joomla
МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ “НОВОГО ПОРЯДКУ” ОКУПАЦІЙНОЮ ВЛАДОЮ НА ХЕРСОНЩИНІ 1941-1944 РР
Юридичний вісник Причорномор’я

ЦИБУЛЕНКО Геннадій Володимирович

Кандидат історичних наук, доцент, професор кафедри соціально-

Гуманітарних дисциплін Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено 65-річниці від Дня перемоги. Вона розкриває механізми впровадження “нового порядку” окупаційною владою на Херсонщині у 1941-1944 рр.

Ключові слова: окупація, воєнно-економічна політика німецької верхівки щодо України, рейхскомісаріат “Україна”, органи місцево­го самоврядування, Херсонська область.

Статья посвящена 65-летию со Дня победы. Она раскрывает меха­низмы введения «нового порядка» оккупационной властью на Хер - сонщине в 1941-1944 гг.

Ключевые слова: оккупация, военно-экономическая политика немецкого командования по Украине, рейхкомиссариат «Украина», органы местного самоуправления, Херсонская область.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними на­уковими та практичними завданнями. Актуальність теми визначається тим, що політична боротьба, 65 річ­ниця завершення Другої світової війни, нагороджен­ня званням героя України

С. Бандери і А. Шухевича викликали гострі дискусії, зокрема і з приводу став­лення до цієї війни і сил, що брали в ній участь.

Традиційна радянська іс­торіографія чітко визнача­ла ті теми, які можливі були для вивчення воєнної доби і виключно стосувалися бо­ротьби проти німецько-на­цистської окупації радянсь­ких сил, та злочинної діяль­ності окупантів і їх посіпак. У наш час до цієї тематики додалася проблематика бо­ротьби національних сил проти радянсько-комуніс­тичного режиму та його зло­чинів щодо українців.

image064Аналіз останніх дослі­джень і публікацій з цієї проблематики. За остан­ні п’ять років було проведе­но ряд ґрунтовних дисерта­ційних досліджень, в яких знайшли відображення різ­ні сторони життя народу Ук­раїни доби окупації. У низці робіт було всебічно висвітле­но теоретичне обґрунтуван­ня засад воєнно-економічної політики німецької верхів­ки щодо України, розкри­то механізми розробки “но­вого аграрного порядку”, ос­новні заходи з використан­ня сільськогосподарської продукції в економічних ін­тересах рейху, досліджено соціальне становище пра­цюючих селян і соціальну політику нацистів в умовах окупації України та спри­йняття населенням цих за­ходів, діяльність військо­во-адміністративних і гос­подарських структур, по­казано стан промисловості, торгівлі, становище культу­ри та розвиток самовряду­вання в рейхскомісаріаті “Україна” та у військовій зоні [1].

Низка праць присвяче­на соціокультурній сфері діяльності окупаційних ор­ганів на теренах рейхскомі - саріату “Україна”. Це робо­ти І. М. Спудак, та М. О. Бис­трої [2], в яких розкрива­ються загальні питання ролі органів місцевого самовря­дування у реалізації окупа­ційної політики, діяльність “нової влади” щодо соціаль­ного забезпечення населен­ня, аналізуються політика окупантів в освітній сфері, напрямки діяльності науко­вих установ, детально вив­чено особливості освітньої політики окупантів, редак­цій та друкарень.

Важливе місце у вивчен­ні періоду німецько-нацист­ської окупації України посі­дають праці, в яких роз­глядаються гостродиску - сійні проблеми колабора­ціонізму, - В. О. Шайкана й І. І.Дерейка [3].

Цілі та завдання стат­ті. Ми ставимо за мету в цій статті дослідити особливості розвитку самоврядування в умовах окупації на Херсон­щині.

