joomla
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В СФЕРІ КОСМОСУ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

Ю. Химченко

Правовые основы трансформации международно-правовых норм во внутреннем праве Украины. Статья рассматривает основные принципы трансформации норм международного права в нормы внутреннего права Украины и соотношение таких норм в национальном законодательстве.


УДК 341.29.009(100)


Науково-дослідний центр повітряного і космічного права НАУ, E-mail: Centerspace@meil. ru.

Стаття висвітлює проблеми правового регулювання діяльності мінародих організацій у сфері надання космічних послуг і технологій в умовах інтернаціоналізації і глобалізації відносин в рамках світової економічної системи.



Сучасний світовий ринок космічних послуг і технологій з правової точки зору являє собою си­стему публічно - і приватно-правових зв'язків, що опосередковують відносини між такими суб’єктами, як держави, міжнародні міжурядові організації, фізичні та юридичні особи, включаючи різноманітні міжнародні неурядові організації та транснаціональні корпорації. І якщо до останнього часу діяльність в рамках сучасного світового ринку космічних послуг і технологій асоціювалася в ос­новному зі співпрацею держав і міжуря­дових міжнародних організацій, то останнім часом на арену цього ринку дедалі активніше виходять нові «дійові особи» (приватні фірми, банки, транс­національні корпорації, інші юридичні особи), що ставить на порядок денний нові правові проблеми.[30]

На нинішньому етапі розвитку сучасного сві­тового ринку космічних послуг і технологій ви­никає ціла низка суперечностей між якісно но­вим станом світового ринку та неадекватністю діючих механізмів і методів його правового ре­гулювання. Це виявляється, зокрема, в тому, що сучасний світовий ринок космічних послуг і тех­нологій як складова частина світової економіки має міжнаціональну природу надання послуг так, як і космічне виробництво має яскраво ви­ражений міжнародний характер, у той час як правове регулювання світового ринку дедалі більше по суті своїй стає національним у зв’язку з усе більшою вагою у відносинах на цьому ринку приватного сектора. Іншими сло­вами, в наявності маємо невідповідність між змістом світового ринку як цілісної, інтегрова­ної структури та децентралізованої форми її правового регулювання.

Іншою проблемою є те, що та швидкість, з якою відбуваються зміни в світовій економіці, вимагають оперативності та гнучкості з боку іс­нуючих юридичних механізмів її регулювання, чого, на жаль, якраз і бракує національним пра­вовим системам, основною метою яких є регу­лювання не стільки міжнародних, скільки ви­ключно внутрішніх відносин.

На цей час світовий торговельний обмін, що є по суті основою системи міжнародних економіч­них зв’язків, надзвичайно ускладнений з огляду на той факт, що національні правові системи різ­них держав виявилися не в змозі забезпечити ство­рення єдиної та стабільної системи правових норм, здатної провадити ефективну регламентацію між­народних господарських зв’язків, у тому числі й на світовому космічному ринку.

Дедалі більш активні процеси комерціалізації космічної діяльності та швидке розширення ма­сштабів діяльності приватного сектора в косміч­ній галузі вимагають розгляду багатьох аспектів сучасного космічного права, зокрема що стосу­ються: проблем відповідальності та юрисдикції у зв’язку із застосуванням космічних систем, не врегульованим на цей час космічним правом; впливу комерціалізації та приватизації космічної діяльності на державний сектор послуг в цій га­лузі; прав інтелектуальної власності та передачі технологій, а також захисту прав інвесторів сто­совно космічних об’єктів і космічних літальних апаратів, у зв’язку з якими може знадобитися розроблення принципово нових підходів для за­безпечення ефективності та дотримання норм міжнародного космічного права; питань держав­ної належності космічних літальних апаратів; за­хисту довкілля на ті випадки, коли приватні структури не несуть за нього прямої (безпосере­дньої) відповідальності; створення ефективних механізмів врегулювання спорів, що виникають у зв’язку з комерціалізацією космічної діяльності.

З наведеного цілком зрозуміло, що одних ли­ше норм і принципів міжнародного космічного права недостатньо для врегулювання широкої гами правовідносин суб’єктів сучасного світово­го ринку космічних послуг і технологій.

Сьогодні виникли нові сфери застосування космічної техніки і технологій, з’явились вза­галі нові види космічної діяльності, які немож­ливо було передбачити в перші роки космічної ери.

У зв'язку з посиленням процесів комерціалі­зації в космічній сфері та в силу особливих рис космічної діяльності на сучасному етапі, що де­далі більше характеризується ознаками інтерна­ціоналізації та глобалізації, все більша частка операцій здійснюється транснаціональними корпо­раціями. І це додає до вже розглянутих проблем правового регулювання відносин в сфері космічних послуг і технологій ще одну — проблему гіравово-


Го врегулювання відносин транснаціональних утворень з іншими учасниками ринку.'

