joomla
Ф’ЮЧЕРСНІ КОНТРАКТИ ЯК ВИД БІРЖОВИХ УГОД
Юридичний вісник. Повітряне і космічне право

УДК 346.3(045)

В. М. Малишко,

Кандидат юридичних наук, доцент

Стаття автора стосується важливої проблеми сучасних біржових відносин - ф’ючерсних угод. Аналізується історія виникнення ф’ючерсних контрактів, дається їх визначення та характерні відмінності від інших видів біржових угод. Автор приходить до висновків специфіки застосування ф’ючерсних контрактів в Україні та удосконалення українського законодавства.

Ключові слова: біржа, біржова угода, ф’ючерсний контракт


Перехід України до ринкових умов господа­рювання передбачає кардинальні зміни її еко­номічної системи і створення нового та вдоско­налення чинного законодавства. Передбачені Конституцією України [1] основні права люди­ни і громадянина та механізм їх реалізації визна­чають основу для забезпечення діяльності в еко­номічній сфері.

В інфраструктурі сучасної ринкової еко­номіки особливе місце займають біржі, які вико­нують власну важливу функцію. Функціонуван­ня бірж сприяє формуванню конкурентного се­редовища, розвитку вільного ринку товарів, міні­мізації втручання держави в заготівельно-збу­тові процеси, підвищенню ефективності госпо­дарювання в цілому багатьох суб’єктів господа­рювання.

У сучасній економіці особливе місце належить діяльності бірж, що впливає на розвиток національного і регіонального товарно-фінансово­го обороту. При цьому конкурентна основа функ­ціонування бірж об’єктивно передбачає прояв певних закономірностей, пов’язаних як із змістом цієї діяльності, так і з формами її організації.

Мета даної статті полягає в аналізі чинного законодавства стосовно біржової діяльності і конкретно специфічному виду біржових угод - ф’ючерсним угодам. Виникнення, застосування та регулювання ф’ючерсних угод, їх правова природа та особливості укладання становлять важливий аспект сучасної біржової діяльності.

Здійснення торгівельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарю­вання у здійсненні ними торгівельних операцій спеціально утвореною господарською організа­цією - товарною біржею.

Правові умови створення та діяльності бірж, а також основні правила здійснення торгівельно - біржової діяльності визначаються Господарсь­ким кодексом України [2], прийнятими від­повідно до нього законами та іншими норматив­но-правовими актами.

Товарна біржа є особливими суб’єктом госпо­дарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявлення попиту і пропозиції на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує това­рообіг і сприяє пов’язаним з ним торгівельним операціям.

Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської само­стійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа створюється на основі добро­вільного об’єднання заінтересованих суб’єктів господарювання. Засновниками і членами товар­ної біржі не можуть бути органи державної вла­ди та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утриму­ються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка виз­начає порядок її створення, склад засновників, їх обов’язки, розміри і строки сплати пайових, вступ­них та періодичних внесків. Засновники сплачу­ють пайовий внесок.

Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржової діяльності, публічного проведення біржової ді­яльності, застосування вільних (ринкових) цін.

Поняття товарної біржі дається в спеціально­му нормативно-правовому акті - Законі України «Про товарну біржу» [3]. Відповідно до цього Закону товарна біржа - це організація, що поєднує юридичних і фізичних осіб, які здійсню­ють виробничу і комерційну діяльність і має на меті надання послуг за укладання біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозиції на товари, вивчення, упорядкування й спрощення товарообігу й пов’язаних за ними торгівельних операцій.

Відповідно до державного класифікатора Ук­раїни ГК 009-96 «Класифікація видів еконмічної діяльності», затвердженому наказом Державно­го комітету України по стандартизації, метро­логії й сертифікації від 22 жовтня 1996 № 441, діяльність товарної біржі належить до сфери ма­теріального виробництва. Основний вид діяль­ності біржі визначається як посередницькі пос­луги, які надаються при купівлі-продажу про­дукції сільського господарства, продукції вироб­ничо-технічного призначення, товарів народного споживання.

Як слушно зазначає А. Г. Бобкова поняття «біржова угода» у практиці біржової торгівлі на товарних біржах використовується як у широко­му, так і у вузькому розумінні [4].

У широке розуміння під поняття «біржова угода» підпадають всі угоди, що укладаються на товарній біржі. У цю групу входять угоди, що ук­ладаються між біржею і кліринговою органі­зацією, біржею й членом товарної біржі, біржею й депозитарієм, кліринговою організацією й де­позитарієм, кліринговою організацією й членом товарної біржі, депозитарієм й членом товарної біржі, між членами товарної біржі.

