joomla
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ ОХОРОНІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ МАСОВИХ ЗАХОДІВ
Юридичний вісник Причорномор’я

ЯРЕМЕНКО Артур Олександрович

Старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено проблемі забезпечення інформаційної безпе­ки при охороні громадського порядку під час проведення масових за­ходів.

Ключові слова: порушення громадського порядку, масові завору­шення, оперативна обстановка, правоохоронні органи.

Статья посвящена проблеме обеспечения информационной безо­пасности при охране общественного порядка во время проведения массовых мероприятий.

Ключевые слова: нарушения общественного порядка, массовые беспорядки, оперативная обстановка, правоохранительные органы.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідни­ми науковими та практич­ними завданнями. У прак­тичній діяльності ОВС та інших правоохоронних ор­ганів здавна встановлено взаємозв’язок між поши­ренням резонансних чуток і виникненням масових за­ворушень та інших групо­вих порушень громадсько­го порядку.

Аналіз останніх до­сліджень і публікацій з цієї проблематики. У нау­ковій і навчальній літера­турі цим взаємозв’язкам не приділяється належ­на увага. Ми знаємо, що

А. Назаретян досліджував проблему та природу ви­никнення чуток [2], А. Караяні розкривав їх понят­тя [4], а також М. Олпорт і Л. Постман розглядали цю


Проблему більшою мірою в сфері сучасності [5].

Цілі та завдання стат­ті. У цій статті спробуємо дослідити феномен чуток в їх взаємозв’язку із забез­печенням охорони громад­ського порядку.

Виклад основного ма­теріалу. У житті суспіль­ства важливе місце займа­ють чутки. За своєю при­родою вони не мають по­зитивної або негативної оцінки. Їх вплив на сус­пільні відноини залежить від маси факторів - таких, як місце та час їх виник­нення, зміст, статус суб’єк­та передачі й багатьох інших.

Нерідко чутки є одним із вирішальних факторів, що різко ускладнює опе­ративну обстановку. У зв’язку з цим, а також то­му, що саме їх використо­вують як засіб інформа­ційно-пропагандистського впливу при організації масових заворушень, гру­пових порушень громадсь­кого порядку, організації несанкціоованих масових заходів, вони становлять особливий інтерес для пра­воохоронних органів. При­кладів використання чу­ток з вказаною метою до­статня кількість. От тіль­ки найбільш резонансні:

- 31.08.2005 р. відбула­ся трагедія в Іраку. Не менш 1030 осіб загинули і понад 322 одержали пора­нення в результаті тисня­ви, що виникла серед про­чан на мосту через річку Тигр у м. Багдаді. Масо­ва тиснява виникла через паніку, викликану чутка­ми про те, що в юрбі нібито перебуває двоє терористів - смертників [1]. Поліція відреагувати адекватно не змогла, тому що не мала необхідних навичок блис­кавичного спростування і переорієнтації уваги.

- Франція, жовтень-листопад 2005 р. Хвиля ма­сових заворушень покри­ла велику частину країни. Спалено понад 9 тис. авто­мобілів, матеріальні збит­ки склали понад 2 мільяр­дів євро. Приводом до за­ворушень стали обставини смерті двох підлітків з ро­дин арабських мігрантів, що, ховаючись від переслі­дування поліцією, спробу­вали сховатися в трансфор­маторі. Надалі з метою де­стабілізації обстановки в середовищі мігрантів по­ширювалися чутки про те, що поліція навмисне за­гнала підлітків у транс­форматор. Офіційна влада і поліція з великим запіз­ненням оголосили деталь­ну інформацію про обста­вини даної події.

У силу зазначеного ви­ще правоохоронним орга­нам і насамперед міліції необхідно володіти інфор­мацією про природу чуток, причини і умови їх виник­нення, а також способи і прийоми їх нейтралізації та спростування. На жаль, наведені приклади вказу­ють на те, що такими на­вичками правоохоронні органи не володіють.

