УДК347.23.676 (045)

М. М. Гуренко-Вайцман,

Доктор юридичних наук, професор

Н. В. Філик,

Кандидат юридичних наук, доцент

У статті розглядаються проблеми захисту прав жінок через укладення шлюбного договору.

Ключові слова: сімейні відносини, шлюбний договір, цивільно-правовий договір, економічна неза­лежність, захист прав і свобод.

Ставши на шлях входження в європейське і світове співтовариство як демократична держава, Україна взяла на себе зобов’язання щодо імпле­ментації головних цінностей міжнародного права, спираючись передусім на загально-гуманістичні принципи та дії. Україна прагне творити су­часність й майбуття на засадах переосмислення минулого, розвиватися у контексті сучасної світо­вої історії, реформувати й облаштовувати суспіль­не життя на засадах демократизації та гуманізації. Пріоритет прав і свобод людини проголошені па­нуючою формою упорядкування та осмислення світових, регіональних і національних проблем, переосмислення людських цінностей, ролі прав людини у соціальних перетвореннях.

Значний вплив у формуванні гуманітарного, гендерного світосприйняття на розвиток нена­сильницької ідеології в Україні, на осмислення процесів боротьби та попередження насильства щодо жінок мали універсальні світові цінності справедливості і свободи, протидія насильству, страху, гнобленню, всьому, що перешкоджає існу­ванню людини. Саме здобутки міжнародного пра­ва з попередження та викорінення усіх форм на­сильства щодо жінок обумовили становлення сьо­годнішньої концепції українського гендерного права. Можна констатувати, що в Україні створе­но правове підґрунтя щодо забезпечення режиму примата міжнародного права над національним законодавством. Але, на жаль, правозастосовна та правозахисна сторони запобігання насильству щодо жінок сьогодні залишаються правовими намірами. Причини порушення прав жінок в Ук­раїні ще й досі мають «традиційний» характер. Во­ни містять не тільки соціально-економічне, а й психолого-етичне підґрунтя. На жаль, суспільство як на рівні окремої особистості, так і на рівні суспільства не готове не тільки усвідомити, що навкруги нас досить поширене насильство щодо жінок, але й захистити жінок та дівчат від насиль­ства - ні законодавчим, ні інформаційним, ні освітянським, ані психологічним (реабілітацій­ним) чином.

Так, сьогодні слід виокремлювати проблему насилля над жінкою у шлюбі взагалі та страху роз­лучення зокрема. Треба зазначити, що мова йде про страх жінки опинитися у стані розлучення. На перший погляд, це психологічна проблема, але пропонується подивитись на неї з правової точки зору, саме з позиції залежності жінки від чоловіка, різності її стану у шлюбі й поза шлюбом. Тобто ре­альної нерівності жінки й чоловіка, різності стану заміжньої й незаміжньої жінки, як скритої форми залежності жінки.

Сучасні дослідження та різні моніторинги свід­чать про існування економічної нерівності жінок та чоловіків. Це має прояв у різностях заробітних план, превалюванні жіночого безробіття, доміну­ючої ролі у вихованні дітей, соціальної незахище­ності жінок та ін. Як наслідок - родина постає єди­ним середовищем існування жінки. Та, на жаль, не маючи власних джерел існування (чи достатніх для незалежного життя) жінка потрапляє в родин­ну кабалу. Вона становиться економічно, соціаль­но, морально, психологічно залежною від свого чоловіка й позбавляється, іноді добровільно, від свого рівного стану, своєї свободи, своєї волі.

Певним прогресивним кроком у формуванні економічної незалежності жінки можна назвати вве­дення в Кодекс про шлюб і сім’ю норм про шлюб­ний договір (контракт). Введення цього нового правового інституту мало дуже велике значення насамперед для регулювання майнових відносин чоловіка й жінки, а також для забезпечення захис­ту подружніх прав кожного з них, як у шлюбі, так і у випадку розлучення. Однак, проіснувавши ба­гато років у законодавстві нашої держави, він так і залишився врегульованим поверхово й мало за­стосовуваним на практиці. Пояснити це можна не­гативним, критичним відношенням населення до

Шлюбного контракту, що обумовлено традиціями, недостатністю у населення правових знань про значення шлюбного договору.

