joomla
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В СФЕРІ КОСМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

О. С. Петрищев

Правовое регулирование деятельности международных организаций в сфере космоса.

Статья освещает проблемы правового регулирования деятельности международных организаций в сфере предоставления космических услуг и технологий в условиях интернационализации и глобализа­ции отношений в рамках всемирной экономической системы.


Національне космічне агентство України. E-mail: Kostnata@kiev. farlep. nel

Стаття висвітлює проблеми захисту прав інтелектуальної власності, створеної в процесі діяль­ності з дослідження та використання космічного простору в умовах сьогодення.



ВСТУП

З початку космічного віку діяльність з дослі­дження та використання космічного простору переважно була публічною, і державні космічні програми в основному здійснювались на забез­печення військових інтересів [1].

Після II Конференції ООН з космосу 1982 ро­ку (далі — Конференція) стало зрозумілим, то світ докорінно змінився. З одного боку, заверши­лась «холодна війна» та було скорочено військо­ві бюджети. З іншого боку, розпочався процес ліквідації наступального стратегічного озброєння! прийняття заходів щодо обмеження розповсю­дження ракетно-космічної техніки. Це, своєю чергою, призвело до скорочення виробництва ра­кетно-космічної техніки, зокрема військового при­значення. та суттєвого зменшення обсягів бюджет­ного фінансування космічних програм.

На III Конференції (1999 року) було зазначе­но, що сьогодні існує тенденція залучення до ко­смічних проектів та програм дедалі більшої кіль­кості приватних компаній, які в своїй більшості є міжнародними. Разом з тим III Конференція про­демонструвала, що міжнародне право виявилося не готовим до стрімкого процесу комерціалізації космічної діяльності. Ці проблеми стали голо - зною темою тижневого семінару з актуальних проблем міжнародного космічного права, що був проведений під егідою Міжнародного інституту космічного права в рамках III Конференції. У ви­сновках і пропозиціях за результатами дискусії було констатовано, що швидке поширення масш­табів діяльності приватного сектора в космічній га­лузі та в галузях, пов'язаних з нею, потребує ви­вчення багатьох аспектів сучасного космічного права. Зокрема, питань прав інтелектуальної влас­ності та передачі технолог ій, у зв'язку з якими може знадобитися особливий режим глобальної уніфікації на практиці.

Широке дослідження проблеми захисту прав інтелектуальної власності в сфері космічної дія­льності пов'язано із започаткуванням міжнарод­ного космічного проекту — Міжнародна косміч­на станція (МКС). Метою цього проекту є роз­виток співробітництва в космічній галузі, зокре­ма, проведення експериментів в умовах мікро-

• равітації та мікрогравітаційної обробки матеріа­лів. Упродовж переговорів держав-партнерів (США, Канада, Японія та держави-члени ЄКА) стосовно укладення Міжурядової угоди зі ство­рення МКС виявилося, що проблеми інтелектуа­льної власності відіграють важливу роль щодо встановлення юрисдикції та контролю над еле­ментами станції, а також визначення прав влас­ності на винаходи та відкриття, які здійснювати­муться на борту постійно діючої лабораторії в космосі. Ці дискусії точилися щодо права проми­слової власності, особливо стосовно гармонізації патентного законодавства та інших питань пате­нтування.

Тому в статті 8.4 Меморандуму про взаєморо­зуміння між космічними агентствами, які співро­бітничають в рамках ЮА, 1988 року було зазна­чено: «З метою захисту права інтелектуальної власності користувачів МКС норми, що врегу­льовують правовий статус персоналу (у тому чи­слі екіпажу Станції), який має доступ до відпові­дних даних, встановлюватимуться Міжнародним координаційним комітетом» [2].

З часом, після тривалих досліджень та ви­вчення цієї проблеми стало зрозумілим, що за­хист прав інтелектуальної власності в космічній сфері торкається не тільки винаходів, а й авто­рського права та суміжних прав.

Інтелектуальна власність та міжнародне космічне право

Резолюції ООН заклали основу системи пра­вових принципів, якими повинні керуватись дер­жави в процесі використання космічного просто­ру. В 1961 році Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією 1721 (XVI) «Міжнародне співробіт­ництво у використанні космічного простору в ми­рних цілях» закріпила два основоположні прин­ципи міжнародного космічного права:

— міжнародне право, у тому числі Статут ООН, застосовуються до космічного простору;

— космічний простір і небесні тіла можуть вільно досліджуватись та використовуватись всіма державами відповідно до норм міжнарод­ного права і не підлягають привласненню з боку будь-якої з них.