У свою чергу, під поняття «біржова угода» у вузькому розумінні, підпадають винятково уго­ди, що укладаються на біржі, між членами біржі або брокерами, що діють із дорученням членів біржі, із приводу переходу прав і обов’язків, що­до біржового товару.

Біржова угода - це договір, укладений між учасниками біржової торгівлі про взаємну пере­дачу прав і обов’язків відносно біржових ціннос­тей, допущених до обігу на біржі, вчинений учас­никами біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів, і зареєстрований біржею відпо­відно законодавства й Правилами біржової торгівлі.

Закон визначає три основних види таких бір­жових угод: купівля-продаж, поставка й обмін

[3] . Традиційно в практиці біржової торгівлі кла­сифікація видів біржових угод передбачає ви­ділення таких видів як: спотові, форвардні, ф’ю - черсні й опціонні угоди.

Зазначенні визначення форвадний, ф’ючерс - ний і опціонний договори, як різновиду біржо­вих угод, деякою мірою відрізняються від по­нять, закріплених в інших нормативно-правових актах. Так, у Законі «Про оподаткування при­бутку підприємств» форвардний, ф’ючерсний й опціонний договори поєднуються під загальним поняттям деривативи [5].

Закон вводить наступне поняття ф’ючерсної угоди:

Ф’ючерсний контракт - стандартний доку­мент, що засвідчує зобов’язання продати або ку­пити цінні папери, товари або кошти в певний час і на певних умовах у майбутньому з фікса­цією ціни на момент виконання зобов’язань сто­ронами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитись від його вико­нання винятково при наявності згоди іншої сто­рони контракту або у випадках передбачених за­конодавством.

Покупець ф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без узгодження вимог такого про­дажу із продавцем контракту.

Таким чином, у законодавстві щодо ф’ючерс - них угод, що укладаються на товарній біржі, зас­тосовуються різні визначення, що призводять до певних протиріч на практиці при укладанні біржових угод. Визначення ф’ючерсного конт­ракту в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положення про вимоги до стандартної (типової) формі деривативів (затверджене постановою КМУ від 19 квітня 1999 р. № 632) між собою не погодженні. Якщо в Законі України ф’ючерсний контракт передба­чає фіксацію ціни на момент виконання зобо­в’язання сторонами контракту, то в Положенні ціна ф’ючерсного контракту повинна фіксувати­ся на момент укладання зобов’язань сторонами контракту.

Такий підхід законодавця одержав досить критичні оцінки в науковій літературі. У своїх ро­ботах О. Сохацька [6] вказує, що насправді ф’ю - черсні контракти мають свої специфічні риси, які не відбиті в повному обсязі в нормах зазначе­ного закону.

В. Рясенцев зазначає що, суть ф’ючерсного контракту полягає не в реальній поставці (пере­дачі) названих в ньому товарів, а в одержанні або сплаті різниці в ринкових цінах на момент укла­дання угоди й виконання контракту. Якщо навіть вихідна (базисна) ціна не була зафіксова­на, то її легко встановити по біржових котиру­ваннях [7].

Крім того варто підкреслити, що увага зако­нодавця фіксується лише на зовнішній формі договору - документі, що недостатньо для ро­зуміння специфіки ф’ючерсної угоди.

Вирішенням проблеми могло б стати введен­ня на рівні закону відповідної класифікації ос­новних видів біржових угод і закріпленням по­няття ф’ючерсної угоди.

Ф’ючерс - це біржовий дериватив, який засвідчує зобов’язання на біржовому ринку ку­пити чи продати базовий актив за стандартизо­ваними вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, за­фіксованою на момент укладання угоди.

Ф’ючерсні угоди укладаються лише на бір­жах. Сторонами виступають не продавець і поку­пець контракту, а продавець (покупець) і біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Вона виплачує стороні, яка виграла і відповідно отри­мує від сторони, яка програла, різницю між вартістю контракту в день його укладення і вартістю контракту на момент його виконання. Тобто ф’ючерсна угода є законною угодою між по­купцем (продавцем) і біржею або її кліринговою палатою, в якій покупець (продавець) погоджуєть­ся прийняти (здійснити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці визначеного періоду часу. Дату виконання умов угоди називають датою поставки. (Більшість фінансових ф’ючерсів мають стандартизовані дати поставки в березні, червні, вересні, грудні.) Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки. Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного ак­тиву, то кажуть, що він відкрив коротку позицію, або продав контракт. Якщо учасник ринку уклав угоду, у якій зобов’язався прийняти поставку пев­ного активу, то вважають, що він відкрив довгу по­зицію, або купив контракт.