Процес створення конкурентоздатного сере­довища в сфері телекомунікаційних послуг було розпочато у 70-х роках минулого століття Уря­дом і Федеральною комісією зв'язку США.

В останні 20—30 років процеси комерціаліза­ції охопили діяльність практично усіх міжнарод­них супутникових організацій. Глобальні й регіо­нальні міжнародні супутникові організації (ІНТЕЛ - САТ, ІНМАРСАТ, ІНТЕРСПУТНИК, ЄВТЕЛСАТ, АРАБСАТ та ін.) здійснюють діяльність в галузі проектування, запуску та експлуатації супутни­ків на геостаціонарній орбіті.

Структура міжнародних організацій супутни - кового зв'язку дедалі більше нагадує структуру приватних компаній. Про це найбільш красномо­вно свідчать такі факти. Кілька років тому Асам­блея сторін ІНТЕЛСАТ ухвалила рішення щодо внесення низки поправок до Основної угоди, які нададуть можливість кожній державі-члену при­значати кілька національних організацій опера­торів електрозв'язку для підписання Експлуата­ційної угоди. Аналогічне рішення було прийнято Асамблеєю сторін ЄВТЕЛСАТ. У 1994 році відпо­відно до норм англійського права було утворено дочірню компанію ІНМАРСАТ, що має статус приватної компанії з обмеженою відповідальніс­тю. Подібні рішення були прийняті й керівним органом ЄВТЕЛСАТ — до 2001 року космічний і наземний сегменти цієї організації повинні пере­йти в приватну власність створеної приватної компанії, що зареєстрована у Франції.

Радою ІНТЕСУПУТНИК було ухвалене рі­шення про укладення угоди про стратегічне пар­тнерство з одним з найбільших світових вироб­ників супутникових систем — американською корпорацією «Локхид Мартін». У квітні 1997 ро­ку була підписана Установча угода про створен­ня СП «Локхид Мартін — ІНТЕРСПУТНИК». Необхідно підкреслити, що це перший досвід подібної угоди між транснаціональною корпора­цією та міжнародною (міжурядовою) організаці­єю. Потрібно зазначити, що в 2003 році Експлуа­таційну угоду МОКЗ ІНТЕРСУПУТНИК від України підписали три учасники: «ДП Укркос - мос», «ВАТ Укргелеком» і «ДКБ Південне».

Зазначені структурні зміни в міжнародних ор­ганізаціях супутникового зв’язку викликані заго­стренням конкурентної боротьби на міжнарод­ному ринку телекомунікаційних послуг, підвищенням технологічних вимог до експлуато­ваних супутникових систем й, отже, прагненням цих організацій адекватно відповідати сучасним ви­могам світового ринку телекомунікаційних послуг.

Відмінною рисою транснаціональних корпо­рацій є те, що вони являють собою єдину систе­му підприємств, які щільно координують свою діяльність, здійснювану на території кількох кра­їн. Як ціле транснаціональні корпорації, на відміну від «чисто» національних підприємств, фактично знаходяться поза юрисдикцією окремої держави або правового контролю групи держав чи міжна­родних організацій. Тобто, ці корпорації не мають національної правосуб’єктності'.

З іншого боку, «концепції, що обгрунтовують у тій чи іншій мірі можливість визнання за транс­національними компаніями повної чи обмеженої міжнародної правосуб’єктності, явно не переко­нливі, оскільки вони не збігаються з реальною політичною дійсністю сучасних міжнародних відносин і не підтримуються більшістю дер­жав, які не йдуть на обмеження своїх суверен­них прав щодо контролю за діяльністю госпо­дарських утворень, розташованих на їх територіях.

Враховуючи, що заходи з регулювання діяль­ності транснаціональних корпорацій здійсню­ються державами на національному, двосторон­ньому та регіональному рівнях, мають обмежений характер і у зв’язку зі зростанням кі­лькості проблем, що породжуються цими корпо­раціями, держави та міжнародні організації нама­гаються запровадити в міжнародно-правову практику правила, які б регламентували операції транснаціональних корпорацій у масштабах світо­вого ринку.

З метою поставити діяльність транснаціона­льних корпорацій в більш визначені міжнародно - правові рамки, було запропоновано створити міжнародну систему реєстрації транснаціональ­них корпорацій при ООН з тим, щоб в обмін на надання дипломатичного захисту з боку ООН транснаціональних корпорацій були підпорядко­вані міжнародному контролю, здійснюваному ООН. На жаль, ця пропозиція не отримала широ­кої підтримки і не була реалізована.»’

