joomla
ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
Юридичний вісник Причорномор’я

БІЛА Юлія Вікторівна

Старший викладач кафедри кримінального права та кримінології Херсонського юридичного інституту ХНУВС

Статтю присвячено проблемним питанням кваліфікації групових злочинів.

Ключові слова: групові злочини, кримінальна відповідальність, злочинне угрупування, вчинення злочину за попередньою змовою, групові посягання.

Статья посвящена проблемным вопросам квалификации группо­вых преступлений.

Ключевые слова: групповые преступления, криминальная от­ветственность, преступная группировка, совершение преступления по предварительному сговору, групповые посягательства.



Постановка проблеми та її зв’язок із провідними на­уковими та практичними завданнями. Законодавчі новели КК України стосов­но визначення поняття, оз­нак та видів спільної зло­чинної діяльності не ви­рішили дискусію в науці кримінального права щодо особливостей кримінальної відповідальності за групові злочини, чим зумовили не­обхідність їх наукового до­слідження.

Аналіз останніх дослі­джень і публікацій з цієї проб­лематики. У теорії кримі­нального права окремі проб­леми кримінальної відпові­дальності за групові злочи­ни досліджували такі відо­мі вчені, як М. І. Бажанов, Ф. Г. Бурчак, Галіакбаров, Л. Д. Гаухман, Н. О. Гуторова, П. І. Гришаєв, М. Д. Дурма­нов, В. П. Ємеляьнов, М. М. Ісаєв, А. О., М. Й. Коржанський, Г. О. Кригер, Б. А. Ляпунов, В. О. Навроцький, Б. С. Никифоров, АО. Пинаєв, О. О. Піонтковський, С. В. Познишев, М. С. Таганцев та інші.

Результати наукових до­сліджень щодо загальних питань співучасті та окре­мих проблем кваліфікації групових злочинів містять багато важливих теоретич­них положень. Однак деякі питання і сьогодні залиша­ються дискусійними. На­самперед мова йде про зміст поняття групового злочину та його видів згідно діючого законодавства.

Цілі та завдання стат­ті. Виробити пропозиції за­конодавчого закріплення в одній окремій статті За­гальної частини ККУ під назвою “Вчинення злочину групою осіб” злочинів, вчи­нених за попередньою змо­вою та без такої, як видів групового злочину, які є його органічними складо­вими.

Виклад основного мате­ріалу. У чинному кримі­нальному законодавстві Ук­раїни вчинення злочину за попередньою змовою гру­пою осіб розглядається як кваліфікуюча чи особливо кваліфікуюча ознака ряду складів злочинів. Разом з тим вчинення злочину за попередньою змовою гру­пою осіб можливе і що­до інших посягань, які не увійшли до їх числа.

Крім того, в диспозиціях всіх статей, де як ознака ос­новного складу, кваліфіку­юча або особливо кваліфі­куюча ознака передбаче­на вчинення злочину менш суспільно-небезпечним ви­дом групи - без поперед­ньої змови (ст. ст. 121, 126, 152, 153, 197-1, 294, 296, 316, 317, 402, 404-406), вчи­нення злочину більш сус­пільно-небезпечним її ви­дом, а саме групою осіб за попередньою змовою співу­часників, не передбачено.

Застосування норм Особ­ливої частини КК про гру­пові злочини базується на тих загальних і принципо­вих положеннях, які сфор­мульовані в нормах Загаль­ної частини.

З метою аналізу можли­вості законодавчого закріп­лення в одній окремій стат­ті Загальної частини КК України злочинів, вчинених за попередньою змовою та без такої, як видів гру­пового злочину, які є його органічними складовими, проведемо їх порівняльний аналіз.

Так, зі змісту частин 1 та 2 ст.28 КК України мож­на виділити ознаки, які, на перший погляд, притаман­ні групі осіб за попереднь­ою змовою, на відміну від простої групи:

- спільне вчинення зло­чину, а не участь у скоєнні злочину;

- відсутність вказівки за­конодавця на те, що учас­ники є виконавцями;

- наявність змови про спільне вчинення злочину заздалегідь, тобто до почат­ку злочину.

Спільність вчинення зло­чину - це головним чином усвідомленість згуртова­ності, єдності всіх учасни­ків злочину, розуміння то­го, що злочин чиниться гур­том (що надає сили, впевне­ності), і кожен співучасник, розуміючи спільність вчи­нення злочину, розраховує на підтримку, на взаємодо­помогу, на сприяння з боку інших співучасників [1, с.94].