Виклад основного мате­ріалу. У перерахованих ви­ще роботах давалися оцінки процесівузагальноукраїнсь - кому просторі, дослідниць­ка база виключно ґрунтува­лася на фондах центральних архівів, що репрезентува­ли центральні структури - рейхскомісаріат “Україна”, штаб імперського керівни­ка Розенберга для окупова­них східних областей, ні­мецьку групу армій “Пів­день”, та фондах регіональ­них управлінь генеральних округів. Матеріал низовик управлінських структур та органів самоврядування в цих дослідженнях виключ­но репрезентував східні, пів­нічні та частково центральні області України.

Виходячи з цього ми вва­жаємо за необхідне акцен­тувати увагу на розгляді Південного регіону і зосе­редити увагу в першу чер­гу на матеріалах сільських і районних органів управ­ління і самоврядування. На нашу думку, саме в цьому

Просторі відбувалося реаль­не втілення доктринальних позицій і господарських іні­ціатив ІІІ Рейху, формува­лося реальне поле суспіль­но-політичного, соціокуль - турного та економічного уп­равління і виявлялося спри­йняття різними групами на­селення нового режиму. Са­ме тому для уникнення за - політизованості розгляду те­ми війни ми вважаємо за не­обхідне ввести у загальний простір наукового пошуку розгляд реального життя ос­новної маси населення, що безпосередньо не брала учас­ті у військово-політичному та ідеологічному протисто­янні і виживала в умовах війни під тиском тоталітар­них режимів.

Херсонську область в оз­начений період входила до складу двох генеральних округів (областей) [4]. Пра­вобережна Херсонщина пе­ребувала під юрисдикцією генерального округу “Ми­колаїв” і складалася з ок­ругів “Херсон” та “Олексан- дрштадт” (Велика Олексан - дрівка - перейменована за дозволом Рейхскомісара Ук­раїни з 1 травня 1942 р. [5, арк. 90]). Лівобережна пере­бувала під юрисдикцією ге­нерального округу “Крим” (пізніше підокруг “Таврія” з центром у Мелітополі) і складалася з округів “Гені - чеськ”, “Каховка” та “Олеш­ки” (сучасний Цюрупінськ).

Саме формат і механіз­ми “нового порядку” були для окупаційного режиму досить актуальними через складність завдання - ут­римувати в стані лояльності до нового влади місцеве на­селення. Окупувавши Хер­сонщину протягом серпня - вересня 1941 р. [6, с. 54-55], окупаційна влада відразу ж чітко виклала своє бачен­ня нових умов життя. Вони зводилися до такого: “Вся без винятку зброя та бойові припаси, спорядження ні­мецьке та радянське, пере­давачі та радіоприймачі по­винні бути здані до комен­датури. У кого потім буде знайдене перераховане об­ладнання, буде розстріля­но. Хто буде саботувати ут­вердження німецької влади та чинити шкоду (нищення телефону, залізниць, елек­тростанцій, отруєння водо­ймищ), буде розстріляний. Хто буде переховувати чер - воноармійців або їм допо­магати, буде розстріляний. З 20.00 до 4.00 забороняєть­ся цивільному населенню ходити вулицями. Заборо­няються пограбування, цей злочин карається смертю. Всі вкрадені речі з держав­них установ, складів, вироб­ництв потрібно негайно зда­ти до комендатури. Хто до 20 серпня 1941 р. не здасть вкрадені речі, буде розстрі­ляний” [5, арк. 136]. У груд­ні 1941 р. приймається рі­шення про вилучення “... примусовим порядком в усіх громадян борошна і зерна незаконно придбаного ними без грошей під час відступу Червоної Армії з складів За - готзерна, з потоплених су­ден і барж, з складів, колго­спних та радгоспних комор і токів” [7, арк. 107]. У 1942 р. Гебітскомісар Олександр - штадтського округу штур - мбанфюрером СС Шуль­це вимагав негайно провес­ти за допомогою українсь­кої поліції вилучення всього розграбованого населенням з дитсадків інвентарю, а на тих, хто брав участь у погра­буваннях, обіцялося накла­дення штрафів [8, арк. 67]. Суворе покарання очікува­ло і на тих, хто буде здійс­нювати крадіжки майна і речей з домів осіб, що зааре­штовані або перебували під слідством [9, арк. 39].