Закриття (ліквідація) позиції полягає у вико­нанні умов угоди чи передачі зобов’язань за нею іншій особі через укладення зворотної (офсет­ної) угоди. Під зворотною розуміють угоду, про­тилежну за змістом даній угоді.

Отже, ліквідувати позицію можна в будь - який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту (уклавши офсетну угоду). При цьому прибутком чи збитком учасника ф’ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф’ючерсний контракт у момент відкриття та зак­риття позиції. Якщо протягом періоду ціни на ф’ючерсному ринку зросли, то той, хто відкрив, а потім ліквідував довгу позицію (купив, а потім продав контракт), отримає прибуток, хто від­крив - закрив коротку позицію, зазнає збитків. Варто підкреслити, що близько 98% контрактів ліквідуються саме через укладання офсетних угод, а не реальної поставки активів. У разі якщо позиція не була ліквідована до дати поставки, ф’ючерсна угода буде виконана одним з двох способів: з поставкою або без поставки базового активу. В контракті з поставкою базового активу продавець у день виконання контракту здійс­нить поставку стандартної кількості базового ак­тиву за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої торгової сесії), а покупець оплатить та прийме відповідний базовий актив. У контракті без поставки базового активу (розрахунковий ф’ючерс) одна сторона у день виконання контрак­ту виплатить другій стороні грошову суму, що дорівнює різниці в цінах контракту на дату укла­дення угоди та дату виконання її умов (на дату відкриття на закриття позиції).

Учасники ф’ючерсного ринку проводять дві основні стратегії на ринку: вони або хеджують позиції, або грають на коливаннях цін. У першо­му випадку їх називають хеджерами, в другому - спекулянтами. З допомогою ф’ючерсного ринку хеджери управляють ризиком та переносять йо­го на спекулянтів. Спекулянти приймають на се­бе ризик і, як правило, отримують за це додат­кові прибутки. Вони викуповують та продають необхідні іншим учасникам ринку контракти, за­повнюють простір між покупцями та продавця­ми і створюють цінову рівновагу. Цим самим спекулянти виконують дуже важливу економіч­ну функцію: вони стабілізують ринок та збіль­шують його ліквідність

Як зазначає А. І. Берлач основна економічна функція ринку ф’ючерсів полягає в наданні учас­никам ринку ефективного механізму управління ціновим ризиком та у визначенні форвардних цін, які суттєво впливають на формування по­точних ринкових цін на відповідні активи [8].

Учасниками ф’ючерсного ринку можуть бути будь-які юридичні чи фізичні особи. Безпосе­редньо брати участь у торгах і укладати угоди на біржі можуть тільки фінансові посередники, які мають право проводити операції від свого імені (дилери) чи від імені клієнтів (брокери). Учас­ники ринку, які не мають права самостійно укла­дати угоди на ф’ючерсному ринку, звертаються до брокерів, стають клієнтами брокерських кон­тор. Клієнт брокерської контори з допомогою брокера укладає відповідну ф’ючерсну угоду, від­криваючи тим самим довгу чи коротку позицію. При цьому він вносить на свій рахунок, відкри­тий в кліринговій палаті, деяку суму, що нази­вається початковою маржею.

Як початкова маржа можуть бути прийняті не тільки грошові кошти, а й деякі види державних цінних паперів. Початкова маржа, як правило, становить 1-6% від загального обсягу контракту. Причому на хеджерські рахунки традиційно на­раховується менша маржа, ніж на спекулятивні.

Якщо, наприклад, мінімальна вимога біржі щодо початкової маржі становить 5%, то брокерська контора підвищить цю маржу для хеджерів до 7-10%, для спекулянтів - до 10-15%. Вимоги щодо початкової маржі коливаються залежно від базового активу та ситуації на ринку. На ф’ючерсні контракти, що мають більші цінові ко­ливання, нараховується більша початкова маржа.

Після перевірки ф’ючерсних контрактів клі­ринговою палатою вони перестають бути зо­бов’язаннями між покупцем та продавцем, а ста­ють зобов’язаннями між покупцем (продавцем) і кліринговою палатою. Остання з моменту ре­єстрації укладеної угоди на біржі бере на себе зо­бов’язання перед покупцем поставити актив, а перед продавцем - оплатити його в обумовлені контрактом строки.

Отже, клірингова палата стає контрагентом і гарантом виконання угоди як для покупця, так і для продавця. Крім того, наявність клірингової палати значно полегшує ліквідацію позиції учас­ника до дати поставки. Покупцю чи продавцю ф’ючерсного контракту допоможуть, якщо це не­обхідно, придбати протилежний контракт.