Досліджуючи групові посягання, Р. Р. Галіакбаров зазначав, що суттєві труднощі в їх кваліфікації пов’язані з тим, що в аналізі не враховується обов’язкова ознака групового злочину - здійснення посягання об’єд­наними зусиллями спів­учасників, що є специфіч­ним проявом єдиної для всіх форм співучасті ознаки спільності участі двох чи більше осіб у вчиненні зло­чину [2, с.7]. Адже в групо­вому злочині посягання на об’єкт кримінально-право­вої охорони здійснюється зусиллями декількох ви­конавців, які впорядковані між собою в силу змови на спільне вчинення злочи­ну. Впорядкованість може знайти свій вираз в техніч­ному розподілі ролей: ха­рактері рухів та прийомів, які використовуються кож­ним співучасником, послі­довність дій тощо. Зоргані­зовані таким чином зусил­ля співучасників утворю­ють таку “якість”, яка в кін­цевому рахунку отримує юридичну оцінку як вико­нання об’єктивної сторони одного й того ж складу зло­чину.

Здійснення посягання спільними зусиллями спів­учасників може відобрази­тися в декількох типових варіантах розподілу ролей між ними. Ці варіанти різ­няться за обсягом внеску кожного суб’єкту в здійс­нення діяння, необхідного для виконання об’єктивної сторони конкретного скла­ду злочину, за характером рухів тощо. Оскільки ко­жен з варіантів являє со­бою виконання одного й то­го ж злочину, дії кожного учасника групового злочи­ну розглядається у зв’язку з діями інших. Найбільш рельєфно зазначена обста­вина представляється тоді, коли вчинене особисто кож­ним учасником, поза роз­глядом діяльності інших, взагалі є незлочинним або отримує іншу юридичну оцінку [2, с.7].

Суперечливе вирішення питання кваліфікації зло­чинів, вчинених за поперед­ньою змовою групою осіб з розподілом ролей, обумов­лено відсутністю прямої вказівки законодавця на характер виконуваних її учасниками ролей та ви­магає подальшого вдоско­налення кримінального за­кону України та практики його застосування. В науці кримінального права до­тепер існує точка зору, від­повідно до якої зміст вказа­ної кваліфікуючої ознаки тлумачиться виключно як співвиконавство. Так, нап­риклад, П. С. Матишевський, досліджуючи особли­вості злочинів проти влас­ності, дійшов висновку про те, що розкрадання повин­но кваліфікуватися за оз­накою вчинення його за по­передньою змовою групою осіб тільки тоді, коли ці особи брали безпосередню участь у його виконанні [3, с.130-131].

Одним із найпослідовні­ших з багатьох прибічників розуміння змісту кваліфі­куючої ознаки складу зло­чину “за попередньою змо­вою групою осіб” в межах співвиконавства є Р. Р. Галіакбаров. На його думку, груповим є лише такий зло­чин, де кожний учасник умисно, узгоджено з інши­ми, спільно, у повному обся­зі або частково здійснює ви­конання єдиного для всіх учасників злочину [4, с.6]. Науковець зазначав, що гру­повий злочин володіє необ­хідною сумою постійних, загальних для всіх проявів, об’єктивних та суб’єктивних ознак. Будучи специфіч­ним вираженням необхід­них ознак співучасті, вони мають істотні особливості. Тобто будь-який груповий злочин характеризується набором постійних ознак, які повинні бути встанов­лені в кожному конкретно­му діянні, кваліфіковано­му як вчинене групою. Від­сутність будь-якої з постій­них ознак завжди свідчить про неможливість віднесен­ня вчиненого діяння до гру­пи [2, с.3].

Окрім постійних, деякі прояви групового злочину можуть характеризуватися змінними ознаками (напри­клад, попередньою змовою). Проте мається на увазі, що змінні ознаки виступають у поєднанні з постійними, без яких не може існувати група.

Серед постійних об’єк­тивних ознак групового зло­чину Р. Р. Галіакбаров на­зиває:

- множинність учасни­ків (два і більше);

- безпосередність участі кожного з них у виконан­ні діяння, що охоплюється ознаками об’єктивної сто­рони одного і того ж складу злочину;

- здійснення посяган­ня об’єднаними зусиллями співучасників [4, с.13].

На відміну від групово­го злочину, в якому вико­навські діяння можуть про­явитися лише в юридичних межах та ознаках конкрет­ного складу злочину, перед­баченого статтею Особливої частини Кримінального ко­дексу, в складній співучасті ознаки складу та його межі значно ширші [2, с.5]. Вони окреслені як ознаками кон­кретного складу, так і озна­ками, сформульованими в ст.27 КК України.

Сучасна наука кримі­нального права України так само має послідовників да­ної точки зору щодо зміс­ту кваліфікуючої озна­ки “вчинення злочину за попередньою змовою гру­пою осіб”. Так, наприклад,

О. В. Ільїна з даного питан­ня зазначає, що “у випадку співучасті з розподілом ро­лей така ознака не може бу­ти інкримінована співучас­никам злочину, а може бу­ти інкримінована лише за наявності кількох виконав­ців злочину” [5, с.9].

