joomla
Науково-дослідні роботи як додаткові послуги навчальних закладів
Юридичний вісник Причорномор’я

Б. В. ДЕРЕВЯНКО

К. ю.н., доцент, завідувач кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка

Статтю присвячено дослідженню додаткових послуг, що нада­ються навчальними закладами. Визначено можливості оплатного виконання науково-дослідних робіт, критерії їх ефективності. Про­аналізовано критерії віднесення навчальних закладів до науково-до­слідних.

Ключові слова: навчальний заклад, науково-дослідні роботи, до­даткові освітні послуги, наукові дослідження, ефективність науко­вої діяльності.

Статья посвящена исследованию дополнительных услуг, предо­ставляемых учебными заведениями. Определены возможности плат­ного исполнения научно-исследовательских работ, критерии их эф­фективности. Проанализированы критерии отнесения учебных заве­дений к научно-исследовательским.

Ключевые слова: учебное заведение, научно-исследовательские работы, дополнительные образовательные услуги, научные исследо­вания, эффективность научной деятельности.

The article is devoted research of additional services, given educational establishments. Possibilities of requiring payment execution of research works, the criteria of their efficiency were certain. The criteria of taking of educational establishments to research were analysed.

Keywords: educational establishment, research works, additional educational services, scientific researches, efficiency of scientific activity.



Економіка України ба­гато років вимагає актив­ного реформування. Про­те до сьогодні реформи або проводилися наполовину, або мали подвійні стан­дарти для різних галу­зей та сфер виробництва, міст і регіонів та навіть, суб’єктів господарюван­ня. Зараз нарешті робить­ся спроба провести жорс­тку монетарну політику - безумовно непопулярний, проте необхідний захід. Внаслідок цього видатки на державне фінансуван­ня освітньої сфери будуть скорочуватися. Тому нав­чальним закладам (далі - НЗ) необхідно використо­вувати будь-які можли­вості отримання коштів на забезпечення своєї діяль­ності із джерел, альтерна­тивних державному бюд­жету.

Питанням правового ре­гулювання надання освіт­ніх послуг, координації діяльності НЗ, управлін­ня ними та освітньою сфе­рою присвячували дослід­ження вчені-правознавці, економісти та представни­ки науки державного уп­равління: В. Б. Авер’янов, Д. Н. Бахрах, В. М. Бесчастний, Т. М. Боголіб, Н. С. Вол­кова, О. Ф. Долженков, О. В. Дубровка, І. В. Жи - лінкова, С. А. Загородній, Т. П. Козарь, М. Н. Курко, Мандрик С. І., Н. Н. Мель- ничук, В. О. Меркулова, А. А. Мірзоян, А. О. Монаєн - ко, О. А. Овчінніков, Є. А. Ога - ренко, В. Огнев’юк, О.В. Плющ, Г. О. Пономаренко, Г. П. Са - вош, Л. С. Соколова, В. М. Спі­вак, В. Я. Тацій, А. А. Те - лестакова, В. П. Тимощук, Є. Д. Шешенін та ін. Проте незважаючи на великий об­сяг проведених досліджень питання надання НЗ додат­кових послуг у вигляді ви­конання науково-дослід­них робіт залишаються ма - лодослідженими.

Виходячи зі сказаного ціллю статті є визначення можливості оплатного ви­конання науково-дослід­них робіт та критеріїв їх ефективності.

Крім основних освіт­ніх послуг НЗ (найчастіше ВНЗ) надають значну кіль­кість додаткових освітніх та інших послуг. У дано­му випадку нас цікавлять додаткові освітні послуги, що полягають у здійсненні наукової діяльності.

