joomla
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ МАЙНА
Юридичний вісник Причорномор’я

ГЛОБА Катерина Павлівна

Кандидат юридичних наук, науковий співробітник відділу організації наукової роботи Херсонського юридичного інституту ХНУВС

У статті описано кримінологічну характеристику злочинів у сфері приватизації майна.

Ключові слова: тіньова приватизація майна, економічні злочи­ни, кримінологічна характеристика, детермінанти.

В статье описывается криминологическая характеристика пре­ступлений в сфере приватизации имущества.

Ключевые слова: теневая приватизация имущества, экономичес­кие преступления, криминологическая характеристика, детерми­нанты.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними науковими та практични­ми завданнями. Стаття є висвітленням результатів проведеного криміноло­гічного аналізу злочинів у сфері приватизації майна, запобігання яким нале­жить до пріоритетних за­вдань правоохоронних ор­ганів.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. Теоретич­ним підґрунтям для прове­дення дослідження стали роботи таких відомих віт­чизняних та зарубіжних вчених, як П. П. Андруш - ка, М. І. Бажанова, С. Н. Ба - ліної, Б. В. Волженкіна, П. А. Вороб’я, Л. Д. Гаухмана, Г. М. Дашковської, О. М. Джу - жі, А. І. Долгової, А. П. За - калюка, А. Ф. Зелінського, О. Г. Кальмана, Ю. Ф. Кваши,

О. Г. Колба, О. Є. Користі - на, В. В. Сташиса, В. Я. Та- ція, В. Ф. Ущаповського,

В. І. Шакуна та ін. Проте оновлена кримінологічна ха­рактеристика злочинів у сфері приватизації з ура­хуванням статистичних да­них останніх років подаєть­ся вперше.

Цілі та завдання статті. Матеріал написано з ме­тою дослідження наявних тенденцій у кримінологіч­ній характеристиці зло­чинів у сфері приватизації майна.

Виклад основного мате­ріалу. Розповсюджені твер­дження про високу акту­альність приватизаційних процесів, незважаючи на завершальний етап від­чуження майна держави, підтверджують, що виз­начальним чинником зло­чинності у сфері привати­зації є кризовий стан віт­чизняної економіки. Така економічна ситуація в Ук­раїні суттєвим чином обу­мовлена існуванням мас­штабної приватизаційної злочинності, що має висо­кий рівень латентності й не знаходить свого адек­ватного відображення в офіційній статистиці. Так, аналіз статистичних даних про злочини у сфері прива­тизації в Україні свідчить, що їх частка в загальній структурі злочинності є стабільно незначною.

У 2000- х роках в Ук­раїні було багато зроблено для сфери запобігання еко­номічній злочинності зага­лом і для сфери привати­зації зокрема: розроблено і прийнято новий Кримі­нальний кодекс, який на відміну від колишнього містить низку статей, що безпосередньо передбача­ють склади злочинів пов’я­заних із приватизацією (ст. ст. 233, 234, 235). Уря­дом країни вибірково про­водилася перевірка прива­тизації стратегічно-важ­ливих об’єктів (зокрема “Криворіжсталі”, “Ніко­польського заводу феросп­лавів” та ін.).

Однак здійснювані за­ходи ще не дали відчутних позитивних результатів у справі запобігання злочин­ності у сфері приватизації. Складна криміногенна об­становка у даній сфері зу­мовлена низкою політич­них, економічних, органі­заційно-управлінських, правових, ідеологічних, морально-психологічних факторів. Тому проведен­ня комплексних наукових досліджень з метою розроб­ки теоретичних проблем і практичних рекоменда­цій по підвищенню ефек­тивності запобіжної діяль­ності з метою припинення подальшого кримінально­го переділу вітчизняного майна вкрай необхідне.

Приватизація держмай­на стала одним із наріжних каменів соціально-еконо­мічних реформ в Україні. Її роль у формуванні підва­лин ринкової економіки, створенні критичної ма­си ефективних приватних власників є незаперечною. Проте завдання привати­зації досить часто звужу­ються, а непослідовність і непрозорість приватиза­ційних процесів, їх знач­на політизація надають підґрунтя для неоднознач­ної оцінки з боку експер­тів, політиків, представ­ників громадянського сус­пільства, створюють пере­думови для політичного протистояння, що зреш­тою перешкоджає форму­ванню коректної привати­заційної стратегії.

