joomla
ЗМІСТ (ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ) ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Юридичний вісник Причорномор’я

РИЖЕНКО Ірина Миколаївна

Старший викладач кафедри цивільного і екологічного права Херсонського юридичного інституту,

Харківського національного університету внутрішніх справ

На основі висвітлення окремих думок щодо історичного форму­вання поняття права власності у статті сформульоване нове понят­тя адміністративно-правового захисту права власності суб’єктів гос­подарювання.

Ключові слова: адміністративно-правовий захист, власність, право власності, суб’єкт публічного адміністрування, суб’єкт госпо­дарювання.

На основе освещения отдельных мыслей относительно историчес­кого формирования понятия права собственности в статье сформу­лировано новое понятие административно-правовой защиты права собственности субъектов ведения хозяйства.

Ключевые слова: административно-правовая защита, собствен­ность, право собственности, субъект публичного администрирова­ния, субъект ведения хозяйства.

In the article, a new notion of the administrative-legal protection of the night of property of the subjects of management is formulated.

Keywords: administrative-law defense, property, right of ownership, subject of public administration, subjects of management.



В умовах сьогодення віт­чизняні вчені - юристи знач­ну увагу приділили пробле­мі адміністративно-правово­го захисту права власності суб’єктів господарювання.

Питання адміністратив­но-правового захисту пра­ва власності суб’єктів гос­подарювання досліджува­лись у роботах В. В. Галу - нька, І. П. Голосніченко, Т. М. Кравцової, З. М. Рах - лін та інших. Однак не­обхідно зазначити, що в юридичній літературі не існує єдності поглядів що­до однозначного визначен­ня поняття адміністратив­но-правового захисту пра­ва власності суб’єктів гос­подарювання.

Звертаючи свої погляди у минуле, до проблеми ка­тегорії захисту права влас­ності суб’єктів господарю­вання, ми проаналізуємо сутність розуміння пра­ва власності, що історично уже на сьогодні склався та доповнимо новим змістом існування різних поглядів щодо публічного захисту права власності суб’єктів господарювання. Отже, ме­та статті - це висвітлен­ня окремих думок щодо історичного формування змісту права власності та сформувати нове понят­тя щодо адміністративно - правового захисту права власності суб’єктів госпо­дарювання.

image082
Перші згадки про пра­во власності та його захист з’явилися ще в давнину - у Вавилоні, Китаї. Вис­ловлені ідеї одержали свій розвиток у працях мисли­телів Стародавньої Греції і Стародавнього Риму - Ксе­нофонта, Платона, Аристо­теля, Варрона, Колумелі. Проте, впродовж багатьох сторіч поняття “власність” застосовувалося в значен­нях, дещо відмінних від прийнятих сьогодні В по­дальшому історичному розвитку суспільства пра­во власності, висвітлюєть­ся як суспільний феномен, що втілює нероздільну, нерозривну єдність еконо­міки і права. Саме з цьо­го й складається специфі­ка відносин власності. За К. Марксом, право — це надбудова над економікою, право власності - юридич­не оформлення сформова­них економічних відно­син власності в юридич­них нормах [1, с. 373]. На наш погляд, марксистська теорія змісту права влас­ності в цілому та її захис­ту зокрема, не дивлячись на справедливу критику, залишається вагомою для розуміння поняття і змісту адміністративно-право­вого захисту права влас­ності суб’єктів господарю­вання.

У вітчизняній науко­вій думці кінця XIX ст. вчені юристи А. І. Віцин, В. І. Синайський виділяти окремою четвертою право­мочністю права власності, „право охорони власності”, поряд з правом володіння, користування та розпоряд­ження [2, с. 249], при ць­ому основним завданням суспільства визначалось задоволення законних пот­реб фізичних і юридичних осіб. Тим самим, вітчиз­няні вчені юристи почат­ку ХІХ століття слушно виділили окремою право­мочністю «право охорони власності», поряд з правом на володіння, користуван­ня та розпорядження.

