзаконних ак­тів відповідно до їх сутності та змісту.

Вимогами юридичної тех­ніки є: логічна послідовність викладу, взаємозв’язок нор­мативних розпоряджень; від­сутність протиріч усередині нормативного акта, у сис­темі законодавства; макси­мальна компактність викла­ду норм права при глибині та всебічності вираження їх змісту; ясність і доступність мови нормативних актів; точність і визначеність фор­мулювань і термінів, ужи­ваних у законодавстві; ско­рочення до мінімуму кіль­кості актів з того ж само­го питання для полегшення користування ними [4].

Аналізуючи норми роз­ділу IV (глави 29-32) чинно­го КПК “Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду” можна дійти висновку, що передбачена ними процедура з перевірки вироків, постанов і ухвал су­ду в апеляційному, касацій­ному та виключному про­вадженнях є громіздкою, об - тяженою повтореннями у кожній стадії однакових процедурних правил, при­нциповими положеннями, відсиланнями до відповід­них норм розділу.

Як показує практика вик­ладання цієї теми студен­там, таке хаотичне нагро­мадження норм права інсти­тутів з перегляду судових рі­шень є несприятливим фак­тором при їх вивчені. Це оз­начає, що такі проблеми ви­никають й у правозастосов - чій діяльності, оскільки но­ві для українського судочин­ства інститути апеляції та касації були запроваджені у червні 2001 року у ході “малої” судової реформи, а практика їх застосування недостатньо вивчена [5].

Саме це і спонукало в нав­чальних та наукових цілях вдаватися до узагальнень, за результатами яких нами ус­тановлено, що провадження з перевірки вироків, поста­нов і ухвал суду за чинним КПК можливе лише після виникнення психологічних умов і виконання процесу­альних умов, які є спільни­ми для всіх видів провад­ження з перевірки вироків, постанов і ухвал суду [6].

Психологічні умови по­лягають у тому, що сторо­ни чи інші учасники судово­го розгляду, визначені в за­коні, повинні виявити свою незгоду з винесеним судом рішенням, вважаючи, що воно є неправосудним.

Наявність цієї умови тяг­не за собою необхідність до­тримання передбачених кримінально-процесуаль­ним законом процесуаль­них умов (вимог), які повто­рюються практично у кож­ній стадії з перегляду су­дових рішень, і, на наш погляд, потребують визнан­ня їх загальними положен­нями цих інститутів. Ниж­че визначимо їх, позначив­ши у дужках статті КПК, які передбачають однакові вимоги відповідно в кожній або більшості стадій з пере­гляду судових рішень.

Апеляція, касаційна скар­га, касаційне подання, кло­потання про перегляд су­дових рішень і подання у виключному проваджені мо­жуть бути подані тільки на рішення судів, які передба­чені законом, або у разі на­явності передбачених зако­ном підстав для перегляду (ст.347-апеляційне провад­ження); (ст. 383 - касаційне провадження); (пп. 1 та 2 ч.1 ст. 4004 - виключне провад­ження) [6].

Дотримання змісту апе­ляції, касаційної скарги чи касаційного подання, по­дання й клопотання про пе­регляд судового рішення у виключному проваджені (ст. 350, ч.2 ст.387).

Незважаючи на те, що глава 32 КПК, яка регулює перегляд судових рішень у виключному проваджені, прямо не зазначає необ­хідності дотримання фор­ми і змісту: подання про­курора про перегляд спра­ви у зв’язку з нововиявлени - мими обставинами (п.1 ч.1 ст. 4004 КПК); подання суд­дів про судовий розгляд кло­потання, щодо судового рі­шення та самого клопотан­ня з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 4004 КПК, ця ви­мога випливає зі ст. 40010 КПК, де зазначено, що во­ни відповідно розглядають­ся апеляційним чи касацій­ним судами та на спільно­му засіданні судових палат Верховного Суду України, уповноважених на розгляд кримінальних справ за пра­вилами, встановленими для перегляду справ у касацій­ному порядку.

Подавати апеляції, каса­ційні скарги, касаційні чи інші подання або клопотан­ня про перегляд судових рі­шень мають право тільки визначені законом особи (ст. ст. 348; 384; 4007, ч. ч.І та 2 ст. 4009.

