joomla
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА: РОЛЬ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
Юридичний вісник Причорномор’я

КОРУНЧАК Лариса Анатоліївна

Викладач кафедри цивільного і екологічного права Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено ролі нормативно-правового регулювання прав і свобод людини та громадянина у навчально-виховному процесі.

Ключові слова: навчально-виховний процес, права і свободи лю­дини та громадянина, нормативно-правове регулювання, правова культура.

Статья посвящена роли нормативно-правового регулирования прав и свобод человека и гражданина в учебно-воспитательном про­цессе.

Ключевые слова: учебно-воспитательный процесс, права и сво­боды человека и гражданина, нормативно-правовое регулирование, правовая культура.

Постановка проблеми та її зв’язок із провідними науковими та практични­ми завданнями. У сучас­них умовах соціального, економічного та політич­ного розвитку все більше інтенсифікуються правові зрушення в житті країни. Особливо важлива роль у вирішеннізавданьсучасно - го державотворення нале­жить правовій системі. Са­ме вона справляє великий вплив на характер змін у суспільстві, вдосконален­ня законодавчого процесу, підвищення ефективності юридичного регулювання, формування суспільної й індивідуальної свідомості [3, с. 547].

Помітно зростає роль культурного чинника в жит­ті українського суспіль­ства. На цьому тлі чітко виділяється необхідність розширення спектру діїimage067 правової культури: підви­щення вимог до діяльності законотворчих, правоза - стосовних і правоохорон­них органів, поліпшення якості законодавчих актів та необхідність постійного інформування про новації в праві.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. Зазначену проблему розглядали в наш час А. Селіванов, С. Пог­ребняк, М. Марченко, ін­ші ж вчені - наприклад

В. Тацій та О. Петришин, торкались цього питання з боку захисту прав і сво­бод людини. Проте ком­плексного дослідження, пов’язаного і з навчаль­но-виховним процесом, і з правами людини у цій сфері, заснованого на нор­мативно-правовому регу­люванні, немає.

Цілі та завдання стат­ті. Ми робимо спробу знай­ти шляхи підвищення ак­тивності майбутніх пра­вознавців, їх намагання практично реалізовувати свої правові можливості, певній кореляції їх право­свідомості і правової куль­тури має бути приділена окрема увага в навчаль­но-виховному процесі. Без людей з належним рівнем правосвідомості, професіо - налів-юристів та узгод­женої професійно-право­вої діяльності юридичної еліти неможливо встано­вити динамічний право­порядок, адекватний сус­пільним відносинам, що постійно змінюються. Особ­ливого ж розгляду в про­цесі становлення профе­сійної правосвідомості юрис­тів потребує нормативно - правове регулювання прав та свободи людини і грома­дянина.

Виклад основного ма­теріалу. Одним із показ­ників правової культури є правова вихованість кож­ної людини, тобто належ­ний, високий рівень пра­вової свідомості, що зна­ходить свій прояв не ли­ше в дотриманні законів, а й у правовій активності, у повному й ефективно­му використанні право­вих засобів у практич­ній діяльності, намаганні в будь-якій справі утвер­дити правові засади як ви­щі цінності цивілізації [3, с. 569].

Особливе місце в цьому займає професійна право­свідомість юристів. Про­цес оволодіння юридич­ною професією досить три­валий і складний, потребує багатьох зусиль. Він пе­редбачає динаміку право­свідомості, що виражаєть­ся в непростому взаємо­зв’язку раціонально-ідео­логічних і соціально-пси­хологічних компонентів. Одних правових знань бу­ває недостатньо, оскіль­ки вони діють через при­зму моральної свідомості та світогляду. Високий рі­вень знання права в сполу­ченні з позитивними мо­ральними установками до­помагає стати професіо­налом у юридичній діяль­ності, тобто людиною, що має дві особливі властиво­сті: 1) здатність адекватно сприймати правову реаль­ність і впливати на неї, займати активну позицію стосовно правової політи­ки держави; 2) знання і не­ухильне виконання норм своєї діяльності, компе - тенційних норм [3, с.618].