Надавати такі послуги НЗ можуть громадянам, суб’єктам господарюван­ня і державним органам на оплатній основі. Поста - новою КМУ від 27 серпня 2010 року № 796 затверд­жено Перелік платних пос­луг, які можуть надавати­ся навчальними заклада­ми, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до держав­ної і комунальної форми власності. У Переліку пун­ктом 2 передбачено мож­ливість надавати 19 видів платних послуг у сфері на­укової та науково-техніч­ної діяльності [1]. Зрозумі­ло, що приватні НЗ діючи за принципом «дозволено все, що не заборонено за­коном» можуть надавати весь спектр додаткових ос­вітніх послуг, передбаче­них або не заборонених лі­цензією.

З іншого боку, особи, які отримують освіту (особли­во у ВНЗ), повинні отриму­вати навички наукової ро­боти. Наука як специфіч­на форма духовного ви­робництва - виробництва знань - генетично і функ­ціонально є багатокомпо­нентним та багаторівне­вим утворенням, що вклю­чає разом з емпіричним та теоретичними рівнями й певні філософсько-світог­лядні підстави і передумо­ви, методологічні норми й принципи. Диспозиційна структура суб’єкта пізнан­ня, спілкування і праці, що реалізується в пізнаваль­ній діяльності, має у своїй основі систему його пере­конань, які, з одного боку, детерміновані конкретни­ми соціально-історичними умовами, з іншого - висту­пають у практиці дослід­ження як наукові виснов­ки, почерпнуті з аналізу фактів, що спостерігають­ся, і які ними підтверджу­ються [2, с. 273]. Тому до­даткові освітні послуги у вигляді проведення нау­кових досліджень, які на­даються іншим суб’єктам, можуть знаходитися у ме­жах обов’язкової навчаль­ної програми.

Наукові дослідження у НЗ повинні у першу чер­гу орієнтуватися на при­родничі науки. Як вказує Т. П. Козарь «...універси­тети покликані готувати фахівців для економіки і політики, розвивати еко­номічно доцільний науко­вий пошук, але в жодно­му разі не за рахунок об­меження свободи дослід­жень, зменшення коштів для тих галузей, які не да­ють швидкого економічно­го ефекту і кваліфікують­ся як фундаментальні або теоретичні дослідження. Університети, в яких фор­муються інтелектуальні основи подальших дослід­ницьких здобутків, но­вих наукових відкриттів, і з якими тісно пов’язаний розвиток цивілізації, не можуть будуватися лише на економічному розра­хунку» [3, с. 111]. Про­те слід уточнити, що еко­номічний розрахунок по­винен завжди мати місце при здійсненні НЗ науко­вих досліджень. Однак він має носити стратегічний характер, а не орієнтува­тися на отримання мит­тєвої вигоди. А наявність публічних інтересів у та­ких дослідженнях повин­на зобов’язувати держа­ву у певній мірі покладати на себе фінансування на­укових досліджень у НЗ.

Проте в умовах постійного бюджетного дефіциту не­обхідно використовувати й інші джерела фінансу­вання наукових дослід­жень НЗ.

Додатковим джерелом фінансування британсь­ких університетів є дослід­ницькі ради, які фінансу­ють навчання та дослід­ження, що проводяться студентами післядипломного навчання, викладача­ми університетів. Однак, якщо раніше університе­там або окремим факуль­тетам виділялася загаль­на сума на проведення до­слідницьких робіт і НЗ могли розподіляти її на свій розсуд, то в резуль­таті реформ у Великій Британії в останні роки здійснюється фінансуван­ня певних наукових тем, що розробляються конк­ретними виконавцями на конкурсних засадах. За­охочуються спільні з про­мисловими фірмами нау­кові дослідження, розроб­ки, інші заходи, що за­безпечують університетам дохід [4, с. 74].

Слід зазначити, що про­тягом останнього деся­тиліття, особливо у США та ФРН, різко збільшуєть­ся кількість так званих ін­кубаторів і бізнес-центрів як форм співробітництва університета з господар­ством.

