joomla
«КОСМІЧНЕ СМІТТЯ» — ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

Н. Е. Зубач

Проблемы защиты прав интеллектуальной собственности в сфере космической деятельности.

Статья освещает проблемы защиты прав интеллектуальной собственности, созданной в процессе дея­тельности по изучению и использованию космического пространства в современных условиях.


О. П. Борзак, аспірант


Національний авіаційний університет. E-mail: justitia@ nau. edu. ua

У статті розкриваються та аналізуються юридичні, організаційно-правові та методологічні ас­пекти проблем «космічного сміття».



Антропогенне навантаження на навколишнє середовище збільшилося у сотні тисяч разів. На­віть навколоземний космічний простір, який є важливою захисною оболонкою Землі, за останнє десятиріччя став небезпечно забрудненим. Маса космічного техногенного сміття досягла 4—5 ти­сяч тонн, а це вже у 150 разів перевищує масу природних тіл у навколоземному просторі[31].

Проблема «космічного сміття» стала актуаль­ною вже в 70-ті роки, коли в 1978 році на півночі Канади впали уламки «Космосу-594», а ще роком пізніше частини американської космічної станції «8куЬаЬ» впали на пустельні райони Австралії'. В липні 1983 року частинка фарби, розміром ме­нше ніж мілімегр, потрапила в ілюмінатор амери­канського космічного «човника» «Cha! lenger», де зробила кратер діаметром 2.4 міліметра, після по­вернення на Землю ілюмінатор довелося замінити '.

Таких прикладів можна навести сотні, якщо не тисячі. На сьогоднішній день астронавти - пілоти «Шаттлів» змушені приблизно один раз на добу корегувати курс польоту, аби не зіткну­тись із «космічним сміттям». Енергія частинки такого «сміття» при швидкості 3 км/с еквівален­тна шматку динаміта тієї ж маси. Кулька діамет­ром 10 см еквівалентна 25 динамітним шашкам. Вчені вважають, що шматок такого «космічного сміття» може знищити космічний апарат (КА).

Також окрім збитку, який «космічне сміття» спричиняє космічними об’єктам на орбіті Землі або іншим об'єктам на поверхні Землі, в повітря­ному просторі або у воді, існує ризик для еколо­гічної безпеки нашої планети.

Уперше на проблему антропогенного забруд­нення космічного простору звернуло увагу' кос­мічне агентство США (НАСА), основною його діяльністю в цьому напрямі стало виявлення і ка­талогізація зазначених об’єктів.

На сьогоднішній день даною проблемою за­ймаються багато міжнародних організацій, серед яких: Міжнародний астрономічний союз, Комі­тет ООН з мирного використання космічного простору та його підкомітети, Міжагенський ко­ординаційний комітет з космічного сміття (ІАОС

— Inter-Agency Space Debris Coordination Com­mittee), Європейське космічне агентство (ESA — European Space Agency).

Щороку в Дармшгадті (Німеччина) в робочо­му центрі Європейського космічного агентства проводяться конференції Координаційного комі­тету з космічного сміття, де обговорюються шляхи та методи контролю за різноманітними уламками, відпрацьованими фрагментами КА1.

Серед пріоритетних напрямів вирішення про­блем, пов'язаних з «космічним сміттям», на сьо­годнішній день можна виділити:

— розробка моделей забруднення навколозе­много космічного простору;

— каталогізація об’єктів «космічного сміття»;

— розробка технічних і технологічних мето­дів та засобів зменшення забруднення навколо­земного космічного простору.

Та найголовніша роль у вирішенні цієї про­блеми належить правовим засобам. Серед пер­шочергових заходів мають бути:

— вдосконалення чинних норм міжнародного космічного права, таких як Договір про космос і Конвенції про відповідальність в частині внесення доповнень щодо проблеми «космічного сміття»;

— прийнятгя на міжнародному рівні загаль­нообов'язкових правил експлуатації та утилізації КА, де було б встановлено правовий режим об’єктів, що відносяться до «космічного сміття», заходи щодо зменшення їх кількості та недопу­щення подальшого їх збільшення;

— створення відповідної організації, яка б на міжнародному рівні займалась вирішенням пи­тання координації космічної діяльності держав для регулювання техногенного впливу на навко­лоземний космічний простір.