Важливими для розу­міння захисту права влас­ності суб’єктів господа­рювання стали погляди К. Менгери, який стверд­жував, що відносини влас­ності зводяться до відно­син виключення доступу інших осіб до даного ба­гатства. У його концеп­ції основу власності стано­вить захист володіння [3, с. 135]. По їх розвит­ку в 20-30-х роках XX ст. в умовах панування кор­порацій у сфері господа­рювання, що базуються на акціонерній власності, Л. Мизес, розвинув ідеї, що, власність означає пов­ний контроль над послуга­ми, якими можна досяг­ти з блага. Найважливі­шим із прав власності він уважав не традиційні пра­ва володіння, користуван­ня й розпорядження, а пра­во одержання доходу від використання [4, с. 35]. Та­ким чином, А. Берлі, К. Мен­гери, Л. Мизес, Г. Мінз та ін. обґрунтували, що в умо­вах домінування у сфері господарювання акціонер­них товариств основним об’єктом юридичного за­хисту стає прибуток акціо­нерів.

У 1948 р. А. В. Венедик­тов вперше у новій істо - рико-правовій думці виз­начив, що охорона права власності - це комплекс­ний міжгалузевий інсти­тут, який забезпечується засобами цивільного, ад­міністративного та кримі­нального права [5, с. 523­531]. На його думку, зав­дання охорони власності було нерозривно пов’язане із зміцнюванням власнос­ті як двох сторін єдино­го процесу, до змісту яко­го він відносив: 1) боротьбу із безпосередніми розкра­даннями майна; 2) плано­ве використання ресурсів;

3) запобігання сировини від псування; 4) недопу­щення зловживань, безгос­подарності, халатності та ін. 4) попередження втрат господарського майна [5, с. 525]. Розвиваючи пог­ляди А. В. Венедиктова,

З. М. Рахлін дійшов вис­новку, що адміністративно - правова охорона власності здійснюється у сфері сус­пільних відносин, яке ре­гулюються адміністратив­ним правом [6, с. 29].

Тим самим, в середині ХХ століття вітчизняними вченими, вперше у новій історико-правовій думці, адміністративно-правовий захист права власності був офіційно визнаний одним із невід’ємних чинників захисту права власності поряд із цивільно-право­вим та кримінально-пра­вовим.

Однією із найбільш слушних сучасних доктрин захисту права власності є теорія неоінституціоналіз - му. Згідно з нею право влас­ності на ресурс сам по собі є власністю, а «пучок пра­вомочностей» на ухвалення рішень з приводу того або іншого ресурсу. Якнайпов­ніше представив «пучок» права власності А. Оноре. Він виділив в сукупності відносин власності 11 еле­ментів, а саме: 1) право во­лодіння (виключно фізич­ного контролю над блага­ми); 2) право використан­ня (застосування корисних властивостей благ для себе);

3) право управління (рішен­ня щодо того, хто і як забез­печуватиме використання благ); 4) право на дохід (во­лодіння результатами від використання благ); 5) пра­во на капітальну цінність речі або право суверена (на відчуження, споживання, зміну, знищення блага);

6) право на безпеку (захист, імунітет проти експропріа­ції благ або шкоди з боку зовнішнього середовища);

7) право на заповіт і спад­коємство (передача благ в спадок); 8) право на безпе­речне володіння благом;

9) заборона шкідливого ви­користання (тобто спосо­бом, що завдає збитку зов­нішньому середовищу);

10) відповідальність у виг­ляді стягнення (можливість вилучення блага на сплату боргу); 11) залишковий ха­рактер (обов’язковість по­вернення переданої кому - небудь правомочності після закінчення терміну; пра­во на процедури та інститу­ти, покликані забезпечува­ти відновлення порушеної правомочності власності) [7, с. 33].