Питання шлюбного договору та його ролі в системі цивільно-правових договорів розгляда­лися певною мірою в працях О. А. Явор, І. В. Жи - лінкова, О. М. Калітенко, Т. О. Ариванюк, В. С. Гопанчука, З. В. Ромовської, Ю. С. Червоно­го. Однак ці напрацювання не виключають потре­би в подальших наукових дослідженнях правової природи шлюбного договору для того, щоб отри­мати повне і всебічне уявлення про роль і значен­ня інституту шлюбного договору у сімейному праві. Переважна більшість країн світу давно ви­знали доцільність існування інституту шлюбного договору в законодавстві. В різних країнах цей інститут має свої особливості, проте мета його існування єдина - надати подружжю достатньо широкі можливості для самостійного визначення своїх майнових відносин у шлюбі, щоб вони мали змогу, при необхідності, змінити режим майна, встановлений законом, який автоматично починає діяти з моменту укладання шлюбу.

Нами був проведений моніторинг на предмет обізнаності молоді щодо шлюбного договору та місця, що займає шлюбний договір у родинних стосунках. Відповіді показали, що тільки біля 77 % молоді знають про існування шлюбного договору, при цьому у такій обізнаності більше виявилось жінок, ніж чоловіків. Але цікавими стали відповіді опитуваних щодо джерела їх обізнаності. Вияви­лось, що більшість опитаних довідалися про шлюб­ний договір від знайомих (26,3 %) або із засобів масової інформації (26,3 %). Тільки для 21,3 % мо­лоді інформативним джерелом став Сімейний Ко­декс України. Особливою ознакою цих респон­дентів є те, що вони, в основному, - представники студентської молоді. Однак, виявилось ще й одне негативне, на наш погляд, явище. Йдеться про те, що тільки 3 % респондентів дізналися про шлюб­ний договір в органі РАГСу.

Отже, досліджуючи проблему зацікавленості молоді щодо шлюбного контракту, нами встанов­лена зростаюча їх кількість. Більше, ніж 75% рес­пондентів позитивно відповіли на це питання, з них - однакова кількість як чоловіків, так і жінок. Однак виявляється тенденція збільшення при­хильників шлюбного договору зі збільшенням віку респондентів: так, серед молоді віком від 19 до 25 ро­ків «так» відповіли 27,5 % опитаних, від 26 до 30 ро­ків зацікавлені у шлюбному контракті 34,5 % опи­таних, а з 30 до 35 років - майже 40 %. Це дозволяє говорити про те, що власний життєвий досвід, не­гативний шлюбний досвід змушують більш уваж­но ставитись до свого майнового та соціального стану. Вищесказане дає нам можливість зробити висновок, що обізнаність молоді у шлюбному до­говорі (контракті), його сенсі та можливостях формується на побутовому рівні, поза участю дер­жави та його органів. При цьому культура шлюб­ного контракту формується не як превентивна форма узгодження взаємних прав і обов’язків, а як наслідкова - забезпечення захисту під час вирішен­ня шлюбних проблем.

При цьому більшість респондентів щодо сенсу укладання шлюбного контракту указувало на пот­ребу захисту «власного майнового капіталу». Май­же 18 % респондентів давали відповіді такого зміс­ту: «шлюбний договір може бути свого роду стра­ховкою на випадок непередбачених ситуацій», «шлюбний договір насамперед може стати способом захисту дітей». І тільки 2 % вказали на те, що тільки шлюбний контракт дозволить уникнути проблем, в тому числі й психологічних, при розлученні.

Проаналізувавши це питання з точки зору сімейного стану респондентів, виявилось, що 70 % визнаючих потребу шлюбного контракту мають власний досвід розлучення. Але 54 % з них, знахо­дячись у повторному шлюбі, знову не укладали шлюбний контракт.

Спроба з’ясувати цей феномен виявила, що, те­оретично розуміючи потребу укладання шлюбно­го контракту, на практиці 28,8 % респондентів вис­тупили проти шлюбного контракту як проти фор­ми, несумісної з коханням. Переважна більшість респондентів посилилась на «нерозуміння з боку обранця» (41,3 %). Відповіді чоловіків (26,5 %) і жінок (25%) розділилися практично навпіл, також відповіді розділилися й залежно від віку - 26,5 % в 19-25 літніх і 25 % в 25-55 літніх учасників опи­тування. До таких же причин можна віднести «осуд близьких» (8,8 %) і «внутрішні переконання» (15 %), які також свідчать про незатребуваність шлюбного договору через відсутність вірних знань про шлюбний договір.