У плані науково-дослід- ноїроботиіїївзаємозв’язку з господарством в універ­ситеті можна розвивати форму наукових парків че­рез:

- утворення галузевих інноваційних інкубаторів при факультетах, що ма­ють кадровий та інший ін­новаційний потенціал;

- утворення інкубато­ра у самому університеті на основі об’єднання інно­ваційного потенціалу фа­культетів у складі універ­ситету [5, с. 446].

Певна річ, слід врахову­вати, що ВНЗ США і ФРН мають більше можливос­тей для надання якісних наукових послуг. Зокре­ма, ВНЗ США мають знач­ний навчальний і науко­вий потенціал. Їх оснаще­но сучасним обладнанням, що дає змогу виконувати дослідження майже в усіх галузях науки і техніки. Університетські бібліоте­ки містять літературу з усіх галузей знань. Так, бібліотека Гарвардсько­го університету містить 14 млн. томів лише наукових видань [6, с. 71].

У нас же НЗ на платних засадах надають послуги з виробництва інновацій­ного наукового продукту. Частина коштів, отрима­них в якості оплати витра­чається на поліпшення ма­теріальної бази майбутніх наукових робіт. При цьо­му ВНЗ можуть отримува­ти статус дослідницьких.

У цьому зв’язку слід сказати, що іще до затвер­дження критеріїв іден­тифікації НЗ як дослідни­цьких, такий статус уже надавався окремим уні­верситетам. Тоді вітчиз­няні вчені наводили прик­лади критеріїв, які засто­совуються у США:

- широкий набір напря­мів підготовки у галузях природничих, соціальних та гуманітарних наук;

- обсяг підготовки ма­гістрів і докторантів пере­вищує кількість студен­тів;

- пріоритет фундамен­тальних досліджень;

- орієнтація на сучасні напрями наукових дослід­жень, високі технології, інноваційний сектор еко­номіки, науки і техніки;

- високий професійний рівень набраних на кон­курсній основі професорів, у тому числі іноземних;

- наявність широких можливостей для залучен­ня на тимчасовій основі провідних фахівців у від­повідних галузях науки з різних країн світу;

- високий рівень інтег­рації в міжнародну систе­му наукових досліджень і освіти;

- готовність сприймати зарубіжний науковий та освітній досвід, гнучкість у ставленні до нових на­прямів наукових дослід­жень та методів навчання;

- наявність конкурсно­го відбору та селекції при наборі студентів, магістрів і докторантів;

- image026Створення довкола уні­верситету особливого інте­лектуального середовища, науково-технічного й еко­номічного простору;

- наявністькорпоративної етики, в основі якої - демократичні цінності та академічні свободи;

- незмінне прагнення до регіонального, націо­нального та міжнародного лідерства [7, с. 12-13].

Проте уже 17 лютого 2010 року було прийня­то постанову КМУ «Про затвердження Положен­ня про дослідницький уні­верситет». Пунктом 2 По­ложення дано визначення поняття «дослідницький університет» як націо­нальний ВНЗ, який має вагомі наукові здобутки, провадить дослідницьку та інноваційну діяльність, забезпечує інтеграцію ос­віти та науки з виробниц­твом, бере участь у реалі­зації міжнародних про­ектів і програм [8]. Особ­ливістю дослідницького університету є наявність значних пільг з державно­го фінансування, що пере­дбачаються пунктом 6 По­ложення [8].

Додатком до Положен­ня визначено 31 критерій діяльності університету, за якими надається (під­тверджується) статус до­слідницького [8].

Статус дослідницько­го університету надається на п’ять років, після чого повинен підтверджувати­ся. Це є вірним, оскільки підвищене державне фі­нансування не повинно на­даватися лише за одну на­зву чи статус.

Критерії віднесення уні­верситету до дослідниць­кого із лютого 2010 ро­ку визначено. Проте необ­хідно визначити критерії оцінки ефективності нау­кової роботи.

У науковій літературі пропонується застосовува­ти наступні критерії:

1) наукова значущість.