Наприкінці кожного біржового дня біржею визначаються ціни ф’ючерсних контрактів, які потім використовуються для внесення змін у ра­хунки клієнтів. Цю процедуру називають marked to market - переоцінка позицій відповідно до по­точних ринкових цін. Клірингова палата знімає кошти з рахунків тих, хто зазнав збитків, і нара­ховує відповідні суми тим, хто отримав прибут­ки. Кошти зі збиткових рахунків переказуються на прибуткові протягом ночі.

Якщо протягом дня ціна деякого ф’ючерсно - го контракту зменшиться на З0гр. од., то продав­цю цього контракту нарахують кошти у розмірі З0 гр. од., а з рахунку покупця цього контракту знімуть З0 гр. од. При падінні цін на певні ф’ю - черсні контракти продавці цих контрактів отри­мують прибутки, а покупці контрактів зазнають таких самих збитків. При зростанні цін на ці контракти виграють покупці контрактів і про­грають продавці контрактів.

Поточний прибуток або збиток за відкритою позицією, який виражається в платежах клієнта або від клієнта, називають варіаційною маржею.

Варіаційна маржа - це грошові кошти, що підлягають нарахуванню або списанню за клірин­говим рахунком клієнта в разі відхилення ціни укладення угоди від котирувальної.

Якщо в результаті операцій залишок коштів на клієнтському рахунку стане меншим від дея­кої встановленої біржею величини, яку назива­ють підтримуючою маржею, клієнт внесе на свій рахунок так звану додаткову маржу. Якщо до­даткова маржа не буде внесена клієнтом протя­гом 24 год., його позиція на біржі закриється. На відміну від початкової маржі, додаткова маржа вноситься тільки грошовими коштами. Підтри­муюча маржа - це мінімальний рівень, до якого може знизитись залишок коштів на рахунку інвестора в результаті небажаного руху цін. Су­ма, що перевищує підтримуючу маржу, може бу­ти вилучена інвестором в будь-який час.

Брокерські контори дають 3-5 днів своїм клієнтам для додаткових внесків. Клієнти, неспро­можні внести додаткові кошти, повинні закрити свої позиції на ринку та свої рахунки. Якщо клієнт не покриває потреби в додаткових коштах і його рахунок вичерпано, усі подальші збитки відшко­довуються за рахунок брокерської контори.

Більшість ф’ючерсних контрактів мають до-з - волену верхню та нижню межі коливання ціни кожного дня. Це так звані граничні значення ко­тирувальної ціни - максимальне та мінімальне значення, в межах якого може змінюватися ціна контракту протягом торгової сесії. В разі, коли ціна переходить допустимі межі, говорять про закриту верхню чи нижню межу. Закрита нижня межа не дає можливості покупцям вільно увійти або залишити ринок, а закрита верхня межа так само впливає на продавців. Тобто торги продов­жуються, але у напрямі зменшення цінових ко­ливань. Якщо закрита цінова межа діє протягом кількох днів, біржа розширює цю межу.

Цінові межі встановлюються для стабілізації ринку та утримання його під контролем. Вста­новлення межі - своєрідна затримка часу для то­го, щоб ринок зміг пристосуватися до подій, які спричиняють коливання цінової межі.

Можна зробити висновок, що ф’ючерсні уго­ди є різновидом біржових угод метою яких є спрощення біржових операцій та страхування біржової діяльності всіх її суб’єктів. Для більш поширеного застосування ф’ючерсних угод не­обхідно чітко визначити у законодавстві їх по­няття та створити реальні ринкові умови для більш ефективного їх застосування.

Література

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради - 1996. - №30. - Ст. 141 .

2. Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. // Відо­мості Верховної Ради - 2003. - № 18, № 119-20, № 21-22. - Ст. 144.

3. Закон України «Про товарну біржу» № 1956-12 від 10.12.1991 р.// Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 10. - Ст. 139.

4. Бобкова А. Г., Моісеєв Ю. О. Біржове право:

Навч. посіб. - К: Центр навчальної літератури, 2005. - 200 с.

5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.09.1991 р. // Відомості Верхов­ної Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646.

В. Н. Малышко

Фьючерсные контракты как вид биржевых сделок.

Статья автора касается важной проблемы нынешних биржевых отношений - фьючерсных сделок. Анали­зируется история возникновения фьючерсных контрактов, даётся их определение и характерные отличия от других видов биржевых сделок. Автор приходит к выводам специфики применения фьючерсных контрактов в Украине та усовершенствования украинского законодательства.

V. N. Malyshko

Futures contracts as a type of securities transaction.

This article regards important issues of modern stock relations - future contracts. The author revues origination histo­ry of future contracts, makes the definition, and individual distinctions from other stock contracts. The author makes con­clusions considering future contracts application in Ukraine and improvements of the Ukrainian legislations in this sphere.