У практичній діяль­ності ОВС та інших право­охоронних органів здавна встановлено взаємозв’язок між поширенням резонан­сних чуток і виникненням масових заворушень та ін­ших групових порушень громадського порядку. Од­нак, як зазначено вище, в науковій і навчальній літе­ратурі цим взаємозв’язкам не приділяється належна увага. Виходячи з цього, у цій статті спробуємо до­слідити феномен чуток в їх взаємозв’язку із забез­печенням охорони громад­ського порядку.

Насамперед розкриємо вихідне положення нашо­го дослідження - поняття чуток, а також причини та умови їх появи.

image050Що таке чутки, інтуїтив­но здається зрозумілим, хоча в дійсності, як відзна­чає А. Назаретян, це по­няття викликає чимало плутанини [2, с.87]. В ен­циклопедичних і тлумач­них словниках його пов’я­зують із недостовірністю, хибністю або непереві - реністю інформації. В пов­сякденному житті воно саме так і сприймається. Якщо ж ми звернемося до спеціалізованих словни­ків, то отримаємо дещо ін­ше тлумачення. Чутки - це специфічний вид не­формальної міжособистісної комунікації, у процесі якої сюжет, до відомого ступеня відображаючий реальні або вигадані події, стає надбанням великої дифузійної аудиторії [3, с.211]. Більш змістовне та стисле визначення наво­дить сам А. Назаретян : чутки - це передача пред­метних повідомлень по каналах міжособистісного спілкування [2, с.90].

А. Караяні дає розши­рене поняття із характер­ними ознаками : чутки - це повідомлення (що вихо­дить від одного або декіль­кох осіб) про деякі події, офіційно не підтверджен­ні, що усно передають­ся в масі людей від однієї людини іншій, на теми, що стосуються важливих для визначених соціаль­них груп явищ і відпові­дають їх потребам і інте­ресам [4, с.71]. Як бачимо, ознака недостовірності ін­формації, що передається за допомогою чуток, не є обов’язковою.

Виходячи з викладено­го можна виділити харак­терні ознаки чуток як со­ціального явища. Чуткам властиві такі характерні ознаки:

А) це повідомлення ін­формаційного характеру, що припускає його подаль­шу передачу;

Б) їх передача здійс­нюється усно в процесі міжособистісного спілкуван­ня;

В) інформація, передана за допомогою чуток, не має офіційного підтвердження і не відображає повноцінно реальне положення справ, а частіше його спотворює, перебільшуючи або змен­шуючи;

Г) зміст переданої ін­формації відповідає інфор­маційним потребам і інте­ресам соціальних груп, у середовищі яких вона цир­кулює.

Визначальними при оцін­ці повідомлення на пред­мет віднесення його до чу­ток є два критерії: наяв­ність предметної інформа­ції задовольняючої потре­би в ній та канал, по якому вона передається.

Вперше виникнувши, чутки не функціонують у первісному вигляді. Пе­редаючись від людини до людини, вони проходять серйозні зміни. М. Олпорт і Л. Постман виділили за­кономірність змін змісту повідомлення, що є осно­вою чуток, - згладжуван­ня, загострення, асиміля­цію.

image051У процесі циркуляції чутки мають тенденцію ставати більш короткими, стиснутими, легше засвою­ватися і передаватися. Де­талі повідомлення при чер­говій його передачі все біль­ше згладжуються, змен­шується кількість тем і слів у ньому. В спеціально проведеному лабораторно­му експерименті Олпорт і Постман виявили таку за­кономірність: максималь­не згладжування і стис­кання чуток відбувається на самому початку їх цир­куляції, а потім йде посту­пове зменшення кількості деталей повідомлення. Од­ночасно відбувається заго­стрення, тобто більш чіт­ке виділення деталей тем, що залишилися. При кож­ному акті прийому-пере - дачі чутки асимілюються, пристосовуються відповід­но до потреб, звичок, інте­ресів і почуттів сприймаю­чого, причому виділяється головна тема, а всі інші де­талі (тіло) згладжуються і загострюються так, щоб відповідати їй [5, с. 141].