Перші кроки на шляху до врегулювання пи­тання щодо утилізації «космічного сміття» вже зроблені Федеральною комісією зв’язку CLLJA (FCC — Federal Communications Commission).

Відтепер американські супутники зв’язку, що були запущені після 18 березня 2002 р. та від­працювали свій ресурс, мають бути переведені на гак зване космічне кладовище (орбіта на 200— 300 км вище геостаціонарної).

Таке рішення були прийняте на основі реко­мендацій Координаційного комітету з космічно­го сміття.

4 Взято з публікації: Конференция по космическому мусору // Www. businesspress. ru

Поки що ці правила діють відносно операто­рів, що мають американську ліцензію, тобто ма­ють право надавати свої послуги на території США, та можливо з цими правилами доведеться рахуватися й іншим країнам.

Також існує ряд міжнародних та національ­них стандартів зі зменшення засмічення навколо­земного космічного простору та захисту від кос­мічного сміття. Серед них можна назвати:

— Стандарти Національного управління Спо­лучених Штатів Америки з аеронавтики та до­слідження космічного простору (НАСА);

— Вимоги безпеки, що пов’язані з космічним сміттям Національного центру космічних дослі­джень Франції;

— Проект європейського стандарту із запобі­гання виникненню та захисту від «космічного сміття»;

— Стандарт із запобігання виникненню кос­мічного сміття Національного агентства з осво­єння космічного простору (НАСДА);

— Галузевий стандарт «Вироби космічної техніки» Російського авіаційно-космічного аге­нтства (Росавіакосмос).

Для подальшого врегулювання проблеми «кос­мічного сміття» необхідно, щоб, наприклад, ООН ввела аналогічні стандарти відносно використання та утилізації КА в світовому масштабі, чого, до ре­чі. вимагають ряд міжнародних організацій.

Відносно визначення правового статусу КА, що відпрацювали свій ресурс та більше не функ­ціонують, та частин таких апаратів, які виникли внаслідок зіткнень або вибухів, то це питання досі на врегульоване. Неофіційно вони носять назву «космічне сміття». Існує визначення «кос­мічного сміття», що наведене в «Технічній допо­віді з космічного сміття»: «Космічне сміття — це всі штучно створені об’єкти, включаючи їх фра­гменти та частини, незалежно від того, чи мож­ливо визначити їх власника, що знаходяться на навколоземній орбіті або повернулись на Землю, які більше не функціонують і більше не зможуть функціонувати та які не можна більше викорис­товувати за їх прямим чи будь-яким іншим при­значенням»[32].

Подібне визначення міститься також у «Кері­вних принципах попередження появи космічного сміття» Міжагенського координаційного коміте­ту з космічного сміття. Відповідно до даного до­кумента космічне сміття — це всі антропогенні об’єкти, що знаходяться на навколоземній орбіті або повертаються в атмосферу, включаючи їх фра­гменти та елементи, що не є функціональними[33].

Виходячи з такого визначення «космічним сміттям» може бути:

— супутники на орбіті, які більше не викори­стовуються і не можуть бути використані за сво­їм прямим призначенням;

— використані ступені ракет та обладнання, яких позбавляються під час рутинних операцій­них етапів польоту;

— об’єкти, частини об'єктів та обладнання, що виникли внаслідок руйнування (в результаті вибуху чи зіткнення);

— сміття, що виникло в процесі експлуатації космічних об’єктів (частинки фарби, твердого палива та ін.);

— сміття, що виникло внаслідок життєдіяль­ності екіпажу космічного об’єкта.