Так, у главах 29 КПК (по­дача апеляції) та 31 (каса­ційне провадження), відпо­відно ст. 348; ст. 384, зазна­чаються особи, які мають право подати апеляцію, ка­саційну скаргу та внести ка­саційне подання, та майже всі великим списком приве­дені у ст. 348 КПК. Постає питання, для чого повторю­ватися? Чи не краще при­святити цьому питанню од­ну статтю, як загальну для всіх видів провадження ви­могу, яка б називалася, нап­риклад, “Право на подання апеляції, касаційної скарги, касаційного подання, кло­потання чи подання про пе­регляд судового рішення у виключному провадженні”. Далі у статті слід перелічи­ти осіб, визначених ст. 348 КПК, або зазначити прості­ше, що це право мають осо­би, які є сторонами у кримі­нальному процесі та інші особи, які відстоюють свої законні інтереси у кримі­нальному судочинстві.

Специфічні вимоги до ок­ремих суб’єктів, які мають зазначене право, передбачи­ти у відповідних главах, інс­титутах з перегляду судових рішень.

Можливість доповнення, зміни і відкликання апеля­ції, касаційної скарги і ка­саційного подання, подан­ня заперечення на апеля­цію, касаційну скаргу чи касаційне подання іншого учасника судового розгляду (ст.355); (ст.390).

Подання апеляції, каса­ційної скарги чи касацій­ного подання відбувається тільки у визначені законом для кожного виду провад­ження строки.

Чинний КПК не пере­дбачає відповідної норми, яка б узагальнювала судо­ві рішення і строки для по­дання апеляції, касаційної скарги і касаційного подан­ня чи іншого приводу до пе­регляду судового рішення, що, на наш погляд, було б доцільним. Зазначену тезу підтверджує нижченаведе - не узагальнення.

Апеляції можуть бути подані у такі строки:

- п’ятнадцять діб - на ви­рок, ухвалу чи постанову су­ду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК, з моменту їх проголошення, а засудженим, які перебува­ють під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку (ч.3 ст.349);

- сім діб - на постано­ви судді, зазначені у таких статтях КПК: (ч.3 ст.991); (ч.9 ст.106); (ч.4 ст.2362); (ч.6 ст.2366); (ч.20 ст.2368); (ч.5 ст.246); (ч.3 ст.248), ч.4 ст.282);(ч.6 ст.407); (ч.4 ст.408); (ч.3 ст.4082); (ч.3 ст.4083); (ч.4 ст.410); (ч.5 ст.4111);

- три доби - на постано­ви судді, приведені у таких статтях КПК: (ч.3 ст.525); (ч.5 ст.97); (ч.7 ст.1652); (ч.4 ст.1653); (ч.5 ст.177); (ч.3 178); (ч.4 ст.190); (ч.2 ст.205) та ін.

Касаційні скарги і подання:

- протягом одного міся­ця на судові рішення, зазна­чені у КПК (ч.1 ст.383), які не набрали законної сили (ст.386), зокрема (ч.5 ст.246; ч.3 ст.248; ч.4 ст.282 та ін.

- протягом шести міся­ців з моменту набрання ни­ми законної сили на судо­ві рішення, зазначені у ч.2 ст.383 КПК.

Строки перегляду су­дових рішень у порядку виключного провадження:

Перегляд виправдуваль­ного вироку, ухвали чи пос­танови про закриття справи за нововиявленими обста­винами допускається лише протягом встановлених за­коном строків давності при­тягнення до кримінальної відповідальності і не пізні­ше одного року з дня вияв­лення нових обставин (ч.1 ст.4006 КПК).

За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий зло­чин, ніж той, за який вона була засуджена, справа мо­же бути відновлена у зв’язку з нововиявленими обстави­нами тільки протягом стро­ку давності притягнення до кримінальної відповідаль­ності за більш тяжкий зло­чин (ч.4 ст.4006 КПК).

За наявності доказів, які підтверджують невину­ватість засудженого або вчи­нення ним менш тяжкого злочину, відновлення спра­ви за нововиявленими об­ставинами строками не об­межено (ч.5 ст.4006 КПК).

