joomla
ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЮРИСТА: ЕТИЧНІ АСПЕКТИ
Юридичний вісник Причорномор’я

БОЖОК Григорій Денисович

Викладач кафедри загальноправових дисциплін Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено проблемам виховання правової культури юриста, зокрема її етичним аспектам.

Ключові слова: правова культура, правосвідомість, правова пси­хологія, структура правосвідомості юриста.

Статья посвящена проблемам воспитания правовой культуры юриста, в частности ее этическим аспектам.

Ключевые слова: правовая культура, правосознание, правовая психология, структура правосознания юриста.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними науковими та практични­ми завданнями. Правова культура юриста в наш час повинна досягти високо­го рівня через суму знань і вмінь, тому що у пра­вовій державі важливого значення набуває справед­ливість - як складне бага­тогранне соціальне явище, адже вона зачіпає суттєві стосунки між людьми, гро­мадянами і владою, спря­мовує їх діяльність, що обумовлює необхідність по­дальшого дослідження цієї проблеми.

Аналіз останніх дослід­жень і публікацій з цієї проблематики. Ця пробле­ма останнім часом є над­то актуальною - дослід­жується багатьма вчени­ми, і не лише правника - ми, але й психологами та педагогами (О. Бандурка, О. Скакун, С. Гусарєв, О. Ти­хомиров) [1-3].

Цілі та завдання стат­ті. Основне завдання стат­ті - все ж таки не дослід­жувати проблему розвит­ку правової культури, а з’ясувати її зміст, який по­винен синтезувати знання, переконання і вміння для формування правової сві­домості та правової куль­тури юриста, та її етичні аспекти.

Виклад основного ма­теріалу. Правосвідомість, за визначенням О. Ска­кун, - вид суспільної сві­домості, що містить у собі сукупність поглядів, по­чуттів, емоцій, ідей, тео­рій та концепцій, які ха­рактеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до діючого чи бажаного пра­ва, форм і методів правово­го регулювання [1, с. 462].

Таким чином, правосві­домість юриста буде міс­тити сукупність вищеза­значених складових, які характеризують ставлен­ня юриста до діючого пра­ва (законодавства), форм і методів правового регулю­вання.

Структуру правосвідо­мості юриста складають: правова ідеологія - при­нципи, теорії та концепції, що формуються в резуль­таті наукового узагальнен­ня правового розвитку сус­пільства; правова психоло­гія - сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, настроїв, які домінують в суспільстві та виявляють­ся в думці юриста.

Правова культура - це невід’ємна частина загаль­ної культури народу, що ба­зується на її началах, є ві­дображенням рівня її роз­витку та менталітету на­роду.

Формування правової культури - процес, не від’єм­ний від розвитку інших видів культури - політич­ної, моральної, естетичної, які об’єднує спільність за­вдань - створення мораль­но-правового клімату в суспільстві. Цей процес га­рантує:

- реальну свободу по­ведінки особистості в поєд­нанні з відповідальністю перед суспільством;

- забезпечує права осо­бистості, соціальну захи­щеність, повагу її гідності, тобто ставить людину в центр економічних, соціаль­них, політичних, культур­них процесів.

Правова культура осо­бистості - це обумовле­ний правовою культурою суспільства ступінь і ха­рактер прогресивно-право­вого розвитку особистості, які забезпечують її право­мірну діяльність.

Правова культура осо­бистості передбачає:

- наявність правових знань, юридичної інфор­мації;

- перетворення накопи­ченої інформації і право­вих знань у правову пере­конаність, навички право­мірної поведінки;

- готовність правомір­но поступати, діяти згід­но із законом (використо­вувати права, виконувати обов’язки, не переступа­ти через заборону, а також відстоювати свої права у випадку їх порушення).

Правова культура осо­бистості означає не тільки знання і розуміння права, але і правові судження про нього як про соціальну цін­ність, а головне - активну працю для його здійснен­ня, укріплення законності та правопорядку.

Тобто правова культу­ра - це позитивна правова свідомість в дії.