Воно також передбачає, що перелічені вище об’єкти, які повертаються на Землю, також вва­жаються «космічним сміттям», хоча до цього ча­су при дослідженні проблеми до уваги брались лише об’єкти, що знаходяться па орбіті.

У деяких офіційних документах та наукових статтях зустрічається термін «орбітальне сміття», де, відповідно, маються на увазі всі штучно ство­рені об’єкти, включаючи їх фрагменти та части­ни, що не функціонують і більше не зможуть фу­нкціонувати та рухаються в космічному просторі по навколоземній орбіті.

Тому, знову ж таки, виходячи з визначення, «космічне сміття» можна класифікувати за таким принципом:

— «орбітальне сміття» («космічне сміття», що знаходиться на орбіті);

— «космічне сміття», що повернулось на Землю;

— «космічне сміття», що не виходило за межі повітряного простору Землі (наприклад, відпра­цьовані перші ступені ракет або частини КА, що вибухнули на старті).

Відповідно кожен з них повинен мати різний правовий статус, і відповідальність за шкідливий вплив кожного виду такого «сміття» потребує окремого врегулювання.

На сьогоднішній день в сучасному міжнарод­ному космічному праві відносини, що виникають між суб’єктами космічної діяльності з приводу забруднення космічного простору та відповіда­льності за таке забруднення, недостатньо врегу­льовані, якщо враховувати такі нові тенденції в космічній діяльності, як її комерціалізація, збі­льшення кількості учасників космічної діяльнос­ті також і за рахунок недержавних суб’єктів. Це призводить до збільшення кількості космічних об’єктів на навколоземній орбіті, які є потенцій­ним космічним сміттям.

У Звіті третьої конференції Організації Об’єднаних Націй з дослідження та використан­ня космічного простору в мирних цілях в пункті 315 передбачено: Комітет з використання космі­чного простору в мирних цілях та його Юридич­ний підкомітет має намір переглянути принципи, що стосуються використання ядерних джерел енергії в космічному просторі, характеру та використання геостаціонарної орбіти, включаючи визначення шляхів та засобів раціонального та справедливого її використання, та перегляд ста­тусу п'яти міжнародно-правових документів з космосу.

У пункті 317 зазначено, що у зв'язку з активі­зацією космічної діяльності виникли нові техніч­ні питання, які стосуються космічного смітгя, використання ядерних джерел енергії в косміч­ному просторі та інших питань. Все це зумовлює виникнення великої кількості юридичних питань, що вимагають творчих рішень в рамках міжна­родного співробітництва, щоб міжнародне кос­мічне право могло йти в ногу з швидким розвит­ком комічної техніки та технологій.

А поки що врегулювання відносин, що вини­кають з приводу забруднення навколоземного космічного простору, можна врегулювати за до­помогою наявних правових засобів за відсутності спеціалізованих інститутів.

Головним документом, за допомогою якого можуть бути врегульовані такі відносини, є До­говір про принципи діяльності держав з дослі­дження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. Окрім того, що даний документ містить фундаменталь­ні положення регулювання космічної діяльності, в статті І встановлено: «...дослідження і викорис­тання космічного простору здійснюється на бла­го та в інтересах всіх держав, а космічний прос­тір є надбанням всього людства». Таким чином ці принципи передбачають охорону космічного простору від забруднення.

Стаття III даного Договору передбачає також, що здійснення космічної діяльності має відбува­тися відповідно до норм міжнародного права, «включаючи Статут Організації Об’єднаних На­цій», де передбачено захист навколишнього се­редовища.

Забезпечення захисту навколишнього середо­вища від «космічного сміття», відповідно, перед­бачає встановлення його міжнародно-правового режиму, який включає встановлення приналежно­сті та відповідальності власників таких об’єктів.

Встановлення приналежності передбачено Конвенцією про реєстрацію об’єктів, запущених у космічний простір. Вона важлива в даному ви­падку тим, що визначає статус космічного об’єкта, а також ряд правил процесуального ха­рактеру. Відповідно до статті VI у випадках, ко­ли держава — учасниця даної Конвенції не може ідентифікувати космічний об’єкт, що спричинив збиток її фізичним чи юридичним особам або є потенційно небезпечним, всі інші держави - учасниці максимально можливо відповідають за його ідентифікацію.