Як наслідок, перебіг приватизаційних процесів в Україні характеризу­вався неефективною дер­жавною політикою у сфері приватизації, якій прита­манні:

- практична відсутність стратегії реформування від­носин власності в цілому та у виробничому секторі економіки зокрема;

- неврахування міжга­лузевих зв'язків в еконо­міці;

- нерозвиненість інсти - туційних механізмів рин­кового регулювання еко­номіки;

- неефективність про­тидії поширенню схем ті­ньової приватизації;

- недостатня прозорість прийняття рішень що­до приватизації, зокрема стратегічних підприємств і підприємств-монополістів, які є основою економічно­го розвитку та національ­ної безпеки держави.

Злочинність у сфері при­ватизації тісно пов’язана з корупцією та організова­ною злочинністю, а її нега­тивні наслідки виявляють­ся в гальмуванні розвитку виробництва, стимулюван­ні інфляційних процесів, зменшенні надходжень до державного бюджету, ус­кладненні виконання про­грам соціальної допомо­ги населенню, загостренні наявних економічних про­блем. Крім того, криміно­генний вплив злочинів, що пов’язані з приватизацією майна, призводить до фор­мування нового соціаль­но-економічного середови­ща, що створює сприят­ливі умови для протиправ­ної господарської діяль­ності. Зокрема, нині про­типравне відчуження майна відбувається за тіньовими схемами, з використанням різних способів незаконної приватизації, найбільш роз­повсюдженими з яких є фік­тивне банкрутство та дове­дення до банкрутства.

Безперечно, дати кримі­нологічну характеристику злочинам у сфері привати­зації майна неможливо без вивчення та аналізу даних офіційних статистичних звітів МВС та Державної судової адміністрації Ук­раїни (далі - ДСА) за 2002­2009 роки, а також кон- тент-аналізу публікацій у засобах масової інформа­ції. Отже, значною є част­ка злочинів, які щорічно знімаються з обліку, зок­рема на підставі пп. 1, 2 ст. 6 КПК України, тобто як ті, що були безпідстав­но порушені. Питома вага злочинів у сфері службової діяльності, що пов’язані з приватизацією за вка­заний період, у загальній злочинності становить у середньому 0,7 %, а пито­ма вага злочинів, передба­чених статтями 233, 235 КК України - 0,02 % [1].

Для України кількість виявлених тяжких та особ­ливо тяжких економічних злочинів має помітну тен­денцію до зниження, зок­рема у сфері приватиза­ції. Так, частка злочинів, виявлених правоохорон­ними органами України у сфері приватизації за 2002-2009 рр., становить

0, 98 та 0,68 %. Це свід­чить про зростання рів­ня латентної злочинності за рахунок зміни її струк­тури (структурна латент­ність): за умов порівняно стабільного статистичного стану злочинності відбува­ються якісні зміни в її су­купності.

Таким чином, вищена - ведені дані свідчать, що за 2002-2009 рр. середній від­соток справ за ст. 233 КК України, які із загальної кількості виявлених зло­чинів направлено до суду, становить до 38 %. Відсо­ток справ, за якими вине­сено вироки щодо загаль­ної кількості виявлених злочинів, становить най­нижчий показник - 6 %. Відсоток справ, за яки­ми ухвалено вирок, що­до кількості справ узагалі, направлених до суду, ста­новить 18 %. За ст. 235 КК України ці відсотки ста­новлять - 70, 14, 19 % від­повідно [1].

Отже, наведені дані під­тверджують низьку якість досудового слідства сто­совно доведеності вини об­винувачених, оскільки за ст. 233 КК України тіль­ки 1/4 (38 %) справ від за­гальної кількості виявле­них злочинів потрапляє до суду, відповідно менше ніж 1/10 (6 %) із цієї кіль­кості виявлених злочинів має судову перспективу, що відображено у винесе­них вироках у справах. Де­що більшим є відсотковий показник справ, за якими винесено вироки щодо за­гальної кількості справ, направлених до суду, - 18 %, але це істотно не змінює загальної тенден­ції, що свідчить про низь­ку якість досудового слідс­тва. Для ст. 235 КК Украї­ни ці показники різняться тільки щодо відсотково­го показника направлених до суду справ щодо загаль­ної кількості виявлених злочинів, який становить 70 %, і хоча цей показник значний, відсоткова кіль­кість справ, за якими вине­сено вироки, залишається на тому ж низькому рівні і становить 14 % від кіль­кості виявлених злочинів і 19 % від кількості справ, направлених до суду.

Проведені дослідження за період 2002-2009 роки дозволили прийти до таких висновків, що конфіскація майна за злочини у сфері приватизації взагалі не за­стосовується, хоча цей вид покарання передбачений як альтернативний у ч. 2 ст.