Розкриття поняття чу­ток дозволяє нам розгля­нути причини та умови їх виникнення та функціо­нування. Чутки виника­ють за наявності визначе­них психологічних умов. Основою цих умов є взає­модія між потребою люди­ни в інформації та емоція­ми, що виникають залеж­но від ступеня задоволен­ня інформаційних потреб. Найбільш повно ця взає­модія розкрита в теорії емоцій П. Симонова [6].

Відповідно до цієї тео­рії для задоволення акту­альної в кожен момент ча­су потреби людина повин­на робити цілком визна­чені дії. Але оскільки вона діє в постійно мінливому середовищі, для досягнен­ня поставленої мети їй не­обхідна інформація про предмети та умови, що за­довольняють потребу. Чим гостріше виявляється пот­реба, тим активнішою є діяльність людини в по­шуках необхідної інфор­мації. При повному задо­воленні потреби в інфор­мації емоції практично не виникають. При дефіциті інформації виникають не­гативні емоції. При пере­вищенні обсягу інформа­ції потреби в ній людину охоплюють позитивні емо­ції.

Цю залежність П. В. Си­монов виразив формулою:

Э=П (Н-Н’),

Де Э - емоції; П - пот­реби; Н - необхідна для задоволення потреби ін­формація; Н’ - наявна (по­відомлена, отримана) ін­формація.

Стосовно нашої теми цю формулу можна пояснити таким прикладом: серед учасників мітингу з’явля­ються працівники міліції в бронежилетах і захис­них шоломах і починають проводити візуальну філь­трацію з використанням

Службового собаки. Якщо учасники мітингу офіцій­но сповіщені про причи­ни залучення співробіт­ників і службового соба­ки (виявлення осіб, що ма­ють при собі наркотичні засоби, або попередження зіткнень між учасниками мітингу за ідеологічними мотивами), то емоції з да­ного приводу не виника­ють. Якщо такої інформа­ції немає (лінія поведінки співробітників правоохо­ронних органів для учас­ників мітингу не відома), то може виникнути “блу­кання думок” з метою виз­начення власної лінії по­ведінки і як наслідок - ви­никнення та циркуляція чуток. З урахуванням ре­алій повсякденності мо­жуть виникнути чутки про пошук вибухівки (теро­риста), що може виклика­ти панічну реакцію і тис­няву серед осіб, що нама­гаються залишити небез­печне місце.

Тривалий дефіцит ін­формації викликає інфор­маційний голод, при яко­му люди починають спри­ймати “будь-яку” інфор­мацію про цікавлячу їх подію (чутки після Чорно­бильської катастрофи).

Таким чином, ми може­мо констатувати, що домі­нуючою причиною виник­нення чуток є наявність ін­формаційної потреби, що не задовольняється через офіційні джерела інформа­ції. Але наявність причи­ни не завжди породжує на­слідок - появу чуток. Для цього необхідні відповід­ні соціально-психологіч­ні умови, при яких реалі­зується зазначена потреба.

У спеціальній літературі до таких умов відносяться:

1. Тривожна, напружена ситуація в суспільстві, в ос­нові якої - реальні або уяв­ні загрози для людей, що спонукає шукати шляхи з убезпечення себе і своїх близьких.

2. Тривожна бездіяль­ність у чеканні неприєм­них (небезпечних) подій, що обов’язково відбудуть­ся, якщо уникнути їх не­можливо.

3. Наявність підвищено­го інтересу до теми, з якої наявний інформаційний голод.

4. Дуже різка зміна будь - яких явищ або процесів без очевидних на те причин (ці­нових, кліматичних, полі­тичних та ін.).

5. Психологічні та освіт­ні особливості людей, що обумовлюють сприйняття або породження чуток [7, с. 202-203].