Виявлені результати, з одного боку, свідчать про ментальність нашого народу, про досить шанобли­ве ставлення до своїх коханих та їх сімей, менталь­не небажання образити шлюбним договором «по­чаток щасливого сімейного життя». Однак, з іншо­го боку, це має негативні свідчення. Йдеться про низьку культуру правового захисту себе й своєї ро­дини. Також не розуміють до кінця зміст і значен­ня шлюбного договору в житті. На жаль, шлюбний контракт ще не став частиною правової культури нашого суспільства, не здобув розуміння форми й засобу як власних природних, так і соціальних прав.

Однак сучасні зміни у соціальній ролі жінки й чоловіка зобов’язують по-новому подивитися на різні сфери життя, у тому числі й на подружнє. Не варто, звичайно, стверджувати, що всі шлюби по­винні укладатися тільки шляхом договору. Але потреба формування культури шлюбного догово­ру, на наш погляд, є очевидною.

Тим більше, що майже 82,5 % з опитуваних висловили готовність укладати шлюбний договір, заздалегідь обговорювати й погоджувати як май­нові питання, так і питання індивідуальних прав і свобод. У цьому контексті цікавим є той факт, що у шкалі пріоритетів шлюбних домовленостей май­нові питання ставляться респондентами на 3-4 міс­ця, віддаючи перевагу питанням власної свободи, праву на працю чи навчання, розподілу сімейних обов’язків.

Проте найважливіше, що виявило проведене дослідження, на перше місце у сенсі укладання шлюбного договору молодь ставить особистий за­хист, і перш за все, від насилля в сім’ї. Майже 90 % опитуваних молодих жінок на перше місце поста­вили безумовність розлучення у випадку застосу­вання до них будь-якого насилля з боку чоловіка. При цьому застосування насилля повинно пород­жувати не тільки розлучення, а й передачу всього подружнього майна жінці. Обумовимо, що під на­силлям опитувані жінки розуміють не тільки фі­зичні дії, а й психологічні, сексуальні та економіч­ні дії. На думку молодих жінок, сенс шлюбного до­говору - захист та збереження їхніх особистих прав і свобод саме у сімейному житті.

Незважаючи на оптимістичні результати дослі­дження стану відношення молоді до шлюбного до­говору, треба констатувати, на наш погляд, і нега­тивні фактори, що не сприяють набуттю шлюбно­го контракту цивілізованого місця в нашому сус­пільстві.

По-перше, визнаючи сімейне життя сферою приватного життя людини, держава майже відсто­ронилася від надання цих прав людини. З боку держави, на жаль, тільки закріплені правові рамки та принципи регулювання сімейних відносин. Од­нак не здійснюється цілеспрямована пропаганда шлюбного договору як форми захисту прав і сво­бод жінки й чоловіка, як в умовах шлюбу, так і при його розірванні. На жаль, не є обов’язковим для державних органів навчання та культивування у молоді цивілізованого ставлення до своїх прав і свобод.

По-друге, правова освіта крізь призму природ­них прав і свобод повинна стати провідною у діяльності держави, її цілеспрямованої роботи що­до підвищення правової культури громадян Ук­раїни та подолання правового нігілізму щодо прав і свобод людини.

По-третє, неосвіченість людини щодо власних прав і свобод, засобів захисту й поновлення пору­шених прав, можливостях недопущення порушен­ня власних прав і свобод є первинною формою по­рушення природних прав і свобод людини. Не­освіченість чи недостатня освіченість людини ро­бить її вразливою, незахищеною від насилля. Саме такий стан, на наш погляд, і є тим середовищем, що породжує насилля в сім‘ї, з одного боку, відчай і несупротив - з іншого.

По-четверте, тотальний правовий нігілізм суспільства, відсутність базових знань з договір­них відносин як у сфері цивільного права, так і у сфері шлюбно-сімейних відносин.

Велика можливість використання договору у всіх сферах життя суспільства як універсального регулятора відносин дозволяє охарактеризувати його як спільний правовий акт, який являє собою формалізоване вираження і закріплення відособ­лених погоджених автономних волевиявлень двох чи більше формально рівних суб’єктів права, які встановлюють їхні взаємні юридичні права і обо­в’язки, виконання яких вважається обов’язковим.

Цивільно-правові договори становлять левову частку договорів, які регламентуюють суспільні відносини. Але поряд із цивільно-правовими до­говорами існують і такі договори, які використо­вуються за межами цивільного права. Проте усі вони є також угодами, спрямованими на виник­нення певних прав і обов’язків, що становлять у сукупності саме правовідношення, породжене угодою.