Ці особливості правового статусу транснаціо­нальних корпорацій та складнощі правового ре­гулювання їх діяльності дають підстави В. Літке - вичу зробити висновок про ге, що в механізмі міжнародного регулювання операцій транснаці­ональних корпорацій, що формується, велику роль у найближчому майбутньому відігравати­муть міжнародні документи, що мають необ­ов’язковий факультативний характер. Встанов­люючи доцільні моделі бажаної, а не юридично обов’язкової поведінки, ці норми сприятимуть уніфікації національного законодавства та ство­ренню нових міжнародно-правових норм.

На думку одного із засновників української правової школи В. М. Корецького, оскільки «міжнародний торговий оборот не знаходить Lex mercatoria як особливий, автономний пра­вопорядок виникло в рамках міжнародної торго­вої спільноти, яка являє собою спільноту фізич­них і юридичних осіб, залучених в міжнародний торговий оборот, котрі беруть участь у створенні торгових звичаїв і звичок, що регулюють їх від­носини. Члени міжнародної торгової спільноти одночасно є суб’єїстами lex mercatoria, оскільки саме вони створюють його норми, та їм адресо­вані норми lex mercatoria.

Основними суб’єктами lex mercatoria є саме транснаціональні корпорації, а також банки, під­приємства та індивіди, які беруть участь у зов­нішньоекономічних операціях, а також держави (тією мірою, якою вони виступають як міжнаро­дні комерсанти, а не носії суверенної влади). Транснаціональні корпорації, як і інші суб’єкти світового космічного ринку, спроможні створю­вати свої правила поведінки, у тому числі розро­блювати типові договори, запроваджувати в життя міжнародні звичаї, сприяти винесенню комерційних арбітражних рішень та реалізовува­ти на ділі комерційну практику, тобто встанов­лювати норми lex mercatoria. Разом з тим, якщо з точки зору міжнародного права, транснаціональ­ні корпорації і банки не є «міжнародними юри­дичними особами», що породжує цілу низку проблем, то в рамках іех mercatoria вони можуть вважатися такими, оскільки їх вплив дає їм змогу створювати та ефективно здійснювати норми Іех mercatoria.

Однак не можна сьогодні сказати, що усі про­блеми правового регулювання діяльності транс­національних утворень вирішено.

Аналізуючи невирішені досі проблеми, В. Лі - ткевич зауважує, що ефективність правового ре­гулювання діяльності транснаціональних корпо­рацій здебільшого залежить від розробленості та дієвості механізмів вирішення спорів, у яких бе4 руть участь ці суб'єкти. При цьому сьогодні ще рано говорити про можливість створення єдино-! го міжнародного органу, який би виконував фун­кції з урегулювання усіх конфліктів, що поро­джуються транснаціональними корпораціями, оскільки більшість держав віддають переваг) розгляду спірних справ за участі корпорацій, що діють на їх території, в своїх національних судо­вих органах. Вірогідніше, що практика у цій сфері буде йти шляхом утворення механізмів і вирішення спорів за участі транснаціональних корпорацій в рамках окремих регіональних угру­повань, таких як АСЕАН, або в рамках окремих сфер економічних відносин (інвестиційна діяль­ність — Конвенція про вирішення спорів між державами та юридичними і фізичними особами інших держав, торгівельна діяльність — механі­зми вирішення спорів, передбачені регламентами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі), а також в рамках двосторонніх угод, що укладаються між країнами базування транснаціональних корпора­цій і приймаючими країнами.

Однак ці акти мають обмежений характер, зумовлений тим, що їх положення зачіпають тільки окремі аспекти діяльності транснаціона­льних корпорацій. А для успішного вирішення проблем необхідно створення багатостороннього та універсального акта, який би охоплював яко­мога більше питань, що виникають у ході опера­цій транснаціональних корпорацій.

Список використаних джерел

1. Бслпш О. В. Правове регулювання світового ринку І космічних послуг і технологій: Дис. канд. юр. наук: І

27.09.2. — K., 2002, — 175 с.

2. Литкевич В С. Правовое регулирование деяте-1 льности транснациональных корпораций: Дис. ... I канд. юр. наук: 05.05.92. — К., 1992. — 162 с.

3. Закон України «Про космічну діяльність»,- K.: ВВРУ, 1997. —№ 1, —Ст. 2.

4. Международное частное право. Современные проблемы. — М.: LAW: [ТЕИС], 1994. — 404 с.

5. Яковенко A. B. Современные космические проек - | ты: международно-правовые проблемы. — М.: Меж - дунар. Отношения, 2000. — 272 с.

6. Мережко A. A. Lex mercatoria — теория и прин­ципы транснационального торгового права. — К.: Та­ксон, 1999. — 416 с.