Перегляд судових рішень з підстав, передбачених п.2

Ч.1 ст.4004 КПК, тобто у разі неправильного застосуван­ня кримінального закону та істотного порушення кримі­нально-процесуального за­кону, строком не обмежуєть­ся (ч.6 ст.4006 КПК).

Відбуття покарання або смерть засудженого не є пе­решкодою для перегляду справи в інтересах його реа­білітації (ч.7 ст.4006 КПК).

Можливість відновлення строку на подання апеляції, касаційної скарги і касацій­ного подання (ст. 353 КПК); (ч.4 ст. 386 КПК).

Апеляція, касаційна скар­га, касаційне чи інше подан­ня повинні бути подані у виз­наченому законом порядку, відповідно до ч.1 ст.349; ч.1 ст.387 КПК; ч.4, 5 ст.4008, 2 ст.4009 КПК, а саме апеля­ція подається:

- як правило, через суд, який постановив вирок чи виніс постанову або ухвалу;

- безпосередньо до апеля­ційного суду у строки, вста­новлені в КПК;

- image067На ухвалу чи постано­ву судді, винесену в поряд­ку, передбаченому ст. ст. 525, 1652, 1653, 177, 205 і розгля­дається за правилами, вста­новленими ст. 382, яка пе­редбачає порядок перевірки ухвал суду і постанов суд­ді, що зазначені у ч.2 ст.347 КПК.

Касаційні скарги і подан­ня подаються:

- через суд, який поста­новив вирок чи виніс ухвалу або постанову, на рішення, зазначені у ч.1 ст.383 КПК

- на інші рішення - без­посередньо до касаційного суду (ч.1 ст.387 КПК).

Питання про принесен­ня подання до апеляційного суду про перегляд судового рішення за нововиявлени - ми обставинами за виснов­ками розслідування новови - явлених обставин або виро­ку суду, що набрав законної сили, яким винні у зловжи­ванні або фальсифікації до­казів у справі уже засуд­жені, згідно з ч.4 ст.4008 КПК вирішуються відповід­но прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва чи Севастополя,
військовим прокурором (на правах прокурора області).

Якщо у справі вирок ви­несено апеляційним судом, відповідно до ч.5 ст.4008 КПК прокурори Автоном­ної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва, Севастопо­ля, військовий прокурор (на правах прокурора області) направляють Генеральному прокурору України, який вирішує питання про при­несення подання до касацій­ного суду.

Відповідно до ч.2 ст.4009 КПК клопотання про пе­регляд судового рішення з підстав, передбачених п.2 ст.4004 КПК, визначені за­коном особи подають до ка­саційного суду.

Подання про внесення на судовий розгляд клопотан­ня про перегляд судового рі­шення з підстав, передба­чених п.2 ст. 4004 КПК, ма­ють право вносити судді ка­саційного суду в складі не менше п’яти.

На наш погляд, така дифе­ренційована процедура що­до прийняття судами при­водів до перегляду судових рішень не є виправданою.

По-перше, тому, що зволі­кає прийняття остаточно­го справедливого рішення у справі, якщо матеріали над­ходять від суду, який прий­няв рішення.

По друге, природно, що суд, який постановив вирок чи прийняв інше рішення у кримінальній справі, не за­цікавлений у постановлені іншого, його скасуванні чи зміні, що потенційно ство­рює загрозу упередженого ставлення до осіб, які невдо - волені рішенням суду з мо­менту подання апеляції, ка­саційної скарги чи касацій­ного подання.

Вважаємо за доцільне фор­мулювання єдиної загальної норми, яка б зазначала, що апеляція, касаційна скар­га, касаційне подання, кло­потання чи подання про пе­регляд судового рішення у виключному проваджені по­дається учасниками кримі­нального процесу, які захи­щають свої законні інтереси, безпосередньо до суду, який за законом зобов’язаний йо­го переглянути, а не до суду, який постановив чи ухвалив оспорюване рішення.

Обов’язковість повідом­лення про апеляцію, каса­ційну скаргу, касаційне та інше подання, надання сто­ронам можливості ознайом­лення з ними та з матеріа­лами справи, подання на них заперечення (ст.351; ч.3 ст.387).

Можливість подання в апеляційну, касаційну ін­станції та при проваджені у виключному порядку до­даткових матеріалів (п.2 ч.1 ст.358, ч.4 ст.362 КПК; ст. 393 КПК; ст. 40010 КПК).