Цивільне законодавство застосовується також у випадках, коли ці відносини не регулюються, наприклад, сімейним, трудовим правом тощо. У таких випадках діє принцип субсидіарного засто­сування цивільно-правових норм до зазначених відносин.

Встановлення правової природи шлюбного до­говору багато в чому залежить від підходу до ви­явлення галузевої приналежності сімейного пра­ва, оскільки тут сформувалося, в основному, два погляди на цю проблему. За першою точкою зору, сімейне право є самостійною галуззю права, за другою - воно є підгалуззю цивільного права. Так, представники сімейно-правової науки розгляда­ють сімейне право самостійною галуззю права [2, с. 10], окремі представники ж цивільного права вважають сімейне право підгалуззю цивільного права [3, с. 25].

У юридичній літературі висловлювалися різні точки зору про правову природу шлюбного дого­вору. Окремі автори пропонують розглядати його як окремий вид подружніх договорів. Так, на­приклад, І. В. Жилінкова вважає шлюбний до­говір як один із видів договорів що укладаються подружжям, тобто видом подружніх договорів [4, с. 33]. Хоча дану позицію важко заперечити, адже це дійсно так, проте вона не повною мірою роз­криває правову природу шлюбного договору, ад­же інші автори вважають його переважно цивіль­но-правовим договором, зокрема М. В. Анто - кольська [6].

На думку Ю. С. Червоного шлюбний договір є сімейно-правовим договором, оскільки його суб’єктами є лише подружжя [5, с. 175]. Але за­гальна теорія договірного права щодо подружніх договорів поки що повністю теоретично і практич­но не розроблена. Недостатнім є уявлення про їх сутність та відмінність від цивільно-правових до­говорів, не говорячи вже про класифікацію, фор­му, умови і наслідки їх недійсності та інші кри­терії. Відсутність загальних теоретичних розробок з цього питання значно ускладнює вивчення інституту шлюбного договору, а до прийняття но­вої редакції Сімейного кодексу - шлюбного конт­ракту.

Отже, на основі аналізу поглядів окремих вче­них є всі підстави вважати шлюбний договір різновидом цивільно-правових договорів. Але не­має жодних підстав заперечувати, що йому прита­манні як загальні для будь-якого договору ознаки, так і суто специфічні. Звісно, за своєю юридичною природою і правовими наслідками шлюбний до­говір має низку особливостей. Проте яких-небудь положень, які б не вкладалися в конструкцію до­говору, шлюбний договір не має. Отже, до нього можна ставити ті ж самі вимоги, які висуваються до інших договорів, тобто законність змісту, віль­не волевиявлення сторін, належний суб’єктний склад, дотримання визначеної законом форми то­що [4]. Посилання ж деяких авторів на особливий суб’єктивний склад шлюбного договору не може заперечити притаманність йому певних цивіліс - тичних ознак, адже в цивільному праві є чимало договорів з особливим суб’єктним складом (дого­вори довічного утримання, договори за участю фізичних осіб - споживачів та ін.), що не виводить їх за межі цивільно-правового договору.

Література

1. Декларація про викорінення насильства проти жінок. Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю по доповіді Третього комітету (А/48/629) 49/104.36. «Наші людскі права», Київ, 1996.

2. Рясценцев В. А. Семейное право. Учебник для юрид. ин-тов и фак. - М.: Юрид. лит., 1967. - С. 9-18.

3. Гражданское право: Учебник / А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой (ред.). - М.: Проспект, 1997. - Ч. 1. - С. 24-25.

4. Жилинкова И. В. Брачный контракт. - Харьков,

1995. - 33 с.

5. Научно-практический комментарий Семейного ко­декса Украины / Под ред. Ю. С. Червоного. - К., 2003. - 175 с.

6. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации / М. В. Антокольская, Ю. А. Королев, И. М. Кузнецова и др. - М.: БЕК, 1996. - 115 с.

М. Н. Гуренко-Вайцман, Н. В. Филык

К вопросу определения брачного договора в системе договорных отношений.

В статье рассматриваются проблемы защиты прав женщины посредством заключения брачного договора.

М. N. Gurenko-Weizmann, N. V. Filyk

The problem definition marriage contract sn the system of contractual relations.

In clause problems of protection of the rights of the woman by means of the conclusion of the marriage contract are considered.