Цим критерієм фік­сується ступінь наукової новизни продукту і вирі­шується його визнання в якості наукового досягнен­ня. Для результатів фун­даментальних досліджень це, як правило, один з ос­новних критеріїв, оскіль­ки інші можуть проявити­ся лише за кілька років.

2) економічна корисність.

Цей критерій складаєть­ся із рівня рентабельності та прибутку. Проте спе­цифічний характер еко­номічної корисності нау­ки зумовлюється невиз­наченістю результатів до­сліджень та економічною необхідністю розвивати потенційно ефективні на­прями науки, в силу чо­го ефект від них може про­явитися лише у віддалено­му майбутньому.

3) соціальна рентабель­ність.

Цей критерій означає, що все, чим займається наука, повинно застосову­ватися у суспільстві для розвитку його позитивних відносин. Рентабельність із соціальної точки зору повинна виправдовувати зусилля вчених у резуль­таті отримання наукового продукту, який включа­тиме в себе і наукову зна­чущість, і економічну ко­рисність [9, с. 32-33].

Слід погодитися із критеріями, наведенимиросійським вченим. Ці критерії дозволяють відрізнити від наукового продукту, отри­муваного ВНЗ з метою за­доволення публічних інте­ресів держави і суспільс­тва, і приватних інтересів самих виконавців - викла­дачів і співробітників, ак­ціонерів і власників майна ВНЗ, і самих ВНЗ від по­точних наукових робіт, що мають другорядний харак­тер.

Таку відмінність наво­дить інший російський вче­ний. Н. Н. Мельничук вка­зує на відмінність науко­во-дослідних робіт від на­укових досліджень, в ході яких утворення нових сис­тем, механізмів, техноло­гій має побічний або служ­бовий характер. Напри­клад, для виявлення за­кономірностей фізичних, хімічних або біологічних процесів виконавець ви­готовляє особливу апара­туру або прилади. Про­те робить він це з власної ініціативи за межами за­вдання замовника. Тому такі системи, механізми, технології не будуть пря­мо передбачені у завдан­ні. Тому і розглядати їх в якості результату, що під­лягає передачі замовнику, не слід. При цьому і замов­ник не може набувати прав на такі побічні результати [10, с. 101].

В. К. Мамутов вказує, що копіювати чужий до­свід не можна і не треба. Але вивчати, враховува­ти плюси і мінуси необ­хідно, зокрема, у процесі зближення із законодавс­твом ЄС [11, с. 84]. Подіб­ні думки стосовно медич­ної сфери висловлюють ін­ші вітчизняні дослідники [12, с. 98]. Із цим, безумов­но, слід погодитися. Проте висловлене більшою мірою стосується законодавства. А критерії відділення од­ного явища від іншого, які ефективно показали себе в інших країнах, можна бра­ти за основу та використо­вувати при співставленні певних явищ в інших краї­нах (зокрема Україні).

Критерії діяльності уні­верситету, за якими на­дається або підтверджуєть­ся статус дослідницького можна було б застосовува­ти в якості критеріїв ефективностінауковогопродук - ту. Однак у більшості своїй вони мають кількісний ха­рактер (2 премії міжнарод­ного та національного рів­ня за останні 10 років; 300 кандидатських та 50 до­кторських дисертацій за останні 5 років; 200 нау­кових монографій та під­ручників з грифом МОН за останні 5 років; 150 штат­них докторів та 500 канди­датів наук у середньому за останні 5 років; 50 патен­тів і ліцензій за останні 5 років; 20 міжвідомчих (га­лузевих) наукових струк­турних підрозділів; 300 штатних наукових праців­ників університету; 500 ас­пірантів та докторантів; 15 спеціалізованих рад із за­хисту кандидатських і до­кторських дисертацій тощо [8]). Тому ці критерії мож­на брати за основу, однак застосовувати слід з окре­мими застереженнями.