Проте в науці криміналь­ного права сформульована й інша позиція щодо розумін­ня сутності кваліфікуючої ознаки “вчинення злочи­ну групою осіб за поперед­ньою змовою”. Так, напри­клад, на думку Д. П. Альо - шина [6, с.9], Г. П. Жаровсь - кої, злочинна група, яка діє за попередньою змовою, можлива як у співвико - навстві, так і у формі співу­часті з розподілом ролей [7, с.9]. Така позиція відсто­юється і в російській науці кримінального права. Нап­риклад, С. В. Афіногенов [8, с.24] і А. П. Козлов [8, с.11;

9, image056С.243] піддають критиці точку зору вчених, які ви­водять співвиконавство за межі співучасті.

Як аргумент на підтрим­ку першої позиції наведемо приклади законодавчого вирішення даного питання в межах співвиконавства в Кримінальних кодексах деяких зарубіжних країн. Так, в ч.2 ст.17 КК Респуб­ліки Білорусь чітко зазна­чено, що злочин визнаєть­ся вчиненим групою осіб за попередньою змовою, якщо виконавці заздалегідь до­мовилися про спільне вчи­нення даного злочину [10, с.17]. До того ж в ч.9 ст.16 то­го ж Кодексу прямо вказа­но, що співучасники несуть підвищену відповідаль­ність, якщо злочин вчине­ний групою осіб, які безпо­середньо прийняли участь у його вчиненні (співвико - навство), або організованою групою, або злочинною ор­ганізацією [10, с.17].

image057Згідно з ч.2 ст.39 КК Рес­публіки Таджикистан зло­чин визнається вчиненим групою осіб за попереднь­ою змовою, якщо в ньому брали участь виконавці, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення [11, с.51-52].

У ч.2 ст.27 КК Грузії за­конодавець визначив, що злочин вважається вчи­неним групою осіб за по­передньою змовою, якщо особи, які брали в ньому участь, заздалегідь вступи­ли в зв’язок з метою спіль­ного вчинення злочину [12, с.101].

З метою уніфікації на­ціонального законодавства про кримінальну відпові­дальність за групові злочи­ни пропонуємо в ч.2 ст.28 КК України визначити гру­пу осіб за попередньою змо­вою таким чином: злочин визнається вчиненим за по­передньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька виконав­ців (два або більше), які за­здалегідь, тобто до початку виконання злочину, домо­вилися про спільне вчинен­ня даного злочину.

Висновки. Таким чи­ном, порівняльний аналіз злочинів, вчинених за по­передньою групою осіб та без такої за законодавством України, Таджикистану, Грузії та Білорусії свідчить про те, що поняття групи осіб за попередньою змо­вою співучасників суміщає в собі поняття групи осіб без попередньої змови, але з єдиним додатком - попе­редньою змовою.

Результати проведеного дослідження стали підґрун­тям для пропозиції законо­давчого закріплення в од­ній окремій статті Загаль­ної частини ККУ під назвою “Вчинення злочину групою осіб” злочинів, вчинених за попередньою змовою та без такої, як видів групового злочину, які є його органіч­ними складовими.



Література:

1. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: навчальний посібник. - Вид. 2. - К.: Атіка, 2002. - 640 с.;

2. Актуальные проблемы борьбы с групповой преступностью: межвузовский сборник научных трудов. - Омск: изд. Омс­кой высшей школы милиции МВД СССР, 1983. - 106 с.;

3. Матышевский П. С. Уголовно-правовая охрана социалис­тической собственности в Украинской ССР. - К., 1972;

4. Галиакбаров Р. Р. Квалификация групповых преступле­ний. - М., 1980;

5. Ільїна О. В. Кримінально-правова характеристика кваліфі­куючих ознак корисливих злочинів проти власності: авто - реф. дис...к-та юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2007;

6. Альошин Д. П. Кримінальна відповідальність за розкра­дання, вчинені у співучасті: Автореф. дис. к-та юрид. на­ук: 12.00.08 / - Х., 2003. - 20 с.;

7. Жаровська Г. П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: автореф. дис. к-та юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т дер. і права. - К., 2004;

8. Афиногенов С. В. Соучастие в преступлении (понятие, ви­ды и формы): автореф. дис... к. ю.н. - М., 1991;

9. Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальность. - СПб., 2001;

10. Уголовный кодекс Республики Беларусь: 9 июля 1999 г. № 275-З: текст по состоянию на 21 января 2008 г. - Минск: Амалфея, 2008. - 352 с.;

11. Уголовный кодекс Республики Таджикистан/ Принят За­коном Республики Таджикистан от 21 мая 1998 года «О принятии Уголовного кодекса Республики Таджикистан». Введен в действие 1 сентября 1998 года Постановлением Парламента Таджикистана / Предисловие А. В. Федоро­ва. - СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс»,

2001. - 410 с.;

12. Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. З. К.Бигвава. Вступ. стаття к. ю.н., доц. В. И.Михайлова. Обзорн. Ста­тья д. ю.н., проф. О. Гамкрелидзе. Перевод с грузинского И. Мериджанашвили. - СПб.: Издательство «Юридичес­кий центр Пресс», 2002. - 409 с.