Правову культуру осо­бистості юриста склада­ють:

- правосвідомість і пра­вове мислення правові знан­ня, оцінки, навички, почут­тя переживання та ін.);

- правові відносини (юри­дичний конфлікт, право­вий договір, юридичний факт, правосуб’єктність та ін.);

- правомірна поведінка (правомірний вчинок, пра­вомірна установка, прак­тична юридична діяль­ність та ін).

Правова культура спри­яє формуванню культур­ного стилю правомірної по­ведінки.

Культурний стиль пра­вомірної поведінки харак­теризується сталістю до­тримання принципів у пра­вомірній поведінці, специ­фічністю вирішення жит­тєвих проблем, що вира­жається в особливостях вибору варіанта проміжної поведінки в межах, визна­чених нормами права.

Культурний стиль пра­вомірної поведінки фор­мується залежно від:

- ступеня засвоєння та прояву цінностей правової культури;

- специфіки професій­ної діяльності;

- індивідуальної непов­торності творчості кожної особи.

Зацікавленість суспіль­ства до особливостей про­фесії правознавця зали­шається постійною, неза­лежно від місця, яке зай­має юрист за родом своєї діяльності, оскільки з охо­роною права і правосуд­дям суспільство співвід­носить свої моральні кри­терії та ідеали. У зв’язку з цим крім професійних знань юрист повинен во­лодіти високою культурою поведінки.

При цьому особливу увагу привертає до себе етичний аспект діяльності юриста. Його значення особливо вагоме в професії юриста, пов’язаній з жит­тям і смертю, здоров’ям, честю і гідністю людини. Від моральних якостей юриста-спеціаліста (чес­ності непідкупності, вір­ності духу і букві закону, дотримання рівності всіх перед законом) залежить доля людини - його клієн­та, підслідного, підсудно­го.

Тому майбутні юристи - професіонали повинні чіт­ко усвідомлювати про­фесійно-етичні вимоги, які пред’являє до цієї професії суспільство.

Ці вимоги входять в по­няття “етична культура юриста”, яке складає осно­ву правової етики. Право­ва етика - це різновид про­фесіональної етики. Нап­риклад, етики лікаря, пе­дагога і інше. Кожна з них - складова частина за­гальної етики. Етика - це наука про мораль.

Мораль - явище істо­ричне, бо вона змінюєть­ся і розвивається в ході за­гального прогресу людсь­кого суспільства, однак завжди критеріям мораль­них норм виступають кате­горії добра, зла, чесності, порядності совісті. Мораль охоплює майже всі сто­рони життя - економіку, політику, право тощо. За допомогою моралі узгод­жується поведінка особи з інтересами суспільства.

Структурні елементи етичної культури (моралі):

Правова етика узагаль­нює аналіз діяльності в сфе­рі права, головним чином юристів, у вирішенні кон­кретних юридичних справ, їх етичній культурі. Етич­на культура юриста є осно­вою правової етики.

Етична культура юрис­та - це система моральних вимог (принципів і норм),



Моральна

Свідомість

Моральні

Відносини

Моральна

Поведінка

- цінності;

- норми;

- ідеали: добро, зло; честь, обов’язок; гідність, совість.

- моральна взаємодія;

- моральний конфлікт;

- моральний авторитет;

- моральна репутація.

- моральний поступок;

- моральні наслідки;

- моральні санкції;

- моральна практика.

Теоретичний

Аспект

Практичний аспект



Вс ці елементи тісно пов’язані між собою, вза­ємно доповнюють один од­ного, переходять один в одного. Однак визначаль­ною в їх взаємовідноси­нах є моральна свідомість. Без неї неможливий аналіз етико-правових категорій [2, с. 228].

Які сформувались як ре­зультат знань, потреб, пе­реконань, що виявляють­ся в глибоко усвідомленій моральній поведінці юрис­та під час виконання про­фесійних повноважень.

Від рівня етичної куль­тури юриста залежить якісне й ефективне вико­


Нання обов’язків, збере­ження честі, гідності, ді­лової репутації людини, якій надана правова до­помога, престиж самого юриста і його колег, а та­кож юридичної професії в цілому.