Нова влада чітко визначи­ла свої позиції і у сфері про­явів до радянського режиму та тих, хто був готовий під­тримувати антиокупаційні сили. У жовтні 1941 р. до місцевого населення було до­ведено наказ, за яким у ви­падку озброєного нападу на будь-кого з боку партизан та інших розбійників, про­голошувалося, що в першу чергу будуть притягнуті до відповідальності і розстріля­ні члени партії, які перебу­вають у даному населеному пункті, а також особи, які чинять підтримку партиза­нам і розбійникам. Особли­во підкреслювалося, що тим, хто мав до цього часу зб­рою, загрожує смертна кара [7, арк. 81]. Проте, мабуть, вилучити зброю у населен­ня репресивними заходами повністю не вдавалося. Тому з листопада 1942 р. Верхов­ним командуванням Криму пропонується винагорода тим особам, які вкажуть місця зосередження зброї, боєпри­пасів та іншого воєнного спо­рядження. Винагороду пе­редбачали видавати продук­тами харчування у розмірі, відповідному грошовому екві­валенту [9, арк. 37].

Позиція жорстокості до будь-яких проявів непоко­ри загострилася з початком 1942 р. Великоолександрів - ський окружний комісар у січні змушений був конс­татувати, що “...з початком війни Німецькі війська пе­рейшли на зимові кварти­ри. Користуючись цим, ра­дянські війська мали де­які місцеві успіхи. Так як крім цього Головне коман­дування Німецьких військ нічого не давало про подви­ги Німецьких військ деякі, особливо придатні до цього люди рахували, що красні війська з свого боку мусять бути в великому просуван­ні вперед і вже в найближ­чі дні мусять прибути в на­шу область. Перший час я рахував цю справу дитячою балаканиною і не приділив їй уваги...” Проте як тільки проти цивільної влади були вчинені акти помсти, Вели - коолександрівський окруж­ний комісар вибрав 4 ватаж­ки і розстріляв їх. У звер­ненні до населення німецьке керівництво наголошувало на тому, що кожна розумна людина знає, що радянсь­кі війська розбиті настіль­ки, що вони ніколи не повер­нуться. Звертаючись, до “ук­раїнської Держави”, визво­леної від радянського лиха, окружний комісар проголо­сив такі принципи: хто го­ворить чи діє проти Німець­ких військ, той діє і проти Німецької Держави; пот­рібно заявляти про тих, хто розповсюджує листівки, ін­формацію про “совєти”, для того, щоб оштрафувати цих порушників; Українському населенню мусить бути яс­но, що кожен, хто прихиль­но ставиться до радянської влади, є ворогом Німець­кого народу і повинен бути страчений” [5, арк. 122].

image065image066Жорстокою була і політи­ка щодо збереження сільсь­когосподарських продукті, що вироблялися в громадсь­ких господарствах (колиш­ні колгоспи - Г. Ц.). Так, Ко­мандувач військами Криму 26 вересня 1942 р. у своєму наказі визначив: “.у випад­ку якщо ворожі агенти спро­бували б знищити врожай і зруйнувати благодать на­стільки копіткого обробку ланів, всі землероби спіль­но з німецькими військови­ми силами, а також кожний чесний не більшовицький громадянин встануть на за­хист врожаю і знищать біль­шовицьких злочинців. Гро­мадські господарства або се­ла, що не охороняють вро­жай і майно на достатньому рівні від більшовицьких зло­чинців і зрадників будуть каратися і відповідати за на­несені збитки у залежності від їх розмірів і кількості”. Покарання визначалися ду­же суворі. Наголошувалося, що у “.випадку якщо вину­ватці не будуть знайдені по­карання понесуть громади або відповідальні керівники та всі особи здатні нести охо­рону. У випадках неуперед - женого або цілеспрямованого шкідництва, яке при­звело до знищення об’єктів сільгоспвиробництва або не­повідомлення влади чи ухи­лення від перешкоджан­ня діям шкідництва особи залежно від розміру шко­ди будуть каратися грошо­вими штрафами, арештами та розстрілами з частковою або повною конфіскацією майна” Відповідальність пе­ред місцевими комендату­рами за організацією охо­рони врожаю несуть район­не керівництво та старости” [10, арк. 186].