У 1982 році вперше в контексті космічної дія­льності та міжнародного співробітництва інтеле­ктуальну власність було пов’язано з нормами ко­смічного права — право передруку та суміжні права, згадані в резолюції Генеральної Асамблеї ООН про Принципи, що регулюють використан­ня державою штучних супутників Землі для без­посереднього телевізійного мовлення.


Після багаторічних дискусій в рамках ООН було прийнято Декларацію про міжнародне спів­робітництво при дослідженні та використанні космічного простору на користь і в інтересах держав, з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються. У цій Декларації було зробле­но наголос на статтю І Договору з космосу (До­говір про принципи діяльності держав з дослі­дження та використання космічного простору в мирних цілях, включаючи Місяць та інші небесні тіла) 1967 року, в доповнення до якої зазнача­лось: «Держави вільні у визначенні всіх аспектів міжнародного співробітництва в галузі дослі­дження та використання космічного простору на засадах рівноправності та взаємної згоди. Дого­вірні умови здійснення коопераційних заходів мають бути чесними та відповідати здоровому глузду, а також не порушувати прав і законних інтересів сторін, у тому числі й прав інтелектуа­льної власності». Декларація повністю визнає важливу роль інтелектуальної власності, сприяє міжнародній співпраці та обміну спеціальними знаннями і технологіями між державами на заса­дах взаємної згоди.

Основні проблеми захисту прав інтелектуальної власності

У результаті попереднього вивчення питання захисту прав інтелектуальної власності в сфері космічної діяльності було виокремлено дві осно­вні проблеми.

По-перше, проблеми придатності застосуван­ня національних та міжнародно-правових регу­ляторів інтелектуальної власності до умов діяль­ності в космічному просторі, по-друге, можливого в майбутньому негативного впливу інтелектуа­льної власності на сприяння космічному викори­станню цієї власності, особливо країнами, що розвиваються.

І Іершу проблему було детально обговорено та проаналізовано в Європі, і результати проведеного в ЄКА дослідження було оприлюднено в 1996 році в Італії.

У висновках дослідження було підкреслено, що місце винаходу, як це зазначено в статті 27 Угоди щодо прав промислової та інтелектуальної власності (ТРІПС), не має великого значення («патентування та надання патентних прав здійс­нюється за відсутності дискримінації щодо місця винаходу, галузі технологій та стосовно того, є продукція імпортованою чи виробленою на тери­торії країни»). Це означає, що відкриття або ви­нахід, зроблені в космічному просторі, можуть бути запатентовані на Землі без особливих ускладнень. Проблема полягає в тому, яким чи­ном ці патенти можуть буги захищені в косміч­ному просторі, враховуючи, що останній не під­падає під юрисдикцію жодної з держав. Це питання було внесено до порядку денного щорі­чних сесій керівних органів Всесвітньої органі­зації інтелектуальної власності (ВОІВ) починаю­чи з 1996 року, яке і до цього часу знаходиться в процесі розгляду.

Друга проблема полягає у визначені негатив­ного виливу, що може завдати інтелектуальна власність у процесі обміну технологіями, та у побоюванні щодо монополізації космічних тех­нологій окремими країнами, що не є, однак, осо­бливим явищем для цієї (космічної) галузі, а притаманне усім сферам винахідницької діяль­ності.

З часом дослідження питання захисту прав ін­телектуальної власності в сфері космічної діяль­ності здобуло свій розвиток. Вчені —дослідники цієї проблеми — почали поділяти винаходи, пов'язані з космосом, на ті, що є результатом ді­яльності на Землі, та на ті, що були зроблені в космічному просторі [2]. Також з'явилися думки щодо захисту прав інтелектуальної власності не тільки в рамках проекту МКС, а й таких сфер ко­смічної діяльності, як супутникове мовлення, ди­станційне зондування Землі.

Вирішення зазначених проблем державами

Проблему захисту прав інтелектуальної влас­ності в сфері космічної діяльності намагаються розв’язати Комітет ООН з космосу (в міжсесій­ному порядку), ЄКА та ВОІВ. а також окремі вчені-правознавці, які вбачають реальні пробле­ми в майбутньому.