Виходячи із ролі та со­ціального значення про­фесії юриста, а також з вимог нормативно-право­вих актів і морально етич­них кодексів і положень, що закріплюють мораль­но-етичні норми в інших державах, можна виділи­ти систему конкретних етичних вимог, які пред’яв­ляються юристам:

- ставитися до людини, її життя і здоров’я, честі і гідності - як вищої со­ціальної цінності демокра­тичної правової держави;

- усвідомлювати свою роль як представника дер­жави в справі створення умов для реального здійс­нення основних прав, сво­бод, загального здійснен­ня основних інтересів лю­дини і громадянина, а та­кож їх юридичної охорони і захисту;

- бути вимогливим до себе і колег, уміти визнава­ти зроблені помилки, нада­вати допомогу іншим з ме­тою досягнення позитив­них результатів у розгляді юридичної справи;

- використовувати на­дані державою повнова­ження розумно, чітко в межах закону, з урахуван­ням загальнолюдських цін­ностей (бережливо стави­тися до майна під час об­шуку і ін.);

- не втрачати витрим­ки і самовладдя, поважати права осіб, що скоїли зло­чин;

- тримати в тайні ін­формацію конфіденційно­го характеру, якщо розго­лошення цих даних не бу­де потрібним для встанов­лення істини по справі;

- виконувати обов’язок керівника - захищати сво­їх підлеглих від погроз, насильства, наклепів, об­раз, жертвами яких вони можуть стати під час вико­нання службових обов’яз­ків, а також виявляти турботу про створення здо­рової морально-психоло­гічної атмосфери в колек­тиві.

Етичні вимоги, що ха­рактеризують етичну куль­туру юристів всіх спеціаль­ностей, повинні мати прак­тичне застосування в їх професійній діяльності.

Важливою умовою здій­снення юристами своїх про­фесійних обов’язків є усві­домлення та використан­ня у своїй діяльності осно­воположних ідей - прин­ципів моралі, які явля­ють собою узагальнений вираз вимог тієї чи ін­шої моралі, стратегію по­ведінки, соціальну орієн­тацію, своєрідну програму діяльності на відміну від норм моралі, які визнача­ють тактику поведінки в конкретних життєвих си­туаціях. Ступінь тактов­ності та коректності по­ведінки в процесі юридич­ного спілкування прояв­ляється у формі ставлен­ня учасників обговорення до думки та аргументації опонента [3, с. 315].

У професії юриста мора­льні принципи виконують свої специфічні функції.

Вони допомагають орієнту­ватися у найбільш склад­них, нормативно невизна - чених ситуаціях, що дає змогу приймати нестан­дартне рішення, яке не су­перечить інтересам справи в цілому.

Моральні принципи та­кож забезпечують стабіль­ність мікроклімату у ко­лективі і стабільність йо­го роботи, що є необхідною умовою функціонування всіх правоохоронних ор­ганів. З іншого боку, до­тримання принципів мо­ралі у своїй професійній діяльності оберігає пра­цівника юридичних служб від аморальних вчинків, скоєння яких породжує у громадян недоброзич­ливе ставлення, недові­ру, а в окремих випадках - ненависть до служителів Феміди.

Дати вичерпний перелік всіх моральних принципів юриста неможливо, бо осо­бистість індивідуальна та є носієм більшої чи мен­шої їх кількості в різно­му поєднанні. Але можна виділити основні мораль­ні принципи, без яких не може відбутися юрист в правовій державі. Вони складають зміст кодек­су професійної діяльності юриста:

1. Верховенство права - означає усвідомлення юрис­том місії служіння праву і закону, дотримання за­конності. Юрист-практик не повинен ототожнюва­ти поняття права і зако­ну, але не може протиста­вити їх. Він зобов’язаний керуватися міркування­ми про те, що закон у пра­вовій державі є правовим, справедливим і підлягає неухильному виконанню. Саме юристи поклика­ли вести боротьбу з право­вим нігілізмом, “правовою анархією”, бути “служите­лями” права, охоронцями закону.