233 КК України. Думаєть­ся, що така лібералізація покарання стосовно біль­шої частини осіб, які вчи­нили злочини зазначеної категорії, - захід, скоріше, вимушений та обумовлений соціальним і матеріальним становищем засуджених. Оскільки це пов’язано, з тим, що довести вину у вчи­нені даних злочинів стає ре­альним відносно непосадов - ців, або колишніх посадов­ців, коли від часу скоєння злочину спливає суттєвий проміжок часу.

Вивчаючи статистичні дані МВС України в розрізі регіонів встановлюємо, що у всіх територіальних оди­ницях нашої держави про­водилося досудове слідс­тво по приватизаційним злочинам (зокрема і за ст. КК України).

З урахуванням викла­деного в підрозділі зробле­но висновок, що практика застосування криміналь­но-правових норм у сфері приватизації, не повною мірою відповідає вимогам боротьби із приватизацій­ними злочинами.

Нами було визначено конкретні відмінності, які полягають у веденні обліку даних про злочини у сфері приватизації та осіб, які їх вчиняють, Департамен­том інформаційних техно­логій МВС України (далі - ДІТ МВС України) та ДСА, а саме: ДІТ МВС України містить більш широкий спектр категорій, за яки­ми ведеться облік, зокрема враховуються дані за кож­ною зі статей 233-235 КК України, у той час як ДСА у своїй звітності накопи­чує тільки результати су­дового розгляду за двома статтями (233 і 234). При тому дані звітності ДСА не є повними, оскільки згідно з правилами ведення вра­ховуються тільки перші статті, за якими було ви­несено вирок чи рішення суду. Таким чином, якщо особу засуджено за ст. 364 КК України, то дані про засудження її за сукупніс­тю за статтями 233-235 не відображаються у звітах. Вдосконалення вітчизня­ної системи статистичного обліку є справою трудоміс­ткою, відповідальною і на сьогодні остаточно невиз - наченою.

Окремо хотілося б зупи­нитися на такій рисі кримі­нологічної характеристи­ки злочинів у сфері при­ватизації, як притягнення до відповідальності за не­законне відчуження май­на юридичних осіб. Що­до зазначеного аспекту ав­тор поділяє думку вчених - кримінологів О. Джужи,

С. Чернявського, що з ме­тою створення більш жорс­тких умов ведення бізне­су для фактичних власни­ків корпоративних груп, з огляду на міжнародний досвід пропонується за­конодавче прийняття так званої “доктрини зриван­ня корпоративної маски”, похідної від теорії фікції юридичної особи, згідно з якою власник підприємс­тва чи інша особа, яка має право (можливість) давати вказівки, обов’язкові для посадових осіб цього під­приємства, несе юридичну відповідальність за діяль­ність останнього [2, с. 36]. На практиці це означає, що фактичні власники безкар­ні у своїх діях, що створює сприятливе підґрунтя для численних зловживань. У США, Франції, ФРН, Росії та інших країнах світу ця доктрина застосовується в ситуаціях удаваної непла­тоспроможності компанії, порушення податкового законодавства тощо. У ак­ціонерних товариствах, де акціонери не є юридични­ми власниками товариств, цю доктрину варто вико­ристовувати стосовно до фактичних власників (кон­тролюючих груп). Склад­ність застосування вище­зазначеної процедури по­лягає у відсутності у чин­ному законодавстві таких базових актів, як закони “Про акціонерні товарист­ва”, “Про Фонд державного майна України”. Відповід­но до цього пропонуван­ня будь-яких конкретних шляхів притягнення юри­дичних осіб до криміналь­ної відповідальності без ви­рішення цих законодавчих прогалин є недоречним.

Безперечно особливої уваги у межах статті пот­ребує питання про детер­мінанти злочинів у сфері приватизації. При цьому зупинимося на деяких про­відних їх видах, зокрема, на характеристиці еконо- міко-політичних та право­вих причин вказаних сус­пільно-небезпечних діянь. Так, до економіко-полі - тичних детермінантів зло­чинів у сфері приватиза­ції ми віднесли: 1) невиз­наченість границь приват­ного сектора; 2) порівняно незначна роль „організова­них” форм приватизації аж до недавнього часу; 3) від­мивання “тіньових” ка­піталів, а саме коштів от­риманих злочинним шля­хом під час приватизації;

4) image078Легалізація вже раніше здійсненого перерозподілу власності; 5) відсутність реальних важелів еконо­мічного стимулювання ін­вестиційної діяльності; 6) злочинне використан­ня механізму управління державною власністю без її приватизації задля влас­ного збагачення на шкоду державним інтересам.