У 1942 р. залишався без змін і режим пересування. Після 8 вечора заборонялося навіть виходити за межі са­диби, за це порушників че­кали примусові роботи тер­міном на 1 рік [9, арк. 84; 10, арк. 223; 11, арк. 105]. Всі­лякі збори громадян дозво­лялися лише тоді, коли про них не пізніше як за 24 годи­ни повідомлялася окружна комендатура, яка і надава­ла дозвіл на організацію та­ких зборів [11, арк. 50]. Вво­дився жорсткий контроль за транспортними і рибальсь­кими човнами. Всі вони ста­вилися на облік для оподат­кування, повинні були бути зібрані в одному місті і при­куті до берега. Пересування ними було можливим тіль­ки з дозволу старост сільсь­ких управ і шутцманів, для рибалок дозвіл видавався райуправою на місяць. Ка­тегорично заборонялося пе­реправлятися населенню че­рез Дніпро, контроль за чим покладався на підрозділи Української міліції [7, арк. 25; 12, арк. 41, 92]. На­віть ловля риби вудками, сіт­ками та іншим приладдям заборонялася. Право риба­лити у вихідні та свята на­давалося тільки за відповід­ним дозволом. Особливо чіт­ко наголошувалося на забо­роні рибалити в робочій час [11, арк. 105], що було поши­реним явищем.

Чільники “нового ладу” в лютому 1942 р., наголошу­ючи на тому, що “Німецька Армія бореться за визволен­ня європейських народів і за це помирають щоденно сотні німецьких солдатів, що ні­мецький народ у боротьбі з “жидівським більшовизмом і жидівським капіталізмом” несе найтяжчі людські жер­тви, гарантуючи цим свобо­ду і майбутнє українського і російського народів, заяв­ляли, що “український на­род мусить усвідомити” цю велику боротьбу і з повною відповідальністю виконува­ти свої обов’язки, а тому ні­мецький народ має право вимагати співпраці, а саме тому за наказом від 19 груд­ня 1942 р. вводиться трудова повинність у східних облас­тях. Праця за місцем роботи була обов’язковою. Невихід на роботу, ухилення від неї суворо каралися. Покаран­ня ці передбачалися най - жорстокіші тому, що ухи­ляння від трудової повин­ності кваліфікувалися як допомога ворогу і саботаж [5, арк. 114; 7, арк. 56; 13, арк. 50]. Організація праці стала одним із ключових за­вдань нового режиму.

Для виправдання “нового порядку” була запропонова­но ідеологічне підґрунтя. У зверненні до “Сільських ста­рост і голів колгоспів” наго­лошувалося, що “.протягом 12-13 років існування колго­спів вся земельна територія, засоби виробництва й інші матеріальні цінності зведені та прилаштовані для веден­ня укрупненого машинізо­ваного господарства, при якому були значні можли­вості для окремих осіб і груп байдикувати і жити з при­вілеями за рахунок сумлін­них трударів, які отримува­ли за свою працю обмежену можливість напівголодно­го існування, що в резуль­таті отруїло у них любов до праці і позбавило його при­ватної господарської ініціа­тиви”. А тому керівництво Голопристанської районної управи, констатуючи, що “. переможна Німецька армія вигнала з української землі ненависних більшовиків.” заявляла, що ця армія заво­ювала нам “право на реор­ганізацію нашого сільсько­го господарства і ліквідацію колгоспів” [7, арк. 29].

Висновки. Всі наведені факти свідчать про форму­вання тотального контролю за населенням і вироблени­ми ресурсами від нацистсь­кого режиму щодо “звільне­ного” від радянської експлу­атації населення.