Так, ст.20 Закону Ук­раїни “Про міліцію” чіт­ко встановлює: “Праців­ник міліції при виконан­ні покладених на нього обов’язків керується тіль­ки законом, діє в його ме­жах і підпорядковується своєму безпосередньому і прямому начальнику. Ніх­то не вправі зобов’язати працівника міліції вико­нувати обов’язки, не пе­редбачені чинним законо­давством ” [4].

2. Гуманізм означає, що однієї тільки високої ква­ліфікації (диплом і на­ступні атестації) недостат­ньо для того, щоб відбув­ся професіональний пра­цівник юридичної служ­би. Важливе значення має розуміння людини як ви­щої цінності, а не як засо­бу для досягнення цілей, праця для забезпечення потреб і інтересів людей.

Повага до особистих якостей, рівне ставлення та повага до чоловіка і жін­ки, їх вікових, національ­них ознак і політичних пог­лядів - це ознаки гуманно­го ставлення до людини.

Кожний, хто в силу об­ставин спілкується з про­курором, слідчим, суддею, адвокатом та ін., очікує по­ряд із кваліфікованим ви­конанням обов’язків ша­нобливого ставлення до се­бе. Поняття “повага” пере­дбачає:

- image073Справедливість;

- рівність права;

- найбільш повне задово­лення інтересів особистості;

- довіра до неї;

- уважне ставлення до її переконань;

- чуйність, ввічливість, делікатність.

У гуманному ставленні до людини з боку юриста проявляється практичне визнання достоїнств осо­бистості.

3. Порядність проявля­ється перш за все в спосо­бах і прийомах, які вико­ристовуються юристом у діяльності. Вони не повин­ні суперечити нормам пра­ва і моралі.

Не можна законодавчо регламентувати всі нюан­си, пов’язані з юридичною практикою. В деяких ситу­аціях саме від порядності слідчого, судді, нотаріуса залежить доля, добре ім’я конкретної людини або її близьких.

Порядність юриста-про - фесіонала базується на та­ких якостях, як довіра, співчуття, чесність і прав­дивість.

4. Довіра становить со­бою ставлення людини до дій іншого та ґрунтуєть­ся на переконаності в йо­го правоті, вірності, добро­совісності, чесності.

Довіра між колегами ві­діграє важливу роль в до­сягненні позитивного ре­зультату у вирішенні пи­тань юридичної справи.

Довіра і співчуття що­до клієнта є одним із най­більш важливих способів встановлення психологіч­ного контакту. Людина бу­де співпрацювати з юрис­том (слідчим, адвокатом), коли зрозуміє, що контак­тує з людиною, яка співчу­ває їй і хоче допомогти шля­хом встановлення істини у справі.

5. Чесність передбачає принциповість, вірність обов’язку, щиросердність перед іншими і перед со­бою, визнання і дотриман­ня прав інших людей на те, що їм законно належить.

Ці якості повинні виз­начати поведінку юриста у всіх випадках, коли він, спілкуючись з клієнтом, приймає на себе обов’язок
з виконання для нього зна­чущих дій - як, наприк­лад, забезпечення безпеки його або членів сім’ї клієн­та, створення всіх умов для захисту.

image074Висновки. Отже, у про­фесійній діяльності юрис­та не існує морально ней­тральних елементів, адже і право, і мораль мають од­ну мету - сприяти форму­ванню відносин між людь­ми на основі загальнолюд­ських цінностей - гуманіз­му, справедливості, свобо­ди, рівності, поваги, захис­ту прав і свобод особистості.



Література:

1. Скакун О. Ф. Теорія держави та права: Підручник. - Х.: Консум, 2001. - 655 с.;

2. Бандурка О. М., Скакун О. Ф. Юридична деонтологія: Під­ручник, Х.: ХНУВС. - 2002. - 333 с.;

3. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія: Нав­чальний посібник. - К.: ВІРА-Р+ДАКОР, 2000. - 505 с.;

4. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. // ВВРУ. - 1991. - №4.