Отже, в різні часові епо­хи, від Римської імпе­рії до сьогодення, погля­ди вчених на поняття та зміст захисту права влас­ності суб’єктів господа­рювання постійно зміню­валися та доповнювали­ся в тих чи інших аспек­тах. Для умов сьогодення актуальними залишають­ся положення: римсько­го права щодо змісту пра­ва власності; Відродження і Просвітництва щодо виз­нання природності приват­ної власності суб’єктів гос­подарювання, які своєю творчою працею забезпе­чують собі відносну сво­боду від держави; визнан­ня необхідності публічно­го захисту інтелектуаль­ної власності тощо.

Основоположними в ад­міністративному аспекті є розробки Т. М. Кравцової, яка вважає, що діяльність органів влади спрямова­на на захист прав і свобод своїх громадян, захист ок­ремих груп інтересів у гос­подарській сфері суспіль­ства [8, с. 9]. Між органа­ми публічної влади, в особі органів виконавчої вла­ди та місцевого самовря­дування, і суб’єктами гос­подарювання виникають відносини, які мають ад­міністративний характер, що обумовлюється, по-пер­ше, тим, що в цих відно­синах органи виконавчої влади і місцевого самов­рядування не є суб’єктами, наділеними господарською компетенцією, а являють собою органи публічної влади, по-друге, їх діяль­ність в сфері господарю­вання пов’язана з публіч­но-владними повноважен­нями, а саме: з виконанням управлінських функцій щодо суб’єктів господарю­вання (регулюванням гос­подарської діяльності та контролем за нею) та з на­данням суб’єктам госпо­дарювання адміністратив­них послуг (ліцензування, патентування, реєстрація тощо)

image083

Концептуально вище сформоване провідними вченими поняття та зміст охорони права власності, на наш погляд, як загаль­на конструкція є придат­ним для розкриття сут­ності суспільних відно­син у сфері адміністратив­но-правової охорони права власності суб’єктів госпо­дарювання, при цьому во­на потребує подальшо­го наповнення. З ураху­ванням зазначеного, за­гальнотеоретичні засади розуміння охорони пра­ва власності суб’єктів гос­подарювання полягають у тому, що:

- одним із важливих напрямків діяльності дер­жави є функція держави з охорони права власності суб’єктів господарювання, що характеризується на­ступними ознаками: є конституційною, так як ст. 41 Конституції Украї­ни стверджує, що держа­ва забезпечує захист прав усіх суб’єктів права влас­ності та господарювання; складається з двох основ­них елементів - цілеспря­мованої діяльності дер­жави щодо охорони пра­ва власності та загальних адміністративних заходів держави, які мають на меті вирішення широкого кола економічних питань, зокрема охоронних, тощо;

- за визначенням філосо­фів права, право власності та її охорона є невід’ємними складовими двох сторін од­ного явища: «власність - предметність, яка перебу­ває в чиємусь володінні та потребує охорони від пося­гань інших осіб»;

- правова охорона може бути як безпосередньо пра­вовою, так і_організаційно- правовою;

- безпосередньо право­ва охорона полягає в сим­волічному захисті пра­ва власності за допомогою норм права, в цьому випад­ку функції контролю і на­гляду за правом власності здійснює закон, який твер­до й однозначно говорить всім і кожному, що в них немає права на ту влас­ність, яка належить іншій особі, а за спробу її само­вільно перерозподілу шля­хом пограбування, крадіж­ки на винного чекає юри­дичний примус;

- організаційно - пра­вова охорона полягає в то­му, що захист права влас­ності здійснюється фізич­ним шляхом, тобто з вико­ристання огорож, перепон, збройних охоронців (пра­воохоронців), в тому чис­лі застосування ними юри­дичного примусу;

- при захисті права власності суб’єктів госпо­дарювання між суб’єктами публічної адміністрації, і суб’єктами господарю­вання виникають відноси­ни, які мають адміністра­тивний характер, що обу­мовлюється насамперед тим, що в цих відноси­нах суб’єкти публічної ад­міністрації: по-перше, не наділені господарською компетенцією, а являють собою органи публічної влади, по-друге, їх діяль­ність в сфері господарю­вання пов’язана з публіч­но-владними повноважен­нями.