Недопустимість погір­шення становища засуд­женого або виправданого (ч.2 с.367, ст.373 КПК); (ч.4 ст.398 КПК); (ч.2 ст. 4004 КПК, частини 4, 5 ст. 4006 КПК).

Спільність окремих під­став для скасування або змі­ни вироку чи постанови.

image068Підставами для скасуван­ня або зміни судових рішень, зазначених у ч.1 ст.347 КПК, відповідно до ст. ст. 367, 368­372 КПК, при розгляді спра­ви в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи су­дового слідства; невідповід­ність висновків суду, викла­дених у вироку (постанові), фактичним обставинам спра­ви; істотне порушення кри­мінально-процесуального за­кону; неправильне застосу­вання кримінального закону; невідповідність призначено­го покарання тяжкості зло­чину та особі засудженого.

Судові рішення можуть бути скасовані або змінені касаційним судом на під­ставі: істотного порушення кримінально-процесуально­го закону; неправильного за­стосування кримінального закону; невідповідності при­значеного покарання тяж­кості злочину та особі засуд­женого (ч.1 ст.398 КПК).

Вирок апеляційного су­ду, постановлений ним як судом першої інстанції, мо­же бути скасований або змі­нений касаційним судом у зв’язку з однобічністю, не­повнотою дізнання, досу - дового чи судового слідства або невідповідністю виснов­ків суду, викладених у виро­ку, фактичним обставинам справи (ч.2 ст.398 КПК).

При вирішені питання про наявність зазначених у ст.398 КПК підстав суд касаційної інстанції ке­рується статтями 368-372 КПК (ч.3 ст.398 КПК).

Рішення у виключному провадженні за нововиявле - ними обставинами (п.1 ч.1 ст. 4004 КПК) змінюються за підставами, передбачени­ми для перегляду справ у ка­саційному порядку, а за п.2

4.1 ст.4004 КПК можуть бу­ти переглянуті тільки у разі неправильного застосуван­ня кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуально­го закону, які істотно впли­нули на правильність судо­вого рішення, за правилами, встановленими для перегля­ду справ у касаційному по­рядку.

Спільні риси процесу­ального порядку розгляду справ у апеляційному, ка­саційному та виключному провадженнях, а деякою мірою - й у суді першої інс­танції (ст. ст. 322, 325 КПК); (ст. 362 КПК); (ст. 394 КПК); (ст. 40010 КПК) [6].

Співставляючи норма­тивну базу розділу IV “Про­вадження по перевірці ви - років, постанов і ухвал су­ду” чинного КПК з аналогіч­ним розділом Х зазначеного вище проекту КПК, можна дійти висновку, що останній практично відтворює ту ж процедуру з перегляду судо­вих рішень, а за таких умов також потребує вдоскона­лення.

На наш погляд, ці проб­леми можна усунути на за­конодавчому рівні, керую­чись вимогами, які пред’яв­ляються до юридичної техні­ки при створені норм права та їх систематизації у формі кодифікації, а саме видання норм загальних (матеріаль­них чи процесуальних), а лише потім тих, що їх конк­ретизують.

Це означає, що для опти­мального виписання про­цедури з перегляду судових рішень у апеляційному, касаційному й виключно­му провадженнях з метою підвищення гносеологіч­ної функції правових норм, ефективності їх застосу­вання та виконання роз­діл IV чинного КПК і ана­логічний розділ Х вище­зазначеного проекту пот­ребує формулювання за­гальних положень.

На нашу думку, для впо­рядкування розділу Х про­екту КПК “Провадження по перевірці вироків, поста­нов і ухвал суду” і його глав, уникнення непотрібних пов­торів і посилань на відповід­ні норми зазначених інсти­тутів, його оптимізації, а у кінцевому варіанті - йо­го уніфікації слід визначи­ти такі загальні положен­ня цієї підгалузі (у дуж­ках приведені статті проек­ту КПК, які передбачають однакові вимоги відповідно у кожній стадії з перегляду судових рішень):

1. Підстави для перегля­ду судових рішень.

2. Завдання стадій з пе­регляду вироків, ухвал, постанов.

3. Особи, які можуть ос­каржити вироки, ухвали і постанови (ст. ст. 528, 565;

4.1 ст.587; ст.592).