Правова, демократична, соціальна держава визна­на Конституцією України головним орієнтиром роз­витку української держав­ності. В 1996 році вперше в Конституцію України бу­ло включено окремий роз­діл, присвячений правам, свободам і обов’язкам лю­дини та громадянина. Го­ловним обов’язком дер­жави відповідно до Конс­титуції України є утверд­ження і забезпечення прав і свобод людини. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Ук­раїні найвищою соціаль­ною цінністю.

За словами А. Селіва - нова, стабільність Консти­туції України визначаєть­ся саме цим досягненням, створюючи умови захис­ту Конституції України всіма засобами державно - правової і суспільно-полі­тичної охорони [5, с.22]. В Україні потреба досягти стабільності в суспільстві і державі залежить від то­го, наскільки народ і кож­ний громадянин поважа­ють власну Конституцію, охороняють її з позицій верховенства права і вер­ховенства народного суве­ренітету.

Сьогодні Україна пере­живає перехідний період розвитку держави і сус­пільства. Однією з особли­востей законодавства в цей період є приділення пріо­ритетної уваги основним правам і свободам грома­дян. Як зазначав М. Мар­ченко, принципово важ­лива проблема з правами і свободами в перехідний період полягає в тому, що вони досить широко де­кларуються, але далеко не завжди гарантуються і ре­алізуються [1, с.255].

Наприклад, положен­ня Закону України “Про основні засади державно­го нагляду (контролю) у сфері господарської діяль­ності” не забезпечують у повному обсязі права гро­мадян на безпечні умо­ви праці. Крім того норми цього Закону взагалі су­перечать Конвенції Між­народної організації пра­ці про інспекцію праці у промисловості і торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом України №1985-

IV від 08.09.2004 р.). Зок­рема статтею 3 Конвен­ції передбачено застосу­вання правових норм у га­лузі умов праці та охорони працівників під час їхнь­ої роботи, для чого інспек­торам праці надано право безперешкодно, без попе­реднього повідомлення і в будь-яку годину доби про­ходити на будь-яке під­приємство, яке підлягає інспекції.

Ще однією особливістю перехідного періоду роз­витку держави і суспіль­ства є те, що порівняно з конституційними актами попередніх періодів не тіль­ки проголошується більш широке коло прав і свобод громадян, але й більш від­крито та розгорнуто визна­чаються їх обмеження.

У рішенні Європейсь­кого суду з прав люди­ни у справі “Осман проти Сполученого Королівства” від 28 жовтня 1998 року викладено позицію, від­повідно до якої обмежен­ня не буде сумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і свобод людини та ос­новоположних свобод 1950 року, якщо воно не має пра­вомірної мети і якщо відсут­нє пропорційне співвідно­шення між вжитими засоба­ми та поставленою метою.

Як слушно відзначає С. Погребняк, при вста­новленні обмежень прав людини законодавець по­винен виходити з необхід­ності забезпечення спра­ведливості, рівності, сво­боди і гуманізму, дотриму­ватися таких стандартів, як пропорційність, пра­вова визначеність і добро­совісність [2, с.75]. У той же час безпосередньо по­няття пропорційного спів­відношення між вжитими засобами та поставленою метою, розмірності при об­меженні прав розроблені недостатньо, у зв’язку з чим на практиці часто ви­никають непорозуміння.

Зокрема це стосуєть­ся обмеження прав креди­торів у справах про банк­рутство при прийнятті ор­ганами місцевого само­врядування рішень що­до неможливості засто­сування до окремих під­приємств положень Зако­ну України “Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і як на­слідок - припинення на цій підставі проваджен­ня у справі про банкрутс­тво. З огляду на зазначене для попередження таких безпідставних обмежень постає необхідність теоре­тичної розробки питання пропорційності та розмір­ності при обмеженні прав і свобод з можливістю його подальшого закріплення в нормативно-правових ак­тах.

Науковці обґрунтова­но звертають увагу на чис­ленні проблеми норматив­но-правового регулюван­ня прав і свобод людини і громадянина в Україні. Наприклад, В. Тацій від­значає можливість засто­сування принципу верхо­венства права з урахуван­ням практики Європейсь­кого суду з прав людини в діяльності судів загаль­ної юрисдикції, що дасть змогу зменшити кількість звернень до Європейського суду з прав людини, зроби­ти діяльність судових ін­ституцій більш гуманіс­тично спрямованою, а от­же підвищити рівень пра­вової державності.