На цей час не існує окремого міжнародного документа навіть рекомендаційного характеру, який хоча б встановив рамки використання об’єктів інтелектуальної власності, що виникли в результаті космічної діяльності. Тому держави намагаються самі врегульовувати ці проблеми на основі національного законодавства. Наприклад, в Кодексі США передбачена статгя щодо вина­ходів в космічному просторі (розділ 35, частина

II, глава 10 статті 105), яка, своєю чергою, вста­новлює, що «будь-який винахід, зроблений, ви­користаний або проданий в космічному просторі на космічному об’єкті або його компоненті, що знаходиться під юрисдикцією або контролем США, розглядається як зроблене, використане або продане на території США, за винятком будь-якого космічного об’єкта або його компо­нента, які окремо вказані або іншим чином пе­редбачені в міжнародній угоді, стороною якого є США або будь-яка інша держава, або будь-якого космічного об’єкта або його компонента, внесе­ного до реєстру іноземної держави відповідно до Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запуска­ються до космічного простору». Виходячи з цьо­го зрозуміло, що США використовує закон «кра­їни прапора» [3].

Російська Федерація, своєю чергою в Законі «Про космічну діяльність» від 20 серпня 1993 року передбачила статтю 16 «Інтелектуальна власність», яка встановлює, що «Правова охоро­на результатів інтелектуальної діяльності, отри­маних при розробці космічної техніки та косміч­них технологій, а також використання виключ­них прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюються в порядку, визначеному Цивіль­ним кодексом РФ та іншими законами РФ в галу­зі інтелектуальної власності». Російська Федера­ція тільки обмежила регулювання цих правовідносин внутрішнім законодавством з ін­телектуальної власності, яке, зрозуміло, не пе­редбачає специфіки космічної діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ми бачимо, що держави починають регулювати використання результатів інтелектуальної власності, отрима­них під час космічної діяльності, національним законодавством, що може призвести в майбут­ньому до правових колізій.

Також необхідно зазначити, що держави на сьогодні при співробітництві в сфері космічної діяльності передбачають умови використання об’єктів інтелектуальної власності в міжнарод­них угодах двостороннього та багатостороннього характеру. Спочатку це були окремі статті, але в останні роки з’явилась практика підготовки окремих додатків до угод, які регламентують розподіл прав на об’єкти інтелектуальної власно­сті та можливість використання цих об’єктів державами — учасницями співробітництва.

В Україні, яка є однією з провідних космічних держав, на сьогодні в жодному нормативно- правовому документі з космічної діяльності не передбачено принципів захисту прав інтелекіуа - льної власності. В рамках міжнародного співро­бітництва наша держава взяла на озброєння між­народну практику щодо підписання додатків з інтелектуальної власності до рамкових угод з до­слідження та використання космічного простору в мирних цілях.

ВИСНОВКИ

Виходячи з вищевикладеного зрозуміло, що хоча проблема захисту прав інтелектуальної вла­сності в сфері космічної діяльності виникла кіль­ка десятків років тому, але і сьогодні немає чіт­ких пропозицій щодо врегулювання відповідних відносин на міжнародному рівні. А це питання потребує свого вирішення саме на міжнародному рівні у зв'язку з тим, що дослідження та викори­стання космічного простору мають міжнародний характер, а космічний простір не знаходиться під юрисдикцією жодної держави.

По-перше, необхідно чітко визначити, які об’єкти інтелектуальної власності можуть бути створені в результаті різних видів діяльності в космічному просторі (дистанційне зондування, космічні дослідження всередині/зовні космічних об’єктів або на поверхні/в надрах космічних тіл, телевізійне мовлення, супутниковий зв’язок і т. д.). По-друге, вивчити сучасний міжнародно - правовий порядок в сфері інтелектуальної влас­ності. космічної діяльності і практику країн світу щодо захисту прав інтелектуальної власності в сфері космічної діяльності. По-третє, розробити загальні принципи захисту прав інтелектуальної власності в сфері космічної діяльності. І, по - четверте, підготувати міжнародно-правовий до­кумент обов'язкового характеру з цього питання.

При цьому розробка принципів та підготовка обов'язкового для виконання міжнародно-пра - вового документа повинні бути під егідою Комі­тету ООН з космосу із залученням представників ВОІВ та ЮНІДРУА.

На цей час було б доцільно внести до порядку денного сесій Юридичного підкомітету Комітету' ООН з космосу пункт стосовно вивчення про­блем захисту прав інтелектуальної власності в сфері космічної діяльності.

Список використаних джерел

1. Chukeat Noichim The Protection of Intellectual Property Rights in Outer Space of the EU and Thailand, Http://www. thailawforum. com/ articles/ ipspacenoichi m. html

2. Бсглий O. B. Третя конференція ООН з космосу і проблеми розвитку права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. — 2000. — № 4. — С. З—9.

3. Космічне законодавство країн світу: Тематичне зібрання (російською та англійською мовами). — Том

1. Загальні питання космічної діяльності. Державне регулювання / Відп. ред. Н. Р. Малишева, Ю. С. Шем- шученко. — К.: Атака, 2001. — 448 с.