Знання причин та умов виникнення чуток дозво­ляє розробляти ефективні програми їх нейтралізації, а у випадках виникнення і поширення - реалізову­вати заходу щодо їх лікві­дації.

Насамперед необхідно визначити, яка служба в ОВС повинна займатися контпропагандистською діяльністю. Передбачаємо, що це повинен бути апа­рат чергових частин на рівні УМВС у співпраці із співробітниками цент­рів громадських зв’язків. Обов’язки працівника чер­гової частини, закріплено­го за даною лінією роботи, повинні включати: конт­роль, аналіз і облік подій і злочинів на території, що обслуговується підрозді­лом, які мають або можуть мати суспільний резонанс, а також своєчасне надан­ня такої інформації в ЦГЗ. У свою чергу співробітни­ки ЦГЗ повинні вести пос­тійний моніторинг ЗМІ на предмет виявлення деста­білізуючих чуток і здійс­нювати прогнозування на­слідків їх циркуляції. При виявленні повідомлень, що становлять потенційну небезпеку для громадсько­го порядку, іміджу міліції розробляти і проводити за­ходу щодо припиненню їх подальшої циркуляції та нейтралізації негативного впливу. Передбачається, що для здійснення вказа­них завдань зазначені осо­би повинні мати відповід­ну освіту. Це повинні бути фахівці з технологій “PR”, тобто зі зв’язків із громад­ськістю.

Розглянемо, які ж заходи можуть бути використані в боротьбі із чутками.

1. Насамперед це про­гнозування потенційних і вивчення процесуальних та емоційних складових поширення чуток [4, с.84]. Після цього розробляють­ся адресні заходи для впли­ву на “групи ризику”.

2. Індоктринація (за­пуск пробника). Вида­ча невеликого обсягу ін­формації про актуальну подію, факт із метою вив­чення реакції і за резуль­татами відповідне офор­млення наступної повної інформації.

3. Створення автори­тету офіційному джерелу через неодноразово прове­дену, перебільшену вида­чу інформації, що є в ос­нові чуток. Після завою­вання довіри джерело ус­пішно може спростовувати чутки.

4. Забезпечення відкри­того доступу до інформації.

5. Оголошення інфор­мації через офіційні дже­рела, що випереджає поя­ву можливих негативних наслідків від тієї або іншої події.

6. Технологія “Хамеле­он”. Під прикриттям пев­ної події демонструються чутки, що спростовують, факти, при цьому нія­ким чином увага не акцен­тується на самих чутках.

7. Технологія “Перене­сення”. Проводяться за­ходи щодо дискредитації джерела поширення чу­ток в очах навколишніх, що автоматично підриває довіру до розповсюджува­ної ним інформації.

image052Висновки. Виходячи з викладеного вище можна констатувати, що успішна боротьба з чутками ґрун­тується на всебічному вра­хуванні соціально-психо­логічних факторів їх ви­никнення і функціонуван­ня. Зрештою успішність боротьби з поширенням чуток залежить від про­фесіоналізму осіб, що зай­маються такою діяльніс­тю, а не від їх владних пов­новажень.



Література:

1. Інтернет ресурс http\\gen-sec-theory. narod. ru;

2. Назаретян А. П. Агрессивная толпа, массовая паника, слу­хи: лекции по социальной и политической психологии. - М.: Питер, 2003. - 192 с.;

3. Психология. Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Яро - шевского. - М.: Политиздат, 1975. - 252 с.;

4. Караяни А. И. Слухи как средства информационно-психо­логического противодействия // Психологический жур­нал. - 2003. - № 6. - Т. 24. - 208 с.;

5. Олпорт Г. Становление личности: избранные труды. - М.: Смысл, 2002. - 364 с.;

6. Симонов П. В. Что такое эмоции. - М., 1966. - 190 с.;

7. Столяренко A. M. Экстремальная психопедагогика. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 386 с.