Потребує вирішення і проблема реалізації конс­титуційного права обира­ти й бути обраним до ор­ганів влади у зв’язку із запровадженням в Украї­ні стовідсоткової пропор­ційної виборчої системи, через що це право мож­на здійснити лише через участь у політичних пар­тіях, які не завжди адек­ватно відбивають настрій виборців.

Існують певні складно­щі й у застосуванні норм трудового законодавства, які не тільки дублюють, а й інколи суперечать од­на одній, у зв’язку з чим постала необхідність при­йняття нового Трудового кодексу [7, с.7-13].

Велике значення для захисту прав, свобод та га­рантій людини і громадя­нина має діяльність Кон­ституційного Суду Украї­ни. Водночас при визнанні неконституційними окре­мих норм права, які сто­суються прав і свобод лю­дини і громадянина, ви­никають певні прогалини в законодавстві, яке регу­лювало зазначені відноси­ни. Тому постає необхід­ність звернення уваги за­конодавця перш за все на ті норми, які визнані не­конституційними, і від­повідно - на врегулюван­ня питань, які визнача­лись ними, на законодав­чому рівні.

image068Як зазначають В. Тацій та О. Петришин, суспіль­ство як певна система со­ціальних відносин не мо­же перебувати в хаотично­му стані, взаємні стосунки людей так чи інакше ма­ють бути впорядкованими, але роль державних і неде­ржавних засад в їх органі­зації та регулюванні може бути різною. Низький рі­вень соціалізації індивідів і їх соціальної активності, відсутність дієвих гро­мадських самокерованих об’єднань компенсуються надмірним втручанням у суспільні взаємини з боку держави. І навпаки, коли значне коло питань органі­зації спільної життєдіяль­ності людей вирішують­ся на автономних нача­лах в межах вільно утворе­них ними різноманітних об’єднань, то знижуєть­ся потреба використання державно-примусових за­ходів, застосування яких при звичайних обставинах життєдіяльності суспільс­тва розглядаються швид­ше як виняток, ніж прави­ло [6, с.47-49].

Висновки. Отже, для правової системи, що транс­формується, в умовах ос­лаблення ідеологічної функ­ції держави ціннісний ва­куум особливо небезпеч­ний: він може бути запов­нений “цінностями” кри - мінальногосвіту або клано­вих установок, їх приваб­ливими обіцянками швид­кого виходу з кризи. Пра­восвідомість громадян, які оперують здебільшого псев - доправовими категоріями, є гальмом в удосконален­ні правової системи. То­му конструктивний процес вироблення прогресивної новаційної системи право­вих цінностей, норм і при­нципів має випереджати процес руйнування віджи - лих традиційних ціннос­тей.

Реальністю будь-якого суспільства є кореляція правосвідомості, правової культури осіб, не задія - них у правовому процесі, і юристів-професіоналів, що приймають рішення юри­дично значущого характе­ру [3, с.616].



Література:

1. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права: учеб­ник / Марченко М. Н. - М.: ТК Велби, Проспект, 2008. - 768 с.;

2. Погребняк С. Роль основоположних принципів права в за­безпеченні прав людини / Погребняк С. // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - №1;

3. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. - Т.1: Методологічні та історико-теоретичні пробле­ми формування і розвитку правової системи України / За заг. ред. М. В.Цвіка, О. В. Петришина. - Х.: Право, 2008. - 728 с.;

4. Рішення Конституційного Суду України у справі за консти­туційним зверненням відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго” про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України “Про відновлен­ня платоспроможності боржника або визнання його банк­рутом” (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) від 20.06.2007 р. №5-рп/2007;

5. Селіванов А. О. Конституція. Громадянин. Суд. Професій­ні та суспільні погляди / Селіванов А. О. - К.: УАІД «Рада», 2009;

6. Таций В. Я. Гражданское общество и государство: акту­альные проблемы взаимодействия / Таций В. Я., Петри - шин А. В. // Государство и гражданское общество: правовые проблемы взаимодействия: Сборник статей по итогам Меж­дународной научно-практической конференции. Туапсе, 18-19 сентября, 2006 г. - Издательство Тюменского госу­дарственного университета, 2007. - 316 с.;

7. Тацій В. Я. Права людини і громадянина як підґрун­тя вдосконалення законодавства України / Тацій В. Я. // Проблеми законності. - 2009. - №100.