Провідну роль у визначенні міжнародно - правового статусу «космічного сміття» відіграє конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, спричинені космічними об’єктами. Від­повідно до її статті III, якщо в будь-якому місці, окрім поверхні Землі, космічному об’єкту однієї запускаючої держави або особам чи майну на йо­го борту завдано шкоди космічним об’єктом ін­шої запускаючої держави, остання несе відпові­дальність, якщо шкода завдана з її вини. Тобто дана норма встановлює повну відповідальність за шкоду, спричинену «космічним сміттям», у ви­падку, якщо вона залишає його без належного нагляду. Недоліком даної норми є те. шо вона не передбачає шкоду, спричинену іншим фізичним та юридичним особам та їх майну на поверхні Землі, в повітряному або водному просторі.

Відповідальність за шкоду, спричинену «кос­мічним сміттям» визначено також у статті VIII Договору про принципи діяльності держав з до­слідження та використання космічного простору, де зазначено, що кожна держава-учасниця Дого­вору, яка здійснює або організовує запуск об’єкта у космічний простір, а також кожна дер­жава-учасниця, з території або установок якої здійснюється запуск даного об’єкта, несе міжна­родну відповідальність за шкоду, заподіяну та­кими об’єктами або їх складовими частинами на Землі, у повітряному або космічному просторі.

Проблема боротьби з «космічним сміттям» на даний час має актуальне значення. І якщо в най­ближчий час не будуть врегульовані правові пи­тання, пов'язані з попередженням і зменшенням кількості «комічного сміття», що передбачали б перехід на нову технологію експлуатації ракет­но-космічної техніки, встановлення відповід&іь - ності за збільшення кількості таких об’єктів, роз­робку міжнародних засобів врегулювання даної проблеми, то через певний час рівень засмічено­сті навколоземного космосу зробить неможли­вим подальше здійснення космічної діяльності.

Список використаних джерел

1. Космічне право України: Збірник нац. і міжнар. правових актів. / У поряд.: І. П. Андрушко, О. В. Бєг - лий; Відп. ред. Н. Р. Мапишева та Ю. С. Шемшученко. —

3- тє вид., переробл. та допов. — К.: Юрінком Інтер,

2001. —352 с.

2. Негода С. А. Правовые аспекты и проблемы ко­смического мусора // Космічна наука і технологія, 1999.—Т. 5. —№2/3.— С. 108—112

3. Космическая деятельность Организации Объе­диненных Наций и международных организаций // Обзор деятельности и ресурсов Организации Объеди­ненных Наций, ее специализированных учреждений и других международных органов, связанных использо­ванием космического пространства в мирных целях (А/АС. 105/75, A/CONF. 184/ВР/16). — Нью-Йорк: Ор­ганизация Объединенных Наций, 1999.

4. Меры, предпринимаемые космическими агент­ствами для снижения темпов образования космиче­ского мусора и его потенциальной опасности // Коми­тет по использованию космического пространства в мирных целях. Доклад Секретариата. — Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций, 1997.

5. Доклад Комитета по использованию космиче­ского пространства в мирных целях // Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Пятидесятая. До­полнение № 20 (А/50/20). — Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций. 1995.

6. Technical Report on Space Debris, UNITED NATIONS. —New York, 1999.

7. Руководящие принципы предупреждения обра­зования космического мусора, разработанные Межа - гентским координационным комитетом по космиче­скому мусору. — Вена: Межагентский координацион­ный комитет по космическому мусору, 17—28 февра­ля 2003.

8. Космический мусор. Рабочий документ, пред­ставленный Международной академией астронавтики // Комитет по использованию космического простран­ства в мирных целях. Научно-технический подкоми­тет. — Вена: Организация Объединенных Наций, 9— 20 февраля 1998.