Література:

1. Нестеренко В. А. Окупаційний режим у військовій зоні Ук­раїни в 1941-1943 рр. (Адміністративний, економічний та соціокультурний аспекти): автореф. дис... канд. іст. наук : 07.00.01 I Нестеренко Вадим Анатолійович. - К., 2005. - 23 с.; Удовик В. М. Німецько-фашистський окупаційний режим (1941-1944 рр.) на території генеральної області «Київ» (Київська та Полтавська області): автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 I Удовик Володимир Михайло­вич. - К., 2005. - 17 с.; Глушенок Н. М. Аграрна політика Німеччини в рейхскомісаріаті «Україна» 1941-1944 рр.: ав­тореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 I Глушенок Наталія Миколаївна. - К., 2005. - 17 с.; Власенко С. І. Аграрна полі­тика німецьких окупаційних властей на території військо­вої зони України (1941-1943 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 I Власенко Світлана Іванівна. - К., 2007. - 18 с. та ін.;

2. Спудак І. М. Німецька окупаційна політика у соціокультур - ній сфері в Pейхскомісаріаті «Україна» (1941-1944 рр.): ав­тореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 I Спудак Ірина Ми­колаївна. - Запоріжжя, 2007. - 19 с.; Бистра М. О. Система освіти в Донбасі в роки Великої Вітчизняної війни: автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 I Бистра Марія Олександ­рівна. - Донецьк, 2006. - 21 с.;

3. Шайкан В. О. Колабораціонізм на території Pейхскомі - саріату «Україна» та військової зони в роки Другої світо­вої війни: автореф. дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.01 I Шай­кан Валентина Олексіївна. - Донецьк, 2006. - 39 с.; Дерей­ко І. І. Місцеві військові формування Збройних сил Німеч­чини на території Pейхскомісаріату “Україна” (1941-1944 роки): автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 I Дерейко Іван Іванович. - К., 2006. - 21 с.;

4. Pайсхкомісаріат Україна [Електронний ресурс] II Вікі - педія. Вільна енциклопедія [сайт]. - Pежим доступу до вид.: http:IIuk. wikipedia. org IwikiI%D0%A4% D0%B0% D0%B9%D0%BB: Reichskommissariat Ukraine Map. png - Pайхскомісаріат Україна. Адміністративний поділ;


5. Державний архів Херсонської області (далі - ДАХО), ф. Р-1520 Сільські управи Херсонщини, оп.4, спр.1 - Накази Габітскомісара Олександрштадта. 1941-1943 рр. 141 арк.;

6. История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Херсонс­кая область / АН УССР, Ин-т ист. - К.: Глав. ред-я УСЭ, 1983. - 668 с.;

7. ДАХО, Р-1520, оп. 3, спр. 1 - Накази і розпорядження Го - лопристанської районної управи (Великокардашинська сільська управа). 1941-1944 рр. 222 арк.;

8. Там само, оп. 17, спр. 1 - Розпорядження Олександрш - тадтської районної управи (Новогригорівська с/у). 1941­1942 рр. 143 арк.;

9. Там само, оп. 14, спр. 1 - Накази, розпорядження Ска - довської районої управи і райземуправи (Краснянська сіль­ська управа Скадовського районну). 1942 рр. 186 арк.;

10. Там само, оп. 11, спр. 1 - Накази Скадовської районної поліції (Карчинська сільська управа Скадовської район­ної управи). 1942 р. 299 арк.;

11. Там само, оп. 7, спр. 2 - Розпорядження Голопристанської районної управи (Долматівська сільська управа). 1942 р. 147 арк.;

12. Там само, оп. 6, спр. 2 - Розпорядження Нововоронцовсь - кої районної управи. 1941-1943 рр. 100 арк.;

13. Там само, оп. 11, спр. 2 - Накази і розпорядження Ска­довської районної управи. 1942-1943 рр. 244 арк.