Щодо організаційно-уп­равлінських детермінант зазначених злочинів, то вони проявляються у та­ких аспектах: у недоліках існуючого механізму дер­жавного контролю у сфері приватизації; недостатній координації та дублюван­ні функцій Фонду держ­майна України, його регіо­нальних представництв; відсутності взаємодії між контролюючими привати­заційні процеси органами та правоохоронними орга­нами; недостатній роботі з громадськістю; відсут­ності упорядкованої сис­теми правоохоронних ор­ганів, що організують та здійснюють у повному об­сязі виявлення, запобіган­ня та розкриття привати­заційних правопорушень.

Дослідження правових причин вчинення злочинів у сфері приватизації май­на дозволило визначити їх перелік: поспішність при­йняття законодавчих ак­тів, які визначають та ре­гулюють нові поняття та правовідносини; як наслі­док неузгодженість окре­мих норм; надзвичайно ве­лика об’ємність привати­заційного законодавства та складності його для сприйняття. Особливо на­ми вивчалися існуючі де­термінанти, що пов’язані із недоліками конструк­ції кримінально-правових норм приватизаційного ха­рактеру, серед яких най­більш суттєвими є: не впро­вадження чітко встанов­леного інституту відпові­дальності експертів з оці­ночної діяльності майна; застосування фіктивного банкрутства; безкарність іноземних інвесторів у ра­зі порушення вітчизняно­го приватизаційного зако­нодавства.

Звертається увага на те, що з детермінуючими чин­никами правового харак­теру тісно пов’язані фак­тори, які стосуються не­доліків правозастосовчої діяльності контролюючих і правоохоронних органів. До джерел криміногенної детермінації даного виду належать: поширення фак­тів корупції серед праців­ників органів приватиза­ційного контролю; латент­ність злочинів у сфері при­ватизації; недоліки та склад­ності при розслідуванні кримінальних справ зло­чинів даної категорії, су­дова тяганина та винесен­ня невиправдано м’яких вироків чи рішень судом.

Керуючись метою най­більш повного та всебіч­ного висвітлення криміно­логічної характеристики злочинів у сфері привати­зації майна варто зупини­тися на аспекті міжнарод­ної взаємодії у боротьбі із вказаним видом суспіль­но-небезпечних діянь. Ос­кільки єдиний криміналь­ний простір, що існував на території колишнього Сою­зу РСР продовжує зберіга­тися, а найбільш небезпеч­ні види злочинних проявів і тенденцій є багато в чому схожими можемо визначи­ти такі складові підвищен­ня ефективності взаємодії держав у запобіганні зло­чинам у сфері приватиза­ції, як-то поліпшення ін­формаційного забезпечен­ня, з’ясування причин, пе­редумов й умов порушень, скорочення обсягів пере­вірок. При цьому безпосе­реднім об’єктом, на який спрямована така взаємодія є, як правило, суміжні із приватизаційними злочи­ни (створення злочинної організації, бандитизм, ле­галізація коштів, здобу­тих незаконним шляхом, забезпечення), втім такий підхід сприятиме високому рівню результативності.

Причинами такого ста­новища є у першу чергу ви­сокий рівень латентності даного виду злочинів, а та­кож недостатній професіо­налізмом слідчих, відсут­ність правових важелів впливу та притягнення до відповідальностіекспертів - оцінювачів, посадовців ор - ганівконтролюючихприва- тизаційні процеси, склад­ність закріплення доказів,

І, як наслідок, слабка судо­ва перспектива криміналь­них справ про незаконну приватизацію чи недотри­мання обов’язкових умов щодо приватизації.

Висновки. Отже, надаю­чи кримінологічну харак­теристику злочинам у сфері приватизації майна слід за­значити, що існуюча ста­тистична картина цієї кате­горії злочинів не відтворює загальних процесів, які їм притаманні, внаслідок значної неповноти даних і різних підходів щодо їх на­копичення й аналізу.



Література:

1. Прес-реліз ДЗГ МВС України / Департамент зв’язків з гро­мадськістю Міністерства внутрішніх справ України [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу : Http://mvsinfo. gov. ua;

2. Джужа О. Криміналізація економіки України: сучасний стан, тенденції, напрями протидії / О. Джужа, С. Чернявсь - кий // Право України. - 2005. - №12. - С. 35-40.