Отже, адміністративно - правовий захист права власності суб’єктів гос­подарювання в загально­теоретичному аспекті ло­гічно випливає із самого змісту права власності що­до природної потреби охо­рони суб’єктів господа­рювання від посягань ін­ших осіб, що здійснюєть­ся суб’єктами публічної адміністрації в правовій та організаційно-правовій формі.

Що стосується безпосе­редньо поняття та змісту адміністративно-правово­го захисту права власності суб’єктів господарювання то вчені, які досліджува­ли зазначену проблемати­ку, формулюють їх по на­ступному.

І. П. Голосніченко, до­сліджуючи проблеми по­передження корисливих проступків засобами ад­міністративного права, ви­значив, що охорона об’єк­тів господарювання від розкрадань може бути за­безпечена лише за умов коли: засоби виробниц­тва, сировина, матеріали, готова продукція зберіга­ються у спеціально відве­дених для цього місцях; стіни, стеля, вікна, двері та інші елементи склад­ських та виробничих при­міщень належним чином укріплені, мають запори, охоронну й пожежну сиг­налізацію; контрольно - пропускні пункти підпри­ємств обладнані турніке­тами, естакадами, автома­тизованими воротами, то­що. Забезпеченню схорон­ності власності, режиму економії та бережливості у сфері господарювання слу­жать норми адміністратив­ного права, які уповнова­жують охорону віддавати розпорядження керівни­кам підприємств, установ та організацій, які охоро­няються, по впроваджен­ню в охорону об’єктів тех­нічних засобів [9, с. 109].

В. Щербина вважає, що права та інтереси суб’єктів господарювання захища­ються судом, органами де­ржавної влади, органами місцевого самоврядуван­ня, нотаріусом та шляхом самозахисту в порядку, встановленому законом або договором [10, с. 18].

Ю. Н. Полетаєвнадавпо - няття схоронності, як ор­ганізаційної і постійної діяльності державних і громадських органів, тру­дових колективів і грома­дян, яка сприяє забезпе­ченню цілісності об’єктів права власності, поперед­ження втрат майна, поси­лення режиму економії, раціональному і ефектив­ному використанню ре­сурсів з метою примножен­ня власності [11, с. 65].

М. В. Ковалів, розкрива­ючи проблеми адміністра­тивно-правового захисту вантажів, визначив вка­заний напрям складовою частиною захисної функції держави щодо їх охорони. На його думку, вона вклю­чає: охоронні норми пра­ва, які передбачають та­кож адміністративні санк­ції; відповідні правові від­носини, які виступають як об’єкти охорони [12, с. 9].

На думку В. В. Галунь - ка, адміністративно-пра­вовий захист права влас­ності - це імперативно владна діяльність суб’єк­тів публічного управління по захисту усіх суб’єктів права власності (осіб, які здійснюють управління нею) від протиправних по­сягань та широкого загалу осіб від майна підвищеної небезпеки, з нормативно прописаною можливістю застосування до порушни­ків режиму власності за­собів державного впливу [13, с. 153].

На наш погляд, зазна­чені погляди вчених що­до поняття і змісту ад­міністративно-правового захисту права власності є такими, що не суперечать, а доповнюють один одно­го, розвиваючи різні ас­пекти функції держави з охорони права власності суб’єктів господарювання. Поряд з цим, для правиль­ного трактування понят­тя та змісту адміністра­тивно-правового захисту права власності положен­ня висвітлені вище зазна­ченими вченими мають бу­ти видозміненні та допов­нені у наступному тракту­ванні:

- одним із напрямку захисту права власності суб’єктів господарювання є їх захист суб’єктами пуб­лічної адміністрації (ор­ганами виконавчої влади, місцевого самоврядуван­ня, громадськими органі­заціями, підприємствами при здійсненні делегова­них державних функцій) в порядку, встановлено­му законом, адміністра­тивними договорами та власними підзаконними нормативно-правовими та індивідуальними актами;

- адміністративно-пра­вовий захист права влас­ності суб’єктів господарю­вання полягає у розвитку охоронної функції держа­ви шляхом реалізації ад­міністративно-правових норм, в тому числі засто­сування на їх основі ад­міністративного примусу;

- метою адміністратив­но-правового захисту пра­ва власності суб’єктів гос­подарювання є забезпечен­ня прав суб’єктів госпо­дарювання на володіння, користування та розпо­рядження своїм майном, поновлення прав осіб;

- це імперативно владна діяльність суб’єктів публіч­ної адміністрації по захисту не тільки усіх суб’єктів пра­ва власності від протиправ­них посягань, але й широ­кого загалу осіб від майна підвищеної небезпеки;

- здійснюється суб’єк­тами публічної адміністра­ції шляхом різноманітної управлінської діяльності, надання адміністратив­них послуг, застосування заходів адміністративного впливу тощо.

Отже, адміністративно - правовий захист права власності суб’єктів господа­рювання - це діяльність суб’єктів публічної адмі­ністрації з метою віднов­лення прав суб’єктів гос­подарювання на володін­ня, користування, розпо­рядження своїм господар­ським майном, що здійс­нюється шляхом різнома­нітної управлінської діяль­ності, надання адміністра­тивних послуг, застосу­вання заходів адміністра­тивного впливу тощо при суворому дотриманню за­конності.



Список літератури:

1. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. — М., 1961. — Т. 3 : Капи­тал. Критика политической экономии. — 576 с.

2. Вицын А. И. Русское гражданское право / А. И. Вицын. —

С.-Пб : Типографія Д. В. Чичинадзе, 1897. — 375 с.


3. Менгер К. Основания политической экономии / К. Мен - гер.- Одесса, 1903. - 278 с.

4. Мизес Л. Человеческая деятельность. Трактат по эконо­мической теории / Л. Мизес ; пер. с англ. - М. : Экономи­ка, 2000. - 876 с.

5. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собс­твенность : [монография] / Анатолий Васильевич Венедик­тов. - М., Л. : Издание Академии наук СССР, 1948. - 842 с.

6. Рахлин З. М. Административно-правовая охрана социалис­тической собственности : [монография] / З. М. Рахлин. - Ри­га : Издание Научно-технического общества радиотехники и электроники им. А. С. Попова, 1977. - 124 с.

7. Экономическая теория : [учебник] / ред. Н. В. Сумцова, Л. Г. Орлова. - М. : ЮНИТИ, 2000. - 655 с.

8. Кравцова Т. М. Адміністративно-правові засади здійс­нення державної політики у сфері господарювання : ав - тореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. на­ук : 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Т. М. Кравцова. - Харків, 2004. - 35 с.

9. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступ­ків засобами адміністративного права : [монографія] / Іван Пантилейович Голосніченко. - К. : «Вища школа», 1991. - 212 с.

10. Щербина В. Проблема захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання (матеріально-правовий та процесуальний аспекти) / Валентина Щербина // Українське комерційне право. - 2007. - № 8 - С. 12-20.

11. Полетаев Ю. Правовая охрана имущества государственно­го предприятия (объединения) : [монография] / Юрий По­летаев. - М. : Юрид. Лит., 1991. - 280 с.

12. Ковалів М. В. Правові та організаційні засади забезпе­чення збереження вантажів на залізничному транспор­ті України : [монографія] / Мирослав Володимирович Ко­валів. - Львів : Афіша, 2003. - 198 с.

13. Галунько В. В. Охорона права власності : Адміністратив­но-правові аспекти : [монографія] / Валентин Васильович Галунько ; за ред. В. К. Шкарупи. - Херсон, 2008. - 348 с.