4. Приводами до перег­ляду вироків, постанов і ухвал суду є вимоги до їх форми і змісту (ст.530,

4.2 ст.568, ч.2 ст.569, ч.3 ст.587).

5. Обов’язковість пові­домлення про надходження апеляції, касаційної скарги, касаційного подання, кло­потання чи подання про пе­регляд судових рішень за винятковими обставинами (ст.532, 574, 588).

6. Доповнення, зміна і відкликання апеляції, ка­саційної скарги, касаційно­го подання, клопотання чи подання про перегляд судо­вих рішень за винятковими обставинами (ст. ст. 536, 571, 587).

7. Прийняття судами, які уповноважені перегля­нути судові рішення, нових матеріалів (п.2 ч.1 ст.539; ст. 573; ч.3 ст.589).

8. Процесуальний поря­док перегляду судових рі­шень у судах, які на це упов­новажені (ст. ст.543, 574, 589).

9. Підстави для скасу­вання або зміни вироку, пос­танови (ухвали) (ст. ст. 548, 549-553, 578, 551-553, п.6 ст.585, ст. ст. 551-552).

10. Недопущення погір­шення становища засуд­женого, виправданого (ст. ст. 554, 577; ч.2 ст.584; ч.1 ст.591).

11. Можливість закрит­тя провадження у справі за результатами перегляду су­дових рішень відповідни­ми вищестоящими інстан­ціями (ст. ст. 557, 581; п.4 ч.4 ст.589).

12. Зміст ухвали, окремої ухвали суду за результатами перегляду судових рішень відповідними вищестоящи­ми інстанціями (ст. ст. 558, 560, 561, 582; ч.6 ст.589).

13. Можливість погіршен­ня становища засудженого, виправданого тільки за апе­ляцією прокурора, потерпі­лого чи його представників (ст. 559); поданням прокуро­ра, касаційною скаргою по­терпілого чи його представ­ників (ч.2 ст.577).

Тільки після визначен­ня зазначених положень, як загальних, у кожному виді проваджень з перегляду су­дових рішень слід зазначи­ти казуїстичні норми, нор­ми, які мають специфічний предмет регулювання.

Висновки. Таким чином, вважаємо, що провадження з перевірки судових рішень можливе тільки за наяв­ності психологічної умови, що виражається у незгоді учасників процесу з судо­вим рішенням у криміналь­ній справі і що є рушійною силою виникнення цих інс­титутів, та дотримання ви­щезазначених процесуаль­них умов (вимог), які і слід законодавчо закріпити як “Загальні положення про­вадження з перевірки ви­років, постанов і ухвал су­ду”. Ці положення, на наш погляд, будуть доцільними і в інших видах судочинства.

У статті не ставилося за­вдання аналізу всіх інших норм проекту КПК, разом з тим вони потребують такого ж підходу до їх систематиза­ції [6].



Література:

1. Проект Кримінально-процесуального кодексу Украї­ни. Прийнятий постановою Верховної Ради України від 15.12.2005 року №»3228-ГУ за основу. Розділ Х.

2. Теория государства и права. - М.: Юридическая литерату­ра, 1968. - С. 474.

3. Куйбіда Р. Перегляд судових рішень в Україні: вдоскона­лення процедури (нотатки з науково-практичного семіна­ру // Право України. - 2003. - №8. - С. 143.

4. Теорія держави і права: Навчальний посібник / Авт.-упор. В. В.Галунько, Г. О.Пономаренко, В. К.Шкарупа. За заг. ред. В. К.Шкарупи. - Херсон: ХЮІ ХНУВС, 2007. - С.155- 156.

5. Кримінально процесуальний кодекс України. Затверд­жений Законом від 28.12.1960 року // Відомості Верхов­ної Ради України. - 1961. - №2. - С. 15 зі змінами і до­повненнями. Станом на 24 травня 2007 року № 1071^. Розділ ^.

6. Кримінальний процес України. Особлива частина: Збірник лекцій / Авт.-упор. М. Л. Шикшина. За заг. ред. Г. О. Поно­маренко. - Херсон: ХЮІ ХНУВС, 2008. - С. 344-360, 36-41, 43-78, 284-306, 462-468.


372