На основі викладеного вважаємо, що: 1) можли­во і доцільно використову­вати наведені у статті кри­терії відмінності наукового продукта від поточних на­укових робіт. Слід, однак, зробити обмовку, що на­ведений перелік критеріїв не є виключним; 2) визна­чення цих або інших кри­теріїв у підзаконних інс­труктивних матеріалах Міністерства освіти та на­уки, молоді та спорту спри­ятиме встановленню рівня якості послуг з виробниц­тва наукового продукта;

3) дослідницькі НЗ повин­ні не тільки орієнтувати­ся на фінансування з Дер­жавного бюджету, проте й на інші джерела; 4) усі ін­ші НЗ також можуть нада­вати додаткові платні пос­луги з виробництва науко­вого продукта - на сьогод­ні 19 видів; 5) ефективне використання НЗ надано­го права сприятиме реалі­зації приватних інтересів самого НЗ та публічних ін­тересів у вигляді економії коштів Державного бюд­жету та виробництва но­вого інноваційного про­дукту для економіки та соціальної сфери Украї­ни; 6) продовження цьо­го дослідження полягає в аналізі кожного із 31 кри - терія діяльності універси­тету, за якими надається або підтверджується ста­тус дослідницького, на предмет можливості їх за­стосування до визначення якості наукових послуг, що надаються НЗ.



Література:

1. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установа­ми та закладами системи освіти, що належать до держав­ної і комунальної форми власності : постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 / Кабінет Міністрів України // [Електронний ресурс]. - Режим до­ступу : zakon. rada. gov. ua/cgi-Ыn/laws/main. cgi? nreg=796- 2010-%^.

2. Сомбаманія Г. М. Концептуальні засади формування науко­во-дослідницької культури майбутніх магістрів / Г. М. Сом - баманія // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - № 3. - С. 273-277.

3. Козарь Т. П. Сучасна парадигма формування освітньої полі­тики держави в Україні / Т. П. Козарь // Економіка та дер­жава. - 2009. - № 7. - С. 110-112.

4. Монаєнко А. Джерела та порядок фінансування видатків вищих навчальних закладів / А. Монаєнко // Підприєм­ництво, господарство і право. - 2009. - № 9. - С. 72-75.

5. Чирич А. Современная роль университета и его реформа / А. Чирич // Університетські наукові записки ХУУП. - 2007. - № 2 (22). - С. 438-447.

6. Боголіб Т. М. Фінансові аспекти розвитку вищої освіти у США / Т. М. Боголіб // Фінанси України. - 2010. - № 2. - С. 70-82.

7. Огнев’юк В. Криза - момент істини для університетсь­кої освіти / В. Огнев’юк // Вища школа. - 2009. - № 11. -

С. 5-16.

8. Про затвердження Положення про дослідницький універ­ситет : постанова Кабінету Міністрів України від 17 люто­го 2010 року № 163 / Кабінет Міністрів України // [Елек­тронний ресурс]. - Режим доступу: zakon. rada. gov. ua/cgi - brn/laws/mam. cgi? nreg=163-2010-°/oEF.

9. Овчинников О. А. К методологии оценки научной деятель­ности в научных и образовательных учреждениях Россий­ской Федерации / О. А. Овчинников // Вестник Московс­кого университета МВД России. - 2009. - № 6. - С. 30-33.

10. Мельничук Н. Н. К вопросам об особенностях договора на выполнение научно-исследовательских работ / Н. Н. Мель - ничук // Вестник Московского государственного облас­тного университета. Серия «Юриспруденция». - 2009. - № 3. - С. 100-105.

11. Мамутов В. Посилення публічних засад у правовому регу­люванні господарської діяльності / В. Мамутов // Право України. - 2009. - № 9. - С. 83-94.

12. Стеценко С. Законодавче забезпечення охорони здоров’я в Україні / С. Стеценко, І. Сенюта // Право України. - 2007. - № 6. - С. 96-100.